Українсько-польські мовні зв'язки простежуються ще з часів Київської Русі. З одного боку, польська мова сильно впливала на українську, особливо з кінця XIV ст., а з іншого, українська мова залишила помітний слід у польській. Найбільшого взаємовпливу дві мови досягли в XVI ст., після чого почали спадати, однак із здобуттям Україною незалежності мовні контакти відновлюються й продовжують інтенсивно розвиватися. Окрім того, обидві мови відіграли значну роль у становленні обопільних діалектів.
Загальні риси Редагувати
Українсько-польські мовні взаємовпливи простежуються чи не на всіх мовних рівнях: фонетичному, граматичному, лексичному й фразеологічному. Навіть можна знайти сліди польської мови в українській графіці. Більший вплив мала польська мова, однак частку української у взаємних контактах недооцінювати не слід. Загалом, мовні контакти мали позитивний вплив для обох мов, бо збагачували мовну структуру, словниковий склад й усували одноманітність та традиційність, що була притаманна давнім українській та польській мові.
Історичні причини Редагувати
Звичайно, причиною мовних зв'язків були історичні контакти українського й польського народів, що сягають X—XI ст. Саме тоді й почалися обопільні впливи. Із входженням більшої частини території сучасної України до Речі Посполитої українсько-польські мовні зв'язки досягли небувалого рівня, особливо у XVI ст., коли постала польська літературна мова. Однак із експансією Росії на Україну, а згодом і Польщу, взаємовпливи втратили попередню силу, однак ще були досить інтенсивними. Найслабше вони розвивалися в певні періоди XIX—XX ст., саме тоді, коли постала загроза знищення української мови, і, таким чином, про якісь мовні контакти й мови не було.
Взаємовпливи Редагувати
Українська мова відіграла вирішальну роль у зникненні з польської специфічних довгих і коротких голосних, що збереглися, до речі, у чеській. Натомість, унаслідок польських впливів український м'який звук [р] зазнав ствердіння в кінці слова і складу, а також відбулося ствердіння звукосполучення [шч]. У граматиці теж простежуються помітні впливи. До української мови з німецької через польську увійшов суфікс -унок (пол. -unek, нім. -ung [unk]): поцілунок-pocałunek. Важливим елементом польського впливу в українській також слід вважати флексію -ові(-еві), що постала внаслідок польського закінчення -owi у давальному відмінку однини іменників чоловічого роду: мірошникові-młynarzowi. Українським слідом у польській мові є суфікс -icz (-ич) замість давньопольського -ic (обидва варіанти слов'янських суфіксів викликані різними рефлексами прасл. -tj-), наприклад, królewicz, а не królewic. Найбільше простежується взаємовпливів у лексиці. Полонізмами в українській мові є такі слова, як, наприклад, ратуша, місто, кепський, кшталт, квапитися, краков'як, білизна, хвороба, люстро, славістичний та багато інших. Українськими запозиченнями в польській мові є вирази hopak, czereśnia, czeremcha, hreczka, koromysło і под. Про запозичення з української мови свідчить їхня фонетична форма. Найцікавішими мовними контактами є зв'язки у фразеології. Польськими запозиченнями є такі сталі словосполучення: Як ся маєш?, давати відкоша, мені зле, маєш рацію і т. д. Польський фразеологізм harbuzy rozdawać польські лінгвісти, зокрема видатний мовознавець Крижанівський, вважають запозиченим з української мови.
Спільні риси Редагувати
Природно, що як слов'янські, українська й польська мови мають чимало спільних рис. Простежується величезна кількість схожих тенденцій в особливостях усіцаиапдх мовних рівнів.
Значення Редагувати
Українсько-польські мовні зв'язки підкреслюють самостійність обох мов. Контакти сприяли стилістичному й семантичному збагаченню.
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- Дмитро Главацький. Українсько-польські мовні зв'язки. Науково-дослідницька робота. — Біла Церква, 2006. — 86 с.
- Ткаченко О. Б. Українсько-польські мовні контакти/Енциклопедія «Українська мова» http://litopys.org.ua/ukrmova/um128.htm [ 10 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Кононенко І., Співак О., Українсько-польський словник міжмовних омонімів і паронімів. — К.: Вища школа, 2008. — 343 с. ISBN 978-966-642-388-X
- Кононенко І. В., Прикметник у слов'янських мовах. — К.: ВПЦ «Київський університет». — 2009. — 495 с. ISBN 966-594-418-5
- Kononenko I., Mytnik I., Wasiak E., Słownik tematyczny polsko-ukraiński. — Warszawa: PWN, 2010, 2015. — 550 s. ISBN 978-83-01-16149-1
- Кононенко І., Українська і польська мови: контрастивне дослідження / Kononenko I., Język ukraiński i polski: studium kontrastywne. — Warszawa: Wydawnictwa Uniwersytetu Warszawskiego, 2012. — 808 s. ISBN 978-83-235-0838-0