Дипломатична місія, дипмісія (англ. legation) — вид постійного дипломатичного представництва, яке очолює посланник або повірений у справах. Оскільки дипломатичну місію очолює дипломат з рангом трохи нижче порівняно з надзвичайним і повноважним послом, то статус дипломатичної місії трохи нижчий, ніж у посольства. У XIX столітті дипломатичні місії засновувалися переважно в малих країнах, тоді як посольства відкривалися у великих країнах. З погляду сучасного дипломатичного права не існує принципових відмінностей між посольством і дипломатичною місією щодо прав, привілеїв і імунітетів.
Дипломатичною місією вважається також направлення в будь-яку країну окремої особи або делегації для виконання спеціального одноразового, зазвичай дипломатичного, доручення свого уряду. Права і обов'язки глави і членів такої місії визначаються, зокрема, міжнародними конвенціями.
Військова місія Редагувати
Військовою місією (англ. military mission) прийнято називати особливе офіційне військове представництво, яке відряджається за кордон зі спеціальною метою у воєнний чи мирний час. Згідно з нормами міжнародного права військові місії мають дипломатичний статус, що зафіксовано в Конвенції про спеціальні місії, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 8 грудня 1969 року. Одноразовою тимчасовою військовою місією також вважається військова делегація, яка направляється в будь-яку країну для виконання спеціального одноразового доручення свого уряду чи військового відомства.
Військова делегація Редагувати
Військовою делегацією називають групу військовослужбовців, які відряджаються Міністерством оборони України або Генеральним штабом на короткий термін за кордон для вирішення завдань щодо підтримання дружніх зв'язків та контактів з керівництвом збройних сил іноземних держав, а також для вирішення конкретних питань військового будівництва (військові радники).
Правовий статус членів військових делегацій, які відряджаються до іноземних країн, термін перебування там, а також склад делегації регламентуються двосторонніми угодами або визначаються за попередньою домовленістю між двома зацікавленими сторонами через дипломатичні канали. Офіцери військово-дипломатичної служби можуть входити до складу делегації як повноважні її члени, надавати главі делегації експертні оцінки та сприяти в організації перекладу.
Як радники, експерти і члени делегацій генерали, адмірали й офіцери також беруть участь у міжнародних конференціях, на яких поряд із суспільно-політичними питаннями розглядаються воєнно-політичні і воєнні проблеми, наприклад, про укладення мирних договорів, договорів про військове співробітництво і взаємодопомогу, про проведення переговорів з питань обмеження озброєнь і роззброєння, про підписання конвенцій, які регламентують використання світового океану і космічного простору, польоти літаків цивільної авіації, плавання торгових суден тощо. Беручи участь у міжнародних конференціях, офіцери воєнно-дипломатичної служби можуть налагоджувати корисні зв'язки і знайомства, добувати інформацію, яка становить інтерес для свого міністерства оборони.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- В. М. Матвієнко. Дипломатична місія // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- * Дипломатична місія [ 7 травня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- . zakon.rada.gov.ua. 8 грудня 1969 року. Архів оригіналу за 11 травня 2019. Процитовано 11 травня 2019.