www.wikidata.uk-ua.nina.az

Церера карликова планета Цере ра лат Ceres символ 4 карликова планета в поясі астероїдів в середині Сонячної системи 5 6

Церера (карликова планета)

Цере́ра (лат. Ceres, символ: ) — карликова планета в поясі астероїдів, в середині Сонячної системи. Це найближча до Землі карликова планета, вона часом наближається на відстань 263 млн км. Відкрита 1 січня 1801 року італійським астрономом Джузеппе Піацці в астрономічній обсерваторії в місті Палермо. Це була перша відкрита карликова планета.

(1) Церера 
Фото Церери, зроблене космічним зондом Dawn 19 лютого 2015 року з відстані 46 000 км. Дві яскраві плями в кратері — імовірно, зони, багаті на кригу чи сіль.
Відкриття
Відкривач Джузеппе Піацці
Місце відкриття Палермо
Дата відкриття 1 Січня 1801
Позначення
Названа на честь Церера
Категорія малої планети карликова планета,
об'єкт головного поясу
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 413 832 587 км
2,7663 а. о.
Перигелій 380 995 855 км
2,5468 а. о.
Афелій 446 669 320 км
2,9858 а. о.
Ексцентриситет 0,07934
Орбітальний період 4,60 років
1680,5 діб
Середня орбітальна швидкість 17,882 км/с
Середня аномалія 27,448°
Нахил орбіти 10,585° до екліптики
9.20° до незмінної площини
Довгота висхідного вузла 80,399°
Аргумент перицентру 72,825°
Фізичні характеристики
Екваторіальний радіус 482,5 ± 2 км
Полярний радіус 445,5 ± 2 км
Маса 9,393 ± 0,005× 1020 кг
0,0128 маси Місяця
Середня густина 2,16 ± 0.036 г/см³
Прискорення вільного падіння на поверхні 0,27 м/с2
0,028 g
Друга космічна швидкість 0,51 км/с
Період обертання 9.074170 годин
Нахил осі 3°
Альбедо 0,090 ± 0,0033 геометричне
Температура середня 167 К
Стандартна зоряна величина 3,36 ± 0,02
 (1) Церера у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Церера.

За діаметром близько 952 км Церера є найбільшим і наймасивнішим тілом у поясі астероїдів, за розміром перевершує багато великих супутників планет-гігантів та містить майже третину (32%) загальної маси поясу. Сучасні спостереження довели, що вона має кулясту форму, на відміну від більшості інших малих тіл, які мають неправильну форму через низьку гравітацію.

Видима зоряна величина Церери становить 6,64m — 9,34m. Стандартна зоряна величина — 3,34m.

Історія відкриття

Джузеппе Піацці

У Палермо, на острові Сицилія, італійський астроном Джузеппе Піацці вже багато років вів спостереження положень зірок для складання зоряного каталогу. Робота наближалася до кінця. 1 січня 1801 року Піацці виявив у сузір'ї Близнят слабку зірочку (~7m), якої чомусь не було ні в його власному каталозі, ні в каталозі Христиана Майера, що був у розпорядженні Піацці. Наступного вечора виявилося, що зірка має трохи не ті координати, що напередодні: вона зсунулася на 4" за прямим піднесенням і на 3,5" за схиленням. На третю ніч з'ясувалося, що помилки немає й що зірка повільно пересувається небосхилом. Піацці стежив за дивною зіркою шість тижнів. Він не помітив ні диска, який мав бути у планети, ні туманного виду, характерного для комет. Потім спостереження було перервано хворобою Піацці. Повернувшись до спостережень, він вже не зміг знайти Цереру, як надалі була названа нова планета.

У той час Карл Фрідріх Гаус розробляв методи обробки астрономічних спостережень. Він спробував визначити еліптичну орбіту нової планети розробленим ним методом (за трьома спостереженнями). Таким чином, Гаус визначив, що орбіта об'єкта лежить між орбітами Марса і Юпітера й що велика піввісь її становить 2,8 а. о. Це була планета, яку шукали відтоді, коли виявилося так зване правило Тіциуса—Боде, за яким відстані планет від Сонця підпорядковуються певній залежності. Із цієї залежності випливало, що між орбітами Марса і Юпітера мала бути ще одна планета, якої астрономи чомусь не спостерігали. Ця залежність і підштовхнула астрономів того часу взятися за пошуки цієї гіпотетичної планети, яку було названо Фаетон. Проте досить слабкий блиск Церери свідчив про те, що розмір цієї планети дуже малий (у порівнянні з іншими планетами Сонячної системи).

Походження назви

Орбіта Церери на фоні орбіт Землі, Марса та Юпітера

Піацці пропонував назвати її «Церера Фердинанда», присвячуючи планету своєму королю. Наполеон хотів назвати планету Юноною. Учитель Піацці Жозеф Лаланд пропонував назвати її ім'ям свого учня. Але в підсумку збереглася назва «Церера» на честь прадавньої римської хтонічної богині продуктивних сил землі, зростання й дозрівання злаків, а також підземного світу, яка насилає на людей безумство. Церера також богиня материнства й шлюбу. Шанувалась як хранителька сільської громади, захисниця врожаю від грабіжників. Згодом вона вважалася тільки богинею злаків і врожаю, мала як така велику шану, особливо серед селян. У III ст. до н. е. Церера зближується з Деметрою. Із Церерою (як і з грецькою Деметрою) пов'язується винахід землеробства й запровадження законів, що залучили людей до цивілізації.

Орбіта

Орбіта Церери лежить між орбітами Марса і Юпітера, подібно до планетних орбіт вона слабкоеліптична (тобто, близька до кола: ексцентриситет — 0,08) і має помірний нахил до площини екліптики (10 °). Велика піввісь орбіти становить 2,76 а.о., відстань у перигелії 2,54 а.о., в афелії — 2,98 а.о. Період обертання навколо Сонця — 4,6 року.

Фізичні характеристики

Порівняння розмірів Землі, Місяця та Церери

Церера має форму сфероїда розмірами 965×961×891 км. Її маса становить 9,39× 1020 кг, що становить майже третину всієї маси пояса астероїдів, але разом з тим поступається масі Землі більш ніж у 6000 разів. Значна маса Церери призвела до того, що під дією власної гравітації це небесне тіло набуло форми, близької до кулястої.

Проте на цьому її еволюція не скінчилася і, на відміну від більшості астероїдів, на Церері почалася диференціація внутрішньої структури — важчі породи опускалися до центру, легші підіймалися до поверхні. Таким чином сформувалося кам'яне ядро й мантія з водяного льоду. Виходячи з низької густини Церери, вона містить значну кількість льоду, до 20-30% за масою, що еквівалентно крижаній мантії товщиною 60-100 км. На початковому етапі існування ядро Церери могло розігріватися за рахунок радіоактивного розпаду і, можливо, якась частина крижаної мантії перебувала в рідкому стані. З усього видно, що значна частина поверхні і зараз укрита льодом або якимось різновидом крижаного реголіту, який утворює навіть своєрідні крижані річки. За аналогією з крижаними супутниками Юпітера й Сатурна можна припустити, що під дією ультрафіолетового випромінювання Сонця частина води дисоціює й утворює дуже розріджену «атмосферу» Церери. Також залишається невирішеним питання про наявність на Церері зараз або в минулому кріовулканізму.

На земному небосхилі Церера постає слабкою зіркою 7-ї величини. Видимий диск Церери дуже малий, тому перші подробиці вдалося розгледіти тільки наприкінці XX сторіччя за допомогою орбітального телескопа «Хаббл». На поверхні Церери помітно кілька світлих і темних структур (імовірно, кратерів). Шляхом спостереження за ними вдалося встановити період обертання Церери (9,07 години) і нахил осі обертання до площини орбіти (менш як 4 °). Найяскравіша структура на честь першовідкривача Церери отримала назву «П'яцца». Можливо, це кратер, що оголив крижану мантію, або навіть кріовулкан. Спостереження в інфрачервоному діапазоні показали, що середня температура поверхні становить 167 °К (-106 °C), у перигелії вона може сягати 240 °К (-33 °C). Радіотелескопом в Аресібо кілька разів проводилося дослідження Церери в радіодіапазоні. За характером відбивання радіохвиль встановлено, що поверхня Церери досить гладенька, мабуть, за рахунок високої еластичності крижаної мантії. Супутників у Церери не виявлено. Принаймні спостереження «Хаббла» виключають існування сателітів розмірами понад 10-20 км.

Нова мапа кольору карликової планети Церери, зроблена космічним апаратом НАСА Dawn, показує різноманітність поверхні цього небесного тіла. Відмінності в морфології та кольорі по всій поверхні вказують на те, що Церера колись була активним небесним тілом.

Атмосфера

Є ознаки того, що Церера має тонку атмосферу з водяної пари, яка утворюється з льодової поверхні планети.

Цей розділ потребує доповнення. (березень 2017)

Дослідження

Гора Ахуна заввишки 4 км на Церері

До 2015 року єдиним способом вивчення Церери залишалися телескопічні спостереження. Регулярно проводилися кампанії зі спостереження покриттів зірок Церерою, по збуреннях у русі сусідніх астероїдів і Марса уточнювалася її маса.

У січні 2014 було повідомлено про знаходження згустків водяної пари навколо Церери за допомогою інфрачервоного телескопа Гершель. Таким чином, Церера стала четвертим тілом Сонячної системи, на якому зафіксована водна активність (після Землі, Енцелада і Європи, гейзери на якій були відкриті трохи раніше, наприкінці 2013 року).

20 квітня 2014 марсохід К'юріосіті зробив перші в історії знімки астероїдів, на яких видно і Цереру, з поверхні Марса.

Якісно новим етапом у вивченні Церери стала місія АМС Dawn (NASA), який запущено 27 вересня 2007. У 2011 році «Dawn» вийшов на орбіту навколо Вести, і після року на її орбіті полетів до Церери. 13 січня 2015 «Dawn» зробив перші докладні знімки поверхні Церери. 6 березня 2015 року апарат вийшов на орбіту Церери для вивчення її протягом наступних 16 місяців. Вивчення Церери дозволить краще зрозуміти історію Сонячної системи. За цей час Dawn зробить фотозйомку поверхні карликової планети, що дозволить створити першу високоточну карту цього небесного тіла.

23 травня 2015 р. міжпланетна автоматична станція Dawn отримала зображення кратера на поверхні Церери.

16 травня 2015 року автоматична міжпланетна станція Dawn отримала найякісніше на сьогодні зображення таємничих білих плям на поверхні карликової планети Церера.

30 червня 2016 року основна програма місії космічного апарату Dawn офіційно завершена.

Дані КА Dawn дозволили уточнити в сторону зменшення масу і розмір Церери. Екваторіальний діаметр Церери становить 963 км, полярний діаметр - 891 км. Маса Церери становить 9,39× 1020 кг.

У 2017 році вчені доповіли, що їм вдалося знайти докази існування архаїчного глобального океану на Церері, завдяки дослідженням місії Dawn.

Китайське національне космічне управління планує доставити в 2020-х роках зразки ґрунту з Церери.

Назви 17 кратерів на карті висот поверхні Церери (червоні тони — високі ділянки, сині — низькі)

Див. також


Джерела

  1. Atkinson, Nancy (03-03-2015). . Universe Today. Архів оригіналу за 6 березня 2015. Процитовано 07-03-2015. 
  2. база даних астрономічних об'єктів при NASA. Архів оригіналу за 24 червня 2013. Процитовано 16 серпня 2010. 
  3. …
  4. JPL/NASA (22 квітня 2015). . Jet Propulsion Laboratory. Архів оригіналу за 19 січня 2021. Процитовано 19 січня 2022. 
  5. NASA – Dawn at a Glance. NASA. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 14 серпня 2011. 
  6. Shiga, David. Dawn captures first orbital image of asteroid Vesta. New Scientist. Архів оригіналу за 4 липня 2012. Процитовано 7 серпня 2011. 
  7. Space Telescope Science Institute (2009). Hubble 2008: Science year in review. NASA Goddard Space Flight Center. с. 66. 
  8. In Depth | Ceres. NASA Solar System Exploration. Процитовано 27 серпня 2022. 
  9. Pitjeva, E. V.; Precise determination of the motion of planets and some astronomical constants from modern observations [Архівовано 18 січня 2010 у WebCite], in Kurtz, D. W. (Ed.), Proceedings of IAU Colloquium No. 196: Transits of Venus: New Views of the Solar System and Galaxy, 2004
  10. Moomaw, Bruce (2 липня 2007). . spaceblooger.com. Архів оригіналу за 29 вересня 2008. Процитовано 6 листопада 2007. 
  11. Li, Jian-Yang; McFadden, Lucy A.; Parker, Joel Wm. (2006). . Icarus 182 (1): 143–160. Bibcode:2006Icar..182..143L. doi:10.1016/j.icarus.2005.12.012. Архів оригіналу за 24 травня 2015. Процитовано 29 серпня 2015. 
  12. На Церері виявили річки з льоду
  13. . Архів оригіналу за 5 вересня 2015. Процитовано 17 квітня 2015. 
  14. A'Hearn, Michael F.; Feldman, Paul D. (1992). Water vaporization on Ceres. Icarus 98 (1): 54–60. Bibcode:1992Icar...98...54A. doi:10.1016/0019-1035(92)90206-M. 
  15. Ceres: The Smallest and Closest Dwarf Planet [ 12 листопада 2019 у Wayback Machine.]. Space.com 22 January 2014
  16. Dwarf Planet Ceres, Artist's Impression [ 10 травня 2017 у Wayback Machine.]. 21 January 2014. NASA
  17. Localized sources of water vapour on the dwarf planet (1) Ceres(англ.)
  18. . Discovery News. Discovery Channel. 25 квітня 2014. Архів оригіналу за 7 травня 2015. Процитовано 4 травня 2014. (англ.)
  19. Вадим Карпусь (06.03.2015). . itc.ua. Архів оригіналу за 8 березня 2015. Процитовано 6 березня 2015. 
  20. ↑ Космічний апарат вперше в історії вийшов на орбіту навколо карликової планети [ 8 березня 2015 у Wayback Machine.] — повідомлення ТСН від 6 березня 2015 року.
  21. Архів оригіналу за 29 травня 2015. Процитовано 29 травня 2015. 
  22. . Архів оригіналу за 26 грудня 2015. Процитовано 17 грудня 2016. 
  23. Tony Greicius (2016). . Архів оригіналу за 2 листопада 2016. Процитовано 17 грудня 2016. 
  24. . Архів оригіналу за травень 30, 2015. Процитовано грудень 19, 2016. 
  25. . Архів оригіналу за 26 березня 2019. Процитовано 2 листопада 2018. 
  26. China’s Deep-space Exploration to 2030 by Zou Yongliao Li Wei Ouyang Ziyuan Key Laboratory of Lunar and Deep Space Exploration, National Astronomical Observatories, Chinese Academy of Sciences, Beijing [ 14 грудня 2014 у Wayback Machine.](англ.)
  27. . Архів оригіналу за 6 січня 2016. Процитовано 17 грудня 2016. 

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Церера (карликова планета)


Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.


Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Cere ra lat Ceres simvol 4 karlikova planeta v poyasi asteroyidiv v seredini Sonyachnoyi sistemi 5 6 7 Ce najblizhcha do Zemli karlikova planeta vona chasom nablizhayetsya na vidstan 263 mln km Vidkrita 1 sichnya 1801 roku italijskim astronomom Dzhuzeppe Piacci v astronomichnij observatoriyi v misti Palermo Ce bula persha vidkrita karlikova planeta 1 Cerera Foto Cereri zroblene kosmichnim zondom Dawn 19 lyutogo 2015 roku z vidstani 46 000 km Dvi yaskravi plyami v krateri imovirno zoni bagati na krigu chi sil 1 Vidkrittya 2 Vidkrivach Dzhuzeppe PiacciMisce vidkrittya PalermoData vidkrittya 1 Sichnya 1801PoznachennyaNazvana na chest CereraKategoriya maloyi planeti karlikova planeta ob yekt golovnogo poyasuOrbitalni harakteristiki 3 Velika pivvis 413 832 587 km2 7663 a o Perigelij 380 995 855 km2 5468 a o Afelij 446 669 320 km2 9858 a o Ekscentrisitet 0 07934Orbitalnij period 4 60 rokiv1680 5 dibSerednya orbitalna shvidkist 17 882 km sSerednya anomaliya 27 448 Nahil orbiti 10 585 do ekliptiki9 20 do nezminnoyi ploshiniDovgota vishidnogo vuzla 80 399 Argument pericentru 72 825 Fizichni harakteristikiEkvatorialnij radius 482 5 2 kmPolyarnij radius 445 5 2 kmMasa 9 393 0 005 1020 kg 0 0128 masi MisyacyaSerednya gustina 2 16 0 036 g sm Priskorennya vilnogo padinnya na poverhni 0 27 m s20 028 gDruga kosmichna shvidkist 0 51 km sPeriod obertannya 9 074170 godinNahil osi 3 Albedo 0 090 0 0033 geometrichneTemperatura serednya 167 KStandartna zoryana velichina 3 36 0 02 1 Cerera u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Cerera Za diametrom blizko 952 km 8 Cerera ye najbilshim i najmasivnishim tilom u poyasi asteroyidiv za rozmirom perevershuye bagato velikih suputnikiv planet gigantiv ta mistit majzhe tretinu 32 zagalnoyi masi poyasu 9 10 Suchasni sposterezhennya doveli sho vona maye kulyastu formu na vidminu vid bilshosti inshih malih til yaki mayut nepravilnu formu cherez nizku gravitaciyu 11 Vidima zoryana velichina Cereri stanovit 6 64m 9 34m Standartna zoryana velichina 3 34m Zmist 1 Istoriya vidkrittya 2 Pohodzhennya nazvi 3 Orbita 4 Fizichni harakteristiki 5 Atmosfera 6 Doslidzhennya 7 Div takozh 8 Dzherela 9 PosilannyaIstoriya vidkrittya Redaguvati Dzhuzeppe PiacciU Palermo na ostrovi Siciliya italijskij astronom Dzhuzeppe Piacci vzhe bagato rokiv viv sposterezhennya polozhen zirok dlya skladannya zoryanogo katalogu Robota nablizhalasya do kincya 1 sichnya 1801 roku Piacci viyaviv u suzir yi Bliznyat slabku zirochku 7m yakoyi chomus ne bulo ni v jogo vlasnomu katalozi ni v katalozi Hristiana Majera sho buv u rozporyadzhenni Piacci Nastupnogo vechora viyavilosya sho zirka maye trohi ne ti koordinati sho naperedodni vona zsunulasya na 4 za pryamim pidnesennyam i na 3 5 za shilennyam Na tretyu nich z yasuvalosya sho pomilki nemaye j sho zirka povilno peresuvayetsya neboshilom Piacci stezhiv za divnoyu zirkoyu shist tizhniv Vin ne pomitiv ni diska yakij mav buti u planeti ni tumannogo vidu harakternogo dlya komet Potim sposterezhennya bulo perervano hvoroboyu Piacci Povernuvshis do sposterezhen vin vzhe ne zmig znajti Cereru yak nadali bula nazvana nova planeta U toj chas Karl Fridrih Gaus rozroblyav metodi obrobki astronomichnih sposterezhen Vin sprobuvav viznachiti eliptichnu orbitu novoyi planeti rozroblenim nim metodom za troma sposterezhennyami Takim chinom Gaus viznachiv sho orbita ob yekta lezhit mizh orbitami Marsa i Yupitera j sho velika pivvis yiyi stanovit 2 8 a o Ce bula planeta yaku shukali vidtodi koli viyavilosya tak zvane pravilo Ticiusa Bode za yakim vidstani planet vid Soncya pidporyadkovuyutsya pevnij zalezhnosti Iz ciyeyi zalezhnosti viplivalo sho mizh orbitami Marsa i Yupitera mala buti she odna planeta yakoyi astronomi chomus ne sposterigali Cya zalezhnist i pidshtovhnula astronomiv togo chasu vzyatisya za poshuki ciyeyi gipotetichnoyi planeti yaku bulo nazvano Faeton Prote dosit slabkij blisk Cereri svidchiv pro te sho rozmir ciyeyi planeti duzhe malij u porivnyanni z inshimi planetami Sonyachnoyi sistemi Pohodzhennya nazvi Redaguvati Orbita Cereri na foni orbit Zemli Marsa ta YupiteraPiacci proponuvav nazvati yiyi Cerera Ferdinanda prisvyachuyuchi planetu svoyemu korolyu Napoleon hotiv nazvati planetu Yunonoyu Uchitel Piacci Zhozef Laland proponuvav nazvati yiyi im yam svogo uchnya Ale v pidsumku zbereglasya nazva Cerera na chest pradavnoyi rimskoyi htonichnoyi bogini produktivnih sil zemli zrostannya j dozrivannya zlakiv a takozh pidzemnogo svitu yaka nasilaye na lyudej bezumstvo Cerera takozh boginya materinstva j shlyubu Shanuvalas yak hranitelka silskoyi gromadi zahisnicya vrozhayu vid grabizhnikiv Zgodom vona vvazhalasya tilki bogineyu zlakiv i vrozhayu mala yak taka veliku shanu osoblivo sered selyan U III st do n e Cerera zblizhuyetsya z Demetroyu Iz Cereroyu yak i z greckoyu Demetroyu pov yazuyetsya vinahid zemlerobstva j zaprovadzhennya zakoniv sho zaluchili lyudej do civilizaciyi Orbita RedaguvatiOrbita Cereri lezhit mizh orbitami Marsa i Yupitera podibno do planetnih orbit vona slabkoeliptichna tobto blizka do kola ekscentrisitet 0 08 i maye pomirnij nahil do ploshini ekliptiki 10 Velika pivvis orbiti stanovit 2 76 a o vidstan u perigeliyi 2 54 a o v afeliyi 2 98 a o Period obertannya navkolo Soncya 4 6 roku Fizichni harakteristiki Redaguvati Porivnyannya rozmiriv Zemli Misyacya ta CereriCerera maye formu sferoyida rozmirami 965 961 891 km Yiyi masa stanovit 9 39 1020 kg sho stanovit majzhe tretinu vsiyeyi masi poyasa asteroyidiv ale razom z tim postupayetsya masi Zemli bilsh nizh u 6000 raziv Znachna masa Cereri prizvela do togo sho pid diyeyu vlasnoyi gravitaciyi ce nebesne tilo nabulo formi blizkoyi do kulyastoyi Prote na comu yiyi evolyuciya ne skinchilasya i na vidminu vid bilshosti asteroyidiv na Cereri pochalasya diferenciaciya vnutrishnoyi strukturi vazhchi porodi opuskalisya do centru legshi pidijmalisya do poverhni Takim chinom sformuvalosya kam yane yadro j mantiya z vodyanogo lodu Vihodyachi z nizkoyi gustini Cereri vona mistit znachnu kilkist lodu do 20 30 za masoyu sho ekvivalentno krizhanij mantiyi tovshinoyu 60 100 km Na pochatkovomu etapi isnuvannya yadro Cereri moglo rozigrivatisya za rahunok radioaktivnogo rozpadu i mozhlivo yakas chastina krizhanoyi mantiyi perebuvala v ridkomu stani Z usogo vidno sho znachna chastina poverhni i zaraz ukrita lodom abo yakimos riznovidom krizhanogo regolitu yakij utvoryuye navit svoyeridni krizhani richki 12 Za analogiyeyu z krizhanimi suputnikami Yupitera j Saturna mozhna pripustiti sho pid diyeyu ultrafioletovogo viprominyuvannya Soncya chastina vodi disociyuye j utvoryuye duzhe rozridzhenu atmosferu Cereri Takozh zalishayetsya nevirishenim pitannya pro nayavnist na Cereri zaraz abo v minulomu kriovulkanizmu Na zemnomu neboshili Cerera postaye slabkoyu zirkoyu 7 yi velichini Vidimij disk Cereri duzhe malij tomu pershi podrobici vdalosya rozglediti tilki naprikinci XX storichchya za dopomogoyu orbitalnogo teleskopa Habbl Na poverhni Cereri pomitno kilka svitlih i temnih struktur imovirno krateriv Shlyahom sposterezhennya za nimi vdalosya vstanoviti period obertannya Cereri 9 07 godini i nahil osi obertannya do ploshini orbiti mensh yak 4 Najyaskravisha struktura na chest pershovidkrivacha Cereri otrimala nazvu P yacca Mozhlivo ce krater sho ogoliv krizhanu mantiyu abo navit kriovulkan Sposterezhennya v infrachervonomu diapazoni pokazali sho serednya temperatura poverhni stanovit 167 K 106 C u perigeliyi vona mozhe syagati 240 K 33 C Radioteleskopom v Aresibo kilka raziv provodilosya doslidzhennya Cereri v radiodiapazoni Za harakterom vidbivannya radiohvil vstanovleno sho poverhnya Cereri dosit gladenka mabut za rahunok visokoyi elastichnosti krizhanoyi mantiyi Suputnikiv u Cereri ne viyavleno Prinajmni sposterezhennya Habbla viklyuchayut isnuvannya satelitiv rozmirami ponad 10 20 km Nova mapa koloru karlikovoyi planeti Cereri zroblena kosmichnim aparatom NASA Dawn pokazuye riznomanitnist poverhni cogo nebesnogo tila Vidminnosti v morfologiyi ta kolori po vsij poverhni vkazuyut na te sho Cerera kolis bula aktivnim nebesnim tilom 13 Atmosfera RedaguvatiYe oznaki togo sho Cerera maye tonku atmosferu z vodyanoyi pari yaka utvoryuyetsya z lodovoyi poverhni planeti 14 15 16 Cej rozdil potrebuye dopovnennya berezen 2017 Doslidzhennya Redaguvati Gora Ahuna zavvishki 4 km na CereriDo 2015 roku yedinim sposobom vivchennya Cereri zalishalisya teleskopichni sposterezhennya Regulyarno provodilisya kampaniyi zi sposterezhennya pokrittiv zirok Cereroyu po zburennyah u rusi susidnih asteroyidiv i Marsa utochnyuvalasya yiyi masa U sichni 2014 bulo povidomleno pro znahodzhennya zgustkiv vodyanoyi pari navkolo Cereri za dopomogoyu infrachervonogo teleskopa Gershel Takim chinom Cerera stala chetvertim tilom Sonyachnoyi sistemi na yakomu zafiksovana vodna aktivnist pislya Zemli Encelada i Yevropi gejzeri na yakij buli vidkriti trohi ranishe naprikinci 2013 roku 17 20 kvitnya 2014 marsohid K yuriositi zrobiv pershi v istoriyi znimki asteroyidiv na yakih vidno i Cereru z poverhni Marsa 18 Yakisno novim etapom u vivchenni Cereri stala misiya AMS Dawn NASA yakij zapusheno 27 veresnya 2007 U 2011 roci Dawn vijshov na orbitu navkolo Vesti i pislya roku na yiyi orbiti poletiv do Cereri 19 13 sichnya 2015 Dawn zrobiv pershi dokladni znimki poverhni Cereri 6 bereznya 2015 roku aparat vijshov na orbitu Cereri dlya vivchennya yiyi protyagom nastupnih 16 misyaciv 20 Vivchennya Cereri dozvolit krashe zrozumiti istoriyu Sonyachnoyi sistemi Za cej chas Dawn zrobit fotozjomku poverhni karlikovoyi planeti sho dozvolit stvoriti pershu visokotochnu kartu cogo nebesnogo tila 20 23 travnya 2015 r mizhplanetna avtomatichna stanciya Dawn otrimala zobrazhennya kratera na poverhni Cereri 21 16 travnya 2015 roku avtomatichna mizhplanetna stanciya Dawn otrimala najyakisnishe na sogodni zobrazhennya tayemnichih bilih plyam na poverhni karlikovoyi planeti Cerera 22 30 chervnya 2016 roku osnovna programa misiyi kosmichnogo aparatu Dawn oficijno zavershena 23 Dani KA Dawn dozvolili utochniti v storonu zmenshennya masu i rozmir Cereri Ekvatorialnij diametr Cereri stanovit 963 km polyarnij diametr 891 km Masa Cereri stanovit 9 39 1020 kg 24 U 2017 roci vcheni dopovili sho yim vdalosya znajti dokazi isnuvannya arhayichnogo globalnogo okeanu na Cereri zavdyaki doslidzhennyam misiyi Dawn 25 Kitajske nacionalne kosmichne upravlinnya planuye dostaviti v 2020 h rokah zrazki gruntu z Cereri 26 Nazvi 17 krateriv na karti visot poverhni Cereri chervoni toni visoki dilyanki sini nizki 27 Div takozh RedaguvatiSpisok asteroyidiv 1 100 Yaskravi plyami na CereriDzherela Redaguvati Atkinson Nancy 03 03 2015 Bright Spots on Ceres Likely Ice Not Cryovolcanoes Universe Today Arhiv originalu za 6 bereznya 2015 Procitovano 07 03 2015 baza danih astronomichnih ob yektiv pri NASA Arhiv originalu za 24 chervnya 2013 Procitovano 16 serpnya 2010 JPL NASA 22 kvitnya 2015 What is a Dwarf Planet Jet Propulsion Laboratory Arhiv originalu za 19 sichnya 2021 Procitovano 19 sichnya 2022 NASA Dawn at a Glance NASA Arhiv originalu za 4 lipnya 2012 Procitovano 14 serpnya 2011 Shiga David Dawn captures first orbital image of asteroid Vesta New Scientist Arhiv originalu za 4 lipnya 2012 Procitovano 7 serpnya 2011 Space Telescope Science Institute 2009 Hubble 2008 Science year in review NASA Goddard Space Flight Center s 66 In Depth Ceres NASA Solar System Exploration Procitovano 27 serpnya 2022 Pitjeva E V Precise determination of the motion of planets and some astronomical constants from modern observations Arhivovano 18 sichnya 2010 u WebCite in Kurtz D W Ed Proceedings of IAU Colloquium No 196 Transits of Venus New Views of the Solar System and Galaxy 2004 Moomaw Bruce 2 lipnya 2007 Ceres As An Abode Of Life spaceblooger com Arhiv originalu za 29 veresnya 2008 Procitovano 6 listopada 2007 Li Jian Yang McFadden Lucy A Parker Joel Wm 2006 Photometric analysis of 1 Ceres and surface mapping from HST observations Icarus 182 1 143 160 Bibcode 2006Icar 182 143L doi 10 1016 j icarus 2005 12 012 Arhiv originalu za 24 travnya 2015 Procitovano 29 serpnya 2015 Na Cereri viyavili richki z lodu Dawn s Ceres Color Map Reveals Surface Diversity NASA s Jet Propulsion Laboratory Arhiv originalu za 5 veresnya 2015 Procitovano 17 kvitnya 2015 A Hearn Michael F Feldman Paul D 1992 Water vaporization on Ceres Icarus 98 1 54 60 Bibcode 1992Icar 98 54A doi 10 1016 0019 1035 92 90206 M Ceres The Smallest and Closest Dwarf Planet Arhivovano 12 listopada 2019 u Wayback Machine Space com 22 January 2014 Dwarf Planet Ceres Artist s Impression Arhivovano 10 travnya 2017 u Wayback Machine 21 January 2014 NASA Localized sources of water vapour on the dwarf planet 1 Ceres angl Curiosity Snaps First Ever Photo of Asteroids From Mars Discovery News Discovery Channel 25 kvitnya 2014 Arhiv originalu za 7 travnya 2015 Procitovano 4 travnya 2014 angl Vadim Karpus 06 03 2015 Vpervye v istorii chelovechestva zond NASA vyshel na orbitu karlikovoj planety itc ua Arhiv originalu za 8 bereznya 2015 Procitovano 6 bereznya 2015 a b Kosmichnij aparat vpershe v istoriyi vijshov na orbitu navkolo karlikovoyi planeti Arhivovano 8 bereznya 2015 u Wayback Machine povidomlennya TSN vid 6 bereznya 2015 roku Mizhplanetna avtomatichna stanciya Dawn otrimala zobrazhennya kratera na poverhni Cereri Arhiv originalu za 29 travnya 2015 Procitovano 29 travnya 2015 Dawn poluchila nailuchshij snimok tainstvennyh pyaten na Cerere Arhiv originalu za 26 grudnya 2015 Procitovano 17 grudnya 2016 Tony Greicius 2016 Dawn Completes Primary Mission Arhiv originalu za 2 listopada 2016 Procitovano 17 grudnya 2016 Dawn Journal May 28 2015 Arhiv originalu za traven 30 2015 Procitovano gruden 19 2016 Na blizhajshej k Solncu planete karlike obnaruzheny sledy sushestvovaniya drevnego okeana Arhiv originalu za 26 bereznya 2019 Procitovano 2 listopada 2018 China s Deep space Exploration to 2030 by Zou Yongliao Li Wei Ouyang Ziyuan Key Laboratory of Lunar and Deep Space Exploration National Astronomical Observatories Chinese Academy of Sciences Beijing Arhivovano 14 grudnya 2014 u Wayback Machine angl Karta visot poverhni Cereri z nazvami Arhiv originalu za 6 sichnya 2016 Procitovano 17 grudnya 2016 Posilannya RedaguvatiLed v zatenennyh oblastyah vnutri kraterov Cerery svyazan s naklonom eyo orbity Arhivovano 23 bereznya 2017 u Wayback Machine ros http space rin ru articles html 243 html Arhivovano 22 travnya 2010 u Wayback Machine ros Movie of one Ceres rotation processed Hubble images angl How Gauss determined the orbit of Ceres Arhivovano 14 kvitnya 2008 u Wayback Machine from keplersdiscovery com angl A simulation of the orbit of Ceres Arhivovano 13 bereznya 2007 u Wayback Machine angl A website dedicated entirely to 1 Ceres Arhivovano 30 veresnya 2015 u Wayback Machine angl An up to date summary of knowledge about Ceres plus an Earth Ceres size comparison the Planetary Society Arhivovano 17 veresnya 2008 u Wayback Machine angl Mark Prigg The mysterious pyramid of Ceres up close Stunning new images reveal three mile high mountain has a strange glowing side Arhivovano 8 bereznya 2016 u Wayback Machine Daily Mail online 7 March 2016 angl Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Cerera karlikova planeta Ce nezavershena stattya z astronomiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Cerera karlikova planeta amp oldid 39990169