Потебня Олександр Опанасович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потебня.

Олекса́ндр Опана́сович Потебня́ (10 (22) вересня 1835, хутір Манів, поблизу села Гаврилівки Роменського повіту Полтавської губернії (тепер село Гаврилівка Роменського району Сумської області) — 29 листопада (11 грудня) 1891, Харків) — видатний український мовознавець, філософ, фольклорист, етнограф, літературознавець, педагог, громадський діяч, доктор філології, професор, член-кореспондент Петербурзької академії наук з 1875 р., член багатьох (у тому числі зарубіжних) наукових товариств. Лауреат Уваровської премії.

Олександр Потебня
рос. Александр Афанасьевич Потебня
Народився	10 (22) вересня 1835 хутір Манів, Роменський повіт
Помер	29 листопада (11 грудня) 1891 (56 років) Харків, Російська імперія
Поховання	Івано-Усікновенське кладовище і 13-е міське кладовище :
Країна	Російська імперія
Діяльність	мовознавець, філософ, літературознавець, письменник
Галузь	мовознавство і volkerpsychologie^d
Відомий завдяки	мовознавство
Alma mater	Імператорський Харківський університет
Науковий ступінь	професор, член-кореспондент Петербурзької АН
Відомі учні	Овсянико-Куликовський Дмитро Миколайович
Знання мов	російська
Заклад	ХНУ імені В. Н. Каразіна і Імператорський Харківський університет
Членство	Петербурзька академія наук
Нагороди	Уваровська премія
Звання	доктор філології
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Брат військового та політичного діяча Андрія Потебні. Батько українського ботаніка Андрія Потебні та українського електротехніка Олександра Потебні.

Життєпис

Олександр Потебня

Народився у небагатій шляхетській родині Роменського повіту Полтавської губернії. Атмосфера, що панувала в сім'ї колишнього офіцера, а згодом службовця, ще з юних літ сприяла серйозному захопленню хлопця поглибленим вивченням мов, історії, літератури.

Навчався у Радомській гімназії, у Царстві Польському, де його дядько по матері був учителем. Там вивчав польську, а у домі свого дядька — німецьку мови.

Неповних 16-ти років вступив до Харківського університету на юридичний факультет. Наступного року перейшов на історико-філологічний факультет. Закінчив його 1856 р. Подав дисертацію за темою «Перші роки війни Хмельницького» з використанням літопису Самійла Величка та народних пісень.

За відсутності вільних вчительських місць його призначили кімнатним наглядачем до 1-ї Харківської гімназії. Через півроку залишив посаду і, за порадою Петра Лавровського, готувався до магістерського екзамену зі слов'янської філології.

Після складання іспиту його залишили при університеті. Від 1861 р. — ад'юнкт Харківського університету з правом викладання історії російської мови.

1861 року захистив магістерську роботу («О некоторых символах в славянской народной поэзии»), 1874-го — докторську дисертацію («Записки о русской грамматике»). 

3 серпня 1862 р. до серпня 1863 р. — в закордонному науковому відрядженні (Німеччина, Австрія). Вивчав санскрит у Альберта Вебера. Самовільно повернувся до Харкова.

Після повернення — доцент кафедри слов'янського мовознавства і секретар історико-філологічного факультету, від 1875 р. екстраординарний, згодом — ординарний професор кафедри російської мови і словесності Харківського університету. Член-кореспондент Імператорської Петербурзької АН (1875 рік).

Один із засновників Харківської громади, Харківського історико-філологічного товариства (був його головою у 1877–1890 рр.). Основоположник так званого психологічного напряму в слов'янському мовознавстві. Ім'ям О. Потебні назвали Інститут мовознавства НАН України (1945 рік).

Автор праць із загального мовознавства, фонетики, наголосу, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії, досліджень про походження мови, взаємозв'язок мови й мислення тощо. На його погляди з питань фольклористики і етнографії вплинуло знайомство з талановитим фольклористом Михайлом Ніговським.

Східнослов'янська філологія

Тексти пісень і мелодій, які зібрав Олександр Потебня

Потебня розглядав питання історії української мови та української діалектології у зв'язку з відповідними аспектами російської мови. Обидві мови вчений вважав нащадками імовірної, однієї, спільної в минулому (давньоруської) мови-предка, які розділилися набагато раніше 12 століття. Відповідно до термінології свого часу називав українську мову малоруським наріччям, а терміном «русский язык» позначав сукупність східнослов'янських мов («Про повноголосся» (1864 рік), «Про звукові особливості руських наріч» (1865 рік), «Замітки про малоруське наріччя» (1871 рік), «До історії звуків руської мови», 1 — 4 (1871–1883 роки), рецензія на працю П. Житецького «Нарис звукової історії малоросійського наріччя» (1878 рік) та ін.).

Філолог Потебня розробив наукове підґрунтя східнослов'янської діалектології як самостійної дисципліни. У працях цієї проблематики він уперше в слов'янській філології систематизував ознаки української мови, за якими вона відрізняється від інших слов'янських мов. Охарактеризував межі поширення її найважливіших діалектичних звукових явищ. З погляду історії розвитку української мови особливе значення мають відкриття т. з. нового ятя та обґрунтування дифтонгічного переходу давньоруських о, е в і у новозакритих складах. Учений постійно цікавився питаннями народності і мови, взаємовідношення націй і мов, народності й особи, дво- і багатомовності, майбутньою долею націй і мов («Думка і мова» (1862), «Мова і народність» (1895 рік), «Про націоналізм» (1905 рік), «Лист до Єлени Штейн» (1927 рік), «Загальна літературна мова і місцеві наріччя» (1962 рік).

Засуджуючи денаціоналізацію, Потебня стверджував, що усі мови мають невичерпні внутрішні можливості для розвитку. У рецензії на збірку «Народні пісні Галицької й Угорської Русі» Я. Головацького (1876) розглянув питання про право української мови на літературну писемну форму. Великою мірою на матеріалах української мови ґрунтується праця Потебні «Із записок з руської граматики» (т. 1—2 (1874), т. З (1899), т. 4 (1941)), у якій дано порівняльно-історичне дослідження граматичної будови і всієї системи східнослов'янських мов у їхніх зв'язках з іншими мовами; мова розглядається у тісному зв'язку з історією народу, з еволюцією людської думки. Такого ж плану і розвідка «Значення множини в руській мові» (1888).

Словесність

О. О. Потебня. Із записок з теорії словесності (1905)

Значну увагу приділяв психології словесно-художньої творчості («З лекцій з теорії словесності», 1894 рік); («Із записок з теорії словесності», 1905 рік). Потебня є творцем лінгвістичної поетики. Теорія поезії у нього базується на аналогії між поетичним твором і словом. Практичною реалізацією теоретичних поглядів Потебні став його переклад «Одіссеї» українською мовою (уривки, що збереглися, 1905 рік). Дослідженню давньоруських пам'яток він присвятив праці: «Слово о полку Ігоревім. Текст і примітки», «Малоруська народна пісня за списком XVI ст. Текст і примітки» (обидві — 1877 рік). Чималий внесок Потебні у вивчення народної поетичної творчості й етнографії («Про деякі символи в слов'янській народній поезії», 1860 рік; «Про зв'язок деяких уявлень у мові», 1864 рік; «Про міфічне значення деяких обрядів і повір'їв», 1865 рік; «Про долю і споріднені з нею істоти», «Про купальські вогні і споріднені з ними уявлення», обидві — 1867 рік; «Пояснення малоросійських і споріднених народних пісень», т. 1—2, 1883-87 роки). За його редакцією вийшли твори Г. Квітки-Основ'яненка (т. 1—4, 1887—1890 роки), П. Гулака-Артемовського (1888 рік), І. Манжури (1889, 1890 роки). З передмовою Потебні опубліковані «Малоросійські домашні лікувальні порадники XVIII століття» (1890 рік).

Потебні належить думка про потребу видання словника давньої української мови. У листі до Ягича 1887 р., відповідаючи на пропозицію останнього взяти участь у  підготовці видання словника давньої російської мови, яке планував  тоді ще молодий О. О. Шахматов, він писав: «З  огляду на грандіозність завдання, можливо, було  б практичніше виділити в окремий словник південно-західну мову XIV—XVII ст.»

Ім'я Потебні 1945 року надали Інститутові мовознавства НАН України, з 1977 Інститут проводить Потебнянські читання.

1977 у селі Гришиному, де він народився, відкрито музей О. Потебні, встановлено йому пам'ятник.

Філософія

Якщо загальносвітоглядні засади Потебні складалися спочатку під впливом М. Костомарова і в спілкуванні із громадівцями, то його філософсько-методологічні орієнтири формувалися в руслі гумбольдтівської філософії мови і співзвучні з ідеями Г. Лотце, Й. Ф. Гербарта, Г. Штейнталя та ін. філософів «берлінської школи», випереджаючи концептуальні побудови пізніх гумбольдтіанців (Б. Кроче, К. Фосслера, Е. Сапіра, Л. Шніцлера). Відправною для Потебні була ідея Гумбольдта про мову як діяльність (energeia) духу, про творення думки мовою. Постулюючи найтісніший зв'язок мови і мислення, Потебня показував, що думка виявляє себе через мову, а кожний мовлений акт творчий і несе відбиток неповторності, тож процес спілкування — діалогічний, розуміння завжди передбачає і непорозуміння. Звертаючись до слова-мовлення, Потебня виділяє в ньому зовнішню форму (артикульований звук), зміст (значення, думку) і внутрішню форму (зображення). Ця остання визначається своєрідністю народної (національної) мови із властивою саме їй перспективою бачення, самобутнім світосприйняттям. Якщо зображення (внутрішня форма) корелює з «ближчим» значенням слова, що виникає у свідомості адресанта і адресата, оскільки вони належать до тієї самої спільноти, то «віддалене» особистісне значення слова, будучи семантично розпорошеним, не є однаковим для мовця і слухача. Завдяки цьому формуються нові значення, які з часом стають надбанням цієї спільноти чи людства. Простежування еволюції значень — один із дослідницьких пріоритетів Потебні. Він уважає, що на початкових стадіях становлення думка ще тільки нагромаджує матеріал, необхідний для кристалізації її в поняття, і тому «ще не доросла до слова». Лише коли ця кристалізація стає можливою, з'являється слово, завдяки якому думка знаходить своє вираження у понятті. На вищих рівнях абстрагування слово перестає відповідати потребам думки, обмежує її. Тож мова й мислення не тотожні.

Філософія мови Потебні сформувала підвалини його теоретичного пошуку в галузі поетики й естетики. Це стосується передусім таких його концептів, як розрізнення мови і мовлення, як ізоморфізм слова й твору мистецтва, внутрішньої форми слова і художнього образу. Як і слово, мистецтво виникає не для образного виразу готової думки, а як засіб творення нової думки. Як за допомогою слова не можна передати іншому своєї думки, а можна тільки пробудити в ньому його власну, так не можна її повідомити у творі мистецтва, і тому зміст завершеного твору «розвивається не в мистецтві, а в тих, хто розуміє», хоча й виникає твір як акт самоусвідомлення його творця. Фундаментальним положенням О. Потебні є твердження про те, що мова становить особливу форму людської діяльності. «Мова є засіб не виражати готову думку, а створювати її… вона відображає не світоспоглядання, яке склалося, а діяльність, яка його складає», — стверджував Олександр Опанасович.

Співвідношення в слові образу і значення щоразу інше у міфі, поетичному мисленні й науці — формах мислення, котрі історично чергуються. Водночас, як зауважує І. Фізер, для Потебні це й триєдина семантична можливість вираженнєво-змістових відносин, осмислюваних ним як супутні (за Потебнею, наприклад, міфологічне мислення властиве не якомусь певному часові, «а людям усіх часів, що перебувають на певному ступені розвитку думки»). У міфологічній свідомості образний і понятійний плани мови невіддиференційовані; образ і річ, об'єктивне і суб'єктивне, внутрішнє і зовнішнє ототожнюються. В художньо-поетичному мисленні значення виражає себе в образі, подається через образ. Полісемантичність значень становить специфіку поетичної мови. Науковому мисленню, що звертається до прозової мови, притаманний пріоритет значення над образом. Слово тут стає прозорим у міру втрати внутрішньої форми, тим самим воно прагне урівняти себе з поняттям.

Мова

Мову Потебня розглядає в контексті культури; у міфі, фольклорі та словесності він бачить похідні від мови моделювальні системи. Тому мову він ставить у ще одне сутнісне відношення — до народу і народності (нації). Мова є породженням і виявом «народного духу», вона ж окреслює національну самостійність спільноти, кодуючи у структурах створеного нею «проміжного» світу особливий національний світогляд. Убачаючи в мові єдино властиві кожній людині та кожній спільноті спосіб і можливість сприймати світ і мислити його, Потебня гостро протестував проти денаціоналізації загалом і деукраїнізації зокрема як духовного і душевного розтління («Язык и народность», 1895). Адже винародовлювання загрожує зникненням витісненої мови, що не може не вести до втрати етнічної самобутності спільноти, оскільки саме мова індивідуалізує як окремі особи, так і національний загал. Крім того, зникнення хоч би однієї мови (а кожна мова є повною, «глибоко відмінною системою прийомів мислення») вело б до втрати загальнолюдською культурою цілої групи зв'язаних саме з нею мисленнєвих процесів, а в результаті заміни «відмінності мов однією загальнолюдською» людство зазнало б «зниження рівня думки». Бо загальнолюдська культура, за Потебнєю, є інтегративним продуктом різних національних культур, існує через їхню взаємодію. Діалог культур створює можливості для асиміляції інокультурних елементів, для саморозвитку і, отже, для поступу світової культури. Тож неприпустимим для П. є створення умов, які унеможливлюють діалог і вільний національний розвиток: від цього втрачає не тільки утискувана спільнота, а й панівна нація. Так осмислює він мовно-культурні аспекти філософії національної ідеї. Торкається він і деяких соціально-філософських її граней. Серед основних напрямів своїх досліджень, крім лінгвістики і словесності, Потебня називає народність (націю). Поняття «націоналізм» він витлумачує як світогляд, для якого природною є національна розмаїтість людства. «Ідея національності здатна сприяти людському поступові, якщо вона стверджує взаємоповагу права народів на самостійне існування та розвиток; коли ж через цю ідею стверджують зверхність однієї спільноти над іншою, то вона набуває реакційного смислу». Рівноправність і взаємоповага є для Потебні модельним варіантом стосунків між націями.

Вшанування пам'яті

У деяких населених пунктах України існують вулиці, названі на честь Олександра Потебні.

Бібліографія

Основні твори

• «Про зв'язок деяких уявлень у мові» (1864)
• О некоторых символах в славянской народной поэзии. — X., 1860;
• О мифическом значении некоторых обрядов и поверий. — X., 1865;
• Заметки о малорусском наречии (1871);
• Малорусская народная песня, по списку XVI века (1871);
• Рец. на сб. «Народные песни Галицкой и Угорской Руси, собранные Я. Ф. Головацким». — СПб., 1880;
• Значения множественного числа в русском языке [ 22 листопада 2021 у Wayback Machine.] (1888);
• Из записок по русской грамматике. (Ч. 1-2). Изд. 2-е (1888);
• Объяснения малорусских и сродных народных песен. — T. 1. — Варшава, 1883, T. 2. [ 4 січня 2018 у Wayback Machine.] — Варшава, 1889;
• Мысль и язык. — X., 1892;
• Из записок по русск. грамматике. Т. 1 [ 22 листопада 2021 у Wayback Machine.] (1874), Т. 2 [ 22 листопада 2021 у Wayback Machine.] (1874), Т. З, — X., 1899, Т. 4^{[недоступне посилання]}. — М.; Л., 1941;
• Руководство к обучению грамоте, составленное для малорусских воскресных школ (1899);
• Из лекций по теории словесности. — X., 1894 (3-е вид. — X., 1930);
• Из записок по теории словесности. — X., 1905;
• 1. О некоторых символах в славянской народной поэзии ; 2. О связи некоторых представлений в языке ; 3. О Купальских огнях и сродных с ними представлениях ; 4. О доле и сродных с нею существах — Х., 1914
• Потебня А. А. Слово о Полку Игореве: текст и примечания: c доп. из черновых рукописей «О Задонщине» ; Объяснение малорусской песни XVI века / Ал. Аф. Потебня. — 2-е изд. — Харьков: Тип. «Мирный Труд», 1914. — 233, 2 с. [ 19 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Полное собрание сочинений: Мысль и язык. Т. І. — 1926.
• Ударение. К., 1973;
• Эстетика и поэтика, — M., 1976;
• Естетика і поетика слова. — К., 1985;
• Теоретическая поэтика. — М., 1990;
• Слово и миф. М., 1989;
• Слово о полку Игореве (Текст и примечания) [ 24 листопада 2016 у Wayback Machine.] (1878);
• Мова. Національність. Денаціоналізація. Статті і фрагменти [ 9 січня 2019 у Wayback Machine.]. Упорядкування і вст. стаття Ю. Шевельова. Н.-Й., 1992;
• Мысль и язык. К., 1993;
• Полн. собр. трудов: Мысль и язык. Т. І. — М., 1999.

Переклади українською

• Потебня О. Естетика і поетика слова: збірник / Упоряд., вступ. ст., приміт. І. В. Іваньо, А. І. Колодної; Пер. А. Колодної. — К.: Мистецтво, 1985. — 302 с.
• Потебня О. Думка й мова (фраґменти): Слово Знак Дискурс Антологія світової літературно-критичної думки XX ст, за редакцією Марії Зубрицької — Львів, 1996 — ст.23
• Потебня Олександр. Про купальські вогні та споріднені з ними уявлення / Фольклористичні зошити 2008, Випуск 11. — Інститут культурної антропології, Пер. В. Давидюк. — С. 167—188

Див. також

• Внутрішня форма слова

Примітки

1. Потебня Александр Афанасьевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
   d:Track:Q649d:Track:Q17378135
2. «Происхожденіе и этимологическое значеніе слова „потебня“ объяснено подробно самимъ А. А. Потебней въ IV вып. „Къ исторіи звуковъ“ (40): потебня, тебенек — корень татарскій, предлогъ и грамматическая форма русскіе, означаетъ кожаныя лопасти по бокамъ казачьяго сѣдла. Фамилія казацкая. На Дону въ великорусской формѣ Тебеньковъ».— Із книги: Сумцов Н. О. Современная малорусская этнографія. Часть 1-ая (съ портретомъ А. А. Потебни).— Кіевъ: Изданіе редакціи журнала «Кіевская старина», 1893.— С. 4.
3. Перша автобіографія О. Потебні була опублікована Олександром Пипіним у III томі праці «Історія російської етнографії», с. 420—424.
4. Тому, що у 1820-х—30-х роках цей університет закінчили троє братів його матері.
5. . Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 17 лютого 2019. 
6. А. А. Потебня. Два исследования о звуках русского языка: I. О полногласии. II. О звуковых особенностях русских наречий. — Воронеж. Типография В. Гольдштейна, 1866. — С. 53.(рос. дореф.)
7. А. А. Потебня. Два исследования о звуках русского языка... 1866. — С. 138—140.(рос. дореф.)
8. А. А. Потебня. Язык и народность / Юрій Шевельов. Мова, національність, денаціоналізація. — Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук у США, 1992. — С. 77—116.
9. А. А. Потебня. О национализме / Юрій Шевельов. Мова, національність, денаціоналізація. — Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук у США, 1992. — С. 117—122.(рос.)
10. А. А. Потебня. Письмо к Елене Штейн (Об изучении иностранных языков детьми) / Юрій Шевельов. Мова, національність, денаціоналізація. — Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук у США, 1992. — С. 139—140.(рос.)
11. А. А. Потебня. Общий литературный язык и местные наречия / Юрій Шевельов. Мова, національність, денаціоналізація. — Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук у США, 1992. — С. 123—138.(рос.)
12. Проблема денационализации / Юрій Шевельов. Мова, національність, денаціоналізація. — Нью-Йорк: Українська Вільна Академія Наук у США, 1992. — С. 67—76.
13. А. А. Потебня. Народные песни Галицкой и Угорской Руси, собранные Я. Ф. Головацким / Отчет о двадцать втором присуждении наград графа Уварова. Приложение к XXXVII-му тому Записок Императорской академии наук № 4. — Санктпетербург, 1880. — С. 92-97.(рос.)
14. Потебня А. А. Малорусские домашние лечебники XVIII в.; Аптека домовая средная // Киевская старина. — 1890. — № 1. — С. 91—94; 1—32.(рос. дореф.)
15. Малорусские домашние лечебники XVIII в. // Киевская старина. — 1890. — № 2. — С. 33—48.
16. Малорусские домашние лечебники XVIII в. // Киевская старина. — 1890. — № 3. — С. 49—59.
17. Олександр Опанасович Потебня. Ювілейний збірник до 125-річчя з дня народження. — Київ: вид. АН УРСР, — 1962. — С. 24.
18. И. В. Ягич А. А. Шахматову 6 мая  1887  г., Вена // А. А. Шахматов. 1864—1920. Сборник статей и материалов. Под ред. акад. С. П. Обнорского. — Москва ; Ленинград: Изд-во Акад. наук СССР, — 1947 [ 1 лютого 2019 у Wayback Machine.]. — С. 62—63.(рос.)

Джерела та література

• ОЛЕКСАНДР ПОТЕБНЯ | Програма «Велич особистості» | 2015 (ВІДЕО)
• Франчук В. Ю. Потебня Олександр Опанасович [ 16 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 449. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Потебня, Олександр Опанасович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 504. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Пыпин А. Н. Исторія русской этнографіи. Томъ III. Этнографія малорусская.— С.-Петербургъ. Типографія М. М. Стасюлевича, Вас. Остр., 5 лин., № 28.— 1891.— С. 420—424.
• Срезневский И. И. Записка о трудах профессора А. А. Потебни, представленная во 2-е Отделение АН. «Зап. имп. АН», 1876, т. 27;
• Памяти Александра Афанасьевича Потебни. — X., 1892 [ 4 січня 2020 у Wayback Machine.];
• Овсянико-Куликовский Д. Н. А. А. Потебня как языковед-мыслитель. «Киев. старина», 1893, т. 42 [ 12 травня 2017 у Wayback Machine.];
• Його ж. Философия языка в трудах А. А. Потебни // Сб. Харьк. ист.-филол. общ-ва. — 1893. — Т. 5;
• Харциев В. Учение А. А. Потебни о народности и национализме // Мирный труд, — 1902. — Вып. 2, 3, 5;
• Белый А. Мысль и язык (философия языка А. А. Потебни) // Логос. — 1910. — Кн. 2;
• Багалій Д. Думки О. О. Потебні про укр. народність // Бюлетень Ред. комітету для видання творів О. О. Потебні. — [X.], 1922. — № 1;
• Сумцов М. Ф. Велетень думки і слова [ 16 травня 2021 у Wayback Machine.]. (О. П. Потебня). X., 1922;
• Петров В. Потебня і Лотце // Записки історико-філол. відділу ВУАН. — 1924. — Вип. 4;
• Райнов Т. А. А. Потебня. — Пг., 1924;
• Багалій Д. О. О. Потебня // Червоний шлях. — 1924. — № 4 — 5;
• Лезін Б. Дещо про теорію і психологію слова О. О. Потебні // Червоний шлях. — 1925. — № 1 — 2;
• Харцієв О. Потебня й сучасна поетика // Червоний шлях. — 1927. — № 12;
• Житецький І. О. О. Потебня і харків. громада в 1861 — 1863 роках // За сто літ. — 1927. — № 1;
• Czechowicz K. Filozofia mowy u Aleksandra Potebni // Przegląd Filozoficzny. — 1928. — R. 31. — Z. 1-2;
• Чехович К. Думки О. Потебні про національність. — Львів, 1931;
• Чехович К. Олександер Потебня: Укр. мислитель-лінгвіст. Варшава, 1931;
• Филин Ф. П. Методология лингв. исследований А. А. Потебни. (К 100-летию со дня рождения, 1835 — 1935). В кн.: Язык и мышление. М. — Ленинград, 1935;
• Шевчук Г. [=Шевельов Ю.]. Визначний український діяч. До роковин смерти О. Потебні († 11-ХІІ 1891 р.) // Нова Україна. — 1941. — Ч. 13 (25-26 грудня). — С. 3-4 (передруки у вид.: Шевельов Ю. Дорогою відрадянщення. — Харків, 2014. — С. 46-49; Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2014. — Т. 15. — С. 291—293);
• Петров В. Потебня — фолкльорист. (Спроба реконструкції системи методологічних поглядів Потебні) // Український засів: Літературний часопис. — 1943. — Ч. 4. — С. 110—130;
• Булаховский Л. А. Александр Афанасьевич Потебня. К., 1952;
• Shevelov G. Y. Alexander Potebnja as a Linguist // The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the United States. — 1956. — Vol. 5. — No. 2-3. — P. 1112—1127 (український переклад: Шевельов Ю. Олександер Потебня як мовознавець // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2014. — Т. 15. — С. 295—306);
• Потебня Олександр Опанасович (1835—1891). Опис докум. мат-лів особистого фонду № 781. К., 1960;
• Олександр Опанасович Потебня. К., 1962;
• Bya J. Deux précurseurs du formalisme russe: Potebnja et Vesselovsky // Revue des langues vivantes. — 1971. — Vol. 37. — P. 753—765;
• Булахов М. Г. Потебня Александр Афанасьевич. В кн.: Булахов М. Г. Восточнославян. языковеды. Биобиблиогр. словарь, т. 1. Минск, 1976;
• Білодід О. І. Граматична концепція О. О. Потебні. — Київ, 1977;
• Penkova P. The Derivative Semantics of A. A. Potebnja (1835—1891) // Die Welt der Slaven. — 1977. — Bd. 22. — P. 126—134;
• Weststeijn W. G. A. A. Potebnja and Russian Symbolism // Russian Literature. — 1979. — Vol. 7. — P. 443—464;
• Пресняков О. Поэтика познания и творчества. — М., 1980;
• Ferrari-Bravo D. Aleksandr Afanas'evič Potebnja // Strumenti critici. — 1980. — No. 42-43. — P. 563—584;
• Потебнянські читання. К., 1981;
• Lachmann R. Potebnja's Concept of Image // The Structure of the Literary Process. — Amsterdam; Philadelphia, 1982. — P. 297—319;
• Mocchiutti E. Struttura e evoluzione della parola in Potebnja. — Udine, 1983;
• Ferrari Bravo D. Il concetto di «segno» nella linguistica russa (da Potebnja a Saussure) // Mondo slavo e cultura italiana. Contributi italiani al IX Congresso Internazionale degli Slavisti Kiev 1983†;
• Fizer J. Potebnja's Views of the Structure of the Work of Art: A Critical Retrospective // Harvard Ukrainian Studies. — 1983. — Vol. VI. — No. 1. — P. 5-24;
• Наук. спадщина О. О. Потебні і сучасна філологія. К., 1985;
• Франчук В. Ю. Олександр Опанасович Потебня. К., 1985;
• Hammer B. Humboldt und Potebnja zum Wortbegriff // Sprache, Mensch und Gesellschaft — Werk und Wirkungen von Wilhelm von Humboldt und Jacob und Wilhelm Grimm in Vergangenheit und Gegenwart. — Berlin, 1986. — Bd. I — S. 312—321;
• Bartschat B. Ideengeschichtliche Bezüge zwischen Chajim Steinthal und Aleksandr Afans'evič Potebnja // Linguistische Arbeitsberichte. — 1987. — Bd. 63. — S. 1-12;
• Fizer J. Alexander A. Potebnja's Psycholinguistic Theory of Literature: A Metacritical Inquiry. — Cambridge (Mass.), [1987];
• Будагов Р. А. А. А. Потебня. В кн.: Будагов Р. А. Портреты языковедов XIX — XX вв. Из истории лингв. учений. М., 1988;
• Dollud Lewtchuk Kerecuk N. Alexander O. Potebnia (1835—1891) // Aproximações — Europa de Leste em Língua Portuguesa. — Brasília; Lisboa, 1989. — Suplemento 3. — P. 125—132;
• Kristan-Heinze S. A. A. Potebnâ und seine Beziehung zur deutschen Sprachwissenschaft // Linguistische Studien. Reihe A: Arbeitsberichte. — 1990. — Bd. 203 — S. 116—138;
• А. А. Потебня — исследователь славян. взаимосвязей, ч. 1 — 2. X., 1991;
• Vil'čynsky J. Oleksandr Potebnja: Gedanken über Sprache und Nationalität // Jahrbuch der Ukrainekunde. — München, 1991. — Bd. 28. — S. 32-46;
• О. О. Потебня і проблеми сучас. філології. К., 1992;
• Даниленко А. Субстратність мови як методологічний принцип у системі поглядів О. Потебні // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. — Харків, 1992. — Вип. 2. — С. 61-67;
• Фізер І. Психолінгв. теорія літератури Олександра Потебні. Метакрит. дослідження. К., 1993.
• Gasparov B. From the Romantic Past to the Modern World: Historical-Cultural Underpinnings of Potebnja's Thought on Language // Harvard Ukrainian Studies. — 1994. — Vol. XVIII. — No. 1/2. — P. 94-103;
• Shevelov G. Y. Homer's Arbitration in a Ukrainian Linguistic Controversy: Alexander Potebnja and Peter Niščyns'kyj // Harvard Ukrainian Studies. — 1994. — Vol. XVIII. — No. 1/2. — P. 104—116;
• Birnbaum H. Potebnja's Conception of East Slavic Morphosyntax Viewed in Its Historical Context // Harvard Ukrainian Studies. — 1994. — Vol. XVIII. — No. 1/2. — P. 117—124;
• Вільчинський Ю. Олександр Потебня як філософ. — Львів, 1995;
• Львівська потебніана. — Львів, 1995;
• Fontaine J. A. A. Potebnja, figure de la linguistique russe du XIX^e siècle // Histoire Épistémologie Langage. — 1995. — Vol. 17. — Fasc. 2: Une familière étrangeté: La linguistique russe et soviétique. — P. 95-111;
• Назаренко В. Ю. До питання про долю наукової спадщини О. О. Потебні // Література рідного краю. — Харків, 1996. — С. 16-20;
• Скорик М. Олександр Потебня: філософія мови. — Київ; Дніпропетровськ, 1996;
• Кривошея С. Онтологія поетичного слова в естетичному та герменевтичному вимірах (на матеріалах доробку О. Потебні та Г. Шпета): Автореф. дис…. канд. філос. наук. — К., 1997;
• Seifrid T. The Structure of the Self: Potebnia and Russian Philosophy of Language, 1860—1930 // American Contributions to the Twelfth International Congress of Slavists. — Columbus, 1998. — P. 169—181;
• Даниленко А. Ще раз про високий стиль у Потебневім перекладі «Одіссеї» // Wiener slavistisches Jahrbuch. — 1999. — Bd. 45. — С. 231—250;
• Зубкова Л. Г. Язык, культура и цивилизация в концепции А. А. Потебни // Мова і культура. — Вип. І. — Т. І — К.,2000;
• Німчинов К. Значення Потебні для українського культурно-національного руху // Вісник Харків. нац. університету. Серія: Філологія. — Вип. 491. — X., 2000;
• Kerecuk N. Consciousness in Potebnja's Theory of Language // Histoire Épistémologie Langage. — 2000. — Vol. 22. — Fasc. 2 — P. 81-95;
• Сухих С. И. Теоретическая поэтика А. А. Потебни. — Ниж. Новгород, 2001;
• Наукова спадщина О. О. Потебні в контексті сучасності. IV Міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26-29 серпня 1999 р. — Київ, 2002;
• Вакуленко С. Чи потребує мова ліків на власну неміч? (До питання про критику Олександром Потебнею мітологічної теорії Макса Мюллера) // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2002. — Т. 9. — С. 147—176;
• Seriot P. Une syntaxe évolutive: l'opposition verbo-nominale et le progrès de la pensée chez A. Potebnja // Modèles linguistiques. — 2002. — T. 23. — Fasc. 1: Histoire de la syntaxe, 1870—1940. — P. 41-53;
• Даниленко А. Місце української мови в лінгвістичних поглядах Олександра Потебні // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. — Львів, 2003. — Т. 246: Праці філологічної секції. — С. 300—320;
• Dohnal J. Aleksandr Afanasjevič Potebnja: vnitřní a vnější forma jako cesta k pochopení tvorby modelu světa // Sborník prací Filozofické fakulty Brněnské univerzity. — 2003. — R. LII: Řada literárněvědné slavistiky (X). — Č. 6. — S. 57-69;
• Vakulenko S. Lockean Motifs in Potebnia // History of Linguistics 1999: Selected Papers from the Eighth International Conference on the History of the Language Sciences, 14-19 September 1999. Fontenay — St. Cloud. — Amsterdam; Philadelphia, 2003. — P. 319—332;
• Wakulenko S. Les «théories dépassées» dans le domaine de l'étude du langage selon Aleksandr Potebnja // Slavica Occitania. — 2003. — N. 17: Entre Russie et Europe: ininéraires croisés des linguistes et des idées linguistiques. — P. 139—154;
• О. О. Потебня й актуальні питання мови та культури: Збірник наукових праць. — Київ, 2004;
• Ермен І. Олександр Опанасович Потебня (1835—1891) і його спрйняття на Заході // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2004. — Т. 10. — С. 251—262;
• Вакуленко С. Чому Олександр Потебня не започаткував нової науки семантики resp. семасіології? // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2004. — Т. 10. — С. 263—276;
• Наукова спадщина О. О. Потебні в контексті сучасності. V Міжнародний конгрес україністів. Чернівці, 26-29 серпня 2002 р. — Київ, 2005;
• Вакуленко С. Локківські мотиви в Олександра Потебні // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2005. — Т. 11. — С. 185—204;
• Aumüller M. Innere Form und Poetizität: Die Theorie Aleksandr Potebnjas in ihrem begriffsgeschichtlichen Kontext. — Franfurt am Main, etc., 2005;
• Wakulenko S. Wäre Alexander Potebnja ein Kantianer in der Sprachphilosophie gewesen? // Studia Slavica Adademiæ Scientiarum Hungaricæ. — 2005. — Vol. 50. — No. 3/4. — S. 211—233;
• Аумюллєр М. Поміж дослідженням формалізму та історією ідей (про сприйняття Потебні західним літературознавством) // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2006. — Т. 12. — С. 141—158;
• Вакуленко С. Поняття знака в Платона та в Потебні // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2006. — Т. 12. — С. 159—180;
• Bartschat B. La réception de Humboldt dans la pensée linguistique russe, de Potebnja à Vygotskij // Revue germanique internationale. — 2006. — N. 3: L'Allemagne des linguistes russes. — P. 13-23;
• Fontaine J. La «innere Form»: de Potebnja aux formalistes // Revue germanique internationale. — 2006. — N. 3: L'Allemagne des linguistes russes. — P. 51-62;
• Олександр Потебня: сучасний погляд. Матеріали міжнародних читань, присвячених 170-річчю від дня народження фундатора Харківської філологічної школи 11-12 жовтня 2005 року. — Харків, 2006.
• Вакуленко С. В. Рецепція ідей Потебні в західному мовознавстві останніх десятиріч // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. — 2007. — № 787: Серія Філологія. — Вип. 52. — С. 26-33;
• Кульбабська О. В. «Дієслівна енергія» засобів вторинної предикації в синтаксичній концепції О. О. Потебні // Вісник Одеського національного університету. — 2007. — Т. 12: Філологія: мовознавство. — Вип. 3. — С. 97-104;
• Passarella S. La forma interna della parola in Russia: le variazioni linguistiche ed estetiche di Aleksandr Afanas'evič Potebnja sui temi di Humboldt e Steinthal // Russica Romana. — 2007. — Vol. XIV. — P. 39-51 [1]^{[недоступне посилання з липня 2019]};
• Наукова спадщина О. О. Потебні в контексті сучасності. VI Міжнародний конгрес україністів. Донецьк, 26 червня — 1 липня 2005 р. — Київ; Донецьк, 2008.
• Селігей П. О. Національна належність Олександра Потебні у висвітленні зарубіжних авторів [ 10 травня 2021 у Wayback Machine.] // Наукова спадщина О. О. Потебні в контексті сучасності: Тексти доп., включених до прогр. VI Міжнар. конгресу україністів, 28 червня — 1 липня 2005. — К.: Видавничий дім Д. Бураго, 2008. — С. 3-21.
• Vakulenko S. Dal veriloquio alla forma interna: sui passi di un'evoluzione concettuale, da Vico a Potebnià // Il logos nella polis. La diversità delle lingue e delle culture, le nostre identità. Atti del XIV congresso nazionale, Siena, 24-26 settembre 2007. — Roma, 2008. — P. 55-74;
• Шляхова Н. Теорія поетичного твору О. Потебні // Філологічні дослідження: Збірник наукових праць з нагоди 80-річчя члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора Юрія Олександровича Карпенка. — Одеса, 2009. — С. 243—250;
• Каруник К. Д. Деякі завваги про місце О. Потебні на науковому видноколі Ю. Шевельова // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. — 2010. — № 910: Серія Філологія. — Вип. 60. — Ч. 1. — С. 21-26;
• Вишневська Г. Б. Роль Олександра Потебні у становленні сучасних лінгвістичних учень // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. — 2010. — № 910: Серія Філологія. — Вип. 60. — Ч. 1. — С. 36-40;
• Остапович О. Я. Олександр Потебня і «новий мовний релятивізм» // Вісник Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна. — 2010. — № 910: Серія Філологія. — Вип. 60. — Ч. 1. — С. 50-56;
• Михайлин І. Л. Поезія, проза і «газетна література» в концепції О. О. Потебні / І. Л. Михайлин // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. — 2010. — № 910. Серія: Філологія. Вип. 60. — Частина ІІ. — С. 22 27.
• Dohnal J. Теоретические взгляды Александра Афанасьевича Потебни и моделирование мира в художественном произведении // Миргород: Журнал, посвященный вопросам эпистемологии литературоведения. — 2010. — № 2. — С. 193—201;
• Селігей П. О. Педагогіка Олександра Потебні і проблеми сучасного наукового стилю [ 10 травня 2021 у Wayback Machine.] // Дивослово. — 2010. — № 8. — С. 36-40.
• Vakulenko S. Transfert d'autorité en linguistique: Potebnia et Saussure dans l'Ukraine des années 1920 et 1930 // Studien zu Sprache, Literatur und Kultur bei den Slaven: Gedenkschrift für George Y. Shevelov aus Anlass seines 100. Geburtstages und 10. Todestages. — München, Berlin, 2012. — P. 309—338.
• Франчук В. Ю. Олександр Опанасович Потебня: Сторінки життя і наукової діяльності. — К.: Видав. дім Д. Бураго, 2012. — 376 с. [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (також тут [ 19 серпня 2016 у Wayback Machine.])
• Вакуленко С. Мовознавчий доробок Олександра Потебні в оцінці Ватрослава Яґіча // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Нова серія. — Харків, 2014. — Т. 15. — С. 205—228.
• Велет думки і слова: до 180-річчя від дня народження О. Потебні (1835—1891) // Дати і події [ 10 вересня 2016 у Wayback Machine.], 2015, друге півріччя: календар знамен. дат № 1 (5) / Нац. парлам. б-ка України. — Київ, 2014. — С. 61–66.

Посилання

• Потебня Олександр Опанасович // Українська музична енциклопедія. — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, 2018. — Том 5: ПАВАНА — «POLIКАРП».  — С. 403
• Потебня Олександр [ 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
• Потебня Олександер // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1452-1454. — 1000 екз.
• Електронна бібліотека праць О. О. Потебні та літератури про нього [ 26 грудня 2015 у Wayback Machine.]
• Бібліометричний профіль О. О. Потебні в Google Академія [ 7 травня 2021 у Wayback Machine.]
• Потебня Олександр Опанасович // Видатні особистості з українського мовознавства. Хрестоматія / за заг. ред. Марини Навальної; укл.: Тетяна Левченко, Тетяна Чубань. — Переяслав-Хмельницький: «Видавництво КСВ», 2016. — С. 129—131. — ISBN 978-966-8906-57-2.