www.wikidata.uk-ua.nina.az

Свята земля Свята земля лат Terra Sancta територія у Західній Азії розташована між річкою Йордан та Середземним морем Тр

Свята земля

Свята́ земля́ (лат. Terra Sancta) — територія у Західній Азії, розташована між річкою Йордан та Середземним морем. Традиційно позначає Палестину, особливо землю Ізраїльську, яку Бог дарував своєму обраному народу. Займає терени сучасного Ізраїля, Палестини, західної Йорданії, південного Лівану та південно-західної Сирії. Вважається священною у трьох авраамічних релігіях: юдаїзмі, християнстві й ісламі. Центральне місто — Єрусалим, місце розташування колишнього Єрусалимського храму; місце страждань і воскресіння Господа Ісуса Христа; місце молитви Магомета з пророками у храмі. Впродовж історії входила до складу різних держав — Юдеї (до 586 до н. е.), Селевкідів (до 63), Риму і Візантії (63—638), Арабського халіфату (638—1099), держав хрестоносців (1099—1291), Єгипту (1291—1516), Османської імперії (1516—1917), Великої Британії (1917—1948), Ізраїля (з 1948). За володіння Святою землею ведуться постійні війни: візантійсько-арабські (VII—XI ст.); християно-мусульманські (XI—XV ст.), арабо-ізраїльські (з XX ст.).

Свята Земля. Церковні діоцезії бл. 400 року.

Назва Редагувати

  • В юдаїзмі: івр. ‏ארץ הקודש‎, Éreẓ haQodeš;
  • У християнстві: лат. Terra Sancta; грец. Άγιοι Τόποι, Agioi Topoi;
  • В ісламі: араб. ‏الأرض المقدسة‎, al-Arḍu l-Muqaddasa.

Історія Редагувати

Єрусалим — центр Святої Землі.

Історія Святої Землі, Землі Христа і Троїці тісно пов'язана як з історією народу Божого, народу праотців Авраама, Ісаака і Якова так і з історією Церкви Христової, Кафоличної тобто Вселенської і Східної тобто Православної, Грецької, Української і Руської.

Інтерес до Святої Землі на латинському Заході, у Першому Королівстві і Святому Римському цісарстві посилився у зв’язку з хрестовими походами, які здійснювались від імені Отців Риму з метою утвердження військової і господарської опіки латинян сиріч представників країн Заходу над загальнохристиянськими святинями.

До початку хрестових походів Святі Місця століттями перебували під опікою громад Східної Церкви - греко-православної, вірменської, сирійсько-якобітської, коптської й абіссинської. Після завершення хрестових походів Святі Місця перейшли під формальний, військовий і господарський контроль прихильників Отців Риму, латинян.

Коли у 1187 році Єрусалим знову був зайнятий магометанами, султан Саладдін заволодів як ключами Гробу Господнього, так і іншими Святими Місцями, й лише у подальшому поступово, користуючись сприятливими обставинами, латинянам і православним, в тч грекам і русинам вдалось повернути собі право користування Святими Місцями, але уже у межах правового поля Магометанського, Арабського і Отаманського, Турецького господарства.

У 1230 році папа Григорій IX призначив францисканців вартовими Святих місць. З XVI століття захисницею римо-католицької церкви на Сході стала Франція й домоглась від Порти підтвердження прав францисканців на володіння Святими Місцями. Між латинянами і православними здавна відбувалось суперництво з приводу різних пільг і переваг, якими користувались послідовники обох віросповідань під час відвідання Святих Місць. Їхні суперечки спричиняли незручності для Порти, яка вирішувала справи то на користь однієї, то на користь іншої сторони й часто викликала невдоволення обох.

У 1740 році Франція домоглась від султана для Римо-Католицької Церкви нових привілеїв на збиток православ'ю; але потім, за байдужості французів до релігійних справ, східним християнам вдалось отримати від візирів більшу частину церкви Св. Гробу, церкву у Віфлеємі й один з трьох ключів від печери, де народився Ісус.

Коли у 1808 році церква над Гробом Господнім згоріла, греки взяли на себе спорудження нового храму та стали одноосібними володарями більшої його частини.

До початку XX століття права на храм Гробу Господнього виглядали таким чином: Отаманське господарство в особі свого керівника, султана з роду Отаманів вважалося власником землі під храмом та повітря над нею; ключі від церкви знаходились в руках мусульман; вони ж охороняли будівлю церкви та спостерігали за порядком всередині. Церква утворювала спільну власність (condomimum) шести віросповідань; головними власниками були три привілейованих віросповідання в Єрусалимі — православні, латиняни і вірмени; менше прав мали копти, якобіти та ефіопи. Церква у Віфлеємі належала православним; стосовно ж печери, то на неї висували претензії як Східна Церква, так і латиняни.

Починаючи з 1960-х років XX століття територія Святої землі є предметом арабо-ізраїльського конфлікту.

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Свята земля

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Svyata zemlya lat Terra Sancta teritoriya u Zahidnij Aziyi roztashovana mizh richkoyu Jordan ta Seredzemnim morem Tradicijno poznachaye Palestinu osoblivo zemlyu Izrayilsku yaku Bog daruvav svoyemu obranomu narodu Zajmaye tereni suchasnogo Izrayilya Palestini zahidnoyi Jordaniyi pivdennogo Livanu ta pivdenno zahidnoyi Siriyi Vvazhayetsya svyashennoyu u troh avraamichnih religiyah yudayizmi hristiyanstvi j islami Centralne misto Yerusalim misce roztashuvannya kolishnogo Yerusalimskogo hramu misce strazhdan i voskresinnya Gospoda Isusa Hrista misce molitvi Magometa z prorokami u hrami Vprodovzh istoriyi vhodila do skladu riznih derzhav Yudeyi do 586 do n e Selevkidiv do 63 Rimu i Vizantiyi 63 638 Arabskogo halifatu 638 1099 derzhav hrestonosciv 1099 1291 Yegiptu 1291 1516 Osmanskoyi imperiyi 1516 1917 Velikoyi Britaniyi 1917 1948 Izrayilya z 1948 Za volodinnya Svyatoyu zemleyu vedutsya postijni vijni vizantijsko arabski VII XI st hristiyano musulmanski XI XV st arabo izrayilski z XX st Svyata Zemlya Cerkovni dioceziyi bl 400 roku Zmist 1 Nazva 2 Istoriya 3 Dzherela 4 PosilannyaNazva RedaguvatiV yudayizmi ivr ארץ הקודש Ereẓ haQodes U hristiyanstvi lat Terra Sancta grec Agioi Topoi Agioi Topoi V islami arab الأرض المقدسة al Arḍu l Muqaddasa Istoriya Redaguvati nbsp Yerusalim centr Svyatoyi Zemli Istoriya Svyatoyi Zemli Zemli Hrista i Troyici tisno pov yazana yak z istoriyeyu narodu Bozhogo narodu praotciv Avraama Isaaka i Yakova tak i z istoriyeyu Cerkvi Hristovoyi Kafolichnoyi tobto Vselenskoyi i Shidnoyi tobto Pravoslavnoyi Greckoyi Ukrayinskoyi i Ruskoyi Interes do Svyatoyi Zemli na latinskomu Zahodi u Pershomu Korolivstvi i Svyatomu Rimskomu cisarstvi posilivsya u zv yazku z hrestovimi pohodami yaki zdijsnyuvalis vid imeni Otciv Rimu z metoyu utverdzhennya vijskovoyi i gospodarskoyi opiki latinyan sirich predstavnikiv krayin Zahodu nad zagalnohristiyanskimi svyatinyami Do pochatku hrestovih pohodiv Svyati Miscya stolittyami perebuvali pid opikoyu gromad Shidnoyi Cerkvi greko pravoslavnoyi virmenskoyi sirijsko yakobitskoyi koptskoyi j abissinskoyi Pislya zavershennya hrestovih pohodiv Svyati Miscya perejshli pid formalnij vijskovij i gospodarskij kontrol prihilnikiv Otciv Rimu latinyan Koli u 1187 roci Yerusalim znovu buv zajnyatij magometanami sultan Saladdin zavolodiv yak klyuchami Grobu Gospodnogo tak i inshimi Svyatimi Miscyami j lishe u podalshomu postupovo koristuyuchis spriyatlivimi obstavinami latinyanam i pravoslavnim v tch grekam i rusinam vdalos povernuti sobi pravo koristuvannya Svyatimi Miscyami ale uzhe u mezhah pravovogo polya Magometanskogo Arabskogo i Otamanskogo Tureckogo gospodarstva U 1230 roci papa Grigorij IX priznachiv franciskanciv vartovimi Svyatih misc Z XVI stolittya zahisniceyu rimo katolickoyi cerkvi na Shodi stala Franciya j domoglas vid Porti pidtverdzhennya prav franciskanciv na volodinnya Svyatimi Miscyami Mizh latinyanami i pravoslavnimi zdavna vidbuvalos supernictvo z privodu riznih pilg i perevag yakimi koristuvalis poslidovniki oboh virospovidan pid chas vidvidannya Svyatih Misc Yihni superechki sprichinyali nezruchnosti dlya Porti yaka virishuvala spravi to na korist odniyeyi to na korist inshoyi storoni j chasto viklikala nevdovolennya oboh U 1740 roci Franciya domoglas vid sultana dlya Rimo Katolickoyi Cerkvi novih privileyiv na zbitok pravoslav yu ale potim za bajduzhosti francuziv do religijnih sprav shidnim hristiyanam vdalos otrimati vid viziriv bilshu chastinu cerkvi Sv Grobu cerkvu u Vifleyemi j odin z troh klyuchiv vid pecheri de narodivsya Isus Koli u 1808 roci cerkva nad Grobom Gospodnim zgorila greki vzyali na sebe sporudzhennya novogo hramu ta stali odnoosibnimi volodaryami bilshoyi jogo chastini Do pochatku XX stolittya prava na hram Grobu Gospodnogo viglyadali takim chinom Otamanske gospodarstvo v osobi svogo kerivnika sultana z rodu Otamaniv vvazhalosya vlasnikom zemli pid hramom ta povitrya nad neyu klyuchi vid cerkvi znahodilis v rukah musulman voni zh ohoronyali budivlyu cerkvi ta sposterigali za poryadkom vseredini Cerkva utvoryuvala spilnu vlasnist condomimum shesti virospovidan golovnimi vlasnikami buli tri privilejovanih virospovidannya v Yerusalimi pravoslavni latinyani i virmeni menshe prav mali kopti yakobiti ta efiopi Cerkva u Vifleyemi nalezhala pravoslavnim stosovno zh pecheri to na neyi visuvali pretenziyi yak Shidna Cerkva tak i latinyani Pochinayuchi z 1960 h rokiv XX stolittya teritoriya Svyatoyi zemli ye predmetom arabo izrayilskogo konfliktu Dzherela RedaguvatiSvyatost Zemli Izrailya Elektronnaya evrejskaya enciklopediya ros T 3 kol 215 218 Posilannya RedaguvatiSvyata zemlya Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1964 T 7 kn XIII Literi Riz Se S 1703 1704 1000 ekz Enciklopedichnij slovnik Brokgauza i Yefrona Svyati miscya ros See the Holy Land Arhivovano 29 sichnya 2014 u Wayback Machine angl nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Svyata zemlya Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Svyata zemlya amp oldid 37875993