| Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. (30 червня 2019) |
Древня Месопотамія, на території якої знаходиться сучасний Ірак, була однією з основних колисок близькосхідних цивілізацій. У стародавні часи на території Іраку існували держави Шумер, Аккад, Ассирія, Вавилонське царство. У VI ст. до н. е. територія Месопотамії увійшла до складу Перської імперії, а після її падіння в 331 р. до н. е. стала частиною імперії Олександра Великого. Пізніше країна входила до складу Парфії, а після — до Персії.
Доісторичний час ред.
Найдавніші сліди перебування людей на території сучасного Іраку знайдені на півночі країни, в гірських районах Курдистану. Це стоянка неандертальців у печері Шанідар. Її час існування відносять до 50 тис. років тому — періоду мустьєрської археологічної культури. Період мустьєрської культури змінив період барадостської культури на тій же півночі Іраку (35-18 тис. до н. е.). Барадостську археологічну культуру змінила культура Зарзі (18-8 тис. до н. е.). Перехід від палеоліту до мезоліту на півночі Іраку відзначився існуванням культури Шанідар - Карім-Шахір (9-8 тис. до н. е.) та культури Джармо (8-6 тис. до н. е.). В цей час первісні люди почали займатися поряд з мисливством, збиральництвом і рибальством також і землеробством.
Починаючи з 6 тис. до н. е. на території Іраку настала епоха неоліту. В центрі та на півночі країни виникла археологічна культура Хассуна-Самарра. Їй на зміну прийшла убейдська культура (5-4 тис. до н. е.), яка охопила вже всю територію Іраку. Основним заняттям населення стало землеробство, виникли чисельні поселення і перші міста. У середині 4 тис. до н. е. південь Іраку заселив народ шумерів, котрий створив Уруцьку культуру.
Шумерсько-Аккадський період ред.
Близько 3100—2900 рр. до н. е. на півдні Іраку, в Шумері існувала археологічна культура Джемдет-Наср. У цей час виникли перші міста-держави шумерів та їхня писемність. Шумерських міст-держав було кілька десятків. Спочатку (бл. 2750 — бл. 2615 рр. до н. е.) головним серед них був Кіш. Далі гегемонія відійшла до м. Урук (бл. 2615 — бл. 2500 рр. до.н. е.). Потім було піднесення міст Ур та Лагаш, в якого владу відібрав володар м. Умма Лугальзагесі. Йому ненадовго вдалося об'єднати Шумер під своєю владою, проте в шумерів з'явився грізний супротивник у вигляді семітських племен центрального і північного Іраку. Спочатку семіти тривалий час перебували під культурним впливом шумерів, перейняли в них клинописну писемність, пристосувавши її до своєї мови. У них теж виникли міста-держави, зокрема такі, як Сіппар, Ешнунна, Ашшур та інші. Сила семітів поступово наростала і за царя Шаррумкена їм вдалося розгромити шумерські війська на чолі з Лугальзагесі близько 2316 р. до н. е. та встановити свою владу в Межиріччі.
Виникла об'єднана семітсько-шумерська держава Аккад. Вона проіснувала близько півтори сотні років та мала великий вплив в районі Передньої Азії. Врешті-решт вона впала під тиском внутрішніх повстань та вторгнення зі північного сходу гірського племені кутіїв. Панування кутіїв тривало близько ста років. В цей період зросла роль шумерського міста Лагаш, правитель якого Гудеа правив як васал кутіїв. Близько 2100 р. до н. е. повстання шумерів на чолі з Утухенгалем покінчило з владою кутіїв та відновило незалежність Шумеру. Держава 3-ї династії Уру проіснувала близько ста років (бл. 2100—2000 рр. до н. е.). Але в результаті моральної деградації шумерського суспільства (казармово-тоталітарна модель держави, з допомогою котрої шумери надіялись зберегти свою незалежність), Шумер став здобиччю сусідніх народів — амореїв з заходу та еламітів зі сходу. Останній незалежний шумерський цар Іббі-Сін близько 2003 р. до н. е. був взятий у полон еламітами та напевно страчений. Територія Шумеру була розділена між переможцями.
Вавилонсько-Ассирійський період ред.
Після падіння шумерської державності влада по всій території сучасного Іраку перейшла в руки семітських династій походженням з семітських народів — аккадців, амореїв, ассирійців та інших. Шумерське населення півдня Іраку поступово асимілювалося з семітами та через кілька століть перестало існувати як окремий народ. Виникли такі нові семітські держави як Ісін, Ларса, Вавилон та інші. Знову об'єднати Межиріччя в єдину державу вдалося царю Вавилонії Хамурапі в середині 18 ст. до н. е. В 16 ст. до н. е. Вавилонія занепала та потрапила під владу іноземної кассітської династії. В той же час в північному Іраку протягом 13-11 ст. до н. е. відбулося перше піднесення могутності Ассирії. Нашестя кочових племен арамеїв з території сучасної Сирії в 11-10 ст. д н. е. знову привело до занепаду Вавилонії та Ассирії. 9-7 ст. до н. е. — час нового та найбільшого піднесення могутності Ассирії, коли вона встановила гегемонію в Передній Азії. Але 612 р. до н.е. Ассирія була розгромлена об'єднаними військами Мідії та повсталого Вавилону. Протягом 612—539 рр. до н. е. Іраком керувала Нововавилонська держава.
Античність ред.
Перський цар Кир Великий завоював Вавилонське царство в 539 р.до н. е. Імперія Ахеменідів панувала в Іраку з 539 р. до н. е. до 330 р. до н. е.
У 330 р. до н. е. територія Месопотамії перейшла з рук Перського царства в руки Греко-Македонського царства Олександра Македонського. Поширювалась грецька культура. Після розпаду імперії Олександра територія Іраку дісталась Селевкідам. У 2 ст. до н. е. — 224 р. н. е. країною володіло Парфянське царство, 224—636 рр. — Сасаніди.
Середні віки ред.
У VII ст., перебуваючи під владою персів, країна знову на тривалий час була захоплена арабами, які принесли з собою іслам та арабську мову, а також дали країні її нинішню назву. 750 року влада в країні перейшла до халіфів Аббасидів, які заснували Багдад (столиця країни з 762).
У VIII-IX століттях Ірак став одним з найважливіших економічних, політичних, культурних і релігійних центрів у мусульманському світі. 1258 року халіфат занепав під ударами монгольських військ, які ще раз наприкінці XIV ст. на чолі з Тамерланом здійснили спустошливий набіг на країну. 1534 року країна опинилася під владою османів, які перемогли у боротьбі з персами за право володіти іракськими землями. Ірак був провінцією Османської імперії до початку XX ст., за винятком періоду 1707–1831 років, коли країною правили багдадські мамлюки.
XX—XXI століття ред.
Починаючи з XIX ст. західноєвропейські держави — Франція, Німеччина, Велика Британія — виявляли підвищений інтерес до Іраку, втім, як і до Близькосхідного регіону в цілому. Під час Першої світової війни британські війська воювали проти Османської імперії, яка після розпаду Османської імперії втратила і територію Іраку. 1921 року Ірак став незалежною державою з конституційною монархією, однак до 1932 Велика Британія мала мандат на управління Іраком. 1955 року Ірак підписав Багдадський пакт, а в 1958 утворив з Королівством Йорданії Єдину арабську державу. Революція 1958 року, під час якої були вбиті король, регент і прем'єр-міністр країни, поклала край монархії. Ірак проголошено республікою. Він вийшов з Багдадського пакту та Арабського Союзу Іраку і Йорданії, в країні встановлено диктатуру генерала Касема, усунутого в результаті державного перевороту в 1963. Після серії державних переворотів у 1968 році до влади прийшла партія Баас (Партія арабського соціалістичного відродження), яка пішла на зближення з Радянським Союзом.
У 1979 р. президентом країни став Саддам Хусейн, який у 1980 р. розв'язав війну проти Ірану за володіння багатим на нафту районом Шат-ель-Араб. У 1988 р. війна закінчилася поразкою Іраку, а в серпні 1990 р. Ірак напав на сусідній Кувейт, оголосивши його своєю провінцією. Війська союзників на чолі з США отримали мандат ООН на застосування сили, і в лютому 1991 р. Кувейт був звільнений від іракських військ. Після поразки у цій війні уряд Іраку опинився в дипломатичній та економічній ізоляції більшості держав світу і зіткнувся з активізацією боротьби опозиційних рухів курдів і шиїтів. 20 березня 2003 р. в Ірак вторглись війська США, які швидко повалили режим С.Хусейна. Обґрунтування окупації американцями Іраку було непереконливим, але тим не менше жорстокий режим був ліквідований. Війська США та їх союзників перебували в країні до 2012 р. Під контролем американців були проведені вибори та сформовано уряд та інші органи влади. Однак в той же час в цей період в країні активізувались екстремістські ісламські організації, які здійснювали теракти.
2014 р. значну частину території Іраку захопили терористи ІДІЛ, яких вдалося розгромити лише 2017 р.
Примітки ред.
- Крижанівський О. П. Історія Стародавнього Сходу. Підручник. 2-е видання. Київ. «Либідь». 2002. 592с. с.132-133.
- Домановский А. Н. Междуречье. Харків. Фоліо. 2018. 379с. с.17.
- Крижанівський О. П. Історія Стародавнього Сходу. Підручник. Київ. Либідь. 2002. 592с. с.143-146.
Джерела ред.
- О. П. Крижанівський. Історія стародавнього Сходу. Київ.: Либідь, 2002. — 592с. — С.116-220.
- Войтех Замаровський. Спочатку був Шумер. К.: Веселка, 1983. — 207 с.
- А. М. Домановський. Загадки історії. Межиріччя. (російською мовою). Харків, Фоліо. — 2018. — 379с.
- В. А. Рубель. Історія середньовічного Сходу. К.: Либідь, 2002. — 736 c. — С.299-381.
Посилання ред.
- Хронологічна таблиця історії Іраку [ 1 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
| Це незавершена стаття з історії Азії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |