? НорикЧас існування: Плейстоцен - Сучасність | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Норик підземний Terricola subterraneus | ||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||
| див. текст | ||||||||
Посилання | ||||||||
|
Норик (Terricola) — рід гризунів родини Щурових (Arvicolidae), представник триби Arvicolini.
Систематика Редагувати
Один з найдавніших родів родини щурових у сучасній фауні Європи. У середині й до кінця 20 ст. види роду відносили до роду полівок у широкому розумінні (Microtus sensu lato).
Родовий ранг і поточну наукову назву Terricola відновлено після досліджень І. Загороднюка та П. Ле-Комте (1989–1992), і на сьогодні окремішність цієї систематичної групи не викликає сумнівів (Загороднюк, 2012, Павлинов, Лиссовский, 2012).
Видовий склад роду Редагувати
Рід включає близько 16 сучасних видів.
Terricola bavaricus — норик баварський → Terricola liechtensteini
Terricola brachycercus — норик калабрійський
Terricola daghestanicus — норик дагестанський
Terricola duodecimcostatus — норик провансальський
Terricola felteni
Terricola gerbei
Terricola liechtensteini
Terricola lusitanicus
Terricola majori
Terricola multiplex — норик альпійський
Terricola savii
Terricola schelkovnikovi — норик Шелковнікова
Terricola schidlovskii — норик Шидловського
Terricola subterraneus — норик підземний
Terricola tatricus — норик татринський
Terricola thomasi
Рід Terricola у фауні України Редагувати
У фауні України — два види:
- Норик підземний (Terricola subterraneus (Selys-Longchamps, 1836))
- Норик татринський (Terricola tatricus (Kratochvil, 1952)).
Джерела Редагувати
- Список ссавців України. Види, відомі за останні три століття / Упорядник І. Загороднюк // Теріологічна школа: Вебсайт Українського теріологічного товариства НАН України. —- Київ, 2012. —- http://terioshkola.org.ua/ua/fauna/taxalist.htm [ 10 листопада 2013 у Wayback Machine.]
- Загороднюк І. Біогеографія криптичних видів ссавців Східної Європи // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Біологія. — 2005. — Випуск 17. — С. 5-27. [1] [ 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
- Павлинов И. Я., Лисовский А. А. (ред.). Млекопитающие России: Систематико-географический справочник. — М., 2012. — 604 с. — (Труды Зоологического музея МГУ, Том 52). — ISBN 978-5-87317-844-5. (анонс тут [ 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.]).
- Martinkova N., Dudich A. The fragmented distribution range of Microtus tatricus and its evolutionary implications // Folia Zoologica. — 2003. — Vol. 52, N 1. — P. 11-22.
| Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |