Андрі́й Абази́н (?—1703, Шаргород) — діяч Війська Запорозького, брацлавський полковник у 1684-1703 роках, один із керівників антипольського козацького постання наприкінці XVII — на початку XVIII століть у Правобережній Україні.
| Андрій Абазин | |
|---|---|
| | |
| Народився | 1634 |
| Помер | 1703 Шаргород ·страчений поляками (посаджений на кіл) |
| Громадянство | Річ Посполита |
| Національність | абазинець |
| Місце проживання | Правобережна Україна |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Військове звання | полковник Брацлавський |
| Термін | 1684-1703 |
| Рід | Абаза |
| Батько | Мехмед Абаза-паша |
| Мати | ? донька Станіслава Конецпольського |
| У шлюбі з | Сафта Доціул |
| Діти | Семен, Анна, Ілля, Іона |
Короткі відомості Редагувати
Згідно з поширеною версією був сином турецького візира Мехмеда Абази-паші, що походив з абазинського княжого роду, та незнаної доньки польського гетьмана Станіслава Жолкевського.
Учасник спільного походу коронного і козацького військ проти турецьких військ у Молдову в 1686-1687 роках. У 1691-1696 роках брав участь у походах на турецькі фортеці Кизикермен, Буджак, Очаків, Тягиню. Організатор оборони від нападів турецько-татарського війська.
В 2-й половині 80-х рр. 17 століття разом з Семеном Палієм, Самійлом Самусем, та Захаром Іскрою формував козацьки полки, що вели боротьбу проти Речі Посполитої на правобережній Україні.
У 1702-1703 роках очолив повстання козаків Брацлавщини й мешканців Поділля проти Речі Посполитої. Наприкінці жовтня 1702 року Абазин разом із загонами богуславського полковника Самійла Самуся брав участь в облозі Білої Церкви, взятті Немирова, Бара та інших міст Поділля.
За переказами, наприкінці 1702 — на початку 1703 року Абазин перебував на території нинішнього Борщівського району Тернопільської області, організовуючи місцевих жителів на збройні виступи.
Під час війни проти поляків (1702) узяв фортецю Немирів. Потім у лютому 1703 року в бою під Ладижином (тепер місто Вінницької області) був тяжко поранений і потрапив у полон. За наказом польного гетьмана Адама Миколая Сенявського був підданий тортурам і посаджений на палю в Шаргороді.
Від одного з його синів, Іллі Андрійовича Абази, вів своє походження відомий дворянський рід Абаза, представники якого займали високі державні посади в Російській імперії.
У літературі Редагувати
- Дилогія «Честь і плаха. Сторінки невідомої історії часів великої Руїни (1664—1703 роки)» [ 23 грудня 2015 у Wayback Machine.] — історичний роман Олександра Дмитрука
Примітки Редагувати
- Мельничук Б. Абазин Андрій // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 17. — ISBN 966-528-197-6.
Література Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Чухліб Т. В. Абазин (Абазинець) Андрій [ 19 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 9. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5. Абазин Андрій.[недоступне посилання з червня 2019]
- Сергієнко Г. Я. Визвольний рух на Правобережній Україні наприкінці XVII — на початку XVIII ст. — Київ, 1963.
Посилання Редагувати
- Абазин, Андрій // Велика українська енциклопедія.
- Довідник з історії України. [ 17 січня 2008 у Wayback Machine.]
- Олександр ДМИТРУК: «Завдання залюднити Поділля полковник Абазин виконав нестандартно» [ 23 грудня 2015 у Wayback Machine.]