Нова Ушиця Нова У шиця до 1829 року Літнівці селище міського типу в Україні центр Новоушицької селищної територіальної г

48°50′06″ пн. ш. 27°16′17″ сх. д. / 48.83500° пн. ш. 27.27139° сх. д. / 48.83500; 27.27139Координати: 48°50′06″ пн. ш. 27°16′17″ сх. д. / 48.83500° пн. ш. 27.27139° сх. д. / 48.83500; 27.27139

Висота над рівнем моря

273 м

Водойма

річка Калюс

Відстань

Найближча залізнична станція:

Дунаївці

До станції:

48 км

До обл. центру:

- автошляхами:

102 км

Селищна влада

Адреса

смт Нова Ушиця, вул. Подільська, 12

Вебсторінка

http://novagromada.gov.ua/

Карта

Нова Ушиця

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Нова Ушиця (значення).

Назва Редагувати

За народними переказами, назва «Літнівці» походить від того, що в них знаходилась літня резиденція польських панів. В 1829 році місто було перейменоване на Нову Ушицю. Це було пов'язане з назвою повіту, центром якого була стародавня столиця Пониззя — місто Ушиця, але через розміщення повітового міста Ушиці на краю повіту, було визнане незручним та згідно з клопотанням дворян, повітовим стало містечко Літнівці, через присвоєння йому назви Нової Ушиці, колишній центр повіту став іменуватися Стара Ушиця.

Географічне положення Редагувати

Розташоване в центральній частині району на схилах гірського підвищення, що омивається річкою Калюс, за 102 км на південь від обласного центру — міста Хмельницький та за 48 км на схід від залізничної станції Дунаївці на лінії Ярмолинці — Ларга. Межує з Отроківською, Івашковецькою, Кучанською, Струзькою, Браїлівською і Заміхівською громадами. Через селище проходить давній і важливий шлях на Поділлі — з Кам'янця-Подільського на Могилів-Подільський.

Клімат Редагувати

Нова Ушиця знаходиться в межах вологого континентального клімату із теплим літом. Але діяльність людини досить часто призводить до екоциду, поганих змін та глобального потепління. Рівень наповнення річок водою по області становить лише 20 % від необхідного стандарту, значна частина земної поверхні стає посушливою. Для покращення ситуації варто було б проводити ревайлдинг, відновлювати екосистеми та лісові насадження.

Історія Редагувати

Грошові одиниці Нової Ушиці часів Української Народної республіки. 1919 рік.

Костел Преображення Господнього у Новій Ушиці, освячений у 1994 році

Вперше назва селища згадується в середині XV століття. В 1439 році польський шляхтич Сенько одержав королівську грамоту на володіння Літнівцями й сусіднім селом Вербовець. За переказами, назва Літнівці походить від того, що там була літня резиденція польських панів.

У 1702–1703 роках Літнівці отримали привілей на Магдебурзьке право.

Після другого поділу Польщі і приєднання Поділля до Росії в 1793 році царським указом від 16 липня 1795 року було утворено низку повітів, у тому числі Ушицький повіт, до якого ввійшло й Літнівецьке староство.

В 1829 році місто перейменували на Нову Ушицю. Це було пов'язане з назвою повіту, центром якого було місто Ушиця на Дністрі (нині селище Стара Ушиця).

Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році. На честь цієї події в багатьох селах Поділля на в'їздах встановлювали пам'ятні фігури, такі збереглись в селах: Нігин, Черче.

За переписом 1899 року населення Нової Ушиці складало 6 541 чоловік, з них міщан — 6 248, селян — 129, купців — 34; будинків — 739, у тому числі кам'яних — 50, крамниць — 44.

Восени 1919 року начальником залоги Нової Ушиці був полковник Армії УНР Шулай Михайло Мусійович. Внаслідок поразки визвольних змагань на початку XX століття, селище надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, жителі Нової Ушиці зазнали репресій.

У 1924 році Нова Ушиця отримала статус селища міського типу.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932-1933 років померло щонайменше 183 жителі селища.

З 14 липня 1941 року по 27 березня 1944 року Нова Ушиця перебувала під німецькою окупацією. По закінченню Другої світової війни у 1946-1947 роках мешканці селища знову пережили голод.

З 1991 року — в складі незалежної України.

В 1992 році відкрито історико-краєзнавчий музей.

В 1996 році розпочато газифікацію селища природним газом.

В 2014 році відкрито пам'ятник Тарасу Шевченку. А 21 лютого 2014 року скинуто пам'ятник Леніну.

20 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, селище стало адміністративним центром — Новоушицької селищної громади. Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Новоушицького району, селище увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.

Населення Редагувати

У 2011 році населення складало 4 404 мешканці.

Мова Редагувати

У селищі поширені західноподільська та південноподільська говірки, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	97,87 %
російська	1,95 %
білоруська	0,04 %
єврейська	0,04 %
молдовська	0,02 %

Економіка Редагувати

На території селища працюють плодоконсервний (посезонно), цегельний (періодично) та масло-заводи (постійно), а також сучасний хлібокомбінат (постійно). Поширеним є вирощування та збирання лікарських трав, за рахунок відсутності важкої промисловості та екологічності місцевості.

Об'єкти соціальної сфери Редагувати

Церкви
- Святих Бориса і Гліба (2009, УГКЦ)
Костел Преображення Господнього
Будинок дитячої творчості
Ліцей №1
Новоушицький коледж Подільського державного аграрно-технічного університету
Новоушицький центр первинної медико-санітарної допомоги
Відділ "Центр надання адміністративних послуг" (ЦНАП) Новоушицької селищної ради

Природоохоронні об'єкти Редагувати

Національний банк репресованих

Список жертв Голодомору, Хмельницька область

Калюський ландшафтний заказник (на північ і південь від Нової Ушиці)
Сосна чорна (вул. Л. Українки)
Дуб звичайний (парк культури та відпочинку)
Берека звичайна (парк культури та відпочинку)
Сосна чорна (парк культури та відпочинку)
Берека лікарська (Новоушицький декоративний розсадник)

Пам'ятки історії та архітектури Редагувати

Будинок земської лікарні
Ринкова площа з єврейськими будинками
Плебанія
Народний будинок
Садиба Рингач
завод «Монополь»

Персоналії Редагувати

Горобців Микола — поручник Армії УНР.
Дзюбелюк Олександр Миколайович (1990 - 2014) — старший лейтенант прикордонної служби України, загинув у бою на українсько-російському кордоні.
Кукуруза Павло (1896, Нова Ушиця — 1978, Міннеаполіс) — український видавець, редактор, педагог.
Колубаїв Сергій Петрович (22 липня 1896, Нова Ушиця — ?) — вояк Армії УНР, козак 3-ї Залізної стрілецької дивізії; член Чеської академії наук.
Шевчук Борис Іванович — вояк батальйону «Айдар», загинув у боях за Луганськ.
Мовчан Олександр Андрійович (1932—2006) — радянський, український актор театру і кіно.
Філатов Юрій Миколайович (30 липня 1948 р.) — український веслувальник на байдарці, дворазовий олімпійський чемпіон 1972 та 1976 рр.

Світлини Редагувати

Див. також Редагувати

Поділля — історико-географічна область.
Подоляни — етнографічна група українців, населення Поділля.
Подільський говір — різновид говорів української мови.
Децентралізація — реформа місцевого самоврядування для формування ефективної і відповідальної місцевої влади.

Примітки Редагувати

Облікова картка Верховної Ради України^{[недоступне посилання з вересня 2019]}
Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
Прогноз погоди в Новій Ушиці
Нова Ушиця. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
Рішення Хмельницької обласної ради від 20 серпня 2015 року № 47-34/2015 «Про утворення Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади і призначення перших місцевих виборів депутатів Новоушицької селищної ради об'єднаної територіальної громади та Новоушицького селищного голови»
Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
. Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 20 жовтня 2011.

Джерела та література Редагувати

Д. С. Вирський. Нова Ушиця // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 440. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Втрачений рай Патонів на берегах Дністра

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Облікова картка Верховної Ради України^{[недоступне посилання з вересня 2019]}

[2] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)

[3] Прогноз погоди в Новій Ушиці

[Голодомор_УІНП-4] Нова Ушиця. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.

[5] Рішення Хмельницької обласної ради від 20 серпня 2015 року № 47-34/2015 «Про утворення Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади і призначення перших місцевих виборів депутатів Новоушицької селищної ради об'єднаної територіальної громади та Новоушицького селищного голови»

[6] Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

[7] . Архів оригіналу за 10 жовтня 2012. Процитовано 20 жовтня 2011.