www.wikidata.uk-ua.nina.az

Етнографія від грецького етнос плем я народ графо пишу 1 суспільствознавча наука об єктом дослідження якої є народи їхня

Етнографія

Етнографія (від грецького етнос — плем'я, народ; графо — пишу) — суспільствознавча наука, об'єктом дослідження якої є народи, їхня культура і побут, походження (етногенез), розселення, процеси культурно-побутових відносин на всіх етапах історії людства. Концентрує увагу на розробці проблем етно- і націогенезу, етнічної історії, міжнаціональних відносин, етнонаціональних процесів, традиційно-побутової культури, народних знань, побуту, народного мистецтва. Етнографи, люди які, вивчають цю науку.

Етнографія — це історія народу, яка включає в себе історію його житла, одягу, харчування, його родинного укладу, форм побуту у широкому сенсі цього слова. Це історія його світогляду, народних знань, вірувань і марновірства, обрядів і звичаїв. Останнім часом більшість учених відносять етнографію не до історичної, а до суспільствознавчої науки.

Етнографія вивчає соціальні відносини, опосередковані матеріальними предметами. Наприклад, функції одягу на перших етапах — захисні (від холоду, інших несприятливих впливів природи); у жаркому поясі інша функція, також первинна — прикрашати тіло. Але вже з давніх-давен з'являються й інші вторинні функції одягу: статево-роздільна і соціально-роздільна, остання містить у собі обрядову культову роль одягу. Таким чином, одяг виступає як соціальний знак, мітка, що позначає місце людини в суспільній системі. Він об'єднує людей однакового соціального (в тому числі й етнічного) статусу, разом з тим — є інтегруючим фактором усередині даної групи, водночас протиставляючи її іншим.

До певного рівня аналогом терміну етнографія є поняття соціальна антропологія (у Великій Британії), культурна антропологія (у США) і етнологія (у ряді західноєвропейських країн). Вона тісно зв'язана з власне історією, археологією, мовознавством, фольклористикою. З конкретною соціологією її ріднить вивчення взаємодії соціально-класових і етнокультурних явищ (етносоціологія), з лінгвістикою — дослідження генеалогічного споріднення народів, взаємодія мовних та етнічних процесів (етнолінгвістика). З соціальною психологією етнографія має спільний розділ — етнопсихологію. У дослідженні численності народів світу, міграційних процесів вона стикається з демографією (етнічна демографія).

Етнографічна наука інших країн мала іншу природу і дещо відмінні назви. Наприклад, російська етнографія формувалась на базі географії і була викликана до життя потребою в описанні народів тих земель, що підкорювала Росія. Дещо подібне було характерне для німецької етнографії, що складалась з двох частин: Voelkerkunde — наука, що вивчає чужі народи, і Volkskunde — наука, що вивчає власний народ. Такий самий поділ мала етнографія і скандинавських країн; у Франції зародження етнографії пов'язувалося з класифікацією мов і лише на початку XX ст. — з осмисленням расової проблематики та вивченням людства; в англомовних країнах аналогом етнографії виступає соціальна (в Англії) або культурна (в США) антропологія, котра має дещо інший, аніж етнографія, дослідницький об'єкт — людину, а не народ. Терміном «етнографія» у більшості західних країн визначають описову дисципліну (музеєзнавство) на відміну від теоретичної — «етнології».

До міждисциплінарних галузей знань відносяться етноархеологія, аграрна етнографія, етнопедагогіка, етнографічне музеєзнавство, етнічна антропологія, етногеографія та ін. Етнографія якнайтісніше зв'язана з економікою (економічний базис визначає культуру) і політикою.

Серед етнографічних проблем найважливіші:

  • вивчення етнічного складу окремих країн і всього світу;
  • етногенез і етнічна історія народів;
  • реконструкція древніх форм суспільного життя і культури з пережитків цих форм, які збереглися в сучасних відсталих у соціально-економічному розвитку народів;
  • вивчення сучасних станів етнічних традицій, оцінка їх позитивної чи негативної ролі в житті людей;
  • вивчення різних аспектів сучасної перебудови побуту і культури;
  • вивчення сучасних етнічних процесів, тобто змін у ході історичного розвитку окремих етнічних ознак і народів у цілому.

На відміну від зарубіжної вітчизняна етнографія особливу увагу приділяє не тільки традиційним, а й сучасним проблемам: етносоціальному розвитку народів, сучасним етнічним процесам, питанням використання національних традицій. На цих позиціях ґрунтується і досить поширений в етнографії порівняльно-історичний метод, згідно з яким культура і побут народів вивчаються з позицій історизму.

Для етнографії, що розглядає особливості розвитку культури і побуту народів в їх історичному розвитку, особливо важливі також письмові свідчення минулого, хроніки, живописні матеріали, карти. Цінним джерелом лишаються археологічні комплекси, музейні зібрання, фольклор, предмети культу, народного мистецтва.

Етнографа об'єкти культури і побуту цікавлять не самі собою, а в їх відношенні до людей. Адже етнографія — наука про людину, а не про речі.

Безпосереднє спостереження і опис звичаїв, побуту, світогляду народу — це основний метод етнографії. Крім того, вона широко використовує писемні джерела, речові пам'ятки, дані археології, антропології, географії, фольклористики, мовознавства.

Витоки

Герхард Фрідріх Мюллер розробив концепцію етнографії як окремої дисципліни, беручи участь у Другій Камчатській експедиції (1733–43) як професор історії та географії. Під час участі в експедиції він виділив Völker-Beschreibung як окрему область дослідження. Це стало відомим як «етнографія» після введення грецького неологізму ethnographia Йоганном Фрідріхом Шопперліним і німецького варіанту А. Ф. Тіло в 1767 році.

Етнографія в Україні

Становлення української етнографії як окремої наукової дисципліни відбулося в середині XIX ст. Її розвиток тісно пов'язаний з іменами Михайла Максимовича, Миколи Костомарова, Павла Чубинського, Миколи Сумцова, Володимира Шухевича, Федора Вовка, Дмитра Яворницького та багатьох інших видатних діячів української культури. Значний внесок у розвиток українського народознавства зробили письменники Тарас Шевченко, Пантелеймон Куліш, Іван Нечуй-Левицький, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський та ін. Провідну роль в дослідженнях з етнографії відіграло Львівське наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка, при якому в 1898 p. була створена Етнографічна комісія, яка видавала «Етнографічний вісник», «Матеріали до українсько-руської етнології» та ін.

Зародженню етнографії як науки передувало накопичення етнтографічних знань, витоки яких сягають часів Київської Русі. У славнозвісній пам'ятці «Повісті временних літ» вперше було сформульовано принципово важливе для етнографії як науки положення про своєріднсть усіх племен і народів: «Имяхуть бо обичаї свої, і закони отець своїх и преданія, кождо свої нрави». Інші, не менш важливі для становлення етнографії положення,— про походження народів, їх розселення, систему звичаїв, традицій, матеріальну культуру та духовний світ — згадуються у таких пам'ятках: «Слово о полку Ігоревім», «Слово про погибель Руської землі», у Густинському літописі, «Роксоланії» С. Кленовича, «Хроніці» Феодосія Сафоновича, старшинських літописах Самовидця, С. Величка, Г. Грабянки та ін.

По мірі накопичення етнографічних знань формувалась етнографія як наука. Першим свідченням зародження української етнографії стала «Програма» для опису України Ф. Туманського, а також спеціальна народознавча розвідка Г. Калиновського «Опис весільних українських простонародних обрядів». Потім були численні записи пам'яток усної народної творчости Адама Чарноцького.

Українська етнографія має своєрідну природу формування: вона зароджувалася на народознавчій основі, на ґрунті фольклору і літератури, концентруючи головну увагу на дослідженні духовної культури. Предметна спрямованість української етнографії логічно виникала із своєрідного стану тодішньої України — напівколоніальної національної окраїни. Українська інтелігенція намагалася через осмислення духовності українського народу виявити його потенції для визволення й здобуття волі.

Українська етнографія біля своїх витоків формувалася переважно як описова дисципліна. Вона ґрунтувалася на базі трьох народознавчих центрів: Харківського університету (початок XIX ст.). Київського університету (40-і pp. XIX ст.) та Львова (кінець XIX ст.). Харківська «романтична» школа (І. Срезневський, А. Метлинський, М. Костомаров, К. Сементовський та ін.) зосереджувалася, насамперед, на вивченні міфології і демонології; київська (М. Максимович, П. Куліш, Т.Шевченко, О. Афанасьєв-Чужбинський, П. Чубинський та ін.) — на вивченні етнічної історії і культури, розпочавши систематичні етнографічні обстеження, утворивши «Етнографічно-статистичну експедицію»; львівська (М. Грушевський, І. Франко, В. Гнатюк, Ф. Колесса, В. Шухевич та ін.) — на розробці карпатської проблематики, висвітлюючи її на сторінках першого спеціального друкованого органа «Етнографічний вісник» та «Матеріали до українсько-руської етнології».

Нині українська етнографія, традиційно поєднуючи два рівня досліджень: описовий і узагальнюючий, тяжіє до етнологічного, теоретичного осмислення емпіричного матеріалу.

Як самостійна галузь науки етнографія оформилась у середині XIX ст. з виникненням еволюційної школи, появою досліджень Л. Генрі Моргана і праці Ф. Енгельса «Походження родини, приватної власності та держави» (1884 р.), в якій сформульовано основні положення про первіснообщинний лад.

У процесі розширення знань про культуру народів та їхню діяльність виникали різні школи і напрями в етнографічній науці.

Розвиток етнографії в Україні проходив у постійних зв'язках з російською та білоруською етнографією. Перші свідчення про українців як окремий народ відносяться до XVI — першої половини XVII ст. Вони містяться в різних світських і церковних актах, творах Івана Вишенського, Климентія Зіновіїва, літописах Самовидця, Самійла Величка, Григорія Грабянки, записках зарубіжних авторів (Б. де Віженера, Є. Лясоти, Г. Л. Боплана, З. Герберштейна та ін.).

У XIX — на початку XX ст. центрами етнографії в Україні стають Харківський, Київський, Новоросійський (Одеський) і Львівський університети, а також Комісія по описанню губерній Київського навчального округу, Південно-західний відділ Російського Географічного товариства. Наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка у Львові, Етнографічна комісія Українського наукового товариства в Києві. Розвиток передової етнографічної думки в Україні тісно пов'язаний з іменами Т. Г. Шевченка, І. Я. Франка, М. М. Коцюбинського, Лесі Українки, П. А. Грабовського, С. А. Подолинського. Цінний фактичний матеріал міститься також у дослідженнях з етнографії М. Ф. Сумцова, В. Д. Шухевича, Я. Ф. Головацького, П. П. Чубинського і особливо — Ф. К. Вовка. Важливе значення для етнографії України мають публікації Д. І. Яворницького, згодом академіка АН України.

Останніми роками в Україні створено ряд етнографічних музеїв просто неба (у Переяславі, Ужгороді, Львові, Києві), етнографічні експозиції в інших музеях. У відкритому в 1976 р. у Києві Музеї народної архітектури та побуту України представлено особливості культури та побуту усіх історико-етнографічних районів. Нині дослідженнями з етнографії займаються інститути Академії наук України, етноцентри, музеї, навчальні заклади, які видають наукові записки, монографії, науково-популярні журнали, методичні посібники тощо. Народознавчі студії друкують журнали «Народна творчість та етнографія», «Родовід», «Берегиня», «Український світ», «Пам'ятки України», «Українська культура», інші видання, серед них і регіональні.

Див. також

Примітки

  1. Етнографія // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — С. 173.
  2. VERMEULEN, HAN F. (1 липня 2015). Before Boas. UNP - Nebraska. ISBN 978-0-8032-7740-3. 
  3. Матеріали до українсько-руської етнології на Вікімедіа
  4. Калиновский Г. Описание Свадебных Украинских простонародных обрядов, в Малой России и в Слободской Украинской Губернии, также и в Великороссийских Слободах, населенных Малороссиянами, употребляемых. — СПб.: тип. Х. Ф. Клена, 1777. — 27 с.(рос. дореф.)
  5. Сто семь лѣтъ южно-русской этнографіи // Кіевская старина, 1884, № 3. — C. 505—507.(рос. дореф.)

Джерела інформації

Література

  • Этнография: Учебник / Под. ред. Ю. В. Бромлея и Г. Е. Маркова. — М., 1982. (рос.)

Посилання

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Etnografiya vid greckogo etnos plem ya narod grafo pishu 1 suspilstvoznavcha nauka ob yektom doslidzhennya yakoyi ye narodi yihnya kultura i pobut pohodzhennya etnogenez rozselennya procesi kulturno pobutovih vidnosin na vsih etapah istoriyi lyudstva Koncentruye uvagu na rozrobci problem etno i naciogenezu etnichnoyi istoriyi mizhnacionalnih vidnosin etnonacionalnih procesiv tradicijno pobutovoyi kulturi narodnih znan pobutu narodnogo mistectva Etnografi lyudi yaki vivchayut cyu nauku Etnografiya ce istoriya narodu yaka vklyuchaye v sebe istoriyu jogo zhitla odyagu harchuvannya jogo rodinnogo ukladu form pobutu u shirokomu sensi cogo slova Ce istoriya jogo svitoglyadu narodnih znan viruvan i marnovirstva obryadiv i zvichayiv Ostannim chasom bilshist uchenih vidnosyat etnografiyu ne do istorichnoyi a do suspilstvoznavchoyi nauki Etnografiya vivchaye socialni vidnosini oposeredkovani materialnimi predmetami Napriklad funkciyi odyagu na pershih etapah zahisni vid holodu inshih nespriyatlivih vpliviv prirodi u zharkomu poyasi insha funkciya takozh pervinna prikrashati tilo Ale vzhe z davnih daven z yavlyayutsya j inshi vtorinni funkciyi odyagu statevo rozdilna i socialno rozdilna ostannya mistit u sobi obryadovu kultovu rol odyagu Takim chinom odyag vistupaye yak socialnij znak mitka sho poznachaye misce lyudini v suspilnij sistemi Vin ob yednuye lyudej odnakovogo socialnogo v tomu chisli j etnichnogo statusu razom z tim ye integruyuchim faktorom useredini danoyi grupi vodnochas protistavlyayuchi yiyi inshim Do pevnogo rivnya analogom terminu etnografiya ye ponyattya socialna antropologiya u Velikij Britaniyi kulturna antropologiya u SShA i etnologiya u ryadi zahidnoyevropejskih krayin Vona tisno zv yazana z vlasne istoriyeyu arheologiyeyu movoznavstvom folkloristikoyu Z konkretnoyu sociologiyeyu yiyi ridnit vivchennya vzayemodiyi socialno klasovih i etnokulturnih yavish etnosociologiya z lingvistikoyu doslidzhennya genealogichnogo sporidnennya narodiv vzayemodiya movnih ta etnichnih procesiv etnolingvistika Z socialnoyu psihologiyeyu etnografiya maye spilnij rozdil etnopsihologiyu U doslidzhenni chislennosti narodiv svitu migracijnih procesiv vona stikayetsya z demografiyeyu etnichna demografiya Etnografichna nauka inshih krayin mala inshu prirodu i desho vidminni nazvi Napriklad rosijska etnografiya formuvalas na bazi geografiyi i bula viklikana do zhittya potreboyu v opisanni narodiv tih zemel sho pidkoryuvala Rosiya Desho podibne bulo harakterne dlya nimeckoyi etnografiyi sho skladalas z dvoh chastin Voelkerkunde nauka sho vivchaye chuzhi narodi i Volkskunde nauka sho vivchaye vlasnij narod Takij samij podil mala etnografiya i skandinavskih krayin u Franciyi zarodzhennya etnografiyi pov yazuvalosya z klasifikaciyeyu mov i lishe na pochatku XX st z osmislennyam rasovoyi problematiki ta vivchennyam lyudstva v anglomovnih krayinah analogom etnografiyi vistupaye socialna v Angliyi abo kulturna v SShA antropologiya kotra maye desho inshij anizh etnografiya doslidnickij ob yekt lyudinu a ne narod Terminom etnografiya u bilshosti zahidnih krayin viznachayut opisovu disciplinu muzeyeznavstvo na vidminu vid teoretichnoyi etnologiyi Do mizhdisciplinarnih galuzej znan vidnosyatsya etnoarheologiya agrarna etnografiya etnopedagogika etnografichne muzeyeznavstvo etnichna antropologiya etnogeografiya ta in Etnografiya yaknajtisnishe zv yazana z ekonomikoyu ekonomichnij bazis viznachaye kulturu i politikoyu Sered etnografichnih problem najvazhlivishi vivchennya etnichnogo skladu okremih krayin i vsogo svitu etnogenez i etnichna istoriya narodiv rekonstrukciya drevnih form suspilnogo zhittya i kulturi z perezhitkiv cih form yaki zbereglisya v suchasnih vidstalih u socialno ekonomichnomu rozvitku narodiv vivchennya suchasnih staniv etnichnih tradicij ocinka yih pozitivnoyi chi negativnoyi roli v zhitti lyudej vivchennya riznih aspektiv suchasnoyi perebudovi pobutu i kulturi vivchennya suchasnih etnichnih procesiv tobto zmin u hodi istorichnogo rozvitku okremih etnichnih oznak i narodiv u cilomu Na vidminu vid zarubizhnoyi vitchiznyana etnografiya osoblivu uvagu pridilyaye ne tilki tradicijnim a j suchasnim problemam etnosocialnomu rozvitku narodiv suchasnim etnichnim procesam pitannyam vikoristannya nacionalnih tradicij Na cih poziciyah gruntuyetsya i dosit poshirenij v etnografiyi porivnyalno istorichnij metod zgidno z yakim kultura i pobut narodiv vivchayutsya z pozicij istorizmu Dlya etnografiyi sho rozglyadaye osoblivosti rozvitku kulturi i pobutu narodiv v yih istorichnomu rozvitku osoblivo vazhlivi takozh pismovi svidchennya minulogo hroniki zhivopisni materiali karti Cinnim dzherelom lishayutsya arheologichni kompleksi muzejni zibrannya folklor predmeti kultu narodnogo mistectva Etnografa ob yekti kulturi i pobutu cikavlyat ne sami soboyu a v yih vidnoshenni do lyudej Adzhe etnografiya nauka pro lyudinu a ne pro rechi Bezposerednye sposterezhennya i opis zvichayiv pobutu svitoglyadu narodu ce osnovnij metod etnografiyi Krim togo vona shiroko vikoristovuye pisemni dzherela rechovi pam yatki dani arheologiyi antropologiyi geografiyi folkloristiki movoznavstva Zmist 1 Vitoki 2 Etnografiya v Ukrayini 3 Div takozh 4 Primitki 5 Dzherela informaciyi 6 Literatura 7 PosilannyaVitoki RedaguvatiGerhard Fridrih Myuller rozrobiv koncepciyu etnografiyi yak okremoyi disciplini beruchi uchast u Drugij Kamchatskij ekspediciyi 1733 43 yak profesor istoriyi ta geografiyi Pid chas uchasti v ekspediciyi vin vidiliv Volker Beschreibung yak okremu oblast doslidzhennya Ce stalo vidomim yak etnografiya pislya vvedennya greckogo neologizmu ethnographia Jogannom Fridrihom Shopperlinim i nimeckogo variantu A F Tilo v 1767 roci 2 Etnografiya v Ukrayini RedaguvatiStanovlennya ukrayinskoyi etnografiyi yak okremoyi naukovoyi disciplini vidbulosya v seredini XIX st Yiyi rozvitok tisno pov yazanij z imenami Mihajla Maksimovicha Mikoli Kostomarova Pavla Chubinskogo Mikoli Sumcova Volodimira Shuhevicha Fedora Vovka Dmitra Yavornickogo ta bagatoh inshih vidatnih diyachiv ukrayinskoyi kulturi Znachnij vnesok u rozvitok ukrayinskogo narodoznavstva zrobili pismenniki Taras Shevchenko Pantelejmon Kulish Ivan Nechuj Levickij Ivan Franko Lesya Ukrayinka Mihajlo Kocyubinskij ta in Providnu rol v doslidzhennyah z etnografiyi vidigralo Lvivske naukove tovaristvo im T G Shevchenka pri yakomu v 1898 p bula stvorena Etnografichna komisiya yaka vidavala Etnografichnij visnik Materiali do ukrayinsko ruskoyi etnologiyi 3 ta in Zarodzhennyu etnografiyi yak nauki pereduvalo nakopichennya etntografichnih znan vitoki yakih syagayut chasiv Kiyivskoyi Rusi U slavnozvisnij pam yatci Povisti vremennih lit vpershe bulo sformulovano principovo vazhlive dlya etnografiyi yak nauki polozhennya pro svoyeridnst usih plemen i narodiv Imyahut bo obichayi svoyi i zakoni otec svoyih i predaniya kozhdo svoyi nravi Inshi ne mensh vazhlivi dlya stanovlennya etnografiyi polozhennya pro pohodzhennya narodiv yih rozselennya sistemu zvichayiv tradicij materialnu kulturu ta duhovnij svit zgaduyutsya u takih pam yatkah Slovo o polku Igorevim Slovo pro pogibel Ruskoyi zemli u Gustinskomu litopisi Roksolaniyi S Klenovicha Hronici Feodosiya Safonovicha starshinskih litopisah Samovidcya S Velichka G Grabyanki ta in Po miri nakopichennya etnografichnih znan formuvalas etnografiya yak nauka Pershim svidchennyam zarodzhennya ukrayinskoyi etnografiyi stala Programa dlya opisu Ukrayini F Tumanskogo a takozh specialna narodoznavcha rozvidka G Kalinovskogo Opis vesilnih ukrayinskih prostonarodnih obryadiv 4 5 Potim buli chislenni zapisi pam yatok usnoyi narodnoyi tvorchosti Adama Charnockogo Ukrayinska etnografiya maye svoyeridnu prirodu formuvannya vona zarodzhuvalasya na narodoznavchij osnovi na grunti folkloru i literaturi koncentruyuchi golovnu uvagu na doslidzhenni duhovnoyi kulturi Predmetna spryamovanist ukrayinskoyi etnografiyi logichno vinikala iz svoyeridnogo stanu todishnoyi Ukrayini napivkolonialnoyi nacionalnoyi okrayini Ukrayinska inteligenciya namagalasya cherez osmislennya duhovnosti ukrayinskogo narodu viyaviti jogo potenciyi dlya vizvolennya j zdobuttya voli Ukrayinska etnografiya bilya svoyih vitokiv formuvalasya perevazhno yak opisova disciplina Vona gruntuvalasya na bazi troh narodoznavchih centriv Harkivskogo universitetu pochatok XIX st Kiyivskogo universitetu 40 i pp XIX st ta Lvova kinec XIX st Harkivska romantichna shkola I Sreznevskij A Metlinskij M Kostomarov K Sementovskij ta in zoseredzhuvalasya nasampered na vivchenni mifologiyi i demonologiyi kiyivska M Maksimovich P Kulish T Shevchenko O Afanasyev Chuzhbinskij P Chubinskij ta in na vivchenni etnichnoyi istoriyi i kulturi rozpochavshi sistematichni etnografichni obstezhennya utvorivshi Etnografichno statistichnu ekspediciyu lvivska M Grushevskij I Franko V Gnatyuk F Kolessa V Shuhevich ta in na rozrobci karpatskoyi problematiki visvitlyuyuchi yiyi na storinkah pershogo specialnogo drukovanogo organa Etnografichnij visnik ta Materiali do ukrayinsko ruskoyi etnologiyi Nini ukrayinska etnografiya tradicijno poyednuyuchi dva rivnya doslidzhen opisovij i uzagalnyuyuchij tyazhiye do etnologichnogo teoretichnogo osmislennya empirichnogo materialu Yak samostijna galuz nauki etnografiya oformilas u seredini XIX st z viniknennyam evolyucijnoyi shkoli poyavoyu doslidzhen L Genri Morgana i praci F Engelsa Pohodzhennya rodini privatnoyi vlasnosti ta derzhavi 1884 r v yakij sformulovano osnovni polozhennya pro pervisnoobshinnij lad U procesi rozshirennya znan pro kulturu narodiv ta yihnyu diyalnist vinikali rizni shkoli i napryami v etnografichnij nauci Rozvitok etnografiyi v Ukrayini prohodiv u postijnih zv yazkah z rosijskoyu ta biloruskoyu etnografiyeyu Pershi svidchennya pro ukrayinciv yak okremij narod vidnosyatsya do XVI pershoyi polovini XVII st Voni mistyatsya v riznih svitskih i cerkovnih aktah tvorah Ivana Vishenskogo Klimentiya Zinoviyiva litopisah Samovidcya Samijla Velichka Grigoriya Grabyanki zapiskah zarubizhnih avtoriv B de Vizhenera Ye Lyasoti G L Boplana Z Gerbershtejna ta in U XIX na pochatku XX st centrami etnografiyi v Ukrayini stayut Harkivskij Kiyivskij Novorosijskij Odeskij i Lvivskij universiteti a takozh Komisiya po opisannyu gubernij Kiyivskogo navchalnogo okrugu Pivdenno zahidnij viddil Rosijskogo Geografichnogo tovaristva Naukove tovaristvo im T G Shevchenka u Lvovi Etnografichna komisiya Ukrayinskogo naukovogo tovaristva v Kiyevi Rozvitok peredovoyi etnografichnoyi dumki v Ukrayini tisno pov yazanij z imenami T G Shevchenka I Ya Franka M M Kocyubinskogo Lesi Ukrayinki P A Grabovskogo S A Podolinskogo Cinnij faktichnij material mistitsya takozh u doslidzhennyah z etnografiyi M F Sumcova V D Shuhevicha Ya F Golovackogo P P Chubinskogo i osoblivo F K Vovka Vazhlive znachennya dlya etnografiyi Ukrayini mayut publikaciyi D I Yavornickogo zgodom akademika AN Ukrayini Ostannimi rokami v Ukrayini stvoreno ryad etnografichnih muzeyiv prosto neba u Pereyaslavi Uzhgorodi Lvovi Kiyevi etnografichni ekspoziciyi v inshih muzeyah U vidkritomu v 1976 r u Kiyevi Muzeyi narodnoyi arhitekturi ta pobutu Ukrayini predstavleno osoblivosti kulturi ta pobutu usih istoriko etnografichnih rajoniv Nini doslidzhennyami z etnografiyi zajmayutsya instituti Akademiyi nauk Ukrayini etnocentri muzeyi navchalni zakladi yaki vidayut naukovi zapiski monografiyi naukovo populyarni zhurnali metodichni posibniki tosho Narodoznavchi studiyi drukuyut zhurnali Narodna tvorchist ta etnografiya Rodovid Bereginya Ukrayinskij svit Pam yatki Ukrayini Ukrayinska kultura inshi vidannya sered nih i regionalni Div takozh RedaguvatiEtnologiyaPrimitki Redaguvati Etnografiya Etimologichnij slovnik ukrayinskoyi movi v 7 t redkol O S Melnichuk gol red ta in K Naukova dumka 1985 T 2 D Kopci S 173 VERMEULEN HAN F 1 lipnya 2015 Before Boas UNP Nebraska ISBN 978 0 8032 7740 3 Materiali do ukrayinsko ruskoyi etnologiyi na Vikimedia Kalinovskij G Opisanie Svadebnyh Ukrainskih prostonarodnyh obryadov v Maloj Rossii i v Slobodskoj Ukrainskoj Gubernii takzhe i v Velikorossijskih Slobodah naselennyh Malorossiyanami upotreblyaemyh SPb tip H F Klena 1777 27 s ros doref Sto sem lѣt yuzhno russkoj etnografii Kievskaya starina 1884 3 C 505 507 ros doref Dzherela informaciyi RedaguvatiThe Moving Anthropology Student Network Moving Anthropology Social Network MASN is the largest international network of anthropology students and young academics Sho vivchaye etnografiya Arhivovano 15 sichnya 2007 u Wayback Machine Etnografichne rajonuvannya Ukrayini Sho gorod to norov sho selo to zvichaj Ukrayinske prisliv ya Arhivovano 12 bereznya 2007 u Wayback Machine Etnichnij dovidnik Hronosofiya Kompleksnyj istoriko geograficheskij atlas Antichnosti i Srednevekovya 700 g do h e 1200 g h e Arhivovano 20 chervnya 2010 u Wayback Machine Literatura RedaguvatiEtnografiya Uchebnik Pod red Yu V Bromleya i G E Markova M 1982 ros Posilannya RedaguvatiSkripnik G A Etnologiya etnografiya narodoznavstvo Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 64 672 s il ISBN 966 00 0610 1 Etnografiya Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2001 2022 ISBN 966 02 2074 X Grimich M Etnografiya Specialni istorichni disciplini Dovidnik Navchalnij posibnik dlya studentiv vishih navchalnih zakladiv Redkol V A Smolij gol red I N Vojcehivska ker avt kol V V Tomazov M F Dmitriyenko ta in K Libid 2008 C 246 255 ISBN 978 966 06 0538 1 Etnografiya v Ukrayini Mala enciklopediya etnoderzhavoznavstva Institut derzhavi i prava im V M Koreckogo NAN Ukrayini Uporyadnik Yu I Rimarenko ta in Kiyiv Geneza Dovira 1996 942 s S 62 Etnografiya Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 1 A L S 355 356 Etnografiya Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1958 T 2 D Ye kn 3 S 422 1000 ekz Etnografiya yuridichna Arhivovano 25 veresnya 2020 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1998 2004 ISBN 966 749 200 1 angl Penn Museum Muzej arheologiyi ta antropologiyi Universitetu Pensilvaniyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Etnografiya amp oldid 37647470