www.wikidata.uk-ua.nina.az

Оскар Вайлд Lib Oscar WildeІм я при народженні Оскар Фінгал О Флагерті Вілс Вайлд англ Oscar Fingal O Flahertie Wills Wi

Оскар Вайлд

Оскар Вайлд
Oscar Wilde
Оскар Вайлд
Ім'я при народженні Оскар Фінгал О'Флагерті Вілс Вайлд (англ. Oscar Fingal O'Flahertie Wills Wilde)
Псевдонім С.3.3. і Себастіан Мельмот (Sebastian Melmoth)
Народився 16 жовтня 1854(1854-10-16)[…]
Дублін, Ірландія, Сполучене Королівство
Помер 30 листопада 1900(1900-11-30)[…] (46 років)
Париж, Франція
·менінгіт
Поховання
Могила Оскара Вайлдаd : 

Підданство  Велика Британія
Національність ірландець
Діяльність прозаїк, есеїст, драматург, поет
Сфера роботи художня література[d]
Alma mater коледж Магдалени[d] і Триніті-коледж
Мова творів англійська
Роки активності 1881—1900
Напрямок естетизм
Жанр оповідання, роман, повість
Magnum opus Портрет Доріана Грея
Конфесія римо-католик[d]
Батько Вільям Вайлд
Мати Джейн Вайлд
Брати, сестри Віллі Вайлд і Ізола Франческа Емілі Вайлдd
У шлюбі з Констанс Ллойд
Діти Вівіян Голланд і Сиріл Голланд
Автограф
Нагороди

Newdigate Prized (1878)

Сайт: cmgww.com/historic/wilde/
 Оскар Вайлд у Вікісховищі
  Висловлювання у Вікіцитатах
  Роботи у  Вікіджерелах

О́скар Фі́нґал О'Фла́герті Вілс Вайлд (Oscar Fingal O'Flahertie Wills Wilde; 16 жовтня 1854, Дублін, Ірландія, Велика Британія — 30 листопада 1900, Париж, Французька республіка) — видатний ірландський англомовний поет, драматург, прозаїк, есеїст.

Після того, як спробував писати в різних формах упродовж 1880-х років, став одним з найпопулярніших драматургів на початку 1890-х років. Найбільше його пам'ятають за епіграми і п'єси, роман «Портрет Доріана Грея», а також обставини його ув'язнення і ранньої смерті.

Народився в сім'ї успішних англо-ірландських інтелектуалів лікаря-офтальмолога Вільяма Вайлда і письменниці Джейн Франциско Елджі (англ. Jane Francesca Elgee). Ще в дитинстві вільно оволодів французькою і німецькою мовами. Здобув класичну освіту: естетичні погляди формувались у Триніті Коледжі (Дублін) та оксфордському коледжі святої Магдалени, — проте йшов власним шляхом, керуючись власною тезою: «Те, що дійсно треба знати, не розтлумачить ніхто». Став відомим завдяки участі в зароджуваній філософії естетизму, яку очолювали двоє його наставників, Волтер Пейтер[en] і Джон Раскін. Після закінчення університету переїхав до Лондона, увійшовши до модних культурних і громадських кіл.

Як представник естетизму пробував свої сили в різній літературній діяльності. 1881 року вийшла перша друкована збірка його віршів «Поезії». Виступав з лекціями в США і Канаді про нове «англійське відродження в мистецтві», а потім повернувся до Лондона, де з 1882 до 1888 року, щоб здобути кошти на утримання сім'ї, займався здебільшого журналістською діяльністю: редагував дамський журнал «Жіночий світ» (англ. Woman's World), часопис «Драматичне рев'ю» (англ. Drama Review). У 1888 році вийшла друкована збірка казок «Щасливий принц та інші казки».

Відомий своєю гострою дотепністю, яскравими вбраннями і блискучим вмінням вести розмову, Вайлд став однією з найвідоміших особистостей свого часу. На рубежі 1890-х років розвивав свої ідеї про вищість мистецтва в серії діалогів і есе.

1891 року відзначився друкованою збіркою «Злочин лорда Артура Севайла та інші оповідання», критичними есе «Занепад брехні», «Критик як митець», «Душа людини за соціалізму» та єдиним романом «Портрет Доріана Грея» — тепер найуславленішим його твором, який після публікації приніс досить неслави: скандал, процес, суд і дворічне ув'язнення за моральні збочення.

Можливість зобразити естетичні деталі точно і поєднати їх з більшими соціальними темами звернула Вайлда до написання драматичних творів. Написав п'єсу «Саломея» (1891) французькою мовою в Парижі, але йому не дали дозволу на постановку п'єси в Англії через цілковиту заборону на зображення біблійних сюжетів на англійській сцені. Не знітившись, підготував чотири суспільних комедій на початку 1890-х років, що зробило його одним з найуспішніших драматургів пізньо-вікторіанського Лондона. Успіх і визнання принесли автору його п'єси «Віяло леді Віндермір» (1892), «Жінка, не варта уваги» (1893), «Саломея», «Ідеальний чоловік» (1895). І все ж найкращою вважається п'єса «Як важливо бути серйозним» (1895).

На піку своєї слави і успіху, коли все ще в Лондоні ставили «Як важливо бути серйозним» (1895), Вайлд подав у суд на Маркіза Квінсберрі[en] за нібито наклеп. Маркіз був батьком Вайлдового коханця, Лорда Альфреда Дугласа. Відкриті в судовому процесі подробиці змусили Вайлда відмовитися від позову і призвели до його власного арешту і суду через «особливо непристойну поведінку» з чоловіками. Після двох судових процесів його визнали винним і засудили до двох років примусових робіт[en], максимального покарання, тому з 1895 до 1897 року він провів у в'язниці. Упродовж свого останнього року у в'язниці написав «De Profundis» (опублікований посмертно 1905 року), довгий лист, у якому обговорює свій духовний шлях під час судових процесів, що утворив темний контрапункт до його попередньої філософії насолоди. Після звільнення відразу поїхав до Франції, щоб вже ніколи не повертатися до Ірландії та Великої Британії. Там написав свою останню працю, поему «Балада Редінзької в'язниці» (1898), присвячену жорстким умовам життя у в'язниці.

Останні роки добровільного вигнання з Батьківщини провів у Франції, де оселився після звільнення з тюрми під несправжнім ім'ям, зазнавши там матеріальної скрути, а ще більш — духовної.

Жив у Парижі, де й помер від менінгіту в 46-річному віці. Похований на цвинтарі Пер-Лашез.

Раннє життя Редагувати

Сімейний будинок Вайлда на Мерріон-сквер

Оскар Вайлд народився в Дубліні на Вестленд-Роу[en] 21 (нині домівка Центру Оскара Вайлда[en], Триніті коледж), другий з трьох дітей, що народилися в сім'ї сера Вільяма Вайлда і Джейн Вайлд, на два роки пізніше свого брата Вільяма («Віллі»). Мати майбутнього письменника мала італійське походження і під псевдонімом «Speranza» (в перекладі з італійської означає «надія»), писала вірші для революційних Молодих ірландців[en] у 1848 році й все життя була ірландською націоналісткою. Вона читала вірші Молодих ірландців Оскарові та Віллі, прищеплюючи любов до цих поетів у своїх синів. Про інтерес леді Вайлд до неокласичного відродження свідчать картини і бюсти Стародавньої Греції та Риму в неї вдома.

Вільям Вайлд був провідним в Ірландії хірургом-ото-офтальмологом (вухо і око) і 1864 року був посвячений в лицарі за свої послуги як медичного радника і помічника Уповноваженого з перепису населення Ірландії. Крім того, писав книги про ірландську археологію і селянський фольклор. Був відомим філантропом, а його диспансер для догляду за міськими бідняками в задній частині Триніті-коледжу в Дубліні був передвісником Дублінської лікарні ока і вуха, яка нині розташована на Аделаїд-роуд. По батьківській лінії Вайлд походив від голландця, Полковника де Вілде, який 1690 року вирушив до Ірландії з загарбницьким військом короля Вільгельма III Оранського. Серед предків по материнській лінії був муляр з графства Дарем, який емігрував до Ірландії десь у 1770-х роках.

Вайлд був хрещений в ранньому дитинстві в церкві Святого Марка[en] в Дубліні, місцевої ірландської (англіканської) церкви. Коли храм закрили, то записи перенесли в церкву Святої Ганни[en], розташовану неподалік. Девіс Коклі посилається на друге хрещення, яке здійснив католицький священник, отець Прідо Фокс, що подружився з матір'ю Оскара близько 1859 року. За власними свідченнями Фокса, які він опублікував 1905 року в журналі «Donahoe's Magazine», Джейн Вайлд відвідувала меси в його церкві в Гленкрі (графство Віклоу), а потім брала своїх синів з собою. Потім вона попросила отця Фокса охрестити її синів. Фокс описав це так:

Я не впевнений, чи вона колись прийняла католицтво сама, але невдовзі після знайомства вона попросила мене, щоб я прилучив двох її дітей, один з яких - майбутній навіжений геній, Оскар Вайлд. Через кілька тижнів я хрестив цих двох дітей, Леді Вайлд сама була присутня при цьому.
Оригінальний текст (англ.)
I am not sure if she ever became a Catholic herself but it was not long before she asked me to instruct two of her children, one of them being the future erratic genius, Oscar Wilde. After a few weeks I baptized these two children, Lady Wilde herself being present on the occasion.

Крім дітей від своєї дружини, сер Вільям Вайлд був батьком трьох дітей, народжених до шлюбу: Генрі Вілсона, який народився 1838 року, а також Емілі й Мері Вайлд, які народились від іншої матері відповідно в 1847 і 1849 роках. Сер Вільям визнав батьківство своїх незаконнонароджених дітей і забезпечив їх освітою, але виховували їх швидше його родичі, аніж дружина чи разом з законними дітьми.

1855 року сім'я переїхала на Мерріон-сквер[en], 1,  де в 1857 році народилася сестра письменника, Ізола. Новий дім Вайлдів був більшим, а успіх у суспільстві обох його батьків невдовзі почав збирати там «унікальне медичне і культурне середовище». Серед гостей, які відвідували їхній салон, були Шерідан Ле Фану, Чарлз Левер[en], Джордж Петрі[en], Айзек Батт, Вільям Ровен Гамільтон і Семюел Фергюсон[en].

До дев'яти років Оскар здобував освіту вдома, де французька bonne і німецька гувернантка навчили його своїх мов. Потім відвідував Королівську школу Портора[en] в Енніскіллені[en] (графство Фермана) з 1864 до 1871 року. До своїх двадцяти з невеликим проводив літо на віллі Мойтура Гаус, яку його батько побудував у селі Конг[en] (графство Мейо). Там молодий Оскар і його брат Віллі грались з Джорджем Муром[en].

Ізола померла у дев'ять років від менінгіту. У пам'ять про неї Вайлд написав поему «Спочивай».

Ступай обережно, вона поряд
Під снігом
Говори тихіше, вона може почути

[як] маргаритки ростуть.
Оригінальний текст (англ.)
Tread lightly, she is near

Under the snow
Speak gently, she can hear

the daisies grow.

Університетська освіта: 1870-ті роки Редагувати

Триніті-коледж (Дублін) Редагувати

Вайлд залишив Портору з королівською стипендією, щоб вивчати класику в Триніті-коледжі в Дубліні, з 1871 до 1874 року, де ділив кімнату зі своїм старшим братом Віллі. Триніті, одна з провідних класичних шкіл, зблизила його з такими науковцями як Р. Є. Тірелл[en], Артур Палмер[en], Едвард Доуден[en], а також його наставником, Джоном Пентрландом Магаффі, який пробудив у ньому інтерес до грецької літератури. Будучи студентом, Вайлд допомагав Магаффі в роботі над книгою «Соціальне життя в Греції». Попри пізніші застереження, Вайлд називав Магаффі «мій перший і найкращий вчитель» і «науковець, який показав мені, як любити все пов'язане з Грецією». У свою чергу, Магаффі хвалився, що створив Вайлда; пізніше він назвав його «єдина пляма на моєму наставництві».

Університетське філософське товариство[en] також давало освіту, щотижня обговорюючи інтелектуальні та художні суб'єкти, такі як Росетті і Свінберн. Вайлд швидко став його визнаним членом — книга пропозицій на членство за 1874 рік містить дві сторінки стьобу, (ризиково) глузуючи з зароджуваного естетизму Вайлда. Він представив працю під назвою «Естетична мораль». В Триніті Вайлд зарекомендував себе як блискучий студент: у свій перший рік посів перше місце у своєму класі, на другий рік виграв стипендію через екзаменаційний конкурс, і на завершення виграв Золоту медаль Берклі з грецької. Його заохочували взяти участь у конкурсі за demyship у Магдален-коледжі[en] в Оксфорді — який він легко виграв, оскільки вже вивчав грецьку мову упродовж дев'яти років.

Магдален-коледж, Оксфорд Редагувати

В Магдален-коледжі від 1874 до 1878 року Вайлд вивчав Greats[en] і звідти подав заяву на вступ до Оксфорд Оніон[en], але його туди не обрали.

Оскар Вайлд в Оксфорді

Вайлд подав заяву на вступ у масонську Ложу Аполло в Оксфорді, яка привернула його увагу своїм одягом, секретністю і ритуалами, і незабаром був підвищений до «найвищого ступеня Майстра-каменяра». Коли на третій рік у нього відродився інтерес до масонства, він прокоментував, що «було б дуже шкода від цього відмовлятися, якби я вийшов із протестантської єресі». Активна причетність Вайлда до масонства тривала лише під час його перебування в Оксфорді, а його членство в університетській ложі Аполло припинилося після несплати членських внесків. Він серйозно подумував над переходом у католицизм, кілька разів обговорюючи таку можливість з духовенством. 1877 року Вайлд позбувся дару мови після аудієнції в Папи Пія IX в Римі. Жадібно читав книги Кардинала Ньюмена і став ще серйозніше про це думати в 1878 році, коли зустрів преподобного Себастьяна Боудена, священника з Бромптонського ораторіуму[en], який був переконав кількох відомих людей змінити віру. Ні його батько, який погрожував припинити фінансування, ні Магаффі, не думали багато про цей план; але, передусім, сам Вайлд, вищої міри індивідуаліст, передумав в останній момент пов'язувати себе з будь-яким офіційним віровченням. У призначений день хрещення отець Боуден отримав натомість букет вівтарних лілій. Вайлд на все життя зберіг інтерес до католицької теології та літургії.

Перебуваючи в коледжі Магдалени, Вайлд особливо прославився своєю роллю в естетичному і декадентському рухах. Мав довге волосся, відкрито зневажав «мужні» види спорту, хоча й часом боксував, і прикрасив свої кімнати павичевими пір'їнами, ліліями, соняшниками, синьою керамікою та іншими objets d'art, якось зауваживши друзям, яких щедро частував, «мені все важче й важче кожного дня жити у відповідності зі своєю блакитною керамікою». Ця фраза швидко стала відомою, естети її прийняли як гасло, але критики використовували її проти них, відчуваючи в ній страшенну пустоту. Деякі групи зневажали естетів, але їхнє легковажне ставлення і ефектні костюми стали визнаною позою. Вайлд був одного разу атакований групою з чотирьох однокурсників, але розібрався з ними самостійно, здивувавши критиків. До свого третього року Вайлд справді почав створювати себе і свій міф, і бачив, що його навчання розвивається набагато більшою кількістю шляхів, ніж просто прочитання наперед заданих текстів. Таке ставлення призвело до його рустифікації[en] на один термін, коли він преспокійно запізнився до початку навчань у коледжі після поїздки в Грецію з професором Магаффі.

Лише на третьому курсі Вайлд познайомився з Волтером Патером, хоча ще до цього був у захваті від його «Дослідження з історії Відродження», опублікованого під час останнього року Вайлда в Триніті. Патер стверджував, що понад усе потрібно відточувати людську чутливість до краси і що кожен момент потрібно сприймати в повному обсязі. Роки по тому, в «De Profundis», Вайлд називав патерові «Дослідження…» «та книга, яка справила такий дивний вплив на моє життя». Він вивчив уривки з книги напам'ять і брав її з собою в подорожі в наступні роки. Патер дав Вайлду почуття майже легковажного служіння мистецтву, тоді як мету служіння дав йому Джон Раскін. Раскін засмучувався через самоцільний естетизм Патера, стверджуючи, що важливість мистецтва полягає в його потенціалі покращити суспільство. Раскін захоплювався красою, але вважав, що вона повинна бути спільницею морального блага і служити йому. Коли Вайлд жадібно відвідував серію лекцій Раскіна «Естетична і математична школи мистецтва у Флоренції», то дізнався про естетику як просто не математичні елементи живопису. Попри відсутність звички рано вставати і до ручної праці, Вайлд добровільно допомагав Раскіну в його проєкті з перетворення болотистої сільської стежки на охайну дорогу, акуратно облямовану квітами.

Вайлд виграв премію Ньюдігейт[en] 1878 року за поему «Равенна», яку написав під впливом від подорожі туди трьома роками раніше, і належним чином прочитав її на енкаенії[en]. У листопаді 1878 року з подвійною нагородою першого класу став бакалавром мистецтв у галузі Classical Moderations і Literae Humaniores (Greats). Він писав своєму другові: «Вчителі здивовані без міри — поганий хлопчик зрештою досягнув такого успіху!»

Навчання естетики: 1880-ті роки Редагувати

карикатура 1881 року в журналі Панч, заголовок: «O.W.», «О, я вугор, щасливий як яскравий соняшник, рядки мінестельства Крісті, „Æsthete of Æsthetes!/What's in a name!/The Poet is Wilde/But his poetry's tame“.

Входження в суспільство Редагувати

1 (нині 44) Тайт-стріт SW3

Після закінчення Оксфорда Вайлд повернувся до Дубліна, де знову зустрівся з подругою юності Флоренс Белкомб[en]. Вона заручилася з Бремом Стокером і вони одружилися 1878 року. Вайлд був розчарований, але переносив це стоїчно: він написав їй, згадавши про «два солодких роки — найсолодші роки моєї юності», які вони провели разом. Також заявив про свій намір повернутися в Англію, напевно назавжди. Це він зробив 1878 року, лише ненадовго двічі відвідавши Ірландію.

Не впевнений у своєму наступному кроці, він писав різним знайомим питаючи щодо посади викладача класики в Оксфорді чи Кембриджі. «Піднесення історичної критики» була його заявкою на приз Chancellor's Essay 1879 року, яку все ще міг подавати, хоча вже й не був студентом. Її тема, «історична критика в давнину», здавалося, була вже наперед готовою для Вайлда — з його вправністю в складанні і знанням старовини — але він силкувався знайти свій голос, володіючи тягучим, пласким, науковим стилем. Того року премію не вручили нікому, що було незвично. З залишками своєї спадщини від продажу батьківського будинку, він поводив себе у Лондоні як холостяк. Британський перепис 1881 року записав Вайлда як пансіонера Тайт-стріт[en], Челсі, 1 (нині) 44, де Френк Майлз[en], портретист бомонду, був головою помешкання. Наступні шість років провів у Лондоні і Парижі, а також у США, куди їздив читати лекції.

Від часів свого вступу до Триніті-коледжу Вайлд публікував вірші і поеми у журналах, особливо в «Kottabos» та Журналі Дублінського університету[en]. У середині 1881 року, коли йому було 27, вибрані «Вірші», оновили і доповнили його поетичні зусилля. Цю книгу добре прийняли і розкупили перший тираж 750 примірників, підштовхнувши до друку нового видання 1882 року. Воно мало багату, емальовану, пергаментну обкладинку (з тисненням у вигляді позолоченого цвіту) і було надруковане на голландському папері ручної роботи; Вайлд подарував багато примірників сановникам і письменникам, які відвідували його впродовж наступних кількох років. Незначною більшістю голосів Оксфорд Юніон засудив книгу за нібито плагіат. Бібліотекар, який просив книгу для бібліотеки, повернув вручену копію Вайлду з запискою з вибаченнями. Річард Еллманн стверджує, що вірш Вайлда «Hélas!» був щирою, хоч і епатажною, спробою пояснити дихотомію, яку той вбачай у собі:

Дрейфувати з кожної пристрастю поки моя душа
Це струнна лютня, на якій всі вітри можуть грати.
Оригінальний текст (англ.)
To drift with every passion till my soul
Is a stringed lute on which all winds can play.

«Панч» був менш захопленим, «Вайлд — поет, але його поезія приручена» був їхній вердикт.

Америка: 1882 Редагувати

Шарж роботи Келлера в сан-франциському журналі Васп, що зображує Вайлда з нагоди його візиту туди в 1882 році

Естетизм був достатньо модним, щоб його зобразили в карикатурному вигляді Ґілберт і Салліван у своїй комічній опері «Терпіння[en]» (1881). Англійський імпресаріо Річард Д'Ойлі Карт[en], запросив Вайлда здійснити тур з лекціями по Північній Америці, одночасно створюючи ажіотаж для американського туру вистави «Терпіння» і продаючи цього найчарівнішого естета американській публіці. Вайлд вирушив на SS Arizona, прибувши 2 січня 1882 року і зійшов на берег наступного дня. Спочатку планувалося, що тур триватиме чотири місяці, але він тривав майже рік через комерційний успіх. Вайлд намагався перенести красу, яку бачив у мистецтві, у повсякденне життя. Це був і практичний і філософський проєкт: в Оксфорді він оточив себе синьою керамікою і ліліями, і тепер одну зі своїх лекцій присвятив дизайну інтер'єру.

Коли його попросили пояснити повідомлення, що він крокував по Пікаділлі в Лондоні з ліліями та довгим спадним волоссям, то Вайлд відповів: «не настільки важливо, зробив я це чи ні, а важливо, що люди вірять, що я зробив це». Вайлд вважав, що художник повинен дотримуватись вищих ідеалів, і що задоволення та краса замінять етику утилітаризму.

Преса нещадно висміювала і критикувала Вайлда і естетизм; Springfield Republican, наприклад, прокоментував поведінку Вайлда під час його візиту до Бостона з лекцією про естетику, припустивши, що вона більше викликана бажанням популярності, а не прихильністю до краси та естетики. Клірик і аболіціоніст Т. В. Гіггінсон[en] писав у «Нечоловічій чоловічності» про свою загальну стурбованість тим, що Вайлд, «чия єдина відзнака полягає в тому, що він написав тоненький томик дуже посередніх віршів», неправильно вплине на поведінку чоловіків і жінок. Хоча ставлення преси до Вайлда було ворожим, але він був своїм у різних колах по всій Америці; пив віскі з шахтарями в Ледвілі (штат Колорадо), і був шанований у наймодніших салонах у кожному місті, яке відвідував.

Лондонське життя і шлюб Редагувати

Роберт Росс у 24 роки

Його заробіток, а також очікуваний прибуток від «Падуанської герцогині», дозволив йому переїхати до Парижа в період з лютого і до середини травня 1883 року. Перебуваючи там, він зустрів Роберта Шерарда, якого постійно розважав. «Сьогодні в нас вечеря на цілу герцогиню» казав Вайлд ведучи того в дорогий ресторан. У серпні ненадовго повернувся до Нью-Йорка для роботи над постановкою Вери, його першої п'єси, після того, як її відхилили в Лондоні. Повідомляють, що він розважав інших пасажирів своїм віршем «Аве імператрицю!, Вірш про Англію» про зліт і падіння імперій. Е. К. Стедмен[en] у Вікторіанських поетах описує цю «ліричне звернення до Англії» як «мужній вірш — поетична і промовиста молитва». Спочатку глядачі добре прийняли спектакль, але коли критики почали писати свої рецензії без особливого ентузіазму, то відвідуваність різко впала і спектакль закрили через тиждень після відкриття.

Вайлд був змушений повернутися в Англію й вести лекції на різні теми, включаючи «Особисті враження від Америки», «Значення мистецтва в сучасному житті» і «Одяг».

1881 року в Лондоні його познайомили з Констанс Ллойд, дочкою Гораса Ллойда, багатого королівського адвоката[en]. 1884 року вона відвідувала Дублін, коли Вайлд вів лекції в театрі Геєті[en]. Він зробив їй пропозицію і вони одружилися 29 травня 1884 року в англіканській Церкві святого Джеймса[en] в лондонському районі Паддінгтон. Щорічне утримання Констанс у розмірі 250 фунтів стерлінгів було щедрим як для молодої жінки (еквівалентне близько £23 900 за поточним курсом), але Вайлди мали досить вишуканий смак і проповідували іншим так довго на тему дизайну, що люди очікували від їхньої домівки нових стандартів.Шаблон:Inflation-fn Будинок на Тайт-стріт, 16 був належним чином відремонтований за сім місяців за значні кошти. У пари народилося двоє синів, Сиріл (1885) і Вівіан (1886). Вайлд став єдиним серед літераторів підписником петиції Бернарда Шоу про помилування анархістів заарештованих (і згодом страчених) після подій на Геймаркет у Чикаго в 1886 році.

Роберт Росс був знайомий з віршами Вайлда ще до їхньої зустрічі і його не стримувала вікторіанська заборона на гомосексуальність, навіть відсторонення від сім'ї. За словами Річарда Еллманна, він був доросліший за свої 17 років і «такий молодий, але вже такий досвідчений, був сповнений рішучості спокусити Вайлда». Згідно з Деніелом Мендельсоном[en], хоча Вайлд вже давно натякав на грецьке кохання[en], але «до гомосексуального сексу його долучив» Росс, в той час як «шлюб почав розпадатися після другої вагітності його дружини, через що вона його фізично відштовхувала».

Написання прози: 1886–1891 Редагувати

Журналістика та редакторська робота: 1886–1889 Редагувати

Оскар Вайлд напівлежачи з Віршами, світлина роботи Наполеона Сароні[en], Нью-Йорк, 1882 рік. Вайлд часто любив здаватися лінивим, хоча насправді він важко працював; до кінця 1880-х років він був батьком, редактором і письменником.

Критика з питань мистецтва в газеті «The Pall Mall Gazette» спровокувала листа на самозахист, і незабаром Вайлд був одним із авторів цього та інших журналів у 1885–1887 роках. Отримував задоволення від написання рецензій та журналістики; ця форма пасувала до його стилю. Міг звести до купи свої погляди на мистецтво, літературу і життя, і поділитися ними з читачами, але у менш стомливому форматі, ніж читання лекцій. Окрилений успіхом писав значною мірою товариські і позитивні коментарі. Як і його батьки перед ним, став на захист ірландського націоналізму. Коли Чарлз Стюарт Парнелл був помилково звинувачений у підбурюванні до вбивства[en] Вайлд написав кілька проникливих колонок у «Daily Chronicle», захищаючи його.

Його чуття, яке раніше було віддане тільки спілкуванню, підходило журналістиці і не залишилося непоміченим. Молодість майже закінчилася і треба було годувати сім'ю, тому в середині 1887 року Вайлд став редактором журналу «Жіночий світ» і його ім'я було помітне на обкладинці. Він швидко перейменував журнал на «The Woman's World» і підняв його тон, додавши серйозні статті про виховання, культуру і політику, зберігши дискусії про моду і мистецтво. Зазвичай включались два прозаїчні твори, один для читання дітям, а інший для самих жінок. Вайлд докладав значних зусиль, щоб отримувати хороші внески від широкого кола своїх артистичних знайомств, включаючи знайомих Леді Вайлд і його дружини Констанс, тоді як його власні «літературні та інші нотатки» самі були популярні та цікаві.

Початковий імпульс і збудження, з якими він взявся за роботу, почали тьмяніти коли адміністративна робота, дорога з дому до роботи та офісне життя стали нудними. Коли інтерес Вайлда вже згасав, видавці знову затурбувалися про оборот: продажі за відносно високою ціною один шилінг залишалися низькими. Більше направляв доручення в журнал листами і почав новий період творчості, а власні колонки в журналі з'являлися менш регулярно. У жовтні 1889 року Вайлд нарешті знайшов свій голос у прозі і наприкінці другого тому полишив «Жіночий світ». Журнал пережив його на один номер.

Хоча Вайлд керував журналом з перемінним успіхом з організаційної точки зору, але можна стверджувати, що ця робота зіграла вирішальну роль у його становленні як письменника і сприяла його сходженню до слави. Якщо Вайлд-журналіст поставляв матеріали під керівництвом свого редактора, то Вайлд-редактор змушений був вчитися маніпулювати літературним ринком на своїх умовах.

Коротша проза Редагувати

1888 року Вайлд опублікував «Щасливого принца та інші казки» і регулярно писав казки для журналів. У 1891 році опублікував дві нові збірки «Злочин лорда Артура Севіла та інші оповідання», а у вересні «Будинок гранатів» був присвячений «Констанс Мері Вайлд». «Портрет пана В. Г.», який Вайлд почав 1887 року, вперше був опублікований у Blackwood's Magazine у липні 1889 року. В цьому оповіданні йдеться про розмову, в якій теорія про те, що Шекспір свої сонети через любов до юного актора «Віллі Г'юза», висувається, заперечується, а потім знову стверджується. Єдиним доказом цього є два ймовірних каламбури в самих сонетах. 

Анонімний оповідач спочатку ставиться до цього скептично, потім вірить, нарешті фліртує з читачем: він приходить до висновку, що «справді багато чого можна сказати про те як Віллі Г'юз причетний до сонетів Шекспіра.» Наприкінці факти і вигадка злилися воєдино. Артур Ренсом[en] писав, що Вайлд «прочитав щось від себе в сонетах Шекспіра» і захопився «теорією Віллі Г'юза», попри відсутність біографічних свідчень існування історичного Вільяма Г'юза. Замість того, щоб писати короткі, але серйозні есе на цю тему, Вайлд підкинув теорію трьом героям цієї оповіді, дозволяючи їй розвиватися як тло для сюжету. Таким чином оповідання є раннім шедевром Вайлда, в якому він поєднує елементи, що його цікавили: бесіду, літературу та думку, що пояснити собі ідею можна лише спочатку переконавши іншого в її правдивості. Ренсом приходить до висновку, що Вайлд досягає успіху саме через те, що зумів розкрити літературну критику з такою майстерністю.

Есеї та діалоги Редагувати

Нотні обкладинки, 1880-ті роки.

Втомившись від журналістики, Вайлд зайнявся повнішим викладом своїх естетичних ідей у серії довших прозаїчних творів, які були опубліковані у великих літературно-інтелектуальних журналах того часу. В січні 1889 року «Занепад брехні: діалог» з'явився в журналі «Дев'ятнадцяте сторіччя», а сатиричний життєпис Томаса Гріффітса Вейнрайта[en] під назвою «Перо, олівець і отрута, — у The Fortnightly Review, під редакцією Вайлдового друга Френка Гарріса. Два з чотирьох творів Вайлда про естетику то діалоги: хоча Вайлд розвинувся професійно від лектора до письменника, але зберіг усну традицію певного роду. Завжди відзначаючись як дотепник і оповідач, він часто складав з ключових фраз, bons mots і дотепів довші, зв'язні роботи.

Вайлд був стурбований впливом моралізаторства на мистецтво, він вірив у рятівну, розвивальну силу мистецтва: «мистецтво — це індивідуалізм, а індивідуалізм — це тривожна і руйнівна сила. В цьому полягає його величезне значення. Оскільки все, чого він (індивідуалізм) прагне, це порушити одноманітність типу, рабство звичаю, тиранію звички, і зведення людини до рівня машини». У своєму єдиному політичному тексті («Душа людини за соціалізму») він стверджував, що політичні умови мають утверджувати примат цього і прийшов до висновку, що уряд, на який можуть найсильніше впливати художники, це не уряд узагалі. Вайлд прагне до створення суспільства, де механізація звільняє людину від тягаря необхідності, щоб ці зусилля направити на художню творчість. Джордж Орвелл підсумував: «по суті, світ буде населений художниками, кожен з яких прагнутиме досконалості таким чином, який здається найкращим для нього».

Ця точка зору не робила його союзником фабіанців, інтелектуалів-соціалістів, які виступали за використання державного апарату для зміни соціальних умов, і не схиляла його до заможних класів, яких він раніше розважав. Гескет Пірсон у вступі до збірки есе Вайлда в 1950 році зауважив як «Душа людини за соціалізмус тала тим текстом, який надихнув революціонерів у царській Росії, але нарікає, що в Росії за часів сталінізму «навряд чи є якісь необстежені місця, куди б це тепер можна було сховати».

Вайлд збирався включити цей памфлет і твір-розповідь про сонети Шекспіра Портрет пана В. Г. в нову антологію 1891 року, але в підсумку вирішив обмежитися чисто естетичними предметами. Наміри включили переглянуті чотири есе: «Занепад брехні», «Ручка, олівець і отрута», «Істина масок» (вперше опублікована 1885 року) і «Критик як художник» у двох частинах. Для біографа Пірсона есе і діалоги показують кожен аспект характеру Вайлда і його генія: дотепник, фантазер, базіка, лектор, гуманіст і науковець. Він приходить до висновку, що «жодні інші його твори не мають настільки різноманітного звернення». 1891 рік виявився annus mirabilis для Вайлда, крім трьох збірок він також видав свій єдиний роман.

«Портрет Доріана Грея» Редагувати

Перша версія «Портрета Доріана Грея» була опублікована як передова історія в липневому номері журналу «Lippincott's Monthly Magazine» 1890 року, разом з п'ятьма іншими. Оповідь починається з людини, яка малює портрет Грея. Коли Грей, який має «обличчя ніби зі слонової кістки і пелюсток троянд», бачить свій закінчений портрет, у нього стається нервовий зрив. Збентежений тим, що його краса зів'яне, тоді як портрет залишиться красивим, він мимоволі укладає фаустівську угоду, згідно з якою лише зображення старіє, а сам він залишається красивим і молодим. Для Вайлда метою мистецтва було направляти життя як ніби тільки краса була його ціллю. Як портрет Грея дозволяє тому уникнути матеріальних наслідків свого гедонізму, так Вайлд прагнув зіставити красу, яку він бачив у мистецтві, з повсякденним життям.

Рецензенти відразу ж розкритикували роман за декаданс і гомосексуальні алюзії; наприклад, «Daily Chronicle назвав його «нечистим», «отруйним» і «наповненим важкими запахами морального і духовного розкладання». Вайлд відповів рішуче, написавши листа в редакцію «Scots Observer», в якому роз'яснив свою позицію щодо етики і естетики в мистецтві — «якщо твір мистецтва багатий, життєвий і повний, то ті, хто має художній інстинкт, побачать його красу, а ті, хто більше звертається до етики, побачать його моральний урок.» Втім, він його суттєво відкоригував перед публікацією 1891 року: додав шість нових глав, прибрав деякі відверто декадентські уривки і гомо-еротику, а також додав передмову, яка складається з двадцяти двох епіграм, наприклад: «Книги або добре написані, або погано. Це все.»

Тогочасні рецензенти та сучасні критики постулювали безліч можливих джерел історії, у своєму пошуку Джершуа Маккормак стверджує, що це безперспективно, тому що Вайлд «дістався кореня Західного фольклору так глибоко і повсюдно, що історія уникнула свого походження і повернулася до усної традиції». Вайлд стверджував, що сюжет був «ідеєю, так само старою, як історія літератури, але якій я дав нову форму». Сучасний критик Робін Маккі вважає роман технічно посереднім, сказавши, що вишуканість сюжету гарантувала йому славу, але задум так і залишився до кінця не розкритим.

Театральна кар'єра: 1892–1895 Редагувати

Йоканаан і Саломея. Ілюстрація Обрі Бердслі до видання Саломеї 1893 року.

«Саломея» Редагувати

Перепис 1891 року зареєстрував місце проживання Вайлда як Тайт-стріт, 16, де він жив зі своєю дружиною Констанс і двома синами. Проте навіть пік його лондонської слави не задовольняв Вайлда і в жовтні 1891 року він повернувся до Парижа, цього разу як шанований письменник. Його приймали в літературних салонах, зокрема знаменитому mardis Стефана Малларме, відомого тогочасного поета-символіста. Дві п'єси Вайлда 1880-х років, «Віра, або Нігілісти» і «Падуанська герцогиня», не мали великого успіху. Він продовжував цікавитись театром, і тепер, знайшовши голос у прозі, знову звернувся до драматичної форми, коли біблійна іконографія Саломії заповнила його розум. Одного разу ввечері, після обговорення як мінялось зображення Соломії впродовж усієї історії, він повернувся до готелю і помітив порожній зошит, що лежить на столі. Йому спало на думку написати в ньому те, що він казав. У підсумку з'явилася нова п'єса, Саломея, написана швидко і французькою мовою.

У цій трагедії йдеться про Саломею, падчерку тетрарха Ірода Антипи, яка, до жаху свого вітчима, але до радості своєї матері Іродіади, просить голову Йоканаана (Івана Хрестителя) на срібному блюді як нагороду за свій Танець семи покровів. Коли Вайлд повернувся до Лондона напередодні Різдва, то Paris Echo називало його «le great event» сезону. Репетиції вистави, головну роль у якій виконувала Сара Бернар, розпочались, але Лорд Чемберлен відмовив у ліцензії, оскільки п'єса зображувала біблійних персонажів. 1893 року Саломея вийшла друком спільно і в Парижі й Лондоні, але її сценічна постановка відбулась лише 1896 року в Парижі, коли Вайлд відбував тюремне покарання.

Комедії суспільства Редагувати

Вайлд, який спочатку навмисне дратував вікторіанське суспільство своїм одягом і тезами, потім збурив його романом «Портрет Доріана Грея», про заховане в мистецтві зло, і зрештою знайшов шлях критикувати суспільство його ж власною зброєю. Постановка п'єси «Віяло леді Віндермір» вперше відбулась 20 лютого 1892 року на сцені Театру Сент-Джеймс, заповненому вершками суспільства. На поверхні це дотепна комедія, але всередині тонка диверсія: «вона завершується змовницьким приховуванням, а не колективним розкриттям». Аудиторія, подібно до леді Віндермір, змушена була пом'якшувати жорсткі соціальні норми на користь більш витонченого погляду. Спектакль був надзвичайно популярний, гастролюючи по країні впродовж кількох місяців, але його здебільшого розгромили консервативні критики. За ним була «Жінка, не варта уваги» (1893 року), ще одна вікторіанська комедія, яка обертається навколо низки позашлюбних народжень, помилкових ідентичностей і запізнілих прозрінь. Вайлду замовили написати ще дві п'єси і «Ідеальний чоловік», написаний 1894 року йшов у січні 1895 року.

Пітер Ребі назвав ці по суті англійські п'єси добре виставленими напоказ, «Вайлд одним оком дивився на драматичний геній Ібсена, а іншим — на комерційне змагання в лондонському Вест-Енді, він вразив цільову аудиторію з винахідливою точністю».

Сім'я Квінсберрі Редагувати

Вайлд і лорд Альфред Дуглас в 1893 році

У середині 1891 року Лайонел Джонсон[en] познайомив Вайлда з лордом Альфредом Дугласом, який тоді був бакалавром в Оксфорді. Це був гарний і розпещений молодий чоловік, якого рідні та друзі називали «Bosie». Між Вайлдом і Дугласом зав'язалася інтимна дружба і до 1893 року Вайлд був закоханий у Дугласа, а їхні постійне спілкування переросло в бурхливий роман. Якщо Вайлд був досить нескромний, навіть показний, і це була своєрідна гра, то Дуглас був безрозсудний на людях. Вайлд заробляв до £100 на тиждень з постановок п'єс (його зарплата в «The Woman's World» була £6) і задовольняв будь-яку примху Дугласа: матеріальну, художню та сексуальну.

Невдовзі Дуглас ввів Вайлда у вікторіанське підпілля гей-проституції і, починаючи з 1892 року, Альфред Тейлор познайомив його з низкою молодих чоловіків-повій з робочого класу. Ці нечасті зустрічі зазвичай проходили за однаковим сценарієм: Вайлд зустрічався з хлопчиком, пропонував йому подарунки, вечеряв з ним наодинці, а потім відвозив його в готельний номер. На відміну від ідеалістичних педерастичних стосунків Вайлда з Россом, Джоном Греєм[en] і Дугласом, які були частиною його естетичного кола, ці партнери не були освічені і нічого не знали про літературу. Незабаром його суспільне і приватне життя різко розділилися; в листі «De Profundis» він писав Дугласу, що «це було немовби бенкетування з пантерами; небезпека була половиною азарту… I did not know that when they were to strike at me it was to be at another's piping and at another's pay.»

Дуглас і деякі друзі з Оксфорду заснували журнал, «Хамелеон», у який Вайлд «надіслав аркуш парадоксів, спочатку призначених для «Saturday Review». «Фрази і філософії для юнацтва» потрапили під атаку через шість місяців під час суду над Вайлдом, коли він був змушений захищати журнал, у який надіслав свою працю..

Батько лорда Альфреда, маркіз Квінсберрі[en], був відомий своїм щирим атеїзмом, брутальною манерою і як автор сучасних правил боксу. Квінсберрі, який регулярно ворогував з сином, кілька разів сперечався з Вайлдом і лордом Альфредом про характер їхніх взаємин, але Вайльд був у змозі його заспокоїти. У червні 1894 року маркіз завітав до Вайлда без запрошення на Тайт-стріт, 16, і уточнив свою позицію: «Я не кажу, що ти такий, але ти таким виглядаєш і поводиш себе так, що однаково погано. І якщо я впіймаю тебе і мого сина знову в будь-якому громадському ресторані, то надаю тобі стусанів», на що Вайлд відповів: «я не знаю правил Квінсберрі, але правило Оскара Вайлда — стріляти без попередження». Його розповідь у «De Profundis» була менш тріумфальною: «Це було тоді, коли в моїй бібліотеці на вулиці Тайт, розмахуючи руками в повітрі в нападі люті, твій батько… стояв промовляючи кожне брудне слово, яке його ниций розум міг придумати, і кричав огидні погрози, які він згодом з такою нахабністю здійснив». Квінсберрі лише одного разу розповів про цей випадок, заявивши, що Вайлд «shown him the white feather», тобто діяв боягузливо. Хоча Вайлд й намагався зберігати спокій, але бачив, що стає залученим в жорстоку сімейну сварку. Він не бажав зносити образи Квінсберрі, але знав, що протистояння з ним може призвести до катастрофи, якщо про його зв'язки дізнається публіка.

«Як важливо бути серйозним» Редагувати

У своїй останній п'єсі Вайлд знову повертається до теми помилкових ідентичностей: два головних герої п'єси беруть участь у «bunburying» (мають альтернативні особистості в місті і в селі), що дозволяє їм уникнути вікторіанських звичаїв. Ця п'єса має навіть легший тон, ніж попередні комедії Вайлда. Якщо їхні персонажі часто звертаються до серйозних тем у моменти кризи, то ця п'єса позбавлена the by-now stock Wildean characters: немає «жінки з минулим», головні герої не є ні лиходіями, ні хитрунами, просто лінивими cultivés, а ідеалістичні молоді жінки не такі вже й невинні. Здебільшого відбувається у вітальнях і практично повністю позбавлена подій та насильства. П'єса позбавлена свідомого декадансу, присутнього в творах «Портрет Доріана Грея» і «Саломея».

Цю п'єсу, яку тепер вважають шедевром Вайлда, він написав швидко в період своєї творчої зрілості, наприкінці 1894 року. Перша постановка відбулась 14 лютого 1895 року на сцені Театру Сент-Джеймс[en] в Лондоні й стала другою спільною роботою Вайлда з актором-менеджером Джорджем Александером. І автор і продюсер ретельно переглянули, відредагували і відрепетирували кожну репліку, сцену і постановку за кілька місяців до прем'єри, створивши ретельно вибудуване подання пізньо-вікторіанського суспільства, але водночас глузуючи з нього. Під час репетицій Александр попросив Вайлда скоротити спектакль з чотирьох актів до трьох і той зробив це. Прем'єри на Сент-Джеймс здавалися «блискучими вечірками», і постановка «Як важливо бути серйозним» — не стала винятком. Аллан Ейнсворт[en] (який грав Елджернона) розповідав потім Гескету Пірсону[en], «за свої п'ятдесят три роки акторства я не пам'ятаю більшого тріумфу, ніж [ця] перша ніч». Сприйняття п'єси як найкращої роботи Вайлда до того моменту зрештою оформило його славу як тверду артистичну репутацію. «Як важливо бути серйозним» залишається найпопулярнішою п'єсою драматурга.

Професійні успіхи Вайлда супроводжувалися ескалацією його ворожнечі з Квінсберрі. Квінсберрі планував образити Вайлда публічно, кинувши в'язку гнилих овочів на сцену; Вайлд був попереджений і Кувісберрі не дозволили ввійти в театр. Через п'ятнадцять тижнів Вайлд був у в'язниці.

Судові процеси Редагувати

Візитівка маркіза Квінсберрі[en] з власноручним образливим написом «Оскарові Вайлду, який удає з себе содоміта [sic]». The card was marked as exhibit 'A' in Wilde's libel action.

Вайлд проти Квінсберрі Редагувати

18 лютого 1895 року маркіз залишив свою візитну картку в клубі Албемарл[en], членом якого був письменник, з написом: «Оскарові Вайлду, який удає з себе содоміта [sic]». Вайлд, заохочуваний Дугласом і всупереч порадам своїх друзів, подав приватний позов[en] проти Квінсберрі за наклеп, оскільки напис містив публічне звинувачення в тому, що Вайлд скоїв злочин содомії.

Квінсберрі був заарештований за звинуваченням у злочинному наклепі[en], з можливим покаранням до двох років позбавлення волі. Згідно з Законом про наклеп 1843[en] Квінсберрі міг уникнути засудження за наклеп, лише продемонструвавши, що його звинувачення на адресу Вайлда було правдою, і, крім того, що таке відкрите звинувачення могло принести якесь «суспільне благо». Тож адвокати Квінсберрі найняли приватних детективів, щоб знайти докази гомосексуальних зв'язків письменника. Вони вибрали стратегію зображення Вайлда як розпусного літнього чоловіка, який часто заманював наївних молодих людей у порочне гомосексуальне життя, щоб продемонструвати, що в такому відкритому звинуваченні була певна суспільна користь.

На засіданні Saturday Review в Café Royal 24 березня 1895 року друзі Вайлда радили йому не наполягати на судовому переслідуванні. Френк Гарріс попередив його, що «вони мають намір довести факти мужолозтва з твого боку» і радив йому втекти до Франції. Вайлд і Дуглас вийшли в гніві, Вайлд казав: «саме в такі моменти видно, хто є справжнім другом». Свідком цієї сцени був Бернард Шоу, який переказав її Артурові Ренсому за день чи два перед судом над Ренсоном за наклеп на Дугласа в 1913 році. Для Ренсома це стало підтвердженням того, що він сказав у книзі 1912 року про Вайлда; що суперництво Дугласа за Вайлда з Роббі Россом і суперечки Дугласа з батьком призвели до публічних нещасть письменника; як Вайлд писав у «De Profundis». Дуглас програв свою справу. Шоу включив суперечку між Гаррісом, Дугласом і Вайлдом у передмову до своєї п'єси Смаглява леді сонетів[en].

Судовий процес про наклеп став Cause célèbre[en], коли непристойні подробиці особистого життя Вайлда з Тейлором і Дугласом стали з'являтися в пресі. Команда приватних детективів направила адвокатів Квінсберрі, під керівництвом Едварда Карсона[en] QC, у світ вікторіанського підпілля. Було задокументовано зв'язки Вайлда з шантажистами і чоловіками-повіями, трансвеститами і борделями гомосексуалів, і опитано різних фігурантів, деяких примусили стати свідками, оскільки вони теж були співучасниками злочинів, у яких Вайлд був звинувачений.

Тайт-стріт[en], Челсі, 34, сімейний будинок Вайлда від 1884 року до його арешту в 1895 році. У ті часи він мав номер 16 — відтоді будинки змінили нумерацію.

Судовий розгляд розпочався 3 квітня 1895 року на тлі сцен близьких до істерії в пресі і в публічних галереях. Кількість доказів, зібраних проти Вайлда змусила його оголосити покірно «але ж саме я обвинувачувач у цій справі». Адвокат Вайлда, сер Едвард Джордж Кларк[en], відкрив справу, превентивно спитавши письменника про два навідні листи, які той написав Дугласові, що були в розпорядженні захисту. Першого з них він охарактеризував як «сонет у прозі» й визнав, що «поетична мова» може здатися дивною для суду, але стверджував, що намір був невинним. Вайлд заявив, що листи потрапили до шантажистів, які вимагали в нього гроші, але він відмовився платити £60 (£6,400 на сьогодні), «незвичайну ціну як для шматка прози такої довжини». Він закликав ставитися до листів як до творів мистецтва, а не чогось, за що має бути соромно.

Карсон, товариш з Дубліна, який відвідував Триніті-коледж в той же час, що й Вайлд, провів перехресний допит письменника про те, як той сприймав моральний зміст своїх творів. Вайлд відповів з характерною дотепністю і легковажністю, заявивши, що твори мистецтва не можуть бути моральними чи аморальними, а лише добре чи погано зроблені, і що тільки «скоти і неуки», чиї погляди на мистецтво «вкрай обмежені», можуть робити такі судження про мистецтво. Карсон, провідний адвокат, відхилявся від звичайної практики ставити закриті запитання[en]. Карсон тиснув на Вайлда щодо кожної теми з усіх боків, видавлюючи смислові нюанси з відповідей письменника, витягуючи їх із естетичного контексту і зображуючи Вайлда відлюдником і декадентом. У той час як Вайлд зібрав більшість смішків від суду, Карсон набрав більшість юридичних балів. Щоб підірвати довіру до Вайлда і підтримати його опис з боку Квінсберрі як «позера-содоміта», Карсон витягнув зі свідків визнання його здатності «удавати», демонструючи, що він збрехав про свій вік під присягою. Граючи на цьому, він повертався до цієї теми упродовж усього свого перехресного допиту. Карсон також спробував обґрунтувати визначення Квінсберрі цитатою з роману Вайлда «портрет Доріана Грея», посилаючись, зокрема, на сцену в другому розділі, в якій Лорд Генрі Воттон пояснює свою декадентську філософію Доріану, «невинному юнакові» за словами Карсона.

Потім Карсон перейшов до фактичних доказів і допитав Вайлда про його дружбу з молодшими чоловіками нижчого класу. Вайлд зізнався, що приятелював з ними і дарував щедрі дарунки, але наполягав, що нічого поганого не сталося і що ті чоловіки були просто хорошими друзями. Карсон неодноразово підкреслював незвичайний характер цих відносин і натякнув, що чоловіки були повіями. Вайлд відповів, що не вірить в соціальні бар'єри і просто насолоджувався товариством молодих чоловіків. Тоді Карсон запитав Вайлда прямо, чи той колись цілувався з якимось слугою-хлопчиком. Вайлд відповів: «О ні! Він був дуже простий хлопець, на жаль, негарний — я жалів його за це.» Карсон тиснув на його відповідь, неодноразово запитуючи, чому негарна зовнішність хлопчика мала значення. Вайлд зробив паузу, потім вперше захвилювався: «Ви мене вжалити і образити мене і спробувати засмутити мене; і деколи хтось говорить такі речі легковажно, коли варто говорити більш серйозно.»

У своїй вступній промові на захист Карсон оголосив, що він розшукав кілька чоловіків-повій, які мають свідчити, що вони займалися сексом з Вайлдом. За порадою своїх адвокатів, Вайлд припинив судове переслідування. Квінсберрі був визнаний невинним, а суд визнав, що його звинувачення в тому, що Вайлд «зображував із себе содоміта» [sic] було виправданим, — «правильним по суті і фактично.» Згідно з Законом про наклеп 1843, виправдувальний вирок Квінсберрі призвів до юридичної відповідальності Вайлда за значні кошти, які Квінсберрі потратив на свій захист, а це зробило з Вайлда банкрута.

Регіна проти Вайлда Редагувати

Після того як Вайлд покинув суд, було видано ордер на його арешт за звинуваченням у содомії і розпусних діях[en]. Роббі Росс знайшов Вайлда в Готелі Кадоган, Найтсбридж[en], разом з Реджинальдом Тернером. Обоє чоловіків радили Вайлду відразу піти в Дувр і спробувати знайти човен до Франції. Натомість мати порадила йому залишитися і боротися. Вайлд, впавши в бездіяльність, міг тільки сказати: «Поїзд пішов. Вже занадто пізно». 6 квітня письменника заарештували за звинуваченням в «грубій непристойності» відповідно до розділу 11 Закону про поправки до кримінального законодавства 1885, термін, що позначає гомосексуальні стосунки, які за ступенем важкості не доходять до содомії (злочин в рамках іншого статуту). За вказівкою Вайлда, його ключар і Росс увірвалися в спальню і бібліотеку на вулиці Тайт, 16, щоб зібрати деякі особисті речі, рукописи та листи. Потім Вайлда помістили під варту у в'язницю Голловей[en], де його щодня навідував Дуглас.

Вайлд у доці, The Illustrated Police News, 4 травня 1895 року

Події розвивалися швидко, і суд над ним розпочався 26 квітня 1895 року. Вайлд не визнавав себе винним. Він вже благав Дугласа, щоб той виїхав з Лондона до Парижа, але Дуглас гірко скаржився, навіть бажав давати показання, але за наполегливих прохань втік до готелю du Monde. Побоюючись переслідування, Роббі Росс та багато інших фігурантів також у цей час залишили Сполучене Королівство. Під перехресним допитом Вайлд був спочатку нерішучим, але потім почав говорити красномовно:

Чарлз Гілл (обвинувачувач): Що означає «Кохання, що не сміє вимовити своє ім'я»? Вайлд: «Кохання, що не сміє вимовити своє ім'я» в нашому столітті — це така велика прив'язаність старшого чоловіка до молодшого, яка була між Давидом та Йонатаном, яку, наприклад, Платон зробив самою основою своєї філософії і яку ви можете знайти в сонетах Мікеланджело та Шекспіра. Це та глибока духовна прив'язаність, яка настільки чиста, наскільки й досконала. Вона породжує і пронизує чудові твори мистецтва, такі як у Шекспіра та Мікеланджело, і ті два мої листи, такими як вони є. Саме в цьому столітті її неправильно розуміють, настільки неправильно розуміють, що напрошується епітет „кохання, що не сміє вимовити своє ім'я“, і саме через це я потрапив сюди. Вона прекрасна, вона чудова, це найблагородніша форма прив'язаності. У ній немає нічого неприродного. Вона інтелектуальна, і постійно повторюється між старшими та молодшими чоловіками, коли старші чоловіки мають інтелект, а молодші мають всю радість, надію та блиск життя перед ними. Світ не розуміє того, що так і має бути. Світ знущається з неї, а іноді прив'язує за неї когось до ганебного стовпа.
Оригінальний текст (англ.)

Charles Gill (prosecuting): What is "the love that dare not speak its name"?

Wilde: "The love that dare not speak its name" in this century is such a great affection of an elder for a younger man as there was between David and Jonathan, such as Plato made the very basis of his philosophy, and such as you find in the sonnets of Michelangelo and Shakespeare. It is that deep spiritual affection that is as pure as it is perfect. It dictates and pervades great works of art, like those of Shakespeare and Michelangelo, and those two letters of mine, such as they are. It is in this century misunderstood, so much misunderstood that it may be described as "the love that dare not speak its name," and on that account of it I am placed where I am now. It is beautiful, it is fine, it is the noblest form of affection. There is nothing unnatural about it. It is intellectual, and it repeatedly exists between an older and a younger man, when the older man has intellect, and the younger man has all the joy, hope and glamour of life before him. That it should be so, the world does not understand. The world mocks at it, and sometimes puts one in the pillory for it.

Ця відповідь була контрпродуктивною в юридичному сенсі, оскільки лише підкріплювала звинувачення в гомосексуальній поведінці. Судовий процес завершився тим, що присяжні не змогли винести вердикт. Адвокат Вайлда, сер Едвард Кларк, нарешті зміг отримати від судді дозвіл для Вайлда та його друзів внести заставу. Преподобний Стюарт Гедлам[en] вніс більшу частину з £5,000, які вимагав суд, не погодившись зі ставленням до Вайлда з боку преси і суду. Вайлда звільнили з в'язниці Голловей і, уникаючи уваги, він зник у будинку Ернеста і Ади Леверсон, двох своїх вірних друзів. Едвард Карсон підійшов до QD Френка Локвуда[en], Генерального соліситора[en] і запитав «може ми вже відпустимо його?» Локвуд відповів, що він хотів би так вчинити, але боїться, що справа стала занадто політизованою, щоб її закрити.

На останньому засіданні суду головував суддя Віллс[en]. 25 травня 1895 року Вайлд і Альфред Тейлор визнані винними в сороміцькій непристойності і засуджені до двох років каторжних робіт. Суддя сказав, що вирок максимально допустимий, але «зовсім недостатній для подібних випадків» і що справа була «найгіршою, яку я колись вів». Відповідь Вайлда «А я? Чи я не можу щось сказати, мій Лорд?» потонула в криках «ганьба!» в залі суду.

Позбавлення волі Редагувати

Вайлд був ув'язнений від 25 травня 1895 року до 18 травня 1897 року.

Спочатку його помістили в Ньюгейтську в'язницю в Лондоні, а потім перевели у в'язницю Пентонвілл[en], де «каторжна праця», на яку він був засуджений, складалася з багатьох годин ходьби по біговій доріжці[en] і збирання оукуму[en] (розділення волокон у старій морській мотузці), і де ув'язненим дозволялося читати лише Біблію і Поступ Паломника.

Через кілька місяців його перевели до В'язниці Вандсворт[en] у Лондоні. Ув'язнені там також перебували в режимі «важка праця, бідна їжа і жорстке ліжко», що негативно вплинуло на слабке здоров'я Вайлда. У листопаді він звалився під час молитви в каплиці від хвороби й голоду. Барабанна перетинка його правого вуха порвалася при падінні і ця травма згодом призвела до його смерті. Два місяці він провів у лазареті.

Річард Б. Гелдейн[en], ліберальний депутат Парламенту і реформатор, відвідав Вайлда і перевів його 23 листопада 1895 року до Редингської в'язниці[en], за 48 км на захід від Лондона. Саме переведення було найпринизливішим моментом ув'язнення, юрба глумилася і плювала на нього на залізничній платформі. Решту свого ув'язнення він провів там, під ідентифікаційним номером «С33» — мешканець третьої камери на третьому поверсі відділення С.

Камера Вайлда в Редингській в'язниці, як вона виглядає на сьогодні

Спочатку письменнику навіть не дозволяли користуватись папером і ручкою, але за наполяганням Гелдейна йому врешті-решт дали доступ до книг і письмового приладдя. Вайлд просив, серед іншого: Біблію французькою та італійською мовами і граматику німецької мови; деякі давньогрецькі тексти, «Божественну комедію» Данте, новий франкомовний роман Жоріса-Карла Гюїсманса про християнську спокуту під назвою En route[en], а також твори Святого Августина, кардинала Ньюмена і Волтера Патера.

Між січнем і березнем 1897 року Вайлд написав листа до Дугласа обсягом 50000 слів. Йому не дозволили відправити його, але дозволили взяти з собою після звільнення. У режимі рефлексії Вайлд холодно розглядає свою кар'єрі до того дня. Як спочатку він був барвистим Agent provocateur у вікторіанському суспільстві. Його мистецтво, як і його парадокси, прагнули підірвати, а також дати іскру. Його власна оцінка себе була: той, хто «перебував у символічному стосунку з мистецтвом та культурою мого віку». Саме під час того життєвого розквіту почалось його життя з Дугласом, і Вайлд аналізує це особливо прискіпливо, відрікаючись від Дугласа за те, що Вайлд зрештою бачить як зарозумілість і марнославство: він не забув репліку Дугласа, коли йому було погано, «коли ви не на п'єдесталі, ви нікому не цікаві.» Проте, Вайлд звинуватив себе за моральну деградацію свого характеру, яку він дозволив Дугласу викликати в собі, і бере на себе відповідальність за своє падіння: «я тут за те, що намагався запроторити твого батька до в'язниці». Перша половина закінчується тим, що Вайлд прощає Дугласові, як заради себе самого, так і Дугласа. Друга половина листа просліджує духовний шлях спокути і самореалізації Вайлда через його тюремне читання. Він зрозумів, що його поневіряння наповнила його душу плодами досвіду, якими гіркими вони не були тоді.

…Я хотів їсти плоди з усіх дерев у саду світу… Тож, зрештою, я пішов туди, і жив так. Моєю єдиною помилкою було те, що я прикував себе виключно до дерев тієї сторони саду, яка мені здавалася освітленою сонцем, і уникав іншої сторони за її тінь і морок.
Оригінальний текст (англ.)
..I wanted to eat of the fruit of all the trees in the garden of the world... And so, indeed, I went out, and so I lived. My only mistake was that I confined myself so exclusively to the trees of what seemed to me the sun-lit side of the garden, and shunned the other side for its shadow and its gloom.

18 травня 1897 року Вайлд вийшов з в'язниці і одразу ж на кораблі вирушив до Франції. Більше до Великої Британії він не повертався.

Вийшовши на свободу, він передав рукопис Россу, який можливо виконав, а можливо й ні, вказівку Вайлда надіслати копію Дугласу (який пізніше заперечував, що отримав її). De Profundis частково опубліковано 1905 року, його повне і точне видання вперше відбулося 1962 року в Листах Оскара Вайлда[en].

Занепад: 1897–1900 Редагувати

Вигнання Редагувати

Візитна картка Оскара Вайлда після його звільнення з в'язниці

Хоча здоров'я Вайлда сильно постраждало у в'язниці від важких умов та їжі, у нього виникає почуття духовного оновлення. Він одразу ж написав у Товариство Ісуса з проханням шестимісячного Католицького retreat; коли в проханні відмовили, то Вайлд плакав. «Незабаром я збираюся увійти в лоно Католицької Церкви», сказав Вайлд журналістові, який запитав про його релігійні наміри.

Останні три роки свого життя письменник провів у злиденній еміграції. Він взяв ім'я «Себастьян Мелмот», на честь Святого Себастьяна і заголовного персонажа книги Мельмот-блукач (готичний роман Чарлза Матьюріна[en], сестра дружини якого була бабусею Вайлда). Вайлд написав два довгих листи в редакцію Daily Chronicle, описавши жорстокі умови в англійських в'язницях і закликавши до пенітенціарної реформи[en]. Його міркування про звільнення наглядача Мартіна, за те, що той поділився печивом зі знесиленою дитиною, яка відбувала покарання, знову підняла тему корупції та виродження покарання, яку він раніше виклав у Душі людини при соціалізмі.

Вайлд провів середину 1897 року в товаристві Роберта Росса в Приморському селищі Берневаль-ле-Гран на півночі Франції, де написав «Баладу Редингської в'язниці», в якій розповідає про страту Чарлза Томаса Вулдріджа[en], який вбив свою дружину в гніві за її зраду. Він переходить з об'єктивної розповіді до символічної ідентифікації з ув'язненими в цілому. Він не намагається оцінити справедливість законів, які засудили ув'язнених, але підкреслює жорстокість покарання, яку всі засуджені поділяють. Вайлд протиставляє страчену людину і себе рядком «Втім, кожна людина вбиває істоту, яку любить». Вайлд теж був відділений від його дружини та синів. Вірш набув форми пролетарської балади, а автор був як «С33», тюремний номер Вайлда в Редингській в'язниці. Він припустив, що його можна опублікувати в Журналі Рейнольдса«, тому що він перебуває в широкому обігу серед злочинних кіл — до яких я тепер належу — цього разу мене будуть читати мої товариші — новий досвід для мене». Вірш досягнув миттєвого гучного комерційного успіху, витримавши сім видань упродовж менш як двох років, і тільки після цього ім'я «[Оскар Вайлд]» додали до титульної сторінки, хоча багато хто в літературних колах знав, що саме він автор.

Хоча Дуглас і був причиною його нещасть, він і Вайлд возз'єднались у серпні 1897 року в Руані. Друзі та сім'ї обох чоловіків були проти цієї зустрічі. Констанс Вайлд вже відмовлялась зустрічатися з письменником, щоб дозволити йому побачити своїх синів, хоча й надсилала йому гроші — всього лише три фунти на тиждень. У другій половині 1897 року Вайлд і Дуглас разом жили біля Неаполя упродовж кількох місяців, поки їхні сім'ї не розлучили їх під загрозою повного припинення фінансування.

Останнім притулком Вайлда був бруднуватий готель d'alsace (нині відомий як L'Hôtel) на Вулиці красних мистецтв у Сен-Жермен-де-пре (Париж). «Ця бідність насправді розриває серце: вона така жалюгідна, вкрай гнітюча, безнадійна. Благаю, зробіть, що можете», — писав він своєму видавцеві. Він виправив і опублікував Ідеальний чоловік і Як важливо бути серйозним, що свідчить, за словами Еллманна, про те, що письменник «міг володіти собою і своїми виставами», але більше не хотів писати нові твори: «я можу писати, але втратив радість від письма».

Він блукав бульварами на самоті і витрачав усі свої невеликі кошти на спиртне. Низка прикрих зіткнень з англійськими відвідувачами та французами, яких він знав у свої найкращі дні, погіршила його настрій. Незабаром Вайлд був уже повністю прикутий до свого готелю, що заставило його пожартувати під час одного зі своїх останніх походів на вулицю, «мої шпалери і я б'ємося на дуелі на смерть. Один з нас повинен вийти.» 12 жовтня 1900 року він послав телеграму Россу: «Дуже кволий. прошу, приходь». Його настрій коливався; Макс Бірбом[en] розповідає про те, як їхній спільний друг Реджинальд 'Реджі' Тернер[en] застав Вайлда дуже пригніченим після нічного кошмару. «Мені снилося, що я помер і сьорбав суп з мертвяком!» «Я впевнений», відповів Тернер: «що ти напевно був живий і був душею компанії».

Смерть Редагувати

25 листопада 1900 року у Вайлда розвинувся менінгіт, який тоді називався церебральним менінгітом. Роббі Росс прибув 29 листопада і послав за священником, і священник-пасіоніст з Дубліна брат Катберт Данн умовно хрестив[en] Вайлда до лона католицької церкви. Вайлд охрестився в церкві Ірландії і до того ж пам'ятав про католицьке хрещення в дитинстві, що пізніше підтвердив священник причастя, брат Лоуренс Фокс.

Вайлд помер від менінгіту 30 листопада 1900 року. Щодо причини захворювання існують різні думки: Річард Еллманна стверджував, що він був сифілітиком; однак, Мерлін Голланд, онук Вайлда, вважав це помилкою, зазначивши, що Вайлд захворів на менінгіт після хірургічного втручання, можливо трепанації соскоподібного відростка[en]; лікарі Вайлда, д-р Пол Клейс та Корт Такер, повідомляли про те, що причиною була застаріла гноєтеча з правого вуха (через травму під час ув'язнення, див. вище), яку лікували впродовж кількох років (une ancienne suppuration de l'oreille droite d'ailleurs en traitement depuis plusieurs années), і нічого не казали про сифіліс.

Поховання Редагувати

Вайлд був спочатку похований на цвинтарі Баньє за межами Парижа, в 1909 році його останки викопали і перенесли на цвинтар Пер-Лашез всередині міста. Автором дизайну його могили[en] був сер Джекоб Епстайн. Замовником пам'ятника був Роберт Росс, який попросив про невеликий відсік для власного попелу, який туди належним чином помістили в 1950 році. Модерністський ангел, зображений у вигляді рельєфу на могилі, мав спочатку чоловічі геніталії, які відтоді зазнали вандалізму і їхнє нинішнє місцезнаходження невідоме. 2000 року Леон Джонсон, мультимедійний художник, встановив срібний протез замість них.

2011 року могилу очистили від багатьох слідів помади, залишених там шанувальниками, і встановили скляний бар'єр, щоб запобігти подальшим слідам або пошкодженням.

Епітафією є уривок з поеми Балада Редінзької в'язниці:

And alien tears will fill for him
Pity's long-broken urn,
For his mourners will be outcast men,
And outcasts always mourn.

Посмертне помилування Редагувати

2017 року Вайлд був одним із приблизно 50 тис. осіб, яких амністували за гомосексуальні стосунки, які вже більше не вважалися злочином, зі вступом у силу так званого Закона Алана Тьюрінга[en].

Біографії Редагувати

«Розмова з Оскаром Вайлдом» — цивільний пам'ятник письменникові роботи Меггі Гемблінг[en] на Аделаїда-Стріт, неподалік від Трафальгарської Площі (Лондон)

Життя Вайлда продовжує чарувати, і він був предметом численних біографій після його смерті. Найранішні спогади тих, хто його знав часто мають особистий та суб'єктивний відбиток, часто є хорошими нарисами характеру, але іноді фактично недостовірні. Френк Гарріс, його друг і редактор, написав біографію Оскар Вайлд: його життя і Сповідь (1916); хоча і схильна до перебільшень, а іноді й неточна, вона пропонує хороший літературний портрет Вайлда. Лорд Альфред Дуглас написав дві книги про свої стосунки з Вайлдом. Оскар Вайлд і я (1914), яку значною мірою написав запрошений автор Т. В. Г. Кросланд[en], мстиво відреагувавши на відкриття, що de Profundis була адресована йому, і, захищаючись, спробував відокремити себе від скандальної репутації Вайлда. Обидва автори пізніше шкодували про свою працю. Пізніше, в книгах «Оскар Вайлд: Підбиття підсумків» (1939) та своїй Автобіографії він краще поставився до Вайлда. Інші близькі друзі письменника, Роберт Шерард, його літературний виконавець Роберт Росс та Чарлз Ріккетс[en] — публікували різні біографії, спогади та листування. Перша більш-менш об'єктивна біографія Вайлда з'явилася, коли Гескет Пірсон[en] написав «Оскар Вайлд: його життя і дотепність» (1946). 1954 року син Вайлда Вівіан Голланд опублікував свої мемуари Син Оскара Вайлда, де розповідає про труднощі, які довелося пережити дружині та дітям письменника після його ув'язнення. 1989 року цю книгу переглянув та оновив Мерлін Голланд.

Книга Артура Ренсома[en] «Оскар Вайлд, критичне дослідження» вийшла 1912 року. У ній автор лише побіжно згадав про життя Вайлда, але згодом Ренсом (і The Times Book Club) були притягнуті до суду за наклеп на Лорда Альфреда Дугласа. Суд у квітні 1913 року був у певному сенсі повторним запуском судів проти Оскара Вайлда. Він став наслідком суперництва Дугласа з Робі Россом за Вайлда (і його потреби в грошах). Дуглас програв після того, як прочитання de Profundis спростувало його твердження.

Життя Вайлда все ще чекало на незалежного, справжнього науковця, коли Річард Еллманн почав дослідження для своєї біографії 1987 року Оскар Вайлд, за яку йому посмертно присудили премію Національного (США) гуртка книжних критиків 1988 року, а також Пулітцерівську премію 1989 року. На основі книги 1997 року знято фільм Вайлд, режисером якого був Браян Гілберт[en], а роль письменника виконав Стівен Фрай.

Біографія Ніла Маккенни 2003 року «Таємниця життя Оскара Вайлда» пропонує дослідження сексуальності письменника. Часто маючи спекулятивний характер, її широко критикували за чисту здогадковість і відсутність наукової строгості. В Оскарові книги (2008) Томас Райт досліджує прочитане Вайлдом від дитинства в Дубліні до його смерті в Парижі. Після відстеження багатьох книг, які колись були у бібліотеці Вайлда на вулиці Тайт (розійшлися під час його судових процесів), Райт був першим, хто вивчив маргіналії Вайлда.


Чарівність Вайлда також справила значний вплив на паризьких літераторів, які написали кілька оригінальних біографій і монографій про нього. Андре Жід, на якого Вайлд мав такий дивний вплив, написав «На пам'ять, Оскар Вайлд»; Вайлд також присутній у його щоденниках. Томас Луїс, який раніше перекладав книги про Вайлда на французьку мову, написав свою власну L'esprit d'Oscar Wilde в 1920 році. Серед сучасних книг Оскар Вайлд Філіппа Жуліана, а також L'affaire Oscar Wilde, ou, Du danger de laisser la justice mettre le nez dans nos draps (Зв'язок Оскара Вайлда, або про небезпеку того, коли правосуддя суне свій ніс у наші листи) Одона Валле[fr], французького історика-релігієзнавця.

Погляди та творчість Редагувати

Погляди майбутнього письменника формувалися в батьківському домі: тут же влаштовувалися поетичні вечори, дім відвідували цікаві, творчо обдаровані люди. У шкільні роки читав в оригіналі трагедії Есхіла і з дитинства привчався існувати у світі поетичних образів, поваги до краси, створеної людиною. Атмосферу краси, що панувала у батьківському домі, сприймав як єдину можливу атмосферу існування.

Значною мірою на формування естетичних поглядів вплинула університетська освіта. Його обдарованість визнавали всі викладачі. Найбільше він цінував думки двох професорів, ім'я кожного з яких багато важить в англійській культурі. Спочатку був Джон Раскін, чудовий лектор, який викладав курс історії мистецтва; згодом Раскіна змінив Волтер Пейтер, який не славився таким красномовством, як його попередник, проте мав неабиякий хист до письменства. Раскін був автором багатьох досліджень античного мистецтва й філософії: особливий вплив на сучасників мали його роботи про мистецтво Відродження, яких автор назвав «святим письмом краси». Пейтер вивчав архітектуру Франції, малярство Італії, був автором праць із «поезії архітектури», ренесансного й сучасного живопису. Висновком його праць стало положення про те, що мистецтво надихається самим мистецтвом і що існує воно лише для себе, йому не потрібні інші обґрунтування. Це положення визначило розвиток цілого напряму в мистецтві кінця XIX ст. Віддаючи належне їхнім творчим пошукам, Вайлд ішов власним шляхом, засвоївши з ренесансної естетики положення про те, що мудрість досягається лише через досвід.

Шлях цей був і складним, і небезпечним: досягав успіху, і робив помилки. Напередодні 1882, маючи лише цю першу книжку, але вже знаменитий незвичністю своїх суджень та неординарною поведінкою, вирушив на «завоювання» Америки. Там читає «естетські» лекції, пропагує «нове відродження» в англійській літературі.

Вибрані твори Редагувати

«Щасливий принц» Редагувати

Письменник прагнув, щоб проза стала не просто хронікою чи проповіддю, а мистецтвом, в якому так багато важать вигадка, барвистість, гротеск, умовність, гра. Шукаючи можливості говорити про реальність іншою мовою, ніж фактографічна література, яка, на його думку, була нездатна передати все багатство й різноманітність дійсності, він звернувся до жанру казки. Як зазначав сам Оскар Вайлд, він поставив перед собою завдання описати те, чого ніколи не було.

Зі спогадів його сина Вівіана: «Він був для нас справжнім товаришем і завжди доставляв нам задоволення своїми частими появами у дитячій. Він залишався в душі настільки дитиною, що обожнював брати участь у наших іграх. Коли ж він втомлювався від ігор, він умів нас змусити заспокоїтися, розповідаючи казки про добрих чарівників або які-небудь історії зі своєї невичерпної пам'яті. Він був великим шанувальником Жюля Верна, Стівенсона і Кіплінга. Одного разу Сиріл (перший син Оскара Вайлда) запитав, чому в його очах стояли сльози, коли він читав нам „Велетня-себелюбця“, і він відповів, що істинно прекрасні речі завжди викликають у нього сльози».

Про своє розуміння складних взаємин між вигадкою й реальністю, фантазією й фактом (зокрема між життям і літературою) говорив уже у «Кентервільському привиді» (англ. The Canterville Ghost, 1887), який мав підзаголовок «Матеріально-ідеалістична історія». У 1888 році виходить перша збірка казок «Щасливий принц та інші казки» (англ. The Happy Prince and Other Tales / Stories). Прагнення звернути увагу читачів на різноманітність життя, яке не вичерпується фактами буденності, доводило, що його твори звернені не тільки до дітей. Через кілька років Вайлд повернувся до жанру казки і створив нову збірку «Гранатовий будиночок» (англ. A House of Pomegranates, 1891). За художньою фактурою його казки нагадують Ганса Крістіана Андерсена, і тогочасна критика так сприйняла казки Оскара Вайлда: «Якщо це і відлуння Андерсена, то вторить воно йому чарівно».

Сам автор називав казки «короткими історіями» або «етюдами в прозі для дітей від 18 до 80 років» і рекомендував їх дорослим, котрі не втратили здатності радіти і дивуватися.

У всіх своїх літературних творах, як і у житті, письменник широко використовував парадокс, який був, і літературним прийомом, і способом мислення. Письменнику була близька теза його літературних попередників, діячів доби Відродження, які гостро поставили проблему про співвідношення правди й красномовства, усвідомивши, що гра словом може бути небезпечна, вона може віддаляти від істини, а не вести до неї. Парадоксальними в Вайлда стають не тільки окремі вислови, а й ситуації.

У казці «Щасливий принц» живий принц не знав сліз. Його Палац безтурботності був розташований за високим муром, який відмежовував прекрасний придворний садок від міста. А після смерті принц зміг пізнати жаль і смуток людей і навчився співчувати їм — сльози котилися із сапфірових очей його статуї, яка стояла на високій колоні над містом. Ластівка знімала з неї шматочки позолоти і відносила бідним. Але статую забрали з міської площі: «У ній уже немає краси, а відтак, немає і користі» — промовляв в Університеті професор Естетики. Проте з цим не могло погодитись жодне читацьке серце. Так автор прагнув викрити утилітарний, занадто практичний підхід до розуміння краси. І парадоксально суперечив сам собі: краса душі і серця принца реалізувались саме в його бажанні бути корисним людям. Роздуми про співвідношення добра, користі й краси червоною ниткою пройшли через усі його твори.

«Портрет Доріана Грея» Редагувати

Роман «Портрет Доріана Грея», створений у рекордно короткий термін, приніс автору скандальну славу. У передмові до роману автор писав: «Немає книг моральних або аморальних. Є книги добре написані і погано написані. Ото й усе». Він відстоював право мистецтва відображати все і створювати досконале недосконалими засобами. Герой його твору власним життям доводив позаморальність краси, але у фіналі роману він покараний за це. З цього зовсім не випливає, що письменник брав на себе право моралізувати й повчати. Остання теза передмови твердить: «Будь-яке мистецтво не дає жодної користі». У грі таких взаємовиключних протиріч і полягає творчість автора: чи то приховуватися за маскою естета-денді, чи то грати в невловимість, — усе це йому цілком під силу. І справа тут не тільки в «бальзаківському парадоксі» — явищі, коли автор як митець, покликаний сказати правду, не може її не сказати, й виявляється гіднішим самого себе мислителя й теоретика. Така сила творчості й мистецтва слова. Справа ще й у тому методі, який обирає або виробляє Вайлд: він грає словом, подає протилежні судження, їхні зіткнення, але ніколи в межах художнього цілого потворне і неморальне не перемагає. У тій самій передмові до роману він писав: «Мистецтво — дзеркало, яке віддзеркалює того, хто в нього дивиться, а не все життя». Він чудово засвоїв університетські лекції Пейтера, який говорив про усталену мінливість життя. Наприкінці свого життя автор скаже: «Життя — не можна писати, життя можна тільки жити». І він жив, переносячи гру словами і поняттями у життя.

Успіх Редагувати

Найбільший успіх і визнання принесли Вайлду його п'єси, якими вступав у творче змагання з іншим англійським драматургом і майстром парадоксу — Бернардом Шоу. Шоу визнавав молодого драматурга за гідного суперника і так визначив різницю між їхніми творами: «Так, це по-справжньому смішно, але якщо комедія мене тільки забавляє, нездатна зворушити, я вважаю, що даремно поїхав на виставу». З появою комедій автору прийшли слава і багатство, але над життям письменника заходили і хмари. Він пошивав у дурні і розлючував обивателів. І вони, так само, як заплутались колись у підсумках його роману, не бачили різниці між сутністю письменника і його маскою.

Твори Вайлда в мистецтві Редагувати

  • опера «Кентервільський привид»: шведського композитора Арне Меллнеса; композитора Олександра Кнайфеля
  • опера «Соломія» композитора Ріхарда Штрауса
  •  кінематографічні екранізації: «Віяло леді Віндермір» (реж. Ернст Любіч, 1925), «Портрет Доріана Грея» (реж. Олівер Паркер[en], 2009), «Ідеальний чоловік» (реж. Олівер Паркер, 1999), «Саломея» (реж. Аль Пачино, 2011)

Переклади українською Редагувати

Цей розділ потребує доповнення. (вересень 2016)
Обкладинка українського видання п'єси «Саломея» Оскара Вайлда із ілюстрацією Обрі Бердслі в оформленні («Видавництво Анетти Антоненко», 2018)

Див. також Редагувати

  • 12258 ОскарВайлд — астероїд, який було названо на честь письменника.

Примітки Редагувати

Виноски Редагувати

  1. The essay was later published in «Miscellanies», the final section of the 1908 edition of Wilde's collected works. (Mason, S. 1914:486)
  2. Wilde reputedly told a customs officer that «I have nothing to declare except my genius», although the first recording of this remark was many years later, and Wilde's best lines were often quoted immediately in the press. (Cooper, John. Attribution of 'I have nothing to declare except my genius'. Oscar Wilde in America. Процитовано 12 серпня 2012. )
  3. Ave Imperatrix had been first published in The World, an American magazine, in 1880, having first been intended for Time magazine. Apparently the editor liked the verse, so switched it to the other magazine so as to attain «a larger and better audience». It was revised for inclusion in Poems the next year. (Mason 1914:233)
  4. Найстарший син Квінберрі, Френсіс Дуглас[en], віконт Драмленріг, можливо мав інтимний зв'язок з Арчибальдом Прімроузом, прем'єр-міністром, у якого був особистим секретарем, що закінчилося смертю Драмленріга від пострілу за нез'ясованих обставин. У будь-якому разі маркіз Квінсберрі вірив, що його синів зіпсували старші гомосексуали, або, як він це сформулював у листі невдовзі після смерті Драмленріга: «Montgomerys, The Snob Queers like Rosebery and certainly Christian Hypocrite like Gladstone and the whole lot of you». Ellmann (1988:402)
  5. Написане від руки Квінсберрі майже неможливо було розібрати: The hall porter спочатку прочитав «ponce and sodomite», але Квінсберрі сам стверджував, що написав був «той, хто вдає з себе содоміта» (англ. posing 'as' a sodomite), і таке звинувачення легше захищати в суді. Мерлін Голланд приходить до висновку, що "те, що Квінсберрі майже напевно написав, було «posing som[sic][*]», (Holland (2004:300))
  6. 1905 року Росс опублікував версію листа під назвою De Profundis, прибравши з неї всі згадки про Дугласа, потім трохи розширив його для видання вибраних творів Вайлда 1908 року, і передав до Британського музею за умови, що його не оприлюднять до 1960 року. 1949 року син Вайлда Вівіан Голланд опублікував його знову, включивши частини, які до цього були опущені, але поклавшись на машинопис з помилками, який передав йому Росс. Машинопис Росса містив кілька сотень помилок, включаючи одруки, росові покращення та інші незрозумілі упущення. Holland/Hart-Davis (2000:683)
  7. Епстайн розробив дизайн разом з архітектором Чарлзом Голденом, для якого Епстайн зробив кілька суперечливих замовлень у Лондоні.

Цитати Редагувати

  1. ↑ Oscar Fingal O'Flahertie Wills Wilde — 2000.
    d:Track:Q31964
  2. ↑ Beckson K. Encyclopædia Britannica
    d:Track:Q5375741
  3. RKDartists
    d:Track:Q17299517
  4. Le Temps — 1900. — P. 3. — 29592 екз.
    d:Track:Q639137
  5. Deutsche Nationalbibliothek Record #118632779 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  6. Archivio Storico Ricordi — 1808.
    d:Track:Q3621644
  7. RKDartists
    d:Track:Q17299517
  8. ↑ Kindred Britain
    d:Track:Q75653886
  9. Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
    d:Track:Q17565097d:Track:Q5145336d:Track:Q34217d:Track:Q217595
  10. ↑ LIBRIS — 2014.
    d:Track:Q1798125
  11. ↑ BeWeB
    d:Track:Q77541206
  12. Портрет Доріана Ґрея. ababahalamaha.com.ua. Процитовано 03-11-2014. 
  13. Hesketh Pearson, The Life of Oscar Wilde, reprinted by Penguin Books, 1985. p. 18.
  14. Literary Encyclopedia – Oscar Wilde. Litencyc.com. 25 січня 2001. Процитовано 3 квітня 2009. 
  15. ↑ Sandulescu (1994:53)
  16. McGeachie, James (2004). Wilde, Sir William Robert Wills (1815–1876). Oxford Dictionary of National Biography. Oxford, England: Oxford University Press. 
  17. Pearce, Joseph (2004). Mask of Mysteries). The Unmasking of Oscar Wilde. San Francisco: Ignatius Press. с. 24. ISBN 1-58617-026-0. 
  18. Google Books link to Pearce, Joseph The Unmasking of Oscar Wilde
  19. St. Ann's Church website. Stann.dublin.anglican.org. Процитовано 15 травня 2014. 
  20. Davis Coakley. The Importance of Being Irish. 1994. pp 113–14.
  21. Ellmann (1988:13)
  22. Richard Ellmann: Oscar Wilde p 18
  23. Ellmann (1988:20)
  24. Sandulescu (1994:55–56)
  25. Poems: Oscar Wilde. (1881) p 37
  26. Ellmann (1988:25)
  27. Sandulescu (1997:59)
  28. Ellmann (1988:26)
  29. Ellmann (1988:27)
  30. Ellmann (1988:29)
  31. Coakley (1994:154)
  32. Див. сторінки 183–5 книги Томаса Тафілла «The Ripper Code» (The History Press, 2008), у якій він згадує про своє дослідження в архівах Оксфорд Юніон. Ця книга також містить світлину неуспішної спроби вступу Вайлда в юніонське «Probational Members Subscriptions» (022/8/F2/1) for the period 1862—1890.
  33. Ellmann (1988:39)
  34. Ellmann (1988:65)
  35. OSCAR WILDE A University Mason. PS Review of Freemasonry. 
  36. Ellmann (1988:70)
  37. Sandelsecu (1994:375–376)
  38. Ellmann (1988:43–44)
  39. Breen (1977, 2000) pp22–23
  40. Ellmann (1988:44)
  41. Ellmann (1988:78)
  42. Ellmann (1988:46)
  43. De Profundis, Holland/Hart-Davis (2000:735)
  44. ↑ Ellmann (1988:95)
  45. Ellmann (1988:93)
  46. Letter to William Ward; Holland/Hart-Davis (2000:70); see also Ellmann (1988:94)
  47. Kifeather (2005:101)
  48. Letter to Florence Balcombe, Holland/Hart-Davis (2000:71)
  49. Letter to Florence Balcombe, Holland/Hart-Davis (2000:71); See also Ellmann (1988:99)
  50. Holland/Hart-Davis (2000:72–78)
  51. Ellmann (1988:102)
  52. Ellmann (1988:105)
  53. Ancestry.com and The Church of Jesus Christ of Latter-day Saints. 1881 England Census [database on-line]. Provo, UT, USA: Ancestry.com Operations Inc, 2004. Source Citation: Class: RG11; Piece: 78; Folio: 56; Page: 46; GSU roll: 1341017. Retrieved 2 March 2010.
  54. Ellmann (1988:131)
  55. Mason (1914:282)
  56. Morley (1976:36)
  57. Hyde (1948:39)
  58. Ellmann (1988:132–133)
  59. Cooper, John. S.S. Arizona. Oscar Wilde in America. Процитовано 15 жовтня 2017. 
  60. Cooper, John. The Lecture Tour of North America 1882. Oscar Wilde in America. Процитовано 15 жовтня 2017. 
  61. ↑ Mendelshon, Daniel; The Two Oscar Wildes, New York Review of Books, Volume 49, Number 15 · 10 October 2002
  62. Kiberd (2000:329–330)
  63. Higginson, Thomas Wentworth (4 лютого 1882). Unmanly Manhood. Woman's Journal (Boston). Процитовано 14 квітня 2010. 
  64. King, Steve. Wilde in America. Today in Literature. Процитовано 14 квітня 2010.  Regarding Wilde's visit to Leadville, Colorado, 24 December 1881.
  65. Ellmann (1988:205)
  66. Mason (1972:232)
  67. Ellmann (1988:228)
  68. . Saint James, Sussex Gardens, London. Архів оригіналу за 8 January 2009. Процитовано 14 квітня 2010. 
  69. Fitzsimons, Eleanor. Wilde's Women: How Oscar Wilde Was Shaped by the Women He Knew (англ.). The Overlook Press. ISBN 9781468313260. Процитовано 25 вересня 2016. 
  70. Ellmann (1988:273)
  71. Ellmann (1988:259)
  72. Mendelsohn, Daniel (2008). The two Oscar Wildes. How Beautiful It Is and How Easily It Can Be Broken: Essays By Daniel Mendelsohn. New York: HarperCollins. с. 218. ISBN 978-0-06-145644-2. 
  73. Ellmann (1988:289)
  74. Ellmann (1988:247–248)
  75. Mason (1914:219)
  76. Ellmann (1988:276)
  77. Clayworth (1997:91)
  78. Clayworth (1997:95)
  79. ↑ Mason (1914:202)
  80. Letter to Arthur Fish; Holland/Hart-Davis (2000:404)
  81. Letter to Wemyss Reid, Holland/Hart-Davis (2000:413)
  82. Clayworth (1996:85,86)
  83. Mason (1914:360–362)
  84. (Vol. CXLVI, No. 885, July 1889); see Mason (1914:6)
  85. Lezard, Nicholas (29 березня 2003). Oscar Wilde's other portrait. The Guardian (London). Процитовано 14 квітня 2010. 
  86. Raby (1997:109)
  87. Ellmann (1998:280)
  88. Ransome (1912:101)
  89. Ransome (1912:102)
  90. Mason (1914:71)
  91. Raby (1997:98)
  92. Wilde, O. The Complete Works of Oscar Wilde, Collins.
  93. Orwell, George Review: The Soul of Man under Socialism by Oscar Wilde The Observer 8 May 1948. Retrieved 28 September 2010.
  94. Kiberd (1996) Ch.2
  95. ↑ Pearson, H. Essays of Oscar Wilde London: Meuthen & Co (1950:xi) Catalogue no:5328/u
  96. Mason (1914:355-7)
  97. Pearson, H. Essays of Oscar Wilde London: Meuthen & Co (1950:x) Catalogue no:5328/u
  98. Mason (1914:105)
  99. Ross (2011:1')
  100. Holland/Hart-Davis (2000:441)
  101. See also: Holland/Hart-Davis (2000: 433,435,438,441,446)
  102. Preface. The Picture of Dorian Gray. From Project Gutenberg transcription. 
  103. Mason (1914:341)
  104. Raby (1997:111)
  105. Holland/Hart-Davis (2000:435)
  106. McKie, Robin (25 January 2009). «Classics Corner: The Picture of Dorian Gray». The Guardian (London).
  107. Registrar General Records. Wilde, Oscar O'Flahertie Wills (1856–1900), author. National Archives. Процитовано 12 березня 2010. 
  108. Ellmann (1988:316)
  109. Ellmann (1988:322)
  110. Ellmann (1988:323)
  111. Ellmann (1988:326)
  112. Mason (1914:371)
  113. Mason (1914:369)
  114. Ellmann (1988:344)
  115. Ellmann (1988:347)
  116. Ellmann (1980:360)
  117. Wilde, Oscar. An ideal husband. Act III: London: typescript with extensive autograph revisions, 1894. OCLC 270589204. 
  118. Ellmann (1988:404)
  119. Raby (1997:146)
  120. De Profundis, Holland/Hart-Davis (2000)
  121. De Profundis, Holland/Hart-Davis (2000:702)
  122. De Profundis, Holland/Hart-Davis (2000:703)
  123. Ellmann (1988:421)
  124. De Profundis, Holland/Hart-Davis (2000:699–700)
  125. ↑ Ellmann (1988:396)
  126. Jackson, R. «The Importance of Being Earnest» in Raby, P. (Ed.) (1997:166-7)
  127. Ellmann (1988:398)
  128. Jackson, R. «The Importance of Being Earnest» in Raby, P. (Ed.) (1997:161)
  129. Pearson (1946:257)
  130. ↑ Джефрі Віткрофт[en] «Not Green, Not Red, Not Pink» The Atlantic Monthly, May 2003.
  131. Jackson, R. «The Importance of Being Earnest» in Raby, P. (Ed.) (1997:165)
  132. Morley (1976:102)
  133. Holland (2004:300)
  134. Belford, 2000, с. 251.
  135. The Autobiography of Arthur Ransome pp 151—152 (1976, Jonathan Cape, London) ISBN 0-224-01245-2
  136. The Life of Arthur Ransome by Hugh Brogan[en] p85 (1984, Jonathan Cape, London) ISBN 0-224-02010-2
  137. Ellmann (1988:415)
  138. Bristow, Joseph (2009). Oscar Wilde and Modern Culture: The Making of a Legend. Athens, OH: Ohio University Press. с. xli. ISBN 978-0-8214-1837-6. 
  139. Ellmann (1988:418)
  140. Foldy (1997:3)
  141. Foldy (1997:8)
  142. Marjoribanks, Edward (1932). Carson the Advocate. London: Macmillan. с. 213. OCLC 679460. «Carson had again and again used the word "pose" with ironic emphasis.»  
  143. Stern (2017):758. «Карсон розпочав, підкресливши, що в той момент у романі Доріан є ‘невинним молодим чоловіком’.»)
  144. ↑ Foldy (1997:17)
  145. Foldy 1997:19
  146. Ellmann (1988:455)
  147. Див. Акт про злочини проти особистості (1861)#Неприродні злочини[en] ст. 61, 62
  148. Hyde (1948:5)
  149. Ellmann (1988:429)
  150. Transcript of Wilde's trial, published online by University of Missouri-Kansas City Law School [ 23 грудня 2010 у Wayback Machine.]; See also Ellmann (1988:435)
  151. ↑ Шаблон:Old Bailey
  152. Foldy (1997:40)
  153. Ellmann (1988:435)
  154. Foldy (1997:47)
  155. Sentencing Statement of Justice Wills.
  156. . jsplawyers.com. Архів оригіналу за 9 січня 2016. Процитовано 17 березня 2016. 
  157. Ellmann (1988:777)
  158. Ellmann (1988:474)
  159. ↑ Ellmann (1988:465)
  160. Medina, John J. (1997). The Clock of Ages: Why We Age, How We Age, Winding Back the Clock. Cambridge University Press. с. 250. ISBN 9780521594561. 
  161. Holland/Hart-Davis (2000:735)
  162. Ellmann (1988:456)
  163. Ellmann (1988:475)
  164. Ellmann (1988:477–478)
  165. Holland/Hart-Davis (2000:683)
  166. De Profundis, Holland/Hart-Davis (2000:737–738)
  167. De Profundis, Holland/Hart-Davis (2000:700)
  168. De Profundis, Holland/Hart-Davis, (2000:739)
  169. Holland/Hart-Davis (2000:841–2)
  170. Pearce, Joseph The Picture of Dorian Gray (Introduction), p. X, Ignatius Press, 2008
  171. Holland/Hart-Davis (2000:842)
  172. Letter to the Editor of the Daily Chronicle, Holland/Hart-Davis (2000:847–855). See also: Oscar Wilde Fan Club Website
  173. Page in Sandulescu (1994:308)
  174. Page in Sandulescu (1994:310)
  175. Kiberd (2000:336)
  176. Mason (1914:408–10)
  177. Ellmann (1988:526)
  178. Hyde (1948:308)
  179. Letter to Leonard Smithers, Holland/Hart-Davis (2000:1092)
  180. Ellmann (1988:527)
  181. Ellmann (1988:528)
  182. Ellmann (1988:546)
  183. Holland/Hart-Davis (2000:1119)
  184. M. Beerbohm (1946) «Mainly on the Air»
  185. Лист Росса до Морові Еді[en], Holland/Hart-Davis (2000:1213)
  186. Holland/Hart-Davis (2000:1224)
  187. Cavill, Paul, Heather Ward, Matthew Baynham, and Andrew Swinford, The Christian tradition in English literature: poetry, plays, and shorter prose, p. 337, Zondervan 2007.
  188. Ellmann (1988:92)
  189. Ellmann (1988:582)
  190. Holland/Hart-Davis (2000:1230)
  191. Johnson, Leon (2000). . Архів оригіналу за 21 жовтня 2014. Процитовано 24 липня 2015. 
  192. John Tagliabue (15 December 2011) «Walling Off Oscar Wilde's Tomb From Admirers' Kisses», The New York Times; Retrieved 3 April 2013
  193. Ellmann (1988:553)
  194. Turing's Law: Oscar Wilde among 50,000 convicted gay men granted posthumous pardons. The Daily Telegraph. 31 січня 2017. 
  195. Raby (1997:6,10)
  196. Raby (1997:9)
  197. Raby (1997:8)
  198. Raby (1997:5)
  199. . Time. 27 вересня 1954. Архів оригіналу за 11 жовтня 2011. Процитовано 22 лютого 2010. 
  200. The Autobiography of Arthur Ransome pp 146—154 (1976, Jonathan Cape, London) ISBN 0-224-01245-2
  201. The Life of Arthur Ransome by Hugh Brogan[en] pp 77–90 (1984, Jonathan Cape, London) ISBN 0-224-02010-2
  202. The Last Englishman by Roland Chambers pp 61–69 (2009, Faber and Faber, London) ISBN 978-0-571-22261-2
  203. . National Book Critics Circle. Архів оригіналу за 27 квітня 2019. Процитовано 22 лютого 2010. .
  204. Autobiography or Biography. The Pulitzer Prizes. Процитовано 22 лютого 2010. 
  205. Ebert, Roger (12 червня 1998). . Chicago Sun-Times. Архів оригіналу за 20 січня 2013. Процитовано 2 квітня 2010. 
  206. Bedell, Geraldine (26 жовтня 2003). It was all Greek to Oscar. The Guardian (London). Процитовано 22 лютого 2010. 
  207. Parker, Peter (26 жовтня 2003). The Secret Life of Oscar. The Times (London). Процитовано 22 лютого 2010.  (необхідна підписка)
  208. Dugdale, John (26 вересня 2009). Oscar's Books by Thomas Wright. The Guardian (London). Процитовано 22 лютого 2010. 
  209. Gide, André (1905). In Memoriam, Oscar Wilde. Paris: Editions Mercure De France. 
  210. Louis, Thomas. L'esprit d'Oscar Wilde. Collection Anglia (вид. 4). Paris: G. Crès & Cie. OCLC 3243250. 
  211. Jullian, Philippe (6 квітня 2000). Oscar Wilde. Paris: Editions Christian de Bartillat. ISBN 2-84100-220-9. 
  212. Vallet, Odon (1995). L'affaire Oscar Wilde ou Du danger de laisser la justice mettre le nez dans nos draps. Paris: Editions Albin Michel. ISBN 2-226-07952-1. 
  213. 5 найкращих екранізацій Оскара Вайльда (Vogue.ua, 16 жовтня 2023
  214. Татьяна ГОРДИЕНКО (2018). (укр.). «Womo.ua». Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 2021-1-09. 

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оскар Вайлд


Це незавершена стаття про літературу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Lib Oskar VajldOscar WildeOskar VajldIm ya pri narodzhenni Oskar Fingal O Flagerti Vils Vajld angl Oscar Fingal O Flahertie Wills Wilde Psevdonim S 3 3 i Sebastian Melmot Sebastian Melmoth Narodivsya 16 zhovtnya 1854 1854 10 16 1 2 Dublin Irlandiya Spoluchene KorolivstvoPomer 30 listopada 1900 1900 11 30 4 1 46 rokiv Parizh Franciya 5 6 meningitPohovannya Mogila Oskara Vajldad Piddanstvo Velika BritaniyaNacionalnist irlandecDiyalnist prozayik eseyist dramaturg poetSfera roboti hudozhnya literatura d Alma mater koledzh Magdaleni d i Triniti koledzhMova tvoriv anglijskaRoki aktivnosti 1881 1900Napryamok estetizmZhanr opovidannya roman povistMagnum opus Portret Doriana GreyaKonfesiya rimo katolik d Batko Vilyam Vajld 8 Mati Dzhejn Vajld 8 Brati sestri Villi Vajld 8 i Izola Francheska Emili Vajldd 8 U shlyubi z Konstans Llojd 9 8 Diti Viviyan Golland 8 i Siril GollandAvtografNagorodi Newdigate Prized 1878 Sajt cmgww com historic wilde Oskar Vajld u Vikishovishi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Roboti u VikidzherelahO skar Fi ngal O Fla gerti Vils Vajld 12 Oscar Fingal O Flahertie Wills Wilde 16 zhovtnya 1854 Dublin Irlandiya Velika Britaniya 30 listopada 1900 Parizh Francuzka respublika vidatnij irlandskij anglomovnij poet dramaturg prozayik eseyist Pislya togo yak sprobuvav pisati v riznih formah uprodovzh 1880 h rokiv stav odnim z najpopulyarnishih dramaturgiv na pochatku 1890 h rokiv Najbilshe jogo pam yatayut za epigrami i p yesi roman Portret Doriana Greya a takozh obstavini jogo uv yaznennya i rannoyi smerti Narodivsya v sim yi uspishnih anglo irlandskih intelektualiv likarya oftalmologa Vilyama Vajlda i pismennici Dzhejn Francisko Eldzhi angl Jane Francesca Elgee She v ditinstvi vilno ovolodiv francuzkoyu i nimeckoyu movami Zdobuv klasichnu osvitu estetichni poglyadi formuvalis u Triniti Koledzhi Dublin ta oksfordskomu koledzhi svyatoyi Magdaleni prote jshov vlasnim shlyahom keruyuchis vlasnoyu tezoyu Te sho dijsno treba znati ne roztlumachit nihto Stav vidomim zavdyaki uchasti v zarodzhuvanij filosofiyi estetizmu yaku ocholyuvali dvoye jogo nastavnikiv Volter Pejter en i Dzhon Raskin Pislya zakinchennya universitetu pereyihav do Londona uvijshovshi do modnih kulturnih i gromadskih kil Yak predstavnik estetizmu probuvav svoyi sili v riznij literaturnij diyalnosti 1881 roku vijshla persha drukovana zbirka jogo virshiv Poeziyi Vistupav z lekciyami v SShA i Kanadi pro nove anglijske vidrodzhennya v mistectvi a potim povernuvsya do Londona de z 1882 do 1888 roku shob zdobuti koshti na utrimannya sim yi zajmavsya zdebilshogo zhurnalistskoyu diyalnistyu redaguvav damskij zhurnal Zhinochij svit angl Woman s World chasopis Dramatichne rev yu angl Drama Review U 1888 roci vijshla drukovana zbirka kazok Shaslivij princ ta inshi kazki Vidomij svoyeyu gostroyu dotepnistyu yaskravimi vbrannyami i bliskuchim vminnyam vesti rozmovu Vajld stav odniyeyu z najvidomishih osobistostej svogo chasu Na rubezhi 1890 h rokiv rozvivav svoyi ideyi pro vishist mistectva v seriyi dialogiv i ese 1891 roku vidznachivsya drukovanoyu zbirkoyu Zlochin lorda Artura Sevajla ta inshi opovidannya kritichnimi ese Zanepad brehni Kritik yak mitec Dusha lyudini za socializmu ta yedinim romanom Portret Doriana Greya teper najuslavlenishim jogo tvorom yakij pislya publikaciyi prinis dosit neslavi skandal proces sud i dvorichne uv yaznennya za moralni zbochennya Mozhlivist zobraziti estetichni detali tochno i poyednati yih z bilshimi socialnimi temami zvernula Vajlda do napisannya dramatichnih tvoriv Napisav p yesu Salomeya 1891 francuzkoyu movoyu v Parizhi ale jomu ne dali dozvolu na postanovku p yesi v Angliyi cherez cilkovitu zaboronu na zobrazhennya biblijnih syuzhetiv na anglijskij sceni Ne znitivshis pidgotuvav chotiri suspilnih komedij na pochatku 1890 h rokiv sho zrobilo jogo odnim z najuspishnishih dramaturgiv pizno viktorianskogo Londona Uspih i viznannya prinesli avtoru jogo p yesi Viyalo ledi Vindermir 1892 Zhinka ne varta uvagi 1893 Salomeya Idealnij cholovik 1895 I vse zh najkrashoyu vvazhayetsya p yesa Yak vazhlivo buti serjoznim 1895 Na piku svoyeyi slavi i uspihu koli vse she v Londoni stavili Yak vazhlivo buti serjoznim 1895 Vajld podav u sud na Markiza Kvinsberri en za nibito naklep Markiz buv batkom Vajldovogo kohancya Lorda Alfreda Duglasa Vidkriti v sudovomu procesi podrobici zmusili Vajlda vidmovitisya vid pozovu i prizveli do jogo vlasnogo areshtu i sudu cherez osoblivo nepristojnu povedinku z cholovikami Pislya dvoh sudovih procesiv jogo viznali vinnim i zasudili do dvoh rokiv primusovih robit en maksimalnogo pokarannya tomu z 1895 do 1897 roku vin proviv u v yaznici Uprodovzh svogo ostannogo roku u v yaznici napisav De Profundis opublikovanij posmertno 1905 roku dovgij list u yakomu obgovoryuye svij duhovnij shlyah pid chas sudovih procesiv sho utvoriv temnij kontrapunkt do jogo poperednoyi filosofiyi nasolodi Pislya zvilnennya vidrazu poyihav do Franciyi shob vzhe nikoli ne povertatisya do Irlandiyi ta Velikoyi Britaniyi Tam napisav svoyu ostannyu pracyu poemu Balada Redinzkoyi v yaznici 1898 prisvyachenu zhorstkim umovam zhittya u v yaznici Ostanni roki dobrovilnogo vignannya z Batkivshini proviv u Franciyi de oselivsya pislya zvilnennya z tyurmi pid nespravzhnim im yam zaznavshi tam materialnoyi skruti a she bilsh duhovnoyi Zhiv u Parizhi de j pomer vid meningitu v 46 richnomu vici Pohovanij na cvintari Per Lashez Zmist 1 Rannye zhittya 2 Universitetska osvita 1870 ti roki 2 1 Triniti koledzh Dublin 2 2 Magdalen koledzh Oksford 3 Navchannya estetiki 1880 ti roki 3 1 Vhodzhennya v suspilstvo 3 2 Amerika 1882 3 3 Londonske zhittya i shlyub 4 Napisannya prozi 1886 1891 4 1 Zhurnalistika ta redaktorska robota 1886 1889 4 2 Korotsha proza 4 3 Eseyi ta dialogi 4 4 Portret Doriana Greya 5 Teatralna kar yera 1892 1895 5 1 Salomeya 5 2 Komediyi suspilstva 5 3 Sim ya Kvinsberri 5 4 Yak vazhlivo buti serjoznim 6 Sudovi procesi 6 1 Vajld proti Kvinsberri 6 2 Regina proti Vajlda 7 Pozbavlennya voli 8 Zanepad 1897 1900 8 1 Vignannya 8 2 Smert 8 3 Pohovannya 8 4 Posmertne pomiluvannya 9 Biografiyi 10 Poglyadi ta tvorchist 11 Vibrani tvori 11 1 Shaslivij princ 11 2 Portret Doriana Greya 12 Uspih 13 Tvori Vajlda v mistectvi 14 Perekladi ukrayinskoyu 15 Div takozh 16 Primitki 16 1 Vinoski 16 2 Citati 17 Dzherela 18 PosilannyaRannye zhittya Redaguvati nbsp Simejnij budinok Vajlda na Merrion skverOskar Vajld narodivsya v Dublini na Vestlend Rou en 21 nini domivka Centru Oskara Vajlda en Triniti koledzh drugij z troh ditej sho narodilisya v sim yi sera Vilyama Vajlda i Dzhejn Vajld na dva roki piznishe svogo brata Vilyama Villi Mati majbutnogo pismennika mala italijske pohodzhennya 13 i pid psevdonimom Speranza v perekladi z italijskoyi oznachaye nadiya pisala virshi dlya revolyucijnih Molodih irlandciv en u 1848 roci j vse zhittya bula irlandskoyu nacionalistkoyu 14 Vona chitala virshi Molodih irlandciv Oskarovi ta Villi prisheplyuyuchi lyubov do cih poetiv u svoyih siniv 15 Pro interes ledi Vajld do neoklasichnogo vidrodzhennya svidchat kartini i byusti Starodavnoyi Greciyi ta Rimu v neyi vdoma 15 Vilyam Vajld buv providnim v Irlandiyi hirurgom oto oftalmologom vuho i oko i 1864 roku buv posvyachenij v licari za svoyi poslugi yak medichnogo radnika i pomichnika Upovnovazhenogo z perepisu naselennya Irlandiyi 16 Krim togo pisav knigi pro irlandsku arheologiyu i selyanskij folklor Buv vidomim filantropom a jogo dispanser dlya doglyadu za miskimi bidnyakami v zadnij chastini Triniti koledzhu v Dublini buv peredvisnikom Dublinskoyi likarni oka i vuha yaka nini roztashovana na Adelayid roud Po batkivskij liniyi Vajld pohodiv vid gollandcya Polkovnika de Vilde yakij 1690 roku virushiv do Irlandiyi z zagarbnickim vijskom korolya Vilgelma III Oranskogo Sered predkiv po materinskij liniyi buv mulyar z grafstva Darem yakij emigruvav do Irlandiyi des u 1770 h rokah 17 18 Vajld buv hreshenij v rannomu ditinstvi v cerkvi Svyatogo Marka en v Dublini miscevoyi irlandskoyi anglikanskoyi cerkvi Koli hram zakrili to zapisi perenesli v cerkvu Svyatoyi Ganni en roztashovanu nepodalik 19 Devis Kokli posilayetsya na druge hreshennya yake zdijsniv katolickij svyashennik otec Prido Foks sho podruzhivsya z matir yu Oskara blizko 1859 roku Za vlasnimi svidchennyami Foksa yaki vin opublikuvav 1905 roku v zhurnali Donahoe s Magazine Dzhejn Vajld vidviduvala mesi v jogo cerkvi v Glenkri grafstvo Viklou a potim brala svoyih siniv z soboyu Potim vona poprosila otcya Foksa ohrestiti yiyi siniv 20 Foks opisav ce tak nbsp Ya ne vpevnenij chi vona kolis prijnyala katolictvo sama ale nevdovzi pislya znajomstva vona poprosila mene shob ya priluchiv dvoh yiyi ditej odin z yakih majbutnij navizhenij genij Oskar Vajld Cherez kilka tizhniv ya hrestiv cih dvoh ditej Ledi Vajld sama bula prisutnya pri comu Originalnij tekst angl I am not sure if she ever became a Catholic herself but it was not long before she asked me to instruct two of her children one of them being the future erratic genius Oscar Wilde After a few weeks I baptized these two children Lady Wilde herself being present on the occasion nbsp Krim ditej vid svoyeyi druzhini ser Vilyam Vajld buv batkom troh ditej narodzhenih do shlyubu Genri Vilsona yakij narodivsya 1838 roku a takozh Emili j Meri Vajld yaki narodilis vid inshoyi materi vidpovidno v 1847 i 1849 rokah Ser Vilyam viznav batkivstvo svoyih nezakonnonarodzhenih ditej i zabezpechiv yih osvitoyu ale vihovuvali yih shvidshe jogo rodichi anizh druzhina chi razom z zakonnimi ditmi 21 1855 roku sim ya pereyihala na Merrion skver en 1 de v 1857 roci narodilasya sestra pismennika Izola Novij dim Vajldiv buv bilshim a uspih u suspilstvi oboh jogo batkiv nevdovzi pochav zbirati tam unikalne medichne i kulturne seredovishe Sered gostej yaki vidviduvali yihnij salon buli Sheridan Le Fanu Charlz Lever en Dzhordzh Petri en Ajzek Batt Vilyam Roven Gamilton i Semyuel Fergyuson en 15 Do dev yati rokiv Oskar zdobuvav osvitu vdoma de francuzka bonne i nimecka guvernantka navchili jogo svoyih mov 22 Potim vidviduvav Korolivsku shkolu Portora en v Enniskilleni en grafstvo Fermana z 1864 do 1871 roku 23 Do svoyih dvadcyati z nevelikim provodiv lito na villi Mojtura Gaus yaku jogo batko pobuduvav u seli Kong en grafstvo Mejo 24 Tam molodij Oskar i jogo brat Villi gralis z Dzhordzhem Murom en Izola pomerla u dev yat rokiv vid meningitu U pam yat pro neyi Vajld napisav poemu Spochivaj 25 nbsp Stupaj oberezhno vona poryad Pid snigom Govori tihishe vona mozhe pochuti yak margaritki rostut Originalnij tekst angl Tread lightly she is nearUnder the snow Speak gently she can hear the daisies grow nbsp Universitetska osvita 1870 ti roki RedaguvatiTriniti koledzh Dublin Redaguvati Vajld zalishiv Portoru z korolivskoyu stipendiyeyu shob vivchati klasiku v Triniti koledzhi v Dublini z 1871 do 1874 roku 26 de diliv kimnatu zi svoyim starshim bratom Villi Triniti odna z providnih klasichnih shkil zblizila jogo z takimi naukovcyami yak R Ye Tirell en Artur Palmer en Edvard Douden en a takozh jogo nastavnikom Dzhonom Pentrlandom Magaffi yakij probudiv u nomu interes do greckoyi literaturi Buduchi studentom Vajld dopomagav Magaffi v roboti nad knigoyu Socialne zhittya v Greciyi 27 Popri piznishi zasterezhennya Vajld nazivav Magaffi mij pershij i najkrashij vchitel i naukovec yakij pokazav meni yak lyubiti vse pov yazane z Greciyeyu 28 U svoyu chergu Magaffi hvalivsya sho stvoriv Vajlda piznishe vin nazvav jogo yedina plyama na moyemu nastavnictvi 29 Universitetske filosofske tovaristvo en takozh davalo osvitu shotizhnya obgovoryuyuchi intelektualni ta hudozhni sub yekti taki yak Rosetti i Svinbern Vajld shvidko stav jogo viznanim chlenom kniga propozicij na chlenstvo za 1874 rik mistit dvi storinki stobu rizikovo gluzuyuchi z zarodzhuvanogo estetizmu Vajlda Vin predstaviv pracyu pid nazvoyu Estetichna moral 30 V Triniti Vajld zarekomenduvav sebe yak bliskuchij student u svij pershij rik posiv pershe misce u svoyemu klasi na drugij rik vigrav stipendiyu cherez ekzamenacijnij konkurs i na zavershennya vigrav Zolotu medal Berkli z greckoyi 31 Jogo zaohochuvali vzyati uchast u konkursi za demyship u Magdalen koledzhi en v Oksfordi yakij vin legko vigrav oskilki vzhe vivchav grecku movu uprodovzh dev yati rokiv Magdalen koledzh Oksford Redaguvati V Magdalen koledzhi vid 1874 do 1878 roku Vajld vivchav Greats en i zvidti podav zayavu na vstup do Oksford Onion en ale jogo tudi ne obrali 32 nbsp Oskar Vajld v OksfordiVajld podav zayavu na vstup u masonsku Lozhu Apollo v Oksfordi yaka privernula jogo uvagu svoyim odyagom sekretnistyu i ritualami i nezabarom buv pidvishenij do najvishogo stupenya Majstra kamenyara 33 Koli na tretij rik u nogo vidrodivsya interes do masonstva vin prokomentuvav sho bulo b duzhe shkoda vid cogo vidmovlyatisya yakbi ya vijshov iz protestantskoyi yeresi 34 Aktivna prichetnist Vajlda do masonstva trivala lishe pid chas jogo perebuvannya v Oksfordi a jogo chlenstvo v universitetskij lozhi Apollo pripinilosya pislya nesplati chlenskih vneskiv 35 Vin serjozno podumuvav nad perehodom u katolicizm kilka raziv obgovoryuyuchi taku mozhlivist z duhovenstvom 1877 roku Vajld pozbuvsya daru movi pislya audiyenciyi v Papi Piya IX v Rimi 36 Zhadibno chitav knigi Kardinala Nyumena i stav she serjoznishe pro ce dumati v 1878 roci koli zustriv prepodobnogo Sebastyana Boudena svyashennika z Bromptonskogo oratoriumu en yakij buv perekonav kilkoh vidomih lyudej zminiti viru Ni jogo batko yakij pogrozhuvav pripiniti finansuvannya ni Magaffi ne dumali bagato pro cej plan ale peredusim sam Vajld vishoyi miri individualist peredumav v ostannij moment pov yazuvati sebe z bud yakim oficijnim virovchennyam U priznachenij den hreshennya otec Bouden otrimav natomist buket vivtarnih lilij Vajld na vse zhittya zberig interes do katolickoyi teologiyi ta liturgiyi 37 Perebuvayuchi v koledzhi Magdaleni Vajld osoblivo proslavivsya svoyeyu rollyu v estetichnomu i dekadentskomu ruhah Mav dovge volossya vidkrito znevazhav muzhni vidi sportu hocha j chasom boksuvav i prikrasiv svoyi kimnati pavichevimi pir yinami liliyami sonyashnikami sinoyu keramikoyu ta inshimi objets d art yakos zauvazhivshi druzyam yakih shedro chastuvav meni vse vazhche j vazhche kozhnogo dnya zhiti u vidpovidnosti zi svoyeyu blakitnoyu keramikoyu 38 Cya fraza shvidko stala vidomoyu esteti yiyi prijnyali yak gaslo ale kritiki vikoristovuvali yiyi proti nih vidchuvayuchi v nij strashennu pustotu Deyaki grupi znevazhali estetiv ale yihnye legkovazhne stavlennya i efektni kostyumi stali viznanoyu pozoyu 39 Vajld buv odnogo razu atakovanij grupoyu z chotiroh odnokursnikiv ale rozibravsya z nimi samostijno zdivuvavshi kritikiv 40 Do svogo tretogo roku Vajld spravdi pochav stvoryuvati sebe i svij mif i bachiv sho jogo navchannya rozvivayetsya nabagato bilshoyu kilkistyu shlyahiv nizh prosto prochitannya napered zadanih tekstiv Take stavlennya prizvelo do jogo rustifikaciyi en na odin termin koli vin prespokijno zapiznivsya do pochatku navchan u koledzhi pislya poyizdki v Greciyu z profesorom Magaffi 41 Lishe na tretomu kursi Vajld poznajomivsya z Volterom Paterom hocha she do cogo buv u zahvati vid jogo Doslidzhennya z istoriyi Vidrodzhennya opublikovanogo pid chas ostannogo roku Vajlda v Triniti 42 Pater stverdzhuvav sho ponad use potribno vidtochuvati lyudsku chutlivist do krasi i sho kozhen moment potribno sprijmati v povnomu obsyazi Roki po tomu v De Profundis Vajld nazivav paterovi Doslidzhennya ta kniga yaka spravila takij divnij vpliv na moye zhittya 43 Vin vivchiv urivki z knigi napam yat i brav yiyi z soboyu v podorozhi v nastupni roki Pater dav Vajldu pochuttya majzhe legkovazhnogo sluzhinnya mistectvu todi yak metu sluzhinnya dav jomu Dzhon Raskin 44 Raskin zasmuchuvavsya cherez samocilnij estetizm Patera stverdzhuyuchi sho vazhlivist mistectva polyagaye v jogo potenciali pokrashiti suspilstvo Raskin zahoplyuvavsya krasoyu ale vvazhav sho vona povinna buti spilniceyu moralnogo blaga i sluzhiti jomu Koli Vajld zhadibno vidviduvav seriyu lekcij Raskina Estetichna i matematichna shkoli mistectva u Florenciyi to diznavsya pro estetiku yak prosto ne matematichni elementi zhivopisu Popri vidsutnist zvichki rano vstavati i do ruchnoyi praci Vajld dobrovilno dopomagav Raskinu v jogo proyekti z peretvorennya bolotistoyi silskoyi stezhki na ohajnu dorogu akuratno oblyamovanu kvitami 44 Vajld vigrav premiyu Nyudigejt en 1878 roku za poemu Ravenna yaku napisav pid vplivom vid podorozhi tudi troma rokami ranishe i nalezhnim chinom prochitav yiyi na enkaeniyi en 45 U listopadi 1878 roku z podvijnoyu nagorodoyu pershogo klasu stav bakalavrom mistectv u galuzi Classical Moderations i Literae Humaniores Greats Vin pisav svoyemu drugovi Vchiteli zdivovani bez miri poganij hlopchik zreshtoyu dosyagnuv takogo uspihu 46 Navchannya estetiki 1880 ti roki Redaguvati nbsp karikatura 1881 roku v zhurnali Panch zagolovok O W O ya vugor shaslivij yak yaskravij sonyashnik ryadki minestelstva Kristi AEsthete of AEsthetes What s in a name The Poet is Wilde But his poetry s tame Vhodzhennya v suspilstvo Redaguvati nbsp 1 nini 44 Tajt strit SW3Pislya zakinchennya Oksforda Vajld povernuvsya do Dublina de znovu zustrivsya z podrugoyu yunosti Florens Belkomb en Vona zaruchilasya z Bremom Stokerom i voni odruzhilisya 1878 roku 47 Vajld buv rozcharovanij ale perenosiv ce stoyichno vin napisav yij zgadavshi pro dva solodkih roki najsolodshi roki moyeyi yunosti yaki voni proveli razom 48 Takozh zayaviv pro svij namir povernutisya v Angliyu napevno nazavzhdi Ce vin zrobiv 1878 roku lishe nenadovgo dvichi vidvidavshi Irlandiyu 49 Ne vpevnenij u svoyemu nastupnomu kroci vin pisav riznim znajomim pitayuchi shodo posadi vikladacha klasiki v Oksfordi chi Kembridzhi 50 Pidnesennya istorichnoyi kritiki bula jogo zayavkoyu na priz Chancellor s Essay 1879 roku yaku vse she mig podavati hocha vzhe j ne buv studentom Yiyi tema istorichna kritika v davninu zdavalosya bula vzhe napered gotovoyu dlya Vajlda z jogo vpravnistyu v skladanni i znannyam starovini ale vin silkuvavsya znajti svij golos volodiyuchi tyaguchim plaskim naukovim stilem 51 Togo roku premiyu ne vruchili nikomu sho bulo nezvichno Notes 1 Z zalishkami svoyeyi spadshini vid prodazhu batkivskogo budinku vin povodiv sebe u Londoni yak holostyak 52 Britanskij perepis 1881 roku zapisav Vajlda yak pansionera Tajt strit en Chelsi 1 nini 44 de Frenk Majlz en portretist bomondu buv golovoyu pomeshkannya 53 Nastupni shist rokiv proviv u Londoni i Parizhi a takozh u SShA kudi yizdiv chitati lekciyi Vid chasiv svogo vstupu do Triniti koledzhu Vajld publikuvav virshi i poemi u zhurnalah osoblivo v Kottabos ta Zhurnali Dublinskogo universitetu en U seredini 1881 roku koli jomu bulo 27 vibrani Virshi onovili i dopovnili jogo poetichni zusillya 54 Cyu knigu dobre prijnyali i rozkupili pershij tirazh 750 primirnikiv pidshtovhnuvshi do druku novogo vidannya 1882 roku Vono malo bagatu emalovanu pergamentnu obkladinku z tisnennyam u viglyadi pozolochenogo cvitu i bulo nadrukovane na gollandskomu paperi ruchnoyi roboti Vajld podaruvav bagato primirnikiv sanovnikam i pismennikam yaki vidviduvali jogo vprodovzh nastupnih kilkoh rokiv 55 Neznachnoyu bilshistyu golosiv Oksford Yunion zasudiv knigu za nibito plagiat Bibliotekar yakij prosiv knigu dlya biblioteki povernuv vruchenu kopiyu Vajldu z zapiskoyu z vibachennyami 56 57 Richard Ellmann stverdzhuye sho virsh Vajlda Helas buv shiroyu hoch i epatazhnoyu sproboyu poyasniti dihotomiyu yaku toj vbachaj u sobi 58 nbsp Drejfuvati z kozhnoyi pristrastyu poki moya dushaCe strunna lyutnya na yakij vsi vitri mozhut grati Originalnij tekst angl To drift with every passion till my soulIs a stringed lute on which all winds can play nbsp Panch buv mensh zahoplenim Vajld poet ale jogo poeziya priruchena buv yihnij verdikt Amerika 1882 Redaguvati nbsp Sharzh roboti Kellera v san franciskomu zhurnali Vasp sho zobrazhuye Vajlda z nagodi jogo vizitu tudi v 1882 rociEstetizm buv dostatno modnim shob jogo zobrazili v karikaturnomu viglyadi Gilbert i Sallivan u svoyij komichnij operi Terpinnya en 1881 Anglijskij impresario Richard D Ojli Kart en zaprosiv Vajlda zdijsniti tur z lekciyami po Pivnichnij Americi odnochasno stvoryuyuchi azhiotazh dlya amerikanskogo turu vistavi Terpinnya i prodayuchi cogo najcharivnishogo esteta amerikanskij publici Vajld virushiv na SS Arizona pribuvshi 2 sichnya 1882 roku i zijshov na bereg nastupnogo dnya 59 Notes 2 Spochatku planuvalosya sho tur trivatime chotiri misyaci ale vin trivav majzhe rik cherez komercijnij uspih 60 Vajld namagavsya perenesti krasu yaku bachiv u mistectvi u povsyakdenne zhittya Ce buv i praktichnij i filosofskij proyekt v Oksfordi vin otochiv sebe sinoyu keramikoyu i liliyami i teper odnu zi svoyih lekcij prisvyativ dizajnu inter yeru Koli jogo poprosili poyasniti povidomlennya sho vin krokuvav po Pikadilli v Londoni z liliyami ta dovgim spadnim volossyam to Vajld vidpoviv ne nastilki vazhlivo zrobiv ya ce chi ni a vazhlivo sho lyudi viryat sho ya zrobiv ce 61 Vajld vvazhav sho hudozhnik povinen dotrimuvatis vishih idealiv i sho zadovolennya ta krasa zaminyat etiku utilitarizmu 62 Presa neshadno vismiyuvala i kritikuvala Vajlda i estetizm Springfield Republican napriklad prokomentuvav povedinku Vajlda pid chas jogo vizitu do Bostona z lekciyeyu pro estetiku pripustivshi sho vona bilshe viklikana bazhannyam populyarnosti a ne prihilnistyu do krasi ta estetiki Klirik i abolicionist T V Gigginson en pisav u Necholovichij cholovichnosti pro svoyu zagalnu sturbovanist tim sho Vajld chiya yedina vidznaka polyagaye v tomu sho vin napisav tonenkij tomik duzhe poserednih virshiv nepravilno vpline na povedinku cholovikiv i zhinok 63 Hocha stavlennya presi do Vajlda bulo vorozhim ale vin buv svoyim u riznih kolah po vsij Americi piv viski z shahtaryami v Ledvili shtat Kolorado i buv shanovanij u najmodnishih salonah u kozhnomu misti yake vidviduvav 64 Londonske zhittya i shlyub Redaguvati nbsp Robert Ross u 24 rokiJogo zarobitok a takozh ochikuvanij pributok vid Paduanskoyi gercogini dozvoliv jomu pereyihati do Parizha v period z lyutogo i do seredini travnya 1883 roku Perebuvayuchi tam vin zustriv Roberta Sherarda yakogo postijno rozvazhav Sogodni v nas vecherya na cilu gercoginyu kazav Vajld veduchi togo v dorogij restoran 65 U serpni nenadovgo povernuvsya do Nyu Jorka dlya roboti nad postanovkoyu Veri jogo pershoyi p yesi pislya togo yak yiyi vidhilili v Londoni Povidomlyayut sho vin rozvazhav inshih pasazhiriv svoyim virshem Ave imperatricyu Virsh pro Angliyu pro zlit i padinnya imperij E K Stedmen en u Viktorianskih poetah opisuye cyu lirichne zvernennya do Angliyi yak muzhnij virsh poetichna i promovista molitva 66 Notes 3 Spochatku glyadachi dobre prijnyali spektakl ale koli kritiki pochali pisati svoyi recenziyi bez osoblivogo entuziazmu to vidviduvanist rizko vpala i spektakl zakrili cherez tizhden pislya vidkrittya 67 Vajld buv zmushenij povernutisya v Angliyu j vesti lekciyi na rizni temi vklyuchayuchi Osobisti vrazhennya vid Ameriki Znachennya mistectva v suchasnomu zhitti i Odyag 1881 roku v Londoni jogo poznajomili z Konstans Llojd dochkoyu Gorasa Llojda bagatogo korolivskogo advokata en 1884 roku vona vidviduvala Dublin koli Vajld viv lekciyi v teatri Geyeti en Vin zrobiv yij propoziciyu i voni odruzhilisya 29 travnya 1884 roku v anglikanskij Cerkvi svyatogo Dzhejmsa en v londonskomu rajoni Paddington 68 69 Shorichne utrimannya Konstans u rozmiri 250 funtiv sterlingiv bulo shedrim yak dlya molodoyi zhinki ekvivalentne blizko 23 900 za potochnim kursom ale Vajldi mali dosit vishukanij smak i propoviduvali inshim tak dovgo na temu dizajnu sho lyudi ochikuvali vid yihnoyi domivki novih standartiv Shablon Inflation fn Budinok na Tajt strit 16 buv nalezhnim chinom vidremontovanij za sim misyaciv za znachni koshti U pari narodilosya dvoye siniv Siril 1885 i Vivian 1886 Vajld stav yedinim sered literatoriv pidpisnikom peticiyi Bernarda Shou pro pomiluvannya anarhistiv zaareshtovanih i zgodom strachenih pislya podij na Gejmarket u Chikago v 1886 roci 70 Robert Ross buv znajomij z virshami Vajlda she do yihnoyi zustrichi i jogo ne strimuvala viktorianska zaborona na gomoseksualnist navit vidstoronennya vid sim yi Za slovami Richarda Ellmanna vin buv doroslishij za svoyi 17 rokiv i takij molodij ale vzhe takij dosvidchenij buv spovnenij rishuchosti spokusiti Vajlda 71 Zgidno z Denielom Mendelsonom en hocha Vajld vzhe davno natyakav na grecke kohannya en ale do gomoseksualnogo seksu jogo doluchiv Ross v toj chas yak shlyub pochav rozpadatisya pislya drugoyi vagitnosti jogo druzhini cherez sho vona jogo fizichno vidshtovhuvala 72 Napisannya prozi 1886 1891 RedaguvatiZhurnalistika ta redaktorska robota 1886 1889 Redaguvati nbsp Oskar Vajld napivlezhachi z Virshami svitlina roboti Napoleona Saroni en Nyu Jork 1882 rik Vajld chasto lyubiv zdavatisya linivim hocha naspravdi vin vazhko pracyuvav do kincya 1880 h rokiv vin buv batkom redaktorom i pismennikom 73 Kritika z pitan mistectva v gazeti The Pall Mall Gazette sprovokuvala lista na samozahist i nezabarom Vajld buv odnim iz avtoriv cogo ta inshih zhurnaliv u 1885 1887 rokah Otrimuvav zadovolennya vid napisannya recenzij ta zhurnalistiki cya forma pasuvala do jogo stilyu Mig zvesti do kupi svoyi poglyadi na mistectvo literaturu i zhittya i podilitisya nimi z chitachami ale u mensh stomlivomu formati nizh chitannya lekcij Okrilenij uspihom pisav znachnoyu miroyu tovariski i pozitivni komentari 74 Yak i jogo batki pered nim stav na zahist irlandskogo nacionalizmu Koli Charlz Styuart Parnell buv pomilkovo zvinuvachenij u pidburyuvanni do vbivstva en Vajld napisav kilka proniklivih kolonok u Daily Chronicle zahishayuchi jogo Jogo chuttya yake ranishe bulo viddane tilki spilkuvannyu pidhodilo zhurnalistici i ne zalishilosya nepomichenim Molodist majzhe zakinchilasya i treba bulo goduvati sim yu tomu v seredini 1887 roku Vajld stav redaktorom zhurnalu Zhinochij svit i jogo im ya bulo pomitne na obkladinci 75 Vin shvidko perejmenuvav zhurnal na The Woman s World i pidnyav jogo ton dodavshi serjozni statti pro vihovannya kulturu i politiku zberigshi diskusiyi pro modu i mistectvo Zazvichaj vklyuchalis dva prozayichni tvori odin dlya chitannya dityam a inshij dlya samih zhinok Vajld dokladav znachnih zusil shob otrimuvati horoshi vneski vid shirokogo kola svoyih artistichnih znajomstv vklyuchayuchi znajomih Ledi Vajld i jogo druzhini Konstans todi yak jogo vlasni literaturni ta inshi notatki sami buli populyarni ta cikavi 76 Pochatkovij impuls i zbudzhennya z yakimi vin vzyavsya za robotu pochali tmyaniti koli administrativna robota doroga z domu do roboti ta ofisne zhittya stali nudnimi 77 Koli interes Vajlda vzhe zgasav vidavci znovu zaturbuvalisya pro oborot prodazhi za vidnosno visokoyu cinoyu odin shiling zalishalisya nizkimi 78 Bilshe napravlyav doruchennya v zhurnal listami i pochav novij period tvorchosti a vlasni kolonki v zhurnali z yavlyalisya mensh regulyarno 79 80 U zhovtni 1889 roku Vajld nareshti znajshov svij golos u prozi i naprikinci drugogo tomu polishiv Zhinochij svit 81 Zhurnal perezhiv jogo na odin nomer 79 Hocha Vajld keruvav zhurnalom z pereminnim uspihom z organizacijnoyi tochki zoru ale mozhna stverdzhuvati sho cya robota zigrala virishalnu rol u jogo stanovlenni yak pismennika i spriyala jogo shodzhennyu do slavi Yaksho Vajld zhurnalist postavlyav materiali pid kerivnictvom svogo redaktora to Vajld redaktor zmushenij buv vchitisya manipulyuvati literaturnim rinkom na svoyih umovah 82 Korotsha proza Redaguvati 1888 roku Vajld opublikuvav Shaslivogo princa ta inshi kazki i regulyarno pisav kazki dlya zhurnaliv U 1891 roci opublikuvav dvi novi zbirki Zlochin lorda Artura Sevila ta inshi opovidannya a u veresni Budinok granativ buv prisvyachenij Konstans Meri Vajld 83 Portret pana V G yakij Vajld pochav 1887 roku vpershe buv opublikovanij u Blackwood s Magazine u lipni 1889 roku 84 V comu opovidanni jdetsya pro rozmovu v yakij teoriya pro te sho Shekspir svoyi soneti cherez lyubov do yunogo aktora Villi G yuza visuvayetsya zaperechuyetsya a potim znovu stverdzhuyetsya Yedinim dokazom cogo ye dva jmovirnih kalamburi v samih sonetah 85 Anonimnij opovidach spochatku stavitsya do cogo skeptichno potim virit nareshti flirtuye z chitachem vin prihodit do visnovku sho spravdi bagato chogo mozhna skazati pro te yak Villi G yuz prichetnij do sonetiv Shekspira 86 Naprikinci fakti i vigadka zlilisya voyedino 87 Artur Rensom en pisav sho Vajld prochitav shos vid sebe v sonetah Shekspira i zahopivsya teoriyeyu Villi G yuza popri vidsutnist biografichnih svidchen isnuvannya istorichnogo Vilyama G yuza 88 Zamist togo shob pisati korotki ale serjozni ese na cyu temu Vajld pidkinuv teoriyu trom geroyam ciyeyi opovidi dozvolyayuchi yij rozvivatisya yak tlo dlya syuzhetu Takim chinom opovidannya ye rannim shedevrom Vajlda v yakomu vin poyednuye elementi sho jogo cikavili besidu literaturu ta dumku sho poyasniti sobi ideyu mozhna lishe spochatku perekonavshi inshogo v yiyi pravdivosti 89 Rensom prihodit do visnovku sho Vajld dosyagaye uspihu same cherez te sho zumiv rozkriti literaturnu kritiku z takoyu majsternistyu Eseyi ta dialogi Redaguvati nbsp Notni obkladinki 1880 ti roki Vtomivshis vid zhurnalistiki Vajld zajnyavsya povnishim vikladom svoyih estetichnih idej u seriyi dovshih prozayichnih tvoriv yaki buli opublikovani u velikih literaturno intelektualnih zhurnalah togo chasu V sichni 1889 roku Zanepad brehni dialog z yavivsya v zhurnali Dev yatnadcyate storichchya a satirichnij zhittyepis Tomasa Griffitsa Vejnrajta en pid nazvoyu Pero olivec i otruta u The Fortnightly Review pid redakciyeyu Vajldovogo druga Frenka Garrisa 90 Dva z chotiroh tvoriv Vajlda pro estetiku to dialogi hocha Vajld rozvinuvsya profesijno vid lektora do pismennika ale zberig usnu tradiciyu pevnogo rodu Zavzhdi vidznachayuchis yak dotepnik i opovidach vin chasto skladav z klyuchovih fraz bons mots i dotepiv dovshi zv yazni roboti 91 Vajld buv sturbovanij vplivom moralizatorstva na mistectvo vin viriv u ryativnu rozvivalnu silu mistectva mistectvo ce individualizm a individualizm ce trivozhna i rujnivna sila V comu polyagaye jogo velichezne znachennya Oskilki vse chogo vin individualizm pragne ce porushiti odnomanitnist tipu rabstvo zvichayu tiraniyu zvichki i zvedennya lyudini do rivnya mashini 92 U svoyemu yedinomu politichnomu teksti Dusha lyudini za socializmu vin stverdzhuvav sho politichni umovi mayut utverdzhuvati primat cogo i prijshov do visnovku sho uryad na yakij mozhut najsilnishe vplivati hudozhniki ce ne uryad uzagali Vajld pragne do stvorennya suspilstva de mehanizaciya zvilnyaye lyudinu vid tyagarya neobhidnosti shob ci zusillya napraviti na hudozhnyu tvorchist Dzhordzh Orvell pidsumuvav po suti svit bude naselenij hudozhnikami kozhen z yakih pragnutime doskonalosti takim chinom yakij zdayetsya najkrashim dlya nogo 93 Cya tochka zoru ne robila jogo soyuznikom fabianciv intelektualiv socialistiv yaki vistupali za vikoristannya derzhavnogo aparatu dlya zmini socialnih umov i ne shilyala jogo do zamozhnih klasiv yakih vin ranishe rozvazhav 94 95 Gesket Pirson u vstupi do zbirki ese Vajlda v 1950 roci zauvazhiv yak Dusha lyudini za socializmus tala tim tekstom yakij nadihnuv revolyucioneriv u carskij Rosiyi ale narikaye sho v Rosiyi za chasiv stalinizmu navryad chi ye yakis neobstezheni miscya kudi b ce teper mozhna bulo shovati 95 Vajld zbiravsya vklyuchiti cej pamflet i tvir rozpovid pro soneti Shekspira Portret pana V G v novu antologiyu 1891 roku ale v pidsumku virishiv obmezhitisya chisto estetichnimi predmetami Namiri vklyuchili pereglyanuti chotiri ese Zanepad brehni Ruchka olivec i otruta Istina masok vpershe opublikovana 1885 roku i Kritik yak hudozhnik u dvoh chastinah 96 Dlya biografa Pirsona ese i dialogi pokazuyut kozhen aspekt harakteru Vajlda i jogo geniya dotepnik fantazer bazika lektor gumanist i naukovec Vin prihodit do visnovku sho zhodni inshi jogo tvori ne mayut nastilki riznomanitnogo zvernennya 97 1891 rik viyavivsya annus mirabilis dlya Vajlda krim troh zbirok vin takozh vidav svij yedinij roman Portret Doriana Greya Redaguvati Persha versiya Portreta Doriana Greya bula opublikovana yak peredova istoriya v lipnevomu nomeri zhurnalu Lippincott s Monthly Magazine 1890 roku razom z p yatma inshimi 98 Opovid pochinayetsya z lyudini yaka malyuye portret Greya Koli Grej yakij maye oblichchya nibi zi slonovoyi kistki i pelyustok troyand bachit svij zakinchenij portret u nogo stayetsya nervovij zriv Zbentezhenij tim sho jogo krasa ziv yane todi yak portret zalishitsya krasivim vin mimovoli ukladaye faustivsku ugodu zgidno z yakoyu lishe zobrazhennya stariye a sam vin zalishayetsya krasivim i molodim Dlya Vajlda metoyu mistectva bulo napravlyati zhittya yak nibi tilki krasa bula jogo cillyu Yak portret Greya dozvolyaye tomu uniknuti materialnih naslidkiv svogo gedonizmu tak Vajld pragnuv zistaviti krasu yaku vin bachiv u mistectvi z povsyakdennim zhittyam Recenzenti vidrazu zh rozkritikuvali roman za dekadans i gomoseksualni alyuziyi napriklad Daily Chroniclenazvav jogo nechistim otrujnim i napovnenim vazhkimi zapahami moralnogo i duhovnogo rozkladannya 99 Vajld vidpoviv rishuche napisavshi lista v redakciyu Scots Observer v yakomu roz yasniv svoyu poziciyu shodo etiki i estetiki v mistectvi yaksho tvir mistectva bagatij zhittyevij i povnij to ti hto maye hudozhnij instinkt pobachat jogo krasu a ti hto bilshe zvertayetsya do etiki pobachat jogo moralnij urok 100 101 Vtim vin jogo suttyevo vidkoriguvav pered publikaciyeyu 1891 roku dodav shist novih glav pribrav deyaki vidverto dekadentski urivki i gomo erotiku a takozh dodav peredmovu yaka skladayetsya z dvadcyati dvoh epigram napriklad Knigi abo dobre napisani abo pogano Ce vse 102 103 Togochasni recenzenti ta suchasni kritiki postulyuvali bezlich mozhlivih dzherel istoriyi u svoyemu poshuku Dzhershua Makkormak stverdzhuye sho ce bezperspektivno tomu sho Vajld distavsya korenya Zahidnogo folkloru tak gliboko i povsyudno sho istoriya uniknula svogo pohodzhennya i povernulasya do usnoyi tradiciyi 104 Vajld stverdzhuvav sho syuzhet buv ideyeyu tak samo staroyu yak istoriya literaturi ale yakij ya dav novu formu 105 Suchasnij kritik Robin Makki vvazhaye roman tehnichno poserednim skazavshi sho vishukanist syuzhetu garantuvala jomu slavu ale zadum tak i zalishivsya do kincya ne rozkritim 106 Teatralna kar yera 1892 1895 Redaguvati nbsp Jokanaan i Salomeya Ilyustraciya Obri Berdsli do vidannya Salomeyi 1893 roku Salomeya Redaguvati Perepis 1891 roku zareyestruvav misce prozhivannya Vajlda yak Tajt strit 16 107 de vin zhiv zi svoyeyu druzhinoyu Konstans i dvoma sinami Prote navit pik jogo londonskoyi slavi ne zadovolnyav Vajlda i v zhovtni 1891 roku vin povernuvsya do Parizha cogo razu yak shanovanij pismennik Jogo prijmali v literaturnih salonah zokrema znamenitomu mardis Stefana Mallarme vidomogo togochasnogo poeta simvolista 108 Dvi p yesi Vajlda 1880 h rokiv Vira abo Nigilisti i Paduanska gercoginya ne mali velikogo uspihu Vin prodovzhuvav cikavitis teatrom i teper znajshovshi golos u prozi znovu zvernuvsya do dramatichnoyi formi koli biblijna ikonografiya Salomiyi zapovnila jogo rozum 109 Odnogo razu vvecheri pislya obgovorennya yak minyalos zobrazhennya Solomiyi vprodovzh usiyeyi istoriyi vin povernuvsya do gotelyu i pomitiv porozhnij zoshit sho lezhit na stoli Jomu spalo na dumku napisati v nomu te sho vin kazav U pidsumku z yavilasya nova p yesa Salomeya napisana shvidko i francuzkoyu movoyu 110 U cij tragediyi jdetsya pro Salomeyu padcherku tetrarha Iroda Antipi yaka do zhahu svogo vitchima ale do radosti svoyeyi materi Irodiadi prosit golovu Jokanaana Ivana Hrestitelya na sribnomu blyudi yak nagorodu za svij Tanec semi pokroviv Koli Vajld povernuvsya do Londona naperedodni Rizdva to Paris Echo nazivalo jogo le great event sezonu 111 Repeticiyi vistavi golovnu rol u yakij vikonuvala Sara Bernar rozpochalis ale Lord Chemberlen vidmoviv u licenziyi oskilki p yesa zobrazhuvala biblijnih personazhiv 112 1893 roku Salomeya vijshla drukom spilno i v Parizhi j Londoni ale yiyi scenichna postanovka vidbulas lishe 1896 roku v Parizhi koli Vajld vidbuvav tyuremne pokarannya 113 Komediyi suspilstva Redaguvati Vajld yakij spochatku navmisne dratuvav viktorianske suspilstvo svoyim odyagom i tezami potim zburiv jogo romanom Portret Doriana Greya pro zahovane v mistectvi zlo i zreshtoyu znajshov shlyah kritikuvati suspilstvo jogo zh vlasnoyu zbroyeyu Postanovka p yesi Viyalo ledi Vindermir vpershe vidbulas 20 lyutogo 1892 roku na sceni Teatru Sent Dzhejms zapovnenomu vershkami suspilstva Na poverhni ce dotepna komediya ale vseredini tonka diversiya vona zavershuyetsya zmovnickim prihovuvannyam a ne kolektivnim rozkrittyam 114 Auditoriya podibno do ledi Vindermir zmushena bula pom yakshuvati zhorstki socialni normi na korist bilsh vitonchenogo poglyadu Spektakl buv nadzvichajno populyarnij gastrolyuyuchi po krayini vprodovzh kilkoh misyaciv ale jogo zdebilshogo rozgromili konservativni kritiki 115 Za nim bula Zhinka ne varta uvagi 1893 roku she odna viktorianska komediya yaka obertayetsya navkolo nizki pozashlyubnih narodzhen pomilkovih identichnostej i zapiznilih prozrin 116 Vajldu zamovili napisati she dvi p yesi i Idealnij cholovik napisanij 1894 roku 117 jshov u sichni 1895 roku 118 Piter Rebi nazvav ci po suti anglijski p yesi dobre vistavlenimi napokaz Vajld odnim okom divivsya na dramatichnij genij Ibsena a inshim na komercijne zmagannya v londonskomu Vest Endi vin vraziv cilovu auditoriyu z vinahidlivoyu tochnistyu 119 Sim ya Kvinsberri Redaguvati nbsp Vajld i lord Alfred Duglas v 1893 rociU seredini 1891 roku Lajonel Dzhonson en poznajomiv Vajlda z lordom Alfredom Duglasom yakij todi buv bakalavrom v Oksfordi Ce buv garnij i rozpeshenij molodij cholovik yakogo ridni ta druzi nazivali Bosie Mizh Vajldom i Duglasom zav yazalasya intimna druzhba i do 1893 roku Vajld buv zakohanij u Duglasa a yihni postijne spilkuvannya pereroslo v burhlivij roman Yaksho Vajld buv dosit neskromnij navit pokaznij i ce bula svoyeridna gra to Duglas buv bezrozsudnij na lyudyah Vajld zaroblyav do 100 na tizhden z postanovok p yes jogo zarplata v The Woman s World bula 6 i zadovolnyav bud yaku primhu Duglasa materialnu hudozhnyu ta seksualnu Nevdovzi Duglas vviv Vajlda u viktorianske pidpillya gej prostituciyi i pochinayuchi z 1892 roku Alfred Tejlor poznajomiv jogo z nizkoyu molodih cholovikiv povij z robochogo klasu Ci nechasti zustrichi zazvichaj prohodili za odnakovim scenariyem Vajld zustrichavsya z hlopchikom proponuvav jomu podarunki vecheryav z nim naodinci a potim vidvoziv jogo v gotelnij nomer Na vidminu vid idealistichnih pederastichnih stosunkiv Vajlda z Rossom Dzhonom Greyem en i Duglasom yaki buli chastinoyu jogo estetichnogo kola ci partneri ne buli osvicheni i nichogo ne znali pro literaturu Nezabarom jogo suspilne i privatne zhittya rizko rozdililisya v listi De Profundis vin pisav Duglasu sho ce bulo nemovbi benketuvannya z panterami nebezpeka bula polovinoyu azartu I did not know that when they were to strike at me it was to be at another s piping and at another s pay 120 Duglas i deyaki druzi z Oksfordu zasnuvali zhurnal Hameleon u yakij Vajld nadislav arkush paradoksiv spochatku priznachenih dlya Saturday Review 121 Frazi i filosofiyi dlya yunactva potrapili pid ataku cherez shist misyaciv pid chas sudu nad Vajldom koli vin buv zmushenij zahishati zhurnal u yakij nadislav svoyu pracyu 122 Batko lorda Alfreda markiz Kvinsberri en buv vidomij svoyim shirim ateyizmom brutalnoyu maneroyu i yak avtor suchasnih pravil boksu Notes 4 Kvinsberri yakij regulyarno voroguvav z sinom kilka raziv sperechavsya z Vajldom i lordom Alfredom pro harakter yihnih vzayemin ale Vajld buv u zmozi jogo zaspokoyiti U chervni 1894 roku markiz zavitav do Vajlda bez zaproshennya na Tajt strit 16 i utochniv svoyu poziciyu Ya ne kazhu sho ti takij ale ti takim viglyadayesh i povodish sebe tak sho odnakovo pogano I yaksho ya vpijmayu tebe i mogo sina znovu v bud yakomu gromadskomu restorani to nadayu tobi stusaniv na sho Vajld vidpoviv ya ne znayu pravil Kvinsberri ale pravilo Oskara Vajlda strilyati bez poperedzhennya 123 Jogo rozpovid u De Profundis bula mensh triumfalnoyu Ce bulo todi koli v moyij biblioteci na vulici Tajt rozmahuyuchi rukami v povitri v napadi lyuti tvij batko stoyav promovlyayuchi kozhne brudne slovo yake jogo nicij rozum mig pridumati i krichav ogidni pogrozi yaki vin zgodom z takoyu nahabnistyu zdijsniv 124 125 Kvinsberri lishe odnogo razu rozpoviv pro cej vipadok zayavivshi sho Vajld shown him the white feather tobto diyav boyaguzlivo 125 Hocha Vajld j namagavsya zberigati spokij ale bachiv sho staye zaluchenim v zhorstoku simejnu svarku Vin ne bazhav znositi obrazi Kvinsberri ale znav sho protistoyannya z nim mozhe prizvesti do katastrofi yaksho pro jogo zv yazki diznayetsya publika Yak vazhlivo buti serjoznim Redaguvati U svoyij ostannij p yesi Vajld znovu povertayetsya do temi pomilkovih identichnostej dva golovnih geroyi p yesi berut uchast u bunburying mayut alternativni osobistosti v misti i v seli sho dozvolyaye yim uniknuti viktorianskih zvichayiv 61 Cya p yesa maye navit legshij ton nizh poperedni komediyi Vajlda Yaksho yihni personazhi chasto zvertayutsya do serjoznih tem u momenti krizi to cya p yesa pozbavlena the by now stock Wildean characters nemaye zhinki z minulim golovni geroyi ne ye ni lihodiyami ni hitrunami prosto linivimi cultives a idealistichni molodi zhinki ne taki vzhe j nevinni Zdebilshogo vidbuvayetsya u vitalnyah i praktichno povnistyu pozbavlena podij ta nasilstva P yesa pozbavlena svidomogo dekadansu prisutnogo v tvorah Portret Doriana Greya i Salomeya 126 Cyu p yesu yaku teper vvazhayut shedevrom Vajlda vin napisav shvidko v period svoyeyi tvorchoyi zrilosti naprikinci 1894 roku 127 Persha postanovka vidbulas 14 lyutogo 1895 roku na sceni Teatru Sent Dzhejms en v Londoni j stala drugoyu spilnoyu robotoyu Vajlda z aktorom menedzherom Dzhordzhem Aleksanderom I avtor i prodyuser retelno pereglyanuli vidredaguvali i vidrepetiruvali kozhnu repliku scenu i postanovku za kilka misyaciv do prem yeri stvorivshi retelno vibuduvane podannya pizno viktorianskogo suspilstva ale vodnochas gluzuyuchi z nogo 128 Pid chas repeticij Aleksandr poprosiv Vajlda skorotiti spektakl z chotiroh aktiv do troh i toj zrobiv ce Prem yeri na Sent Dzhejms zdavalisya bliskuchimi vechirkami i postanovka Yak vazhlivo buti serjoznim ne stala vinyatkom Allan Ejnsvort en yakij grav Eldzhernona rozpovidav potim Gesketu Pirsonu en za svoyi p yatdesyat tri roki aktorstva ya ne pam yatayu bilshogo triumfu nizh cya persha nich 129 Sprijnyattya p yesi yak najkrashoyi roboti Vajlda do togo momentu zreshtoyu oformilo jogo slavu yak tverdu artistichnu reputaciyu 130 Yak vazhlivo buti serjoznim zalishayetsya najpopulyarnishoyu p yesoyu dramaturga 131 Profesijni uspihi Vajlda suprovodzhuvalisya eskalaciyeyu jogo vorozhnechi z Kvinsberri Kvinsberri planuvav obraziti Vajlda publichno kinuvshi v yazku gnilih ovochiv na scenu Vajld buv poperedzhenij i Kuvisberri ne dozvolili vvijti v teatr 132 Cherez p yatnadcyat tizhniv Vajld buv u v yaznici Sudovi procesi Redaguvati nbsp Vizitivka markiza Kvinsberri en z vlasnoruchnim obrazlivim napisom Oskarovi Vajldu yakij udaye z sebe sodomita sic The card was marked as exhibit A in Wilde s libel action Vajld proti Kvinsberri Redaguvati 18 lyutogo 1895 roku markiz zalishiv svoyu vizitnu kartku v klubi Albemarl en chlenom yakogo buv pismennik z napisom Oskarovi Vajldu yakij udaye z sebe sodomita sic 133 Notes 5 Vajld zaohochuvanij Duglasom i vsuperech poradam svoyih druziv podav privatnij pozov en proti Kvinsberri za naklep oskilki napis mistiv publichne zvinuvachennya v tomu sho Vajld skoyiv zlochin sodomiyi Kvinsberri buv zaareshtovanij za zvinuvachennyam u zlochinnomu naklepi en z mozhlivim pokarannyam do dvoh rokiv pozbavlennya voli Zgidno z Zakonom pro naklep 1843 en Kvinsberri mig uniknuti zasudzhennya za naklep lishe prodemonstruvavshi sho jogo zvinuvachennya na adresu Vajlda bulo pravdoyu i krim togo sho take vidkrite zvinuvachennya moglo prinesti yakes suspilne blago Tozh advokati Kvinsberri najnyali privatnih detektiviv shob znajti dokazi gomoseksualnih zv yazkiv pismennika Voni vibrali strategiyu zobrazhennya Vajlda yak rozpusnogo litnogo cholovika yakij chasto zamanyuvav nayivnih molodih lyudej u porochne gomoseksualne zhittya shob prodemonstruvati sho v takomu vidkritomu zvinuvachenni bula pevna suspilna korist Na zasidanni Saturday Review v Cafe Royal 24 bereznya 1895 roku druzi Vajlda radili jomu ne napolyagati na sudovomu peresliduvanni Frenk Garris poperediv jogo sho voni mayut namir dovesti fakti muzholoztva z tvogo boku i radiv jomu vtekti do Franciyi 134 Vajld i Duglas vijshli v gnivi Vajld kazav same v taki momenti vidno hto ye spravzhnim drugom Svidkom ciyeyi sceni buv Bernard Shou yakij perekazav yiyi Arturovi Rensomu za den chi dva pered sudom nad Rensonom za naklep na Duglasa v 1913 roci Dlya Rensoma ce stalo pidtverdzhennyam togo sho vin skazav u knizi 1912 roku pro Vajlda sho supernictvo Duglasa za Vajlda z Robbi Rossom i superechki Duglasa z batkom prizveli do publichnih neshast pismennika yak Vajld pisav u De Profundis Duglas prograv svoyu spravu Shou vklyuchiv superechku mizh Garrisom Duglasom i Vajldom u peredmovu do svoyeyi p yesi Smaglyava ledi sonetiv en 135 136 Sudovij proces pro naklep stav Cause celebre en koli nepristojni podrobici osobistogo zhittya Vajlda z Tejlorom i Duglasom stali z yavlyatisya v presi Komanda privatnih detektiviv napravila advokativ Kvinsberri pid kerivnictvom Edvarda Karsona en QC u svit viktorianskogo pidpillya Bulo zadokumentovano zv yazki Vajlda z shantazhistami i cholovikami poviyami transvestitami i bordelyami gomoseksualiv i opitano riznih figurantiv deyakih primusili stati svidkami oskilki voni tezh buli spivuchasnikami zlochiniv u yakih Vajld buv zvinuvachenij 137 nbsp Tajt strit en Chelsi 34 simejnij budinok Vajlda vid 1884 roku do jogo areshtu v 1895 roci U ti chasi vin mav nomer 16 vidtodi budinki zminili numeraciyu 138 Sudovij rozglyad rozpochavsya 3 kvitnya 1895 roku na tli scen blizkih do isteriyi v presi i v publichnih galereyah Kilkist dokaziv zibranih proti Vajlda zmusila jogo ogolositi pokirno ale zh same ya obvinuvachuvach u cij spravi 139 Advokat Vajlda ser Edvard Dzhordzh Klark en vidkriv spravu preventivno spitavshi pismennika pro dva navidni listi yaki toj napisav Duglasovi sho buli v rozporyadzhenni zahistu Pershogo z nih vin oharakterizuvav yak sonet u prozi j viznav sho poetichna mova mozhe zdatisya divnoyu dlya sudu ale stverdzhuvav sho namir buv nevinnim Vajld zayaviv sho listi potrapili do shantazhistiv yaki vimagali v nogo groshi ale vin vidmovivsya platiti 60 6 400 na sogodni nezvichajnu cinu yak dlya shmatka prozi takoyi dovzhini Vin zaklikav stavitisya do listiv yak do tvoriv mistectva a ne chogos za sho maye buti soromno 140 Karson tovarish z Dublina yakij vidviduvav Triniti koledzh v toj zhe chas sho j Vajld proviv perehresnij dopit pismennika pro te yak toj sprijmav moralnij zmist svoyih tvoriv Vajld vidpoviv z harakternoyu dotepnistyu i legkovazhnistyu zayavivshi sho tvori mistectva ne mozhut buti moralnimi chi amoralnimi a lishe dobre chi pogano zrobleni i sho tilki skoti i neuki chiyi poglyadi na mistectvo vkraj obmezheni mozhut robiti taki sudzhennya pro mistectvo Karson providnij advokat vidhilyavsya vid zvichajnoyi praktiki staviti zakriti zapitannya en Karson tisnuv na Vajlda shodo kozhnoyi temi z usih bokiv vidavlyuyuchi smislovi nyuansi z vidpovidej pismennika vityaguyuchi yih iz estetichnogo kontekstu i zobrazhuyuchi Vajlda vidlyudnikom i dekadentom U toj chas yak Vajld zibrav bilshist smishkiv vid sudu Karson nabrav bilshist yuridichnih baliv 141 Shob pidirvati doviru do Vajlda i pidtrimati jogo opis z boku Kvinsberri yak pozera sodomita Karson vityagnuv zi svidkiv viznannya jogo zdatnosti udavati demonstruyuchi sho vin zbrehav pro svij vik pid prisyagoyu Grayuchi na comu vin povertavsya do ciyeyi temi uprodovzh usogo svogo perehresnogo dopitu 142 Karson takozh sprobuvav obgruntuvati viznachennya Kvinsberri citatoyu z romanu Vajlda portret Doriana Greya posilayuchis zokrema na scenu v drugomu rozdili v yakij Lord Genri Votton poyasnyuye svoyu dekadentsku filosofiyu Dorianu nevinnomu yunakovi za slovami Karsona 143 Potim Karson perejshov do faktichnih dokaziv i dopitav Vajlda pro jogo druzhbu z molodshimi cholovikami nizhchogo klasu Vajld ziznavsya sho priyatelyuvav z nimi i daruvav shedri darunki ale napolyagav sho nichogo poganogo ne stalosya i sho ti choloviki buli prosto horoshimi druzyami Karson neodnorazovo pidkreslyuvav nezvichajnij harakter cih vidnosin i natyaknuv sho choloviki buli poviyami Vajld vidpoviv sho ne virit v socialni bar yeri i prosto nasolodzhuvavsya tovaristvom molodih cholovikiv Todi Karson zapitav Vajlda pryamo chi toj kolis ciluvavsya z yakimos slugoyu hlopchikom Vajld vidpoviv O ni Vin buv duzhe prostij hlopec na zhal negarnij ya zhaliv jogo za ce 144 Karson tisnuv na jogo vidpovid neodnorazovo zapituyuchi chomu negarna zovnishnist hlopchika mala znachennya Vajld zrobiv pauzu potim vpershe zahvilyuvavsya Vi mene vzhaliti i obraziti mene i sprobuvati zasmutiti mene i dekoli htos govorit taki rechi legkovazhno koli varto govoriti bilsh serjozno 144 U svoyij vstupnij promovi na zahist Karson ogolosiv sho vin rozshukav kilka cholovikiv povij yaki mayut svidchiti sho voni zajmalisya seksom z Vajldom Za poradoyu svoyih advokativ Vajld pripiniv sudove peresliduvannya Kvinsberri buv viznanij nevinnim a sud viznav sho jogo zvinuvachennya v tomu sho Vajld zobrazhuvav iz sebe sodomita sic bulo vipravdanim pravilnim po suti i faktichno 145 Zgidno z Zakonom pro naklep 1843 vipravduvalnij virok Kvinsberri prizviv do yuridichnoyi vidpovidalnosti Vajlda za znachni koshti yaki Kvinsberri potrativ na svij zahist a ce zrobilo z Vajlda bankruta Regina proti Vajlda Redaguvati Pislya togo yak Vajld pokinuv sud bulo vidano order na jogo aresht za zvinuvachennyam u sodomiyi i rozpusnih diyah en Robbi Ross znajshov Vajlda v Goteli Kadogan Najtsbridzh en razom z Redzhinaldom Ternerom Oboye cholovikiv radili Vajldu vidrazu piti v Duvr i sprobuvati znajti choven do Franciyi Natomist mati poradila jomu zalishitisya i borotisya Vajld vpavshi v bezdiyalnist mig tilki skazati Poyizd pishov Vzhe zanadto pizno 146 6 kvitnya pismennika zaareshtuvali za zvinuvachennyam v grubij nepristojnosti vidpovidno do rozdilu 11 Zakonu pro popravki do kriminalnogo zakonodavstva 1885 termin sho poznachaye gomoseksualni stosunki yaki za stupenem vazhkosti ne dohodyat do sodomiyi zlochin v ramkah inshogo statutu 147 148 Za vkazivkoyu Vajlda jogo klyuchar i Ross uvirvalisya v spalnyu i biblioteku na vulici Tajt 16 shob zibrati deyaki osobisti rechi rukopisi ta listi 149 Potim Vajlda pomistili pid vartu u v yaznicyu Gollovej en de jogo shodnya naviduvav Duglas nbsp Vajld u doci The Illustrated Police News 4 travnya 1895 rokuPodiyi rozvivalisya shvidko i sud nad nim rozpochavsya 26 kvitnya 1895 roku Vajld ne viznavav sebe vinnim Vin vzhe blagav Duglasa shob toj viyihav z Londona do Parizha ale Duglas girko skarzhivsya navit bazhav davati pokazannya ale za napoleglivih prohan vtik do gotelyu du Monde Poboyuyuchis peresliduvannya Robbi Ross ta bagato inshih figurantiv takozh u cej chas zalishili Spoluchene Korolivstvo Pid perehresnim dopitom Vajld buv spochatku nerishuchim ale potim pochav govoriti krasnomovno 150 nbsp Charlz Gill obvinuvachuvach Sho oznachaye Kohannya sho ne smiye vimoviti svoye im ya Vajld Kohannya sho ne smiye vimoviti svoye im ya v nashomu stolitti ce taka velika priv yazanist starshogo cholovika do molodshogo yaka bula mizh Davidom ta Jonatanom yaku napriklad Platon zrobiv samoyu osnovoyu svoyeyi filosofiyi i yaku vi mozhete znajti v sonetah Mikelandzhelo ta Shekspira Ce ta gliboka duhovna priv yazanist yaka nastilki chista naskilki j doskonala Vona porodzhuye i pronizuye chudovi tvori mistectva taki yak u Shekspira ta Mikelandzhelo i ti dva moyi listi takimi yak voni ye Same v comu stolitti yiyi nepravilno rozumiyut nastilki nepravilno rozumiyut sho naproshuyetsya epitet kohannya sho ne smiye vimoviti svoye im ya i same cherez ce ya potrapiv syudi Vona prekrasna vona chudova ce najblagorodnisha forma priv yazanosti U nij nemaye nichogo neprirodnogo Vona intelektualna i postijno povtoryuyetsya mizh starshimi ta molodshimi cholovikami koli starshi choloviki mayut intelekt a molodshi mayut vsyu radist nadiyu ta blisk zhittya pered nimi Svit ne rozumiye togo sho tak i maye buti Svit znushayetsya z neyi a inodi priv yazuye za neyi kogos do ganebnogo stovpa Originalnij tekst angl Charles Gill prosecuting What is the love that dare not speak its name Wilde The love that dare not speak its name in this century is such a great affection of an elder for a younger man as there was between David and Jonathan such as Plato made the very basis of his philosophy and such as you find in the sonnets of Michelangelo and Shakespeare It is that deep spiritual affection that is as pure as it is perfect It dictates and pervades great works of art like those of Shakespeare and Michelangelo and those two letters of mine such as they are It is in this century misunderstood so much misunderstood that it may be described as the love that dare not speak its name and on that account of it I am placed where I am now It is beautiful it is fine it is the noblest form of affection There is nothing unnatural about it It is intellectual and it repeatedly exists between an older and a younger man when the older man has intellect and the younger man has all the joy hope and glamour of life before him That it should be so the world does not understand The world mocks at it and sometimes puts one in the pillory for it nbsp Cya vidpovid bula kontrproduktivnoyu v yuridichnomu sensi oskilki lishe pidkriplyuvala zvinuvachennya v gomoseksualnij povedinci Sudovij proces zavershivsya tim sho prisyazhni ne zmogli vinesti verdikt Advokat Vajlda ser Edvard Klark nareshti zmig otrimati vid suddi dozvil dlya Vajlda ta jogo druziv vnesti zastavu 151 Prepodobnij Styuart Gedlam en vnis bilshu chastinu z 5 000 yaki vimagav sud ne pogodivshis zi stavlennyam do Vajlda z boku presi i sudu 152 Vajlda zvilnili z v yaznici Gollovej i unikayuchi uvagi vin znik u budinku Ernesta i Adi Leverson dvoh svoyih virnih druziv Edvard Karson pidijshov do QD Frenka Lokvuda en Generalnogo solisitora en i zapitav mozhe mi vzhe vidpustimo jogo 153 Lokvud vidpoviv sho vin hotiv bi tak vchiniti ale boyitsya sho sprava stala zanadto politizovanoyu shob yiyi zakriti Na ostannomu zasidanni sudu golovuvav suddya Vills en 25 travnya 1895 roku Vajld i Alfred Tejlor viznani vinnimi v soromickij nepristojnosti i zasudzheni do dvoh rokiv katorzhnih robit 151 Suddya skazav sho virok maksimalno dopustimij ale zovsim nedostatnij dlya podibnih vipadkiv i sho sprava bula najgirshoyu yaku ya kolis viv 154 Vidpovid Vajlda A ya Chi ya ne mozhu shos skazati mij Lord potonula v krikah ganba v zali sudu 155 Pozbavlennya voli RedaguvatiVajld buv uv yaznenij vid 25 travnya 1895 roku do 18 travnya 1897 roku Spochatku jogo pomistili v Nyugejtsku v yaznicyu v Londoni a potim pereveli u v yaznicyu Pentonvill en de katorzhna pracya na yaku vin buv zasudzhenij skladalasya z bagatoh godin hodbi po bigovij dorizhci en 156 i zbirannya oukumu en rozdilennya volokon u starij morskij motuzci i de uv yaznenim dozvolyalosya chitati lishe Bibliyu i Postup Palomnika 157 Cherez kilka misyaciv jogo pereveli do V yaznici Vandsvort en u Londoni Uv yazneni tam takozh perebuvali v rezhimi vazhka pracya bidna yizha i zhorstke lizhko sho negativno vplinulo na slabke zdorov ya Vajlda 158 U listopadi vin zvalivsya pid chas molitvi v kaplici vid hvorobi j golodu Barabanna peretinka jogo pravogo vuha porvalasya pri padinni i cya travma zgodom prizvela do jogo smerti 159 160 Dva misyaci vin proviv u lazareti 159 161 Richard B Geldejn en liberalnij deputat Parlamentu i reformator vidvidav Vajlda i pereviv jogo 23 listopada 1895 roku do Redingskoyi v yaznici en za 48 km na zahid vid Londona 162 Same perevedennya bulo najprinizlivishim momentom uv yaznennya yurba glumilasya i plyuvala na nogo na zaliznichnij platformi 159 Reshtu svogo uv yaznennya vin proviv tam pid identifikacijnim nomerom S33 meshkanec tretoyi kameri na tretomu poversi viddilennya S nbsp Kamera Vajlda v Redingskij v yaznici yak vona viglyadaye na sogodniSpochatku pismenniku navit ne dozvolyali koristuvatis paperom i ruchkoyu ale za napolyagannyam Geldejna jomu vreshti resht dali dostup do knig i pismovogo priladdya 163 Vajld prosiv sered inshogo Bibliyu francuzkoyu ta italijskoyu movami i gramatiku nimeckoyi movi deyaki davnogrecki teksti Bozhestvennu komediyu Dante novij frankomovnij roman Zhorisa Karla Gyuyismansa pro hristiyansku spokutu pid nazvoyu En route en a takozh tvori Svyatogo Avgustina kardinala Nyumena i Voltera Patera 164 Mizh sichnem i bereznem 1897 roku Vajld napisav lista do Duglasa obsyagom 50000 sliv Jomu ne dozvolili vidpraviti jogo ale dozvolili vzyati z soboyu pislya zvilnennya 165 U rezhimi refleksiyi Vajld holodno rozglyadaye svoyu kar yeri do togo dnya Yak spochatku vin buv barvistim Agent provocateur u viktorianskomu suspilstvi Jogo mistectvo yak i jogo paradoksi pragnuli pidirvati a takozh dati iskru Jogo vlasna ocinka sebe bula toj hto perebuvav u simvolichnomu stosunku z mistectvom ta kulturoyu mogo viku 166 Same pid chas togo zhittyevogo rozkvitu pochalos jogo zhittya z Duglasom i Vajld analizuye ce osoblivo priskiplivo vidrikayuchis vid Duglasa za te sho Vajld zreshtoyu bachit yak zarozumilist i marnoslavstvo vin ne zabuv repliku Duglasa koli jomu bulo pogano koli vi ne na p yedestali vi nikomu ne cikavi 167 Prote Vajld zvinuvativ sebe za moralnu degradaciyu svogo harakteru yaku vin dozvoliv Duglasu viklikati v sobi i bere na sebe vidpovidalnist za svoye padinnya ya tut za te sho namagavsya zaprotoriti tvogo batka do v yaznici 130 Persha polovina zakinchuyetsya tim sho Vajld proshaye Duglasovi yak zaradi sebe samogo tak i Duglasa Druga polovina lista proslidzhuye duhovnij shlyah spokuti i samorealizaciyi Vajlda cherez jogo tyuremne chitannya Vin zrozumiv sho jogo poneviryannya napovnila jogo dushu plodami dosvidu yakimi girkimi voni ne buli todi nbsp Ya hotiv yisti plodi z usih derev u sadu svitu Tozh zreshtoyu ya pishov tudi i zhiv tak Moyeyu yedinoyu pomilkoyu bulo te sho ya prikuvav sebe viklyuchno do derev tiyeyi storoni sadu yaka meni zdavalasya osvitlenoyu soncem i unikav inshoyi storoni za yiyi tin i morok 168 Originalnij tekst angl I wanted to eat of the fruit of all the trees in the garden of the world And so indeed I went out and so I lived My only mistake was that I confined myself so exclusively to the trees of what seemed to me the sun lit side of the garden and shunned the other side for its shadow and its gloom nbsp 18 travnya 1897 roku Vajld vijshov z v yaznici i odrazu zh na korabli virushiv do Franciyi Bilshe do Velikoyi Britaniyi vin ne povertavsya Vijshovshi na svobodu vin peredav rukopis Rossu yakij mozhlivo vikonav a mozhlivo j ni vkazivku Vajlda nadislati kopiyu Duglasu yakij piznishe zaperechuvav sho otrimav yiyi De Profundis chastkovo opublikovano 1905 roku jogo povne i tochne vidannya vpershe vidbulosya 1962 roku v Listah Oskara Vajlda en Notes 6 Zanepad 1897 1900 RedaguvatiVignannya Redaguvati nbsp Vizitna kartka Oskara Vajlda pislya jogo zvilnennya z v yazniciHocha zdorov ya Vajlda silno postrazhdalo u v yaznici vid vazhkih umov ta yizhi u nogo vinikaye pochuttya duhovnogo onovlennya Vin odrazu zh napisav u Tovaristvo Isusa z prohannyam shestimisyachnogo Katolickogo retreat koli v prohanni vidmovili to Vajld plakav 169 Nezabarom ya zbirayusya uvijti v lono Katolickoyi Cerkvi skazav Vajld zhurnalistovi yakij zapitav pro jogo religijni namiri 170 Ostanni tri roki svogo zhittya pismennik proviv u zlidennij emigraciyi Vin vzyav im ya Sebastyan Melmot na chest Svyatogo Sebastyana i zagolovnogo personazha knigi Melmot blukach gotichnij roman Charlza Matyurina en sestra druzhini yakogo bula babuseyu Vajlda 171 Vajld napisav dva dovgih listi v redakciyu Daily Chronicle opisavshi zhorstoki umovi v anglijskih v yaznicyah i zaklikavshi do penitenciarnoyi reformi en Jogo mirkuvannya pro zvilnennya naglyadacha Martina za te sho toj podilivsya pechivom zi znesilenoyu ditinoyu yaka vidbuvala pokarannya znovu pidnyala temu korupciyi ta virodzhennya pokarannya yaku vin ranishe viklav u Dushi lyudini pri socializmi 172 Vajld proviv seredinu 1897 roku v tovaristvi Roberta Rossa v Primorskomu selishi Berneval le Gran na pivnochi Franciyi de napisav Baladu Redingskoyi v yaznici v yakij rozpovidaye pro stratu Charlza Tomasa Vuldridzha en yakij vbiv svoyu druzhinu v gnivi za yiyi zradu Vin perehodit z ob yektivnoyi rozpovidi do simvolichnoyi identifikaciyi z uv yaznenimi v cilomu 173 Vin ne namagayetsya ociniti spravedlivist zakoniv yaki zasudili uv yaznenih ale pidkreslyuye zhorstokist pokarannya yaku vsi zasudzheni podilyayut Vajld protistavlyaye strachenu lyudinu i sebe ryadkom Vtim kozhna lyudina vbivaye istotu yaku lyubit 174 Vajld tezh buv viddilenij vid jogo druzhini ta siniv Virsh nabuv formi proletarskoyi baladi a avtor buv yak S33 tyuremnij nomer Vajlda v Redingskij v yaznici Vin pripustiv sho jogo mozhna opublikuvati v Zhurnali Rejnoldsa tomu sho vin perebuvaye v shirokomu obigu sered zlochinnih kil do yakih ya teper nalezhu cogo razu mene budut chitati moyi tovarishi novij dosvid dlya mene 175 Virsh dosyagnuv mittyevogo guchnogo komercijnogo uspihu vitrimavshi sim vidan uprodovzh mensh yak dvoh rokiv i tilki pislya cogo im ya Oskar Vajld dodali do titulnoyi storinki hocha bagato hto v literaturnih kolah znav sho same vin avtor 176 177 Hocha Duglas i buv prichinoyu jogo neshast vin i Vajld vozz yednalis u serpni 1897 roku v Ruani Druzi ta sim yi oboh cholovikiv buli proti ciyeyi zustrichi Konstans Vajld vzhe vidmovlyalas zustrichatisya z pismennikom shob dozvoliti jomu pobachiti svoyih siniv hocha j nadsilala jomu groshi vsogo lishe tri funti na tizhden U drugij polovini 1897 roku Vajld i Duglas razom zhili bilya Neapolya uprodovzh kilkoh misyaciv poki yihni sim yi ne rozluchili yih pid zagrozoyu povnogo pripinennya finansuvannya 178 Ostannim pritulkom Vajlda buv brudnuvatij gotel d alsace nini vidomij yak L Hotel na Vulici krasnih mistectv u Sen Zhermen de pre Parizh Cya bidnist naspravdi rozrivaye serce vona taka zhalyugidna vkraj gnityucha beznadijna Blagayu zrobit sho mozhete pisav vin svoyemu vidavcevi 179 Vin vipraviv i opublikuvav Idealnij cholovik i Yak vazhlivo buti serjoznim sho svidchit za slovami Ellmanna pro te sho pismennik mig voloditi soboyu i svoyimi vistavami ale bilshe ne hotiv pisati novi tvori ya mozhu pisati ale vtrativ radist vid pisma 180 Vin blukav bulvarami na samoti i vitrachav usi svoyi neveliki koshti na spirtne 181 Nizka prikrih zitknen z anglijskimi vidviduvachami ta francuzami yakih vin znav u svoyi najkrashi dni pogirshila jogo nastrij Nezabarom Vajld buv uzhe povnistyu prikutij do svogo gotelyu sho zastavilo jogo pozhartuvati pid chas odnogo zi svoyih ostannih pohodiv na vulicyu moyi shpaleri i ya b yemosya na dueli na smert Odin z nas povinen vijti 182 12 zhovtnya 1900 roku vin poslav telegramu Rossu Duzhe kvolij proshu prihod 183 Jogo nastrij kolivavsya Maks Birbom en rozpovidaye pro te yak yihnij spilnij drug Redzhinald Redzhi Terner en zastav Vajlda duzhe prignichenim pislya nichnogo koshmaru Meni snilosya sho ya pomer i sorbav sup z mertvyakom Ya vpevnenij vidpoviv Terner sho ti napevno buv zhivij i buv dusheyu kompaniyi 184 185 Smert Redaguvati 25 listopada 1900 roku u Vajlda rozvinuvsya meningit yakij todi nazivavsya cerebralnim meningitom Robbi Ross pribuv 29 listopada i poslav za svyashennikom i svyashennik pasionist z Dublina brat Katbert Dann umovno hrestiv en Vajlda do lona katolickoyi cerkvi 186 187 Vajld ohrestivsya v cerkvi Irlandiyi i do togo zh pam yatav pro katolicke hreshennya v ditinstvi sho piznishe pidtverdiv svyashennik prichastya brat Lourens Foks Vajld pomer vid meningitu 30 listopada 1900 roku Shodo prichini zahvoryuvannya isnuyut rizni dumki Richard Ellmanna stverdzhuvav sho vin buv sifilitikom 188 odnak Merlin Golland onuk Vajlda vvazhav ce pomilkoyu zaznachivshi sho Vajld zahvoriv na meningit pislya hirurgichnogo vtruchannya mozhlivo trepanaciyi soskopodibnogo vidrostka en likari Vajlda d r Pol Klejs ta Kort Taker povidomlyali pro te sho prichinoyu bula zastarila gnoyetecha z pravogo vuha cherez travmu pid chas uv yaznennya div vishe yaku likuvali vprodovzh kilkoh rokiv une ancienne suppuration de l oreille droite d ailleurs en traitement depuis plusieurs annees i nichogo ne kazali pro sifilis 189 Pohovannya Redaguvati Vajld buv spochatku pohovanij na cvintari Banye za mezhami Parizha v 1909 roci jogo ostanki vikopali i perenesli na cvintar Per Lashez vseredini mista 190 Avtorom dizajnu jogo mogili en buv ser Dzhekob Epstajn Notes 7 Zamovnikom pam yatnika buv Robert Ross yakij poprosiv pro nevelikij vidsik dlya vlasnogo popelu yakij tudi nalezhnim chinom pomistili v 1950 roci Modernistskij angel zobrazhenij u viglyadi relyefu na mogili mav spochatku cholovichi genitaliyi yaki vidtodi zaznali vandalizmu i yihnye ninishnye misceznahodzhennya nevidome 2000 roku Leon Dzhonson multimedijnij hudozhnik vstanoviv sribnij protez zamist nih 191 2011 roku mogilu ochistili vid bagatoh slidiv pomadi zalishenih tam shanuvalnikami i vstanovili sklyanij bar yer shob zapobigti podalshim slidam abo poshkodzhennyam 192 Epitafiyeyu ye urivok z poemi Balada Redinzkoyi v yaznici 193 And alien tears will fill for him Pity s long broken urn For his mourners will be outcast men And outcasts always mourn Posmertne pomiluvannya Redaguvati 2017 roku Vajld buv odnim iz priblizno 50 tis osib yakih amnistuvali za gomoseksualni stosunki yaki vzhe bilshe ne vvazhalisya zlochinom zi vstupom u silu tak zvanogo Zakona Alana Tyuringa en 194 Biografiyi Redaguvati nbsp Rozmova z Oskarom Vajldom civilnij pam yatnik pismennikovi roboti Meggi Gembling en na Adelayida Strit nepodalik vid Trafalgarskoyi Ploshi London Zhittya Vajlda prodovzhuye charuvati i vin buv predmetom chislennih biografij pislya jogo smerti Najranishni spogadi tih hto jogo znav chasto mayut osobistij ta sub yektivnij vidbitok chasto ye horoshimi narisami harakteru ale inodi faktichno nedostovirni 195 Frenk Garris jogo drug i redaktor napisav biografiyu Oskar Vajld jogo zhittya i Spovid 1916 hocha i shilna do perebilshen a inodi j netochna vona proponuye horoshij literaturnij portret Vajlda 196 Lord Alfred Duglas napisav dvi knigi pro svoyi stosunki z Vajldom Oskar Vajld i ya 1914 yaku znachnoyu miroyu napisav zaproshenij avtor T V G Krosland en mstivo vidreaguvavshi na vidkrittya sho de Profundis bula adresovana jomu i zahishayuchis sprobuvav vidokremiti sebe vid skandalnoyi reputaciyi Vajlda Obidva avtori piznishe shkoduvali pro svoyu pracyu 197 Piznishe v knigah Oskar Vajld Pidbittya pidsumkiv 1939 ta svoyij Avtobiografiyi vin krashe postavivsya do Vajlda Inshi blizki druzi pismennika Robert Sherard jogo literaturnij vikonavec Robert Ross ta Charlz Rikkets en publikuvali rizni biografiyi spogadi ta listuvannya Persha bilsh mensh ob yektivna biografiya Vajlda z yavilasya koli Gesket Pirson en napisav Oskar Vajld jogo zhittya i dotepnist 1946 198 1954 roku sin Vajlda Vivian Golland opublikuvav svoyi memuari Sin Oskara Vajlda de rozpovidaye pro trudnoshi yaki dovelosya perezhiti druzhini ta dityam pismennika pislya jogo uv yaznennya 199 1989 roku cyu knigu pereglyanuv ta onoviv Merlin Golland Kniga Artura Rensoma en Oskar Vajld kritichne doslidzhennya vijshla 1912 roku U nij avtor lishe pobizhno zgadav pro zhittya Vajlda ale zgodom Rensom i The Times Book Club buli prityagnuti do sudu za naklep na Lorda Alfreda Duglasa Sud u kvitni 1913 roku buv u pevnomu sensi povtornim zapuskom sudiv proti Oskara Vajlda Vin stav naslidkom supernictva Duglasa z Robi Rossom za Vajlda i jogo potrebi v groshah Duglas prograv pislya togo yak prochitannya de Profundis sprostuvalo jogo tverdzhennya 200 201 202 Zhittya Vajlda vse she chekalo na nezalezhnogo spravzhnogo naukovcya koli Richard Ellmann pochav doslidzhennya dlya svoyeyi biografiyi 1987 roku Oskar Vajld za yaku jomu posmertno prisudili premiyu Nacionalnogo SShA gurtka knizhnih kritikiv 1988 roku 203 a takozh Pulitcerivsku premiyu 1989 roku 204 Na osnovi knigi 1997 roku znyato film Vajld rezhiserom yakogo buv Brayan Gilbert en a rol pismennika vikonav Stiven Fraj 205 Biografiya Nila Makkenni 2003 roku Tayemnicya zhittya Oskara Vajlda proponuye doslidzhennya seksualnosti pismennika Chasto mayuchi spekulyativnij harakter yiyi shiroko kritikuvali za chistu zdogadkovist i vidsutnist naukovoyi strogosti 206 207 V Oskarovi knigi 2008 Tomas Rajt doslidzhuye prochitane Vajldom vid ditinstva v Dublini do jogo smerti v Parizhi 208 Pislya vidstezhennya bagatoh knig yaki kolis buli u biblioteci Vajlda na vulici Tajt rozijshlisya pid chas jogo sudovih procesiv Rajt buv pershim hto vivchiv marginaliyi Vajlda Charivnist Vajlda takozh spravila znachnij vpliv na parizkih literatoriv yaki napisali kilka originalnih biografij i monografij pro nogo Andre Zhid na yakogo Vajld mav takij divnij vpliv napisav Na pam yat Oskar Vajld Vajld takozh prisutnij u jogo shodennikah 209 Tomas Luyis yakij ranishe perekladav knigi pro Vajlda na francuzku movu napisav svoyu vlasnu L esprit d Oscar Wilde v 1920 roci 210 Sered suchasnih knig Oskar Vajld Filippa Zhuliana 211 a takozh L affaire Oscar Wilde ou Du danger de laisser la justice mettre le nez dans nos draps Zv yazok Oskara Vajlda abo pro nebezpeku togo koli pravosuddya sune svij nis u nashi listi Odona Valle fr francuzkogo istorika religiyeznavcya 212 Poglyadi ta tvorchist RedaguvatiPoglyadi majbutnogo pismennika formuvalisya v batkivskomu domi tut zhe vlashtovuvalisya poetichni vechori dim vidviduvali cikavi tvorcho obdarovani lyudi U shkilni roki chitav v originali tragediyi Eshila i z ditinstva privchavsya isnuvati u sviti poetichnih obraziv povagi do krasi stvorenoyi lyudinoyu Atmosferu krasi sho panuvala u batkivskomu domi sprijmav yak yedinu mozhlivu atmosferu isnuvannya Znachnoyu miroyu na formuvannya estetichnih poglyadiv vplinula universitetska osvita Jogo obdarovanist viznavali vsi vikladachi Najbilshe vin cinuvav dumki dvoh profesoriv im ya kozhnogo z yakih bagato vazhit v anglijskij kulturi Spochatku buv Dzhon Raskin chudovij lektor yakij vikladav kurs istoriyi mistectva zgodom Raskina zminiv Volter Pejter yakij ne slavivsya takim krasnomovstvom yak jogo poperednik prote mav neabiyakij hist do pismenstva Raskin buv avtorom bagatoh doslidzhen antichnogo mistectva j filosofiyi osoblivij vpliv na suchasnikiv mali jogo roboti pro mistectvo Vidrodzhennya yakih avtor nazvav svyatim pismom krasi Pejter vivchav arhitekturu Franciyi malyarstvo Italiyi buv avtorom prac iz poeziyi arhitekturi renesansnogo j suchasnogo zhivopisu Visnovkom jogo prac stalo polozhennya pro te sho mistectvo nadihayetsya samim mistectvom i sho isnuye vono lishe dlya sebe jomu ne potribni inshi obgruntuvannya Ce polozhennya viznachilo rozvitok cilogo napryamu v mistectvi kincya XIX st Viddayuchi nalezhne yihnim tvorchim poshukam Vajld ishov vlasnim shlyahom zasvoyivshi z renesansnoyi estetiki polozhennya pro te sho mudrist dosyagayetsya lishe cherez dosvid Shlyah cej buv i skladnim i nebezpechnim dosyagav uspihu i robiv pomilki Naperedodni 1882 mayuchi lishe cyu pershu knizhku ale vzhe znamenitij nezvichnistyu svoyih sudzhen ta neordinarnoyu povedinkoyu virushiv na zavoyuvannya Ameriki Tam chitaye estetski lekciyi propaguye nove vidrodzhennya v anglijskij literaturi Vibrani tvori Redaguvati Ravenna angl Ravenna 1878 Virshi angl Poems 1881 Shaslivij princ ta inshi kazki angl The Happy Prince and Other Tales 1888 kazki Zlochin lorda Artura Sevajla ta inshi opovidannya angl Lord Arthur Savile s Crime and Other Stories 1891 opovidannya Granatovij budinochok angl A House of Pomegranates 1891 kazki Namiri angl Intentions 1891 ese ta dialogi z estetiki Portret Doriana Greya angl The Picture of Dorian Gray vpershe opublikovano v Shomisyachnomu zhurnali Lippinkott en u lipni 1890 roku u formi knigi vijshov 1891 roku roman Dusha lyudini pri socializmi angl The Soul of Man under Socialism 1891 politichnij naris Viyalo ledi Vindermir angl Lady Windermere s Fan 1892 p yesa Zhinka ne varta uvagi angl A Woman of No Importance 1893 p yesa Idealnij cholovik angl An Ideal Husband postavleno 1895 opublikovano 1898 p yesa Yak vazhlivo buti serjoznim angl The Importance of Being Earnest postavleno 1895 opublikovano 1898 p yesa De Profundis napisano 1897 opublikovano v riznih variantah 1905 1908 1949 1962 poslannya Balada Redinzkoyi v yaznici angl The Ballad of Reading Gaol 1898 poema Shaslivij princ Redaguvati Pismennik pragnuv shob proza stala ne prosto hronikoyu chi propoviddyu a mistectvom v yakomu tak bagato vazhat vigadka barvistist grotesk umovnist gra Shukayuchi mozhlivosti govoriti pro realnist inshoyu movoyu nizh faktografichna literatura yaka na jogo dumku bula nezdatna peredati vse bagatstvo j riznomanitnist dijsnosti vin zvernuvsya do zhanru kazki Yak zaznachav sam Oskar Vajld vin postaviv pered soboyu zavdannya opisati te chogo nikoli ne bulo Zi spogadiv jogo sina Viviana Vin buv dlya nas spravzhnim tovarishem i zavzhdi dostavlyav nam zadovolennya svoyimi chastimi poyavami u dityachij Vin zalishavsya v dushi nastilki ditinoyu sho obozhnyuvav brati uchast u nashih igrah Koli zh vin vtomlyuvavsya vid igor vin umiv nas zmusiti zaspokoyitisya rozpovidayuchi kazki pro dobrih charivnikiv abo yaki nebud istoriyi zi svoyeyi nevicherpnoyi pam yati Vin buv velikim shanuvalnikom Zhyulya Verna Stivensona i Kiplinga Odnogo razu Siril pershij sin Oskara Vajlda zapitav chomu v jogo ochah stoyali slozi koli vin chitav nam Veletnya sebelyubcya i vin vidpoviv sho istinno prekrasni rechi zavzhdi viklikayut u nogo slozi Pro svoye rozuminnya skladnih vzayemin mizh vigadkoyu j realnistyu fantaziyeyu j faktom zokrema mizh zhittyam i literaturoyu govoriv uzhe u Kentervilskomu prividi angl The Canterville Ghost 1887 yakij mav pidzagolovok Materialno idealistichna istoriya U 1888 roci vihodit persha zbirka kazok Shaslivij princ ta inshi kazki angl The Happy Prince and Other Tales Stories Pragnennya zvernuti uvagu chitachiv na riznomanitnist zhittya yake ne vicherpuyetsya faktami budennosti dovodilo sho jogo tvori zverneni ne tilki do ditej Cherez kilka rokiv Vajld povernuvsya do zhanru kazki i stvoriv novu zbirku Granatovij budinochok angl A House of Pomegranates 1891 Za hudozhnoyu fakturoyu jogo kazki nagaduyut Gansa Kristiana Andersena i togochasna kritika tak sprijnyala kazki Oskara Vajlda Yaksho ce i vidlunnya Andersena to vtorit vono jomu charivno Sam avtor nazivav kazki korotkimi istoriyami abo etyudami v prozi dlya ditej vid 18 do 80 rokiv i rekomenduvav yih doroslim kotri ne vtratili zdatnosti raditi i divuvatisya U vsih svoyih literaturnih tvorah yak i u zhitti pismennik shiroko vikoristovuvav paradoks yakij buv i literaturnim prijomom i sposobom mislennya Pismenniku bula blizka teza jogo literaturnih poperednikiv diyachiv dobi Vidrodzhennya yaki gostro postavili problemu pro spivvidnoshennya pravdi j krasnomovstva usvidomivshi sho gra slovom mozhe buti nebezpechna vona mozhe viddalyati vid istini a ne vesti do neyi Paradoksalnimi v Vajlda stayut ne tilki okremi vislovi a j situaciyi U kazci Shaslivij princ zhivij princ ne znav sliz Jogo Palac bezturbotnosti buv roztashovanij za visokim murom yakij vidmezhovuvav prekrasnij pridvornij sadok vid mista A pislya smerti princ zmig piznati zhal i smutok lyudej i navchivsya spivchuvati yim slozi kotilisya iz sapfirovih ochej jogo statuyi yaka stoyala na visokij koloni nad mistom Lastivka znimala z neyi shmatochki pozoloti i vidnosila bidnim Ale statuyu zabrali z miskoyi ploshi U nij uzhe nemaye krasi a vidtak nemaye i koristi promovlyav v Universiteti profesor Estetiki Prote z cim ne moglo pogoditis zhodne chitacke serce Tak avtor pragnuv vikriti utilitarnij zanadto praktichnij pidhid do rozuminnya krasi I paradoksalno superechiv sam sobi krasa dushi i sercya princa realizuvalis same v jogo bazhanni buti korisnim lyudyam Rozdumi pro spivvidnoshennya dobra koristi j krasi chervonoyu nitkoyu projshli cherez usi jogo tvori Portret Doriana Greya Redaguvati Roman Portret Doriana Greya stvorenij u rekordno korotkij termin prinis avtoru skandalnu slavu U peredmovi do romanu avtor pisav Nemaye knig moralnih abo amoralnih Ye knigi dobre napisani i pogano napisani Oto j use Vin vidstoyuvav pravo mistectva vidobrazhati vse i stvoryuvati doskonale nedoskonalimi zasobami Geroj jogo tvoru vlasnim zhittyam dovodiv pozamoralnist krasi ale u finali romanu vin pokaranij za ce Z cogo zovsim ne viplivaye sho pismennik brav na sebe pravo moralizuvati j povchati Ostannya teza peredmovi tverdit Bud yake mistectvo ne daye zhodnoyi koristi U gri takih vzayemoviklyuchnih protirich i polyagaye tvorchist avtora chi to prihovuvatisya za maskoyu esteta dendi chi to grati v nevlovimist use ce jomu cilkom pid silu I sprava tut ne tilki v balzakivskomu paradoksi yavishi koli avtor yak mitec poklikanij skazati pravdu ne mozhe yiyi ne skazati j viyavlyayetsya gidnishim samogo sebe mislitelya j teoretika Taka sila tvorchosti j mistectva slova Sprava she j u tomu metodi yakij obiraye abo viroblyaye Vajld vin graye slovom podaye protilezhni sudzhennya yihni zitknennya ale nikoli v mezhah hudozhnogo cilogo potvorne i nemoralne ne peremagaye U tij samij peredmovi do romanu vin pisav Mistectvo dzerkalo yake viddzerkalyuye togo hto v nogo divitsya a ne vse zhittya Vin chudovo zasvoyiv universitetski lekciyi Pejtera yakij govoriv pro ustalenu minlivist zhittya Naprikinci svogo zhittya avtor skazhe Zhittya ne mozhna pisati zhittya mozhna tilki zhiti I vin zhiv perenosyachi gru slovami i ponyattyami u zhittya Uspih RedaguvatiNajbilshij uspih i viznannya prinesli Vajldu jogo p yesi yakimi vstupav u tvorche zmagannya z inshim anglijskim dramaturgom i majstrom paradoksu Bernardom Shou Shou viznavav molodogo dramaturga za gidnogo supernika i tak viznachiv riznicyu mizh yihnimi tvorami Tak ce po spravzhnomu smishno ale yaksho komediya mene tilki zabavlyaye nezdatna zvorushiti ya vvazhayu sho daremno poyihav na vistavu Z poyavoyu komedij avtoru prijshli slava i bagatstvo ale nad zhittyam pismennika zahodili i hmari Vin poshivav u durni i rozlyuchuvav obivateliv I voni tak samo yak zaplutalis kolis u pidsumkah jogo romanu ne bachili riznici mizh sutnistyu pismennika i jogo maskoyu Tvori Vajlda v mistectvi Redaguvatiopera Kentervilskij privid shvedskogo kompozitora Arne Mellnesa kompozitora Oleksandra Knajfelya opera Solomiya kompozitora Riharda Shtrausa kinematografichni ekranizaciyi Viyalo ledi Vindermir rezh Ernst Lyubich 1925 Portret Doriana Greya rezh Oliver Parker en 2009 Idealnij cholovik rezh Oliver Parker 1999 Salomeya rezh Al Pachino 2011 213 Perekladi ukrayinskoyu RedaguvatiCej rozdil potrebuye dopovnennya veresen 2016 nbsp Obkladinka ukrayinskogo vidannya p yesi Salomeya Oskara Vajlda iz ilyustraciyeyu Obri Berdsli v oformlenni Vidavnictvo Anetti Antonenko 2018 Vajld Oskar Salome Ukrayinska Nakladnya Lyajpcig 1919 94 s Vajld Oskar Veleten sebelyub Vidavnicha Spilka Ukrayinske Slovo Regensburg 1947 16 s Vajld Oskar Zoryanij Hlopchina Vidavnicha Spilka Ukrayinske Slovo Regensburg 1947 38 s Oskar Vajld Portret Doriana Greya Kiyiv Vidavnictvo Shkola 2003 255 s Vajld Oskar Portret Doriana Greya Roman Dlya st shk viku Per z angl ta prim Rostislav Docenka Kiyiv Shkola 2003 Vajld Oskar Shaslivij princ Vidavnictvo Piramid 2008 ISBN 978 966 441 066 0 Vajld Oskar Portret Doriana Greya Dorosla seriya Vidavnictvo A BA BA GA LA MA GA 2012 320 st ISBN 978 617 585 031 2 Oskar Vajld Dusha lyudini za socializmu Pereklad z anlijskoyi Irina Karivec Igor Karivec Literaturnij zhurnal Kur yer Krivbasu 276 277 listopad gruden 2012 S 77 104 Oskar Vajld Zoryanij hlopchik Lviv Vidavnictvo Starogo Leva 2013 Pereklala Nataliya Trohim ISBN 978 617 679 015 0 Vajld Oskar Idealnij cholovik Yak vazhlivo buti serjoznim per z angl Oleksi Negrebeckogo K Znannya 2014 222 s English Library ISBN 978 617 07 0202 9 Vajld Oskar Kentervilskij privid Svit charivnih kazok Vidavnictvo Vivat 2015 64 st ISBN 978 617 690 155 6 Vajld Oskar Portret Doriana Greya per z angl Oleni Lomakinoyi Kiyiv Vidavnictvo Znannya 2015 283 s English Library Vajld Oskar Hlopchik zirka ta inshi kazki English Library Vidavnictvo Znannya 2016 207 st ISBN 978 617 07 0343 9 Vajld Oskar Kentervilskij privid Istini Vidavnictvo Folio 2018 155 st ISBN 978 966 03 8043 1 Vajld Oskar Portret Doriana Greya zbirnik Shkilna biblioteka ukrayinskoyi ta svitovoyi literaturi Vidavnictvo Folio 2017 398 st ISBN 978 966 03 5461 6 Vajld Oskar Kazki dlya ditej Vidavnictvo Fors Ukrayina 2017 160 st ISBN 978 617 7347 57 5 Vajld Oskar Zlochin lorda Artura Sevajla ta inshi opovidannya English Library Vidavnictvo Znannya 2017 223 st ISBN 978 617 07 0500 6 Oskar Vajld Portret Doriana Greya The picture of Dorian Gray Pereklad Rostislav Docenko Vidavnictvo Folio 2018 480 st ISBN 978 966 03 8119 3 Oskar Vajld Salomeya Lviv Vidavnictvo Anetti Antonenko 2018 80 s Kolekciya Teatralna ISBN 978 617 719 297 7 pereklad z anglijskoyi Katerina Mihalicina 214 Div takozh Redaguvati12258 OskarVajld asteroyid yakij bulo nazvano na chest pismennika Primitki RedaguvatiVinoski Redaguvati The essay was later published in Miscellanies the final section of the 1908 edition of Wilde s collected works Mason S 1914 486 Wilde reputedly told a customs officer that I have nothing to declare except my genius although the first recording of this remark was many years later and Wilde s best lines were often quoted immediately in the press Cooper John Attribution of I have nothing to declare except my genius Oscar Wilde in America Procitovano 12 serpnya 2012 Ave Imperatrix had been first published in The World an American magazine in 1880 having first been intended for Time magazine Apparently the editor liked the verse so switched it to the other magazine so as to attain a larger and better audience It was revised for inclusion in Poems the next year Mason 1914 233 Najstarshij sin Kvinberri Frensis Duglas en vikont Dramlenrig mozhlivo mav intimnij zv yazok z Archibaldom Primrouzom prem yer ministrom u yakogo buv osobistim sekretarem sho zakinchilosya smertyu Dramlenriga vid postrilu za nez yasovanih obstavin U bud yakomu razi markiz Kvinsberri viriv sho jogo siniv zipsuvali starshi gomoseksuali abo yak vin ce sformulyuvav u listi nevdovzi pislya smerti Dramlenriga Montgomerys The Snob Queers like Rosebery and certainly Christian Hypocrite like Gladstone and the whole lot of you Ellmann 1988 402 Napisane vid ruki Kvinsberri majzhe nemozhlivo bulo rozibrati The hall porter spochatku prochitav ponce and sodomite ale Kvinsberri sam stverdzhuvav sho napisav buv toj hto vdaye z sebe sodomita angl posing as a sodomite i take zvinuvachennya legshe zahishati v sudi Merlin Golland prihodit do visnovku sho te sho Kvinsberri majzhe napevno napisav bulo posing som sic Holland 2004 300 1905 roku Ross opublikuvav versiyu lista pid nazvoyu De Profundis pribravshi z neyi vsi zgadki pro Duglasa potim trohi rozshiriv jogo dlya vidannya vibranih tvoriv Vajlda 1908 roku i peredav do Britanskogo muzeyu za umovi sho jogo ne oprilyudnyat do 1960 roku 1949 roku sin Vajlda Vivian Golland opublikuvav jogo znovu vklyuchivshi chastini yaki do cogo buli opusheni ale poklavshis na mashinopis z pomilkami yakij peredav jomu Ross Mashinopis Rossa mistiv kilka soten pomilok vklyuchayuchi odruki rosovi pokrashennya ta inshi nezrozumili upushennya Holland Hart Davis 2000 683 Epstajn rozrobiv dizajn razom z arhitektorom Charlzom Goldenom dlya yakogo Epstajn zrobiv kilka superechlivih zamovlen u Londoni Citati Redaguvati a b Oscar Fingal O Flahertie Wills Wilde 2000 d Track Q31964 a b Beckson K Encyclopaedia Britannica d Track Q5375741 RKDartists d Track Q17299517 Le Temps 1900 P 3 29592 ekz d Track Q639137 Deutsche Nationalbibliothek Record 118632779 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Archivio Storico Ricordi 1808 d Track Q3621644 RKDartists d Track Q17299517 a b v g d e Kindred Britain d Track Q75653886 Oxford Dictionary of National Biography C Matthew Oxford OUP 2004 d Track Q17565097d Track Q5145336d Track Q34217d Track Q217595 a b LIBRIS 2014 d Track Q1798125 a b BeWeB d Track Q77541206 Portret Doriana Greya ababahalamaha com ua Procitovano 03 11 2014 Hesketh Pearson The Life of Oscar Wilde reprinted by Penguin Books 1985 p 18 Literary Encyclopedia Oscar Wilde Litencyc com 25 sichnya 2001 Procitovano 3 kvitnya 2009 a b v Sandulescu 1994 53 McGeachie James 2004 Wilde Sir William Robert Wills 1815 1876 Oxford Dictionary of National Biography Oxford England Oxford University Press Pearce Joseph 2004 Mask of Mysteries The Unmasking of Oscar Wilde San Francisco Ignatius Press s 24 ISBN 1 58617 026 0 Google Books link to Pearce Joseph The Unmasking of Oscar Wilde St Ann s Church website Stann dublin anglican org Procitovano 15 travnya 2014 Davis Coakley The Importance of Being Irish 1994 pp 113 14 Ellmann 1988 13 Richard Ellmann Oscar Wilde p 18 Ellmann 1988 20 Sandulescu 1994 55 56 Poems Oscar Wilde 1881 p 37 Ellmann 1988 25 Sandulescu 1997 59 Ellmann 1988 26 Ellmann 1988 27 Ellmann 1988 29 Coakley 1994 154 Div storinki 183 5 knigi Tomasa Tafilla The Ripper Code The History Press 2008 u yakij vin zgaduye pro svoye doslidzhennya v arhivah Oksford Yunion Cya kniga takozh mistit svitlinu neuspishnoyi sprobi vstupu Vajlda v yunionske Probational Members Subscriptions 022 8 F2 1 for the period 1862 1890 Ellmann 1988 39 Ellmann 1988 65 OSCAR WILDE A University Mason PS Review of Freemasonry Ellmann 1988 70 Sandelsecu 1994 375 376 Ellmann 1988 43 44 Breen 1977 2000 pp22 23 Ellmann 1988 44 Ellmann 1988 78 Ellmann 1988 46 De Profundis Holland Hart Davis 2000 735 a b Ellmann 1988 95 Ellmann 1988 93 Letter to William Ward Holland Hart Davis 2000 70 see also Ellmann 1988 94 Kifeather 2005 101 Letter to Florence Balcombe Holland Hart Davis 2000 71 Letter to Florence Balcombe Holland Hart Davis 2000 71 See also Ellmann 1988 99 Holland Hart Davis 2000 72 78 Ellmann 1988 102 Ellmann 1988 105 Ancestry com and The Church of Jesus Christ of Latter day Saints 1881 England Census database on line Provo UT USA Ancestry com Operations Inc 2004 Source Citation Class RG11 Piece 78 Folio 56 Page 46 GSU roll 1341017 Retrieved 2 March 2010 Ellmann 1988 131 Mason 1914 282 Morley 1976 36 Hyde 1948 39 Ellmann 1988 132 133 Cooper John S S Arizona Oscar Wilde in America Procitovano 15 zhovtnya 2017 Cooper John The Lecture Tour of North America 1882 Oscar Wilde in America Procitovano 15 zhovtnya 2017 a b Mendelshon Daniel The Two Oscar Wildes New York Review of Books Volume 49 Number 15 10 October 2002 Kiberd 2000 329 330 Higginson Thomas Wentworth 4 lyutogo 1882 Unmanly Manhood Woman s Journal Boston Procitovano 14 kvitnya 2010 King Steve Wilde in America Today in Literature Procitovano 14 kvitnya 2010 Regarding Wilde s visit to Leadville Colorado 24 December 1881 Ellmann 1988 205 Mason 1972 232 Ellmann 1988 228 Oscar amp Constance Wilde Saint James Sussex Gardens London Arhiv originalu za 8 January 2009 Procitovano 14 kvitnya 2010 Fitzsimons Eleanor Wilde s Women How Oscar Wilde Was Shaped by the Women He Knew angl The Overlook Press ISBN 9781468313260 Procitovano 25 veresnya 2016 Ellmann 1988 273 Ellmann 1988 259 Mendelsohn Daniel 2008 The two Oscar Wildes How Beautiful It Is and How Easily It Can Be Broken Essays By Daniel Mendelsohn New York HarperCollins s 218 ISBN 978 0 06 145644 2 Ellmann 1988 289 Ellmann 1988 247 248 Mason 1914 219 Ellmann 1988 276 Clayworth 1997 91 Clayworth 1997 95 a b Mason 1914 202 Letter to Arthur Fish Holland Hart Davis 2000 404 Letter to Wemyss Reid Holland Hart Davis 2000 413 Clayworth 1996 85 86 Mason 1914 360 362 Vol CXLVI No 885 July 1889 see Mason 1914 6 Lezard Nicholas 29 bereznya 2003 Oscar Wilde s other portrait The Guardian London Procitovano 14 kvitnya 2010 Raby 1997 109 Ellmann 1998 280 Ransome 1912 101 Ransome 1912 102 Mason 1914 71 Raby 1997 98 Wilde O The Complete Works of Oscar Wilde Collins Orwell George Review The Soul of Man under Socialism by Oscar Wilde The Observer 8 May 1948 Retrieved 28 September 2010 Kiberd 1996 Ch 2 a b Pearson H Essays of Oscar WildeLondon Meuthen amp Co 1950 xi Catalogue no 5328 u Mason 1914 355 7 Pearson H Essays of Oscar WildeLondon Meuthen amp Co 1950 x Catalogue no 5328 u Mason 1914 105 Ross 2011 1 Holland Hart Davis 2000 441 See also Holland Hart Davis 2000 433 435 438 441 446 Preface The Picture of Dorian Gray From Project Gutenberg transcription Mason 1914 341 Raby 1997 111 Holland Hart Davis 2000 435 McKie Robin 25 January 2009 Classics Corner The Picture of Dorian Gray The Guardian London Registrar General Records Wilde Oscar O Flahertie Wills 1856 1900 author National Archives Procitovano 12 bereznya 2010 Ellmann 1988 316 Ellmann 1988 322 Ellmann 1988 323 Ellmann 1988 326 Mason 1914 371 Mason 1914 369 Ellmann 1988 344 Ellmann 1988 347 Ellmann 1980 360 Wilde Oscar An ideal husband Act III London typescript with extensive autograph revisions 1894 OCLC 270589204 Ellmann 1988 404 Raby 1997 146 De Profundis Holland Hart Davis 2000 De Profundis Holland Hart Davis 2000 702 De Profundis Holland Hart Davis 2000 703 Ellmann 1988 421 De Profundis Holland Hart Davis 2000 699 700 a b Ellmann 1988 396 Jackson R The Importance of Being Earnest in Raby P Ed 1997 166 7 Ellmann 1988 398 Jackson R The Importance of Being Earnest in Raby P Ed 1997 161 Pearson 1946 257 a b Dzhefri Vitkroft en Not Green Not Red Not Pink The Atlantic Monthly May 2003 Jackson R The Importance of Being Earnest in Raby P Ed 1997 165 Morley 1976 102 Holland 2004 300 Belford 2000 s 251 The Autobiography of Arthur Ransome pp 151 152 1976 Jonathan Cape London ISBN 0 224 01245 2 The Life of Arthur Ransome by Hugh Brogan en p85 1984 Jonathan Cape London ISBN 0 224 02010 2 Ellmann 1988 415 Bristow Joseph 2009 Oscar Wilde and Modern Culture The Making of a Legend Athens OH Ohio University Press s xli ISBN 978 0 8214 1837 6 Ellmann 1988 418 Foldy 1997 3 Foldy 1997 8 Marjoribanks Edward 1932 Carson the Advocate London Macmillan s 213 OCLC 679460 Carson had again and again used the word pose with ironic emphasis Stern 2017 758 Karson rozpochav pidkreslivshi sho v toj moment u romani Dorian ye nevinnim molodim cholovikom a b Foldy 1997 17 Foldy 1997 19 Ellmann 1988 455 Div Akt pro zlochini proti osobistosti 1861 Neprirodni zlochini en st 61 62 Hyde 1948 5 Ellmann 1988 429 Transcript of Wilde s trial published online by University of Missouri Kansas City Law School Arhivovano 23 grudnya 2010 u Wayback Machine See also Ellmann 1988 435 a b Shablon Old Bailey Foldy 1997 40 Ellmann 1988 435 Foldy 1997 47 Sentencing Statement of Justice Wills The treadmill and other Victorian delights jsplawyers com Arhiv originalu za 9 sichnya 2016 Procitovano 17 bereznya 2016 Ellmann 1988 777 Ellmann 1988 474 a b v Ellmann 1988 465 Medina John J 1997 The Clock of Ages Why We Age How We Age Winding Back the Clock Cambridge University Press s 250 ISBN 9780521594561 Holland Hart Davis 2000 735 Ellmann 1988 456 Ellmann 1988 475 Ellmann 1988 477 478 Holland Hart Davis 2000 683 De Profundis Holland Hart Davis 2000 737 738 De Profundis Holland Hart Davis 2000 700 De Profundis Holland Hart Davis 2000 739 Holland Hart Davis 2000 841 2 Pearce Joseph The Picture of Dorian Gray Introduction p X Ignatius Press 2008 Holland Hart Davis 2000 842 Letter to the Editor of the Daily Chronicle Holland Hart Davis 2000 847 855 See also Oscar Wilde Fan Club Website Page in Sandulescu 1994 308 Page in Sandulescu 1994 310 Kiberd 2000 336 Mason 1914 408 10 Ellmann 1988 526 Hyde 1948 308 Letter to Leonard Smithers Holland Hart Davis 2000 1092 Ellmann 1988 527 Ellmann 1988 528 Ellmann 1988 546 Holland Hart Davis 2000 1119 M Beerbohm 1946 Mainly on the Air List Rossa do Morovi Edi en Holland Hart Davis 2000 1213 Holland Hart Davis 2000 1224 Cavill Paul Heather Ward Matthew Baynham and Andrew Swinford The Christian tradition in English literature poetry plays and shorter prose p 337 Zondervan 2007 Ellmann 1988 92 Ellmann 1988 582 Holland Hart Davis 2000 1230 Johnson Leon 2000 Re membering Wilde Arhiv originalu za 21 zhovtnya 2014 Procitovano 24 lipnya 2015 John Tagliabue 15 December 2011 Walling Off Oscar Wilde s Tomb From Admirers Kisses The New York Times Retrieved 3 April 2013 Ellmann 1988 553 Turing s Law Oscar Wilde among 50 000 convicted gay men granted posthumous pardons The Daily Telegraph 31 sichnya 2017 Raby 1997 6 10 Raby 1997 9 Raby 1997 8 Raby 1997 5 Great Britain A Life of Concealment Time 27 veresnya 1954 Arhiv originalu za 11 zhovtnya 2011 Procitovano 22 lyutogo 2010 The Autobiography of Arthur Ransome pp 146 154 1976 Jonathan Cape London ISBN 0 224 01245 2 The Life of Arthur Ransome by Hugh Brogan en pp 77 90 1984 Jonathan Cape London ISBN 0 224 02010 2 The Last Englishman by Roland Chambers pp 61 69 2009 Faber and Faber London ISBN 978 0 571 22261 2 All Past National Book Critics Circle Award Winners and Finalists 1988 Awards National Book Critics Circle Arhiv originalu za 27 kvitnya 2019 Procitovano 22 lyutogo 2010 Autobiography or Biography The Pulitzer Prizes Procitovano 22 lyutogo 2010 Ebert Roger 12 chervnya 1998 Wilde Chicago Sun Times Arhiv originalu za 20 sichnya 2013 Procitovano 2 kvitnya 2010 Bedell Geraldine 26 zhovtnya 2003 It was all Greek to Oscar The Guardian London Procitovano 22 lyutogo 2010 Parker Peter 26 zhovtnya 2003 The Secret Life of Oscar The Times London Procitovano 22 lyutogo 2010 nbsp neobhidna pidpiska Dugdale John 26 veresnya 2009 Oscar s Books by Thomas Wright The Guardian London Procitovano 22 lyutogo 2010 Gide Andre 1905 In Memoriam Oscar Wilde Paris Editions Mercure De France Louis Thomas L esprit d Oscar Wilde Collection Anglia vid 4 Paris G Cres amp Cie OCLC 3243250 Jullian Philippe 6 kvitnya 2000 Oscar Wilde Paris Editions Christian de Bartillat ISBN 2 84100 220 9 Vallet Odon 1995 L affaire Oscar Wilde ou Du danger de laisser la justice mettre le nez dans nos draps Paris Editions Albin Michel ISBN 2 226 07952 1 5 najkrashih ekranizacij Oskara Vajlda Vogue ua 16 zhovtnya 2023 Tatyana GORDIENKO 2018 Najkrashe ta najcikavishe 10 chudovih knizhok Forumu vidavciv ukr Womo ua Arhiv originalu za 11 sichnya 2021 Procitovano 2021 1 09 Dzherela Redaguvati10 most popular misconceptions about Oscar Wilde angl King Steve Wilde in America from Today in Literature captured November 12 2004 angl Posilannya RedaguvatiVajld Oskar Zarubizhni pismenniki Enciklopedichnij dovidnik u 2 t za red N Mihalskoyi ta B Shavurskogo Ternopil Navchalna kniga Bogdan 2005 T 1 A K S 225 ISBN 966 692 578 8 Vajld Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Oskar VajldOficijna storinka u merezhi Facebook Sud nad Oskarom Vajldom Z nogo pochavsya ruh za prava LGBT Tvorchist Oskara Vajlda v Enciklopediyi naukovoyi fantastiki pid redakciyeyu Pitera Nikkolsa Dzhona Klyuta ta Dejva Lengforda Tvorchist Oskara Vajlda u mizhnarodnij bazi fantastiki TheInternet Speculative Fiction Database Bibliografiya Oskara Vajda u frankomovnij bazi fantastiki http www bdfi net Tvorchist Oskara Vajlda u frankomovnij bazi fantastiki www noosfere org Tvorchist Oskara Vajda v enciklopediyi fentezi za redakciyeyu Pitera Nikkolza ta Donalda Grenta Tvori Oskara Vajda u finskij bazi fantastiki Suomenkielisen sf fantasia ja kauhukirjallisuuden bibliografia Tvorchist Oskara Vajda v italijskij bazi fantastiki Catalogo SF Fantasy e Horror A cura di Ernesto VEGETTI Pino COTTOGNI ed Ermes BERTONI Indice Cronologico per Autore nbsp Ce nezavershena stattya pro literaturu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Oskar Vajld amp oldid 40731315