www.wikidata.uk-ua.nina.az

Абазини У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Абаза Абази ни абаз abaza абаза 2 3 корінний народ на терен

Абазини

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Абаза.

Абази́ни (абаз. abaza, абаза) — корінний народ на теренах Північного Кавказу (Карачаєво-Черкесія, Адигея, Ставропольський край в Російській Федереції). Належить до балкано-кавказького типу великої європеоїдної раси. До XIV-XV століть заселяли чорноморський район Малої Абхазії, згодом переселилися до Абазинії (сучасний Абазинський район Карачаєво-Черкесії). З кінця XVIII століття сповідують суннітський іслам; до цього були частково язичниками, частково християнами. Матеріальна побутова культура близька до культури кавказьких народів, особливо черкесів. Разом із іншими кавказцями брали участь у Великій Кавказькій війні (1817—1864) проти Російської імперії. Після російського завоювання Кавказу, що супроводжувалося депортаціями автохтонного населення, розпорошилися по світу; мають діаспори в Туреччині, Сирії, Йорданії та Лівані. Є носіями власної абазинської мови, близької до абхазької; з середини ХХ століття, внаслідок русифікації та тюркізації більшість абазинів використовує російську або турецьку мови.

Абазини
Типи абазинів. Фото кінця ХІХ століття
Кількість понад 150.000
Ареал
Близькі до: абхази, адиги (черкеси)
Мова абазинська, російська, турецька
Релігія мусульмани-суніти

Назва Редагувати

Молода абазинка (1897)

Самоназва абазинів — «абаза». У середньовіччі цей етнонім використовувався не лише для позначення власне абазинів, але й усіх абхазо-абазинських племен.

В українській мові абазинів називають по-різному:

Абазинів поділють на дві етнографічні групи — тапанти́нці (абаз. тӀапІанта, тапанта, «жителі рівнини») і ашха́рці (абаз. ащ'х'арауа, шкарауа, «горяни»). Кожна група має власний діалект абазинської мови. Деякі дослідники відокремлюють ще третю групу — південних абазинів. Ашхарців також називають шка́рівцями.

В межах обох етнографічних груп абазинів існували дрібніші, які в XVII столітті називалися племенами, родами, а з ХІХ століття стали локальними групами:

  • башилбаївці (абаз. бысылбай, мысылбай)
  • кизилбеківці (абаз. къызылбэк)
  • шахгіреївці (абаз. чэгъарэй)
  • тамівці (абаз. там)
  • баракаївці (абаз. баракъай)
  • багівці (абаз. багъ)

Чисельність Редагувати

Північний Кавказ Редагувати

Залишення аулу горцями перед наїздом російських військ (Петро Грузинський, 1872)

До 1860-х років кількість абазинів на історичній батьківщині в Північному Кавказі становила близько 60 тисяч осіб. Кавказька війна з Росією сильно скоротила їхню чисельність. Протягом 1859—1884 років близько 30-45 тисяч абазинів, переважно горян, виїхали до Османської імперії (Туреччини, Єгипту, Лівії, Сирії, Палестини). Частина народу загинула внаслідок тотального нищення аулів росіянами, насильницького переселення і розпорошення абазинів по селах і станицях Передкавказзя. Якщо до війни в Кубанській області, куди входила Абазинія, проживало 500 тисяч осіб різних національностей, то на початок 1880-х років лишилося всього 90 тисяч; серед них частка абазинів становила 9921 чоловік. Питома вага корінних народів знизилася через російську колонізацію Північного Кавказу (до 1897 року із російських губерній сюди переселилися 946 тисяч осіб). Тому на час першого російського перепису (1897) в Баталпашинському відділі Кубанської області, на історичних землях абазинів, більшість становили росіяни — 69,3%. Таким чином, внаслідок імперіалістично-колонізаторської політики Росії абазини втратили свою компактну етнічну територію; залишилася лише частина абазин, переважно тапантинців, які опинилися в меншості серед російських, карачаївських і адигських спільнот.

Російська імперія  СРСР  Росія
1860-ті 1883 1939 1959 1970 1979 1989 2002 2010
бл. 60.000 9.921 15.294 19.591 25.448 29.497 33.613 37.942 43.341

В СРСР кількість абазинів поступово зростала. Зокрема, 1939 року, на початку Другої світової війни, їх чисельність становила близько 15,3 тисяч осіб, а напередодні розпаду радянської держави в 1989 році — 33,6 тисяч осіб. Більшість радянських абазинів проживали у Карачаєво-Черекеській автономній області. Вони постійно становили етнічну меншість (6-7% населення), поступаючись росіянам (45%), карачаєвцям (30%) і адигам (10%).

Так само спостерігався ріст абазинського населення після розвалу СРСР. Згідно з переписами населення Російської Федерації 2002 і 2010 років чисельність російських абазинів становила 37,9 тисяч і 43,3 тисяч осіб відповідно. З них більшість мешкала в Карачаєво-Черкесії (36 919 осіб (2010), 7,8% населення республіки). Найбільш абазинськими були Абазинський район (14 808; 87,1%) і Адиге-Хабльський район (4 827; 30%). В Росії абазинською мовою володіло 37831 осіб (87% від усього етнічного населення), але протягом 2-ї половини ХХ століття більшість абазинів москвинізувалися.

Інші країни Редагувати

Історія Редагувати

Абазини на карті Черкесії (1750).

Стародавність Редагувати

Предки абазинів були північними сусідами абхазів і вже в I тис. н. е. частково з ними асимілювалися.

Міграція Редагувати

До кінця XIII століття абазинські племена мешкали на східному узбережжі Чорного моря, у так званій Малій Абхазії, між річками Бзиб і Туапсе). Згодом вони почали переселятися до Північного Кавказу. Масова міграція абазинів-тапатинців мала місце у XIV столітті, а абазинів-ашхарців — XVI—початку XVII століття. З XVIII століття джерела локалізують обидві групи абазинів на землях Північного Кавказу. Вони осіли по сусідству з адигськими племенами. Надалі значна частина абазинів була асимілювала адигами, інша випробувала їх сильний культурний вплив.

У XVIII столітті землі абазинів стали ареною боротьби між Російською та Османською імперіями. 1739 року, за Белградським миром, Кубань оголошувалася кордоном між обома імперіями, а кавказькі народи, включно з абазинами, визнавалися підданими Стамбула. 1787 року Росія почала нову війну з турками; Кавказ також став зоною бойових дій — російські війська під командуванням генерала-серба Текеллія спусошили Абазинію, а також усі землі між Кубанню і Лабою.

Кавказька війна Редагувати

1829 року, згідно з Андріонопольським трактатом, Росія отримала закубанський край і узбережжя Чорного моря, й встановила на землях абазинів своє панування. Внаслідок нехтування росіянами місцевих свобод та звичаїв, Абазинія виступила проти царського підаства й приєдналися до інших кавказців у Великій антиколоніальній війні. На межі 1840—1841 років, для придушення повстання убихів Хаджі Берзека, російські каральні війська під началом Миколая Мурайвова-Амурського випалили Абазинію. Внаслідок цього абазини приєдналися до повсталих й спротив колонізаторам зріс. Лише 1860 року війська російського генерала Корганова розбили убихсько-абазинське військо на річці Псху й придушили повстання. 1861 року за убихської ініціативи було створено кавказький меджліс (парламент), який закликав Османську імперію, Англію та Францію допомогти у війні проти Росії. З цією метою, 1862 року делегація абазинів на чолі з полковником-галичанина Теофілом Лапинським відувала Лондон, але підтримки не отримала. Остаточно опір кавказьких народів було зламано 1864 року, після чого російський уряд вдався до депортації місцевих народів й воєнної колонізації.

У 1860-их роках абазинів переселили на рівнину. До переселення головною галуззю господарства було випасне скотарство (головним чином мала та велика рогата худоба, коні; коняр — престижне заняття), з другої половини XIX ст. стало переважати землеробство (просо, ячмінь, кукурудза; садівництво, овочівництво).

До середини XIX ст. традиційні заняття, побут і народна творчість абазинци мало відрізнялися від адигських, разом з тим деякі риси традиційної культури абазинци зближують їх з абхазами (розвинене садівництво і бджільництво, особливості фольклору і орнаментики).

Продовжується асиміляція абазинци, зокрема за рахунок частих змішаних шлюбів з черкесами; в той же час посилюється рух за культурне відродження і національну автономію. За переписом 1970 року в СРСР мешкало 25,4 тис. абазинів.

Економіка Редагувати

У ХІХ — 1-й половині ХХ століття основновою економіки абазинів були обробка шерсті (виготовлення сукна, повсті — гладких і візерункових, бурок, повстяних капелюхів, ноговиць, поясів, попон і т. д.), обробка шкір, деревообробка, ковальство, землеробство, скотарство.

Традиції Редагувати

Особливості традиційно-побутової культури понад усе зберігаються в їжі, сімейній і іншій обрядовості, етикеті, народній творчості. Традиційна соціальна організація — сільські громади, великі і малі сім'ї, патроніми.

Традиційні аули ділилися на патронімічні квартали, на рівнині — скупчені, в горах розкидані. Стародавнє житло — кругле, плетене, поширені були також прямокутні одно- і багатокамерні будинки з плітня; в кінці XIX ст. став застосовуватися саман. З другої половини XIX ст. з'явилися цегляні і дерев'яні рубані будинки під залізним або черепичним дахом. Традиційна садиба включала один або декілька житлових будинків, зокрема приміщення для гостей — кунацьку, і, на віддалі від них, комплекс господарських споруд.

Традиційний одяг загальнокавказького типу. Основу традиційної кухні складають рослинні, молочні і м'ясні продукти. Улюблена страва — білий соус з курятиною, заправлений часником і прянощами. П'ють слабкоалкогольний напій — буза.

Характерні звичаї і обряди, пов'язані з річним циклом. Зберігається фольклор: нартський епос, різні жанри казок, пісень.

Релігія Редагувати

Більшість абазинів — мусульмани-суніти. Іслам поширився в їхніх землях з початку XVII століття, через кримських татар і ногайців. До того абазини були язичниками або християнами. Доісламські регілійні вірування та практики зберігалися серед гірських абазинів найдовше, до середини ХІХ століття.

Під час Кавказької війни в Абазинії ширилися ідеї мюридизму, але особливої підтримки не отримали.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ Abaza [ 14 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Ethnologue (2015)
  2. ↑ Абазини // Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974–1985.
  3. Народы мира: Историко-этнографический справочник (російською). Москва: Советская энциклопедия. 1988. с. 35. 
  4. ↑ Данилова Е.Н. Абазины [ 15 лютого 2017 у Wayback Machine.]... Москва, 1984.
  5. Білий Д. Українці Кубані в 1792-1921 роках: еволюція соціальних ідентичностей. Львів–Донецьк, 2009. — С.63.
  6. Лавров Л. И. Абазины, С. 5-6.
  7. Дзидзария Г. А. Махаджирство и проблемы истории Абхазии XIX столетия. Сухуми, 1975, С. 211, примечание 319; Фелицын Е. Д. Численность горцев и других мусульманских народов Кубанской области. — ССКГ, Т. 9. Тифлис, 1885, С. 94, 96—98.
  8. Население СССР по данным Всесоюзной переписи населения 1979 г. Москва, 1980, С. 26.
  9. ↑ . Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 14 лютого 2017. 
  10. ↑ Брук С. И. Население мира, Этнодемографический справочник. Москва, 1981, С. 868.
  11. ↑ Итоги переписи населения 2010 [ 15 лютого 2017 у Wayback Machine.]: Национальный состав населения городов и районов КЧР в разрезе наиболее многочисленных национальностей [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
  12. Чекалов П. Трагедия абазин [ 15 лютого 2017 у Wayback Machine.] // Эхо Кавказа. 2012-8-25.
  13. Население Абхазии [ 10 лютого 2018 у Wayback Machine.]: Перепис 2011 [ 2 квітня 2016 у Wayback Machine.]
  14. ↑ . Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 14 лютого 2017. 
  15. . Архів оригіналу за 25 листопада 2019. Процитовано 14 лютого 2017. 
  16. Національний склад населення України та його мовні ознаки (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року). — Київ: Держваний комітет статистики України, 2003. — С. 11.
  17. Національний склад населення України та його мовні ознаки (за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року). — Київ: Держваний комітет статистики України, 2003. — С. 62.
  18. ↑ . Архів оригіналу за 14 лютого 2017. Процитовано 14 лютого 2017. 

Джерела Редагувати

  • Латышев В. В. Известия древних писателей, греческих и латинских о Скифии и Кавказе. Санкт-Петербург, 1893–1900. Т. I, II.
  • Волкова Н. Г. Этнонимы и племенные названия Северного Кавказа. Москва, 1973.
  • Волкова Н. Г. Этнический состав населения Северного Кавказа в XVIII-нач. XIX в. Москва, 1974.
  • Анчабадзе З. В. Очерк этнической истории абхазского народа. Сухуми, 1976.
  • Алексеева Е. П. Древняя и средневековая история Карачаево-Черкесии. Москва, 1971.
  • Данилова Е.Н. Абазины (историко-этнографическое исследование хозяйства и общинной организации. XIX век) [ 15 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Москва: МГУ, 1984.
  • Анчабадзе Ю.Д., Волкова Н. Г. Народы Кавказа. Москва, 1993. Кн. I.
  • Лавров Л. И. Абазины (историко-этнографический очерк) // Кавказский этнографический сборник. Москва, 1955. Вып. 1.
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Абазины // Народы России. Атлас культур и религий. — Москва : Дизайн. Информация. Картография, 2010. — ISBN 978-5-287-00718-8.
  • Абазины // Этноатлас Красноярского края. — 2-е изд., перераб. и доп. — Красноярск : Платина, 2008. — ISBN 978-5-98624-092-3. [ 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Абазини

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Abaza Abazi ni abaz abaza abaza 2 3 korinnij narod na terenah Pivnichnogo Kavkazu Karachayevo Cherkesiya Adigeya Stavropolskij kraj v Rosijskij Federeciyi 2 Nalezhit do balkano kavkazkogo tipu velikoyi yevropeoyidnoyi rasi Do XIV XV stolit zaselyali chornomorskij rajon Maloyi Abhaziyi zgodom pereselilisya do Abaziniyi suchasnij Abazinskij rajon Karachayevo Cherkesiyi Z kincya XVIII stolittya spoviduyut sunnitskij islam do cogo buli chastkovo yazichnikami chastkovo hristiyanami Materialna pobutova kultura blizka do kulturi kavkazkih narodiv osoblivo cherkesiv Razom iz inshimi kavkazcyami brali uchast u Velikij Kavkazkij vijni 1817 1864 proti Rosijskoyi imperiyi Pislya rosijskogo zavoyuvannya Kavkazu sho suprovodzhuvalosya deportaciyami avtohtonnogo naselennya rozporoshilisya po svitu mayut diaspori v Turechchini Siriyi Jordaniyi ta Livani Ye nosiyami vlasnoyi abazinskoyi movi blizkoyi do abhazkoyi z seredini HH stolittya vnaslidok rusifikaciyi ta tyurkizaciyi bilshist abaziniv vikoristovuye rosijsku abo turecku movi 1 AbaziniTipi abaziniv Foto kincya HIH stolittyaKilkist ponad 150 000Areal Rosiya 43 000 2010 1 Turechchina 12 000 2014 1 Ukrayina 128 2001 1 Blizki do abhazi adigi cherkesi Mova abazinska rosijska tureckaReligiya musulmani suniti Zmist 1 Nazva 2 Chiselnist 2 1 Pivnichnij Kavkaz 2 2 Inshi krayini 3 Istoriya 3 1 Starodavnist 3 2 Migraciya 3 3 Kavkazka vijna 4 Ekonomika 5 Tradiciyi 6 Religiya 7 Div takozh 8 Primitki 9 Dzherela 10 PosilannyaNazva Redaguvati nbsp Moloda abazinka 1897 Samonazva abaziniv abaza U serednovichchi cej etnonim vikoristovuvavsya ne lishe dlya poznachennya vlasne abaziniv ale j usih abhazo abazinskih plemen 4 V ukrayinskij movi abaziniv nazivayut po riznomu Aba zi podibno do adigi abhazi 5 Abazi ni podibno do rusini litvini moskvini virmeni gruzini tosho Abazi nci podibno do chechenci kabardinci karachayevci tosho Abaziniv podilyut na dvi etnografichni grupi tapanti nci abaz tӀapIanta tapanta zhiteli rivnini i ashha rci abaz ash h araua shkaraua goryani Kozhna grupa maye vlasnij dialekt abazinskoyi movi Deyaki doslidniki vidokremlyuyut she tretyu grupu pivdennih abaziniv 4 Ashharciv takozh nazivayut shka rivcyami 4 V mezhah oboh etnografichnih grup abaziniv isnuvali dribnishi yaki v XVII stolitti nazivalisya plemenami rodami a z HIH stolittya stali lokalnimi grupami Tapantinciloovci abaz leu 4 biberdivci abaz bibard 4 dudarukivci abaz dudarykva 4 klchivci abaz klych 4 kyachivci abaz kIach 4 dzhantemirivci abaz dzhentymyr 4 Ashharcibashilbayivci abaz bysylbaj mysylbaj 4 kizilbekivci abaz kyzylbek 4 shahgireyivci abaz chegarej 4 tamivci abaz tam 4 barakayivci abaz barakaj 4 bagivci abaz bag 4 Chiselnist RedaguvatiPivnichnij Kavkaz Redaguvati nbsp Zalishennya aulu gorcyami pered nayizdom rosijskih vijsk Petro Gruzinskij 1872 Do 1860 h rokiv kilkist abaziniv na istorichnij batkivshini v Pivnichnomu Kavkazi stanovila blizko 60 tisyach osib 4 6 Kavkazka vijna z Rosiyeyu silno skorotila yihnyu chiselnist Protyagom 1859 1884 rokiv blizko 30 45 tisyach abaziniv perevazhno goryan viyihali do Osmanskoyi imperiyi Turechchini Yegiptu Liviyi Siriyi Palestini 4 Chastina narodu zaginula vnaslidok totalnogo nishennya auliv rosiyanami nasilnickogo pereselennya i rozporoshennya abaziniv po selah i stanicyah Peredkavkazzya 4 Yaksho do vijni v Kubanskij oblasti kudi vhodila Abaziniya prozhivalo 500 tisyach osib riznih nacionalnostej to na pochatok 1880 h rokiv lishilosya vsogo 90 tisyach sered nih chastka abaziniv stanovila 9921 cholovik 4 7 Pitoma vaga korinnih narodiv znizilasya cherez rosijsku kolonizaciyu Pivnichnogo Kavkazu do 1897 roku iz rosijskih gubernij syudi pereselilisya 946 tisyach osib Tomu na chas pershogo rosijskogo perepisu 1897 v Batalpashinskomu viddili Kubanskoyi oblasti na istorichnih zemlyah abaziniv bilshist stanovili rosiyani 69 3 4 Takim chinom vnaslidok imperialistichno kolonizatorskoyi politiki Rosiyi abazini vtratili svoyu kompaktnu etnichnu teritoriyu zalishilasya lishe chastina abazin perevazhno tapantinciv yaki opinilisya v menshosti sered rosijskih karachayivskih i adigskih spilnot 4 nbsp Rosijska imperiya nbsp SRSR nbsp Rosiya1860 ti 1883 1939 1959 1970 1979 1989 2002 2010bl 60 000 4 9 921 4 15 294 19 591 25 448 29 497 8 33 613 37 942 43 341 9 V SRSR kilkist abaziniv postupovo zrostala Zokrema 1939 roku na pochatku Drugoyi svitovoyi vijni yih chiselnist stanovila blizko 15 3 tisyach osib a naperedodni rozpadu radyanskoyi derzhavi v 1989 roci 33 6 tisyach osib Bilshist radyanskih abaziniv prozhivali u Karachayevo Cherekeskij avtonomnij oblasti Voni postijno stanovili etnichnu menshist 6 7 naselennya postupayuchis rosiyanam 45 karachayevcyam 30 i adigam 10 4 10 Tak samo sposterigavsya rist abazinskogo naselennya pislya rozvalu SRSR Zgidno z perepisami naselennya Rosijskoyi Federaciyi 2002 i 2010 rokiv chiselnist rosijskih abaziniv stanovila 37 9 tisyach i 43 3 tisyach osib vidpovidno Z nih bilshist meshkala v Karachayevo Cherkesiyi 36 919 osib 2010 7 8 naselennya respubliki 9 Najbilsh abazinskimi buli Abazinskij rajon 14 808 87 1 11 i Adige Hablskij rajon 4 827 30 11 V Rosiyi abazinskoyu movoyu volodilo 37831 osib 87 vid usogo etnichnogo naselennya ale protyagom 2 yi polovini HH stolittya bilshist abaziniv moskvinizuvalisya 12 Inshi krayini Redaguvati nbsp Respublika Abhaziya 355 perepis 2011 13 nbsp Yegipet 12 000 14 nbsp Turechchina 12 000 2014 1 14 U 1970 1980 h rokah v Turechchini meshkalo 10 tisyach abaziniv nashadki pereselenciv 4 10 nbsp Ukrayina 128 perepis 2001 15 ukrayinski abazini vkazali ridnoyu movoyu rosijsku 86 osib 67 2 abazinsku 24 osobi 18 8 i ukrayinsku 4 cholovika 3 1 16 tretina usih abaziniv vilno volodila ukrayinskoyu 45 osib 35 2 17 dd Istoriya Redaguvati nbsp Abazini na karti Cherkesiyi 1750 Starodavnist Redaguvati Dokladnishe Abhazke carstvoPredki abaziniv buli pivnichnimi susidami abhaziv i vzhe v I tis n e chastkovo z nimi asimilyuvalisya Migraciya Redaguvati Do kincya XIII stolittya abazinski plemena meshkali na shidnomu uzberezhzhi Chornogo morya u tak zvanij Malij Abhaziyi mizh richkami Bzib i Tuapse 4 Zgodom voni pochali pereselyatisya do Pivnichnogo Kavkazu Masova migraciya abaziniv tapatinciv mala misce u XIV stolitti a abaziniv ashharciv XVI pochatku XVII stolittya 4 Z XVIII stolittya dzherela lokalizuyut obidvi grupi abaziniv na zemlyah Pivnichnogo Kavkazu 4 Voni osili po susidstvu z adigskimi plemenami 2 Nadali znachna chastina abaziniv bula asimilyuvala adigami insha viprobuvala yih silnij kulturnij vpliv U XVIII stolitti zemli abaziniv stali arenoyu borotbi mizh Rosijskoyu ta Osmanskoyu imperiyami 1739 roku za Belgradskim mirom Kuban ogoloshuvalasya kordonom mizh oboma imperiyami a kavkazki narodi vklyuchno z abazinami viznavalisya piddanimi Stambula 1787 roku Rosiya pochala novu vijnu z turkami Kavkaz takozh stav zonoyu bojovih dij rosijski vijska pid komanduvannyam generala serba Tekelliya spusoshili Abaziniyu a takozh usi zemli mizh Kubannyu i Laboyu 18 Kavkazka vijna Redaguvati Dokladnishe Velika Kavkazka vijna ta Genocid cherkeskogo narodu1829 roku zgidno z Andrionopolskim traktatom Rosiya otrimala zakubanskij kraj i uzberezhzhya Chornogo morya j vstanovila na zemlyah abaziniv svoye panuvannya Vnaslidok nehtuvannya rosiyanami miscevih svobod ta zvichayiv Abaziniya vistupila proti carskogo pidastva j priyednalisya do inshih kavkazciv u Velikij antikolonialnij vijni Na mezhi 1840 1841 rokiv dlya pridushennya povstannya ubihiv Hadzhi Berzeka rosijski karalni vijska pid nachalom Mikolaya Murajvova Amurskogo vipalili Abaziniyu Vnaslidok cogo abazini priyednalisya do povstalih j sprotiv kolonizatoram zris Lishe 1860 roku vijska rosijskogo generala Korganova rozbili ubihsko abazinske vijsko na richci Pshu j pridushili povstannya 1861 roku za ubihskoyi iniciativi bulo stvoreno kavkazkij medzhlis parlament yakij zaklikav Osmansku imperiyu Angliyu ta Franciyu dopomogti u vijni proti Rosiyi Z ciyeyu metoyu 1862 roku delegaciya abaziniv na choli z polkovnikom galichanina Teofilom Lapinskim viduvala London ale pidtrimki ne otrimala Ostatochno opir kavkazkih narodiv bulo zlamano 1864 roku pislya chogo rosijskij uryad vdavsya do deportaciyi miscevih narodiv j voyennoyi kolonizaciyi 18 U 1860 ih rokah abaziniv pereselili na rivninu Do pereselennya golovnoyu galuzzyu gospodarstva bulo vipasne skotarstvo golovnim chinom mala ta velika rogata hudoba koni konyar prestizhne zanyattya z drugoyi polovini XIX st stalo perevazhati zemlerobstvo proso yachmin kukurudza sadivnictvo ovochivnictvo Do seredini XIX st tradicijni zanyattya pobut i narodna tvorchist abazinci malo vidriznyalisya vid adigskih razom z tim deyaki risi tradicijnoyi kulturi abazinci zblizhuyut yih z abhazami rozvinene sadivnictvo i bdzhilnictvo osoblivosti folkloru i ornamentiki Prodovzhuyetsya asimilyaciya abazinci zokrema za rahunok chastih zmishanih shlyubiv z cherkesami v toj zhe chas posilyuyetsya ruh za kulturne vidrodzhennya i nacionalnu avtonomiyu Za perepisom 1970 roku v SRSR meshkalo 25 4 tis abaziniv 2 nbsp Abaziniya Little Abassia 1835 nbsp Abaziniya Abasie 1837 nbsp Abazini Abadzek 1861 nbsp Prapor Abazinskogo rajonu 2010 Ekonomika RedaguvatiU HIH 1 j polovini HH stolittya osnovnovoyu ekonomiki abaziniv buli obrobka shersti vigotovlennya sukna povsti gladkih i vizerunkovih burok povstyanih kapelyuhiv nogovic poyasiv popon i t d obrobka shkir derevoobrobka kovalstvo zemlerobstvo skotarstvo Tradiciyi RedaguvatiOsoblivosti tradicijno pobutovoyi kulturi ponad use zberigayutsya v yizhi simejnij i inshij obryadovosti etiketi narodnij tvorchosti Tradicijna socialna organizaciya silski gromadi veliki i mali sim yi patronimi Tradicijni auli dililisya na patronimichni kvartali na rivnini skupcheni v gorah rozkidani Starodavnye zhitlo krugle pletene poshireni buli takozh pryamokutni odno i bagatokamerni budinki z plitnya v kinci XIX st stav zastosovuvatisya saman Z drugoyi polovini XIX st z yavilisya ceglyani i derev yani rubani budinki pid zaliznim abo cherepichnim dahom Tradicijna sadiba vklyuchala odin abo dekilka zhitlovih budinkiv zokrema primishennya dlya gostej kunacku i na viddali vid nih kompleks gospodarskih sporud Tradicijnij odyag zagalnokavkazkogo tipu Osnovu tradicijnoyi kuhni skladayut roslinni molochni i m yasni produkti Ulyublena strava bilij sous z kuryatinoyu zapravlenij chasnikom i pryanoshami P yut slabkoalkogolnij napij buza Harakterni zvichayi i obryadi pov yazani z richnim ciklom Zberigayetsya folklor nartskij epos rizni zhanri kazok pisen Religiya RedaguvatiBilshist abaziniv musulmani suniti Islam poshirivsya v yihnih zemlyah z pochatku XVII stolittya cherez krimskih tatar i nogajciv 4 Do togo abazini buli yazichnikami abo hristiyanami Doislamski regilijni viruvannya ta praktiki zberigalisya sered girskih abaziniv najdovshe do seredini HIH stolittya 4 Pid chas Kavkazkoyi vijni v Abaziniyi shirilisya ideyi myuridizmu ale osoblivoyi pidtrimki ne otrimali 4 Div takozh RedaguvatiAndrij Abazin Abaza pasha Abaza rid Primitki Redaguvati a b v g d Abaza Arhivovano 14 lyutogo 2017 u Wayback Machine Ethnologue 2015 a b v g Abazini Ukrayinska radyanska enciklopediya V 12 ti tomah Za red M Bazhana 2 ge vid K Gol redakciya URE 1974 1985 Narody mira Istoriko etnograficheskij spravochnik rosijskoyu Moskva Sovetskaya enciklopediya 1988 s 35 a b v g d e zh i k l m n p r s t u f h c sh sh yu ya aa ab av ag ad ae azh Danilova E N Abaziny Arhivovano 15 lyutogo 2017 u Wayback Machine Moskva 1984 Bilij D Ukrayinci Kubani v 1792 1921 rokah evolyuciya socialnih identichnostej Lviv Doneck 2009 S 63 Lavrov L I Abaziny S 5 6 Dzidzariya G A Mahadzhirstvo i problemy istorii Abhazii XIX stoletiya Suhumi 1975 S 211 primechanie 319 Felicyn E D Chislennost gorcev i drugih musulmanskih narodov Kubanskoj oblasti SSKG T 9 Tiflis 1885 S 94 96 98 Naselenie SSSR po dannym Vsesoyuznoj perepisi naseleniya 1979 g Moskva 1980 S 26 a b Itogi Vserossijskoj perepisi naseleniya 2010 goda v otnoshenii demograficheskih i socialno ekonomicheskih harakteristik otdelnyh nacionalnostej Arhiv originalu za 9 grudnya 2021 Procitovano 14 lyutogo 2017 a b Bruk S I Naselenie mira Etnodemograficheskij spravochnik Moskva 1981 S 868 a b Itogi perepisi naseleniya 2010 Arhivovano 15 lyutogo 2017 u Wayback Machine Nacionalnyj sostav naseleniya gorodov i rajonov KChR v razreze naibolee mnogochislennyh nacionalnostej Arhivovano 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Chekalov P Tragediya abazin Arhivovano 15 lyutogo 2017 u Wayback Machine Eho Kavkaza 2012 8 25 Naselenie Abhazii Arhivovano 10 lyutogo 2018 u Wayback Machine Perepis 2011 Arhivovano 2 kvitnya 2016 u Wayback Machine a b Joshuaproject Abaza Arhiv originalu za 9 lipnya 2017 Procitovano 14 lyutogo 2017 Vseukrayinskij perepis naselennya 2001 Arhiv originalu za 25 listopada 2019 Procitovano 14 lyutogo 2017 Nacionalnij sklad naselennya Ukrayini ta jogo movni oznaki za danimi Vseukrayinskogo perepisu naselennya 2001 roku Kiyiv Derzhvanij komitet statistiki Ukrayini 2003 S 11 Nacionalnij sklad naselennya Ukrayini ta jogo movni oznaki za danimi Vseukrayinskogo perepisu naselennya 2001 roku Kiyiv Derzhvanij komitet statistiki Ukrayini 2003 S 62 a b Kavkazskaya vojna Arhiv originalu za 14 lyutogo 2017 Procitovano 14 lyutogo 2017 Dzherela RedaguvatiMonografiyiLatyshev V V Izvestiya drevnih pisatelej grecheskih i latinskih o Skifii i Kavkaze Sankt Peterburg 1893 1900 T I II Volkova N G Etnonimy i plemennye nazvaniya Severnogo Kavkaza Moskva 1973 Volkova N G Etnicheskij sostav naseleniya Severnogo Kavkaza v XVIII nach XIX v Moskva 1974 Anchabadze Z V Ocherk etnicheskoj istorii abhazskogo naroda Suhumi 1976 Alekseeva E P Drevnyaya i srednevekovaya istoriya Karachaevo Cherkesii Moskva 1971 Danilova E N Abaziny istoriko etnograficheskoe issledovanie hozyajstva i obshinnoj organizacii XIX vek Arhivovano 15 lyutogo 2017 u Wayback Machine Moskva MGU 1984 Anchabadze Yu D Volkova N G Narody Kavkaza Moskva 1993 Kn I StattiLavrov L I Abaziny istoriko etnograficheskij ocherk Kavkazskij etnograficheskij sbornik Moskva 1955 Vyp 1 Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Abaziny Narody Rossii Atlas kultur i religij Moskva Dizajn Informaciya Kartografiya 2010 ISBN 978 5 287 00718 8 Abaziny Etnoatlas Krasnoyarskogo kraya 2 e izd pererab i dop Krasnoyarsk Platina 2008 ISBN 978 5 98624 092 3 Arhivovano 29 listopada 2014 u Wayback Machine Posilannya Redaguvati nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Abazini Abazini Arhivovano 22 bereznya 2022 u Wayback Machine VUE Abazini arhiv originalu Ethnologue 18th ed 2015 Abazini arhiv originalu Ethnologue 17th ed 2013 Abazini arhiv originalu Ethnologue 16th ed 2009 Kunizheva L Z Iz istorii formirovaniya abazinskogo naroda Arhivovano 15 lyutogo 2017 u Wayback Machine Chekalov P Tragediya abazin Arhivovano 15 lyutogo 2017 u Wayback Machine Eho Kavkaza 2012 8 25 Abazashta gazeta abazinskoyu Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Abazini amp oldid 40341399