Андрі́й Іва́нович Желя́бов (нар. 17(29) серпня 1851 — пом. 3(15) квітня 1881) — революціонер-народник, один з керівників партії «Народна Воля».
| Желябов Андрій Іванович | |
|---|---|
| рос. Андрей Желябов | |
| Народився | 17 (29) серпня 1851 Миколаївка, Феодосійський повіт, Таврійська губернія, Російська імперія |
| Помер | 3 (15) квітня 1881 (29 років) Санкт-Петербург, Російська імперія ·повішення |
| Поховання | Цвинтар Пам'яті жертв 9 січняd |
| Країна | Російська імперія |
| Діяльність | політик |
| Знання мов | російська |
|
Життєпис Редагувати
Народився в селі Миколаївка (маєток Султанівка) Феодосійського повіту Таврійської губернії (нині Совєтського району Автономної Республіки Крим). 1869 року закінчив навчання в гімназії в місті Керч і вступив на юридичний факультет Новоросійського університету в Одесі. 1871 року за участь у студентських виступах був відрахований з навчального закладу і висланий з Одеси.
1873 року жив у містечку Городище Київської губернії (тепер місто Черкаської області), брав активну участь в роботі київської Громади, був учасником «ходіння в народ» у Херсонській і Катеринославській губерніях. За участь в українському народницькому русі неодноразово заарештовувався.
В 1877—1878 роках Желябов був підсудним під час процесу над народниками (процес 193-х) у Петербурзі, але через брак доказів — звільнений. В цей період своєї діяльності зблизився з визначними діячами українського національного руху — Михайлом Драгомановим, Володимиром Антоновичем та ін.
Від весни 1878 року до літа 1879 року Желябов перебував у Подільській губернії, де вів агітацію серед селян.
З 1879 року — член народницької організації «Земля і Воля». Після розколу «Землі і Волі» став одним з керівників партії «Народна Воля». Створив ряд найважливіших програмних документів організації. Під керівництвом Желябова засновано першу в Російській імперії газету для робітників — «Рабочая газета».
Страта Редагувати
Один з організаторів замаху на імператора Олександра II 1(13) березня 1881 року. Заарештований напередодні 27 лютого (11 березня), Желябов добився прилучення своєї справи до судового процесу про вбивство царя. Страчений 3(15) квітня 1881 року.
Джерела та література Редагувати
- Любченко В. Б. Желябов Андрій Іванович [ 25 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. — С. 145—146.
- Ашешов Н. А. И. Желябов. Материалы для биографии и характеристики. — Петроград, 1919.
- Клеянкин А. В. А. Желябов — герой «Народной воли». — Москва, 1959.
- Прокофьев В. А. А. Желябов. — Изд. 2-е. — Москва, 1965.
- О. Є. Музичко Пісная Віра Миколаївна Історики Одеси\\ т 1(1810—1960)с 217
- Воронский А. Желябов. — Москва, 1934.
Примітки Редагувати
- Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
Посилання Редагувати
- Хронос. Желябов Андрій Іванович [ 13 січня 2010 у Wayback Machine.](рос.)
- Український тиждень, № 21, 2010 Месники «сплячого сторіччя» [Архівовано 6 липня 2013 у Archive.is]