Володи́мир Олекса́ндрович Беклемі́шев (3 (15) серпня 1861, Катеринославщина, Російська імперія — 21 грудня 1919 (3 січня 1920), Новоржев, нині місто Псковської області, Росія) — український та російський скульптор та педагог. Серед учнів митця — Матвій Манізер, Коньонков Сергій та Голубкіна Анна.
| Беклемішев Володимир Олександрович | |
|---|---|
| | |
| Худ. Філіп Малявін. Портрет В.О. Беклемішева | |
| Народження | 3 (15) серпня 1861 Катеринославщина |
| Смерть | 21 грудня 1919 (3 січня 1920) (58 років) |
| Петербург | |
| Поховання | Санкт-Петербург |
| Країна | Російська імперія |
| Навчання | Петербурзька академія мистецтв (1887) |
| Діяльність | скульптор |
| Напрямок | реалізм, академізм |
| Роки творчості | 1888 — 1917 |
| Відомі учні | Севера Іван Васильович, Пухальський Валентин Ілліч і Балавенський Федір Петрович |
| Працівник | Вище художнє училище при Російській імператорській академії мистецтв |
| Твори | монументи, портрети, сюжетні скульптури |
| Батько | Aleksandr Beklemishevd |
| Нагороди | |
| | |
| Беклемішев Володимир Олександрович у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Ранні роки. Батьківщина Редагувати
Народився на Катеринославщині в сім'ї художника-декоратора. Початкову художню освіту здобув у 2-ї харківській гімназії (1873–1878), де малювання викладав український художник Дмитро Іванович Безперчий. У 1875–1878 відвідував приватну студію українського живописця-пейзажиста Єгора Єгоровича Шрейдера. Одночасно навчався у Харківській малювальній школі Марії Раєвської-Іванової (1875–1878).
Рідна сестра скульптора — Ніна Олександрівна Беклемішева (1852 — між 1902 і 1909), в шлюбі Тихоцька. Дружина харківського домовласника Георгія Тихоцького. Мати Ольги Георгіївни Тихоцької (1891—1956) — дружини академіка Олександра Олександровича Богомольця (1881—1946) і Софії Георгіївни Тихоцької (1878—1947), яка вийшла заміж за його кузена, Вадима Михайловича Богомольця (1878—1936).
Відома українська лікарка і співачка Ольга Богомолець — двоюрідна праправнучка Володимира Беклемішева.
Навчання в Петербурзі Редагувати
Освіту продовжив в Петербурзькій академії мистецтв (1878–1887). Успіхи в навчанні дали право на пенсіонерську подорож до Італії, куди він відбув у 1888 році.
Італійський період Редагувати
В Італії працював плідно, створив декілька скульптур, надихаючись літературними чи біблійними сюжетами. Серед них такі картини:
- «Християнка перших століть», 1891
- «Як свіжі і прекрасні були тоді троянди»(за Тургенєвим «Как хороши, как свежи были розы»), 1892
- «Раб-втікач», 1891.
Повернувшись з Італії, він показав свої твори на академічній виставці в Петербурзі, після чого з 1892 року отримав звання академіка Петербурзької академії мистецтв, з 1894 — професор академії.
У 1901–1911 — ректор Вищого художнього училища при Петербурзькій академії мистецтв.
Всесвітня виставка в Чикаго Редагувати
Скульптуру «Раб-втікач», створену в Італії, визнавали особливо вдалою. Саме вона представляла скульптурне мистецтво Російської імперії в Чикаго на Всесвітній виставці в 1893 році.
Радянський період Редагувати
Влітку 1917 року Беклемішев був членом комісії, що готувала нову конституцію Академії, та керівником Петроградського відділу охорони пам'яток історії та мистецтва (уповноважений відділ охорони старих пам'яток і мистецтв в Петрограді). 6 вересня 1919 р. його заарештував ЧК за членство в Конституційно-демократичній партії. 18 вересня 1919 ррку він був звільнений із в'язниці. 1 грудня 1919 року був змушений переїхати з Петрограда (Санкт-Петербург) до Новоржева в Псковській губернії, де він помер 21 грудня 1919 року.
Творчість Редагувати
Творчість Беклемішева розвивалась під впливом реалізму передвижників (жанрова скульптура «Селянська любов», портрети П. Чайковського, 1898; В. Маковського 1906; А. Куїнджі, 1909), хоч деяким творам властиві риси академізму (скульптура імператриці Марії Федорівни, садиба Павловськ). Автор пам'ятників Єрмаку (Новочеркаськ, 1904), Грибоєдову (Тегеран, 1904), С. Боткіну (Ленінград, 1908).
Серед творів на українську тему — портрети Тараса Шевченка (1898, 1899). 1909 і 1913 року брав участь у конкурсах на проєкт пам'ятника Тарасові Шевченку для Києва. Автор першого в світі скульптурного зображення Тараса Шевченка. Бюст поета роботи Володимира Беклемішева зберігався в садибі Христини Алчевської.
Раб-втікач Редагувати
Зі скульптурою «Раб-втікач» не бажав розставатися і залишив її у приватній власності. Лише незадовго до смерті передав її в подарунок Академії мистецтв. З ідеологічних міркувань скульптуру після більшовицького перевороту 1917 р. передали в так званий Музей Революції, що поспіхом організували в розкішних залах Зимового палацу Растреллі. Згодом скульптура загубилася.
Її, пошкоджену і забруднену, випадково знайшли замурованою в старому отворі однієї зі стін палацу у 2010 р. Вона буде одним з експонатів ювілейної виставки митця, що планується у 2011 році.
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Зайцева, Надія. . Царскосельская Газета. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 29 січня 2020. (рос.)
- . Меморіал (організація). Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 29 січня 2020. (рос.)
- Мистецький детектив: Історія першого – нелегального – пам’ятника Тарасу Шевченку в Україні
Література Редагувати
- Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 50.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- «Тихоцкие. География Российской империи в истории одной семьи». Сост. А. И. Тихоцкий. Издатель — Ольга Богомолец. 2012. — Т. I. — С. 72, 111, 112.
- Логдачева Н. В. В. А. Беклемишев и его мастерская: к изучению русской скульптурной школы рубежа XIX–XX веков. Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения. Санкт-Петербург, 2019. [ 10 липня 2020 у Wayback Machine.]
Посилання Редагувати
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Беклемішев Володимир Олександрович
- . Архів оригіналу за 08 серпня 2017. Процитовано 29-01-2020. (рос.)