Буе́нос-А́йрес (ісп. Buenos Aires) — найбільша за площею та населенням провінція Аргентини. Знаходиться східній частині країни, межує з провінціями Ентре-Ріос і Санта-Фе на півночі та Кордовою, Ла-Пампою і Ріо-Негро — заході, на півдні і сході омивається Атлантичним океаном, а на північному сході — водами річки Ла-Плата. Столиця провінції — місто Ла-Плата.
| Буенос-Айрес | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| — Провінція — | ||||||
| Buenos Aires | ||||||
| ||||||
| Столиця | Ла-Плата | |||||
| Країна | Аргентина | |||||
| ||||||
| Округів | 135 | |||||
| Офіційна мова | Іспанська | |||||
| Населення | (2010) | |||||
| - повне | 15 594 428 (1-ша) | |||||
| - густота | 50,7 (3-тя) | |||||
| Етнікон | bonaerense | |||||
| Площа | ||||||
| - повна | 307 571 км² (1-ша) | |||||
| Висота | ||||||
| - максимальна | 1239 м (Cerro Tres Picosd) | |||||
| - мінімальна | 54 м | |||||
| Часовий пояс | UTC-3 | |||||
| ВВП | 111 млрд. $ ]] | |||||
| ІРЛП | 0,818 (2010) | |||||
| Дата заснування | 1816 | |||||
| Губернатор | Аксель Кісіллоф | |||||
| Вебсайт | gba.gov.ar | |||||
| Код ISO 3166-2 | AR-B | |||||
| ||||||
| Провінція Буенос-Айрес на мапі Аргентини | ||||||
|
Географія
Більша частина провінції розташована на низинній рівнині Пампи. На півдні піднімаються хребти Сьєрра-дель-Танділь (506 м) та Сьєрра-де-ла-Вентана (1243 м). На півдні і сході провінція омивається Аргентинським морем
Клімат субтропічний, теплий і вологий на сході, більш посушливий та прохолодний на заході. Пересічні місячні температури від 7-9 °C взимку до 19-24 °C влітку. Опадів 1000 мм за рік на сході та 250 мм за рік на заході та південному заході, де бувають сильні посухи. Переважають східні та південно-східні вітри (Судестада) у холодну пору року і південний вітер Памперо у теплі місяці.
У провінції Буенос-Айрес знаходиться велика кількість озер. Річки провінції, за винятком Парани (нижня течія на півночі провінції), короткі та маловодні. Найважливішими річками провінції є Парана і її продовження естуарій Ла-Плата, Ріо-Колорадо, Ріо-Негро, Ріо-Саладо, Матанса-Ріачуело.
Степова злакова рослинність збереглась невеликими ділянками на чорноземних родючих ґрунтах.
Адміністративний поділ
На відміну від решти провінцій Аргентини, провінція Буенос-Айрес поділяється на округи (ісп. partido), а не департаменти. Останнім отримав статус округа Лесама 22 грудня 2008 року, відтак загальна кількість округів становить 135. 24 округи провінції входять до міської агломерації Великий Буенос-Айрес.
2010 року було запропоновано проект реорганізації адміністративного устрою провінції Буенос-Айрес. Запропоновано замість округів поділити її на дев'ять регіонів.
Історія
Історія провінції починається з заснування Педро де Мендосою міста Буенос-Айрес 2 лютого 1536 року, яке згодом перетворилося на столицю однойменного губернаторства і віце-королівства Ріо-де-ла-Плата. Велика кількість земель від столиці і до Коррієнтеса була розвідана і заселена зусиллями Хуана де Гарая, який також організував тут вирощування худоби. Першими підприємствами провінції були солильні і вовнопрядильні.
16 лютого 1820 року провінція Буенос-Айрес оголосила про свою автономія. Першим губернатором було призначено Мануеля де Сарратеа. Територія, на яку претендувала провінція, простягалася від міста Буенос-Айрес до Анд на заході і до Патагонії на півдні. Водночас під контролем влади була лише 60-кілометрова зона навколо столиці. Губернатор Хуан Грегоріо де Лас Ерас погодився на приєднання території провінції Буенос-Айрес до решти країни. Таким чином була утворена конфедерація Об'єднані провінції Ріо-де-ла-Плати, президентом якої у 1826 році став Бернардіно Рівадавія. Того ж року місто Буенос-Айрес було законодавчо відділено від решти провінції в окрему територіальну одиницю — федеральний округ.
Аргентино-бразильська війна і неприйняття конституції 1826 року спровокували в Аргентині громадянську війну і прихід до влади Хуана Лавальє. 1829 року владу захопив Хуан Мануель де Росас, за часів правління якого провінція Буенос-Айрес здобула вищий статус за решту провінцій країни. 11 вересня 1852 року провінція Буенос-Айрес оголосила себе незалежною державою, повернути її до складу Аргентини вдалося лише 1862 року Бартоломе Мітре, тоді ж місто Буенос-Айрес стало столицею країни.
1880 року президент Ніколас Авельянеда домігся відокремлення Буенос-Айресу від решти провінції. 1 травня 1882 року столицю провінції було перенесено до міста Ла-Плата.
1884 року було створені національні території Ла-Пампа, Ріо-Негро, Неукен, Чубут, Санта-Крус, Вогняна Земля, котрі зайняли землі, на які раніше претендувала провінція Буенос-Айрес.
Наприкінці XIX ст. значний поштовх для промисловості провінції дало проведення залізниці. Завдяки цьому почав швидко розвиватися південь провінції, а порт Баїя-Бланки здобув важливе економічне і геополітичне значення.
У 1930-х роках розпочалася криза в Аргентині й, особливо, провінції Буенос-Айрес, яка отримала назву Безславна декада. Після приходу до влади Перона в Аргентині розпочався процес значної внутрішньої міграції, в результаті якої велика частина сільського населення переселилася у міста, у першу чергу столицю і її околиці, завдяки чому утворилася міська агломерація Великий Буенос-Айрес. У цей же час швидкими темпами розвивалася промисловість, було збудовано газопровід Комодоро-Рівадавія — Буенос-Айрес, побудовано національні автотраси № 2 і 3, розширено освітню мережу.
Період з 1955 по 1983 роки відзначався нестабільністю у провінції: за цей час змінилося більше 40 губернаторів.
Конституційна реформа 1994 року, яка відновила прямі вибори, призвела до зростання політичного впливу провінції, оскільки на неї приходиться найбільша частка населення країни.
Економіка
Це найбільш економічно розвинена та урбанізована провінція Аргентини. Тут та у Федеральному окрузі сконцентрована майже половина населення країни, приблизно 70 % виробництва обробної промисловості (головним чином навколо столиці та в нижній течії річки Парани), приблизно 50 % виробництва продукції тваринництва та майже 30 % — рослинництва (в тому числі 50 % збору зернових). Також провінція є одним з найважливіших туристичних регіонів країни.
ВВП провінції становить 565,5 млн. песо, тобто 38,5 % від ВВП Аргентини.
Промисловість
У провінції Буенос-Айрес знаходиться найбільша кількість промислових підприємств у країні. До 1930-х років вона була основним районом розвитку промисловості Аргентини.
В обробній промисловості провідне місце займають машинобудування та металообробка, особливо автомобілебудування. На автомобілезбиральних заводах і на підприємствах по виробництву транспортних засобів працює близько 15 % всіх зайнятих в обробній промисловості.
Значна питома вага харчової (м'ясної, консервної, борошномельної), текстильної, швейної, шкіряно-взуттєвої, деревообробної та інших традиційних галузей промисловості.
В місті Сан-Ніколас-де-лос-Аройос розташований найбільший в країні металургійний комбінат, а у місті Баїя-Бланка — найбільший нафтопереробний завод. Розвинені також хімічна та целюлозно-паперова промисловості.
В місті Ліма[en] знаходиться перша в Латинській Америці атомна електростанція, збудована 1974 року, потужністю до 320 тис. кВт.
Сільське господарство
Загальна площа сільськогосподарських угідь — 30 млн га, з них майже 50 % у великих господарствах розміром 1 000 га і більше та 25 % — у господарствах від 400 до 1 000 га кожне.
Головні галузі сільського господарства — скотарство м'ясного напрямку на природних і штучних пасовищах (поголів'я великої рогатої худоби — 18,7 млн. — 1 місце по країні) та зернове господарство. Розвинене також вівчарство (16,2 млн голів), свинарство (1,1 млн голів). Найважливішими продуктами рослинництва є пшениця, кукурудза, соняшник і соя. У місті Меданос розвинуте виноробство.
Навколо міста Буенос-Айрес — район приміського молочного тваринництва, овочівництва та садівництва, який постачає столицю продуктами.
Транспорт
В провінції найгустіша в країні сітка залізничних ліній та автомобільних шляхів. Значно розвинений річковий та морський транспорт. Головні порти — Сан-Ніколас, Баїя-Бланка, Ла-Плата. У провінції знаходиться понад 100 аеропортів, серед яких 26 мають злітно-посадкову смугу із штучним покриттям, 10 є державними, 3 міжнародного значення — Міністро Пістаріні (Есейса), Сан-Фернандо, Астор П'яццола (Мар-дель-Плата).
Освіта
| Освіта у провінції Буенос-Айрес (2009) | |||
|---|---|---|---|
| Рівень | Навчальних закладів | Учнів | Працівників |
| Дошкільні | 5 116 | 665 512 | 45 278 |
| - державні | 3 102 | 390 845 | 27 201 |
| - приватні | 2 014 | 274 667 | 18 077 |
| Початкові | 5 915 | 1 640 643 | 87 543 |
| - державні | 4 339 | 1 072 569 | 63 028 |
| - приватні | 1 576 | 568 074 | 24 515 |
| Середні | 5 597 | 1 340 351 | 48 312 |
| - державні | 3 275 | 902 800 | 36 648 |
| - приватні | 2 322 | 437 551 | 11 664 |
| Вищі | 581 | 169 318 | 4 595 |
| - державні | 267 | 103 332 | 3 477 |
| - приватні | 314 | 65 986 | 1 118 |
Примітки
- . Архів оригіналу за 20 грудня 2010. Процитовано 24 грудня 2010.
- Архівована копія. оригіналу за 5 січня 2011. Процитовано 5 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 23 жовтня 2010. Процитовано 31 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 8 травня 2014. Процитовано 31 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 4 липня 2019. Процитовано 31 січня 2011.
- Luna, Felix (2002). Buenos Aires y el País. Stockcero. оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 30 травня 2021. (ісп.)
- . Архів оригіналу за 13 лютого 2012. Процитовано 31 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 20 квітня 2010. Процитовано 31 січня 2011.
- . Архів оригіналу за 29 квітня 2011. Процитовано 20 квітня 2011.
- без урахування університетів
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Буенос-Айрес (провінція) |
- Офіційний сайт [ 15 жовтня 1997 у Wayback Machine.]
- Конституція провінції Буенос-Айрес