Зміївський повіт

Зміївський повіт — адміністративно-територіальна одиниця Слобідсько-Української губернії (1797—1835) та Харківської губернії (1835—1917) Російської імперії. До 1923 року адміністративно-територіальна одиниця Харківської губернії УРСР. Також у 1919 році була у складі Харківської області ЗСПР. Адміністративним центром було місто Зміїв.

Зміївський повіт
Герб повітового центру
Губернія	Слобідсько-Українська губернія (1797—1835) Харківська губернія (1835—1923)
Центр	Зміїв

Географія

Мапа Зміївського повіту (1887 рік)

Історія

У 1797 році повіт було сформовано на базі Чугуївського повіту. Саме місто Чугуїв, стало позаштатним містом новоутвореного Зміївського повіту.

У 1861 році в повіті (без міста) мешкало 81100 осіб, які проживали в 172 населених пунктах (2 міста, 14 слобід, 29 сіл, 80 селищ і 14 хуторів). У 1878 році населення займалося переважно рільництвом і тваринництвом, були 33 промислові підприємства (переважно гуральні та цегельні, працювало 243 працівники), за рік відбувалось 35 ярмарків.

Протягом 1921–1933 рр. Зміївщина зазнала суттєвих територіальних змін. Цей період став найбільш переламним для адміністративно-територіального устрою Зміївського краю, як і Слобідської України, в цілому. Напередодні Жовтневої революції 1917 р. Зміївський повіт, наряду з десятьма іншими, входив до Харківської губернії Росії. До його складу входили 25 волостей: Олексіївська, Берецька, Бірчанська, Бурлуцька, Веденсь-ка, Волохоярська, Гуляй-Пільська, Замостянська, Зароженська, Зміївська, Коробчанська, Лебяженська, Лиманська, Нижнє-Орільська, Миколаївська, Ново-Андріївська, Ново-Борисоглібська, Ново-Серпухівська, Отрадівська, Охочанська, Попельнянська, Преображенська, Таранівська, Чугуївська та Шебелинська.

У ході громадянської війни Зміївський повіт, залишаючись у складі Харківської губернії, неодноразово змінював державну приналежність: Росія, Українська народна республіка, Українська держава П. П. Скоропадського, Збройні Сили Півдня Росії, Донецько-Криворізька (радянська) Республіка, Українська Соціалістична Радянська Республіка тощо.

Наприкінці грудня 1919 р. з семи лівобережних волостей Зміївського повіту було утворено Чугуївський повіт. 15 березня 1922 р. постановою Президії ВУЦК було ліквідовано Чугуївський повіт, волості якого перейшли до Харківського, Куп'янського, Зміївського та Вовчанського повітів. 1922 р. Шелудьківський волосний виконком незаможних селян реорганізовано у райвиконком із районним центром у с. Андріївка, с. Скрипаї теж було передано до Андріївського району.

З 1923 р. в Україні було розпочато адміністративно-територіальну реформу, в основу якої покладено принцип економічного районування. Повіти і волості замінювалися на округи і райони, яких на території ліквідованої Харківської губернії створили відповідно 5 та 77. На історичних землях Зміївщини були утворені наступні райони: Андріївський, Балаклійський (у межах Ізюмського округу), Зміївський, Коробочкинський, Олексіївський, Таранівський, Чугуївський (у межах Харківського округу). Зміївський повіт був перетворений на район у березні 1923 р., а 1924 р. утворюється Таранівський район, села Шелудьківка і Скрипаї знову передано Зміївському району.

Згідно з постановою ВУЦВК та РНК УСРР від 13 червня 1930 р. були ліквідовані Ізюмський та Куп’янський округи, територія яких приєднана до Харківського округу, який таким чином став складатися (на період з 13 червня до 15 вересня 1930 року) з 43 районів. Серед них на землях Зміївщини: Андріївський, Балаклійський, Зміївський, Олексіївський, Таранівський, Чугуївський. Постановою ВУЦВК та РНК УСРР від 15 вересня 1930 р. «Про ліквідацію округів і перехід до двоступеневої системи управління» були ліквідовані деякі округи й райони, серед них і Таранівський район, сільради і села якого було передано до складу Зміївського району. Тоді ж від Мереф’янського району до Зміївського було передано с. Островерхівка. 3 лютого 1931 р. Андріївський район було ліквідовано, а його сільради приєднано до Балаклійського району.

9 лютого 1932 р. IV позачерговою сесією ВУЦВК XII скликання було схвалено постанову про адміністративно-територіальну реформу, створення областей та перехід на триступеневу систему управління: центр–область–район. Від того часу до сьогодні землі історичної Зміївщини (основна площа) входять до Балаклійського, Зміївського, Первомайського (до 1952 р. – Олексіївський) та Чугуївського районів Харківської області.

Символіка

Зміївський герб

Зміївський герб відноситься до так званих «промовистих» гербів, вигляд яких вказує на назву міста, повіту чи губернії. В даному випадку - коронований змій. Історично гербовий малюнок історично сходить до полковому прапорі Зміївського слобідського козацького полку.

Цікаво, що при розробці герба міста Змієва в 1803 році Герольдмейстерська контора залишила поле щита цільним, хоча на початок XIX століття діяло правило, згідно з яким поле повітових і заштатних міст розсікати на дві частини по вертикалі, в верхній частині поля щита зображувався герб губернського міста (Харків). Такими були герби інших міст харківської губернії: Вовчанська, Лебедина, Богодухова. За описом герба він виглядав так: «В червоному полі звивається до гори золотий змій з міською короною на голові».

У 1856 році імператор вирішив передивитися герби губернії та повітів на геральдичну відповідність. Як наслідок цього, у 1878 році було змінено герб Харківської губернії на новий (кінська голова, зірка та три візантійські монети). Але наказів що до повітових місць не надійшло. Отож у верхніх частинах поля гербів так й зосталося зображення старого губернського герба (перехрещені кадукей та ріг достатку) .

Лише пізніше в вільній частині Зміївського герба було розміщене зображення губернського центру.

У виданнях «Пам’ятної книги Харківської губернії» 1863 та 1865 років, надано опис Зміївського герба, він виглядав як «змій у золотому полі». Чи це була тимчасова зміна кольорів гербу, чи помилка видання невідомо, але у «Короткому нарисі історії Харківського дворянства» 1885 року, герб такий як і раніше, золотий змій на червоному полі.

Населення

Керівники повіту

Повітові маршалки шляхти (Російська імперія)

Прізвище, ім’я, по батькові	Чин	Роки знаходження на посаді
Ковалевський Іван Іванович	колезький асесор	1798—1801
Мейєр Петро Юрієвич	майор	1801—1804
Шидловський Микола Васильович	титулярний радник	1804—1807
Шидловський Микола Васильович	титулярний радник	1807—1810
Шидловський Микола Васильович	титулярний радник	1810—1813
Бедряга Олександр Якимович	губернський секретар	1813—1816
Смирницький Микола Савич	майор	1816—1819
Смирницький Микола Савич	майор	1819—1822
Смирницький Микола Савич	надвірний радник	1822—1825
Смирницький Микола Савич	надвірний радник	1825—1828
барон Раден Павло Федорович	ротмістр	1828—1831
Стремоухов Павло Васильович	гвардії штабс-капітан	1831—1834
Ковалевський Єгор Іванович	ротмістр	1834—1837
Ковалевський Єгор Іванович	ротмістр	1837—1840
Ковалевський Єгор Іванович	ротмістр	1840—1843
барон Раден Павло Федорович	ротмістр	1843—1846
барон Раден Павло Федорович	ротмістр	1846—1849
барон Раден Павло Федорович	ротмістр	1849—1852
барон Раден Павло Федорович	ротмістр	1852—1855
Орлов Іван Афанасійович	колезький секретар	з 29 червня 1855
Орлов Іван Афанасійович	колезький секретар	1855—1858
Орлов Іван Афанасійович	колезький секретар	1858—1860
князь Кудашев Олексій Сергійович	гвардії штабс-капітан	з 5 серпня 1860
князь Кудашев Олексій Сергійович	гвардії штабс-капітан	1861—1864
князь Кудашев Олексій Сергійович	гвардії штабс-капітан	1864—1867
Замятин Дмитро Єгорович	титулярний радник	1867—1870
Лесевицький Роман Дмитрович	колезький секретар	1870—1873
Лесевицький Роман Дмитрович	колезький секретар	1873—1876
Лесевицький Роман Дмитрович	колезький секретар	1876—1879
Грєхов Олександр Васильович	гвардії полковник	1879—1882
Грєхов Олександр Васильович	гвардії полковник	1882—1883
Ілляшевич Лев Васильович	флоту капітан-лейтенант	з 7 лютого 1883
Свєтухін Іван Ілліч	штабс-капітан	?-1890—1892
Лесевицький Микола Семенович	губернський секретар	1892—1904
місце вакантно	1904
Лесевицький Микола Семенович	дійсний статський радник	?-1906—1908
Суковкин Сергій Павлович	статський радник	1908—1913-?

Повітовий комісар (1917)

Після Лютневої революції 1917 року у Зміївському повіті створюються численні Ради. Керівником у повіті був повітовий комісар. 14 вересня 1917 року проходить Зміївський повітовий з’їзд Рад, на якому було вирішено усунути з посади повітового комісара Тимчасового уряду Францевича. Францевич був вимушений піти у відставку.

7 листопада (25 жовтня) 1917 року у Петрограді відбувся більшовицький переворот. Влада від Тимчасового уряду переходить до більшовиків.

Повітовий виконком (1918)

Наприкінці 1917 року червоногвардійскі загони Г.А. Сівера (загін села Зідьки) та О.П. Ковальова (загін села Шелудьківка) захоплюють Зміїв, та проголошують у місті більшовицьку владу. З місцевої в’язниці було звільнено представників повітової більшовицької організації, яка захоплює владу у повіті. 20 січня 1918 року Зміївський повітовий з’їзд Рад селянських депутатів проголосив встановлення більшовицької влади у всьому повіті. З’їзд обрав виконком, який очолював І.Є. Майстро.

Дію більшовицьких Рад у Зміївському повіті було перервано наступом австро-німецьких військ у квітні 1918 року.

Голови повітового ревкому та виконкому (1919)

19-23 січня 1919 року Змієві, вперше на Харківщині, відбувся з’їзд Рад селянських, робітничих і червоноармійських депутатів, до якого входили більшовики та ліві соціалісти-революціонери. Першим головою Зміївського повітового виконкому та першим головою повітового комітету більшовиків став Чернієнко Іван Васильович (1895-1969).

Наприкінці травня 1919 року створюється Зміївський революційний комітет (ревком) на чолі якого став Кривокінь.

У літку 1919 року діяльність більшовицьких органів влади припинилася у зв’язку з тим, що Зміївщина була зайнята білими військами Врангеля П.М..

У грудні 1919 року, РСЧА вибивши зі Зміївщини війська Врангеля, 11 грудня увійшли до Змієву. У Зміїву розквартирувалася 2-га Латиська бригада Латиської дивізії (комбриг Фрейберг Август Давидович). Начальником Зміївського гарнізону було призначено А.І. Туппе, комісаром М. Ценіса. Наказом №1 від 19 грудня 1919 року, Туппе призначає свого помічника Пуке, командиром Зміїва.

23 грудня у повіті був створений революційний комітет (ревком), у складі: В.А. Любанова, В.В. Євстаф’єва, С.С. Крилова та Вєткова. Наказом голови Зміївського повітового військово-революційного комітету Р. Саковича, оголошувалося створення замість тимчасового, постійного військово-революційного комітету. Повітовий ВРК складався з 2-х представників Реввійсьради 14-ї армії, та одного представника від Харківського Губернського ревкому.

У квітні 1920 року повітовий ревком передав свої повноваження повітовому виконавчому комітету (виконкому). Головою виконкому було обрано комуніста Н.С. Цезарєва.

Поліція

Штат поліційного управління повіту включав в себе повітового справника, його помічника, секретаря та столоначальників (карного та цивільного столів), а також реєстратора. Сам повіт поділявся на стани очолювані становими приставами. На 1890 рік Зміївський повіт поділявся на три стани. У 1908 році було утворено новий 4-й стан з центром у Андріївці.

• 1-й стан. Олексіївська;
• 2-й стан. Таранівка;
• 3-й стан. Чугуїв;
• 4-й стан (з 1908 року). Андріївка.

Крім того представники поліції були у великих містах повіту. У повітовому місті Зміїв був поліційний наглядач. А з 1913 року Зміїв було поділено на три околотки, якими керували околоточні наглядачі (околоточні), підлеглі міському поліційному наглядачеві. Позаштатне місто Чугуїв, поділялося на дві поліційних дільниці, якими керували поліційні наглядачі.

Також, наприкінці XIX століття до поліції Зміївського повіту відносилася Зміївська повітова тюрма.

Повітові справники поліції

Прізвище, ім’я, по батькові	Чин	Роки знаходження на посаді
Отрохов Віктор Іванович	колезький асесор	?—1890—1893
Радкевич Єпіфан Іванович	надвірний радник	1893—1896
Сакович Петро Антонович	колезький радник	1896—1898
Радкевич Єпіфан Іванович	колезький радник	1898—1904
Жилло Микола Лук’янович	штабс-капітан запасу	1904—1906
Савиллов Василь Васильович	колезький асесор	1906—1908
барон Рауш-фон-Траубенберг Аполлон Леонідович	надвірний радник	1908—1909
Софіано Харлам Семенович	надвірний радник	1909—1912
Стрелецький Павло Якович	підполковник запасу	1912—1913—?

Волості

Зміївський повіт, поділявся на волості. До керівництва волості входили старшина, волосний писар, голова суду.

В повіт на 1913 рік входили такі волості:

• Олексіївська волость – волосний центр Олексіївська;
• Андріївська волость – волосний центр Андріївка (Ново-Борисоглібськ);
• Балаклійська волость – волосний центр Балаклія;
• Берецька волость – волосний центр Береки;
• Бірчанська волость – волосний центр Бірки;
• Бурлуцька волость - волосний центр Великий Бурлук;
• Введенська волость - волосний центр Введенка;
• Волоховоярська волость - волосний центр Волохів Яр;
• Гуляйпільська волость - волосний центр Гуляй Поле;
• Замостянська волость - волосний центр Замостя;
• Зміївська волость - волосний центр Зміїв;
• Коробчанська волость - волосний центр Коробчине;
• Лиманська волость - волосний центр Лиман
• Нижньоорельська волость - волосний центр Нижня Орель (Лигівка);
• Отрадівська волость;
• Охочанська волость - волосний центр Охоче;
• Попільнянська волость;
• Преображенська волость - волосний центр Преображенське;
• Соколівська волость - волосний центр Соколове;
• Чугуївська волость - волосний центр Чугуїв;
• Шебелинська волость - волосний центр Шебелинка;
• Шелудківська волость - волосний центр Шелудьківка.

та міста

• повітове місто Зміїв
• заштатне місто Чугуїв із передмістями Кременець, Робочий Батальйон, слободою Преображенською.

В інші роки існували також

• Зароженська волость – волосний центр Зарожне;
• Лозовенківська волость – волосний центр Лозовенька;
• Таранівська волость – волосний центр Таранівка.

Релігія

Зміївський повіт відносився до Харківської єпархії і поділявся на три округи.

Примітки

1. Zmijewski powiat // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 650. (пол.)
2. Зміївський край за часів сталінізму (1921–1953 рр.) : Збірка дослідницьких робіт / Ю. О. Солдатенко, А. С. Богацька, В. В. Майстро, Є. В. Полях; упоряд. та наук. ред. Ю. О. Коловрат-Бутенко. – Х. : Мачулін, 2016. – С. 201
3. Постанова ВУЦВК № 211 від 15 березня 1922 «Про скасування Чугуївського повіту»
4. Зміївський край за часів сталінізму (1921–1953 рр.) : Збірка дослідницьких робіт / Ю. О. Солдатенко, А. С. Богацька, В. В. Майстро, Є. В. Полях; упоряд. та наук. ред. Ю. О. Коловрат-Бутенко. – Х. : Мачулін, 2016. – С. 201-202
5. Адміністративно-територіальний поділ УСРР при 3-х ступеневій системі врядування (за даними на 1 жовтня 1925 року). – Х. : Друкарня ВУЦВК, 1925. – С. 108–109
6. Адміністративно-територіальний поділ УСРР за станом на 1 грудня 1933 року. – Х. : Видвництво ВУЦВК, 1933. – С. 6–7; Реабілітовані історією. Харківська область : Книга перша. – Ч. 1 / Редакційно-видавнича група Харківського тому серії «Реабілітовані історією». – К.; Х. : Оригінал, 2005. – С. 784–788.
7. Зміївський край за часів сталінізму (1921–1953 рр.) : Збірка дослідницьких робіт / Ю. О. Солдатенко, А. С. Богацька, В. В. Майстро, Є. В. Полях; упоряд. та наук. ред. Ю. О. Коловрат-Бутенко. – Х. : Мачулін, 2016. – С. 202
8. Адміністративно-територіальний поділ УСРР за станом на 1 грудня 1933 року. – Х. : Видавництво ВУЦВК, 1933. – С. 7
9. Илляшевич Л.В. Краткій очеркъ исторіи Харьковскаго дворянства. — Х. : типографія М. Зильберберга, 1885. — С. 96,97 - 166.(рос. дореф.)
10. Илляшевич Л.В. Краткій очеркъ исторіи Харьковскаго дворянства. — Х. : типографія М. Зильберберга, 1885. — С. 120 -121 - 166.(рос. дореф.)
11. Голяховский Я. Памятная книжка Харьковской губерніи, на 1863 годъ. — Харьковский губернский Статистический Комитет. — Х. : въ Университетской Типографіи, 1863. — С. 55.(рос. дореф.)
12. Голяховский Я. Памятная книжка Харьковской губерніи, на 1865 годъ. — Харьковский губернский Статистический Комитет. — Х. : въ Университетской Типографіи, 1865. — С. 61.(рос. дореф.)
13. Илляшевич Л.В. Краткій очеркъ исторіи Харьковскаго дворянства. — Х. : типографія М. Зильберберга, 1885. — С. 96 -97 - 166.(рос. дореф.)
14. Коловрат Ю. А. Змиевской уезд Харьковской губернии в годы Гражданской войны в России. 1917—1921. Монография / Ю. А. Коловрат. — Х. : Мачулин, 2012. — С. 23. —ISBN 978-966-8768-40-8.
15. Саяний М.І. Зміївщина - Слобожанщини перлина. — Х. : Кроссроуд, 2009. — С. 84 – 288с. — ISBN 978-966-8759-66-16.
16. Саяний М.І. Зміївщина - Слобожанщини перлина. — Х. : Кроссроуд, 2009. — С. 87 – 288с. — ISBN 978-966-8759-66-16.

Джерела

• Описи Харківського намісництва. — К., 1991.
• Топографичний опис Харківського намісництва, 1787
• Лукомский Г. К. Старинные усадьбы Харьковской губернии. 2-е переиздание. — Х. : Сага, 2007. — 348 с. — ISBN 978-966-2918-15-11.(рос.)
• Илляшевич Л.В. Краткій очеркъ исторіи Харьковскаго дворянства. — Х. : типографія М. Зильберберга, 1885. — 166 с.(рос. дореф.)
• Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х. : Университетськая типографія, 1882. — 365 с.(рос. дореф.)
• Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2005. — Т. І. — 336 с.(рос.)
• Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2005. — Т. ІІ. — 108 с.(рос.)
• Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2006. — Т. III. — 278 с.(рос.)
• Саяний М.І. Зміївщина - Слобожанщини перлина. — Х. : Кроссроуд, 2009. — 288 с. — ISBN 978-966-8759-66-16.