Броні́слав Ві́льгельм Пера́цький (пол. Bronisław Wilhelm Pieracki; 28 травня 1895, Горлиці — 15 червня 1934, Варшава) — польський військовик, політик, державний діяч. Міністр внутрішніх справ Польщі в 1931—1934 рр. Загинув внаслідок терористичного акту вчиненого членом ОУН Григорієм Мацейком.
Броніслав Вільгельм Перацький | |
---|---|
пол. Bronisław Wilhelm Pieracki | |
Броніслав Перацький | |
Псевдо | Bronisław Wilhelm Pieracki |
Народився | 28 травня 1895 Горлиці, Королівство Галичини та Володимирії |
Помер | 15 червня 1934 (39 років) Варшава, Польська республіка ·ліквідований ОУН |
Поховання | |
Громадянство | II Польська Республіка |
Національність | поляк |
Діяльність | Міністр внутрішніх справ Польщі |
Відомий завдяки | провідник політики «пацифікації», ініціатор погромів українського населення |
Alma mater | ЛНУ імені Івана Франка |
Знання мов | польська |
Учасник | Перша світова війна |
Військове звання | полковник |
Термін | 23 червня 1931 — 15 червня 1934 |
Попередник | Феліціян Славой Складковський |
Наступник | Леон Козловський |
Партія | Безпартійний блок співпраці з урядом (пол. BBWR) |
Конфесія | римо-католик |
Автограф | |
Нагороди | |
|
Біографія Редагувати
Перацький народився в західній Галичині в м. Горлиці (пол. Gorlice). У роки Першої світової війни служив у польських національних військових підрозділах, сформованих за ініціативи Юзефа Пілсудського. У 1918 р. став членом Польської військової організації.
Після проголошення ЗУНР брав участь у польсько-українській війні 1918—1919 рр. У 1923 р. очолював відділ некатолицьких віросповідань. У 1926 р. підтримав Травневий переворот і повернення до влади Пілсудського. 1928 р. став послом польського Сейму, був одним з провідних діячів режиму Санації. 1929—1930 рр. віце-міністр, а з 1934 р. — міністр внутрішніх справ. Був керівником політики «пацифікації», спрямованої проти українців Польщі, зокрема у Львові 1930 р. За його ініціативи відбувалися погроми українського населення на Лемківщині, Волині й Поліссі в 1931—1932 рр.
Жалобний мітинг у Варшаві на площі Пілсудського, організований на честь убитих 17 червня 1934 р., зібрав близько 100 000 осіб.
14 жовтня 2018 року в Новому Сончі відбулося перепоховання генерала Броніслава Пєрацького. Похоронна меса відбулася в базиліці св. Маргарет. Труну проводжали похоронною процесією Старий цвинтар у Новому Сончі на Алеї Свободи, до колишнього місця спочинку.
Вбивство Редагувати
Вбивство Перацького організувала ОУН. Рішення про вбивство було ухвалено наприкінці квітня 1933 р. на зібранні проводу ОУН під головуванням Євгена Коновальця. Степан Бандера як крайовий провідник ОУН дав наказ на в. Атентантом керував Микола Лебедь. Атентат готували у Варшаві.
Ярослав Карпинець (піротехник ОУН) у Кракові в помешканні на Дембніцькому ринку виготовив бомбу, якою мали стратити міністра.
Виконавцем атентату призначено добровольця, члена ОУН Григорія Мацейка. За планом проводу оунівців, він мусив підірвати себе й міністра Перацького. 15 червня 1934 р. Перацький прибув на обід до ресторану «Товариський клуб» на вулиці Фоксаль[pl]. Григорій Мацейко підійшов до нього і спробував підірвати бомбу. Коли пристрій не спрацював, він кількома пострілами смертельно поранив міністра.
Мацейкові вдалося уникнути арешту. Натомість Степана Бандеру й інших причетних до акції заарештували й засудили до страти на Варшавському процесі. Їх вироки замінили на довічне ув'язнення, і обом вдалося втекти під час вторгнення до Польщі.
Вбивство Перацького, з одного боку, викликало подальші репресії, зокрема було засновано політичний концтабір у Березі-Картузькій. З іншого — польська влада не змогла більше приховувати «українську проблему», вона набула міжнародного звучання, а авторитет ОУН серед українців Польщі істотно зріс.
Рішення про вбивство Перацького було ухвалено, коли він зробив спробу домовитися з поміркованими групами українців – на думку радикалів, це загрожувало їх подальшій конфронтаційній політиці.
Примітки Редагувати
- ↑ Парнікоза, Іван (26.06.16). . http://h.ua/ (українська). http://h.ua/. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 14.11.16.
- romankorzhyk (2 січня 2022). Степан Бандера та Варшавський процес: як провідника ОУН засудили до смертної кари? | Артефакт (укр.). Процитовано 11 травня 2023.
- Bobrek, Janusz (14 жовтня 2018). Nowy Sącz. Tłumy sądeczan na powtórnym pochówku gen. Bronisława Pierackiego. Gazeta Krakowska (pl-PL). Процитовано 11 травня 2023.
- ↑ Ісаюк О. Убивство Броніслава Пєрацького: міфи, версії і наслідки [ 19 червня 2014 у Wayback Machine.] / Олеся Ісаюк // Дзеркало тижня. Україна. — 2014. — 13 червня. — 18:35 .
- Данило Яневський у Рівному: "Роман Шухевич – герой, Степан Бандера – терорист" | ОГО. ogo.ua. Процитовано 11 травня 2023.
- Wyborcza.pl. wyborcza.pl. Процитовано 11 травня 2023.
Джерела Редагувати
- Гордасевич Г. .
- Науменко К. Є. Пєрацький Броніслав [ 4 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 204. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- П'єрацкі Броніслав // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1363-1364. — 1000 екз.
- Свідник Д. О. Український тероризм [ 27 грудня 2011 у Wayback Machine.].
Посилання Редагувати
- Хай-Вей. ОУН — герої чи злочинці? [ 8 червня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)