Іва́шківці — село Кам'янець-Подільського району Хмельницької області, розташоване поблизу р. Дністер та кордону з Молдовою. За 4 км на північ від села проходить автодорога Т 2308.
| село Івашківці | ||
|---|---|---|
| ||
| Країна | Україна | |
| Область | Хмельницька область | |
| Район | Кам'янець-Подільський район | |
| Громада | Новоушицька селищна громада | |
| Основні дані | ||
| Засноване | 1793 | |
| Населення | 1254 | |
| Площа | 4,16 км² | |
| Густота населення | 301,44 осіб/км² | |
| Поштовий індекс | 32623 | |
| Телефонний код | +380 3847 | |
| Географічні дані | ||
| Географічні координати | 48°48′06″ пн. ш. 27°13′14″ сх. д. / 48.80167° пн. ш. 27.22056° сх. д.Координати: 48°48′06″ пн. ш. 27°13′14″ сх. д. / 48.80167° пн. ш. 27.22056° сх. д. | |
| Середня висота над рівнем моря | 291 м | |
| Місцева влада | ||
| Адреса ради | 32623, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, с.Івашківці | |
| Карта | ||
Івашківці | ||
Івашківці | ||
| Мапа | ||
| Івашківці у Вікісховищі |
Географія ред.
В межах села розташовані 3 ставки та струмок. Село розташоване у двох ярах. Івашківці складаються з кількох присілків: Івонівка, Цигольні, Обоча, Центр, Балки, Глинище, Жиляківка, Верх, Толока. Також в межах села є Павлушин Лісок та джерело Стовбій (Штовбій). На території села є багато лісів, де можна гарно провести час з друзями та родиною (Трихів Ліс).[джерело?]
Символіка ред.
Герб ред.
Щит у золотистій оправі, фон – лазурового кольору. У верхній частині щита зображено три гілки дуба із жолудями, що символізує велику кількість лісів на території села, також могутність та велич. У нижній частині рушниця, що направлена у лівий верхній кут. Рушниця символізує пана, який першим оселився на території села аби займатися полюванням.
Прапор ред.
Прямокутне полотнище зеленого кольору. У лівій верхній частині розміщено глечик та навхрест два жовтих колоски пшениці, що символізує достаток та родючість даної території. Зелений колір - велику кількість лісів на території села.
Історія ред.
Поблизу Івашковець наявні язичницькі жертовники з кам'яними ідолами.
Згадується з XVII століття.
З XVI століття територія села належала до Кам'янецького повіту. За адміністративним поділом з 1795 року село перейшло до Ушицького повіту.
У XIX столітті належало до маєтків генерала А. Дівова. Під час польського повстання 1831 року він виселив з села 10-15 католицьких родин, які перебралися до сусідніх сіл. У 1845 році відбулися виступи селян села Івашківці та сусідніх сіл проти жорстокості управителя Шмідта. Виступи було придушено військами. Далі село відійшло барону П. П. Местмахеру.
У 1898 році в селі мешкали 696 чоловіків та 718 жінок, майже всі православні українці та селяни, за виключенням єврейського населення: 3 чоловіків та 4 жінок. Мешканці були переважно землеробами, основними культурами були злаки та кукурудза, також займалися ткацтвом та садівництвом. Працювали на власних наділах, а також наймалися до земель поміщика, псаломщика, священика та міщан з Нової Ушиці. Восени молоді чоловіки їхали на заробітки до Бессарабії.
Станом на 1914 рік землею в селі та навколо нього володіли:
- Мацнева Ольга Павлівна (250 десятин в Івашківцях та сусідньому селі Песець)
- Местмахер-Будде Віктор Вікторович (250 десятин в Івашківцях і Песці)
- Немінський Володимир Станіславович (308 десятин)
- Самсонович Григорій Іванович (100 десятин)
Жителі зазнали сталінських репресій, потерпали від голодомору 1932–33 років.
З 1991 року в складі незалежної України.
У 2012 році село взяло участь у конкурсі спільного проекту ЄС та Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду — ІІ». В рамках цієї програми було відремонтовано сільську школу.
20 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад, село увійшло до складу Новоушицької селищної громади. Об'єднання в громаду має створити умови для формування ефективної і відповідальної місцевої влади, яка зможе забезпечити комфортне та безпечне середовище для проживання людей.
До адміністративної реформи 19 липня 2020 року село належало до Новоушицького району, після увійшло до складу Кам'янець-Подільського району.
Населення ред.
Населення становить 1114 осіб. Має близько 900 дворів.
Мова ред.
У селі поширені західноподільська говірка та південноподільська говірка, що відносяться до подільського говору, який належить до південно-західного наріччя.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 98,17% |
| російська | 0,72% |
| інші/не визначилися | 1,11% |
Сільська рада ред.
Івашківській сільській раді підпорядковане селище Загродське.
Староста громади — Борейко Юрій.
Політика ред.
На виборах до районної ради в 2015 році в селі було утворено окремий одномандатний округ, зареєстровано 894 виборця.
Освіта ред.
В селі працює дитячий садок
Також є Івашковецька загальноосвітня школа I-II ступенів. Розташована на вул. Центральній, 57.
Перша церковно-парафіяльна школа була відкрита в селі 1888 року, ініціатором її створення був колишній мировий посередник Ушицького повіту барон фон Рауш. Школа містилася в будиночку в садибі священика, а 1891 року селяни побудували окрему будівлю для неї.
Медицина ред.
В селі діє фельдшерсько-акушерський пункт.
Культура ред.
Працює бібліотека і сільський клуб.
Релігія ред.
В селі є Свято-Покровський храм. За церковним літописом до церкви в селі була наявна греко-католицька каплиця з цвинтарем. Вперше церква Покрови згадується з 1739 року. Описується як дерев'яна триверха, мала поруч дзвіницю, була подібна до церкви в селі Волоські-Черемиси Могилівського повіту, оскільки ймовірно побудовані одним будівничим. Згоріла під час пожежі 16 серпня 1821 року, від неї лишилася дзвіниця та ікона Миколая Чудотворця. Нову кам'яну одноверху церкву з дзвіницею збудовано на іншому місці в 1822—1832 роках. Церква мала двуярусний іконостас.
1894 року поміщик А. Дівов надіслав до церкви 2 комплекти облачення для священика та оксамитову плащаницю, які коштували 180 рублів.
Також існує церква Сергія Радонєжського. Обидві церкви належать УПЦ МП.
Діє громада Церкви євангельських християн-баптистів, яка збирається у приватному будинку.
Примітки ред.
- Історія міст і сіл УРСР: Хмельницька область. — К.: ГРУРЕ, 1971 р.
- . Архів оригіналу за 21 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
- ↑ Смірнова, С. Д. (2019). ЦЕРКОВНИЙ ЛІТОПИС С. ІВАШКІВЦІ НОВОУШИЦЬКОГО РАЙОНУ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ З ФОНДІВ КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ІСТОРИЧНОГО МУЗЕЮ-ЗАПОВІДНИКА. Науковий вісник Національного музею історії України, (4), 162-166. вилучено із http://visnyk.nmiu.org/index.php/nv/article/view/288 [ 16 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- . Архів оригіналу за 6 жовтня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
- . Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
- Рішення Хмельницької обласної ради від 20 серпня 2015 року № 47-34/2015 «Про утворення Новоушицької селищної об'єднаної територіальної громади і призначення перших місцевих виборів депутатів Новоушицької селищної ради об'єднаної територіальної громади та Новоушицького селищного голови»
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- . Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
- . Архів оригіналу за 22.04.2016. Процитовано 12.04.2016.
- . Архів оригіналу за 5 травня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
- . Архів оригіналу за 14 грудня 2018. Процитовано 12 квітня 2016.
- . Архів оригіналу за 22 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
- . Архів оригіналу за 21 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.
- . Архів оригіналу за 14 квітня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.