Філіп Андрійович Малявін (рос. Филипп Андреевич Малявин, 22 жовтня 1869 — 23 грудня 1940) — художник, представник російської гілки імпресіонізму, росіянин за походженням. Емігрував у Францію, помер в місті Ніцца.
| Філіп Малявін | |
|---|---|
| Малявин Филипп Андреевич | |
| | |
| Худ. Леон Бакст, літографія. Портрет Філіпа Малявіна, ДРМ, Петербург. | |
| При народженні | Малявин Филипп Андреевич |
| Народження | 22 жовтня 1869 село Казанка |
| Смерть | 23 грудня 1940 (71 рік) |
| Ніцца | |
| Поховання | Російський цвинтар Кокад |
| Національність | росіянин |
| Країна | Франція |
| Жанр | портрет,жанрові картини |
| Навчання | Пптербурзька Академія мистецтв |
| Діяльність | художник, рисувальник, візуальний митець, графік |
| Напрямок | російський імпресіонізм |
| Роки творчості | 1900 - 1939 |
| Покровитель | Беклемішев Володимир Олександрович |
| Твори | Q17494927? і Q17495477? |
| | |
| Філіп Малявін у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився в великій селянській родині в селі Казанка (нині Оренбурзька область Російської Федерації.) Релігійна за переконаннями людина, Філіп дістався у 1885 р. монастиря Св. Пантелеймона на горі Афон в Греції і шість років перебував там. Займався в іконописній майстерні монастиря. Там його знайшов професор Петербурзької Академії мистецтв В. А. Беклемішев, що перебував з візитом в російському монастирі на Афоні.
Здібний іконописець подавав надії і професор забрав Малявіна в Петербург. З 1892 навчався на художньому відділенні, а після заснування майстерні (навчального класу) Іллі Рєпіна, був зарахований до неї. Серед учнів майстерні — Анна Остроумова, Сомов Костянтин Андрійович, Грабар Ігор Емануїлович.
У 1900 відбув у Париж, де в російському павільйоні була виставлена його картина «Ре́гіт (Сміх)». Картина мала успіх і була придбана урядом Італії для експонування в Венеціанській Академії мистецтв.
Після повернення в Росію, художник оселився в невеликій садибі Аксіньїно біля міста Рязань. Був учасником Пересувних виставок, «Світу мистецтва (Мир искусства)» в Петербурзі та інших. Після більшовицького перевороту у 1917 перебрався в Москву. По завершенню громадянської війни і голоду виїхав у 1922 р. за кордон у Францію і став емігрантом. Мав успіх, виставки в різних містах Європи. Оселився в місті Ніцца. Як особа, трохи затримана в минулому часі, малював на російські теми часів царату, але в стилістиці імпресіонізму та експресіонізму.
Був заарештований у Бельгії під час початку 2-ї світової війни. Позбавлений грошей і підтримки, після звільнення йшов пішки через усю Францію до Ніцци, де помер у віці 71 рік, похований на цвинтарі Кокад.
Загальна характеристика творів Редагувати
Мав неабиякий колористичний хист, що відрізняло його твори серед усіх російських майстрів і дорівнювало у обдарованістю з Врубелем. Могутня і стихійна сила його живопису була підтримана і манерою малювати широкими і великими пензлями на зразок Андерса Цорна, Костянтина Коровіна, українського художника Мурашка Олександра. Колористичний хист майстра був помічений італійцями, що вбачали в ньому послідовника майстрів Венеціанської школи живопису. Тому його картина з Всесвітньої виставки була придбана до художніх збірок Венеції.
У 1987 на аукціоні Сотбі картина Малявіна «Російська дівчина в червоному» продана за 1 700 фунтів стерлінгів.
Вибрані твори Редагувати
- Портрет К. Сомова (1895)
- Портрет І. Грабаря (1895)
- Портрет І. Репіна
- Портрет М. Нєстєрова
- Автопортрет
- «Смех» (1898)
- «Селянська дівчина» (1899)
- «Баба» (1904)
- «Дві баби» (1905)
- «Вихор танцю» (1906)
- Павло Харитоненко з сином, (1911)
- Портрет Нікі
- Родинний портрет
- Портрет В. І. Леніна, 1920,
- Портрет балерини А. М. Балашової (1924)
- Портрет співачки романсів Плевицької Надії Василівни (1929)
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Александрова Н., Ф. А. Малявин, М., 1966 (рос)
- Живова О. А., Ф. А. Малявин, М., 1967 (рос)