Псевдоевклідів простір — скінченномірний дійсний векторний простір або афінний простір з невиродженним індефінітним скалярним добутком, який називають також індефінітною метрикою. Індефінітна метрика не є метрикою у сенсі визначення метричного простору, а являє собою частковий випадок метричного тензора.
Найважливішим прикладом псевдоевклідового простору є простір Мінковського.
Сигнатура псевдоевклідового простору Редагувати
Обравши відповідний базис векторного псевдоевклідового простору , завжди можна домогтися того, щоб індефінітний скалярний добуток цього простору мав вигляд
де та — вектори простору . Зокрема, скалярний квадрат вектора має вигляд
і може бути як додатнім, так і від'ємним числом, а також нулем (навіть для ненульового вектора ). Відповідно, довжина вектора , визначена рівністю
є або дійсним додатнім, або чисто уявним числом, або нулем.
Аналогічно, вибором репера завжди можна домогтися того, щоб відстань між точками -вимірного афінного псевдоевклідового простору з координатами і записувалось у вигляді
Базиси і репери з такою властивістю називаються ортонормованими.
Пара чисел (які задають кількість базисних векторів дійсної і чисто уявної довжини, відповідно) не залежить від вибору ортонормованого базису або репера (закон інерції Сільвестра) і називається сигнатурою псевдоевклідового простору.
Псевдоевклідові простори з різними сигнатурами не ізометричні один одному. Утім, простір із сигнатурою може бути перетворений в простір з сигнатурою зміною знаку скалярного добутку, і тому відмінності між такими просторами зазвичай не роблять: зокрема, простір Мінковського в різних джерелах визначається або як простір сигнатури , або як простір сигнатури . Таким чином, кожному виміру відповідає (де прямі дужки означають взяття цілої частини) різних -вимірних псевдоевклідових просторів.
Ізотропні вектори, напрямки, конуси Редагувати
Важливою особливістю просторів з індефінітною метрикою є наявність ненульових векторів, які мають нульову довжину. Такі вектори (а також прямі, напрямними векторами яких вони є) називаються ізотропними або світлоподібними (останнє найменування частіше використовується у фізиці, воно пов'язане з простором Мінковського). Підпростір векторного псевдоевклідова простору називається ізотропним, якщо він повністю складається з ізотропних векторів.
Множина всіх ізотропних векторів псевдоевклідова векторного простору називається ізотропним конусом (або світловим конусом) цього простору. Світловий конус простору сигнатури не має «граней», тобто ізотропних підпросторів вимірності понад 1.
Множина всіх ізотропних векторів псевдоевклідова афінного простору, відкладених від довільної фіксованої точки, називається ізотропним конусом (або світловим конусом) простору в цій точці. Ця множина справді є конусом (в узагальненому сенсі цього поняття) з вершиною в цій точці. Ізотропні конуси псевдоевклідового афінного простору з вершинами в різних точках можна отримати один з одного за допомогою паралельного перенесення.
Зокрема, псевдоевклідова векторна площина має рівно два ізотропних напрямки. В ортонормованому базисі, де скалярний квадрат вектора набуває вигляду ізотропні напрямки — прямі тому ізотропний конус складається з об'єднання цих двох прямих.
Тривимірний псевдоевклідовий векторний простір має нескінченну кількість ізотропних напрямків. В ортонормованому базисі, де скалярний квадрат вектора набуває вигляду ізотропні напрямки — це всі прямі, що лежать на ізотропному конусі який в цьому випадку являє собою справжній конус.
Підпростори псевдоевклідового простору Редагувати
Підпростір псевдоевклідового простору із сигнатурою не обов'язково є теж псевдоевклідовим; він може бути й евклідовим простором. Наприклад, у тривимірному псевдоевклідовому просторі із сигнатурою площина може бути або псевдоевклідовим простором з сигнатурою , або евклідовим простором, або мати вироджений скалярний добуток. Геометрично ці три випадки визначаються розташуванням площини відносно ізотропного конуса (див. рисунок). А саме: площина є псевдоевклідовою, якщо вона перетинає ізотропний конус по двох різних прямих (ізотропних напрямках); обмеження скалярного добутку на площину вироджене, якщо дотикається ізотропного конуса, тобто, перетинається з ним лише по одній прямій; нарешті, площина є евклідовою, якщо вона має з ізотропним конусом єдину спільну точку (вершину конуса).
Кола та сфери Редагувати
З точки зору геометрії псевдоевклідової площини, колами довільного ненульового (дійсного або чисто уявного) радіуса є гіперболи. Аналогічно, у тривимірному псевдоевклідовому просторі сигнатури сферами ненульового дійсного радіуса є однопорожнинні гіперболоїди, а сферами ненульового чисто уявного радіуса — двопорожнинні гіперболоїди. Аналогічна ситуація в просторах більшої кількості вимірів, наприклад, у чотиривимірному просторі сигнатури (3,1).
За своїми геометричними властивостям кожна з двох «половин» гіперсфери уявного радіуса в -вимірному псевдоевклідовому просторі сигнатури є -вимірним простором Лобачевського. Простори вимірності (від до ) в цьому просторі Лобачевського відповідають підпросторам вимірності початкового псевдоевклідового простору, які проходять через початок координат і перетинають гіперсферу уявного радіуса, а його рухи відповідають перетворенням Лоренца.
Зворотна нерівність Коші — Буняковського Редагувати
У псевдоевклідовому просторі з сигнатурою для всіх векторів уявної довжини виконана нерівність, зворотня нерівності Коші-Буняковського для евклідових просторів:
Застосування у фізиці Редагувати
Найважливішим окремим випадком псевдоевклідового простору є простір Мінковського, що використовується в спеціальній теорії відносності як простір-час, в якому метрика сигнатури (1,3) Лоренц-інваріантна (тільки псевдоевклідова метрика може бути Лоренц-інваріантною), а для часоподібності двох подій довжина (у сенсі такої метрики) кривої, що з'єднує ці події і теж усюди часоподібній, є час між ними, виміряний по годиннику, рух якого описується в просторі-часі цієї кривої. Ізотропні напрямки є напрямами поширення світла і називаються також нульовими або світлоподібними.
Теоретична фізика розглядає псевдоевклідові простори й іншої вимірності, однак зазвичай метрика в них має сигнатуру ,тобто це простори з однією часовою координатою та n — просторовими.
Приклади Редагувати
- Для евклідового простору завжди тому квадратична форма є додатноозначеною.
- Важливим псевдоевклідовим простором є простір Мінковського, для якого
- Найпростішим псевдоевклідовим простором є площина подвійних чисел: z = x + y j з квадратичною формою
Властивості Редагувати
- не є нормою, оскільки вона не є невід'ємною і для неї не виконується нерівність трикутника.
- У псевдоевклідовому просторі, на відміну від евклідового, існують ненульові вектори нульової довжини
Див. також Редагувати
Джерела Редагувати
- ↑ Шафаревич И. Р., Ремизов А. О. Линейная алгебра и геометрия, гл. VII, пар. 7, — Физматлит, Москва, 2009.
Література Редагувати
- Walter Noll (1964) «Euclidean geometry and Minkowskian chronometry», American Mathematical Monthly 71:129—44.
- Poincaré, Science and Hypothesis 1906 referred to in the book B.A. Rosenfeld, A History of Non-Euclidean Geometry Springer 1988 (английский перевод) с.266.
- Szekeres, Peter (2004). A course in modern mathematical physics: groups, Hilbert space, and differential geometry. Cambridge University Press. ISBN 0521829607.
- Александров П. С., Маркушевич А. И., Хинчин А. Я. — Энциклопедия элементарной математики. Том V. Геометрия
- Рашевский П. К. Риманова геометрия и тензорный анализ, — Будь-яке видання.
- Шафаревич И. Р., Ремизов А. О. Линейная алгебра и геометрия, — Физматлит, Москва, 2009.
- Дубровин Б. А., Новиков С. П., Фоменко А. Т. Современная геометрия (методы и приложения), — Будь-яке видання.
- Иванов А. О., Тужилин А. А. Лекции по классической дифференциальной геометрии, — Логос, Москва, 2009.