Ясіня гуц Ясінє селище міського типу в Україні адміністративний центр нської селищної громади Рахівського району Закарпа

Селище міського типу Ясіня розташоване за 237 км від обласного центру та 31 км від районного центру, біля підніжжя гірських масивів Чорногори і Свидовця, над річкою Чорна Тиса, в межах Ясінської улоговини. На південно-західній околиці селища тече струмок Свидовець, який впадає у річку Чорна Тиса.

У селі річка Лопушанка впадає у Лазещину.

Назви Редагувати

Ясін́я — сучасна українська назва.
Ясінє — гуцульська назва.
Ясін (їд. יאַסין‎, Jasin) — історична єврейська назва.
Керешмезе (угор. Kőrösmező) — історична угорська назва; вперше згадується в джерелах 1555 року як Kreusmezew.
Фрасін (рум. Frasin) — історична румунська назва.

Походження назви Редагувати

За легендою, галичанин Іван Струк пас на цьому боці овець, але раптовий глибокий сніг завадив йому перегнати отару додому. Тож він зробив з ясена кошару для овець, а сам подався до своїх. Коли повернувся, застав отару цілою і неушкодженою, та ще й із приплодом. На знак вдячності Богові він спорудив дерев'яну церквицю, яку прозвали Струківською. А ясен відтоді став символом селища і його назвою. І нині на гербі Ясіня — вівчар Іван Струк, зелене дерево та отара.

Клімат Редагувати

За кліматичною класифікацією Кеппена клімат Ясіні вологий континентальний із теплим літом (Dfb).

Клімат Ясіні
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	−1,4	0,2	5,4	12,2	17,6	20,5	21,9	21,6	17,9	12,4	5,3	0,5	11,2
Середня температура, °C	−4,9	−3,2	1,2	7,1	12,2	15,2	16,6	16,1	12,6	7,5	2,0	−2,2	6,7
Середній мінімум, °C	−8,4	−6,5	−3	2,0	6,8	9,9	11,3	10,7	7,3	2,6	−1,2	−5,2	2,2
Норма опадів, мм	43	40	41	60	90	111	103	85	55	44	47	53	772
Джерело: climate-data.org

Населення Редагувати

Чисельність населення
роки	1921	1986	2001	2005	2020
осіб	9 370	7 900	8 043	9 100	8 576

Мовний склад населення (2001)
рік	українська мова	угорська	циганська	російська
2001	89,46 %	8,22 %	1,22 %	0,83 %

Історія Редагувати

Історичні згадки Редагувати

Перша згадка про Ясіню є у письмових джерелах 1555 року (засновники — гуцули з галицького боку Карпат). У цій згадці йдеться про те, що воно належить угорському феодалу Драгфі, а у 1583 році перейшло у власність феодала Каролі.

Опришківський рух Редагувати

У XVIII столітті в околицях діяли опришки. Від них лишилася «капличка Олекси Довбуша», споруджена коштом ватага 1750 року. Відомі також перекази про те, що в Ясіні на початку XVIII століття загинув інший відомий ватажок опришків — Григор Пинтя. Опришківський загін під проводом Михайла Фішерюка-Маріщука діяв на околицях Ясіня навіть у перші роки Першої світової війни.

Австро-Угорщина Редагувати

Різні етноси в центрі Ясіня (початок XX століття)

На початку XIX сторіччя в селищі починають діяти перші церковнопарафіяльні школи. Судячи з документів про дарчу на землю, навчання в них велося церковнослов'янською мовою. У документах того часу зустрічаються записи українських слів латинськими буквами. Відкривається школа для родин колоністів. У 1800 році, в селі оселилася родина єврея Марамороша, що заснував єврейську громаду в Ясіні. Він одержує ліцензію для організації забезпечення продуктами німецьких переселенців і місцевого населення, що працювало на лісозаготівлях. Майже завжди Ясіня перебувала на кордоні (від того часу в горах і нині збереглися прикордонні стовпчики), що зумовило існування у Ясіні чималої єврейської громади. Від тих часів на пагорбі (відразу за поворотом на село Чорна Тиса) зберігся автентичний єврейський цвинтар — кіркут.

У середині XIX століття населення села становило 2778 чоловік. По переписі 1900 року населення села вже становило 3454 чоловік. З них 1439 було зайнято в сільському господарстві, 219 — у ремісничому виробництві, 150 у торгівлі, 255 були робітниками — поденниками, 158 слуг, 330 чоловік ходили на сезонні заробітки.

Залізнична станція Ясіня (1907)

Наприкінці XIX — початку XX століття в Ясіні здійснене регулювання річок і припливів та будується залізниця (завершено будівництво у 1896 році). Ці міри були початі для збільшення вивозу лісу, що використовувався навіть, як корабельний. З деревини, що добували в цьому краї виготовляли дуже коштовні меблі й інші вироби. Велике зрушення дало місцевості будівництво залізниці, яка була здана в експлуатацію 15 серпня 1895 року. Угорська Північно-Східна залізниця почала на Мараморощині у 1890 році прокладати залізничну лінію, яка згодом стала частиною МАВ (Угорської загальнодержавної залізниці). Отримало новий поштовх будівництво залізниці у 1892 році. З Великого Бичкова починається будівництво залізниці у Мараморощині у північно-східному напрямку як головної лінії, яка у 1894 році включило Ясіня до залізничну систему імперії. У 1895 році збудовано 76,46 км залізниці, яка досягла до Лазіщини та державного кордону Австро-Угорської імперії.

Гербова печатка Ясіні

Знимка Ясіня (1920)

Залізнична лінія біля Ясіня (1907)

У XIX столітті Ясіня — містечко Тисодолинянського повіту (округу) Марамороського комітату. Користувалося власною печаткою з гербом: на срібному тлі — зелене ясенове дерево, під яким селянин пасе кіз.

У 1914 році населення складало 9795 осіб, з них використовували розмовну мову:

українську — 6824;
угорську — 1461;
німецьку — 1484;
інші — 26.

За віросповіданням:

греко-католики — 6904;
римо-католики — 1285;
юдеї — 1520;
реформатори — 76;
кальвіністи — 8.

За наявним даними, приблизно в цей час, у Ясіні проживало дві православні родини.

Перша світова війна та Гуцульська республіка Редагувати

Вид на центральну частину села в період Першої світової війни

Дорога до Ясіня у період Першої світової війни

Під час Першої світової війни, в Австро-Угорську армію було рекрутовано майже 300 жителів села. Двічі на території села були російські війська, за симпатії до яких було присуджено до розстрілу близько 60 чоловік.

Листопадова революція в Австро-Угорщині (1918) привела до падіння монархії. Ці події послужили початком проголошення Гуцульської Республіки, із центром у Ясіні. 8 листопада 1918 року в центрі села було зібрано багатотисячне віче, на якому була створена Українська Народна Рада. До неї ввійшли найшанованіші люди села, включаючи представників німецького, угорського і єврейського суспільств.

9 листопада 1918 року Народна Рада в Ясіні проголосила Гуцульську Республіку (президент — Степан Клочурак) як частину ЗУНР і організувала з частиною Українська галицька армія похід на Сигіт. На початку січня 1919 року в селище прибув каральний гарнізон в кількості 608 осіб. Дізнавшись про це, 42 ясінчани під виглядом церковної коляди в присутності священника, під звуки трембіт прийшли на залізничний вокзал, де перебували угорці, і роззброїли гарнізон. Ясіню проголосили столицею Гуцульської Республіки, а її президентом обрали президента Степана Клочурака. Ясінчани обрали герб «Тризуб», синьо-жовтий прапор, Українську Народну Раду в Ясіні, яку ще називали Гуцульською радою. Очолювати Раду народом був обраний Степан Клочурак. Українська Народна Рада в Ясіні була добре організованим і демократично обраним органом влади. Вона підтримувала зв'язок з урядом ЗУНР, у якому була організована «Секція пропаганди для угро-русинів», яка постачала Закарпаття українською літературою й підручниками. У грудні 1918 року в Ясіню направляється 620-а каральна військова експедиція й урядовий комісар Кальман Фізешірі. 2 січня 1919 року в Станіславі (Івано-Франківськ) відбулося засідання Народної Ради Західної України, на якому проголошено об'єднання Західно-Української Народної Республіки з Українською Народною Республікою. На ньому виступив Степан Клочурак, якого тепло привітав голова ЗУНР Є. Петрушевич. Проти ночі з 6 на 7 січня відбулося збройне повстання, а 8 січня 1919 року було проголошене створення Гуцульської Республіки. Активну участь у цих подіях брали брати Василь, Дмитро й Іван Климпуші, Іванюки, Д. Німцук й інші. Усього брали участь у повстанні 86 чоловік, у тому числі 23 старшин і підстаршин військ ЗУНР. 13 січня 1919 року, військо Гуцульської республіки під командуванням Степана Клочурука відправляється окремим поїздом у похід на Мараморський Сігет. До складу гуцульських сотень входять і добровольці з Галичини. За короткий період були звільнені села Рахівского району й місто Рахів. Однак поразка в Сігетській Коморі не дозволила далі продовжувати визвольний похід. А Гуцульська республіка проіснувала до окупації краю румунськими військами (червень — липень 1919 року).

У червні 1919 року румунські війська зайняли Ясіня. Згодом, за рішенням Сан-Жерменського мирного договору Ясіня, як і все Закарпаття, було приєднано до Чехословаччини.

Чехословаччина Редагувати

Дерев'яна церква в Ясіня (1920)

По Сен-Жерменському договору (1919) Закарпаття увійшло до складу Чехословаччини. Ясіня стало прикордонним містечком. Розвивається торгівля, діють гуртові склади. Чеська влада сприяла розвитку сільського господарства. Надавалися кредити людям, які бажали придбати землю. Ремонтувалися дороги й будувалися нові автодороги, підпірні стіни (кашиці). Була побудована вузькоколійна залізниця (демонтована у 1960-х роках за рішенням радянських владних структур). Розвивалася освіта: у 1930-х роках у селі діють чотири початкові, одна «горожанська» (восьмикласна), і школа різьбярів по дереву. Створено футбольну команду, добровільну пожежну дружину. Гроші для їхньої діяльності виділяли брати Климпуші, які на той час володіли найбільшим деревообробним підприємством, інші підприємці. Активно діють «Просвіта», спортивні товариства «Січ», «Сокіл», «Товариство імені Духновича» й інші школи. Учні школи різьбярства виготовляли художні вироби, меблі, що мали попит у Європі. Зараз вироби майстрів села Ясіня знаходяться в Угорщині (Дунай-Кесо, Сомботгей), Чехії (Прага), Румунії (Сату-Маре). Політичні події 1938 року, розвал Чехословаччини, сприяли відродженню прагнень до волі, часів Гуцульської республіки. Жителі селища Ясіня активно підтримували діяльність уряду Карпатської України: Д. Климпуш був комендантом «Карпатської Січі», Степан Клочурак був призначений міністром господарства, а потім військовим міністром. Брати Климпуші всіляко допомагали становленню української влади в краї.

Карпатська Україна та Друга світова війна Редагувати

Угорські військові на мості Чорної Тиси на південь від села (1939 рік)

У 1938—1939 роках була проголошена Карпатська Україна. Ясінчани брали активну участь у війні проти Хортистської Угорщини, але під Хустом війська Карпатської України зазнали поразки.

У 1944—1953 роках чимало жителів селища увійшла до лав ОУН-УПА й вела визвольну боротьбу за незалежність України. 2-6 жовтня 1944 року в селі рейдувала сотня «Вікторія», яка нав'язувала контакти із закарпатцями зі складу 13-ї угорської армії . У цей час підрозділи УПА забезпечували відхід частин 27-ї угорської дивізії з «лінії Св. Ласла» (угор. Szent László-állás) до «лінії Арпада» (О. Пагіря).

14 жовтня 1944 року після 17-денного бою селище зайняли радянські війська, які втратили 413 загиблими.

30 травня 1947 року Ясіня отримало статус селища міського типу.

Новітня історія Редагувати

29 листопада 2015 року єпископ Ужгородський і Закарпатський Варсонофій здійснив Чин освячення новозбудованого храму Святої Трійці.

Присілки Редагувати

Свидовець

Свидовець — об'єднано із селищем Ясіня рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155 від 15.04.1967.

1789: Szvidovecz (MTH. 118), 1828: Zvidovecz (Nagy 200), 1838: Zvidovecz (Schem. 57), 1882: Szvidobovecz (Hnt.), 1898: Szvidovecz (Hnt.), 1907: Fűrészvölgy (Hnt.), 1913: Fűrészvölgy (Hnt.), 1925: Svidovec, 1930: Svidovce (ComMarmUg. 131), 1967: Свидовецъ (ZO).

Свидове́ць — залізничний пасажирський зупинний пункт Івано-Франківської дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці.

Репегів

Згадки: 1902: Repegő , 1907: Repegő , 1944: Repegő, Репегивъ.

Боркань

Перші згадки про колишнє селище Боркань — в кінці XIX століття. Боркань було об'єднано із селищем Ясіня рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155 від 15.04.1967.

Гаврилець

Об'єднано із селищем Ясіня рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155 від 15.04.1967.

Перші згадки — наприкінці XIX століття.

Довжина

1785-6: Dosina (MTH. 118), 1789: Dozsina, Contracti Dozsenensis (uo.), 1863: Douzyna (Sebestyén 2008: 208), 1944: Dovzsina, Довжина (Hnt.).

Лопушанка

Об'єднано із селищем Ясіня рішенням облвиконкому Закарпатської області № 155 від 15.04.1967.

Лопушанка була згадана у 1828: Lapussanka (Nagy 200), 1851: Lopusánka (Fényes 3: 38), 1892: Lopusánka (Hnt.), 1898: Lopusánka (Hnt.), 1907: Bíróvölgy (Hnt.), 1913: Bíróvölgy (Hnt.), 1944: Bíróvölgy, Лопушанка (Hnt.), 1967: Лопушанка (ZO).

Економіка Редагувати

Однією з основних складових економіки селища є народне господарство: вівчарство, скотарство, бджолярство, мисливство, деревозаготівля та перероблювання, народні промисли.

Вівчарі села Ясіня, як і завжди, від початку створення села, літують на численних полонинах Ясінської долини: Ґропа, Трофаниця, Близниця, Стеришора, Свидовець, Кевел-Дрегобрат, Чорнотисянський-Драгобрат, Кричунєска, Менчіль, Татульський—Менчіль, Татул, Ворожиска, Апшиниска, Ріпта, Левковиць, Медвежі, Плоска, Погарський, Довга, Григорівна, Середня, Озирне, Кукул, Козниска, Павхова-Козниска, Занога, Головчиска, Печініжиска, Ступи, Приморати, Сирилівка, Шумнєска.

Через зручне географічне розташування в Ясіні досить швидко розвивається індустрія туризму та відпочинку — безпосередня наближеність до таких гірськолижних курортів як Драгобрат та Буковель сприяє розширенню інфраструктури. Цікавою туристичною та лікувальною принадою Ясіня стало купання в гуцульському чані.

Туристична інфраструктура Редагувати

Ясіня влітку

туристична база «Едельвейс», розташована у центрі селища біля стоку річок Чорної Тиси та Лазещини;
готель «Ясіня»;
туристичний готель «У Степана»;
приватні готелі «У Едити», «У Тараса»;
мотель «У Мухана»;
котедж «Олена»;
приватні садиби «У Моріки», «У Одарки», «Александр»;
приватні пансіонати «У Ярослава», «У Ірини», «У Ілони»;
ресторан «Скіфське полювання»;
готельно-ресторанний комплекс «Золота корона»
приватна садиба «У Пані Люби»
приватна садиба «У Романа»

Пам'ятки природи Редагувати

Водоспад Труфанець

Архітектурні споруди Редагувати

Церква Вознесіння Господнього

Дзвіниця церкви Вознесіння Господнього

Церква св. Петра і Павла

Єврейський цвинтар в Ясіня

Дерев'яна церква Вознесіння Господнього, або Струківська церква (1824 р.) та дзвіниця (1813 р.) Редагувати

Церква в Ясіні — досконалий зразок гуцульської школи дерев'яного будівництва, один з найгарніших і найвідоміших дерев'яних храмів України. 21 червня 2013 року на 37-й сесії Комітету Світової спадщини ЮНЕСКО, що проходила у Камбоджі, Струківська церква разом з іншими дерев'яними церквами карпатського регіону, була включена у список світової спадщини ЮНЕСКО.

Історія знаменитої Струківської церкви тісно пов'язана з історією заснування села. Місце, де стоїть Вознесенська церква, люди вважають святим і розповідають, як кілька сотень років тому повертався додому на галицький бік Карпат гуцул Іван Струк із села Зеленого з отарою овець. Добра погода і чарівна долина затримали пастуха, а коли вдарили морози, він кинувся до перевалу, але було вже пізно.

Раптова зима засипала снігом дорогу. Іван Струк зрозумів, що овець провести через перевал не вдасться, і вернувся в долину. Збив сяку-таку кошару і залишив овець напризволяще в ясеновій хащі, а сам повернувся додому. Навесні Іван Струк з сином вернувся на місце, де залишив отару, щоб знайти хоч залишки овець. Яке ж було його здивування, коли він побачив усіх овець живими та ще й з приплодом. Тільки чудом можна було пояснити рятунок стада.

Струк збудував на цім місці каплицю, а також хату з найбільшого ясеня, пень якого був такий широкий, що довкола нього могли сісти 12 людей, а в долині заснував село і дав йому назву Ясіня. Пізніше на місці каплиці збудували церкву.

Церква Вознесіння є однією з найдосконаліших дерев'яних церков на всій Гуцульщині. Є якісь чари в співвідношеннях бічних рамен та центрального зрубу, в гладко тесаних колодах зрубів, у ґонтових покрівлях дахів і в маленьких ліхтариках над ними.

Церкву необхідно обійти довкола, щоб мати просторову уяву про неї, щоб оцінити колену її частину. На одвірку церкви вирізано напис про те, що в 1894 р. Василь Попадюк дав кошти на престіл, а Гриць Павлючок, Петро Павлючок та Юра Сплящук (або Спащук) робили підвалини та іншу роботу з оновлення церкви. У 1994 р. до західного зрубу добудували з дерева довгий коридор.

Дзвіниця Вознесенської церкви за своїми архітектурними та художніми якостями займає місце серед найдосконаліших витворів закарпатського народного зодчества. Всі, хто писав чи говорив про ясінську дзвіницю, в один голос визнавали її найгарнішою, найдосконалішою, такою, що не має собі рівних у краї. Нижній чотиристінний зрубний ярус вище піддашшя переходить у восьмерик, який оптично ділиться на три частини дашками. Вкриває дзвіницю восьмисхиле шатро, увінчане главкою з хрестом. Світло і тінь вимальовують вишукані форми, акцентують горизонтальні членування, окреслюють кожну деталь дзвіниці. Висота смерекової споруди — 11 м.

Розповідають, що вона була перенесена до Вознесенської церкви в 1895 р. від знищеної пожежею церкви в північній частині селища (можливо, від церкви Св. Духа, що стояла в Нижній Ясіні і датувалася 1642 р.). Верхній одвірок декоровано композицією з хреста і солярних знаків і написом: «ANNO DOMINI 1813». Архітектори Б. Я. Киндзельський та І. Р. Могитич реставрували церкву і дзвіницю в 1971 р.

Парох Ясіня Юлій Бачинський був в'язнем сибірських таборів від 1949 по 1956 р.

Інші архітектурні об'єкти села Редагувати

Церква Різдва Богородиці. У 1801 р. у верхній частині села була стара дерев'яна церква, що не підлягала ремонту, але вже існував урядовий проєкт нової церкви. Після її зруйнування збудували кам'яну церкву типової базилічної форми, присвячену Різдву пр. Богородиці;
Церква Св. Михаила на вул. Стебний (XIX ст.);
Церква св. ап. Петра і Павла;
Костьол святих Петра і Павла (1814 р.);
Покровська церква (1903 р.). У 1801 р. в Нижній Ясіні була дерев'яна церква в доброму стані, забезпечена необхідними атрибутами. Шематизми Мукачівської єпархії за 1883 та 1915 р. згадують у Нижній Ясіні дерев'яну церкву Зішестя св. духа, збудовану в 1642 р. Церква згоріла в 1896 р., а в 1903 в нижньому кінці Ясіня збудували велику муровану церкву базилічної форми, яку освятив єпископ Юлій Фірцак;
Каплиця Вознесіння Господнього (1931). Каплиця, збудована у формах класичної гуцульської п'ятизрубної церкви, безперечно, належала до цікавих пам'яток народної архітектури. Організував спорудження каплиці о. Олекса Кабалюк. Розповідають, що церкву і каплицю разом з кількома будинками спалили угорці (очевидно, йдеться про воєнні дії) 27 вересня 1944 р;
Церква св. Івана Хрестителя (1926). Церкву збудували коштом вірників за ініціативою архімандрита о. Олекси Кабалюка. Гарна, пропорційна споруда належала до храмів «середньогуцульського» стилю. Подібно до православної церкви в Розтоках, споруда мала вежки з шатрами над невеликими бічними раменами та на гребені даху над вівтарем. У наві був гарного різьблення двоярусний іконостас. Образи намісного ряду прикрашали різьблені рами, а найпишніше було вирізьблено царські та бічні двері. Наступний празниковий ряд утворювали викладені в один ряд 12 ікон у простих рамах та «Тайна вечеря» посередині. Чудовим зразком гуцульського різьбарства була свічкова люстра, виконана учнями Ясінської різьбарської школи. Люстру купив і подарував церкві куратор православної громади Юра Кабалюк, про що свідчив напис: «ДАРОВАВ 30.VI.1926 ЮРА КАБАЛЮК ИЗ ЯСІНІ». Розповідають, що церкву і каплицю разом з кількома будинками спалили угорці (очевидно, йдеться про воєнні дії) 27 вересня 1944 р;
Єврейське кладовище (19 ст.);
оборонні елементи Лінії Арпада.

Пам'ятники Редагувати

Пам'ятна стела герою Радянського Союзу Расулу Ісетову

пам'ятник Олексі Борканюку (скульптор — Іван Кушнір, відкрито у 1954 р.)
пам'ятник Степанові Клочураку та Українській народній раді в Ясіню (скульптор — Михайло Белень, відкрито у 2011 р.)
пам'ятник братам Климпушам (скульптор — Михайло Белень, відкрито у 1997 р.)
пам'ятник невідомому солдатові
пам'ятний хрест воякові УПА Богданові Кувіку
пам'ятна стела герою Радянського Союзу Расулу Ісетову^[ru]
Пам'ятник «Небесній Сотні»

Спорт Редагувати

Футбол Редагувати

Футбольна команда «Говерла» смт Ясіня була заснована в 1947 році як команда працівників місцевого лісокомбінату «Радянські Карпати». За період існування вона майже завжди виступала в чемпіонатах Закарпатської області.

Після розпаду СРСР команда на деякий час перестала існувати, але згодом була відроджена завдяки ентузіазму тренера Леоніда Овода, колишнього вихованця команди. У 2003 році футбольна команда «Говерла» була перейменована в Футбольний клуб. Президентом клубу було обрано депутата Закарпатської обласної ради Антона Зелінського.

Грає футбольна команда «Говерла» у чорно-червоній формі.

У 2008 році «ФК Говерла Ясіня» стала «Срібним Призером» Чемпіонату Закарпаття в Супер-Лізі.

У 2010 році на Чемпіонаті «Гуцульської Ліги» Рахівського району команда здобула «срібло».

З 2011 року «ФК Говерла Ясіня» виступає в Першій Лізі Закарпаття.

Лижні види спорту Редагувати

У Ясіні тривалий час функціонували гірськолижні школи спортивних товариств «Колос» і «Спартак». Її вихованці ставали призерами союзних чемпіонатів, чемпіонами та призерами республіканських і українських першостей.

У Лазещині добрих успіхів досягла школа з лижного спорту — брати Білосюки захищають честь збірної України на міжнародних змаганнях, у тому числі і на Зимовій Олімпіаді (Ванкувер)

Культура Редагувати

Довгий час мистецькою візитівкою Ясіня був самодіяльний ансамбель пісні та танцю «Гуцульщина».

Відомі особи Редагувати

Степан Клочурак — президент Гуцульської республіки

Василь Климпуш — один з керівників Гуцульської республіки

У Ясіні народились: Редагувати

Степан Клоручак — український закарпатський громадсько-політичний діяч, журналіст, президент Гуцульської республіки, міністр господарства та оборони Карпатської України.
Іванчо Даніель — єпископ греко-католицької митрополії в Піттсбурзі американського екзархату Русинської греко-католицької церкви.
Олексій Кабалюк — архімандрит, активіст руху за відродження православ'я на Закарпатті.
Дмитро Німчук — депутат першого Сойму Карпатської України.
Іван Ковбаснюк — український гірськолижник, член збірної України на Олімпійських іграх 2018 та 2022 років.
Василь Климпуш — один із керівників Гуцульської республіки у 1918 році, посол Сойму Карпатської України.
Дмитро Климпуш — один з перших на Закарпатті українських підприємців, один із керівників Гуцульської республіки у 1918 році.
Мирослав Климпуш (* 1945) — український державний діяч, інженер, спортсмен.
Орест Климпуш — український політик, інженер, дипломат.
Бела Баккай — угорський поет.
Дмитро Бандусяк — окружний провідник ОУН Закарпаття у 1944—1946.
Андрій Білусяк — депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання.
Олекса Борканюк — керівник комуністичного руху в Закарпатській Україні.
Еміль Двігалли^[hu] — угорський урядовець середньої школи.
Наталя Микольська (* 1980) — юрист, урядовець.
Василь Молдавчук — генерал-майор МВС України.
Йосип Надольський (1960—2013) — український вчений, кандидат політичних наук, доцент кафедри політології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
Михайло Тулайдан (1908—1987) — різьбяр, кандидат в члени спілки художників СРСР.
Фелкай Ференц — угорський письменник і журналіст.
Йосип Франц (* 1956) — професор Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, художній керівник та головний диригент симфонічного оркестру «Ренесанс», заслужений діяч мистецтв України.
Михайло Петрович Андріюк (1969 - 2023) - відзначився у ході захисту України внаслідок повномастбного вторгення РФ. Загинув у селі Іванівське Донецької області. Був командиром бойової машини, командиром 3 штурмового відділення 2 штурмового відділу 6 штурмової роти 2 штурмового батальйону військової частини А4010 ЗСУ.

У Ясіні зростали, формувалися та працювали: Редагувати

Маруся Тисянська — поетеса.
Василь Калинюк (6.1.1937—15.3.2017) — композитор, диригент, заслужений діяч культури УРСР.
Василь Качуряк (1917—1998) — освітянин, поет, лісник.
Антін Кущинський — військовик І української революції, публіцист, громадський діяч, педагог (у школі с. Кевелів).
Василь Нетяженко — вчений у галузі терапії, член-кореспондент Академії медичних наук України (2002), заслужений діяч науки і техніки України (2001).
Іван Онуфрак (1941—2015) — засновник та художній керівник народного аматорського ансамблю танцю «Візерунок» (м. Надвірна Івано-Франківської обл.).
Улас Самчук — письменник, працював над романом «Гори говорять».
Світлана Сварич (Процюк) — педагог-організатор школи мистецтв ім. М. Леонтовича, художній керівник хору «Мелодія» (Київ).
Василь Студеняк (1922—2006) — педагог-організатор, актор самодіяльної драматургії.

Туристичні місця Редагувати

храм св. Івана Хрестителя (1926)

єврейське кладовище (XIX ст.)

оборонні елементи Лінії Арпада

дерев'яний храм Вознесіння Господнього або Струківська церква

водоспад Труфанець

парк культури і відпочинку

памятка природи Ясен звичайний
«капличка Довбуша», споруджена коштом ватага 1750 року.

пам'ятник Степанові Клочураку та Українській народній раді в Ясіню

пам'ятник братам Климпушам

пам'ятник невідомому солдатові

пам'ятний хрест воякові УПА Богданові Кувіку

пам'ятник «Небесній Сотні»

Галерея Редагувати

Див. також Редагувати

Ясіня (курорт)

Література Редагувати

Згадки (матеріали) про Ясіня
Автор	Назва видання чи публікації	Місце, суб'єкт та рік видання	Сторінки або предметна область	Наявність у публічних бібліотеках
Ю. Бендак, О. Масляник	Художники Закарпатської Гуцульщини	Львів: Тиса, 2013	в тому числі репродукції полотен Василини Зейкан, Михайла Кузюка, Юрія Кузюка, Ріти Мініх, робіт Михайла Тулайдана	ЛНБ-С
«Бурун»	Воєнне значення й стратегічне положення Закарпаття // Війна й техніка: Воєнно-науковий збірник	Париж, 1938	37-44	www
Майкл Вінч	«Одноденна держава»: свідчення англійського очевидця про події Карпатської України	Київ: Темпора, 2012	47-99, 111—114, 116—118, 125—126 і 131—132, 205, 206, 209, 214—218, 309—310 (на сторінках містяться спогади про Климпушів, архимандрита Кабалюка, Спасюка, Клочурака, гуцулів і урядовців Ясіня), світлини
Флоріан Заплетал	Ясіня й Карловіці	-	про Струківську церкву (також на стор. газути «Трибуна»	СБ у Празі
Флоріан Заплетал	Дерев'яні церкви Закарпаття. Фотоальбом. Передм.: Миколи Мушинки, упор. Михайла Сирохмана.	Ужг. : Вид-во Олександри Гаркуші, 2015	с. 20, 21	-
Василь Кобилюх	Гуцульщина в праісторії та санскриті	В матер. «Історія Гуцульщини» за ред. Миколи Домашевського, Т. 5. — Львів: Логос, 2000	44	БК-Я
О. Масляник (упор.)	Гуцульщина у Львові	Львів: Тиса, 2012	в тому числі біографічні довідки Василя Бузака, Володимира Звонаря, Володимира Тимчука	ЛНБ-С
В. В. Мокін	Геоінформаційна аналітична система моніторингу якості і використання водних ресурсів та стану водогосподарських об'єктів річки Тиса у Закарпатській області	Вінниця: Універсум, 2000	досл. верхів'я басейну р. Тиса	ЛНБ-С
Микола Мушинка	Володимир Гнатюк і Закарпаття: дисертація	Пряшів	-	-
Олександр Пагіря	Між війною та миром: відносини між ОУН і УПА та збройними силами Угорщини (1939—1945)	Торонто-Львів: Вид-во «Літопис УПА», 2014	272, 430	ЛНБ-С
Степан Пушик	Колишній контрабандист // Ватра на Чорній горі	Івано-Франківськ: Нова зоря, 2001	172	ЛНБ-С
Schrift und …	ZONE 12 COL XXXI KOROSMEZO und MIKULICZYN 4673	Відень: k.u.k. militärgeographisches institut, 1880	висвітл. мапа краю	ЛНБ-С
Василь Тарчинець	Полковник із Ясіня	Львів: Камула, 2003	про О. Борканюка	ЛНБ-С
Володимир Тимчук	Гуцульське повстаннє	Львів: Астролябія, 2014	поема	ЛНБ-С
Любов Фельбаба-Клушина	Рослинний покрив боліт і водойм верхів'я басейну р. Тиса (Українські Карпати) та флювіальна концепція його охорони: [монографія]	Ужгород: Ліра, 2010	досл. верхів'я басейну р. Тиса	ЗОУНБ
Штефан Августин	Августин Волошин, президент Карпатської України	Торонто: Карпатський дослідний центр, 1977	46, 47, 58, 83, 175	-
Тетяна Ястремська	Традиційне гуцульське пастухування	Львів: НАН України, ІУ, 2008	349	ЛНБ-С

Примітки Редагувати

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
Розподіл населення за рідною мовою — перепис 2001 року^{[недоступне посилання]}
Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30 травня 1947 р. «Про … Вел. Березний, Вел. Бичків, Волове, Іршава, Королеве, Перечин, Рахів, Свалява, Солотвина, Тячів, Чоп і Ясиня, …»
. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 5 грудня 2015.
. Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 26 вересня 2013.
. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 26 вересня 2013.
. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 26 вересня 2013.
bbodnar813 (18 лютого 2023). Сумні новини із війни надійшли на Закарпаття (ФОТО). Закарпатський ДІАЛОГ (укр.). Процитовано 18 лютого 2023.
Ця категорія містить відомості лише про книги та наукові публікації, в яких на сторінках йде мова про селище. Введені скорочення для публічних бібліотек: «БК-Я» — будинку культури Ясіня, «ЛНБ-С» — Львівська національна бібліотека імені В. Стефаника, ЗОУНБ — Закарпатська обл. універс. наук. бібл-ка ім. Ф. Потушняка

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ясіня

Ясіня — Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР [ 19 лютого 2020 у Wayback Machine.] (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Ю. И. Балега, С. И. Бобинец, С. К. Ваш и др.; сост. В. Л. Кандель, Л. Д. Годованный. Советское Закарпатье: Путеводитель-справочник. — Ужгород: Карпати, 1983.
В. Піпаш. Закарпатська Гуцульщина: історико-етнографічний нарис. — Ужгород: Вид-во О.Гаркуші, 2012
Ясіня // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
Гаврош Олександр. Гуцульська метрополія // Український тиждень, № 29 (90), 17-23 липня 2009 року, стор. 52-55 [ 5 жовтня 2018 у Wayback Machine.]
Струківська церква в Ясіні на сайті «Дерев'яні храми України» [ 20 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Гуцульщина і перша світова війна. Гуцульська республіка (в с. Ясіня) на rbdut.at.ua [ 5 грудня 2013 у Wayback Machine.]
Ясіня. Історичні фото

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)

[2] Розподіл населення за рідною мовою — перепис 2001 року^{[недоступне посилання]}

[3] Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30 травня 1947 р. «Про … Вел. Березний, Вел. Бичків, Волове, Іршава, Королеве, Перечин, Рахів, Свалява, Солотвина, Тячів, Чоп і Ясиня, …»

[4] . Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 5 грудня 2015.

[5] . Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 26 вересня 2013.

[6] . Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 26 вересня 2013.

[7] . Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 26 вересня 2013.

[8] r813 (18 лютого 2023). Сумні новини із війни надійшли на Закарпаття (ФОТО). Закарпатський ДІАЛОГ (укр.). Процитовано 18 лютого 2023.

[9] Ця категорія містить відомості лише про книги та наукові публікації, в яких на сторінках йде мова про селище. Введені скорочення для публічних бібліотек: «БК-Я» — будинку культури Ясіня, «ЛНБ-С» — Львівська національна бібліотека імені В. Стефаника, ЗОУНБ — Закарпатська обл. універс. наук. бібл-ка ім. Ф. Потушняка