Українізм

Україні́зм — слово, окреме його значення, вислів, граматична форма тощо, запозичені з української мови іншою мовою.

Роль запозичень з української у мовах світу

Найбільше українізмів у мовах тих народів, що з давніх часів є сусідами українців. Багато українських слів засвоєне польською, білоруською, російською, румунською мовами. Проте, українські слова запозичували й інші мови, але там вони вживаються нечасто, позначаючи лише українські реалії, елементи українських звичаїв, предмети українського побуту, тобто будучи в них екзотизмами (у тому числі етнографізмами). Так, особливо вони поширені у мовленні англомовних канадців українського походження. Типологічно їх можна зіставити з подібними ж за функцією гебраїзмами у мовах євреїв діаспори, зокрема в їдиші.

Приклади українізмів у різних мовах

Англійська

• babusya
• bandura
• baniak
• borsch, borscht
• Cossack
• didukh
• duma, dumka
• ginch, gonch, gotch
• gley («глей»)
• hopak
• horilka
• khutir
• knish
• kobza, cobza
• kopiyka
• korovai
• kubasa («ковбаса»)
• kylym
• lira («ліра»)
• maidan
• metelitsya
• paska
• pyrohy
• pysanka
• rushnyk
• ryazhanka
• salo
• sich
• titushky
• varenyk, varenyky
• vechornytsi
• zaporozhtsi

Білоруська

• вагітная (біл. цяжарная)
• лютуваць
• доля
• школяр
• кобза
• загадка

Верхньолужицька мова

• kozak

Грецька

• κοζάκος

Німецька

• Duma
• Kobsa
• Kosak

Польська

• bałakać
• buńczuk
• chmara
• czereśnia
• czerep («череп»; замість літературного czaszka)
• czupryna
• duży
• hajdamak
• hałas
• hodować, hodowla («вирощувати», «вирощування»)
• hołoble («голоблі»)
• hołota
• hołubce (притупування в танці, переважно українському)
• hołysz («голиш»)
• hołubić
• hopak («гопак»)
• hreczka («гречка»; вживається як розмовне, замість літературного gryka)
• huba (гриб-трутовик)
• hultaj («гультяй»)
• kacap («кацап»)
• koromysło («коромисло»)
• kureń
• kutas («кутас, китиця»)
• mereżka
• mowa, mowić («мова», «мовлення», «казати», «мовити»)
• prysiudy (присядки в танці)
• porohy (річкові пороги)
• prowodyr
• sicz
• step
• wataha
• Zaporożec

Російська

• аркуш
• балакать
• бандура
• бандурист
• баньки
• барвинок
• бачить
• безглуздый
• бикус
• борщ
• брехня
• брыдкий
• бублик
• бувай
• бугай
• булава
• бунчук
• бурак
• бурьян
• буряк
• вареники
• варенуха
• веселка
• вертеп
• вибжа
• вид
• вирши
• внук
• вышиванка
• гайдамак
• галушка
• гаман
• гарбуз
• гармидер
• гарно
• гарный
• гасать
• геть
• ги́рло
• глек
• глечик
• гнобить
• голубцы
• гопак
• горилка
• горшок
• гривна
• грубка
• гук
• девчата
• дерибанить
• деруны
• детвора
• дивчина
• дижа
• доярка
• дробушки
• драбина
• дрюк
• дыхать
• жинка
• житница
• жменя
• жниво
• жупан
• журиться
• землероб
• злочинец
• зозуля
• зрада
• интермедия
• казачок
• кандюк
• карбованец
• кат
• квач
• кирпатый
• клямка
• колыска
• книш
• кобза
• кобзарь
• ковтуны
• колыска
• коляда
• копа
• коржавина
• косовица
• крашанка
• кровянка
• кулеш
• кулиш
• курень
• куркуль
• ладить
• левада
• лира
• лирник
• люлька
• магарыч
• майдан
• макитра
• малахай
• маляр
• малевать
• мара
• марена
• местечко
• мова
• монисто
• мордовать
• навечер
• надыбать
• наймит
• настрашить
• недиля
• Незалежна
• Незалежная
• Оксана (замість Ксения або Аксинья)
• оселедец
• отара
• отчинять
• очиток
• ошкварить
• паляница
• пампушки
• папир
• парубок
• пасека
• папир
• пацан< пацан, пов'язаного з пацюк
• перемога
• перистый
• писанка
• плахта
• плугатарь
• повинности
• поки
• подволок
• помазок
• порожняк
• потылица
• пошукать
• примак
• притулиться
• рада
• разгардияж
• раззява
• рогач
• Рязанщина
• свидомость
• свидомый
• свита
• самостийный
• самостийность
• сват
• сердюки
• сидайте
• скрыня
• смак
• смачный
• Смоленщина
• сопелка
• ставины
• староста (роль у весільному обряді)
• спотыкач
• стерня
• стопа
• стрекаться
• сукня
• Тамбовщина
• тата
• татуся
• тикáть
• торба
• узвар
• универсал
• фуга
• хабар
• хлебороб (відповідає питомому хлебопашец)
• хлопкороб
• хлопцы
• ховаться
• худоба
• хутор
• цацирки
• цуцик
• цыбуля
• червонец
• черевики
• чернобривцы
• чоботы
• човен
• чувал
• шаровары
• швачка
• швец
• шино́к
• шинка́рь
• шквыра
• шука́ть
• юбка
• ятрова

Застарілі

• У російській поетичній мові XVII—XVIII століть штучне читання літери «ѣ» як [і] (замість дифтонга [je] або, рідше, «[е]»), в тому числі і у великоруських авторів;
• зближення звуків [і] і [ы] в поезії XVII—XIX століть: рими кудри — пудры, жизни — отчизны.

Історичні українізми, освоєні російською мовою

• зміна ортоепічних норм (XVII століття):
  • наголос в іменах Савва́тий, Меле́тий, Кондра́т, Ви́ктор, Михаи́л, Самуи́л і т. д. замість колишніх Саввати́й, Мелети́й, Ко́ндрат, Викто́р, Миха́ил, Саму́ил; цей наголос, зі свого боку, відображає другий південнослов'янський (балканський) вплив, який сильніше закріпився в Західній Русі, ніж у Східній;
  • нейотована вимова [е] на початку слів, запозичених до XVIII століття (насамперед церковних термінів, що увійшли в російську через церковнослов'янську);
  • руйнування акцентних груп з перетяганням наголосу на проклітики: во и́мя, на го́ру, по чи́ну і т. д. замість колишніх во́ имя, на́ гору, по́ чину;
• стилістичний вплив на літературну мову Московської держави української старокнижної традиції в другій половині XVII століття;
• лексичні запозичення, що відображають українську культуру і побут: галушки, гопак і т. д., а також що вийшли за їх межі: борщ (в сенсі «буряковий суп»), бублик, сырник (Від українського «сир»; запозичення XIX століття, витіснило питоме «творожник»), (сирний) сырок (аналогічне запозичення XX століття), шкирка (від українського «шкіра»);
• словотвірні моделі на -роб (рос. -дел); -щина (назви регіонів по місту, річці, народу — на відміну від питомо російського суфікса зі значенням приналежності, зокрема поміщицьких або монастирських земельних володінь, відбитого в ряді російських топонімів).

Також до українізмів відносять синтаксичну конструкцію «на Украине» аналогічно вживання «на» з назвами регіонів в українській мові.

У сучасній російській мові

Синтаксичні

• Заміна практично не застосовуваних в українській мові активних дієприкметників на словосполучення «такой, что» (або «такой, который»). Така конструкція зустрічається в українських російськомовних ЗМІ.
• «Скучать за» (кем-, чем-небудь) замість «скучать по» (кому, чому-небудь).
• «Смеяться с (кого-небудь)» замість «смеяться над (кем-небудь)».

Румунська

• carboánţą, carboávă (карбованець)

Сербська й хорватська

• козак/kozak

Угорська

• munka (праця, робота)

Французька

• cosaque

Чеська

• bandura
• kahanec
• kozák
• palyca
• rada

Українізми в польській мові

Див. також: Полонізми в українській мові

Див. також: Українсько-польські мовні зв'язки

Найбільше українізмів у польській мові, куди вони входили найінтенсивніше в XVI—XVII століттях.

Серед українізмів польської мови є такі, що й досі сприймаються у ній як певні екзотизми, що почали проникати з кінця XVII століття:

• hopak «гопак»,
• hołubce «притупування (у танці, переважно українському)»,
• prysiudy «присядки (у танці)»,
• porohy «річкові пороги»,
• Zaporożec «запорожець»;

Інші сприймаються як екзотизми через експресивний відтінок, який відрізняє їх від питомих польських слів, напр. hołota, hołysz (при польському goły); hołubić (при польському gołąb), hultaj тощо.

Частина ж українізмів належить до нейтральної лексики і настільки органічно ввійшла в польську мову, що їхнє походження з'ясовується лише за допомогою фонетично-етимологічного аналізу (hołoble — «голоблі», czereśnia (при застарілому trześnia) — «черешня», bodiak — «будяк», hodować — «вирощувати», mowa — «мовлення», «мова»^{[джерело не вказане 52 дні]} тощо.

Українізми у білоруській мові

У білоруській мові українізми відомі з XV століття. Вони полягали у змішанні и — ы (печаты |и|, влади |ы|-ка); ѣ—и (види(ѣ)ти, терпи(ѣ)ти).

Трапляються в пам'ятках стародавнього періоду, що виникли на основі українських джерел, наприклад «Четьї-Мінеї» (1489). Збагачення білоруської лексики найбільш інтенсивно відбувалося з 1-ї половини XVII ст. (Після переміщення центру православної культури з Вільнюса до Києва), через пам'ятки, створені на сусідній з українськими землями південно-західній території сучасної Білорусі, наприклад, Мозирський список «Олександрії» (1697), Московський (біл.) список «Діаріуша» Афанасія Пилиповича (1638-1648).

Проникненню в білоруську мову українізмів сприяли письменники, які походили з України, але створювали свої твори на білоруських землях, наприклад «Євангеліє учительне» (1616) і «Сказання похвальне» (1620) Мелетія Смотрицького. В деякі білоруські пам'ятки потрапляли слова з українською огласовкою (котрий, що, сокира), а також лексичні та словотвірні українізми (бучный — біл. раскошны, зволокати — біл. адцягваць, марудзіць, прохати — біл. прасіць, шадок — біл. нашчадак).

У 1920-ті роки при розробці наукової термінології деякі терміни білоруської мови були створені за українськими зразками: суспільно-політичні (барацьба, барацьбіт), лінгвістичні (дзеяслоў, дзеепрыметнік, займеннік, дзеепрыслоўе, чаргаванне).

Лексичні українізми, пов'язані з позначенням специфічно українських (сучасних та історичних) реалій, зберігаються в перекладах з української мови. Наприклад, в перекладах Янки Купали творів Тараса Шевченка на білоруську мову трапляються українізми байдак, байрак, гайдамак, кабзар тощо. Традиції української мови виявилися найбільш стійкими в білоруській народно-розмовній мові (західний діалект білоруської мови), ніж в літературній мові: доня — біл. дачка, худоба — біл. жывёла.

Українізми в російській мові

Див. також: Російсько-українські мовні зв'язки

Див. також: Росіянізми в українській мові

Українізми почали проникати в російську мову з кінця 17 століття. Українізми в російській мові спочатку були характерні лише для лексики. Це в основному назви суто українських реалій («сердюки», «бунчук», «галушки», «вареники»), або ж такі, що вживаються для надання поняттю певного емоційного відтінку чи місцевого колориту на тлі питомих російських слів: «дивчина» («девушка»), «жинка» («жена»), «горелка» («водка»), «добре» («хорошо») тощо. Власне кажучи, тут ми маємо справу не зі справжніми запозиченнями, а з етнографізмами й екзотизмами, уживаними тільки в контексті української культури й побуту або щоб надати персонажу певного мовного колориту. Часто в текстах такі слова супроводжуються поясненнями або тлумачаться виносками.

Також у російську мову наприкінці 20-го — початку 21-го століття увійшли такі слова, як «незалежность», «самостийность», «рада», «майдан» (у політичному розумінні), «свидомый», «щирый», «мова», «зрада», «помаранчевый», «заробитчанин» тощо. Подібні «українізми» не є запозиченнями як такими. Це теж екзотизми, які російськомовні уживають у мовленні про українські реалії, часто в іронічному або зневажливому тоні. Окремо слід відмітити українізми у російській мові громадян України. Розмовляючи російською мовою, вони теж уживають українські слова, причому часто мимоволі. Такі українські елементи в російській мові теж не є запозиченнями, оскільки така «російська» мова не є літературною, скоріш, це просто варіант суржику. Крім того, у самій Росії та інших російськомовних країнах ці слова часто невідомі.

Проте є слова, які, здавна ввійшовши в російську мову, як українізми вже не сприймаються і можуть по праву вважатись справжніми запозиченнями: «борщ», «бублик», «вареник», «пампушка», «хлебороб», «бугай», «повстанец», «хутор», «мурашка», «сырок» (кондитерський виріб), «шкирка», «порожняк» («порожній віз», пізніше — «порожній вагон»). Деякі із них навіть витіснили свої російські відповідники: «пасека» (рос. «пчельник»), «сырник» (рос. «творожник»), «хлебороб» (рос. «хлебопашец»), «стерня» (рос. «жнивьё»), «гречка» (рос. «гречиха»). За зразком українізму «хлебороб» було навіть створено чисто російське слово «хлопкороб» («бавовняр»). Слово «девчата» (від укр. «дівчата») ще сто років тому було екзотизмом і вживалося росіянами тільки щодо українок. Нині це слово отримало всі «права громадянства» у російській мові й зустрічається у контекстах, далеких від української тематики («сибирские девчата», «девчата Москвы»).

Особливо інтенсивним стало запозичення українських слів і висловів у радянський період, чому сприяло поступове зросійщення українців як в Україні, так і в інших республіках СРСР. З української або через українську мову в російську проникли слова: «запáл» (укр. «зáпал»), «настрóй» (укр. «нáстрій») — рос. «настроенность», «дошколята» (укр. «дошкільнята») — рос. «дошкольники».

Крім того, російська мова стала запозичувати словотворні моделі (назви місцевостей на -щин-а — Тамбовщина, Рязанщина, Смоленщина), синтаксичні конструкції, іноді з іронічним відтінком: «богатый на урожай» (укр. «багатий на врожай») — рос. «богатый урожаем»; «подбивать итоги» («підбивати підсумки») — «подводить итоги»; «собрали аж три рубля» («зібрали аж три карбованці») — «собрали целых три рубля» тощо.

Увійшов у звичай процес запозичення у російську мову українських форм імен: «Маруся» (рос. «Маша»), «Ванькó» (рос. «Вáнька»), «Петро» (рос. «Пётр»). Українське ім'я «Оксана» у XX-му столітті витіснило російську відповідну форму «Аксинья». Український варіант більш не сприймається росіянами як форма імені «Ксения», а уживається як самостійне ім'я. Другий приклад: «Олеся» (українська зменшено-пестлива форма імені «Олександра»), вважається у Росії повним ім'ям.

Присутня й українська лексика в жаргонній мові. Так українізмами вважаються такі російські жаргонізми, як халява («щось дармове»), забивать баки, гиршый, цикавый, ковтать, вабить, файный, файка тощо. Вплив українського синтаксису убачають у зворотах до лампочки («байдуже»), до хауза («додому») та інших.

Див. також

• Список населених пунктів світу, назва яких пов'язана з Україною
• Список астероїдів, назви яких пов'язані з Україною

Примітки

1. Космеда Т., Намачинська Г. Українізми в тлумачному словнику живої великоросійської мови В. Даля: тематична класифікація // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Мовознавство. — Вип. 2 (28), 2017. — С. 44—49.
2. Вержанская О. Н., Лагута Т. Н. // Інновації та традиції у мовній підготовці студентів: тези доповідей міжнародного науково-практичного семінару 14 грудня 2017 р. — Харків, 2017. — С. 53–56.
3. Смирнова Т. // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія: Філологія. — 2015. — № 1152, вип. 72. — С. 135—138.
4. Савченко А. В. Лексико-семантические украинизмы в русском языке: стилистико-прагматический аспект // Коммуникативные исследования. — 2019. — Т. 6, № 4. — С. 1105—1124. — ISSN 2413-6182.
5. Украинизмы // Языковые контакты: краткий словарь / Панькин, В. М.; Филиппов, А. В. — М. Изд-во: Флинта: Наука, 2011. — 160 с. — ISBN 978-5-9765-0975-7.
6. Украинизм // Российский гуманитарный энциклопедический словарь: В 3 т. — М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС: Филол. фак. С.-Петерб. гос. ун-та, 2002. — ISBN 5-691-00883-8.
7. Борщ [ 20 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Школьный этимологический словарь русского языка: Происхождение слов / Н. М. Шанский, Т. А. Боброва. — 5-е изд. стереотип. — Москва: Дрофа, 2005. — С. 29. — 400 с. ISBN 5-7107-5976-7.(рос.)
8. Українсько-російські мовні контакти // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
9. галушка // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch^[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
10. Украинизмы // Социологическая энциклопедия: В 2 т. Нац. общ.-научный фонд / Науч. ред.: В. Н. Иванов (гл. ред.), Г. Ю. Семигин, Ж. Т. Тощенко; Науч. рук. Г. Ю. Семигин. — М.: Мысль, 2003. — 863 с. — ISBN 5-244-01015-8. — ISBN 5-244-01017-4.
11. Очиток // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch^[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
12. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 4 : Н — П / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. ; ред. тому: В. Т. Коломієць, В. Г. Скляренко. — 656 с. — ISBN 966-00-0590-3.
13. Ткаченко О. Б. Українізм // Українська мова: енциклопедія…
14. Толковый словарь Ушакова. Хлебороб
15. Калугин В. В. Орфоэпические варианты <ĕ> (ѣ) в поэтическом языке А. Кантемира.
16. Успенский Б. А. История русского литературного языка (XI—XVII вв). — Аспект Пресс, 2002. — С. 438—450.
17. Якобсон Р. О. Основа сравнительного славянского литературоведения // Якобсон Р. О. Работы по поэтике. — М.: Прогресс, 1987. — С. 60-61.
18. Виноградов В. В. Очерки по истории русского литературного языка XVII—XIX вв.: Учебник.— 3-е изд. — М.: Высш. школа, 1982. — 528 с."Из украинского языка [в XVII веке] заимствовались в русской литературной речи не столько особенности украинской национальной речи, которые с высоты московских великодержавных позиций казались русскими провинциализмами, сколько формы литературного выражения, созданные в Юго-Запад​ной Руси на основе церковнокнижной письменности или усвоенные из латино-польской культуры" (с.с. 24-34)
19. гопак // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch^[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
20. Шанский Н. М. Сырок и сырник // Лингвистические детективы. — М.: Дрофа, 2007. — 524, [1] с.: ил. — (Познавательно! Занимательно!). — ISBN 978-5-358-03870-7.
21. . Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 22 липня 2019. 
22. Иногда также к полонизмам
23. Розенталь Д. Э. Справочник по правописанию и литературной правке. — М: Книга, 1971. — С. 243: Сочетание на Украине возникло под влиянием украинского языка (ср.: на Полтавщине, на Черниговщине) и поддерживается выражением «на окраине».
24. Николенко Н. И. О специфике русского языка средств массовой информации Украины [ 2007-09-30 у Wayback Machine.]
25. Кауринкоски К. Греки Приазовья: особенности этнокультурной идентичности
26. Словник жарґонної лексики української мови: Передмова

Література

• Ткаченко О. Б. Українізм // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9. — С. 646.
• Іжакевич Г. П. Питання російсько-українських мовних зв'язків. — К., 1954.
• Жлуктенко Ю. О. Українсько-англійські міжмовні відносини. Українська мова у США і Канаді. — К., 1964.
• Германовіч І. К. Назіранні над лексікай беларускай літ. мовы 20—30 гадоу XX ст. // Беларуская мова (Даследзанні на лексікалогії). — Мінск, 1965.
• Klemensiewicz Z. Historia jezyka polskiego, cz. 2. [Doha sredniopolska (Od poczatkow XVI wieku do osmego dziesieciolecia XVIII wieku)]. — Warszawa, 1965.
• Klemensiewicz Z. Historia jezyka polskiego, cz. 3 [Doba nowopolska (Od 6smego dziesieciolecia XVIII wieku do r. 1939)]. — Warszawa, 1972.
• У. В. Анічэнка Украінізм // Беларуская энцыклапедыя ў 18 тамах / Генадзь Пашкоў — Мінск: Беларуская энцыклапедыя імя Петруся Броўкі, 2003. — Т. 16. — С. 206. — 576 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0263-6.
• Кононенко І., Українська і польська мови: контрастивне дослідження / Kononenko I., Język ukraiński i polski: studium kontrastywne. — Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2012. — 808 s. ISBN 978-83-235-0838-0