| Петер Пазмань | |
|---|---|
| угор. Pázmány Péter | |
| | |
| Народився | 4 жовтня 1570[…] Орадя, Румунія |
| Помер | 19 березня 1637 (66 років) Братислава, Габсбурзька монархія |
| Поховання | Братиславський собор |
| Громадянство | Угорщина |
| Діяльність | кардинал, філософ, оратор |
| Alma mater | Папський Григоріанський університет і Віденський університет |
| Мова творів | угорська |
| Конфесія | католицька церква |
| Автограф | |
| | |
| Петер Пазмань у Вікісховищі |
Петер Пазмань (угор. Pázmány Péter; 4 жовтня 1570, Орадя, Румунія — 19 березня 1637, Братислава, нині Словаччина) — угорський єзуїт, кардинал, угорський філософ, оратор, що поклав початок літератури угорською живою мовою. Також католицький адміністратор у Словаччині, зокрема засновник Трнавського університету та один із ключових діячів Контрреформації. Певний час навчався у Руському воєводстві Речі Посполитої — у місті Ярослав.
Біографія Редагувати
Народився у Великому Варадині (Орадя, нині Румунія). Син батька-протестанта, який посідав посаду віце-ішпана Біхарського кантону, Пазмань — під упливом мачухи — у 13 років прийняв католицтво, згодом вступив у орден єзуїтів. Спочатку навчався у місті Клужі, а потім у Ярославі, Кракові, Відні та Римі. Пазмань пізніше служив священиком у Словаччині — у Шалях, Кошицях і Трнаві.
Блискучий оратор, глибоко відданий католицизму, він з успіхом захищав його інтереси в Угорщині, ставши видатною фігурою Контрреформації. 1616 став деканом словацького краю Тур'єц, того ж року зведений у сан архієпископа і примаса Угорщини, а 1629 кардинала.
Брав участь у кількох дипломатичних місіях в інтересах династії Габсбургів, зокрема 1617 провадив переговори з князем Трансильванії Габором Бетленом. 1618, у Братиславі, особисто коронував австрійського імператора Фердинанда Габсбурга ІІ-го.
Його твори, особливо написаний 1613 «Hodegeus», важливі як в літературному, так і в церковно-політичному відношенні. Бо він фактично заснував угорську літературу живою фіно-угорською мовою.
Він заснував 1623 віденський «Pazmaneum» (семінарія для кліриків угорських діоцезів), 1635 Трнавський університет, перенесений згодом в Будапешт, і безліч інших католицьких навчальних закладів. Пазмань заснував два францісканських монастирі у Словаччині — в Нове Замки і Кремниці, допомагав бідним студентам з Угорщини. Його ім'ям названо Католицький університет Угорщини.
Похований у Братиславі, у костелі Святого Мартина.
Вшанування Редагувати
Його ім'ям в 1867 році у Відні названо вулицю — Pazmanitengasse.
Джерела Редагувати
- Фракнои, Вилмош. Pázmány Peter és kora. — 3 т. — Будапешт, 1868—72. (В 1 т. — 1886.)
- Schuriker. Peter Pázmány. — Кельн, 1888.
- Россиянов О. К. Венгерская литература [XVII в.] [ 2 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // История всемирной литературы: В 9 томах / АН СССР; Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — Т. 4. — М.: Наука, 1987. — С. 311—315
Посилання Редагувати
- Pázmány kalauzának I. és II. könyve [ 12 березня 2016 у Wayback Machine.] MEK
- Művei [ 3 березня 2016 у Wayback Machine.] MEK
- ?
- Hegedüs Géza: A magyar irodalom arcképcsarnoka [ 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Pázmány Péter nyomtatásban megjelent korai vizsgatételei (Graz 1598—1600) — Magyar Könyvszemle 1978. 187—192. [ 12 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
Примітки Редагувати
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118790048 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.