Рєпін Ілля Юхимович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рєпін.

Ілля́ Юхи́мович Ріпин (стар. Рѣпинъ , Ріпин; 24 липня (5 серпня) 1844(18440805), слобода Осинівка біля Чугуєва, Харківська губернія, Російська імперія — 29 вересня 1930, Куоккала, Терійокі,  Фінляндія) — український художник із козацького роду на прізвисько Ріпа, стар. Рѣпа , що писав у Російській імперії. Син солдата, в юності працював іконописцем. Займався в Малювальній школі під керівництвом Крамського, продовжив навчання в Петербурзькій академії мистецтв.

Рєпін Ілля Юхимович
рос. Илья́ Ефи́мович Ре́пин
Народився	24 липня (5 серпня) 1844 Чугуїв, Зміївський повіт, Харківська губернія, Малоросійське генерал-губернаторство, Російська імперія
Помер	29 вересня 1930(1930-09-29)^[…] (86 років) Репіно, Виборзька губернія^[d], Фінляндія
Поховання	Музей-садиба Рєпіна «Пенати»
Країна	Російська імперія
Місце проживання	Чугуїв Репіно Париж Санкт-Петербург Москва
Діяльність	художник, скульптор, есеїст, графік, педагог
Галузь	живопис
Alma mater	Петербурзька академія мистецтв (1871)
Вчителі	Крамськой Іван Миколайович і Бунаков Іван Михайлович
Відомі учні	Яков Мілкін^d, Сєров Валентин Олександрович, Філіп Малявін, Кардовський Дмитро Миколайович, Кустодієв Борис Михайлович, Анна Остроумова-Лєбєдєва^d, Щербіновський Дмитро Анфимович^d, Білібін Іван Якович, Фешин Микола Іванович, Горєлов Гаврило Микитович, Костянтин Лєпілов^d, Микола Верхотуров^d, Іван Куліков^d, Маріанна Верьовкіна^d, Бродський Ісаак Ізраїльович, Костянтин Вещилов^d, Грабар Ігор Емануїлович, Федоров Митрофан Семенович, Кокель Олексій Опанасович, Браз Йосип Еммануїлович, Агафонов Євген Андрійович, Сорин Савелій Абрамович, Курінний Олександр Авакумович, Горюшкін-Сорокопудов Іван Силович, Бернштейн Михайло Давидович і Комашка Антон Михайлович
Знання мов	російська
Заклад	Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв
Членство	Сербська академія наук і мистецтв
Напрямок	реалізм
Жанр	історичний живопис, портрет і жанрове малярство
Magnum opus	Бурлаки на Волзі, Хресна хода в Курській губернії^d, Запорожці пишуть листа турецькому султану і Урочисте засідання Державної ради 7 травня 1901 року^d
Мати	Рєпіна Тетяна Степанівна^d
У шлюбі з	Рєпіна Віра Олексіївна^d і Natalia Nordman^d
Діти	Рєпін Юрій Ілліч^d
Автограф
Нагороди
Сайт	ilya-repin.ru
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

З 1878 року — член Товариства пересувних художніх виставок. Академік Імператорської академії мистецтв. Професор — керівник майстерні (1894—1907) та ректор (1898—1899) Академії мистецтв, викладач школи-майстерні Тенішевої; серед його учнів — Б. М. Кустодієв, І. Е. Грабар, І. С. Куликов^[ru], Ф. А. Малявін, А. П. Остроумова-Лєбєдєва^[ru], М. І. Фешин. Безпосередній наставник В. О. Сєрова.

Уже від початку свого творчого шляху, з 1870-х, Ріпин став однією з ключових фігур реалізму в Російській імперії. Художнику вдалось розв'язати завдання відбивання в живописному творі всієї різноманітності навколишнього життя, у своїй творчості він зумів охопити всі боки сучасності, зачепити теми, що турбували громадськість, гостро реагував на злобу доби. Ріпинській художній мові була властива пластичність, він сприймав різні стилістичні напрямки від іспанців і голландців XVII століття до Олександра Іванова та сучасних французьких імпресіоністів.

Розквіт творчості Ріпина припав на 1880-ті. Він створює галерею портретів сучасників, працює як історичний художник і майстер побутових сцен. У жанрі історичного живопису його приваблювала можливість розкрити емоційну виразність пропонованої ситуації. Стихією художника була сучасність, і, навіть створюючи картини на теми легендарного минулого, він залишався майстром наболілої сучасності, скорочуючи відстань між глядачем і героями своїх творів. Останні 30 років життя Ріпин прожив у Фінляндії, у своїй садибі Пенати в Куоккалі. Він продовжував працювати, хоча вже не так інтенсивно, як колись. В останні роки він перейшов на біблійні сюжети. У Куоккалі Ріпин написав мемуари, низка його нарисів увійшла до книги спогадів «Далеке близьке». Ріпин був близьким другом українського історика Дмитра Яворницького.

Життєпис

Народився 24 липня (5 серпня‎) ‎1844 року у місті Чугуєві Харківської губернії, у приміській слободі Осинівка, на вулиці Калмицькій. Його дідусь по батьковій лінії — неслуживий козак Василій Юхимович Ріпин — був торговцем і мав заїжджий двір. Згідно з метричними книгами, він помер 1830-х роках, після чого всі господарські турботи лягли на плечі його дружини Наталі Тітовни Ріпиної. Батько художника Юхим Васильович (1804—1894) був у родині старшим із дітей. У мемуарних начерках, присвячених дитинству, Ілля Юхимович згадував про батька як про «білетного солдата», який разом із братом щороку їздив на «Донщину» і, долаючи відстань трьохсот верст, приганяв звідтіля табуни коней на продаж. За час служби в Чугуєвському уланському полку Юхим Васильович встиг взяти участь у трьох військових кампаніях, мав нагороди. Зв'язок із рідним містом, Слобожанщиною й Україною Ілля Ріпин намагався зберігати до кінця життя, а українські мотиви посідали важливе місце у творчості художника.

Дідусь художника по материнській лінії — Степан Васильович Бочаров — також багато років віддав військовій службі. Його дружиною стала Пелагея Минаївна, дівоче прізвище якої дослідникам встановити не вдалось. На початку 1830-х дочка Бочарових Тетяна Степанівна (1811—1880) вийшла заміж за Юхима Васильовича. Перший час Ріпини жили під одною стріхою з батьками чоловіка; пізніше, назбиравши грошей на торгівлі конями, голова родини зумів побудувати просторий дім на березі Сіверського Донця. Тетяна Степанівна, бувши жінкою грамотною та діяльною, не лише навчала дітей, читаючи їм вголос твори Пушкіна, Лермонтова, Жуковського, але й організувала невелику школу, яку відвідували й сільські діти, й дорослі. Навчальних предметів у ній було небагато: чистописання, арифметика та Закон Божий. У сім'ї періодично виникали проблеми з грішми, і Тетяна Степанівна шила на продаж шуби на заячому хутрі.

Акварельні фарби до дому Ріпиних уперше приніс двоюрідний брат Іллі Юхимовича — Трохим Чаплигін. Як згадував згодом сам художник, його життя змінилось у той момент, коли він побачив «оживання» гарбуза: чорно-біле зображення, розміщене в дитячій абетці, раптом набуло яскравості та насиченості. З цього дня ідея преображення світ за допомогою фарб вже не полишало хлопчика:

Аби мене потішити, Трохим залишив мені свої фарби, і з того часу я так впився у фарбочки, пригорнувшись до столу, що мене ледве відривали для обіду та присоромлювали, що я цілком став мокрим, як миша, від зусиль і одурів зі своїми фарбочками за ці дні.

У 1855 році батьки віддали одинадцятирічного Іллю на навчання в школу топографів — ця спеціальність, пов'язана зі знімальними та креслярськими роботами, вважалась у Чугуєві престижною. Однак через два роки навчальний заклад було закрито, і Ріпин влаштувався в іконописну майстерню до художника І. М. Бунакова. Невдовзі вістка про талановитого учня Бунакова розповсюдилась далеко за межі Чугуєва; юного майстра почали запрошувати приїжджі в місто підрядники, яким були потрібні живописці та позолотники. У шістнадцятирічному віці юнак покинув і майстерню, і батьківський дім: йому запропонували 25 рублів на місяць за роботу в кочівній іконописній артілі, що за мірою виконання замовлень рухалась із міста до міста.

Улітку 1863 року артільники працювали у селі Сиротине Воронезькій губернії неподалік від Острогозька — містечка, де народився художник Іван Крамськой. Від місцевих майстрів Ріпин дізнався, що їх земляк, що вже здобув на той час малу золоту медаль за картину «Мойсей розточує воду зі скелі», сім років тому покинув рідні місця та поїхав навчатись до Академії мистецтв. Розповіді острогозьців послугували стимулом для різких життєвих змін: восени, зібравши всі зароблені за літні місяці гроші, Ілля Юхимович вирушив до Петербурга.

За конкурсне полотно «Христос воскрешає дочку Іаіра» Ріпин отримав право на шестирічне перебування за кордоном як академічний пенсіонер, державним коштом.

Самовільно скоротив перебування за кордоном, де перебував у 1873–1876 роках, хоча витратив час на вивчення музейних збірок і творів сучасних французьких майстрів. Ще й надто, дещо несподіваний у вчинках художник виставив деякі свої твори в Паризькому Салоні, попри заборону Петербурзької академії. Сам малював відносно мало. Для звіту передав у академію полотно казково-театрального характеру «Садко у підводному царстві» (1876). За пізнішими оцінками найцікавішими були етюди Монмартру та Веля.

1870–1880-ті були насичені подорожами по Росії й Україні та створенням декількох відомих картин. Художник відвідав рідний Чугуїв, де збирав матеріали до майбутніх картин. Серед них — «Бурлаки на Волзі», «Дочка Віра в дитинстві», «Хресна хода в Курській губернії», «Царівна Софія». Саме в Чугуєві створене полотно «Протодиякон» зі складним образом православного священника, що викликав суперечливі відгуки через суперечливість самої особи. Значну історичну драму зображено на полотні «Цар Іван убиває свого сина» (1885).

З 1893 року — академік, професор Петербурзької Академії (до 1907); член товариства Передвижників (з 1878) і мистецької групи «Мир искусства» (з 1890).

З ініціативи Великого князя Сергія Олександровича Ріпин прийняв пропозицію працювати в Імператорській академії заради реформування навчального закладу. Майстерня художника була найпопулярнішою серед учнів того часу.

Після здобуття Фінляндією незалежності від Росії Ілля Ріпин не захотів переїжджати до Москви і Петербурга, згодом більшовики також перекрили шлях і до України.

У 1919 році подарував фінському Товариству художників 23 картини російських художників, які не підтримали більшовицький переворот. Так було покладено початок знаменитій колекції «Атенеум».

У 1920 році прийняли до складу Товариства.

Могила Іллі Ріпина

Помер у своїй віллі «Пенати» в невеличкому фінському селищі Куоккала. За заповітом, тіло мали поховати в рідному Чугуєві, але через більшовицьку владу в східній Україні, вдова художника вирішила поховати чоловіка в парку поблизу від будинку і пагорба, який Ілля Ріпин називав Чугуєвою гіркою. На могилі (за заповітом художника) висадили дерево. Могила збережена.

Сім'я

Був одружений двічі. Шлюб з першою дружиною — Вірою Олексіївною Шевцовою — не задовольнив художника, і він розірвав його.

Друга дружина художника — Наталія Нордман, письменниця, померла від туберкульозу.

Син Ріпина Юрій став художником, який не залишив суттєвого внеску до мистецтва. Онук Ріпина, Дій, мав бажання вчитися на художника у Ленінграді, проте під час спроби переходу фінсько-радянського кордону влітку 1935 року його було затримано органами НКВС та невдовзі страчено. Одна з дочок мала психічні хвороби^{[джерело?]}.

Творчість

Залишив багату й різноманітну мистецьку спадщину, його ранні розписи церков в Україні знищені під час війни, численні жанрові, побутові картини, портрети і твори на історичні теми зберігаються в музеях Росії, України та у приватних колекціях.

Найвідоміші твори:

• «Бурлаки на Волзі» (1870—1873),
• «Портрет І. С. Тургенєва» (1874; 1879),
• «Царівна Софія» (1879),
• «Іван Грозний і син його Іван» (1881—1885),
• «Засідання Держ. Ради» (1901—1903).

На українські теми:

• «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (1880-91, один варіант у Санкт-Петербурзі (Російський музей), другий — у Харківському Державному Музеї образотворчого мистецтва;
• «Вечорниці» (1881),
• «Гайдамака» (1902),
• «Чорноморська вольниця» (1903),
• «Гопак» (1927, не закінчений).
• «Етюд академічної натурниці»,
• «Солоха і дяк»

Створив численні портрети діячів російської культури, а з українців серед інших: С. Любицької, М. Мурашка (1877), В. Тарновського (1880, «Гетьман») і С. Тарновської, Т. Шевченка (1888), Д. Багалія (1906); чотири ескізи проекту пам'ятника Шевченкові у Києві (на конкурс 1910–14). Робив ілюстрації до творів М. Гоголя «Тарас Бульба» і «Сорочинський ярмарок» (1872–82), книги Д. Яворницького «Запоріжжя в залишках старовини і переказах народу» (1887), а також малюнки з пам'яток української архітектури, українських народних типів тощо.

Ріпин — типовий реаліст, який проте не копіював природу, а перевтілював її мотиви своїм розмашним, часто майже експресіоністичним малярством. Майстерно охоплював людську постать у русі, її типаж і вираз, а його соковиті і звучні барви надавали творові ефектної пластичності. На деяких творах Ріпина помітний вплив імпресіонізму й символізму. Залежно від того, де і над якою тематикою він працював, періоди його творчості можна визначити як український та російський. У творчості він є продуктом українсько-російського культурного симбіозу. Проте з Україною Ілля Ріпин був пов'язаний не тільки походженням, але й чуттєво. Він був закоханий в українську природу, людину, фольклор та висував проблему українського стилю в мистецтві. До друзів Іллі Ріпина належали українські діячі: М. Кропивницький, М. Мурашко, Д. Яворницький, Є. Чикаленко й багато інших. Між учнями були М. Пимоненко, О. Мурашко, І. Макушенко, Ф. Красицький, С. Прохоров, І. Шульга, Ф. Чуприненко та інші. Як педагог і критик він написав книгу «Далеке близьке» (1953). Після революції Ілля Ріпин не бажав жити в радянській Росії й залишився у своєму маєтку «Пенати» у Куоккала (Фінляндія), де й помер. У 1982 році «Пенати» відбудовано й відкрито як «Музей-маєток І. Ю. Ріпина».

Ріпин був членом журі комісії, метою якої було створення пам'ятника Т. Шевченку до 100-річчя з дня народження поета й художника. Як і деякі інші українські художники, Ріпин вийшов із журі, оскільки був невдоволений остаточним вибором комісії. Ілля Юхимович називав Шевченка «апостолом свободи» і власноруч виконав кілька ескізів для проєкту пам'ятника. В. К. Розвадовський мав намір створити листівку, гроші від продажу якої спрямувати на будівництво пам'ятника. Для цього І. Ріпин намалював аквареллю «Прометея» з поеми Шевченка «Кавказ». Ріпин став членом-засновником Спілки захисту пам'ятників Т. Шевченку, устав якої не було утверджено владою.

Допомагав комітету при Спілці образотворчих мистецтв ім. В. Верещагіна в м. Миколаєві, був поважним членом Київської літературно-артистичної спілки, Київської спілки старовини й мистецтва.

Тема народовців

Серед картин-відгуків на сучасні художнику події особливе місце посіла серія про народовців. Ріпин добре усвідомлював усю скандальність теми, її антидержавне спрямування. Широко розрекламовані картини цієї серії в часи СРСР мало хто знав при житті художника.

Запобігаючи доносам і неприємностям з російським урядом, Ріпин створив серію невеличких картин, яку постійно ховав і показував лише довіреним особам. Серед картин серії —

• «Арешт пропагандиста» (1880)
• «Під конвоєм» (1876)
• «Не чекали» (1884)
• «Сповідь», яку вже в СРСР перейменували у «Відмову від сповіді» (1885).

Серія могла бути знищена як самим художником, так і сучасниками. На щастя, цього не сталося. Усі найкращі варіанти серії зберігає Третьяковська галерея.

Учні Ріпина

• Сєров Валентин Олександрович
• Олександр Мурашко
• Богданов-Бєльський
• Грабар Ігор Емануїлович
• Борис Кустодієв

• Бродський Ісак Ізраїльович
• Іван Макушенко
• Колесніков-Одеський Степан Федорович
• Красицький Фотій Степанович
• Онацький Никанор
• Сорин Савелій Абрамович
• Цисс Григорій

Вшанування пам'яті

• Ріпино, до 1948 Куоккала
• Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Ріпина
• Національний музей «Київська картинна галерея», раніше Київський державний музей російського мистецтва імені Ріпина, Київ, вулиця Ріпина (нині Терещенківська)
• Художньо-меморіальний музей І. Ю. Ріпина, Чугуїв
• Парк імені І. Ю. Ріпина, Чугуїв

Вулиці Ріпина

Україна

• Вулиця Ріпина — вулиця у Ковелі
• Вулиця Ріпина — вулиця у Львові.
• Вулиця Ріпина — вулиця в Івано-Франківську.
• Вулиця Ріпина — вулиця у Вінниці.
• Вулиця Ріпина — вулиця у Євпаторії.
• Вулиця Ріпина — вулиця у Кременчуці.
• Вулиця Ріпина — вулиця у Кривому Розі.
• Вулиця Ріпина — вулиця у Лисичанську.
• Вулиця Ріпина — вулиця у Луцьку.
• Вулиця Ріпина — вулиця у Новій Одесі.
• Вулиця Ріпина — вулиця в Одесі.
• Вулиця Ріпина — вулиця у Чернівцях
• Вулиця Ріпина — вулиця у Севастополі.
• Вулиця Ріпина — вулиця у Сімферополі.
• Вулиця Ріпина — вулиця у Харкові.
• Вулиця Ріпина — вулиця у Черкасах.
• Вулиця Ріпина — вулиця в Умані.
• Вулиця Ріпина — вулиця у Чугуєві.

Росія

• Вулиця Ріпина — вулиця в Брянську.
• Вулиця Ріпина — вулиця у Волгограді.
• Вулиця Ріпина — вулиця в Єкатеринбурзі.
• Вулиця Ріпина — вулиця в Калінінграді.
• Вулиця Ріпина — вулиця в Липецьку.
• Вулиця Ріпина — вулиця в Москві.
• Вулиця Ріпина — вулиця в Пермі.
• У Санкт-Петербурзі:
  • Вулиця Ріпина — вулиця в Василеостровському районі;
  • Вулиця Ріпина — вулиця в Ломоносові.
• Вулиця Ріпина — вулиця в Ставрополі.
• Вулиця Ріпина — вулиця в Твері.
• Вулиця Ріпина — вулиця в Чебоксарах.

Білорусь

• Вулиця Ріпина — вулиця в Мінську.
• Вулиця Ріпина — вулиця в Гомелі.

Казахстан

• Вулиця Ріпина — вулиця в Алмати.

Галерея

Релігійні композиції

Портрети роботи Ріпина

Обрані твори

Інші твори

Див. також

• Реалізм
• Академізм
• Петербурзька Академія мистецтв
• Музей-садиба Ріпина «Здравнєво», Білорусь
• Музей-садиба Ріпина «Пенати», Росія
• Малюнки Іллі Ріпина
• Чукоккала (книга)
• Російський державний архів літератури і мистецтва, Москва
• 2468 Ріпин — астероїд, названий на честь художника.

Примітки

1. Репин, Илья Ефимович // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1899. — Т. XXVIIа. — С. 481.
   d:Track:Q656d:Track:Q602358d:Track:Q20203280d:Track:Q23892960d:Track:Q19908137
2. Encyclopædia Britannica
   d:Track:Q5375741
3. Большая российская энциклопедия. Электронная версия — Большая российская энциклопедия, 2016.
   d:Track:Q114716001d:Track:Q5061737
4. E. F. S. Repin, Ilja Jefimovich // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 23. — P. 105.
   d:Track:Q38590515d:Track:Q16861789d:Track:Q867541
5. Репин Илья Ефимович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
6. Ilya Efimovich Repin
   d:Track:Q17299517
7. Kunstindeks Danmark
   d:Track:Q3362041
8. Repin, Ilja Jefimovich // The Enciclopædia Britannica — 12 — London, NYC: 1922. — Vol. XXXII Pacific Ocean Islands to Zuloaga. — P. 268.
   d:Track:Q38179097d:Track:Q84d:Track:Q15987490d:Track:Q60d:Track:Q38590245
9. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
10. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
11. власний підпис протягом життя
12. Ілля Рєпін насправді Ріпин? Це тільки початок. Дізнайтесь, чому митець ніколи не був «російським художником» // Дмитро Журавель, сайт ШоТам, 16.02.2023
13. написання Ріпин у Федора Ернста, Євгена Блакитного та ін.
14. Художник Рєпін і журналіст Гіляровський листувалися українською. Їх єднала любов до України. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 4 червня 2022. 
15. Рєпін, Малевич і ще 5 українських художників, яких привласнила Росія. РБК-Украина (укр.). Процитовано 14 грудня 2022. 
16. Один з найбільших у світі музеїв, Метрополітен у Нью-Йорку, визнав Іллю Рєпіна та Івана Айвазовського українськими, а не російськими художниками
17. Vsevolod Mikhailovich Garshin (1855–1888). www.metmuseum.org. Процитовано 12 лютого 2023. 
18. В УСЕ російський маляр, див. Рєпін Ілля Юхимович, УСЕ
19. Рєпін немає в {{ЕСУ}}
20. УІНП. 1844 - народився художник Ілля Рєпін. УІНП (укр.). Процитовано 4 червня 2022. 
21. Українець чи росіянин: У Фінляндії дискусія через виставку робіт Іллі Рєпіна.. Збруч (укр.). 7 травня 2021. Процитовано 4 червня 2022. 
22. Шевелєва, Мар'яна (5 серпня 2021). Ілля Рєпін – видатний художник-реаліст з України. Український інтерес. Процитовано 4 червня 2022. 
23. Ilya Yefimovich Repin | Biography, Art, & Facts. Encyclopedia Britannica (англійською). Процитовано 3 липня 2021. 
24. Рєпін, Ілля Юхимович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2016. — ISBN 978-617-7238-39-2.
25. Ilya Yefimovich Repin | Biography, Art, & Facts | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 27 липня 2022. 
26. Репин, Илья Ефимович (1960). Ростки искусства. Далёкое близкое: мемуары (російською). Москва: Издательство Академии художеств СССР. с. 69. 
27. Почему сын Репина свел счеты с жизнью, а внук был расстрелян за свою мечту стать художником. Культурология. Процитовано 28 грудня 2021. 
28. Рєпін Ілля // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1973. — Кн. 2, [т. 7] : Пряшівщина (продовження) — Сибір. — С. 2499.
29. Світлана Бучаста. Меморіальний музей І. Ю. Рєпіна в Чугуєві як «місце пам'яті» місцевої громади, с. 68-74 в: Меморіальні музеї сьогодні: специфіка фондової, експозиційної та виставкової роботи. Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції. Львів, 17-18 листопада 2016 р. / Упорядники Данута Білавич, Роксоляна Пасічник; передмова Галини Тихобаєвої / Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові, Львів, Растр-7, 2016. — 168 с.
30. Парк культуры и отдыха им. И. Е. Репина // GuideBook.ua
31. Парк культуры и отдыха имени И. Е. Репина
32. . Архів оригіналу за 1 квітня 2019. Процитовано 1 квітня 2019. 
33. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Джерела та література

• Михайлова Р. Д.. Ріпин Ілля Юхимович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 187. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
• Чуковський, К. Ілля Ріпин / К. Чуковський. — Харків: Мистецтво, 1937?. — 89 с. : іл., портр.

Література

• Рєпін Ілля // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1973. — Кн. 2, [т. 7] : Пряшівщина (продовження) — Сибір. — С. 2499.
• Москвинов В. Репин на Харковщине. X. 1959; Репин и Украина. К. 1962;
• Велічко Ю. Україна в творчості І. Є. Репіна. К. 1963.
• Репин и Здравнёво. Библиографический указатель. 1995—2001 / Сост. Шишанов В. А. Витебск: Витебский областной краеведческий музей, 2001. 20 с.
• Сухоруков А., Шишанов В. К истории создания музея-усадьбы И. Е. Репина «Здравнёво» // Белорусско-русское культурное взаимодействие конца XIX-начала XX в.: Материалы научной конференции, посвящённой 150-летию со дня рождения И. Е. Репина и 100-летию пребывания художника в Беларуси. Витебск, 1995. С.111-117.
• Шишанов В. Здравнёво. Исторический облик и музеефикация усадьбы // Матэрыялы II Міжнароднай канферэнцыі па праблемах музеефікацыі унікальных гістарычных тэрыторый. Полацк, 1996. С.38-44.
• Сухарукаў А., Шышанаў В. Музей-сядзіба І. Я. Рэпіна «Здраўнёва» як цэнтр развіцця беларуска-рускіх культурных сувязяў// Нацыянальныя меншасці Беларусі. Кн.3. Брэст-Мінск, 1996. С.18-19.
• Шишанов В. Репин в Белоруссии // Служба спасения 01 (Минск). 2000. № 5. С.54-57.
• Шышанаў В. Невядомае Здраўнёва // Віцебскі сшытак. 2000. № 4. С.90-115.
• Шышанаў В. Беларусь і беларусы вачыма Іллі Рэпіна // Гісторыя, культуралогія, мастацтвазнаўства: Матэрыялы III Міжнар. кангрэса беларусістаў «Беларуская культура ў дыялогу цывілізацый» (Мінск, 21-25 мая, 4-7 снеж. 2000 г.). Мн.: «Беларускі кнігазбор», 2001. (Беларусіка = Albaruthenica; Кн. 21). С.311-316.
• Сухарукаў А., Шышанаў В. Рэпіна І. Я. Музей-сядзіба «Здраўнёва» // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т., Т.6. Кн.1. Мн.: БелЭн, 2001. С.174.
• Шишанов В. Здравнёво: после октября 1917 // Репинские чтения: Материалы чтений в Музее-усадьбе И. Е. Репина «Пенаты» (2003—2004). СПБ.: «ИП Комплекс», 2004. С.80-89.
• Шишанов В. А. К истории коллекции работ Репина в Витебском областном краеведческом музее // Репинские чтения: Материалы чтений в Музее-усадьбе И. Е. Репина «Пенаты» (2003—2004). СПБ.: «ИП Комплекс», 2004. С.90-97.
• Шишанов, В. А. Материалы Государственного архива Витебской области о школе в усадьбе «Здравнево» / В. А. Шишанов // Адукацыя на Віцебшчыне: гісторыя і сучаснасць: матэрыялы рэспуб. навук.-практ. канф., Віцебск, 30-31 сакавіка 2010 г., Віц. дзярж. ун-т, редкал.: В. У. Акуневіч (адк. рэд.). — Віцебск: УА «ВДУ імя П. М. Машэрава», 2010.— С.128-132.
• Шишанов, В. А. Здравнёвские работы И. Е. Репина в русской художественной критике конца XIX — начала ХХ в. / В. А. Шишанов // Творчество И. Е. Репина и проблемы современного реализма. К 170-летию со дня рождения: материалы Международной научной конференции / ред. кол. Т. В. Юденкова, Л. И. Иовлева, Т. Л. Карпова. — Москва: Гос. Третьяковская галерея, 2015. — С. 117—130.
• Бібліотека Британіка

Примітки

1. http://www.britannica.com/biography/Ilya-Yefimovich-Repin.  Пропущений або порожній |title= (довідка)

Посилання

• Рєпін Ілля Юхимович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 5: Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 458-459.
• Репін (Ріпин) Ілля // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XII : Літери По — Риз. — С. 1579-1581. — 1000 екз.

link=[1]

У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини

Рєпін Ілля Юхимович

• Ріпин Ілля (Енциклопедія українознавства. Словникова частина), сайт "Ізборник"s
• Ілля Ріпин. Заповіт(укр.)
• Ілля Ріпин. В. І. Суриков(укр.)
• Ілля Ріпин. В. М. Гаршин(укр.)
• Ілля Ріпин. З мого спілкування з Л. М. Толстим(укр.)
• Ілля Ріпин. Зі спогадів про В. В. Стасова(укр.)
• Ілля Ріпин. Критикам мистецтва. Лист до редакції професора І. Ю. Ріпина(укр.)
• Ілля Ріпин. Мої захвати(укр.)
• Ілля Ріпин. Про Василя Верещагіна(укр.)
• Ілля Ріпин. Про графа Лева Миколайовича Толстого(укр.)
• Ілля Ріпин. Про зустрічі з А. П. Чеховим(укр.)
• Ілля Ріпин. Про художника Василя Максимова(укр.)
• Ілля Ріпин. Слов'янські композитори(укр.)
• Володимир Стасов. Диво дивовижне(укр.)
• Володимир Стасов. Ілля Юхимович Ріпин(укр.)
• Володимир Стасов. Картина Ріпина «Бурлаки на Волзі»(укр.)
• Володимир Стасов. Нова картина Ріпина(укр.)
• Володимир Стасов. Нотатки ро пересувну виставку(укр.)
• Володимир Стасов. Портрет Лева Толстого(укр.)
• Володимир Стасов. Портрет Мусоргського(укр.)
• Володимир Стасов. Просвітник на ниві образотворчого мистецтва(укр.)

• Біографія
• Ilya Repin at Olga's Gallery
• Илья Репин. Картины и биография
• Валерий Шишанов Здравнёво: После октября 1917
• Penaty, currently a museum
• Ріпин Ілля Юхимович. Картини та біографія
• Карціна Рэпіна «Здраўнёва»
• І. Ю. Ріпин. Стенограма публічної лекції Академіка І. Е. Грабаря, прочитаної 26 жовтня 1944-о року в Будинку учених у Москві.
• Ілля Юхимович Ріпин // Проєкт «Українці в світі»