Щирець У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна значення Щире ць селище міського типу Львівського району Льв

49°39′04″ пн. ш. 23°51′21″ сх. д. / 49.65111° пн. ш. 23.85583° сх. д. / 49.65111; 23.85583Координати: 49°39′04″ пн. ш. 23°51′21″ сх. д. / 49.65111° пн. ш. 23.85583° сх. д. / 49.65111; 23.85583

Водойма

річка Щирка,
озера: Княжна, Безодня, Щирецьке, Заповідник, Горішнє, Кольонівське

Відстань

Найближча залізнична станція:

Щирець I, Щирець II

До райцентру:

- автошляхами:

12 км

До обл. центру:

- залізницею:

24 км

- автошляхами:

28 км

Селищна влада

Адреса

81160, Львівська область, Пустомитівський район, с Щирець

Карта

Щирець

Щирець у Вікісховищі

Засноване 1113 р. На території поселення існувала німецька колонія Розенберг.

Географія Редагувати

Щирець розташований в Опіллі на правому березі річки Щирець, притоки Дністра, за 25 км на південний захід від Львова на залізничній лінії Львів — Стрий — Чоп.

Історія Редагувати

Про Щирець уперше згадується в літописі під 1113 роком (за іншими даними — 1125) як про руське поселення.

Стародавній Щирець містився на невисокому, пласкому пагорбі (тепер тут центральна площа Щирця). Місто зі всіх боків було оточене мурами, підступитись до яких було доволі важко: з західного боку пагорба протікав (і нині протікає) невеликий струмок, який впадав у інший, більший струмок (притока річки Щирки), що проходив з південного боку пагорба, а зі сходу була річка Щирка. Щоб утруднити доступ до стін, на струмках зводили греблі. Отже місто з трьох боків оточували водні перепони і болота. Лише з півночі не існувало таких перепон, тому там було вирито глибокий рів (тепер тут проходить дорога на сусіднє село Піски).

1241 — Щирець знищений монгольським військом.

1391 — Ян з Тарнова, воєвода сандомирський і староста руський, посприяв створенню в Щирці римо-католицької парафії.

1397 — польський король Владислав II Ягайло надав містові магдебурзьке право.

1516 — Щирець спалений і знищений татарами.

13 листопада 1509 року король Сигізмунд I Старий у Львові видав привілей, за яким Щирець повторно отримував магдебурзьке право та дотацію. Причиною цього було знищення міських привілеїв.

У податковому реєстрі 1515 року в місті документується піп (отже, уже тоді була церква) і міський млин.

У 1516 році король знову видав привілей для міста, яке перед цим спалили татари: Щирець на 8 років звільнявся від данин і поборів.

XVI—XVII ст. — місто кілька разів руйнують татари.

В червні 1594 року король Сигізмунд ІІІ Ваза в Стокгольмі видав привілей, за яким війтівство в Щирці отримав Себастьян Собеський.

1621 — Щирець спалений татарами.

1638 — місто постраждало від великої пожежі, про що згадано у Львівському літописі: «В тім же року 1638 весна було барзо сухая, не хотіл дощ падати… Радимно вшистко вигоріло, Яворув, Тишовці, Щирець міста погоріли…». Приблизно того ж часу місто вславилося виробництвом гіпсу та вапна.

1645 — з Щирецького ключа на хоругви князя Вишневецького і частини німецьких найманців з королівської гвардії, крім встановленої норми, було забрано продуктів ще на 10 389 флоринів.

1648—1654 — жителі Щирця брали участь у визвольній війні українського народу, особливо в період, коли військо Богдана Хмельницького підійшло під Львів.

1662 — зазначено, що через постій військового обозу в Щирці під час польсько-шведської війни жителі його зовсім розорені, більшість ланів не засіваються.

У складі імперії Габсбурґів Редагувати

Щирець на початку ХХ ст.

1772 — після першого поділу Польщі місто ввійшло до складу володінь Габсбурґів (того часу належало родині Потоцьких).

Станом на 1808 у колонії Розенберґ мешкали 54 протестанти.

XIX ст.— у Щирці діяли каменярня та фабрика гіпсу.

1873 — через Щирець прокладено «залізницю Ерцгерцога Альбрехта», яка з'єднала міста Львів і Стрий.

1888 — у Щирці створили першу в Галичині філію Руського педагогічного товариства (згодом т-во «Рідна школа»).

3 березня 1918 в місті відбулось «свято державності та миру» (віче на підтримку дій уряду Української Народної Республіки), в якому взяли участь близько 10 000 осіб.

Західноукраїнська Народна Республіка Редагувати

1 листопада 1918 в місті та повіті Щирець було встановлено владу ЗУНР. Того дня щирецький військовий комісар ЗУНР Василь Тибінка звітував, що 200 українських вояків перебрали владу в місті, 30 стрільців під командуванням хорунжого Миколи Опоки скеровані до Львова.

Щирець став центром сформованої в листопаді групи «Південь ІІ» або як ще її називають група «Щирець». До кінця грудня її командантом був Констянтин Слюсарчук. А сама група розміщувалася на становищах Дубової Долини біля Любеня Великого. З січня тут вже розташовувався один з прифронтових штабів 7-ї Стрийської бригади (пізніше Львівської) на чолі з отаманом Альфредом Бізанцом.

17 травня 1919 місто було захоплене польськими військами після удару груп полковника В.Сікорського та генерала В.Єнджеєвського на позиції 7-ї Львівської бригади УГА.

ІІ Річ Посполита Редагувати

27 березня 1934 р. Щирець отримав статус міста. Тоді в ньому проживало приблизно 1500 осіб.

Друга світова війна Редагувати

Важких втрат зазнав Щирець під час Другої світової війни. В ніч проти 27 червня 1941, напередодні вступу гітлерівських військ, під гуркіт трактора НКВД замордувало 26 мешканців Щирця та довколишніх сіл Лани, Хоросно, Піски, Гуменець, Красів, Добряни, Сердиця. 7 липня 1941 знайдені тіла були перепоховані громадськістю на Горішньому кладовищі Щирця.

Під час німецької окупації майже все єврейське населення Щирця вивезене до табору смерті в Белжцю і там знищене.

Після війни Редагувати

За радянських часів Щирець деякий час (1939—1941, з 1944 до початку 1960-х рр.) був районним центром (згодом територію Щирецького району приєднали до Пустомитівського).

Оскільки селище розташоване відносно близько до Львова, воно вважається перспективним і тут активно розбудовують «приватний сектор».

Населення Редагувати

У 1880 році в Щирці мешкало 1754 особи: 1385 євреїв, 103 німці, 183 поляки та 112 українців. 1900 року було 1730 мешканців: 1324 євреї, 166 греко-католиків, 138 римо-католиків та 102 особи інших віросповідань. 1910 року — 1614 мешканців: 1264 євреї, 165 українців, 113 поляків, 62 німці.

У 2001 році було 5496 мешканців. Склад населення в селищі за рідними мовами у 2001 році був таким:


Мова	Число ос.	Відсоток
українська	5 394	98,14
польська	56	1,02
російська	35	0,64
молдовська	5	0,09
білоруська	4	0,07
вірменська	1	0,02
інші мови	1	0,02

Економіка Редагувати

Виробництво будівельних матеріалів (гіпсовий завод).

В смт Щирець є одна ЗОШ та Ліцей імені Героя України Богдана Ільківа.

Пам'ятки архітектури Редагувати

Щирець відомий визначними архітектурними пам'ятками:

Оборонний костел святого Станіслава (1556). Внесений до реєстру пам'яток архітектури за охоронним номером 462/1-2.
Троїцька церква XVI ст. з дзвіницею (XVIII ст.) і мурами (УГКЦ). Внесена до реєстру пам'яток архітектури за охоронним номером 463/1-2.
Оборонна церква Різдва Пресвятої Богородиці (XVI ст.) з мурами та оборонною вежею (формально належить до громади с. Піски, але розташована поблизу центру Щирця) (ПЦУ). Внесена до реєстру пам'яток архітектури за охоронним номером 479/1-2. Належить до Пустомитівського деканату, Львівської єпархії ПЦУ.

Персоналії Редагувати

Уродженці Редагувати

Гавриш Ольга-Галина Іванівна (1950) — українська оперна співачка.
Ільків Богдан Іванович — Герой України, загинув при захисті Майдану (лютий 2014).
Кончевич Тарас Григорович (1979—2015) — капітан медичної служби Міністерства внутрішніх справ України, учасник російсько-української війни 2014—2017.
Курилас Осип Петрович — український маляр.
Мацейко Григорій — бойовик ОУН, виконавець замаху проти Броніслава Перацького (1934).
Леон Льовенкопф — діяч німецького соціал-демократичного руху єврейського походження, борець проти нацизму.
Давид Ноймарк — юдейський релігійний філософ.
Станіслав Мачек — польський генерал, учасник Першої та Другої світових воєн, українсько-польської війни 1918—1919.
Сенькович Федір — український маляр 1-ї третини 17 ст.
Скочиляс Мирослав Федорович (1935—1999) — український тележурналіст.
Хайман Ісаак Фельдман (1897—1981) — член Американського інституту архітекторів, президент спілки архітекторів Нью-Йорка.

Пов'язані зі Щирцем Редагувати

Науменко Кім Єлисейович (1930) — український історик, навчався у Щирці.
Томаш Піравський — посідач проборства у місті, львівський єпископ-суфраган.
Юць Богдан Володимирович — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Хонігсман Яків Самійлович — український економіст єврейського походження, доктор економічних наук, дослідник історії Східної Галичини та єврейської спільноти у Західній Україні.
Мочурад Михайло Андрійович — діяч ОУН, надрайонний референт пропаганди ОУН Городоччини.

Поховані Редагувати

Клим Олег Іванович — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, адвокат. Загинув під горою Карачун від крововтрати внаслідок попадання осколку артилерійської міни.

Старости Редагувати

Див. Категорія:Щирецькі старости

Світлини Редагувати

Див. також Редагувати

Німецькі колонії Львівського повіту

Примітки Редагувати

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
Олешко О., Петришин Г. Поява і господарська діяльність німецьких поселенців на Галичині та архітектурна специфіка німецьких колоній. — Львів
Родовід Тарновських [ 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
↑ Szczerzec… — S. 852.
Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 153 — Warszawa : Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.
Henryk Gmiterek. Sobieski Sebastian h. Janina (ok. 1552—1615) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2000. — Polska Akademia Nauk, PAU. — Tom XXXIX/4, zeszyt 163. — S. 509. (пол.)
Львівський літопис і Острозький літописець. — К., 1970. — С. 119.
Монолатій І. (упорядкування, передмова). Німецькі колонії Галичини у таблицях. Довідник. — Коломия, 2000. — С. 16, табл. № 1.
Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 23.
Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 37.
Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 185.
Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. [ 17 вересня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
. Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 2 травня 2014.
Hieronim E. Wyczawski. Pirawski (Piravius) Tomasz (ok. 1568—1625) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1981. — Tom XXVI/…. — Zeszyt 11…. — S. 538. (пол.)

Джерела Редагувати

Ю. З. Данилюк, Д. Я. Вортман. Щирець [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 686. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. — Львів : Інститут українознавства НАН України; видавнича фірма «Олір», 1995. — 368 с., іл. — ISBN 5-7707-7867-9.
Shtcherzetz // Shtetl Finder. — 1980. — P. 91. (англ.)
Szczerzec // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 851. (пол.) — S. 851. (пол.)
Szczerzec // Encyclopedia of Jewish Life. -2001. — P. 1276. (англ.)

Посилання Редагувати

Облікова картка на порталі ВРУ^{[недоступне посилання з травня 2019]}
Замки та храми України [ 2 лютого 2020 у Wayback Machine.]
«Містечко Щирець» (сайт селища) [ 24 листопада 2020 у Wayback Machine.]
Shchirets, Ukraine (англ.)
План поселення Розенберг, 1939^{[недоступне посилання з травня 2019]} (нім.)

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

[2] Олешко О., Петришин Г. Поява і господарська діяльність німецьких поселенців на Галичині та архітектурна специфіка німецьких колоній. — Львів

[3] Родовід Тарновських [ 19 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

[Sz2-4] Szczerzec… — S. 852.

[5] Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 153 — Warszawa : Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s.

[6] Henryk Gmiterek. Sobieski Sebastian h. Janina (ok. 1552—1615) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków, 2000. — Polska Akademia Nauk, PAU. — Tom XXXIX/4, zeszyt 163. — S. 509. (пол.)

[7] Львівський літопис і Острозький літописець. — К., 1970. — С. 119.

[8] Монолатій І. (упорядкування, передмова). Німецькі колонії Галичини у таблицях. Довідник. — Коломия, 2000. — С. 16, табл. № 1.

[9] Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 23.

[10] Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 37.

[11] Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 185.

[12] Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 27 marca 1934 r. o podniesieniu niektórych miasteczek w województwie lwowskiem do rzędu miast, objętych ustawą gminną z 1889 r. [ 17 вересня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)

[13] . Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 2 травня 2014.

[14] Hieronim E. Wyczawski. Pirawski (Piravius) Tomasz (ok. 1568—1625) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1981. — Tom XXVI/…. — Zeszyt 11…. — S. 538. (пол.)