Славо́нія (хорв. Slavonija, нім. Slawonien, угор. Szlavónia, серб. Славонија) — історична область на сході Хорватії. Розташована між річками Савою, Дравою і Дунаєм та вважається житницею Хорватії. Площа — 12 556 км². Населення — 806 192 осіб (за даними 2011 р.).
Географія
Північ, південь і схід Славонії є переважно рівниною Середньодунайської низовини. На заході і в центральній частині розкинувся невеликий гірський масив з вершинами Папук (953 м), Діль (461 м) і Псунь (984 м). Вона простягається із заходу на схід між Дравою, що утворює кордон з Угорщиною на півночі, Савою, що творить кордон з Боснією і Герцеговиною на півдні, та Дунаєм, що являє собою кордон з Сербією на сході. Західний кордон Славонії чисто географічно не піддається визначенню.
Палеонтологічними дослідженнями на території краю займався відомий буковинський вчений- природознавець Карл Пенеке.
Етнічний склад населення
Більшість населення становлять хорвати, найбільшою національною меншиною є серби. Крім них у Славонії проживає безліч нечисленних етнічних груп.
Згідно з переписом населення 2001 року, населення Славонії за окремими жупаніями ділиться у таких пропорціях:
- Вировитицько-Подравська жупанія: 89,47 % хорвати, 7,08 % серби, 0,27 % угорці, 0,25 % албанці, 0,10 % чехи
- Осієцько-Баранська жупанія: 83,89 % хорвати, 8,73 % серби, 2,96 % угорці, 0,65 % словаки, 0,30 % цигани, 0, 29 % німці, 0,26 % албанці, 0,15 % словенці, 0,12 % боснійці, 0,11 % чорногорці, 0,10 % євреї
- Пожезько-Славонська жупанія: 88,68 % хорвати, 6,54 % серби, 0,92 % італійці, 0,90 % чехи, 0,26 % угорці, 0,17 % албанці, 0,14 % словаки
- Бродсько-Посавська жупанія: 93,98 % хорвати, 3,02 % серби, 0,33 % цигани, 0,21 % боснійці, 0,18 % українці
- Вуковарсько-Сремська жупанія: 78,27 % хорвати, 15,45 % серби, 1,00 % угорці, 0,88 % русини, 0,65 % словаки, 0,56 % боснійці, 0,24 % албанці, 0,23 % українці
Найбільші міста
Згідно з переписом населення 2001 року, найбільшими містами Славонії є:
- Осієк — 114 616
- Славонський Брод — 64 612
- Вінковці — 35 912
- Вуковар — 31670
- Джаково — 30 092
- Пожега — 28 201
- Вировитиця — 22 618
- Нашиці — 17 320
- Жупаня — 16 383
- Нова-Градишка — 15 833
Адміністративний поділ
Територію Славонії адміністративно поділено на п'ять жупаній:
| Назва | Площа (км²) | Населення (2001) | Адміністративний центр | Географічне розташування |
|---|---|---|---|---|
| Вировитицько-Подравська жупанія (Virovitičko-podravska županija) | 2021 | 93 389 | Вировитиця | вздовж Драви біля кордону з Угорщиною |
| Осієцько-Баранська жупанія (Osječko-baranjska županija) | 4149 | 330 506 | Осієк | охоплює північно-східну Славонію навколо міста Осієк і хорватську частину Барані (на північ від Драви) |
| Пожезько-Славонська жупанія (Požeško-slavonska županija) | 1821 | 85 831 | Пожега | у центральній Славонії між Вировитицько-Подравською жупанією та Бродсько-Посавською жупанією |
| Бродсько-Посавська жупанія (Brodsko-posavska županija) | 2027 | 176 765 | Славонський Брод | вздовж Сави на кордоні з Боснією і Герцеговиною |
| Вуковарсько-Сремська жупанія (Vukovarsko-srijemska županija) | 2448 | 204 768 | Вуковар | включає східну частину Славонії навколо міста Вуковар біля кордону з Сербією |
Назва
Назва «Славонія» виникла в раннє середньовіччя. Район названий на честь слов'ян, які оселилися там і назвали себе *Словен. Корінь *Slověn — з'явився на різних діалектах мов, якими розмовляли люди, що населяли територію на захід від річки Сутла, а також між річками Сава і Драва — південні слов'яни, що проживали на території колишнього Іллірика. Район, обмежений цими річками, називався *Slověnjje протослов'янською мовою. Слово згодом перетворилося на його різні сучасні форми у слов'янських мовах, а інші мови прийняли цей термін.
Історія
Залишки кількох неолітових і халколітичних культур були виявлені у всіх регіонах Хорватії, більшість з яких знаходяться в долинах річок північної Хорватії, включно зі Славонією. Найбільш значні культури виявлені в Славонії включають культуру Старчево, чиї знахідки були виявлені біля м. Славонського Броду й датовані 6100-5200 рр. до н. е., Вучедольська та Баденська культури. Більшість знахідок, що відносяться до культури Бадена і Вучедолу, виявлені в районі навколо Вуковара, поширюючись на Осієк і Вінковці. Знахідки Бадену в Славонії датуються 3600-3300 рр. до н. е., а культурні знахідки Вучедолу датуються 3000-2500 р. до н. е.. Залізна доба залишила сліди ранньої іллірійської культури Гальштата та кельтської культури Ла Тен. Набагато пізніше регіон був заселений ілліріанцями та іншими племенами, в тому числі паннонськими племенами, які контролювали більшу частину сучасної Славонії. Незважаючи на те, що археологічні знахідки поселень іллірійців набагато рідше зустрічаються, ніж у районах ближче до Адріатичного моря, наприклад, у Каптолі поблизу Пожеги. Панноніанці вперше вступили в контакт з Римською республікою в 35 р. до н. е., коли римляни завоювали Сегестику (або сучасний Сисак). Завоювання було завершено в 11 р. до н. е., коли було створено римську провінцію Іллірикум, що охоплює сучасну Славонію, а також велику територію на правому березі Дунаю. Провінція було перейменовано на Паннонію і розділено протягом двох десятиліть.
Після падіння Західної Римської імперії, що керувала площею сучасної Славонії до V століття, остготи (Королівство остготів у 493—555 рр.) та ломбарди (у 568 р. виведені з Паннонії) контролювали цю територію до прибуття аварців та слов'ян (582 р.) тоді, коли було створено в VII столітті Князівство Нижня Паннонія. Було утворено у 818 р. князівство Приморська Хорватія кероване князем Борною (з літопису Ейнгарда), до складу якого входила Славонія; через два десятиліття за часів князя Мислава Славонія звільнилася від васальної залежності Франкського королівства. У 925–1102 рр. Славонія перебувала у межах Королівства Хорватії, а після його занепаду королівство керувалося особистим союзом з Угорщиною у 1102–1526 роках.
Як Славонська бановина існувала в складі середньовічного Угорського королівства. Славонська бановина розташовувалася на території сучасних Хорватії, Боснії та Герцеговини, і проіснувала з XIII ст. до 1476 року, коли її було приєднано до Бановини Хорватії.
Османське завоювання Славонії відбулося в 1536—1552 роках. У 1699 р. після Великої турецької війни Славонія була визнана під владою монархії Габсбургів.
У 1744–1868 рр. північні терени сучасної області Славонії входили до Королівства Славонії. У 1868—1918 рр. — у Королівство Хорватії й Славонії. У 1918 р. — до Держави Словенців, Хорватів і Сербів. У 1918–1992 рр. — у Югославії (у 1943-1992 рр. — Соціалістична Федеративна Республіка Югославія).
Під час Хорватської війни за незалежність (1991—1995 рр.) Славонія пережила жорстокі бої, в тому числі і Вуковарську битву.
Див. також
Примітки
- (пол.)Sławonia: Sklawonija (: łac. Sclavonia, wł. Schiavonia) w: Polska a Europa w świetle nazw geograficznych. Karol Zierhoffer, Zofia Zierhoffer, 2007 s. 141.
- (хор.)Demografski ratni gubici kao determinanta razvoja stanovništva Istočne Hrvatske u razdoblju 1991.–2001.
- (англ.)(рос.)Alemko Gluhak (March 2003). Ime Slavonije [Name of Slavonia]. Migracijske i etničke teme (Croatian) (Institute for Migration and Ethnic Studies, Zagreb) 19 (1): 111–117. ISSN 1333-2546. Процитовано 11 березня 2012.
Джерела
- (хор.)Ivan Mužić (2007). Hrvatska povijest devetoga stoljeća [Croatian Ninth Century History] (PDF). Naklada Bošković. ISBN 978-953-263-034-3. Процитовано 14 жовтня 2011.
- (англ.)Richard C. Frucht (2005). Eastern Europe: An Introduction to the People, Lands, and Culture. ABC-CLIO. ISBN 978-1-57607-800-6. Процитовано 18 жовтня 2011.
- (англ.)Matjaž Klemenčič; Mitja Žagar (2004). The former Yugoslavia's diverse peoples: a reference sourcebook. ABC-CLIO. ISBN 978-1-57607-294-3. Процитовано 17 жовтня 2011.
- (англ.)Frederic Chapin Lane (1973). Venice, a Maritime Republic. JHU Press. ISBN 978-0-8018-1460-0. Процитовано 18 жовтня 2011.
- (англ.)Nation, R. Craig (2004). War in the Balkans, 1991–2002. Lightning Source. ISBN 978-1-4102-1773-8. Процитовано 1 квітня 2012.
Посилання
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Славонія
| Це незавершена стаття про Хорватію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |