Еміль Пікар

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пікар.

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Шарль Еміль Пікар
фр. Charles Emile Picard
Ім'я при народженні	фр. Charles Émile Picard
Народився	24 липня 1856(1856-07-24)^[…] Париж, Франція
Помер	11 грудня 1941(1941-12-11)^[…] (85 років) Париж, Франція
Поховання	цвинтар Монпарнас
Країна	Франція
Національність	француз
Діяльність	математик, викладач університету
Alma mater	Вища нормальна школа
Галузь	Математика
Заклад	Паризький університет
Посада	крісло 1 Французької академії^d, president of the Mathematical Society of France^d, президент і президент
Науковий керівник	Жан Гастон Дарбу і Шарль Ерміт
Аспіранти, докторанти	Андре Вейль Бернштейн Сергій Натанович Станіслав Заремба René-Louis Baire^d Gheorghe Călugăreanu^d Paul Dubreil^d Жак Соломон Адамар Gaston Julia^d Траян Лалеску Philippe Le Corbeiller^d Поль Пенлеве Михайло Петрович Симіон Стоілов Ернест Весс Henri Villat^d Pádraig de Brún^d Claude Chevalley^d Lucien Alphonse Blondel^d Georgios Remoundos^d Theodor Angheluță^d Georges Bouligand^d Gheorghe Bratu^d Théophile Got^d Georges Giraud^d Henri Mineur^d
Членство	Лондонське королівське товариство Французька академія Французька академія наук Академія наук СРСР Петербурзька академія наук Ліга французької батьківщини^d Прусська академія наук Папська академія наук Американська академія мистецтв і наук Угорська академія наук Російська академія наук Національна академія наук Італії^d Міжнародна академія історії науки Національна академія наук США Туринська академія наук
Відомий завдяки:	Функтор Пікара Група Пікара Теорема Пікара Многовид Пікара Формула Пікара–Ліфшиця Теорема Пікара — Лінделефа Пенлеве трансценденти
Нагороди	премія Понселе (1886) Grand prix des sciences mathématiques^d (1888) Член Американської академії мистецтв і наук^[d] іноземний член Лондонського королівського товариства^[d] (25 березня 1909)
Автограф
Еміль Пікар у Вікісховищі

Шарль Еміль Пікар (фр. Charles Emile Picard; фр. вимова: [ʃaʁl emil pikaʁ]; МФА: [ʃaʁl emil pikaʁ]; 24 липня 1856, Париж — 12 грудня 1941, там само) — французький математик.. Член Паризької академії наук з 1889 року. У 1910 році обраний президентом Паризької академії. З 1917 року — неодмінний секретар академічної Секції математичних наук. Він був в 1924 році обраний п'ятнадцятим членом, що займав крісло номер 1 у Французькій академії. Іноземний член-кореспондент Петербурзької академії наук (1895), почесний член Академії наук СРСР (1925). Член Лондонського Королівського товариства (1909). У 1908 році керував IV-м Міжнародним конгресом математиків в Римі, а в році 1920 — VI-м конгресом в Страсбурзі.

На його честь названо астероїд 29613 Шарльпікар.

Біографія і наукова діяльність

Народився в Парижі, рано втратив батька при облозі Парижа під час франко-прусської війни (1870). У 1877 році закінчив паризьку Вищу нормальну школу, потім викладав у різних навчальних закладах, з 1881 року і до кінця життя — в Сорбонні. Звання професора Сорбонни отримав у серпні 1886 року і керував кафедрою (аналізу та алгебри) аж до своєї відставки у 1931 році.

У січні 1881 року одружився з Марі, дочкою свого вчителя Шарля Ерміта. Троє з п'яти їхніх дітей загинули під час Першої світової війни.

Математичні праці, підручники та багато популярних книг Пікара показують його надзвичайне коло інтересів, а також вражаючу майстерність математики того часу. Сучасні студенти комплексного аналізу, ймовірно, знайомі з двома теоремами його імені. Його менша теорема стверджує, що кожна ціла функція, що не тотожна константі, набуває усіх значень в комплексній площині, можливо, за винятком одного значення. Його велика теорема стверджує, що аналітична функція з істотною особливістю набуває усіх значень нескінченну кількість разів, можливо, за винятком одного значення, в будь-якому околі істотно особливої точки. Він відомий фундаментальними результатами в області математичного аналізу. Як і його сучасник, Анрі Пуанкаре, Пікар був дуже зосереджений на методиці викладання студентам математики та фізики. Його підручник з аналізу (Traite d'Analyse) довгий час вважався класичним.

Крім того, він вніс важливий внесок у теорію диференціальних рівнянь, включаючи роботу з Пікара-Вессо теорії, Пенлеве трансценденти і його введення групи Пікара — групи симетрії для лінійних диференціальних рівнянь. Також він вніс істотний внесок у теорію функцій і топологію, у зв'язку з його роботою з теорії функцій, він був одним з перших математиків, що використовували нові ідеї алгебраїчної топології. Його внесок в теорію груп стосується аналога теорії Галуа для лінійних диференціальних рівнянь. Частина його праць присвячені історії та філософії математики.

В додачу до його новаторської теоретичної роботи, Пікар також вніс важливий внесок в прикладну математику, його результати знайшли широке застосування в прикладних науках: теорія пружності, телеграфія та інші. Він автор одного з перших у світі навчальних посібників з теорії відносності і її додатків до астрономії (1922). Опублікував серію біографій багатьох видатних французьких математиків, в тому числі, свого вчителя і тестя Шарля Ерміта. Посмертно виданий збірник праць Пікара займає 4 томи.

У 1943 році його вдова вирішила створити «Фонд Еміля Пікара» з якого Паризька академія кожні шість років вручає медаль за математичні досягнення. Перша медаль була вручена в 1946 році Морісу Фреше.

Див. також

• Диференціальні рівняння в часткових похідних
• Теорема Пікара

Праці (Бібліографія)

• Picard, Émile (1891-1896). Traité d'Analyse. Paris: Gauthier-Villars et fils. OCLC 530823. 
• Picard, Émile (1905). La science Moderne et son état Actuel. Paris: E. Flammarion. OCLC 43307396. 
• Picard, Émile (1922). La Théorie de la Relativité et ses Applications à l'astronomie. Paris: Gauthier-Villars. OCLC 1025334. 
• Picard, Émile (1922). Discours et Mélanges. Paris: Gauthier-Villars. OCLC 4855336. 
• Picard, Émile (1931). Éloges et Discours Académiques. Paris: s.n. OCLC 13473598. 
• Picard, Émile (1978-1981). Œuvres de Ch.-É. Picard. vol. I-IV. Paris: Centre National de la Recherche Scientifique. OCLC 4615520. 

Література

• Боголюбов А. Н. [1] — Наукова думка, 1983. — С. 375. з джерела 24 лютого 2012
• Колмогоров А. Н., Юшкевич А. П. (Ред.). Математика XIX століття. — М., 1981.

Посилання

• . MacTutor Archive. Архів оригіналу за 10 жовтня 2011. Процитовано Jule 24 2011. 
• Еміль Пікар(англ.) в проєкті «Математична генеалогія».

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Архів історії математики Мактьютор
   d:Track:Q547473
3. база даних Léonore — ministère de la Culture.
   d:Track:Q2886420d:Track:Q384602
4. Пикар Эмиль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
5. www.accademiadellescienze.it
   d:Track:Q107212659
6. Académie française
   d:Track:Q107214508
8. Французька академія наук — 1666.
   d:Track:Q377066d:Track:Q188771
9. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
10. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
    d:Track:Q829984
11. Revue d'Histoire des Sciences: la revue pluridisciplinaire de l'histoire des sciences, Revue d'histoire des sciences et de leurs applications — Presses universitaires de France, 2009. — Vol. 62, вип. 1. — P. 39–117. — ISSN 0151-4105; 1969-6582; 0048-7996
    d:Track:Q1892146d:Track:Q15761462
12. http://www.pas.va/content/accademia/en/academicians/deceased/picard.html
13. Своє перше ім'я (Шарль) Пікар не використовував, публікації підписував:Еміль Пікар
14. База даних малих космічних тіл JPL: Еміль Пікар (англ.). 

Попередник: Шарль де Фрейсіне

Еміль Пікар Французька академія, крісло 1 1924—1941

Наступник: Луї де Бройль