Муніципальна поліція — правоохоронні органи, які знаходяться під контролем місцевих органів влади, включаючи муніципальну владу там, де найменше адміністративно-територіальний поділ. Муніципальна поліція отримує заробітну плату з міського бюджету і, як правило, у неї менше прав, ніж у звичайної поліції. Повноваження та обладнання муніципальних поліцейських часто дуже обмежені.
Термін Редагувати
У теорії поліцеїстики не втрачає актуальності питання щодо співвідношення понять «муніципальна поліція» та «місцева поліція». У сучасній поліцеїстиці існує переконання щодо можливості ототожнення муніципальної та місцевої поліції (міліції), які за функціональним призначенням належать до поліції (міліції) громадської безпеки. У цьому контексті заслуговує на увагу позиція Ю. П. Соловея, який наголошує на доцільності кваліфікації муніципальної поліції (міліції) як різновиду місцевої поліції (міліції), що унеможливлює їх діяльність замість органів національної поліції (міліції), а передбачає співіснування та взаємодію з ними за умови чіткого розмежування компетенції. Водночас слід визнати, що поняття «місцева поліція» є набагато ширшим у порівнянні з категорією «муніципальна поліція», оскільки воно вживається для визначення усієї сукупності органів, підрозділів та окремих працівники, які виконують свої функції на місцях. Вони не обов'язково мають підпорядковуватися органам місцевого самоврядування і фінансуватися виключно за кошти місцевих бюджетів. Підрозділи муніципальної поліції натомість створюються територіальними громадами та підпорядковуються виключно органам місцевого самоврядування. На рівні окремого населеного пункту (територіальної громади) вони локально реалізують специфічну соціальну місію з виконання сформульованого у рішеннях органів місцевого самоврядування «соціального замовлення» на охорону громадського порядку.
Історія Редагувати
У будь-якому політично організованому суспільстві об'єктивно виникає потреба в особливому апараті, який би шляхом примусу здійснював боротьбу з правопорушеннями. Такий апарат існував і існує сьогодні в усіх країнах.
В античному світі обов'язки щодо забезпечення правопорядку покладалися спочатку на військо, але згодом, по мірі розвитку цивілізації для виконання цих обов'язків поступово формуються спеціальні інститути публічної влади, які з 20-х років XVIII сторіччя починають позначатися терміном «поліція». З історії відомо, що поліцейські формування вже були відомі в Єгипті часів Нового царства (XVI — ХІІ ст. до Р. Х.). Там на них покладалися функції щодо охорони каналів та кордонів держави, нагляду за рабами тощо. Добре був відомий цей інститут античним державам-містам Стародавньої Греції та Стародавньому Риму. Наприклад в Римі ще в I ст. до Р. Х. імператором Октавіаном Августом було створення спеціальне формування «вігілів», яке цілодобово охороняло громадський порядок, державне та приватне майно в межах міста Рима. Цікаво, що керівництво вігілами здійснював голова міської адміністрації — префект, який в свою чергу, наділявся широкою компетенцією щодо розгляду цивільних та кримінальних справ.
Характерною особливістю поліцейських формувань в античному світі було те, що вони виступали представниками центральної влади, виконували наглядово-репресивні функції та мали загальнодержавний статус.
В епоху середньовіччя організація та функціонування поліції здійснюється на інших засадах — поліцейські формування втрачають загальнодержавний статус, вони утворюються незалежно від центральної влади практично в кожній сеньйорії або комуні. Лише в XV—XVII сторіччях в країна Європи (за винятком Англії) спостерігається процес централізації керівництва поліцією, який був обґрунтований теорією «поліцейської держави», що фактично виправдовувала право загальнодержавної поліції на застосування незаконних методів діяльності.
Англійська модель Редагувати
В Англії доктрина «поліцейської держави» не отримала поширення, а керівництво поліцейськими формуваннями у зв'язку із зміцненням місцевого самоврядування, навпаки, децентралізується та вже з XIVсторіччя зосереджується в руках мирових суддів. Підвалини сучасної поліцейської системи Великої Британії були закладені ще у 1829 р., коли був прийнятий закон про створення Столичної лондонської поліції — перше професійне поліцейське формування Англії. Через деякий час законом про поліцейські корпорації і законами про поліції міських поселень була утворена поліція міських поселень, а законами про поліції графств і міських поселень у 1856 р. — поліція графств. Також Закон 1889 р., відповідно до якого самостійна міська поліція зберігалась тільки у містах з населенням не менш ніж 10 тис. мешканців. Що ж до створення міської поліції, то таку можливість мали (згідно з Законом 1882 р.) лише міста з населенням не нижче 20 тис. мешканців. Але й стосовно міст, які вже мали або могли мати власну поліцію, збереження поліції або її створення було їх правом, а не обов'язком. За угодою між містами та графствами створювалась загальна поліція, яка підпорядковувалась поліцейському управлінню графства. Органами міського самоврядування, в чиїх руках знаходилось керування справами поліції, були міська рада і обрана нею поліцейська комісія (або комісія поліцейського управління). Саме поліцейська комісія призначала і звільняла начальника міської поліції, всіх поліцейських чинів, здійснювала загальне керівництво поліцією, не втручаючись однак у справи оперативного управління, що було привілею керівника поліції.
Наведена організація міської поліції поширювалась на всю територію Англії, за виключенням Лондону, поліцейське обслуговування якого здійснювала (і продовжують здійснювати за нашого часу) поліція Сіті та столична поліція (Metropolitan Police District).
В Сіті, як і в інших місцевостях Англії, поліція була муніципальною і повністю утримувалась за рахунок міських коштів. У той же час за своєю організацією вона більшою мірою наближувалась до поліції графств, ніж поліції міст. Загальне керівництво поліцією Сіті здійснювала поліцейська комісія. Начальник поліції призначався радою міста (Common Council) і затверджувався міністром внутрішніх справ. Право його звільнення належало короні, а також суду (Court of Aldermen). Інші чини поліції призначались її начальником. Зазначимо, що за нашого часу поліція Лондонського Сіті є найменшим поліцейським формуванням Сполученого Королівства, яке налічує у своїх лавах близько 900 співробітників і несе повну відповідальність за збереження правопорядку у діловому центрі Лондона — Сіті (на одній квадратній милі в межах колишньої міської стіни). Вона є самостійною і незалежною від Столичної Лондонської поліції. Що ж до останньої, то вона була і є державною поліцією.
Підсумовуючи, зазначимо, що якщо до XX ст. визначальною ознакою поліцейської системи Великої Британії була децентралізація управління цією системою, що забезпечувало значну самостійність поліцейських органів регіонів відносно центральної влади, то з початку ХХ століття спостерігається посилення впливу на поліцію органів центральної влади. Особливо цей процес посилився після першої світової війни коли послідовно були прийняті закони про поліцію — 1919 р., 1927 р., 1943 р., 1946 р., 1964 р., які суттєво вплинули на організаційне та правове оформлення загальнонаціональної системи. Відзначимо також значення Закону «Про Поліцію та Магістратські суди» (1994 р.) та Закону про поліцію 1996 р., які значно розширили повноваження міністра внутрішніх справ щодо управління поліцією. Цьому процесу сприяло і створення центральних поліцейських служб.
За сучасних умов діяльність з управління поліцією Великої Британії базується на трибічних відносинах між урядом, місцевими поліцейськими управліннями та головними офіцерами поліції (керівниками поліцейських формувань). На місцевому рівні контроль здійснюють місцеві поліцейські управління. В той же час міністр внутрішніх справ має широкий діапазон повноважень, які дозволяють йому здійснювати контроль над місцевими поліцейськими силами та впливати на формування політики поліції по всій країні. Зокрема, він щорічно визначає загальнонаціональні пріоритети для поліції і контролює їх дотримання поліцейськими силами всієї країни.
Типологія Редагувати
Становлення поліції в країнах Європи відбувалося в умовах боротьби централістських та децентралістських тенденцій. Ці тенденції на рубежі ХІХ — ХХ сторіч визначили різні організаційно-правові принципи функціонування поліцейських формувань та різні підходи до визначення змісту поліцейської діяльності — британський та континентальний.
Для Великої Британії характерним стає те, що, по-перше, керівництво поліцією здійснюється місцевими виборними органами влади, по-друге, до її обов'язків відносять три основних функції — підтримання порядку, розкриття злочинів, регулювання вуличного руху — ці функції взаємопов'язані і становлять більш загальну функцію охорони громадської безпеки.
В країнах континентальної Європи керівництво поліцією централізується (в окремих країнах поряд із загальнодержавною зберігаються муніципальна поліція, але вона діє лише в містах та виконує обмежені завдання), а її функції значно розширюються. Зокрема, на поліцію покладаються також і завдання щодо запобігання правопорушень різних сферах суспільної діяльності (відповідно, виникає пожежна, ветеринарна, мисливська, будівельна поліція тощо).
В різних країнах світу Редагувати
Муніципальні поліцейські формування функціонують в багатьох країнах світу. Їх структура, організація і обсяг компетенції відрізняються великою розмаїтістю та залежать від специфіки державного управління, адміністративно-територіального устрою, політико-правових традицій та компетенції поліцейської діяльності.
Так, наприклад, у другій половині XIX — на початку XX ст. майже у всіх столицях та найбільш великих комерційних центрах поліція знаходилась під безпосереднім контролем держави, а не містах. В Берліні, Відні, Римі, Будапешті, Мадриді начальники поліції призначалися короною і були відповідальним перед міністром внутрішніх справ. У Парижі голова поліції призначався президентом республіки, у Копенгагені, Стокгольмі — королями Данії та Швеції й таке інше. В той же час у провінційних містах Англії і Шотландії, а також в менш великих містах Європи (Берн, Цюрих, Штутгарт та інших) поліція була підпорядкована органам місцевого самоврядування. На той час найбільш великим містом Європи, поліція якого знаходилась під муніципальним контролем, був Глазго з населенням у 785000 мешканців.
США Редагувати
Ґрунтуючись на повноваженнях, що закріплені за штатами та їх органами управління, поліцейські агенції кожного штату автономні одна від одної і від федеральних правоохоронних органів. Також автономні (у межах традиційної автономії місцевих органів влади) поліцейські формування місцевих органів управління, що становлять основу поліцейської системи США.
Низовий рівень загальної структури правоохоронних органів США — муніципальні правоохоронні органи. Це найбільш чисельний загін правоохоронних органів, в яких сконцентрована більшість офіцерів поліції (за існуючими даними, співробітники муніципальних та шерифських департаментів становлять 80 % персоналу поліції: відповідно 58,6 % і 22,4 %; по 10 % припадає на — поліцію штатів та федеральні органи).
Майже половина поліцейських департаментів муніципалітетів обслуговують міста з населенням близько 100 тис. чоловік. У той же час є і поліцейські структури, які здійснюють свою діяльність у містах з населенням від 400 тисяч до декількох мільйонів мешканців. Всього нараховують 25 великих міст, поліцейські департаменти яких складають лише 0,2 % від всіх правоохоронних агентств США, але в яких в той же час працює більше 15 % всіх офіцерів поліції.
Прикладом останніх є поліцейський департамент Нью-Йорку, який є найбільшим підрозділом муніципальної поліції у США та другим у світі (після поліції Токіо). Заснований ще у 1845 р., він за сучасних умов обслуговує місто з населенням більше 7 млн мешканців, загальна чисельність його персоналу становить більше 40 тис. працівників (37 тис. — поліцейські у формі, у тому числі майже 6 тисяч жінок-поліцейських, і більше 7 тисяч — службовці поліції).
Муніципальна поліція діє на території своїх міст, у межах повноважень, визначених мером або міською радою. В той же час фактично й неформально у цій країні склалася система, яка забезпечує підпорядкування територіальних формувань федеральному уряду. Сьогоднішній стан розвитку правоохоронних органів характеризує посилення тенденції до централізації влади.
Муніципальна поліція в Україні Редагувати
В Україні діяльність муніципальної поліції законодавчо неврегульована. Водночас у різних громадах функціонують комунальні підприємства чи установи, що частково виконують функції муніципальної поліції. Назви і повноваження таких підприємств різняться поміж громадами. Зокрема, серед назв зустрічаються: «муніципальна варта» або «міська варта», «муніципальна дружина» та «муніципальна охорона». Водночас використовувати у назві слово «поліція» комунальним підприємствам заборонено із травня 2019 року.
Список Редагувати
| Держава | Назва | Оригінальна назва |
|---|---|---|
| Албанія | Муніципальна поліція |
|
| Алжир | Муніципальна гвардія |
|
| Аргентина | Муніципальна поліція (Буенос Айрес) |
|
| Австрія | Муніципальна поліція |
|
| Бельгія | Місцева поліція | |
| Бразилія | Муніципальна гвардія |
|
| Чехія | Муніципальна поліція |
|
| Естонія | Муніципальна поліція |
|
| Франція | Муніципальна поліція |
|
| Німеччина | Міська поліція |
|
| Греція | Муніципальна поліція |
|
| Угорщина | Муніципальна поліція |
|
| Індонезія | Муніципальна поліція |
|
| Італія | Муніципальна поліція | |
| Казахстан | Місцева поліція |
|
| Латвія | Муніципальна поліція |
|
| Литва | Департаменти |
|
| Мексика | Муніципальна поліція |
|
| Нідерланди | Муніципальна поліція |
|
| Польща | Страж |
|
| Португалія | Муніципальна поліція |
|
| Румунія | Місцева поліція |
|
| Сербія | Комунальна поліція |
|
| Словаччина | Муніципальна поліція |
|
| Словенія | Комунальна поліція |
|
| Іспанія | Муніципальна поліція | |
| Швейцарія | Муніципальна поліція | |
| Туніс | Муніципальна поліція |
|
| Туреччина | Муніципальна поліція |
|
| Україна | Муніципальна варта, міська варта, муніципальна дружина, муніципальна охорона |
|
Див. також Редагувати
- Поліція міста Монреаль
- Військова поліція
- Державна варта
- Дорожня поліція
- Європол
- Жандармерія
- Інтерпол
- Кінна поліція
- Національна гвардія
- Національна поліція України
- Земська поліція
- Міжнародний день боротьби з поліцейською жорстокістю
- Міліція
- Поліція
- Податкова (фінансова) поліція
- Поліцмейстер
- Правоохоронна діяльність
- Поліцейське право
- Поліцеїстика
- Правоохоронні органи
- Поліцейська академія (навчальний заклад)
- Поліцейська держава
- Політична поліція
- Таємна поліція
Примітки Редагувати
- ↑ Наталія Міняйло (12 грудня 2019). . Хмарочос (укр.). Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 13 травня 2021.
Джерела Редагувати
Посилання Редагувати
- Муніципальна поліція [ 3 грудня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.