Галльшта́ттська культу́ра — археологічна культура племен південної частини Центральної Європи в період ранньої залізної доби (приблизно Х—V ст. до н. е.). Названа за могильником, розташованим біля м. Галльштатт (нім. Hallstatt) у південно-західній Австрії.
| Галльштаттська культура | |
| Названо на честь | Галльштатт |
|---|---|
| Місце розташування | Європа |
| Попередник | Культура полів поховальних урн |
| Наступник | Латенська культура і La Tène periodd |
| Час/дата початку | 800-ті до н. е. |
| Час/дата закінчення | 450-ті до н. е. |
| Першовідкривач або винахідник | Bror Emil Hildebrandd |
| Галльштаттська культура у Вікісховищі |
| Історія Австрії |
|---|
| |
| Галльштаттська культура |
| Доісторична Австрія |
| Римські провінції (Норик • Реція) |
| Карантанія |
| Східна марка |
| Герцогство Австрія |
| Ерцгерцогство Австрія |
| Священна Римська імперія (Габсбурзька монархія) |
| Австрійська імперія |
| Австро-Угорщина (Цислейтанія) |
| Німецька Австрія |
| Перша Австрійська Республіка |
| Федеративна держава Австрія |
| Аншлюс |
| Австрія у часи націонал-соціалізму |
| Окупація Австрії союзниками |
| Австрійська Республіка |
Портал «Австрія» |
Поширення
Можна виділити дві основні області поширення Галльштаттської культури:
- східну (сучасна Австрія, Югославія, Албанія, почасти Чехія та Словаччина), яка збігається з територією розселення племен, яких відносять до древніх іллірійців, і
- західну (південні частини Німеччини, прирейнські департаменти Франції), де її зв'язують із племенами кельтів.
Галльштаттська культура відома також:
- у східній частині долини річки По в Італії,
- в Угорщині і частині Західної України існував місцевий варіант — Ґава-голіградська культура, що найімовірніше належала фракійцям.
Носії культури
В етнічному відношенні гальштатська культура вважається культурою різних народів:
- індоєвропейських іллірійців — в колишній Югославії;
- ретів і нориків — у Східних Альпах Австрії;
- паннонійців — в Угорщині;
- кельтів — в Чехії, Словаччині, Франції і Німеччині;
- фракійців — в Румунії, Болгарії і Україні.
Суспільство
У племен цієї культури відбувався розклад патріархально-родових відносин і перехід до класового суспільства. Перехід від бронзи до заліза відбувався поступово, причому на початковій стадії Галльштаттської культури (900—700 до Р. Х.) мало місце співіснування бронзових і залізних знарядь при усе більшій перевазі останніх.
У суспільних відносинах відбувалися розпад роду і перехід до відносин класового суспільства.
Господарство
У господарстві усе більшого значення набувало землеробство. Розповсюдився плуг. Основне заняття носіїв цієї культури — мотичне землеробство (в середині 1-го тисячоліття до н. е. стало орним) і скотарство. Займалися і гончарством, видобуванням солі, міді й заліза, торгівлею.
Поселення
Для них найбільш характерними були слабо укріплені поселення. Відомі й пальові поселення. Найбільш розповсюджений тип поселення — слабко укріплене село з правильним плануванням вулиць.
Добре досліджені соляні шахти, мідні рудники, залізоплавильні майстерні і кузні.
Житла
Житла були наземні й напівземлянкові. Житла Галльштаттської культури — дерев'яні стовпові будинки, а також напівземлянки і пальові будівлі.
Культура в Україні
На теренах України речі, характерні для Галльштаттської культури трапляються в пам'ятках X-V ст. до н. е. (Михалківський скарб, Магала та ін.).
Поховання
Для кожного з цих локальних типів Галльштаттської культури характерні особливі форми поховального обряду.
Поховання Галльштаттської культури свідчать про значне соціальне розшарування і виділення племінної знаті.
Виробництво
Характерні речі: бронзові і залізні мечі з руків'ям у вигляді дзвіночка або у вигляді дуги, зверненої нагору (так звана антена), кинджали, сокирки, ножі, залізні і мідні наконечники списів, бронзові конічні шоломи з широкими пласкими крисами і з гребенями, панцири з окремих бронзових платівок, що нашивалися на шкіру, різноманітної форми бронзові посудини, особливого типу фібули, ліпна кераміка, намиста із непрозорого скла, жовті з синіми вічками.
Мистецтво
Мистецтво племен Галльштаттської культури було переважно прикладним й орнаментальним й тяжіло до мальовничості, розкоші, достаткового декору; різноманітні прикраси з бронзи, золота, скла, кості, фібули з фігурками звірів, бронзові поясні бляхи з вибитим візерунком, керамічні посудини — жовті або червоні, з поліхромним, урізним або штампованим геометричним орнаментом.
З'явилося й образотворче мистецтво: надгробні стели, статуетки з глини і бронзи, що прикрашали посудини або складали композицію (бронзова колісниця зі Штретвега в Австрії зі сценою жертвоприносини, 800—600 до н. е.); гравіровані або тиснені фризи на глиняних посудинах, поясах і цебрах (сітулах) зображують бенкети, свята, воїнів і хліборобів, ходи людей або звірів, двобої, сцени війни і полювання, релігійні ритуали.
Наступна культура
Галльштаттська культура поступово змінювалася у західних районах латенською культурою.
Див. також
Примітки
- Archaeology and Language: The Puzzle of Indo-European Origins — Pimlico, 1998. — С. 27. — ISBN 0-7126-6612-5
- Archaeology and Language: The Puzzle of Indo-European Origins — Pimlico, 1998. — С. 26. — ISBN 0-7126-6612-5
- ↑ Гальштатська культура — Культурологічний словник
- Гальштатская культура [ 10 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «База знаний» (рос.)
- Словник-довідник з археології / Під ред. Н. О. Гаврилюк. — К., 1996
Джерела
- Галльштадтский могильник // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Гальштатская культура // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Советская историческая энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия . Под ред. Е. М. Жукова. 1973—1982. (рос.)
- Арциховский А. В., Введение в археологию, 3 изд., М., 1947; (рос.)
- Городцов В. A., Бытовая археология, М., 1910; (рос.)
- Нидерле Л., Человечество в доисторич. времена. Доисторич. археология Европы и в частности слав. земель, пер. с чеш., СПб., 1898; (рос.)
- «Гальштатская культура [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.]», Современный толковый словарь, БСЭ. 2003 (рос.)
- Kromer K., Das Gräberfeld von Hallstatt, Bd 1-2, Fierenze, 1959; (нім.)
- Sacken E. F. V., Das Grabfeld von Hallstatt in Oberösterreich und dessen Alterthümer, W., 1868; (нім.)
- Mahr A., Das vorgeschichtliche Hallstatt, W., 1925. (нім.)
- Déchelette J., Manuel d'archéologie préhistorique celtique et gallo-romaine, t. 2, P., 1913; (фр.)
Посилання
- Галльштаттський період // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гальштатська культура
- Гальштатська культура [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Лексика — українські енциклопедії та словники»
- Общая характеристика гальштатской культуры [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Монгайт А. Л., Гальштатская культура [ 12 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Академик» (рос.)
- Гальштатская культура [ 12 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Гальштатская культура [ 11 червня 2015 у Wayback Machine.] — Мегаэнциклопедия Кирилла и Мефодия (рос.)
- Гальштатская культура [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «VseslovA» (рос.)
- Гальштатская культура [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
- Гальштатская культура [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)