Саа́мські мо́ви — група фіно-угорських мов, якими розмовляють саами (лопарі), основне корінне населення області Сапмі (Лапландія) у Скандинавії на півночі Європи.
| Саамські мови | |
|---|---|
| Sámegielat (північно-саам.) | |
| Територія поширення саамських мов.: цифрами на мапі вказані 1. півд.-саамська 2. уме 3. піте 4. луле 5. півн.-саамська 6. скольтська 7. інарі 8. кілдинська 9. терська. Темніше виділені р-ни офіц. статусу півн.-саамської мови | |
| Поширена в | Норвегія, Швеція, Фінляндія, Росія |
| Регіон | Сапмі (Sápmi, інакше Лапландія) |
| Носії | бл. 50 тис. чол. |
| Писемність | латинське письмо |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Офіційна | статус офіційної мови в деяких муніціпіях Норвегії; визнано мовою нацменшини в ряді муніціпій Швеції та Фінляндії |
| Регулює | офіційного регулювання немає |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | se (північно-саамська мова) |
| ISO 639-2 | sma, sme, smi, smj, smn, sms |
| SIL | sia — аккала sjd — кільдинська sjk — †кемі sjt — терська smn — саамі-інарі sms — саамська скольтська sju — уме sje — піте sme — північно-саамська smj — лулє sma — південно-саамська |
Територія поширення і чисельність мовців ред.
Саамська мова поширена на сучасних землях проживання саамів у Лапландії — територіально це північ Норвегії, Швеції, Фінляндії, а також північно-західні території Російської Федерації, зокрема Кольський півострів (частково Карелія і Мурманська область).
Чисельність мовців саамських мов становить: 27 тис. осіб у Норвегії, бл. 17 тис. осіб у Швеції, бл. 4 тис. осіб у Фінляндії, у Росії — 787 осіб, у решті країн — лічені носії саамської мови, наприклад, за результатами перепису населення України 2001 року її вказали рідною лише три представники саамської національності із загального числа 136 саамів України.
Походження, класифікація і субмови ред.
Як і походження саамів, так і коріння їхніх мов породили численні суперечки в науковому і навколонауковому світі. Праоснова сучасних саамських мов припинила існування багато століть тому, і на початок XXI століття нараховується дев'ять-десять живих саамських мов (діалектів).
Саамські мови (разом з фінською) класифікуються як фіно-саамська гілка угро-фінської групи мов уральської мовної родини. Вчені зазначають близькість саамських мов до прибалтійсько-фінських мов цієї ж мовної групи, що вони схильні пояснювати тим, що начебто пращури сучасних саамів за давнини розмовляли невідомою щодо її генетики мовою, потім перейшли на прабалто-фінську, а вже потому зазнали значного, в тому числі і мовного впливу з боку фінів. Тому деякі мовознавці резонно відмічають взагалі умовність такої класифікації, адже до третини саамської лексики є мовним субстратом, що не знаходить відповідників у решті фіно-угорських мов (тому іноді саамські мови включають в окрему, третю за ліком після угро-фінської та самодійської, групу мов уральської мовної родини.
Саамські мови мають спільний код ISO-2: smi, хоча є діалектним континіумом. Якщо в західній (і загалом міжнародній) науковій літературі вкорінилася традиція розглядати їх як окремі мовні одиниці, то в російській лінгвістиці довго побутував погляд про єдину саамську мову та її діалекти. Попри на спільний граматичний стрій, фонетичні й лексичні відмінності окремих саамських мов утруднюють взаєморозуміння між їхніми носіями.
Традиційним є поділ саамських мов на дві великі групи: західні та східні саамські мови (підгрупи):
- Західно-саамська підгрупа:
- південносаамська мова (код ISO 639-2: sma) — Норвегія та Швеція.
- уме-саамська мова (ууме, код ISO 639-3: sju) — Норвегія та Швеція (під загрозою зникнення).
- луле-саамська мова (лууле, код ISO 639-2: smj) — Норвегія та Швеція.
- піте-саамська мова (код ISO 639-3:sje) — Норвегія та Швеція (на межі зникнення).
- північносаамська мова (коди ISO 639-1/ISO 639-2: se/sme) — єдина саамська мова, яка має код ISO 639-1 через значне число активних носіїв у Норвегії, Швеції та Фінляндії; саме її подеколи мають на увазі, коли зараз пишуть про саамську мову (в однині), адже ця мова є не тільки живою, а й активно розвивається (література, ЗМІ), саме за нею закріплений офіційний статус у низці муніципій скандинавських країн; вважається, що бл. 3/4 усіх саамів розмовляють саме північно-саамською мовою.
- Східно-саамська підгрупа:
- кемі-саамська мова † (код ISO 639-3: sjk) — вважається зниклою; нею розмовляли саами центральної фінської Лапландії.
- інарі-саамська мова (код ISO 639-2: smn) — саами громади Інарі в Фінляндії.
- колтта-саамська мова (код ISO 639-2: sms) — фінські саами-скольти і російські нотозерські саами, тому в Росії має назву нотозерського діалекту саамської мови.
- кільдинська саамська мова (код ISO 639-3: sjd) — Росія, де вважається кільдинським діалектом мови кольських саамів.
- аккала-саамська мова † (код ISO 639-3: sia) — зникла, була поширена в саамів Кольського півострова в Росії, де класифікується як бабінський діалект кольської саамської мови.
- терська саамська мова (тер, код ISO 639-3: sjt) — Росія, де класифікується як йоканьзький діалект (також під загрозою зникнення).
Особливості саамських мов ред.
До характерних ознак саамських мов відносять:
У фонетиці ред.
- як і в ін. фіно-угорських мовах наявність довгих і коротких голосних і приголосних, також дифтонгів і трифтонгів;
- система чергування голосних і приголосних, яка носить морфологічне значення;
- наявність основного і додаткових наголосів — основний падає на перший склад, другорядні — на всі наступні непарні, крім останнього;
- чисельні обмеження у вживанні фонем;
У морфології ред.
- на відміну від більшості фіноугорських у саамських мовах виражені як аглютинація, так і флексія (зокрема внутрішня флексія);
- іме́нникові властиві категорії числа (в тому числі подвійне число), відмінка (є 8 відмінків: називний/номінатив, родовий/ґенитив, знахідний/акузатив, ессив, місцевий/інессив, елатив, давально-спрямувальний/датив, іллатив, позбавительний/абессив, спільний/комітатив), присвійності; категорії роду немає;
- Дієслово в саамських мовах має 4 часа, 4 способи, 2 дієслівні відміни; неособові форми представлені інфінітивом, дієприкметниками, дієприслівниками і віддієслівними іменниками;
У синтаксисі ред.
- на відміну від прибалтийсько-фінських мов відсутнє узгодження прикметників-визначень з іменниками у числі та відмінку;
- для саамської оповіді не характерні сполучники, при цьому всі причинно-наслідкові, часові, умовні та інші зв'язки у розповіді виражені у формі простих речень;
- порядок слів у реченні нефіксований.
У лексиці ред.
- для саамських мов, в залежності від географічної близькості та історичної державної приналежності носіїв окремих мов (діалектів) притаманні запозичення з германських і російської мов; також притаманні запозичення з прибалтийсько-фінських, а у східних груп — з самодійських мов.
Писемність ред.
Писемні норми мають 6 саамських мов: північно-саамська, південно-саамська, луле, інарі, скольтська і мова кольських саамів (фактично кільдинська) у Росії.
Писемність для саамських мов на основі латинки вперше було створено місіонерами у XVII ст. в Швеції для уме-саамської мови (т. зв. шведсько-саамська література мова). У 1-й пол. XVIII ст. з'явилась писемність для норвезьких саамів, а на поч. XIX ст. — для фінських. У 1978 році було створено комісію, яка виробила для північних скандинавських саамських мов єдину орфографічну норму.
У латинській абетці скандинавських саамських мов є додаткові літери:
- у північно-саамській (сучасна версія, 1985 рік): Áá Čč Đđ Ŋŋ Šš Ŧŧ Žž;
- у саамській інарі (з 1996 року): Áá Ââ Ää Čč Đđ Šš Žž;
- у скольтській мові: Áá Ââ Čč Ʒʒ Ǯǯ Đđ Ǧǧ Ǥǥ Ǩǩ Ŋŋ Õõ Šš Žž Åå Ää ´ ;
- у луле (Швеція): Áá Åå Ńń Ää;
- у луле (Норвегія): Áá Åå Ńń Ææ;
- у південно-саамській (Швеція): Ää Öö Åå;
- У південно-саамській (Норвегія): Ææ Øø Åå.
У 1933 році для кольських саамів (лопарів) у Росії було розроблено абетку на основі латинки, але в 1937-му її було замінено на кириличну, втім викладання і нею не велося аж до 1982 року, коли було видано буквар для шкіл, який містив нову редакцію кириличної абетки мови саамів Росії:
| А а | Ӓ ӓ | Б б | В в | Г г | Д д | Е е | Ё ё | Ж ж | З з | Һ һ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| /a/ | /*a/ | /b/ | /v/ | /g/ | /d/ | /je/ | / jo/ | /ʒ/ | /z/ | /ʰ/ |
| И и | Й й | Ҋ ҋ | Ј ј | К к | Л л | Ӆ ӆ | М м | Ӎ ӎ | Н н | Ӊ ӊ |
| /i/ | /j/ | /ç/ | /k/ | /l/ | /ɬ/ | /m/ | /m̥/ | /n/ | /n̥/ | |
| Ӈ ӈ | О о | П п | Р р | Ҏ ҏ | С с | Т т | У у | Ф ф | Х х | Ц ц |
| /ŋ/ | /o/ | /p/ | /r/ | /r̥/ | /s/ | /t/ | /u/ | /f/ | /x/ | /ʦ/ |
| Ч ч | Ш ш | Щ щ | Ъ ъ | Ыы | Ь ь | Ҍ ҍ | Э э | Ӭ ӭ | Ю ю | Я я |
| /ʧ/ | /ʃ/ | / ʃj/ | // | /ɨ/ | /j/ | * | /e/ | /*e/ | /ju/ | /ja/ |
- напівм'який знак Ҍ (наприкінці слів і перед наступними приголосними) і літери ӓ, ӭ означають напівм'якість попередніх «д», «т», «н».
У 1985 році видали великий саамсько-російський словник (кільдинська мова/кільдинський діалект) за редакцією Р. Д. Куруч.
Використання і сучасне становище ред.
Сучасна північно-саамська мова — мова ЗМІ, в тому числі і телебачення, освіти і культури. Національна саамська інтелігенція популяризує саамську і саамомовну культуру, створено національну саамську літературу. Північно-саамська представлена в Інтернеті, зокрема діє Саамська Вікіпедія, також тестується Вікіпедія південно-саамською мовою.
Стаття 110 Конституції Норвегії (чинна з 1988 року) проголошує відповідальність державних органів у створенні умов розвитку і збереження культури і побуту саамів, саамської мови тощо. Зараз північно-саамська є офіційною в наступних муніципіях: Каутокейно (Kautokeino), Карасьйок (Karasjok), Кофьйорд (Kåfjord), Нессебю (Nesseby), Порсангер (Porsanger), Тана (Tana), Тюсфьйорд (Tysfjord) і Сноса (Snåsa).
У Фінляндії з 2003 року саамська є офіційною в повітах Енонтекьо (Enontekiö), Інарі (Inari), Соданкюля (Sodankylä) і Утсійокі (Utsjoki).
З 1 квітня 2002 року саамська стала 1-ю з 5 офіційно визнаних мов нацменшин Швеції.
Словничок найуживаніших слів ред.
Нижче наводиться словничок найуживанішої північно-саамської лексики з українськими відповідниками:
| Північно-саамське слово | Український переклад |
|---|---|
| eana | земля |
| albmi | небо |
| čáhci | вода |
| dolla | вогонь |
| olmmái | чоловік |
| nisson | жінка |
| borrat | їсти |
| juhkat | пити |
| stuoris | великий |
| uhcci | маленький |
| idja | ніч |
| beaivi | день |
| mánnu | Місяць |
| beaivváš | Сонце |
| biegga | вітер |
| muohta | сніг |
| várri | гора |
| vuovdi | ліс |
| johka | узбережжя |
| mearra | море |
| guolli | риба |
| fanas | човен |
| boazu | олень |
| mohtorgielká | Снігохід |
| beana | собака |
| dállu | дім, хутір |
| goahti | намет |
| bearaš | родина |
| čearda | народ, група людей |
| siida | селище, община |
Примітки ред.
- [Перепис населення у Росії 2002 року (рос.). Архів оригіналу за 1 лютого 2013. Процитовано 16 червня 2008. Перепис населення у Росії 2002 року (рос.)]
- Всеукраїнський перепис населення 2001 року / Національний склад населення, громадянство / Розподіл населення за національністю та рідною мовою[недоступне посилання](укр.)[недоступне посилання з квітня 2019]
- [. Архів оригіналу за 12 квітня 2008. Процитовано 16 червня 2008. Енциклопедія Круґосвєт: Мови світу (рос.)]
- Відмінювальні властивості іменника передаються також спеціальними післяскладами і прийменниками
- Саамська Вікіпедія
- Вікіпедія південно-саамською у Вікі-інкубаторі. Архів оригіналу за 5 червня 2008. Процитовано 16 червня 2008.
Джерела, посилання і література ред.
- Sammallahti Р. The Saami Languages: an introduction, Kárášjohka, 1998 ISBN= 82-7374-398-5 (англ.)
- Керт Г. М. Саамский язык. Л., 1971 (рос.)
- Куруч Р. Д. та ін. Саамско-русский словарь., М.: «Русский язык», 1985, 8000 слів
- саамсько-англійський міні-словник (5538 слів у саамськомовній частині) ©1999–2007 Kimberli Mäkäräinen [ 18 вересня 2012 у Wayback Machine.]
- Саамські шрифти, посилання [ 25 червня 2008 у Wayback Machine.] (рос.)
- (ASF, 4 мб)
- Саамско-русский словарь, Куруч Р. Д., Граматика саамської мови [ 3 квітня 2008 у Wayback Machine.] (DJVU, PDF)
- Эндюковский А. Г. Саамь букваррь. Л., 1937
- Хайду П. Уральские языки и народы. М., 1985 (рос.)
- Хелимский Е. А. Саамский язык. // Красная книга языков народов России. Энциклопедический словарь-справочник, М., 1994 (рос.)
- Itkonen T. I. Lapparnas förekomst i Finland., Stockholm: Ymer, 1947, стор. 43–57 (швед.)
- Koponen E. Lappische Lehnwörter im Finnischen und Karelischen., Lapponica et Uralica. 100 Jahre finnisch-ugrischer Unterricht an der Universität Uppsala, Uppsala: Studia Uralica Uppsaliensia, 1996, стор. 83-98 (нім.)
- Saarikivi J. Über das saamische Substratnamengut in Nordrußland und Finnland. // Finnisch-ugrische Forschungen 58, Helsinki: Société Finno-Ougrienne, 2004 стор. 162—234 (нім.)