www.wikidata.uk-ua.nina.az

Зарецький Віктор Іванович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зарецький Ві ктор Іва нович Заре цький 8 лют

Зарецький Віктор Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Зарецький.

Ві́ктор Іва́нович Заре́цький (8 лютого 1925, Білопілля — 23 серпня 1990, Конча-Озерна) — український радянський художник і педагог; член Спілки радянських художників України з 1956 року. Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка за 1994 рік (посмертно). Чоловік Алли Горської (з 1952 року) та Майї Григор'євої (з 1978 року). Батько мистецтвознавця Олексія Зарецького.

Зарецький Віктор Іванович
Народження 8 лютого 1925(1925-02-08)
Білопілля, Сумська округа, Харківська губернія, Українська СРР, СРСР
Смерть 23 серпня 1990(1990-08-23) (65 років)
  Київ, Українська РСР, СРСР
(рак підшлункової залози)
Поховання Берковецьке кладовище
Національність українці
Країна  СРСР
Жанр жанрове малярство і портрет
Навчання Республіканська художня школа імені Тараса Шевченка і Київський державний художній інститут (1953)
Діяльність художник, викладач
Вчитель Драченко Петро Герасимович, Титов Геннадій Кирилович, Єлева Костянтин Миколайович, Шаронов Михайло Андрійович і Григор'єв Сергій Олексійович
Відомі учні Григор'єв Ігор Павлович, Савадов Арсен Володимирович, Авраменко Олеся Олександрівна, Соченко Марина Петрівна, Галочкіна Тетяна Валентинівна, Рибачук Ада Федорівна, Кравченко Ольга Андріївна і Барміна Людмила Ігорівна
Працівник Київський державний художній інститут
Член Спілка радянських художників України
У шлюбі з Горська Алла Олександрівна і Григор'єва Майя Сергіївна
Діти Зарецький Олексій Вікторович
Нагороди
  Висловлювання у Вікіцитатах

Біографія Редагувати

Народився 8 лютого 1925 року у місті Білопіллі (нині Сумська область, Україна). Походив з шанованого козацького роду Зарецьких, що, за переказами, були одними із засновників міста Білопілля у XVII столітті. Мати — Марія Андріївна (з Коломійцевих), походила також з білопільської родини. До 1917 року рід Зарецьких мав статки та торгові справи не лише в Білопіллі, а й багатьох містах Російської імперії. Це стало однієї з причин, що під час подій 1918—1919 років вони підтримали Білу армію Денікіна. 1925 року частина родини вимушено перебралася на Донбас, тікаючи від можливих переслідувань. Дитинство та юнацькі роки Віктора пройшли у робітничих селищах Горлівки та Сталіно, де його батько Іван Антонович працював бухгалтером на створюваному хімічному виробництві. 1941 року, після початку німецько-радянської війни, разом з батьками евакуювався до міста Губахи Пермської області РРФСР, де здобув середню освіту.

1943 року мобілізований до Червоної армії, служив у 359 полку 14 запасної стрілецької Чебоксарської дивізії. У бойовох діях участі не брав, бо з дитинства був глухим на одне вухо. Член ВКП(б) з 1944 року. Після демобілізації у 1945 році деякий час жив з батьками у селищі Обідімо під Тулою. Приватно навчався там у живописця Миколи Орєхова. 1946 року вступив до Київської художньої школи, де вчився у Геннадія Титова, Петра Драченка.

У 1947—1953 роках навчався у Київському державному художньому інституті у Костянтина Єлеви, Михайла Шаронова, Сергія Григор'єва. Був сталінським та рєпінським стипендіатом. Дипломна робота — картина «До Мавзолею» (олія; керівник Сергій Григор'єв, оцінка — «відмінно»).

Упродовж 1953—1957 років викладав у Київському художньому інституті. Серед учнів: Ігор Григор'єв, Ада Рибачук. З 1963 року — голова клубу творчої молоді «Сучасник». Один з лідерів руху шістдесятників. Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР. У 1970-х роках співпрацював з дитячими журналами «Малятко» та «Барвінок», оформив низку книжок.

З 1978 року працював у власній художній студії, мав понад 200 учнів, серед яких: Арсен Савадов, Олеся Авраменко, Костянтин Кунцевич, Олександр Куріненко, Лариса Піша, Марина Соченко, Тарас Лобода, Микола Шкарапута, Жанна Василевська, Тетяна Галочкіна, Любов Кремінська, Анатолій Твердий, Ольга Кравченко. Розробив оригінальну педагогічну систему — «Роздуми біля полотна», текст якої вперше опублікував його син Олексій Зарецький (журнал «Образотворче мистецтво», 1993, № 1—2).

Мешкав у Києві в будинку на вулиці Рєпіна, № 25, квартира № 6, а через деякий час після другого одруженя — у селі Кончі-Озерній. Помер у Кончі-Озерній 23 серпня 1990 року після тривалої важкої хвороби. Похований у Києві на Міському (Берковецькому) кладовищі у могилі матері і батька. На могилі встановлено пам'ятник роботи Лесі Декерменджі.

Творчість Редагувати

Працював в галузях станкового і монументального живопису, книжкової графіки. Творчий спадок становлять близько 1000 олійних полотен та малюнків, серед них:

  • «У вечірньому університеті» (1951);
  • «Теща» (1954);
  • «Зміна» (1955; Національний художній музей України);
  • «Після зміни»/«Шахтарі. Зміна» (1956);
  • «Жаркий день» (1957);
  • «Шахтарський двір» (1958);
  • «Вибирання льону (Ланкова П. Сироватко)» (1960; Національний художній музей України);
  • «На зборах» (1961; Національний художній музей України);
  • «Дівчата»/«Доярки» (1962, темпера; Харківський художній музей);
  • «Дівчина з Полісся» (1965);
  • «Вишневий вітер» (1966);
  • «Г. Халимоненко» (1967);
  • «Оля» (1969);
  • «Василь Стус» (1971);
  • «Микола Мерзликін» (1972);
  • «Косівські керамісти Т. Шведюк, М. Шкурган, Г. Серебенюк» (1974);
  • «Косівський гончар» (1975);
  • «Світлий спогад. Автопортрет з дружиною» (1976);
  • «Білий пароплав» (1977);
  • «Вечірнє катання» (1982);
  • «Весняні клопоти» (1986);
  • «Сон-трава» (1986);
  • «Літо» (1986—1987);
  • «Осінь. Конча—Озерна» (1987);
  • триптих «Мистецтво» (1987):
    • «Золоті часи мистецтва»;
    • «Металевий рок»;
    • «Після катастрофи»;
  • триптих «Релігія» (1987):
    • «Язичництво»;
    • «Вічний дзвін»;
    • «Білобог і Чорнобог»;
  • «Ой кум до куми залицявся» (1987—1988);
  • «Пікнік» (1988);
  • «Голодомор» (1988);
  • «Пам'яті Ганни Собачко-Шостак» (1988);
  • «Солдатка» (1988);
  • «Ой кум до куми залицявся» (1988);
  • «Дерево (Витоки мистецтва)» (1988);
  • «Актриса» (1989);
  • «Золотий череп. Дзвони Чорнобиля» (1989);
  • «Чорний струмок» (1989);
  • «Пам'яті Алли Горської» (1989—1990);
  • «Орач (Василь Стус)» (1989—1990);

Створив галерею портретів відомих українських діячів — Василя Касіяна, Михайла Яцківа (обидва — 1972), Олександра Горського, Ірини Заславської, Валерія Шевчука, Лізи Миронової, Степана Васильченка (всі — 1973), Раїси Недашківської (1974), Олексія Зарецького (1975); серед творів останнього періоду — портрети Ольги Кравченко, (1986), Лариси Козаченко, Тетяни Цимбал (всі — 1987), Тетяни Дем'яненко (1988).

На початку 1980-х років захопився мистецтвом сецесії, особливо картинами Ґустава Клімта, чого його інколи порівнювали з австрійським митцем.

Брав участь у республіканських та зарубіжних (Берлін — 1951, Варшава — 1955, Будапешт — 1964) виставках з 1951 року, всесоюзних — з 1957 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1989 році та посмертні у 1992, 1995, 1998, 2000 роках.

Написав, а частково надиктував лапідарні спогади. У його спадщині також нотатки, нариси, епістолярій. Ці тексти публікувалися у першій половині 1990-х, а 2009 року були видані окремою книгою «Художник Віктор Зарецький. Пошуки коріння».

Вшанування Редагувати

  • 1994 року Національною спілкою художників України та Національною академією образотворчого мистецтва та архітектури була заснована премія імені Віктора Зарецького для молодих художників;
  • 2016 року іменем Віктора Зарецького було названо провулок у місті Білопіллі поруч з будинком його батьків, де він народився;
  • 2017 року іменем художника названо вулицю у Голосіївському районі Києва.

Фільми Редагувати

Виноски Редагувати

  1. За картини останніх років: «Солдатка», «Літо», «Дерево (Витоки мистецтва)», «Ой кум до куми залицявся», «Весняні клопоти».
  2. Рак підшлункової залози.
  3. Диплом виставки молодих художників СРСР (1957).
  4. V Всесвітній фестиваль молоді і студентів

Примітки Редагувати

  1. Library of Congress Authorities — US Library of Congress.
    d:Track:Q13219454d:Track:Q131454
  2. ↑ Зарецький Віктор Іванович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
  3. ↑ Зарецький Віктор / archive-uu.com.
  4. Помер Олексій Зарецький / Буквоїд. 25 грудня 2018.
  5. Терези долі Віктора Зарецького., 2011, с. 26.
  6. ↑ Віктор Іванович Зарецький (1925—1990) / imaginepoint.gallery.
  7. Г. П. Польовий, О. М. Лопухов. Драченко Петро Герасимович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.
  8. Терези долі Віктора Зарецького., 2011, с. 269.
  9. Терези долі Віктора Зарецького., 2011, с. 565.
  10. Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, С. 57.
  11. Зарецький Віктор Іванович / Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Фонд № 1205. С. 21.
  12. Мозаїчне панно «Прапор перемоги» у музеї «Молода гвардія» у Краснодоні (нині Сорокине). / Ukrainian unofficial.
  13. Pecherska, Nataliia (12 грудня 2022). Viktor Zaretsky: The Oeuvre of the Ukrainian Gustav Klimt. DailyArt Magazine (амер.). Процитовано 27 серпня 2023. 
  14. Художник, якого називають українським Клімтом.
  15. Рішення Київської міської ради від 12 жовтня 2017 року № 181/3188 «Про найменування нових вулиць у Голосіївському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2017. — № 114 (5027). — 3 листопада. — С. 6. [ з першоджерела 28 жовтня 2019.]

Література Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Zareckij Vi ktor Iva novich Zare ckij 8 lyutogo 1925 Bilopillya 23 serpnya 1990 Koncha Ozerna ukrayinskij radyanskij hudozhnik i pedagog chlen Spilki radyanskih hudozhnikiv Ukrayini z 1956 roku Laureat Derzhavnoyi premiyi Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka za 1994 rik posmertno a 2 Cholovik Alli Gorskoyi z 1952 roku 3 ta Majyi Grigor yevoyi z 1978 roku 3 Batko mistectvoznavcya Oleksiya Zareckogo 4 Zareckij Viktor IvanovichNarodzhennya 8 lyutogo 1925 1925 02 08 Bilopillya Sumska okruga Harkivska guberniya Ukrayinska SRR SRSRSmert 23 serpnya 1990 1990 08 23 1 65 rokiv Kiyiv Ukrayinska RSR SRSR rak pidshlunkovoyi zalozi Pohovannya Berkovecke kladovisheNacionalnist ukrayinciKrayina SRSRZhanr zhanrove malyarstvo i portretNavchannya Respublikanska hudozhnya shkola imeni Tarasa Shevchenka i Kiyivskij derzhavnij hudozhnij institut 1953 Diyalnist hudozhnik vikladachVchitel Drachenko Petro Gerasimovich Titov Gennadij Kirilovich Yeleva Kostyantin Mikolajovich Sharonov Mihajlo Andrijovich i Grigor yev Sergij OleksijovichVidomi uchni Grigor yev Igor Pavlovich Savadov Arsen Volodimirovich Avramenko Olesya Oleksandrivna Sochenko Marina Petrivna Galochkina Tetyana Valentinivna Ribachuk Ada Fedorivna Kravchenko Olga Andriyivna i Barmina Lyudmila IgorivnaPracivnik Kiyivskij derzhavnij hudozhnij institutChlen Spilka radyanskih hudozhnikiv UkrayiniU shlyubi z Gorska Alla Oleksandrivna i Grigor yeva Majya SergiyivnaDiti Zareckij Oleksij ViktorovichNagorodi Vislovlyuvannya u Vikicitatah Zmist 1 Biografiya 2 Tvorchist 3 Vshanuvannya 3 1 Filmi 4 Vinoski 5 Primitki 6 Literatura 7 PosilannyaBiografiya RedaguvatiNarodivsya 8 lyutogo 1925 roku u misti Bilopilli nini Sumska oblast Ukrayina Pohodiv z shanovanogo kozackogo rodu Zareckih sho za perekazami buli odnimi iz zasnovnikiv mista Bilopillya u XVII stolitti Mati Mariya Andriyivna z Kolomijcevih pohodila takozh z bilopilskoyi rodini Do 1917 roku rid Zareckih mav statki ta torgovi spravi ne lishe v Bilopilli a j bagatoh mistah Rosijskoyi imperiyi Ce stalo odniyeyi z prichin sho pid chas podij 1918 1919 rokiv voni pidtrimali Bilu armiyu Denikina 1925 roku chastina rodini vimusheno perebralasya na Donbas tikayuchi vid mozhlivih peresliduvan Ditinstvo ta yunacki roki Viktora projshli u robitnichih selishah Gorlivki ta Stalino de jogo batko Ivan Antonovich pracyuvav buhgalterom na stvoryuvanomu himichnomu virobnictvi 1941 roku pislya pochatku nimecko radyanskoyi vijni razom z batkami evakuyuvavsya do mista Gubahi Permskoyi oblasti RRFSR de zdobuv serednyu osvitu 3 1943 roku mobilizovanij do Chervonoyi armiyi sluzhiv u 359 polku 14 zapasnoyi strileckoyi Cheboksarskoyi diviziyi 3 U bojovoh diyah uchasti ne brav bo z ditinstva buv gluhim na odne vuho 5 Chlen VKP b z 1944 roku Pislya demobilizaciyi u 1945 roci deyakij chas zhiv z batkami u selishi Obidimo pid Tuloyu Privatno navchavsya tam u zhivopiscya Mikoli Oryehova 1946 roku vstupiv do Kiyivskoyi hudozhnoyi shkoli de vchivsya u Gennadiya Titova 6 Petra Drachenka 7 U 1947 1953 rokah navchavsya u Kiyivskomu derzhavnomu hudozhnomu instituti u Kostyantina Yelevi Mihajla Sharonova Sergiya Grigor yeva Buv stalinskim ta ryepinskim stipendiatom 6 Diplomna robota kartina Do Mavzoleyu oliya kerivnik Sergij Grigor yev ocinka vidminno Uprodovzh 1953 1957 rokiv vikladav u Kiyivskomu hudozhnomu instituti Sered uchniv Igor Grigor yev Ada Ribachuk Z 1963 roku golova klubu tvorchoyi molodi Suchasnik Odin z lideriv ruhu shistdesyatnikiv Nagorodzhenij Pochesnoyu gramotoyu Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR U 1970 h rokah spivpracyuvav z dityachimi zhurnalami Malyatko ta Barvinok oformiv nizku knizhok 3 Z 1978 roku pracyuvav u vlasnij hudozhnij studiyi mav ponad 200 uchniv sered yakih Arsen Savadov Olesya Avramenko Kostyantin Kuncevich Oleksandr Kurinenko 6 Larisa Pisha Marina Sochenko Taras Loboda Mikola Shkaraputa Zhanna Vasilevska Tetyana Galochkina Lyubov Kreminska Anatolij Tverdij Olga Kravchenko Rozrobiv originalnu pedagogichnu sistemu Rozdumi bilya polotna tekst yakoyi vpershe opublikuvav jogo sin Oleksij Zareckij zhurnal Obrazotvorche mistectvo 1993 1 2 2 Meshkav u Kiyevi v budinku na vulici Ryepina 25 kvartira 6 a cherez deyakij chas pislya drugogo odruzhenya u seli Konchi Ozernij 8 Pomer u Konchi Ozernij 3 23 serpnya 1990 roku pislya trivaloyi vazhkoyi hvorobi b Pohovanij u Kiyevi na Miskomu Berkoveckomu kladovishi 6 u mogili materi i batka Na mogili vstanovleno pam yatnik roboti Lesi Dekermendzhi Tvorchist RedaguvatiPracyuvav v galuzyah stankovogo i monumentalnogo zhivopisu knizhkovoyi grafiki Tvorchij spadok stanovlyat blizko 1000 olijnih poloten ta malyunkiv sered nih zhivopis U vechirnomu universiteti 1951 Tesha 1954 Zmina 1955 Nacionalnij hudozhnij muzej Ukrayini 10 Pislya zmini Shahtari Zmina 1956 c Zharkij den 1957 Shahtarskij dvir 1958 Vibirannya lonu Lankova P Sirovatko 1960 Nacionalnij hudozhnij muzej Ukrayini Na zborah 1961 Nacionalnij hudozhnij muzej Ukrayini Divchata Doyarki 1962 tempera Harkivskij hudozhnij muzej Divchina z Polissya 1965 Vishnevij viter 1966 G Halimonenko 1967 Olya 1969 Vasil Stus 1971 Mikola Merzlikin 1972 Kosivski keramisti T Shvedyuk M Shkurgan G Serebenyuk 1974 Kosivskij gonchar 1975 Svitlij spogad Avtoportret z druzhinoyu 1976 Bilij paroplav 1977 Vechirnye katannya 1982 Vesnyani klopoti 1986 Son trava 1986 Lito 1986 1987 Osin Koncha Ozerna 1987 triptih Mistectvo 1987 Zoloti chasi mistectva Metalevij rok Pislya katastrofi triptih Religiya 1987 Yazichnictvo Vichnij dzvin Bilobog i Chornobog Oj kum do kumi zalicyavsya 1987 1988 Piknik 1988 Golodomor 1988 Pam yati Ganni Sobachko Shostak 1988 Soldatka 1988 Oj kum do kumi zalicyavsya 1988 Derevo Vitoki mistectva 1988 Aktrisa 1989 Zolotij cherep Dzvoni Chornobilya 1989 Chornij strumok 1989 Pam yati Alli Gorskoyi 1989 1990 Orach Vasil Stus 1989 1990 grafika Divchinka 1960 vugillya Pionerka 1963 vugillya Serednya Aziya Bazar 1965 karton pastel Natalka 1981 papir kolorovi olivci ilyustraciyi doromanu Pravda na zemli odna Yuriya Chornogo Didenka zhurnal Radyanska Ukrayina Kiyiv 1957 2 5 virshiv dlya ditej Portret Lenina Maksima Rilskogo Kiyiv 1960 monumentalni robotioformlennya klubu v seli Gornostajpili Kiyivskoyi oblasti 1964 3 mozayiki Prometej Zemlya Vogon u serednij shkoli 47 u Donecku 1965 1966 razom iz Galinoyu Zubchenko Grigoriyem Siniceyu Alloyu Gorskoyu Gennadiyem Marchenkom mozayichne panno Viter u Kiyevi 1967 razom z Alloyu Gorskoyu i Borisom Plaksiyem mozayiki Derevo zhittya i Ptah mriya na restorani Ukrayina u Zhdanovi 1967 mozayichne panno Prapor peremogi v Muzeyu molodogvardijciv u Krasnodoni 1968 1970 razom iz Alloyu Gorskoyu Borisom Plaksiyem Anatoliyem Limaryevim O ta V Smirnovimi 12 oformlennya teatriv v Ivano Frankivsku Simferopoli Sumah 1970 ti 3 Stvoriv galereyu portretiv vidomih ukrayinskih diyachiv Vasilya Kasiyana Mihajla Yackiva obidva 1972 Oleksandra Gorskogo Irini Zaslavskoyi Valeriya Shevchuka Lizi Mironovoyi Stepana Vasilchenka vsi 1973 Rayisi Nedashkivskoyi 1974 Oleksiya Zareckogo 1975 sered tvoriv ostannogo periodu portreti Olgi Kravchenko 1986 Larisi Kozachenko Tetyani Cimbal vsi 1987 Tetyani Dem yanenko 1988 2 Na pochatku 1980 h rokiv zahopivsya mistectvom secesiyi osoblivo kartinami Gustava Klimta chogo jogo inkoli porivnyuvali z avstrijskim mitcem 13 14 Brav uchast u respublikanskih ta zarubizhnih Berlin 1951 Varshava 1955 d Budapesht 1964 vistavkah z 1951 roku vsesoyuznih z 1957 roku Personalni vistavki vidbulisya u Kiyevi u 1989 roci ta posmertni u 1992 1995 1998 2000 rokah Napisav a chastkovo nadiktuvav lapidarni spogadi U jogo spadshini takozh notatki narisi epistolyarij Ci teksti publikuvalisya u pershij polovini 1990 h a 2009 roku buli vidani okremoyu knigoyu Hudozhnik Viktor Zareckij Poshuki korinnya Vshanuvannya Redaguvati1994 roku Nacionalnoyu spilkoyu hudozhnikiv Ukrayini ta Nacionalnoyu akademiyeyu obrazotvorchogo mistectva ta arhitekturi bula zasnovana premiya imeni Viktora Zareckogo dlya molodih hudozhnikiv 2016 roku imenem Viktora Zareckogo bulo nazvano provulok u misti Bilopilli poruch z budinkom jogo batkiv de vin narodivsya 2017 roku imenem hudozhnika nazvano vulicyu u Golosiyivskomu rajoni Kiyeva 15 Filmi Redaguvati 1990 roku na kinostudiyi Ukrtelefilm rezhiserom Viktorom Vasilenkom znyato dokumentalnij film Portret pro Viktora Zareckogo 2015 roku na teleradiokompaniyi Glas rezhiserom Lyudmiloyu Mihalevich znyato film Rozdumi bilya polotna Vinoski Redaguvati Za kartini ostannih rokiv Soldatka Lito Derevo Vitoki mistectva Oj kum do kumi zalicyavsya Vesnyani klopoti Rak pidshlunkovoyi zalozi 9 Diplom vistavki molodih hudozhnikiv SRSR 1957 11 V Vsesvitnij festival molodi i studentiv 3 Primitki Redaguvati Library of Congress Authorities US Library of Congress d Track Q13219454d Track Q131454 a b v Zareckij Viktor Ivanovich Komitet z Nacionalnoyi premiyi Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka a b v g d e zh i k Zareckij Viktor archive uu com Pomer Oleksij Zareckij Bukvoyid 25 grudnya 2018 Terezi doli Viktora Zareckogo 2011 s 26 a b v g Viktor Ivanovich Zareckij 1925 1990 imaginepoint gallery G P Polovij O M Lopuhov Drachenko Petro Gerasimovich Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2008 T 8 Dl Dya 716 s ISBN 978 966 02 4458 0 Terezi doli Viktora Zareckogo 2011 s 269 Terezi doli Viktora Zareckogo 2011 s 565 Kiyivskij derzhavnij muzej ukrayinskogo mistectva Katalog hudozhnih tvoriv ekspoziciya Derzhavne vidavnictvo obrazotvorchogo mistectva i muzichnoyi literaturi URSR Kiyiv 1958 S 57 Zareckij Viktor Ivanovich Centralnij derzhavnij arhiv muzej literaturi i mistectva Ukrayini Fond 1205 S 21 Mozayichne panno Prapor peremogi u muzeyi Moloda gvardiya u Krasnodoni nini Sorokine Ukrainian unofficial Pecherska Nataliia 12 grudnya 2022 Viktor Zaretsky The Oeuvre of the Ukrainian Gustav Klimt DailyArt Magazine amer Procitovano 27 serpnya 2023 Hudozhnik yakogo nazivayut ukrayinskim Klimtom Rishennya Kiyivskoyi miskoyi radi vid 12 zhovtnya 2017 roku 181 3188 Pro najmenuvannya novih vulic u Golosiyivskomu rajoni mista Kiyeva Hreshatik 2017 114 5027 3 listopada S 6 Arhivovano z pershodzherela 28 zhovtnya 2019 Literatura RedaguvatiZareckij Viktor Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1957 Kn 2 t 2 Golinskij Zernov Zareckij Viktor Ivanovich Hudozhniki narodov SSSR Biobibliograficheskij slovar v 6 tomah Moskva Izdatelstvo Iskusstvo 1983 Tom 4 kniga 1 Eleva Kadysheva S 219 ros Zareckij Viktor Ivanovich Mitci Ukrayini Enciklopedichnij dovidnik uporyad M G Labinskij V S Murza za red A V Kudrickogo K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1992 S 260 ISBN 5 88500 042 5 Arhivovano z pershodzherela 12 veresnya 2022 Zareckij Viktor Ivanovich Mistectvo Ukrayini Biografichnij dovidnik uporyad A V Kudrickij M G Labinskij za red A V Kudrickogo K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1997 S 256 ISBN 5 88500 071 9 Zareckij Viktor Ivanovich Shevchenkivski laureati 1962 2001 Enciklopedichnij dovidnik K 2001 S 179 180 V V Golovko Zareckij Viktor Ivanovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2005 T 3 E J S 278 672 s il ISBN 966 00 0610 1 I M Blyumina Zareckij Viktor Ivanovich Enciklopediya suchasnoyi Ukrayini red kol I M Dzyuba ta in NAN Ukrayini NTSh K Institut enciklopedichnih doslidzhen NAN Ukrayini 2010 T 10 Z Zor 712 s ISBN 978 966 02 5721 4 Olesya Avramenko Terezi doli Viktora Zareckogo Tvorchij shlyah mitcya kriz prizmu procesiv transformaciyi hudozhnogo zhittya v Ukrayini 50 80 h rokiv XX stolittya A O Puchkov Institut problem suchasnogo mistectva Nacionalnoyi akademiyi mistectv Ukrayini Kiyiv 2011 592 s ISBN 978 966 96284 9 7 Posilannya RedaguvatiViktor Zareckij 1925 1900 Zhivopis Grafika Katalog vistavki tvoriv Kiyiv 1991 Arhivovano 27 travnya 2015 u Wayback Machine Biografiya galereya tvoriv Olesya Avramenko Viktor Zareckij ukrayinskij Gustav Klimt Arhivovano 27 listopada 2015 u Wayback Machine Movoyu strazhdannya i radosti do 90 richchya vid dnya narodzhennya V Zareckogo 1925 1990 Dati i podiyi Arhivovano 1 travnya 2016 u Wayback Machine 2015 pershe pivrichchya kalendar znamen dat 1 5 Nac parlam b ka Ukrayini Kiyiv 2014 S 49 53 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Zareckij Viktor Ivanovich amp oldid 40375471