Васи́ль Васи́льович Капні́ст (12 (23) лютого 1758, Обухівка, Миргородського полку — 28 жовтня (9 листопада) 1823, у тому ж селі) — український та російський письменник. Імовірний автор трактату «Історія Русів», що здобув значної популярності серед патріотично-налаштованих українців у ХІХ ст. Маршалок шляхти Полтавської губернії в 1820—1822 роках.
| Василь Васильович Капніст | |
|---|---|
| Василь Васильович Капніст | |
| Народився | 12 (23) лютого 1758 Обухівка Сорочинська сотня Миргородського полку |
| Помер | 28 жовтня (9 листопада) 1823 (65 років) там же |
| Поховання | Миргородський район |
| Громадянство | Гетьманщина → Російська імперія |
| Національність | українець (з грецьким корінням) |
| Діяльність | драматург, поет |
| Мова творів | російська |
| Жанр | ода, п'єса, елегія |
| Magnum opus | «Ода на рабство» |
| Батько | Капніст Василь Петрович |
| Мати | Sofya Dunina-Borkovskayad |
| У шлюбі з | Alexandra Alexewna Djakowad |
| Діти | Капніст Семен Васильович, Капніст Іван Васильович і Капніст Олексій Васильович |
| Автограф | |
| | |
| Капніст Василь Васильович у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Представник роду Капністів. Народився в Обухівці на Полтавщині по смерті батька. Мати, Софія Андріївна, походила з роду Дуніних-Борковських.
У шістнадцятирічному віці поступив на службу капралом в Ізмайловський полк. З 1775 року — офіцер Преображенського полку.
У 1782–83 рр. — контролер головного поштового управління в Петербурзі.
1783 року після відставки з військової служби повернувся в Україну. Певний час був директором училищ Полтавської губернії.
Мав великий авторитет серед українського дворянства. Обіймав виборні посади предводителя дворянства Миргородського повіту (1782, ще до переїзду в Петербург), Київської губернії (1785–87), генерального судді Полтавської губернії (з 1802 року) та полтавського предводителя дворянства (з 1820 року). Перебуваючи на посадах, завжди обстоював інтереси українського народу.
Помер у рідному селі, де і похований біля могили батька.
Літературна творчість Редагувати
| Цей розділ не містить посилань на джерела. |
Василь Капніст почав друкуватися в 1780 році. Писав оди, елегії, анакреонтичні вірші.
У 1783 році написав «Оду на рабство» (опубл. 1806), у якій виступив проти посилення колоніальної політики російського уряду в Україні, зокрема, остаточної ліквідації в 1783 році козацьких полків і запровадження кріпосного права у Слобідській і Лівобережній Україні.
1787 року В. В. Капніст разом з групою аристократів-автономістів підготував проєкт відновлення козацьких формувань в Україні («Положение, на каком может быть набрано и содержано войско охочих казаков»), який, незважаючи на підтримку П. Рум'янцева-Задунайського і Г. Потьомкіна, був відхилений царським урядом.
У квітні 1791 року Василь Капніст разом зі своїм братом Петром за дорученням українських патріотичних кіл перебував у Берліні. Він вів переговори з представниками прусських урядових кіл, зокрема з міністром закордонних справ (канцлером) Пруссії Е.-Ф.Герцбергом про можливість надання допомоги українському національно-визвольному рухові у випадку відкритого збройного виступу проти російського самодержавства.
У 1798 році опублікував поему «Ябеда», у якій у гострій формі критикував російську колоніальну політику на українських землях.
Василь Капніст переклав «Слово о полку Ігоревім» на російську мову і зробив цікавий коментар, у якому наголошено на українському походженні та на українських особливостях цього твору.
Переклади українською Редагувати
8 вересня 2023 року в газеті «Сурма» у статті про Василя Капніста «Забутий патріот Капніст» опубліковано перекладені українським поетом Станіславом Йосипенком уривки твору Василя Капніста «Оди на рабство»[значущість факту?].
Вшанування пам'яті Редагувати
У листопаді 2008 року в рідному селі Василя Капніста Великій Обухівці відбулися урочистості з нагоди відкриття пам'ятника поетові й громадському діячеві, спорудженого за проєктом харківського студента Сергія Лінника коштом заснованого в 2007 році нащадками давнього роду Капністів «іменного» фонду за сприяння районної та обласної влади. На урочистих зборах згадували яскравий життєпис Василя Васильовича Капніста і відкрили йому погруддя.
20 травня 2015 року в Полтаві вулицю Іскровську було перейменовано на вулицю Василя Капніста.
2015 року в місті Дніпро вулицю Комітетську перейменували на вулицю Василя Капніста.
2016 року в Сумах вулицю 26 Бакинських комісарів перейменували на вулицю Василя Капніста.
Див. також Редагувати
Джерела та примітки Редагувати
- Капнист, Василий Петрович // Русский биографический словарь — СПб: 1897. — Т. 8. — С. 478–479.
- Капнист, Василий Петрович // Военная энциклопедия — СПб: Иван Дмитриевич Сытин, 1913. — Т. 12. — С. 363.
- ↑ В. Саитов Капнист, Василий Васильевич // Русский биографический словарь — СПб: 1897. — Т. 8. — С. 475–478.
- В. П. Колосова. [Капніст Василь Васильович] // Українська Літературна Енциклопедія. Т. 2: Д-К. — С. (1988). 576 стор.: С. 399—417 (html версія [ 7 травня 2021 у Wayback Machine.])
- Vasily Kapnist [ 30 вересня 2019 у Wayback Machine.] // The Oxford Encyclopedia of Theatre and Performance. Oxford: Oxford University Press. 2003. 1618 pp. ISBN 9780198601746 (англ.)
- Роман Пуйда. Історія української культури: конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей і форм навчання [ 2 березня 2021 у Wayback Machine.]. Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2017. 160 стор.: С. 73
- Тарас Дишкант. . day.kyiv.ua/uk. 13 жовтня, 2006
- Пузиківська сільська рада [ 21 лютого 2014 у Wayback Machine.] — офіційний сайт Глобинської районної ради
- Забутий патріот Капніст » СУРМА. СУРМА (укр.). Процитовано 10 вересня 2023.
- Неїжмак Василь Тому, хто повстав проти рабства У рідному селі Василя Капніста видатному землякові відкрили пам'ятник [ 29 вересня 2009 у Wayback Machine.] // «Україна Молода», № 204 за 30 жовтня 2008 року
- . Архів оригіналу за 29 травня 2016. Процитовано 29 травня 2016.
Посилання Редагувати
| Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. |
- В. М. Матях. КАПНІСТ Василь Васильович// Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2007. — 528 с [ 3 квітня 2013 у Wayback Machine.]
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Історія України в особах: IX—XVIII ст. К.:Видавництво «Україна», 1993, 396 с.
- Оглоблин О. Берлінська місія Капніста 1791 року / «Український історик», 1974, № 01-03 [ 17 березня 2013 у Wayback Machine.]
- Оглоблин О. Василь Капніст [ 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Літературно-науковий збірник. — 1952. — ч. 1; Збірник «Української Літературної Газети». — 1956
- М. С. Дорошко. Капніст Василь Васильович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- А. Круглашов. Капніст Василь // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с.315 ISBN 978-966-611-818-2
- Капніст [ 9 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Олександр Дробаха. Велике серце гетьманщини. [ 1 березня 2014 у Wayback Machine.]
- «Імена твої, Україно» [ 25 квітня 2012 у Wayback Machine.] — Іван Корсак, Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007 ст. 112—117