Битва під Ставчанами, або битва під Ставучанами (чи Ставучанська битва) — збройна сутичка російсько-турецької війни 1735—1739 років, яка завершилась перемогою російської армії та взяттям Хотина.
| Битва під Ставчанами | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Російсько-турецька війна (1735—1739) | ||||||
план битви під Ставчанами | ||||||
| ||||||
| Сторони | ||||||
| Російська імперія | Османська імперія Кримське ханство | |||||
| Командувачі | ||||||
| Б. X. Мініх | Велі-паша Колчак Ільяш | |||||
| Військові сили | ||||||
| 60 000 | 70 000 — 90 000 | |||||
| Втрати | ||||||
| 13 вбитих 54 поранених | близько 1 000 вбитих |
Відомості Редагувати
Сили сторін Редагувати
Російська армія під командуванням фельдмаршала Бурхард Христофа Мініха (близько 48 000 чоловік, 250 гармат) зосередилась на підступах до Ставчан, де турецькі війська під командуванням сераскера Велі-паші (більше 20 000 чоловік, 70 гармат) займали укріплені позиції (на висотах між Ставчанами та Недобоївцями). Росіяни намагались заволодіти Хотином. Велі-паша, що також готувався до активних дій, відправив у тил російським військам кінноту кримського хана Іслам-Гірея (до 50 000 чоловік), а на її фланги — кінноту (близько 10 000 чоловік) під командуванням Колчак-паші та Генж-Алі-паші.
Хід битви Редагувати
План Мініха полягав в тому, щоб демонстрацією атаки правого флангу позиції відволікти противника і рішучим ударом по менш укріпленому лівому флангу взяти табір штурмом. Вранці 28 серпня спеціально виділений загін під командуванням генерала Г. Бірона (до 9 000 чоловік, близько 50 гармат) здійснив демонстрацію атаки. Головні сили російської армії імітували готовність розвивати його успіх. Військова хитрість дала результат. Велі-паша перекинув частину своїх військ на правий фланг, значно послабивши лівий. Дізнавшись про це, Мініх віддав наказ про наступ головним силам. Російські війська, вишикувані в каре, атакували центр та лівий фланг позицій противника. Спроби турецької артилерії, яка займала панівні висоти, успіху не мала. Російські каноніри, витягуючи гармати, подавляли артилерію противника. Не мала успіху й атака яничарів, підтримана турецькою кіннотою: російські війська, прикрившись рогатками, відбили її.
До вечора 28 серпня російська армія захопила турецьку позицію. Турецька армія, втративши близько 1000 чоловік вбитими та 50 гармат, в паніці відступила до Пруту та Дунаю. Втрати російської армії — 13 вбитих та 54 поранених.
Наслідки Редагувати
Наслідком поразки турецької армії була капітуляція фортеці Хотин, яка здалась 30 серпня. У вересні 1739 року російська армія зайняла більшу частину Молдавії. Туреччина пішла на укладення белградського мирного договору, який, проте, внаслідок виходу Австрії з війни звів нанівець успіхи російської армії.
Примітки Редагувати
- ↑ Путро О. Мініх Бургард-Крістоф… — С. 744.
Джерела Редагувати
- Путро О. Мініх Бургард-Крістоф // Енциклопедія історії України, т.6 — К. : Наукова думка, 2009. — С. 744.
- Ставучанское сражение 1739 // Советская военная энциклопедия / под ред. Н. В. Огаркова. — М. : Воениздат, 1980. — Т. 7. — 686 с. — (в 8-ми т). — 105 000 экз. (рос.)
| Це незавершена стаття про битву. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |