Еміль Володимирович Лотя́ну (молд./рум. Emil Loteanu; нар. 6 листопада 1936, Клокушна — пом. 18 квітня 2003, Москва) — радянський і молдовський кінорежисер, поет і кінодраматург. Заслужений діяч мистецтв Молдавської РСР з 1969 року, народний артист РРФСР з 1980 року.
| Лотяну Еміль Володимирович | |
|---|---|
| молд./рум. Emil Loteanu | |
| Дата народження | 6 листопада 1936 |
| Місце народження | Клокушна, Королівство Румунія |
| Дата смерті | 18 квітня 2003 (66 років) |
| Місце смерті | Москва, Росія |
| Поховання | |
| Громадянство | Королівство Румунія Румунія СРСР Росія Молдова |
| Національність | Румуни і Romanian diasporad |
| Релігія | Молдовська православна церква |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії і Saint Sava Colleged |
| Професія | кінорежисер, сценарист, поет, режисер |
| Членство | СК СРСР |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0521422 |
| Лотяну Еміль Володимирович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився 6 листопада 1936 року в селі Клокушна (нині Окницький район Молдови) у сім'ї вчителів. Отроцтво пройшло у Бухаресті, де він закінчив гімназію.
У 1953—1955 роках навчався на акторському факультеті Школи-студії МХАТ у майстерні Василя Топоркова у Москві. У 1962 році закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (майстерня Григорія Рошаля та Юрія Геніки).
У 1962—1973 роках працював режисером на кіностудії «Молдова-фільм». Член КПРС з 1968 року. З 1973 року — режисер «Мосфільму». Секретар правління Спілки кінематографістів СРСР з 1981 року. Наприкінці 1980-х років знову повернувся на «Молдова-фільм», працював на молдавському телебаченні. У 1987—1992 роках президент Спілки кінематографістів Молдови. Викладав на курсах акторів театру в Кишинівському інституті мистецтв.
Помер в Москві 18 квітня 2003 року. Похований у Москві на Ваганьковському кладовищі.
Творчість Редагувати
- 1960 : «Жив-був хлопчик»;
- 1963 : «Чекайте нас на світанку»;
- 1966 : «Червоні галявини»;
- 1967 : «Фреска на білому»;
- 1968 : «Ця мить» (приз та друга премія «За історико-революційний фільм» IV-го Всесоюзного кінофестивалю у Мінську, 1970);
- 1970 : «Академік Тарасевич»;
- 1971 : «Лаутари» (приз кінофестивалю у Сан-Себастьяні, 1972);
- 1974 : «Відлуння гарячої долини»;
- 1976 : «Табір іде в небо» (головний приз кінофестивалю у Сан-Себастьяні, 1976);
- 1978 : «Мій ласкавий та ніжний звір»;
- 1983—1986 : «Анна Павлова».
- віршів — «Смятение» (1956), «Зов звёзд» (1962), «Ритмы» (1965), «Стихи» (1970);
- прози — «Белая скрипка» (1963), «Буколика» (1966), «Лаутары» (1972).
Примітки Редагувати
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Catalog of the German National Library
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://www.glasul.md/emil-loteanu-ar-fi-implinit-astazi-85-de-ani/
- ↑ https://www.monitorulsv.ro/Reportaj/2016-12-31/Emil-Loteanu-regizorul-scenaristul-si-poetul-cu-o-salasluire-efemera-de-cativa-ani-in-Bucovina
- ↑ (рос.)
Література Редагувати
- В. Д. Андон. Лотяну Эмиль Владимирович // Советская Молдавия: краткая энциклопедия / главный редактор И. К. Вартичан. — Кишинев : Главная редакция Молдавской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 354—355. с. (рос.);
- Лотяну Эмиль Владимирович // Кино: Энциклопедический словарь / головний редактор С. Й. Юткевич. — Москва : «Советская энциклопедия», 1986. С. 242. (рос.)