Марі́я Ростисла́вівна Капні́ст (справжнє ім'я: Маріетта Ростиславівна Капніст; 22 березня 1914 — 25 жовтня 1993) — українська акторка театру і кіно, заслужена артистка УРСР, шляхтянка, донька графа; праонука українського поета, драматурга і громадсько-політичного діяча Василя Капніста. Жертва сталінського терору і в'язень ГУЛАГу.
Капніст Марія Ростиславівна | |
---|---|
Ім'я при народженні | Маріетта Ростиславівна Капніст |
Народилася | 22 березня 1914 Санкт-Петербург, Російська імперія |
Померла | 25 жовтня 1993 (79 років) Київ, Україна |
Поховання | Велика Обухівка |
Громадянство | Російська імперія→ СРСР→ Україна |
Діяльність | кіноакторка |
Alma mater | Російський державний інститут сценічних мистецтв (1934) |
Роки діяльності | 1956-1993 |
Діти | дочка Радислава |
Батьки | Ростислав Ростиславович Капніст (*1875 — †1921) Анастасія Дмитрівна Байдак (*1882 — †1930) |
Провідні ролі | Наїна («Руслан і Людмила») |
IMDb | ID 0438455 |
Нагороди та премії | |
|
Життєпис ред.
Дитинство ред.
Маріетта Ростиславівна Капніст народилася 22 березня 1914 року в Санкт-Петербурзі, в особняку на Англійській набережній, у родині графа Ростислава Ростиславовича Капніста (1875–1921), нащадка українського дворянського роду, засновники якого були вихідцями з грецького острова Занте (нині — Закінф), що належав Венеційській республіці. Граф мав великі землеволодіння у Хорольському повіті Полтавської губернії. Надавав фінансову допомогу революціонерам, допомагав більшовикам ввозити з-за кордону примірники газети «Искра».
Двоюрідний прадід Марії (рідний брат її прадіда Петра Васильовича Капніста) — український поет, драматург і громадсько-політичний діяч Василь Васильович Капніст (1758–1823).
Мати Марії — Анастасія Дмитрівна Байдак (1882–1930) — із роду кошового отамана Запорозької Січі Івана Сірка, гетьмана Павла Полуботка та козацько-старшинського роду Дуніних-Борковських. Знала 8 мов.
Марія була п'ятою і найменшою дитиною в сім'ї. Мала старшу сестру Єлизавету, а також трьох братів — Василя, Григорія та Андрія. До семи років жила в Санкт-Петербурзі, у сімейному особняку на Англійській набережній. В гості до Капністів приходили найвідоміші городяни, серед яких був і Федір Шаляпін, закоханий у Анастасію Дмитрівну. Звернув увагу Шаляпін і на юну Мірочку (так Маріетту звали рідні та друзі). Давав їй уроки вокалу і хвалив її першу сценічну роботу в домашньому спектаклі.
Після Жовтневого перевороту родина переїхала на дачу в Судак, де жила бабуся. З 1920 року, коли більшовики захопили Крим, граф Капніст мав, як і всі дворяни, ходити в місцеву управу відзначатися.
13 січня 1921 року більшовики розстріляли графа — за звинуваченнями у допомозі Добровольчій армії та активну участь у повстанні кримських татар 1918 року (реабілітований 29 червня 1995 року прокуратурою Автономної республіки Крим). Перед розстрілом граф три тижні провів у підвалі судакської ЧК разом з Аделаїдою Герцик. «Графу К.» присвячений перший з п'яти «Підвальних нарисів» Аделаїди Герцик, що має назву «Todesreif» (з німецької — «Готовий до смерті») — у ньому вона описує останні дні життя Ростислава Капніста і його побачення з дітьми.
Марія Капніст про смерть батька розповіла журналістам таке:
У 1921 році більшовики також зруйнували дачу-особняк Капністів. Марії, її мамі та братам вдалося уникнути арешту. Кілька років овдовіла Анастасія Байдак викладала в Криму, щоб заробити на життя.
Навчання ред.
У 1927 році захворіла тітка у Києві — Марія переїхала до неї. Закінчила у Києві трудову школу, але мріяла про театр. Вирішила повернутися до Ленінграду, де вступила до театральної студії Юрія Юр'єва при Ленінградському драматичному театрі імені Олександра Пушкіна. Але студію закрили — тому знову повернулася до Києва, вступила в шлюб (в інтерв'ю, де про це сказала — не поточнила, з ким саме) і вступила на фінансовий факультет Інституту народного господарства. Та вчитися на фінансиста Марії було «нудно» — і вона знову повернулася до Ленінграду і вступила до театрального інституту. У місті зустріла колишнього шанувальника своєї старшої сестри Єлизавети — інженера-електрика Георгія Холодовського, знайомого ще по Судаку. Між ними зав'язалися романтичні стосунки.
У 1934 році, коли вбили Сергія Кірова, який дружив з родиною Капністів, знову почалася чистка неблагонадійних. Тоді ж Марія відмовила Лаврентію Берії, який звернув на неї увагу під час змагань на стадіоні: Марія мала вражаюче волосся — коси, товщиною в руку, і ефектну пишну фігуру (важила тоді більше 90 кілограмів). Зрештою, через дворянське походження, — її виключили з театрального інституту із забороною мешкати у Ленінграді. Змушена повернутися до Києва. Працювала бухгалтером у Києві, пізніше — у Батумі (Грузія).
Табори ред.
У 1937 році — перший арешт. Але згодом Марію відпустили. 27 серпня 1941 року — заарештована знову. За «антирадянську пропаганду». Засудили за статтею 58-10 частина 1 («пропаганда і агітація, що містять заклик до повалення радянської влади») до 8-ми років виправно-трудових таборів.
У 1950 році, у тюремній лікарні Степлагу, в Казахстані, де жила на поселенні й працювала у вугільних копальнях, народила доньку Радиславу (скорочено — Рада). Батьком дівчинки був вільнонайманий польський інженер, шляхтич, Ян Волконський, який любив Марію.
Про своє народження і батька Радислава розповідала журналістам таке:
Ян Волконський пропонував Марії шлюб, але вона відмовилася. За даними доньки — через те, що не могла забути Георгія Холодовського, який всі табірні роки підтримував її посилками — надсилав переважно сухарі, сухофрукти та цибулю, що рятували від голоду і цинги. Коли Раді виповнилося три роки, Яна Волконського розстріляли.
Ось як Марія Капніст згадувала той період:
27 серпня 1949 року звільнена зі Степлагу і направлена на поселення в село Казачинське Казачинского району Красноярського краю.
Вдруге засуджена у грудні 1951 року. Десять років таборів отримала за те, що заступилася за доньку: побачила, як її ображає вихователька в дитячому садку, і накинулася на жінку з кулаками. Вихователька, яка виявилася коханкою кадебіста, потім довго лежала в лікарні.
Доньку відібрали і відправили до дитбудинку. Якого саме — матері не повідомили. Дівчинку розшукала табірна подруга Марії Капніст — Валентина Базавлук, яка вже відбула свій термін і саме мала вийти на волю. Вона знайшла Раду в Єсаулівському дитбудинку під Красноярськом і домоглася її переведення в дитбудинок у Харкові, де сама жила. Валентина Базавлук відвідувала Раду щодня, а на вихідні — забирала до себе.
Також подруга Марії поїхала до Москви, де змогла потрапити на прийом до Анастаса Мікояна. Серед іншого, поскаржилася йому на незаконне ув'язнення Капніст. Мікоян почав з'ясовувати, чому Марія стільки років знаходиться в таборах. Завдяки його втручанню її звільнили раніше — 10 лютого 1956 року, з Ангарлагу Іркутської області (у таборі вона мала бути до 1963 року).
Після звільнення Марія поїхала до Москви. На вокзалі її зустрічав Георгій Холодовський. Дуже постарілу жінку — спочатку не впізнав. Ця зустріч шокувала Марію. Ось як вона описувала її журналістам:
З Холодовським потім дружили все життя, їздили один до одного в гості. Він кілька разів пропонував одружитися, але Марія не давала згоди.
Реабілітація ред.
У тому ж 1956 році поїхала до Києва. Оселилася у своєї подруги з 1930-х років Анни Пильняк на Деміївці (тоді — Сталінці) в приватному будинку. Працювала масажисткою, почала зніматися у кіно (перша роль-епізод — у фільмі 1956 року «Одна ніч» режисерів Максима Руфа та Олександра Музіля). За порадою знайомих — потрапила на прийом до письменника і академіка Миколи Бажана, якому розказала про свої поневіряння. За його сприяння Спілка радянських письменників України оформила Марію Капніст опікуном дружини одного з письменників, яка жила на Гоголівській вулиці в одноповерховому будинку «з примітивними зручностями».
У 1958 році — реабілітована. Постановою Верховного суду РРФСР вирок і всі наступні рішення у справі Капніст були скасовані і справу щодо неї припинено за відсутністю складу злочину.
З 1960 року — штатна актриса Театру кіноактора Кіностудії імені Олександра Довженка. Їй діставалися переважно невеликі ролі та епізоди.
Забрати доньку з харківського дитбудинку не змогла, оскільки їй видали довідку про те, що вона не може виховувати дитину — через порушення нервової системи. Також не мала постійної зарплатні і впорядкованого режиму життя — постійно їздила у відрядження на зйомки. Врешті — Раду удочерила Валентина Базавлук.
Про свої перші зустрічі з мамою Рада згадувала так:
Відносини матері і доньки налагодились, тільки коли Радислава стала підлітком.
Із 1980 року Капніст — член Спілки кінематографістів України. Із 1988 — Заслужена артистка УРСР.
Ось як відгукувалася про неї художниця Тетяна Голембієвська:
За словами Радислави, Марія Капніст була віруючою людиною і ніколи не розлучалася з фамільною іконкою Козельщанської Божої Матері, завжди давала милостиню. Також, навіть у 70 років, мала дівочу фігуру, легко робила «берізку», гарно плавала і займалася йогою.
Смерть ред.
Після таборів — ніколи не користувалася метро та підземними переходами — вони нагадували їй шахти Казахстану
На початку жовтня 1993 року потрапила в ДТП — у Києві, неподалік Кіностудії імені Олександра Довженка, намагалася перейти проспект Берестейський, але потрапила під колеса автомобіля. Лікарі нічого вдіяти вже не змогли — 25 жовтня 1993 року Марія Капніст померла в Олександрівській лікарні.
Останні хвилини життя мами Радислава Капніст згадувала так:
Похована Марія Капніст у родовому селі Велика Обухівка, на Полтавщині, на родинному цвинтарі Капністів, поруч з прадідом, Василем Васильовичем Капністом.
Родина ред.
Мала старшу сестру Єлизавету (1904–1921) та трьох братів — Василя (1907–1926), Григорія (1908–1976) та Андрія (1910–1989).
Єлизавета померла у 1921 році, через два дні після розстрілу батька, від «нервового раптового паралічу». Василь, за даними «Літературної газети», — потонув, а Андрій змінив графське прізвище на Копніст. Григорій з 1922 року працював чорноробом по радгоспам і в лісництвах, з 1925 року, після закінчення школи, — рахівником в екскурсійному бюро, з осені — в дорожньому відділі комунального господарства в Москві. Потім — техніком-топографом в бюро «Волгостроя». 26 квітня 1930 року — арештований в Москві, засуджений до 3 років заслання і відправлений в Східносибірський край. Пізніше — звільнений, працював топографом. Помер у Ярославлі у 1976 році.
У 1950 році Марія народила доньку Радиславу. Ім'я дівчинці дала на честь героїні оповідання Максима Горького «Макар Чудра». Радислава закінчила Харківський політехнічний інститут, працювала на Харківському авіаційному заводі інженером-технологом. Має двох синів — Ростислава та Георгія Капніста. Та двох онуків — Ярослава Ростиславовича та Ростислава Ростиславовича (останній народився 22 березня 1996 року, в день народження Марії Капніст).
Ось що у 2005 році Радислава Капніст розповіла про своїх дітей на онуків журналістам:
Вшанування пам'яті ред.
- Марії Капніст присвячено документальний фільм «Марія Капніст. Три свята» українського режисера Віктора Василенка (1989).
- Марії Капніст присвячено документальний фільм «Горда сльоза» українського режисера Сергія Дарійчука (2009).
- 16 травня 2014 року Укрпошта ввела в обіг поштову марку № 1370 «Марія Капніст. 1914–1993. 100 років від дня народження».
- 13 вересня 2014 року на будинку № 27/5 по вулиці Василя Липківського до століття від дня народження Марії Капніст, урочисто відкрили меморіальну дошку, присвячену акторці.
- 15 листопада 2018 року депутати Київської міської ради перейменували вулицю Желябова (названу на честь російського революціонера-народника Андрія Желябова) на вулицю Марії Капніст.
Фільмографія ред.
Марія Капніст зіграла у понад 120 художніх фільмах і створила галерею гострохара́ктерних образів у кіно — графинь, дам, монахинь, відьом, циганок і чарівниць.
Фільм | роль | рік | режисер | кіностудія |
---|---|---|---|---|
Одна ніч | епізод | 1956 | Олександр Музіль, Максим Руф | Ленфільм |
Дорогою ціною | циганка | 1957 | Марко Донський | ім. О. Довженка |
Під золотим орлом | піаністка | 1957 | Марія Афанасьєва | ім. О. Довженка |
Проста річ | гостя | 1958 | Тамаз Меліава | ім. О. Довженка |
Іванна | монахиня | 1959 | Віктор Івченко | ім. О. Довженка |
Таврія | ігуменя | 1959 | Юрій Лисенко | ім. О. Довженка |
Далеко від Батьківщини | мадам Дюваль | 1960 | Олексій Швачко | ім. О. Довженка |
Кров людська — не водиця | солдатка | 1960 | Микола Макаренко | ім. О. Довженка |
Летючий корабель | чаклунка | 1960 | Михайло Юферов, Артур Войтецький | ім. О. Довженка |
Роман і Франческа | епізод | 1960 | Володимир Денисенко | ім. О. Довженка |
Дмитро Горицвіт | матір куркуля | 1961 | Микола Макаренко | ім. О. Довженка |
За двома зайцями | пані в ілюзіоні | 1961 | Віктор Іванов | ім. О. Довженка |
Ми, двоє чоловіків | пасажирка (стара з гусаком) | 1962 | Юрій Лисенко | ім. О. Довженка |
Рибки захотілось | теща | 1963 | Микола Шейко | ім. О. Довженка |
Срібний тренер | служниця | 1963 | Віктор Івченко | ім. О. Довженка |
Ключі від неба | лаборантка | 1964 | Віктор Іванов | ім. О. Довженка |
Лушка | швея-модистка | 1964 | Леопольд Бескодарний, Ігор Самборський | ім. О. Довженка |
Тіні забутих предків | епізод | 1964 | Сергій Параджанов | ім. О. Довженка |
Війна і мир | пані на балі | 1965 | Сергій Бондарчук | Мосфільм |
До уваги громадян та організацій | стара біля дошки оголошень | 1965 | Артур Войтецький | ім. О. Довженка |
Немає невідомих солдат | пильна громадянка | 1965 | Суламіф Цибульник | ім. О. Довженка |
Хочу вірити | сусідка | 1965 | Микола Мащенко | ім. О. Довженка |
Інститутка | панянка | 1966 | Укртелефільм | |
Їх знали тільки в обличчя | піаністка | 1966 | Антон Тимонішин | ім. О. Довженка |
Білі хмари | лікар | 1968 | Роллан Сергієнко | ім. О. Довженка |
Великі клопоти через маленького хлопчика | учителька | 1968 | Олександр Муратов, Веніамін Васильківський | ім. О. Довженка |
Падав іній | стара | 1968 | Віктор Івченко | ім. О. Довженка |
Помилка Оноре де Бальзака | кузина Бетті | 1968 | Тимофій Левчук | ім. О. Довженка |
Сини йдуть у бій | Харитониха | 1969 | Віктор Туров | Беларусьфільм |
В'язні Бомона | староста барака | 1970 | Юрій Лисенко | ім. О. Довженка |
Мир хатам, війна палацам | монахиня | 1970 | Ісаак Шмарук | ім. О. Довженка |
Олеся | Мануйлиха | 1970 | Борис Івченко | ім. О. Довженка |
Салют, Маріє! | епізод | 1970 | Йосип Хейфіц | Ленфільм |
У тридев'ятому царстві... | пасажирка літака; фрейліна в помаранчевому | 1970 | Євген Шерстробитов | ім. О. Довженка |
Ваша честь | епізод | 1971 | Одеська | |
Де ви, лицарі? | Парасковія Іллівна, сусідка Ковальчука і Голубчика | 1971 | Леонід Биков | ім. О. Довженка |
Руслан і Людмила | Наїна | 1971 | Олександр Птушко | Мосфільм |
Віра, Надія, Любов | стара в лікарні | 1972 | Ісаак Шмарук | ім. О. Довженка |
Пропала грамота | відьма | 1972 | Борис Івченко | ім. О. Довженка |
Це солодке слово — свобода! | епізод | 1972 | Вітаутас Жалакявічус | Литовська, Мосфільм |
Кортик | графиня | 1973 | Микола Калінін | Беларусьфільм |
Горя боятися — щастя не бачити | придворна пані царя Дормідонта | 1973 | Віктор Туров | Беларусьфільм |
Новосілля. Хроніка подільського села | Фекла | 1973 | Василь Ілляшенко | ім. О. Довженка |
Стара фортеця | Раневська | 1973 | Олександр Муратов | ім. О. Довженка |
Біле коло | сварлива баба | 1974 | Юрій Лисенко | ім. О. Довженка |
Бронзовий птах | графиня Софія Павлівна | 1974 | Микола Калінін, Володимир Корш-Саблін | Беларусьфільм |
Кохання з першого погляду | чарівниця | 1975 | Резо Есадзе | Грузія-фільм |
Пам'ять землі | баба Орися | 1976 | Борис Савченко | ім. О. Довженка |
Синій птах | 1976 | Джордж К'юкор | Ленфільм, 20th Century Fox, Тауер Інтертеймент, Вінкс Філм | |
Табір іде в небо | Ізергіль | 1976 | Еміль Лотяну | Мосфільм |
Квартет Гварнері | графиня | 1977 | Вадим Костроменко | Одеська |
Нісенітниця | акторка | 1977 | Михайло Іллєнко | ім. О. Довженка |
Солдатки | тітка Марина | 1977 | Валентин Козачков | Одеська |
Якщо ти підеш... | тітка Марфа | 1977 | Микола Літус, Віталій Шунько | ім. О. Довженка |
Дике полювання короля Стаха | економка | 1979 | Валерій Рубінчик | Беларусьфільм |
Циркаченя | бабуся | 1979 | Володимир Бичків | ім. М. Горького |
Циган | стара циганка | 1979 | Олександр Бланк | Одеська |
Скарбничка | клієнтка Кокареля графиня | 1980 | Михайло Григор'єв, Володимир Савельєв | ім. О. Довженка |
Капіж | епізод | 1981 | Андрій Бенкендорф | ім. О. Довженка |
Андрій і злий чарівник | стара | 1981 | Геннадій Харлан | Беларусьфільм |
Повернення Баттерфляй | хатня господиня | 1982 | Олег Фіалко | ім. О. Довженка |
Подолання | епізод | 1982 | Микола Літус, Іван Симоненко | ім. О. Довженка |
Усмішки Нечипорівки | Секлета | 1982 | Олег Бійма | Укртелефільм |
Вечори на хуторі біля Диканьки | стара на весіллі | 1983 | Юрій Ткаченко | Укртелефільм |
Комічний коханець, або Любовні витівки сера Джона Фальстафа | пані у вуалі | 1983 | Валерій Рубінчик | ТО Екран |
Володьчине життя | учителька німецької мови | 1984 | Анатолій Буковський | ім. О. Довженка |
Іванко і цар Поганин | Сова | 1984 | Борис Небієрідзе | ім. О. Довженка |
Шанс | Міліца Федорівна | 1984 | Олександр Майоров | Мосфільм |
Спокуса Дон-Жуана | епізод | 1985 | Григорій Колтунов, Василь Левін | Одеська |
Золотий ланцюг | гостя Евереста Ганувера | 1986 | Олександр Муратов | ім. О. Довженка |
Місяць у повні. Ноктюрн | епізод | 1986 | Анатолій Степаненко | ім. О. Довженка |
Поруч з вами | епізод | 1986 | Микола Малецький | ім. О. Довженка |
Прем'єра у Сосновці | костюмер обласного театру | 1986 | Аркадій Микульський | ім. О. Довженка |
Двоє на острові сліз | жінка на цвинтарі | 1986 | Віктор Дашук | Беларусьфільм |
Нові пригоди янкі при дворі короля Артура | фатум; лицар; ігуменья | 1987 | Віктор Гресь | ім. О. Довженка |
Прощавай, шпана замоскворецька… | баба Роза | 1987 | Олександр Панкратов | ім. М. Горького |
Пуща | економка | 1987 | Валентин Врагов | Беларусьфільм |
Борис Годунов (фільм-опера) | епізод | 1987 | Борис Небієрідзе | Укртелефільм |
Галявина казок | стюардеса; реєстратор шлюбу; бабуся з дитиною | 1988 | Леонід Горовець, Микола Засєєв-Руденко | ім. О. Довженка, Держтелерадіо СРСР |
Історія однієї більярдної команди | ворожка Аманда | 1988 | Себастьян Аларкон | Мосфільм |
Чоловік для молодої жінки | Надірова | 1988 | Джахангір Мехдієв | Азербайджан-фільм |
Етюди про Врубеля | епізод | 1989 | Леонід Осика | ім. О. Довженка |
Сіроманець | епізод | 1989 | Петро Марусик | ім. О. Довженка |
Відьма | відьма | 1990 | Галина Шигаєва | ім. О. Довженка |
Два патрони на мамонта | Явдоха | 1990 | Олексій Плугар | Ялтафільм |
Мистецтво жити в Одесі | Маня | 1990 | Георгій Юнгвальд-Хількевич | Одеська |
Анна Карамазофф | бабуся Соня | 1991 | Рустам Хамдамов | Мосфільм, Victoria film |
Білі одежі | стара — хатня робітниця Туманової | 1991 | Леонід Білозорович | Беларусьфільм |
Екстрасенс | епізод | 1991 | Геннадій Глаголєв | Одеська, ФБ-33 |
Лох — переможець води | член мафії | 1991 | Аркадій Тигай | Ленфільм |
Людожер | Катерина Федорівна Жгутова стара політкаторжанка | 1991 | Геннадій Земель | Катарсис |
Мічені | бабуся у взуттєвій майстерні | 1991 | В'ячеслав Сорокін | Ленфільм |
Серця трьох | стара сеньйора Солано | 1992 | Володимир Попков | ім. О. Довженка, Ялтафільм |
Темні води | мати — ігуменя | 1993 | Маріано Баіно | Віктор Зуєв продакшн ЛТД |
Шанс | стара | 1993 | ||
Притча про світлицю | епізод | 1994 | Василь Ілляшенко | ім. О. Довженка |
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Капнист Ростислав Ростиславович [ 1 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Реабилитированные историей. Автономная Республика Крым: Книга третья. — Симферополь: АнтиквА, 2006. — С. 105-106. — ISBN 978-966-2930-25-2
- Капніст Марія Ростиславівна [ 2 червня 2021 у Wayback Machine.] // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 286.
- Капнисты // Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. Т. 2. — Киев, 1910. — С. 295.
- Отдел III // Весь Петроград на 1915 год: адресная и справочная книга г. Петрограда. — Петроград, 1915. — С. 271.
- ↑ Капніст Р. О., Іваницький О. О. Капніст Ростислав Ростиславович [ 19 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Сучасної України / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
- ↑ Чабан Н. Мария Капнист. В огне непоколебимая // Зоря. Область. — 2014. — 9 липня. — С. 8.
- ↑ Лисниченко И. Посетив Францию после 20 лет сталинских лагерей, графиня Капнист жаловалась: «За границей жить не могу! Так и не привыкла выключать за собой свет!» [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Факты и комментарии. — 2003. — 21 марта. — С. 28.
- ↑ Леонтович О. Моя тітонька Міра... [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Кіно-Театр. — 2009. — № 3. — С. 15-17.
- ↑ Шостак Н. Актерский талант заметил Шаляпин, а Берия сослал в лагеря [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] // КП в Украине. — 2013. — 30 жовтня.
- Леонтович О. Та, що несла людям жайворонків [ 18 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Слово просвіти. — 2003. — 9-15 квітня. — С. 9.
- Інтерв'ю доньки Марії — Радислави Капніст — для сюжету «Марія Капніст» ( на 2-й хвилині 50-й секунді) // Телеканал «Культура». — 2010. — 19 серпня.
- ↑ Мария Капнист. Графиня рудников // Капков С.В. Эти разные, разные лица: Легенди советского кино. — М.: Алгоритм, 2001. — С. 355-368. — ISBN 5926500419
- Капнист М. Р. В огне непоколебимы [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 175.
- ↑ Todesreif // Герцык Аделаида. Стихи Сугдейские. Подвальные очерки. — М.: Дом-музей Марины Цветаевой, 2010. — С. 136-152. — ISBN 978-5-93015-107-7
- Капнист М. Р. В огне непоколебимы [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 175-176.
- ↑ Про Григорія Ростиславовича Капніста [ 7 березня 2022 у Wayback Machine.] на сайті міжнародної правозахисної організації «Меморіал»
- ↑ Капнист М. Р. В огне непоколебимы [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 176.
- ↑ Азаров И. Мария Капнист — графиня из ГУЛАГа [ 1 березня 2021 у Wayback Machine.] // Литературная газета. — 2016. — №13.
- ↑ Капніст Р. О., Іваницький О. О. Капніст Марія Ростиславівна [ 1 березня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Сучасної України / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
- ↑ Цимбал Г. Рада, дочь знаменитой актрисы графини марии капнист: «Когда мама отказалась делать аборт, ее начали пытать: опускали в ледяную ванну и избивали ногами» [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Факты. — 2005. — 21 березня.
- ↑ "В огні неспалима". Марія Капніст: Інформаційно-бібліографічний список. — К., 2012. — 8 с.
- ↑ Костенко Т. «С любовью, твоя баба Яна» : так подписывала свои письма дочери актриса Мария Капнист, которой 22 марта исполнилось бы 94 года [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Комсомольская правда. — 2007. — 24 марта. — С. 5.
- Капнист М. Р. В огне непоколебимы [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 177-178.
- ↑ Капнист М. Р. В огне непоколебимы [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 179.
- Литвиненко Т. «Проста історія» однієї дворянки (Марія Ростиславівна Капніст) // Кіно-Театр. — 2003. — № 2. — С. 56-57.
- Марія Капніст Три Свята на YouTube
- Панорама українського кіно 2008—2009[недоступне посилання з липня 2019]
- Фільм «Горда сльоза» на YouTube
- . http://www.ukrposhta.com/. УДППЗ «Укрпошта». Архів оригіналу за 9 жовтня 2014. Процитовано 6 жовтня 2014.
- . http://i-pro.kiev.ua/. Інформаційна аґенція культурних індустрій ПРО. 11.09.2014. Архів оригіналу за 09.10.2014. Процитовано 4 жовтня 2014.
- Рішення Київської міської ради від 15 листопада 2018 року № 17/6068 «Про перейменування вулиці у Шевченківському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2018. — № 137 (5188). — 18 грудня. — С. 3. [ з першоджерела 26 серпня 2019.]
Джерела ред.
Основні ред.
- Азаров И. Мария Капнист — графиня из ГУЛАГа [ 1 березня 2021 у Wayback Machine.] // Литературная газета. — 2016. — №13.
- Білан А. Дарувати силу іншим (Видатній жінці і актрисі Марії Ростиславівні Капніст виповнилося б 85 років) // Українська культура. — 2000. — №3. — С. 18.
- "В огні неспалима". Марія Капніст: Інформаційно-бібліографічний список. — К., 2012. — 8 с.
- Капніст Марія Ростиславівна [ 2 червня 2021 у Wayback Machine.] // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9. — С. 286.
- Капніст Марія Ростиславівна [ 9 липня 2021 у Wayback Machine.] // Митці України: енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — Київ: "Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана", 1992. — С. 287.
- Капнист М. Р. В огне непоколебимы [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] / беседу вела Л. Ельникова // Кино: политика и люди (30-е годы): К 100-летию мирового кино. — М.:Материк-НИИ киноискусства, 1995. — С. 175-179.
- Капніст Марія [ 14 січня 2022 у Wayback Machine.] // УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. — К., 1999. — С. 607.
- Капніст Р. О., Іваницький О. О. Капніст Марія Ростиславівна [ 1 березня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Сучасної України / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
- Капніст Р. О., Іваницький О. О. Капніст Ростислав Ростиславович [ 19 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Сучасної України / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006.
- Капнист Ростислав Ростиславович [ 1 листопада 2020 у Wayback Machine.] // Реабилитированные историей. Автономная Республика Крым: Книга третья. — Симферополь: АнтиквА, 2006. — С. 105-106. — ISBN 978-966-2930-25-2
- Костенко Т. «С любовью, твоя баба Яна»: так подписывала свои письма дочери актриса Мария Капнист, которой 22 марта исполнилось бы 94 года [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Комсомольская правда. — 2007. — 24 березня. — С. 5.
- Кучерявий О. Останні інтерв’ю й остання роль матері Марії // Українська культура. — 1994. — № 9/10. — С. 19-20.
- Леонтович О. Моя тітонька Міра... [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Кіно-Театр. — 2009. — № 3. — С. 15-17.
- Леонтович О. Та, що несла людям жайворонків [ 18 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Слово просвіти. — 2003. — 9-15 квітня. — С. 9.
- Лисниченко И. Когда на вечере в доме кино объявили, что Мария Капнист умерла, у ее знакомой прямо в зале… треснуло серебряное колечко, однажды приглянувшееся знаменитой актрисе: ровно 10 лет назад, 25 октября 1993 года, ушла из жизни Мария Капнист, игравшая графиню в «Бронзовой птице» и колдунью Наину в «Руслане и Людмиле» // Факты и комментарии. — 2003. — 25 жовтня. — С. 6.
- Лисниченко И. Посетив Францию после 20 лет сталинских лагерей, графиня Капнист жаловалась: «За границей жить не могу! Так и не привыкла выключать за собой свет!» [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Факты и комментарии. — 2003. — 21 березня. — С. 28.
- Литвиненко Т. «Проста історія» однієї дворянки (Марія Ростиславівна Капніст) // Кіно-Театр. — 2003. — № 2. — С. 56-57.
- Мария Капнист. Графиня рудников // Капков С.В. Эти разные, разные лица: Легенди советского кино. — М.: Алгоритм, 2001. — С. 355-368. — ISBN 5926500419
- Про долю актриси Марії Капніст (За участи Раїси Недашківської) // Територія кіно. Авторська програма Сергія Тримбача (телеканал «Культура»). — 2017. — з 08.37 по 18.45.
- Самолевская О. Главная роль Марии Капнист [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] // День. — 2014. — 23 грудня.
- Скалій Р. Мозаїка спогадів про Марію Капніст [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Кіно-Театр. — 2007. — № 5. — С. 25-28.
- Топачевський А. Мистецьке коло козацького роду [ 18 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Слово «Просвіти». — 2009. — №30 (30 липня — 5 серпня). — С. 10.
- Цимбал Г. «Не смейтесь над старостью человека, чьей молодости вы не видели» [ 11 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Сегодня. — 2002. — 15 лютого. — С. 11.
- Цимбал Г. Рада, дочь знаменитой актрисы графини марии капнист: «Когда мама отказалась делать аборт, ее начали пытать: опускали в ледяную ванну и избивали ногами» [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Факты. — 2005. — 21 березня.
- Чабан Н. Мария Капнист. В огне непоколебимая // Зоря. Область. — 2014. — 9 липня. — С. 8.
- Шостак Н. Актерский талант заметил Шаляпин, а Берия сослал в лагеря [ 9 грудня 2021 у Wayback Machine.] // КП в Украине. — 2013. — 30 жовтня.
Додаткові ред.
- Журавлева Л. Родовое проклятие колдуньи Наины // Караван историй. — №3. — С. 114-133.
- Капніст Марія Ростиславівна // Спілка кінематографістів України: довідкове видання / редкол.: Т. В. Левчук (відп. ред.) та ін.; вступ. ст.: Н. М. Капельгородської, А. І. Щербака; авт.-упоряд.: Н. М. Капельгородська, Є. С. Глущенко, Є. Н. Махтіна. — Київ: Мистецтво, 1985. — С. 68—69.
- Капнисты // Модзалевский В. Л. Малороссийский родословник. Т. 2. — Киев, 1910. — С. 295.
- Кочевська Л. Марія Капніст. Сторінки незвичайної долі: спогади. — К.: Фотовідеосервіс, 1994. — 109 с.
- Лазечко П. Капністи: меценати української культури // Дзвін. — 2003. — №4. — С. 111-113.
- Марія із роду Капністів // Убийвовк Л. Жінки незвичайної долі. — Полтава: Форміка, 2007. — С. 72-85.
- Марія Ростиславівна Капніст // Славетний рід Капністів / Ред. Т. Бойко. — Миргород, 2008. — С. 23-29.
- Панкратьєв С. Голгофа Марии Капнист // Правда Украины. — 2005. — 8-14 грудня. — С. 24.
- Панкратьєв С. Марія з роду Капністів // Літературна Україна. — 2005. — 21 квітня. — С. 8.
- Рудченко Н. Марія з роду Капністів // Прапор перемоги (Миргород). — 2005. — 27 квітня.
- Рясний А. Графиня, актриса, каторжанка … // Село полтавське. — 1995. — 30 березня. — С. 4.
- Рясний А. Сторінки незвичайної долі // Зоря Полтавщини. — 1995. — 6 червня. — С. 4.
- Топачевський А. Рід Капністів // Літературна Україна. — 1998. — 26 березня.
- Цимбал Г. В огне непоколебимая // Натали. — 2005. — № 7. — С. 108-115.
- Чабак Р. Графиня, яка заходила до клітки з тигром // Вечірній Київ. — 2003. — 31 жовтня. — С. 3.
- Яремчук А. Марія з роду Капністів // Новини кіноекрана. — 1988. — № 8. — С. 11-13.
Посилання ред.
- Марія Капніст на сайті DzygaMDB
- Марія Капніст [ 20 жовтня 2009 у Wayback Machine.] на сайті kino-teatr.ru
- Марія Капніст [ 23 квітня 2009 у Wayback Machine.] на сайті peoples.ru
- Марія Капніст [ 16 липня 2016 у Wayback Machine.] на сайті «Бессмертный барак»