|
Королівська Угорщина — назва тієї частини середньовічного Угорського королівства, в якій після поразки угорсько-чесько-хорватського війська в битві при Могачі і подальшого розділу Угорщини Габсбурги були визнані королями Угорщини. Центральна частина розділеної країни була окупована турками (Османська Угорщина), а в східній частині утворилося Східно-Угорське королівство, що згодом стало Трансильванським князівством (яке майже всю свою історію було васалом Османської імперії). Столицею Королівської Угорщини більшу частину періоду було місто Пожонь.
Габсбурги — королі Угорщини Редагувати
Члени династії Габсбургів — найвпливовішої династії Священної Римської імперії — обиралися королями Угорщини та приносили при коронації присягу на конституції Угорського королівства.
Після завоювання Габсбургами Османської Угорщини термін «Королівська Угорщина» вийшов з ужитку, а імператор став називати свої угорські володіння «Угорським королівством».
Король з династії Габсбургів безпосередньо контролював фінансові, військові та закордонні справи Королівської Угорщини, а імперські війська захищали її кордони. Габсбурги не поспішали давати занадто велике число помічників Палатину, щоб посадова особа не набула занадто великої влади. Крім того, Габсбургів і угорців поділяло так зване «Турецьке питання»: Відень хотів підтримувати мир з Османською імперією, угорці ж бажали вигнати турків. Поступово багато угорців перейшли на антигабсбурзькі позиції.
Реформація в Угорщині Редагувати
Реформація швидко поширилася в Угорщині, і до початку 17-го століття дуже мало знатних родин залишилися католиками. У Королівській Угорщині більшість населення стало сповідувати лютеранство в кінці 16-го століття.
Архієпископ Петер Пазмань реорганізовував у Королівській Угорщині Римо-католицьку церкву і провадив контрреформацію, використовуючи переконання, а не залякування. Реформація викликала розбіжності між католиками, які часто були на боці Габсбургів, і протестантів, у яких розвинулась сильна національна ідентичність і які стали повстанцями в очах австрійської влади. Прірва також була між головними католицькими магнатами і протестантською дворянською меншістю.
Королівська Угорщина до 1848 року Редагувати
Угорщина в XVIII столітті Редагувати
В кінці XVII століття Габсбурги почали поступове відвоювання територій, захоплених турками в Європі. Тоді ж, у 1699 році до Королівської Угорщини були приєднані й українські землі Закарпаття, разом з усім Трансильванським князівством, до якого вони входили.
Леопольд I, розглядаючи їх як завойовані землі, не став встановлювати там угорські державні інститути, а утворив там Тімішоарський Банат і Військову границю. У зв'язку з запустінням цих місць внаслідок бойових дій туди почали запрошувати переселенців з усієї Європи, які, осівши на місці, зовсім не погоджувалися з тією думкою, що вони тепер повинні стати підлеглими угорських магнатів. Ференц II Ракоці спробував скористатися зайнятістю австрійців війною за іспанську спадщину і підняв повстання, але воно завершилося невдачею. Імператор Карл VI став вибудовувати відносини з угорцями на основі положень Сатмарського миру. У 1723 році ?Будапештський ? парламент схвалив Прагматичну санкцію в обмін на визнання Угорщини окремим королівством з монархом з династії Габсбургів на чолі. Підтримка угорців допомогла згодом Марії Терезії втриматися під час війни за австрійську спадщину. Коли імператором став Йосиф II, то він правив як абсолютний монарх єдиної держави і відмовився визнавати особливі права угорців. Його наступник Леопольд II повернувся до статусу Угорщини як окремого королівства.
Угорщина в XIX столітті Редагувати
Революція у Франції призвела до припинення будь-яких реформ в Угорщині, а наступні війни завдали важкий удар по економіці. Франц II скликав угорський парламент лише для того, щоб отримати людей і гроші для воєн. У 1848–1849 роках угорці, скориставшись ослабленням центральної влади, підняли заколот, намагаючись домогтися незалежності, проте воно було придушене.
Поразка Австрії в 1859 році в війні з Францією і Сардинією зробила необхідним врегулювання відносин з угорською шляхтою, яке могло бути можливим тільки в результаті відновлення їх прав і розширення Угорського королівства. У результаті австро-угорського компромісу 1867 року Австрійська імперія була перетворена на двоєдину монархію, і Угорщина була розширена до Транслейтанії.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ . United States federal government. September 1989. Архів оригіналу за 7 липня 2020. Процитовано 12 квітня 2009.
- Raphael Patai The Jews of Hungary: History, Culture, Psychology [ 2 травня 2016 у Wayback Machine.], Wayne State University Press, 1996, p. 153
Джерела Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Королівство Угорщина (1526—1867) |
- R. Várkonyi Ágnes. A Királyi Magyarország 1541—1686. — Budapest, 1999. — ISBN 963-9192-31-7. (угор.)