Микола Вікторович Засєєв-Руденко (1 липня 1933, Київ — 24 жовтня 2021, Київ) — радянський і український актор, кінорежисер. Заслужений діяч мистецтв Кабардино-Балкарії (1988). Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (1998), Державної премії Росії (2001), Міжнародної премії імені Сіді Таль (2002). Заслужений діяч мистецтв України (2003). Народний артист України (2017).
Біографія Редагувати
Народився 1 липня 1933 року у Києві в родині військовослужбовця. У 1972 році закінчив режисерський факультет Ленінградського державного інституту театру, музики і кінематографії.
Був актором Київського російського драматичного театру імені Лесі Українки та актором театру-студії кіноактора при Київській кіностудії імені Олександра Довженка.
Був членом Національної спілки кінематографістів України. Помер 24 жовтня 2021 року у Києві від коронавірусу.
Особисте життя Редагувати
- Перша дружина: Людмила, дочка — Марина.
- Друга дружина: Алла, дочка — Тетяна.
- Третя дружина: Оксана Ковальова — актриса і режисер-постановник, син — Микола.
- Сім років Микола Засєєв був у фактичному шлюбі з актрисою Тамарою Носовою.
Фільмографія Редагувати
Знявся у фільмах:
- «Партизанська іскра» (Вайсман),
- «Виправленому вірити» (Горевий),
- «Шляхами війни» (епізод),
- «Катя-Катюша» (Костя),
- «Їм було дев'ятнадцять» (Шмаринов),
- «Дочка Стратіона» (Деркач),
- «Скарби палаючих скель» (шеф білих найманців),
- «Родина Коцюбинських» (Кулик),
- «Москва — Генуя» (Хемінгуей; «Білорусьфільм»),
- «Залізний потік» (ординарець; «Мосфільм»),
- «Удар, ще удар!» (Кутилін, «Ленфільм»),
- «Дорога до пекла» (Шевчик — роль озвучив актор Євген Паперний, кіностудія імені Олександра Довженка).
виконував епізодичні ролі у фільмах:
Поставив на Київській кіностудії імені Олександра Довженка телефільми:
- «Поїздка крізь місто» (1979, новела «Любов під псевдонімом»),
- «Дивна відпустка» (1980, 3 с, у співавт.),
- «Таємниця, відома всім» (1981, 2 а),
- «Без року тиждень» (1982),
- «Поранені камені» (1987, т/ф, 3 с),
- «Галявина казок» (1988, т/ф, 3 с), — немає в титрах
- «Дорога до пекла» (1988, 2 с),
- «Зброя Зевса» (1991, т/ф, 5 а),
- «Постріл у труні» (1992),
- «Браві хлопці» (1993),
- «Москаль-чарівник» (1995, Приз глядацьких симпатій «Кришталевий ангел» на МКФ у Славутичі, Україна, 1996; Другий приз фестивалю і приз глядацьких симпатій МКФ у Гатчині, Росія, 1996),
- «Князь тьми» (1996),
- «Чорна рада» (2000),
- «Бабин Яр» (2002, у співавт.),
- «Запорожець за Дунаєм» (2007, у співавт.).
Примітки Редагувати
- Національна спілка кінематографістів України. www.ukrkino.com.ua. Процитовано 6 жовтня 2023.
- Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 1998 року. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 6 жовтня 2023.
- Про відзначення державними нагородами України працівників Національної кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 6 жовтня 2023.
- . Архів оригіналу за 23 січня 2017. Процитовано 24 січня 2017.
- ↑ . Архів оригіналу за 3 лютого 2012. Процитовано 22 лютого 2020.
Література Редагувати
- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.61;
- Влащенко Н. Николай Засеев: Режиссер — зто не дерьмо собачье с вонючей бородой // Комсомольская правда в Украине. 1997, 24—31 окт. — С.14. Заслужений діяч мистецтв України (2003);
- Ольга Брюховецька. «Запорожець за Дунаєм» і колоніальний міф // Кіно-Театр. 2008, № 3 [ 1 березня 2014 у Wayback Machine.].
Посилання Редагувати
- Засєєв-Руденко Микола на сайті IMDb (англ.)
- http://www.kino-teatr.ru/kino/director/sov/1583/works/ [ 28 березня 2016 у Wayback Machine.]
- http://bulvar.com.ua/gazeta/archive/s12_61829/4329.html [ 25 березня 2016 у Wayback Machine.]
- http://112.ua/interview/snyali-chernuyu-radu-za-4-mln-grn-potomu-chto-ne-vorovali-i-pili-umerenno-237948.html [ 15 квітня 2016 у Wayback Machine.]