Франц Ксаверій Бонн (нід. Franz Xavier Bonne, 4 лютого 1882, Брюгге, Бельгія — 21 листопада 1941, Сант-Дірфілд, США) — український дипломат бельгійського походження, священник УГКЦ, капелан УГА, чернець, Згромадження Найсвятішого Ізбавителя, заступник міністра закордонних справ Західноукраїнської Народної Республіки.
| Бонн Франц Ксаверій | |
|---|---|
| нід. Bonn Franz Xaver | |
| | |
| Псевдо | отець Франц |
| Народився | 4 лютого 1882 Брюгге |
| Помер | 21 листопада 1941 США |
| Громадянство | Бельгія |
| Національність | фламандець |
| Діяльність | редемпторист, капелан УГА |
| Відомий завдяки | дипломат ЗУНР |
| Титул | чернець, священик |
| Головував | дипмісії УНР |
| Конфесія | УГКЦ |
| Нагороди | |
|
Життєпис ред.
Народився у місті Брюґґе-Брюж в Бельгії. За походженням фламандець, бельгійський громадянин.
У серпні 1901 р. — вступив до монашого Згромадження Редемптористів. 29 вересня 1903 р. — зложив чернечі обіти. 29 вересня 1908 р. — був рукоположений у Священство, став священником-місіонером. У той час в Канаді вже був монастир редемптористів у Східному обряді.
У вересні 1911 р. — приїхав до Галичини, в Крехівському монастирі Василіян у Крехові вивчав українську мову й візантійський обряд Східної Католицької Церкви (разом з іншим бельгійцем — о. Францом Пвасоном, який приїхав у кінці 1911 р.). З осені 1912 року служив у м. Дрогобич, а з грудня 1912 року до квітня 1913 року в с. Сілець Беньків (нині с. Сілець)
21 серпня 1913 року в с. Унів було засновано першу спільноту редемптористів східного обряду у Галичині. Всі місіонери прибули із Бельгії. Серед них і отець Бонн. В березні 1914 року переїхав до Тернополя став сотрудником пароха о. Володимира Громницького.
Під час Першої світової війни служив на Тернопільщині та виступав проти насильницького впровадження московського православ'я російською окупаційною владою з російським архиєпископом Євлогієм Георгієвським. У 1917 р. — генеральний вікарій східної частини львівської митрополії, до якої входили Броди, Зборів, Збараж, Тернопіль, Сколе.
У 1918 року був польовим духівником при Українській Галицькій Армії, а згодом був членом українських делегацій для переговорів з місіями Антанти в Галичині, перекладач на переговорах. Його було інтернували румунські окупанти, але після звільнення він прибув до Кам'янця-Подільського.
В січні 1919 року після від'їзду на Паризьку конференцію посла УНР у Ватикан графа Михайла Тишкевича, у листопаді того року направлений був урядом Західноукраїнської Народної Республіки, та очолив дипломатичну місію Директорії УНР у Ватикані. Завданням України до нього було:
- домогтися призначення в УНР дипломатичного представника Папи Римського (він виконав 16 лютого 1920 р.);
- одержати від Італійського Червоного Хреста допомогу санітарно-медичного характеру для скривавленої та безпомічної напівтифозної української армії;
- дістати через інтервенцію Апостольського уряду санітарну допомогу для 80 тисяч полонених українців, колишніх вояків австро-угорська армія утримувані в трьох концтаборах Італії;
- інформувати Вселенський уряд і акредитованих у Святому Престолі представників інших держав про становище в Україні;
- відкрити в Римі центр дослідів і навчання під назвою «Академія України».
Він виконував обов'язки голови дип.місії, домігся матеріальної допомоги й моральної підтримки від Папи Римського Бенедикта XV. Мав офіційний статус у місії як радник (до 1 листопада 1921 р.). Зі спогадів українського історика й дипломата Дорошенко Дмитра Івановича:
| Служив якийсь молодий священик і, що мене здивувало, з якимсь чужим, неукраїнським акцентом... Згодом я познайомився з ним. Це був отець Бонн, бельгієць, що приїхав сюди перед війною як місіонер Згромадження редемптористів, щоб познайомитися з греко-католицьким обрядом, і затримався тут. Отець Бонн — людина енергійна, жвава, віддана своїй справі. Він щиро полюбив український народ, з яким зв'язала його доля, прийняв до серця його лихо і працював, як тільки міг, щоб чимось допомогти, принести бодай моральну поміч і розраду... |
2 березня 1921 року під тиском зі сторони польських політиків та єпископату був змушений залишити Згромадження.
У 1921 році почав служити священником серед української діаспори у Пенсільванії (м. Палмертон, м. Філядельфія та інші у США).
Нагороди ред.
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (Україна, 23 серпня 2019, посмертно) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, розвиток міждержавного співробітництва, плідну громадську діяльність
Примітки ред.
- ↑ Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — м. Київ : вид. Наукова думка, 2005 р. — Т. 1. : (А-В). — С.338 — ISBN 966-00-0415-X (укр.)
- ↑ Енциклопедія українознавства. Словникова частина // гол. ред. Кубійович В. М., НТШ, вид. «Молоде життя» — Париж, Нью-Йорк, Львів, 1993 р. — Т.1. — С.157 — ISBN 5-7707-4049-3 (укр.)
- ↑ Бельгієць, який полюбив Україну, сайт «Редемптористи Львівської Провінції» (укр.)
- Гентош Ліліана, Дипломатичні контакти Української Народної Республіки з Апостольським Престолом в 1919—1921 роках у контексті східної політики Римської Курії, 9 серпня 2011, сайт «РІСУ — Релігійно-інформаційна служба України»
- Указ Президента України від 23 серпня 2019 року № 622/2019 «Про відзначення державними нагородами України громадян іноземних держав»
Джерела ред.
- Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II), ред. Кубійович В. М., НТШ, вид. «Молоде життя» — Париж, Нью-Йорк, 1955 р. — Т.1. — С.156-170.
- Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
- Лебедович І., «Полеві духівники Української Галицької Армії», м. Вінніпег, 1963 р.
- Хома І., «Апостольський Престол і Україна 1919—1922», м. Рим, 1987 р.
- Шкарб'юк П., «Спогади француза з Квебеку отця Жана», Вісник Львівського університету (Серія журналістики), Вип.28, 2006 р. — С.153-154PDF
Посилання ред.
- Бонн Франц Ксаверій // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.42
- Дипломатичний корпус УНР
- Бонн (Bonn) Франц Ксаверій, сайт «Ізборник»
- «о. Франц К. Бонн», сайт «Інформаційний портал капеланського служіння» (укр.)
- «БОНН Франц Ксаверій», сайт «Інститут історії України Національної академії наук України».
- Український патріот з династії Габсбургів