www.wikidata.uk-ua.nina.az

Суровцова Надія Віталіївна Ukrcenter Примітки Надія Віталіївна СуровцоваНадія Суровцова 1914 р Народилася 5 17 березня 1

Суровцова Надія Віталіївна

Надія Віталіївна Суровцова
Надія Суровцова, 1914 р.
Народилася 5 (17) березня 1896(1896-03-17)
Київ
Померла 13 квітня 1985(1985-04-13) (89 років)
Умань
Громадянство Російська імперія→ УНР→ СРСР
Діяльність Дипломат, Історик
Alma mater Віденський університет
Мова творів українська
Партія Комуністична партія Австрії
  Висловлювання у Вікіцитатах

Надія Віталіївна Суровцова (5 (17) березня 1896(18960317), Київ — 13 квітня 1985, Умань) — українська громадська діячка, журналістка, авторка мемуарів. Редакторка іншомовних видань Міністерства закордонних справ УНР. Також перекладачка, за фахом історик. Доктор філософії.

Жертва сталінського терору.

Життєпис ред.

Надія Суровцова народилася в Києві 18 березня 1896 року, а невдовзі її родина перебралась до Умані. Здобула гімназійну освіту із золотою медаллю. З метою вступу на Бестужевські вищі жіночі курси, вирушила до Санкт-Петербурга. Там її зацікавила Українська громада і «Українське студентське земляцтво». Після початку Першої світової війни продовжувала навчання і водночас працювала медсестрою в українському лазареті в Петербурзі на Тучковій набережній .

До 1917 року навчалася на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету, брала активну участь в українському студентському житті. Як представниця групи Євгена Нероновича, що займала антивоєнні позиції, переїхала до Києва.

Після Лютневої революції 1917 р. і постання Центральної Ради, двісті українських студентів-петербурзців делегували Суровцову до Києва, на прийом до М. Грушевського. Як інструктор УЦР, вона проводила агітаційну роботу на Уманщині, їздила по селах, була заступницею голови уманської «Селянської спілки» .

Після повернення до Києва, незакінчену петербурзьку освіту продовжила в Київському університеті. Працювала в Українській Центральній Раді. Активний діяч Селянської Спілки, співробітник київської газети «Трибуна». У 1917 році редагувала чужомовні видання Міністерства Закордонних Справ у Києві. З 1 грудня 1917 року була призначена на посаду діловода Департаменту в справах біженців при Генерального Секретарства внутрішніх справ; де під орудою Володимира Винниченка, Олександра Шульгина і Костя Лоського співпрацювала з вихідцями з Галичини, Січовими Стрільцями братами Василем і Петром Дідушками, Іваном Чмолою, Євгеном Коновальцем.

Під час Гетьманату — співробітниця секретаріату Міністерства закордонних справ. За часів Директорії Н. Суровцову запрошено до складу української делегації, яка виїхала до Франції на Паризьку мирну конференцію. До Парижу вона не доїхала — затрималася у Швейцарії через політичну ситуацію.

Надія Суровцова

У 1918 році емігрувала до Австрії. Закінчила філософський факультет Віденського університету. Після захисту дисертації на тему «Богдан Хмельницький та ідея української державності», 30 червня 1920 року в університетській залі Відня їй присвоєно ступінь доктора філософії. Надія Віталіївна стала першою жінкою з України — доктором філософії. Працювала викладачем у Віденській сільськогосподарській академії.

Брала участь у роботі жіночих організацій, зокрема, у роботі Міжнародної жіночої ліги миру і свободи, була делегаткою на конгресах Ліги у Відні, Дрездені, Гаазі, Амстердамі, Парижі та Вашингтоні. Член закордонної Національної Ради, заступниця голови Товариства прогресивних журналістів Європи, член австрійської філії групи Ромена Роллана й Анрі Барбюса «Клярте». На початку 1920-х рр. захопилася ідеологією марксизму. Суровцова підпала під ідейний вплив представника радянської України в Австрії Ю. Коцюбинського, та у 1924 році вступила до австрійської компартії.

У 1925 році переїхала до СРСР, спочатку — до Москви, потім — до Харкова. Працювала в різних установах істориком, співробітницею у системі Головліту, кіноуправлінні, у радіотелеграфному агентстві, у Наркоматі іноземних справ; у РАТАУ. Ставши аспіранткою Дмитра Багалія, відомого історика України, працювала в Науково-дослідній Катедрі історії України ім. Д. Багалія. Її цікавив декабристський рух в Україні. У Харкові вона підтримувала тісні зв'язки й співпрацювала з відомими письменниками, вченими та художниками.

У 1927 році заарештована органами ГПУ СССР, засуджена і заслана в табори ГУЛАГ СССР. Звільнена лише 1954 року.

У 1956 році вона була реабілітована, а на початку 1957 р. переїхала у Київ, як «рівноправна громадянка України».

Незабаром повернулась до Умані де оселилась у батьківському будинку. Займалась літературною і громадською роботою, контактуючи з провідними письменниками того часу. Збирала книжки, скульптури, картини, впорядкувала бібліотеку для місцевого краєзнавчого музею, вела екскурсії там, а також у парку «Софіївка». Зібрала унікальні матеріали про парк та його героїню — графиню Софію Потоцьку, коли працювала в бібліотеках Львова і Києва. Усе зібране передала до польському історикові Єжому Лоєку, а той написав за цими й іншими матеріалами книжку «Історія гарної бітинки. Розповідь про про життя Софії Віттової — Потоцької (1760—1822)»..

Очолювала товариство охорони пам'яток історії та культури, якому реставрували костел, і в його приміщенні було відкрито Уманську картину галерею.

У 1958 році підготувала збірку новел «По той бік» (не видано). Залишила спогади. Останні місяці життя вона тяжко хворіла і 13 квітня 1985 року померла. Похована в Умані.

Вшанування ред.

Визнання прийшло до Надії Суровцової посмертно. Від 1989 р. і в 1990-х роках про неї з'являються публікації та спогади у періодичній пресі. У 1996 році Видавництво імені Олени Теліги за ініціативи й упорядкування Лесі Падун-Лук'янової, видало унікальні «Спогади» Н. Суровцової, а в 2001 році праці її «Листи», книгу першу .

В Умані за адресою: вул. Воїнів-інтернаціоналістів, 6 діє Меморіальний музей-квартира Надії Суровцової.

Також в Умані одну з вулиць названо ім'ям Надії Суровцової.

Перекладацька та творча діяльність ред.

Надія Віталіївна в умовах матеріальної скрути підробляла перекладами з різних мов. У результаті з'явились переклади українською наступних книжок:

Пробувала себе й в оригінальній творчості: подавала публіцистичні статті до періодичних видань, написала п'єсу «За ґратами» для робітничого клубу «Єдність».

Її друкують харківські «Вісті», «Червоний клич», «Робітнича». «Комуніст», закордонні видання: нью-йоркські «Щоденні вісті», вінніпезька «Робітниця», канадські «Робітничі вісті».

Твори ред.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Суровцова Надія Віталіївна
  • Суровцова Н. «Весно!», 1924.
  • Н.Суровцова. Спогади. — Київ: Видавництво ім. О.Теліги, 1996. — 432 с.
  • Надія Суровцова. Листи. — Київ: вид ім. Олени Теліги, 2001, 704 с.
  • Суровцова Н. Олізар та його відношення до декабристів // Наукові записки науково-дослідчої кафедри історії української культури. — Харків: Державне видавництво України. — 1927. — № 6. — С. 145 — 161.

Джерела та література ред.

Примітки ред.

  1. Діячі науки і культури України: нариси життя та діяльності / А.П. Коцура, н.в. Терес. — Київ : Книги - ХХІ, 2004. — С. 407. — ISBN 978-966-8653-95-7.
  2. Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 187. — ISBN 966-7018-58-Х.
  3. Дашкевич Я. Надія Суровцова // Дашкевич Я. Постаті: Нариси про діячів історії, політики, культури / 2-ге вид., виправл. й доповн. — Львів: Львівське відділення ІУАД ім. М. С. Грушевського НАНУ / Літературна агенція «Піраміда», 2007. — С. 556.
  4. Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 188. — ISBN 966-7018-58-Х.
  5. Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 189. — ISBN 966-7018-58-Х.
  6. Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 190. — ISBN 966-7018-58-Х.
  7. Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 191. — ISBN 966-7018-58-Х.
  8. ↑ Діячі науки і культури України: нариси життя та діяльності / А.П. Коцура, н.в. Терес. — Київ : Книги - XXI, 2004. — С. 409. — ISBN 978-966-8653-95-7.
  9. Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 202. — ISBN 966-7018-58-Х.
  10. Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 205. — ISBN 966-7018-58-Х.
  11. Діячі науки і культури України: нариси життя та діяльності / А.П. Коцура, н.в. Терес. — Київ : Книги - ХХІ, 2004. — С. 408. — ISBN 978-966-8653-95-7.
  12. Хоронжий Юрій. Шляхетні українки: Есеї-парсуни. — Київ : Видавництво імені Олени Теліги, 2004. — С. 196. — ISBN 966-7018-58-Х.

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Ukrcenter Primitki Nadiya Vitaliyivna SurovcovaNadiya Surovcova 1914 r Narodilasya 5 17 bereznya 1896 1896 03 17 KiyivPomerla 13 kvitnya 1985 1985 04 13 89 rokiv UmanGromadyanstvo Rosijska imperiya UNR SRSRDiyalnist Diplomat IstorikAlma mater Videnskij universitetMova tvoriv ukrayinskaPartiya Komunistichna partiya Avstriyi Vislovlyuvannya u VikicitatahNadiya Vitaliyivna Surovcova 5 17 bereznya 1896 18960317 Kiyiv 13 kvitnya 1985 Uman ukrayinska gromadska diyachka zhurnalistka avtorka memuariv Redaktorka inshomovnih vidan Ministerstva zakordonnih sprav UNR Takozh perekladachka za fahom istorik Doktor filosofiyi Zhertva stalinskogo teroru Zmist 1 Zhittyepis 2 Vshanuvannya 3 Perekladacka ta tvorcha diyalnist 4 Tvori 5 Dzherela ta literatura 6 Primitki 7 PosilannyaZhittyepis red Nadiya Surovcova narodilasya v Kiyevi 18 bereznya 1896 roku a nevdovzi yiyi rodina perebralas do Umani Zdobula gimnazijnu osvitu iz zolotoyu medallyu Z metoyu vstupu na Bestuzhevski vishi zhinochi kursi virushila do Sankt Peterburga Tam yiyi zacikavila Ukrayinska gromada i Ukrayinske studentske zemlyactvo 1 Pislya pochatku Pershoyi svitovoyi vijni prodovzhuvala navchannya i vodnochas pracyuvala medsestroyu v ukrayinskomu lazareti v Peterburzi na Tuchkovij naberezhnij 2 Do 1917 roku navchalasya na istoriko filologichnomu fakulteti Peterburzkogo universitetu brala aktivnu uchast v ukrayinskomu studentskomu zhitti Yak predstavnicya grupi Yevgena Neronovicha sho zajmala antivoyenni poziciyi pereyihala do Kiyeva 3 Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi 1917 r i postannya Centralnoyi Radi dvisti ukrayinskih studentiv peterburzciv deleguvali Surovcovu do Kiyeva na prijom do M Grushevskogo Yak instruktor UCR vona provodila agitacijnu robotu na Umanshini yizdila po selah bula zastupniceyu golovi umanskoyi Selyanskoyi spilki 4 Pislya povernennya do Kiyeva nezakinchenu peterburzku osvitu prodovzhila v Kiyivskomu universiteti Pracyuvala v Ukrayinskij Centralnij Radi Aktivnij diyach Selyanskoyi Spilki spivrobitnik kiyivskoyi gazeti Tribuna U 1917 roci redaguvala chuzhomovni vidannya Ministerstva Zakordonnih Sprav u Kiyevi Z 1 grudnya 1917 roku bula priznachena na posadu dilovoda Departamentu v spravah bizhenciv pri Generalnogo Sekretarstva vnutrishnih sprav de pid orudoyu Volodimira Vinnichenka Oleksandra Shulgina i Kostya Loskogo spivpracyuvala z vihidcyami z Galichini Sichovimi Strilcyami bratami Vasilem i Petrom Didushkami Ivanom Chmoloyu Yevgenom Konovalcem 5 Pid chas Getmanatu spivrobitnicya sekretariatu Ministerstva zakordonnih sprav Za chasiv Direktoriyi N Surovcovu zaprosheno do skladu ukrayinskoyi delegaciyi yaka viyihala do Franciyi na Parizku mirnu konferenciyu Do Parizhu vona ne doyihala zatrimalasya u Shvejcariyi cherez politichnu situaciyu nbsp Nadiya SurovcovaU 1918 roci emigruvala do Avstriyi Zakinchila filosofskij fakultet Videnskogo universitetu Pislya zahistu disertaciyi na temu Bogdan Hmelnickij ta ideya ukrayinskoyi derzhavnosti 30 chervnya 1920 roku v universitetskij zali Vidnya yij prisvoyeno stupin doktora filosofiyi Nadiya Vitaliyivna stala pershoyu zhinkoyu z Ukrayini doktorom filosofiyi 6 Pracyuvala vikladachem u Videnskij silskogospodarskij akademiyi Brala uchast u roboti zhinochih organizacij zokrema u roboti Mizhnarodnoyi zhinochoyi ligi miru i svobodi bula delegatkoyu na kongresah Ligi u Vidni Drezdeni Gaazi Amsterdami Parizhi ta Vashingtoni Chlen zakordonnoyi Nacionalnoyi Radi zastupnicya golovi Tovaristva progresivnih zhurnalistiv Yevropi chlen avstrijskoyi filiyi grupi Romena Rollana j Anri Barbyusa Klyarte Na pochatku 1920 h rr zahopilasya ideologiyeyu marksizmu Surovcova pidpala pid idejnij vpliv predstavnika radyanskoyi Ukrayini v Avstriyi Yu Kocyubinskogo ta u 1924 roci vstupila do avstrijskoyi kompartiyi 7 U 1925 roci pereyihala do SRSR spochatku do Moskvi potim do Harkova Pracyuvala v riznih ustanovah istorikom spivrobitniceyu u sistemi Golovlitu kinoupravlinni u radiotelegrafnomu agentstvi u Narkomati inozemnih sprav u RATAU Stavshi aspirantkoyu Dmitra Bagaliya vidomogo istorika Ukrayini pracyuvala v Naukovo doslidnij Katedri istoriyi Ukrayini im D Bagaliya Yiyi cikaviv dekabristskij ruh v Ukrayini U Harkovi vona pidtrimuvala tisni zv yazki j spivpracyuvala z vidomimi pismennikami vchenimi ta hudozhnikami 8 U 1927 roci zaareshtovana organami GPU SSSR zasudzhena i zaslana v tabori GULAG SSSR Zvilnena lishe 1954 roku U 1956 roci vona bula reabilitovana a na pochatku 1957 r pereyihala u Kiyiv yak rivnopravna gromadyanka Ukrayini Nezabarom povernulas do Umani de oselilas u batkivskomu budinku Zajmalas literaturnoyu i gromadskoyu robotoyu kontaktuyuchi z providnimi pismennikami togo chasu Zbirala knizhki skulpturi kartini vporyadkuvala biblioteku dlya miscevogo krayeznavchogo muzeyu vela ekskursiyi tam a takozh u parku Sofiyivka Zibrala unikalni materiali pro park ta jogo geroyinyu grafinyu Sofiyu Potocku koli pracyuvala v bibliotekah Lvova i Kiyeva Use zibrane peredala do polskomu istorikovi Yezhomu Loyeku a toj napisav za cimi j inshimi materialami knizhku Istoriya garnoyi bitinki Rozpovid pro pro zhittya Sofiyi Vittovoyi Potockoyi 1760 1822 9 Ocholyuvala tovaristvo ohoroni pam yatok istoriyi ta kulturi yakomu restavruvali kostel i v jogo primishenni bulo vidkrito Umansku kartinu galereyu U 1958 roci pidgotuvala zbirku novel Po toj bik ne vidano Zalishila spogadi Ostanni misyaci zhittya vona tyazhko hvorila i 13 kvitnya 1985 roku pomerla Pohovana v Umani Vshanuvannya red Viznannya prijshlo do Nadiyi Surovcovoyi posmertno Vid 1989 r i v 1990 h rokah pro neyi z yavlyayutsya publikaciyi ta spogadi u periodichnij presi U 1996 roci Vidavnictvo imeni Oleni Teligi za iniciativi j uporyadkuvannya Lesi Padun Luk yanovoyi vidalo unikalni Spogadi N Surovcovoyi a v 2001 roci praci yiyi Listi knigu pershu 10 V Umani za adresoyu vul Voyiniv internacionalistiv 6 diye Memorialnij muzej kvartira Nadiyi Surovcovoyi Takozh v Umani odnu z vulic nazvano im yam Nadiyi Surovcovoyi Perekladacka ta tvorcha diyalnist red Nadiya Vitaliyivna v umovah materialnoyi skruti pidroblyala perekladami z riznih mov U rezultati z yavilis perekladi ukrayinskoyu nastupnih knizhok 11 Lord Fauntleroj Frensisa Godgsona Bernet Ajvengo Valtera Skotta Podorozh do Indiyi Voldemara Bonzelsa Cvirkun u zapichku Dikkensa Z francuzkoyi na ukrayinsku j rosijsku movi pereklala knizhku 1846 roku pro istoriyu Sofiyivki 8 Probuvala sebe j v originalnij tvorchosti podavala publicistichni statti do periodichnih vidan napisala p yesu Za gratami dlya robitnichogo klubu Yednist Yiyi drukuyut harkivski Visti Chervonij klich Robitnicha Komunist zakordonni vidannya nyu jorkski Shodenni visti vinnipezka Robitnicya kanadski Robitnichi visti 12 Tvori red Vikicitati mistyat vislovlyuvannya vid abo pro Surovcova Nadiya VitaliyivnaSurovcova N Vesno 1924 N Surovcova Spogadi Kiyiv Vidavnictvo im O Teligi 1996 432 s Nadiya Surovcova Listi Kiyiv vid im Oleni Teligi 2001 704 s Surovcova N Olizar ta jogo vidnoshennya do dekabristiv Naukovi zapiski naukovo doslidchoyi kafedri istoriyi ukrayinskoyi kulturi Harkiv Derzhavne vidavnictvo Ukrayini 1927 6 S 145 161 Dzherela ta literatura red Gerasimova G P Surovcova Olicka Nadiya Vitaliyivna Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 910 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Enciklopediya Cherkashina Uporyadnik Viktor Zhadko K 2010 S 828 829 Viktor Zhadko Ukrayinskij nekropol K 2005 S 303 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 Ya Dashkevich Nadiya Surovcova Notatki z notatok v kn N Surovcova Spogadi Kiyiv Vidavnictvo im O Teligi 1996 Yurij Dojkov Nadezhda Vitalevna Surovcova Olickaya Pravda Severa 22 02 2001 S 10 Kocyubinska M Kilka shtrihiv do siluetu Nadiyi Surovcovoyi Kiyiv 1990 10 S 70 71 Marina Pavlenko pro Pavla Tichinu Nadiyu Surovcovu Vasilya Simonenka Vasilya Stusa Irinu Zhilenko M Pavlenko Kiyiv Grani T 2009 120 s il Seriya Zhittya vidatnih ditej ISBN 978 966 465 250 3 Plyush L Pam yati Nadiyi Surovcovoyi Spogadi Suchasnist 1985 12 S 84 90 Yurij Horunzhij Shlyahetni ukrayinki Eseyi parsuni K Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2004 208 s Primitki red Diyachi nauki i kulturi Ukrayini narisi zhittya ta diyalnosti A P Kocura n v Teres Kiyiv Knigi HHI 2004 S 407 ISBN 978 966 8653 95 7 Horonzhij Yurij Shlyahetni ukrayinki Eseyi parsuni Kiyiv Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2004 S 187 ISBN 966 7018 58 H Dashkevich Ya Nadiya Surovcova Dashkevich Ya Postati Narisi pro diyachiv istoriyi politiki kulturi 2 ge vid vipravl j dopovn Lviv Lvivske viddilennya IUAD im M S Grushevskogo NANU Literaturna agenciya Piramida 2007 S 556 Horonzhij Yurij Shlyahetni ukrayinki Eseyi parsuni Kiyiv Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2004 S 188 ISBN 966 7018 58 H Horonzhij Yurij Shlyahetni ukrayinki Eseyi parsuni Kiyiv Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2004 S 189 ISBN 966 7018 58 H Horonzhij Yurij Shlyahetni ukrayinki Eseyi parsuni Kiyiv Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2004 S 190 ISBN 966 7018 58 H Horonzhij Yurij Shlyahetni ukrayinki Eseyi parsuni Kiyiv Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2004 S 191 ISBN 966 7018 58 H a b Diyachi nauki i kulturi Ukrayini narisi zhittya ta diyalnosti A P Kocura n v Teres Kiyiv Knigi XXI 2004 S 409 ISBN 978 966 8653 95 7 Horonzhij Yurij Shlyahetni ukrayinki Eseyi parsuni Kiyiv Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2004 S 202 ISBN 966 7018 58 H Horonzhij Yurij Shlyahetni ukrayinki Eseyi parsuni Kiyiv Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2004 S 205 ISBN 966 7018 58 H Diyachi nauki i kulturi Ukrayini narisi zhittya ta diyalnosti A P Kocura n v Teres Kiyiv Knigi HHI 2004 S 408 ISBN 978 966 8653 95 7 Horonzhij Yurij Shlyahetni ukrayinki Eseyi parsuni Kiyiv Vidavnictvo imeni Oleni Teligi 2004 S 196 ISBN 966 7018 58 H Posilannya red Irina Rapp Surovcova Nadiya Vitaliyivna Arhiv Disidentskogo Ruhu v Ukrayini Andrij Zil Arhangelske vikno Nadiyi Surovcovoyi Den 5 20 01 2006 Yurij Horunzhij Nadiya Surovcova Zv yazok pokolin Mistecka storinka kiev ua Yurij Dojkov Nadiya Surovcova Na zaslanni v Arhangelsku 1933 1937 Yurij Dojkov Surovcova Olickaya N V Kolymskie siluety Arhangelsk 2007 63 s Yurij Dojkov Nadiya Surovcova Olickaya Vena Kolyma 1919 1939 Po materialam arhivov Sluzhby bezopasnosti Ukrainy i L N Padun Lukyanovoj Kiev GARF Moskva Arhangelsk Centr dokumentacii 2010 67 s Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Surovcova Nadiya Vitaliyivna amp oldid 40541062