Крупська Надія Костянтинівна | |
---|---|
рос. Надежда Константиновна Крупская | |
Надія Крупська у 1890 році. | |
Народилася | 14 (26) лютого 1869 Санкт-Петербург, Російська імперія |
Померла | 27 лютого 1939[…] (70 років) Москва, СРСР |
Поховання | Некрополь біля Кремлівської стіни |
Місце проживання | Москва |
Країна | Російська імперія СРСР |
Діяльність | бібліотекарка, письменниця, вчителька, політична діячка |
Alma mater | Бестужевські курси |
Галузь | педагогіка |
Заклад | почесний член АН СРСР |
Посада | член Президії Верховної Ради СРСР |
Науковий ступінь | доктор педагогічних наук |
Членство | Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу, Центральний виконавчий комітет СРСР, Всеросійський центральний виконавчий комітет |
Батько | Крупський Костянтин Гнатович |
Мати | Тістрова Єлизавета Василівна |
У шлюбі з | Ленін Володимир Ілліч |
Нагороди | |
Автограф | |
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах Крупська Надія Костянтинівна у Вікісховищі |
Наді́я Костянти́нівна Кру́пська, Ульянова Наді́я Костянти́нівна (рос. Надежда Константиновна Крупская, Ульянова Надежда Константиновна; {(14 (26) лютого 1869, Санкт-Петербург — 27 лютого 1939, Москва) — більшовицька революціонерка, теоретикиня та організаторка радянського шкільництва та системи народної освіти, радянська суспільна громадська діячка. Почесна член Академії наук СРСР (1.02.1931), докторка педагогічних наук (1936). Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1924—1927 роках та член Президії ЦКК ВКП(б) у 1924—1925 роках. Член ЦК ВКП(б) у 1927—1939 роках. Дружина Володимир (Ульянова) Леніна.
Життєпис Редагувати
Народилася 14 лютого (26 лютого за новим стилем) 1869 року в Санкт-Петербурзі у незаможній шляхетній родині (із дворян Волинської губернії гербу «Корчак»), дворянина й офіцера Російської імперії. Її прадід — із села Малі Пузирки (нині — Україна). Батько її Костянтин Гнатович Крупський (*2.VII.1838-†1883) — з дворян Волинської губернії, поручник, брав участь у Комітеті російських офіцерів, підтримував польське повстання 1863—1864 років. Її мати Єлизавета Василівна Тістрова (*1843-†1915) — гувернантка.
У 1886 закінчила із золотою медаллю жіночу гімназію княгині Оболенської в Санкт-Петербурзі, а потім (у 1887 році) педагогічний клас при ній.
У 1887—1891 роках — викладачка професійної школи, репетиторка у пансіоні при гімназії княгині Оболенської в Санкт-Петербурзі.
1889 року вступила на історико-філологічне відділення Вищих Бестужевських жіночих курсів. Покинула їх і в 1890–1891 роках стала брати активну участь у марксистських гуртках Петербурга.
У 1891—1896 роках — викладачка вечірньої недільної школи за Невською заставою в Санкт-Петербурзі. Одночасно з 1894 по 1896 рік працювала реєстраторкою управління Миколаївської залізниці.
Була заарештована у 1896 року і до квітня 1897 року перебувала у в'язниці.
У 1897—1898 роках — перекладачка і репетиторка у Санкт-Петербурзі.
З 1898 року входила до соціал-демократичної робітничої партії в Російській імперії.
У 1898 році Крупську засудили до трьох років заслання в село Шушенське Мінусинського повіту (Єнісейська губернія) на Сибіру, де відбував заслання і Володимир Ульянов (Ленін). Там вона з ним бере християнський шлюб в Російській Православній Церкві, оскільки вони обидвоє були хрещені в РПЦ.
У 1900—1901 роках перебувала на засланні в Уфі, працювала репетиторкою.
З 1901 року вже як офіційна дружина супроводжувала Леніна в поїздках за кордон, під час якої підтримує його як секретарка і прес-секретарка. У 1901—1903 роках — секретарка редакції газети «Искра» та секретарка закордонної Ліги російської революційної соціал-демократії в Мюнхені, Лондоні та Женеві. У 1904—1905 роках — секретарка Центрального органу і закордонної частини ЦК РСДРП у Женеві. У 1905—1907 роках — секретарка більшовицької частини ЦК РСДРП у Санкт-Петербурзі. У 1908—1912 роках — на партійній роботі в більшовицькій частині ЦК РСДРП у Женеві та Парижі, з 1912 по 1914 рік — у Кракові, в 1914—1917 роках — в Берні та Цюриху (Швейцарія).
У 1917 році повернулася з Леніним в Російську імперію (див. «Пломбований вагон»). З квітня по липень 1917 року — секретарка ЦК РСДРП(б) у Ленінграді. З липня по жовтень 1917 року — на партійній роботі у Виборзькому районному комітеті РСДРП(б).
Після листопада 1917 року працювала в радянській системі освіти, з жовтня 1917 по 27 лютого 1939 року — член колегії Народного комісаріату освіти РРФСР. Одночасно, з жовтня 1917 по серпень 1924 року — заступниця народного комісара освіти РРФСР.
З листопада 1920 по вересень 1929 року — член колегії, голова Головного політико-просвітницького комітету «Головполітпросвіти» при Народному комісаріаті освіти РРФСР. З 1921 року — голова Науково-методичної секції Державної вченої ради при Народному комісаріаті освіти РРФСР. Член редакційно-видавничого сектора Головного управління державного видавництва Народного комісаріату освіти РРФСР «Держвидав».
У жовтні 1925 — березні 1926 року — відповідальна редакторка журналу «Красная молодежь». У грудні 1927 — липні 1929 року — голова Всесоюзного товариства «Техніка — масам».
У вересні 1929 — 27 лютого 1939 року — заступниця народного комісара освіти РРФСР.
Почесна член Академії наук СРСР (від 1 лютого 1931 року). З 1924 р. — член ЦК КПРС.
За деякими відомостями, не підтримувала репресії Сталіна, клопотала за репресованих СРСР, співпрацювала з антисталінською опозицією, передавала кореспонденцію Леніна для Лева Троцького, виступала за християнський традиційний похорон Леніна проти його муміфікації для використання в мавзолеї Леніна.
За однією з неофіційних версій, була отруєна за наказом Сталіна. Після смерті в 1939 році всупереч християнському звичаю поховання в Російській Православній Церкві Московської Патріархії влада застосувала кремацію; прах Надії Крупської був поміщений в урні в Кремлівську стіну на Красній площі в Москві.
Нагороди Редагувати
- орден Леніна (8.03.1933)
- орден Трудового Червоного Прапора.
Вшанування імені Редагувати
У 1925–2001 рр. у Полтаві ім'ям Надії Крупської була названа вулиця в Київському районі.
Сумська обласна універсальна наукова бібліотека до серпня 2016 р. мала ім'я Крупської.
У місті Роздільна Одеської області була вулиця ім'ям Надії Крупської.
За радянських часів українське село Карлівка (Кіровоградська область) та німецька колонія Старий Данциг були об'єднані в одне село під назвою Крупське (назва зберігалася до 17 лютого 2016 р.).
Від 1928 до 2016 р. село Базилівка мало назву Крупське (Сумська область).
У місті Донецьк ім'ям Надії Крупської названо обласну універсальну наукову бібліотеку.
Увіковічнена на Поверсі спадщини Джуді Чикаго.
Примітки Редагувати
- Башкирская энциклопедия — Башкирская энциклопедия, 2005. — 4344 с. — ISBN 978-5-88185-053-1
- ↑ Крупская Надежда Константиновна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- SNAC — 2010.
- ↑ «Універсальная Беларуская энцыклапедыя». У 18 тамах / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў, Б. І. Сачанка і інш. — г. Мінск: Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1999 г. — Т. 8, С.487. (біл.)
- Див. розділ «Списки пасажирів» у статті «Пломбований вагон»
- ↑ «Spis szlachty Polesia»: KRUPSKI herbu Korczak; z tej rodziny Nadzieja K. (1869—1939) wybitny pedagog, żona W. Lenina, otruta na rozkaz Stalina.[недоступне посилання з липня 2019] 13 września 2010 (пол.)
- Андрей Крупский [ 28 вересня 2019 у Wayback Machine.], сайт «Родовід» (рос.)
- (рос.)Крупский // Словарь русских фамилий.
- Крупська Надія Костянтинівна [ 24 вересня 2015 у Wayback Machine.], сайт «РАН» (рос.)
- Цей факт цікавий тим, що Йосип Джугашвілі (Сталін) був випускником грузинської православної семінарії, а агентура ЧК-НКВС-КДБ від 1927 р. була штатною в РПЦ МП (див. «Сергіанство», Декларація Івана Миколайовича Страгородського, патріарха московського Сергія)
- . Архів оригіналу за 2 січня 2018. Процитовано 2 січня 2018.
Джерела Редагувати
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Крупська Надія Костянтинівна |
- Пономаренко Т. Л. Крупська Надія Костянтинівна // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1980. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — 566, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с. — С. 543—544.
- Ярмаченко М. Д. Крупська Надія Костянтинівна // Енциклопедія освіти / гол. ред. Василь Кремень. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — ISBN 978-966-667-281-3. — С. 436—437.
- Універсальная Беларуская энцыклапедыя : у 18 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў, Б. І. Сачанка і інш. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1996—2004. — ISBN 985-11-0035-8. (біл.)
- Крупская Н. К. // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).
- (рос.) Абрамов В.В., «Из опыта работы над родословной Н.К. Крупской» // Из глубины времён. – СПб., 1999. – Вып. 10. – С.235–243.
Посилання Редагувати
- Крупская Надежда Константиновна — Большая биографическая энциклопедия [ 25 грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)