Белградська мирна угода 1739 року — договір, що завершив російсько-турецьку війну 1735-1739 років. Угоду було підписано 18 (29) вересня 1739 року в Белграді.
| Белградська мирна угода | |
|---|---|
| Тип | мирна угода |
| Підписано | 18 вересня 1739 |
| Місце | Белград |
| Підписанти | Російська імперія і Османська імперія |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Передумови Редагувати
У 1737 році перемовини в Немирові завершилися безрезультатно. Упродовж 1738 року було відносне затишшя, а 1739 року воєнні дії відновились. За підсумками кампанії в серпні—вересні 1739 року російські війська під командуванням Мініха завдали османській армії поразки під Ставучанами та зайняли Хотин і Ясси. Однак союзниця Російської імперії Австрія зазнала низки поразок і 1 вересня 1739 року була змушена укласти сепаратний мир, за яким поступалась Османській імперії областями в Сербії й Волощині, включаючи Белград. Це, а також погіршення стосунків зі Швецією (за два роки між країнами почалася війна), ускладнило становище Російської імперії та змусило її розпочати перемови про мир.
Основні відомості Редагувати
Перемови проходили за посередництва французького представника маркіза де Вільньова.
За умовами миру Російська імперія отримала фортецю Азов у гирлі Дону (за умови руйнування укріплень), невеличкі території на Правобережній Україні вздовж середньої течії Дніпра та право збудувати фортецю на донському острові Черкасі (натомість Османська імперія — в гирлі Кубані).
Велика та Мала Кабарда були проголошені незалежними й мали відігравати роль бар’єру між державами. Російській імперії було заборонено тримати військовий флот на Азовському та Чорному морях, торгівлю з Османською імперією вона могла вести лише за посередництва турецьких суден. Російським прочанам було надано ґарантії вільного відвідування Святої Землі.
Белградський мир був невигідним для Російської імперії, бо вона втрачала здобутий російськими військами Очаків та інші зайняті території.
Наслідки Редагувати
- за Російською імперією визнавалися Азов і Запорожжя (землі між Південним Бугом і Сіверським Дінцем, які їй було заборонено заселяти)
- Російській імперії заборонялося тримати флот у Чорному й Азовському морях
- передбачалося ведення торгівлі між Османською імперією і Російською імперією лише османськими суднами; Північне узбережжя Чорного моря, життєво важливе для Російської імперії, лишилось за Османською імперією.
Белградський мирний договір був анульований 1774 року Кючук-Кайнарджійським договором.
Джерела та література Редагувати
- В. С. Степанков. Белградський мирний договір 1739 р. [ 10 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 248. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- О. В. Кресін. Нісські конвенції 1739—1742 [ 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 420. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Данилов А. А. — М., 1998. (рос.)
- (рос.)
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
Посилання Редагувати
- О. I. Божко. Бєлградські мирні договори [ 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1 : А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.