Військова границя, або Військова Країна (нім. Militärgrenze, лат. confinium militare, угор. katonai Határőrvidék, хорв. Vojna krajina, рум. Graniță militară, серб. Војна краjина) — історичний термін на позначення прикордонної місцевості Австрійської імперії другої половини XV ст. — другої половини XIX ст., яка спочатку відігравала роль оборонної смуги супроти Османської імперії, згодом переростаючи у величезну габсбурзьку мілітаризовану провінцію (нім. Kriegsprovinz).
Ця повністю мілітаризована область простягалася від Адріатики до Карпат, найзахіднішу і найдавнішу частину якої утворювала хорватсько-славонська Військова границя, складена з Хорватської Кра́їни та Славонської Кра́їни і відома в європейській історії не тільки як окреме політичне, а і як військове, економічне і суспільне явище.
Див. також
Література
- Сергій Леп'явко. «Великий Кордон Європи як фактор становлення українського козацтва (XVI ст.)»
- Мільчев Володимир. Запорожці на Військовому Кордоні Австрійської імперії 1785 – 1790 рр. (дослідження та матеріали) [ 31 травня 2015 у Wayback Machine.]. – Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2007. – 172 с.
Джерела
- Jakob Amstadt: Die k.k. Militaergrenze 1522–1881 (mit einer Gesamtbibliographie). Dissertation. Würzburg 1969. (нім.)
- Milan Kruhek: Krajiške utvrde Hrvatskog kraljevstva. HIP, Zagreb 1995. (хор.)