Струве Петро Бернгардович (рос. Стру́ве Пётр Бернга́рдович, *26 січня (7 лютого) 1870 р., м. Перм — †26 лютого 1944 р., м. Париж) — російський громадський і політичний діяч, економіст й публіцист, історик та філософ. Російський представник легального марксизму, який виступав проти ідеології народництва.
| Петро Бернгардович Струве рос. Пётр Бернгардович Струве | |
| Народження: | 7 лютого 1870 Перм |
|---|---|
| Смерть: | 26 лютого 1944 (74 роки) Париж |
| Поховання: | Сент-Женев'єв-де-Буа |
| Країна: | Російська імперія Франція |
| Освіта: | Петербурзький університет |
| Ступінь: | професор |
| Партія: | конституційно-демократична |
| Рід: | Струве[d] |
| Батько: | Бернард Вільгельм фон Струвеd |
| Мати: | Anna Fyodorovna Rosend |
| Шлюб: | Nina Gerdd |
| Діти: | Gleb Struved, Alexej Petrovitsj Struved і Sabbas (Struve)d |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
| Роботи у Вікіджерелах |
Життєпис Редагувати
У 1895 р. закінчив Петербурзький університет, редагував журнали «рос. Новое слово», «рос. Начало», брав участь у складанні Маніфесту на І з'їзді РСДРП.
У 1899 році під редакцією Петра Струве було надруковано «Капіталу» Карла Маркса в перекладі на російську мову Лева Марковича Зака.
У роки революції 1905—1907 рр. став визначним представником конституційно-демократичної партії Росії, редактором її органу «рос. Русская мысль».
У 1906—1917 рр. викладав у Петербурзькій політехніці, депутат другої Державної Думи Російської імперії в 1906 р.; почесний член, академік Російської АН (1917).
Після Жовтневого перевороту 1917 р., під час громадянської війни в Росії 1917—1922 рр. став учасником «Білого руху», був міністром закордонних справ в уряді Врангеля П. М. (визнаного у Франції), був членом уряду Півдня Росії на чолі з Денікіним А. І..
Струве був противником так званої «Жовтневої революції» й влади більшовиків. Перебуваючи на засланні, він був видатним критиком Радянського Союзу.
Від 1921 р. — в еміграції, став лідером антирадянського її крила.
Репресований владою Третього Рейху. Похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.
У своїй творчості пройшов еволюцію від соціально-демократичного до лівого лібералізму, був автором численних творів, співавтором збірників «рос. Вехи» й «рос. Из глубин». Він вперше здійснив спроби внести в марксизм ідеї неокантіанства. Виступав проти революції, протиставляючи їй шлях реформ.
Праці Редагувати
- (рос.)Струве П. Б. . — СПб., 1894.
- (рос.)«Моїм критикам» (1896).
- (рос.)«Проти ортодоксальної нетерпимості. Pro domo sua; На різні теми» (1902).
- (рос.)Струве П. Б., Отрывки о государстве // Русская Мысль. 1908. № 5.
- (рос.)Струве П. Б., Patriotica [ 23 квітня 2017 у Wayback Machine.]. / Сб. статей за 5 лет (1905—1910). — СПб., изд. Д. Жуковского. — 1911. — 620 с.
- (рос.) Струве П. Б., Общерусская культура и украинский партикуляризм [Архівовано 20 листопада 2018 у Wayback Machine.] // Русская мысль. 1912, Кн. I. — Москва, 1912.
- (рос.)Струве П. Б. Исторический смысл русской революции и национальные задачи [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. // Из глубины. Сборник статей о русской революции. — 1918.
- (рос.)Струве П. Б., Генерал П. Н. Врангель [ 13 квітня 2016 у Wayback Machine.]. // Россия. — 1928. — № 35. — С.1.
- (рос.)Струве П. Б. Мои встречи и столкновения с Лениным // "Вестник русского христианского движения". — 1970. — № 1—2 (95—96). — С. 143—166.
- (рос.)Струве П. Б., Избранные сочинения. — М.: Росспэн, 1999. — ISBN 5-86004-145-4.
- (рос.)Струве П. Б., Три стиля русской исторической науки и С. Ф. Платонов [ 6 лютого 2016 у Wayback Machine.]. // История и историография России: из научно-литературного наследия русского зарубежья. М.: Русский мир. 2006.
Примітки Редагувати
- Струве Г. П. // Краткая литературная энциклопедия — Москва: Советская энциклопедия, 1972. — Т. 7. — С. 226.
- Sąsiedzi wobec wojny 1920 roku, Londyn 1990, s. 79-80.
Джерела Редагувати
- Шведа Ю., .- Львів: Астролябія.- 2005. — 488 с.
- Шведа Ю., Теорія політичних партій та партійних систем [ 1 липня 2013 у Wayback Machine.]: Навч. посібник. — Львів: Тріада плюс. — 2004. — 528 с.
- Обушний М. І., Примуш М. В., Шведа Ю. Р., Партологія: Навч. посібник / За ред. М. І. Обушного.- К.: Арістей. — 2006. — 432 с.
- Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.15: Следавікі — Трыо / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш — Мн.: БелЭн, 2002. — Т. 15. — 552 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0251-2 (Т. 15). (біл.)
- Encyklopedia PWN, Tom 3, Warszawa 1991, s. 439.(пол.)
- Струве Петр Бернгардович // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Даватц В. Х., Правда о Струве: опыт одной биографии. — Белград: Издание Рыбинского. — 1934. (рос.)
- Ленин В. И., Экономическое содержание народничества и критика его в книге г. Струве [ 17 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Люксембург Р. Глава двадцать первая. «Третьи лица» и три великих державы Струве // Накопление капитала: Том I и II. — 5-е изд. — М.—Л. : «Соцэкгиз», 1934. — С. 200—205.(рос.)
- Пайпс Р., Струве. Биография. В 2 т. — М.: Московская школа политических исследований, 2001.(рос.)
- Трахтенберг И. А. Борьба против «легального марксизма» // Капиталистическое воспроизводство и экономические кризисы (Очерк теории). — 2-е изд. — М. : «Госполитиздат», 1954. — С. 91—96. — 150 000 прим.(рос.)
- Троцкий Л., Господин Петр Струве в политике [ 21 березня 2016 у Wayback Machine.], Господин Петр Струве [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Франк С. Л., Умственный склад, личность и воззрения П. Б. Струве. [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Франк С. Л., Воспоминания о П. Б. Струве./ Франк С. Л. Непрочитанное… — М.: Московская школа политических исследований, 2001.(рос.)
Посилання Редагувати
- Струве П. Б [ 28 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — С. 675. — ISBN 966-7492-05-2.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Струве Петро Бернгардович |
- Струве Петр Бернгардович [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт «Русская Философия: история, иссточники, исследования»(рос.)