Становий пристав (становий) — поліційна посадова особа у Російській імперії у 1837—1917 роках.
Становий пристав відповідав за громадську безпеку у ввіреному йому стані, адміністративно-поліцейської одиниці, на які поділявся повіт. Кількість приставів у різних повітах була різною, залежавши від розмірів повіту та кількості його населення. Окрім того, кількість станів у повіті з часом могла змінюватися. Наприклад, якщо 1867 року Зміївський повіт Харківської губернії мав два стани, то 1877 року — вже три, а з 1908 року — чотири (така кількість збереглася до 1917 року).
Становий пристав був засідателем земського суду, який до 1862 року завідував повітовою поліцією.
Станового пристава призначав губернатор. Підпорядковувався у 1837—1862 роках земському справнику та земському суду, а з 1862 року — повітовому справнику як керівнику повітового поліційного управління. Становому були підлеглі десятники, соцькі, п'ятисоцькі і тисяцькі з селян. З 1878 року становому приставу стали підлеглі урядники для допомоги та для нагляду за соцькими та десятниками.
Джерела Редагувати
- Илляшевич Л.В. Краткій очеркъ исторіи Харьковскаго дворянства. — Х. : типографія М. Зильберберга, 1885. — 166 с.(рос. дореф.)
- Алексушин Г. В. История губернаторской власти в России (1708–1917 гг.). — Самара : Издательство АНО «ИА ВВС» и АНО «Ретроспектива», 2006.(рос.)
- Алексушин Г. В. История правоохранительных органов. — Самара : Издательство АНО «ИА ВВС» и АНО «Ретроспектива», 2005.(рос.)
- Советский энциклопедический словарь/Гл.ред.А.М.Прохоров. 3-е изд. — М. : Сов.энциклопедия, 1985. — С. 1260-1261 – 1600с.(рос.)
Посилання Редагувати
- Становий пристав // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.