Андрій Опанасович Потебня (19 (31) серпня 1838 — 20 лютого (4 березня) 1863) — український військовик шляхетського роду, політичний діяч, учасник Січневого визвольного повстання 1863—64.
| Андрій Опанасович Потебня | |
|---|---|
| | |
| Народився | 19 серпня 1838 Перекопівка, Роменський повіт, Полтавська губернія |
| Помер | 4 березня 1863 (24 роки) Пяскова Скала ·смертельне поранення |
| Громадянство | Російська імперія |
| Діяльність | військовий |
| Відомий завдяки | учасник Польського визвольного повстання 1863—64 |
| Alma mater | Констянтинівський кадетський корпус |
| Знання мов | російська |
| Учасник | Польське повстання 1863—1864 |
| Військове звання | підпоручник |
| Батько | Панас Юхимович Потебня |
| Родичі | брат Олександр Потебня |
| Нагороди | |
|
Брат філолога Олександра Потебні. В 1856 закінчив Констянтинівський кадетський корпус у Петербурзі. Служив у Шліссельбурзькому піхотному полку (з 1861 був підпоручником). Став одним з організаторів і керівників таємної організації — «Комітет російських офіцерів у Польщі». У червні 1862 залишив службу. 27 червня (9 липня) 1862 здійснив замах на царського намісника у Польщі Олександра Лідерса.
Взяв участь у Січневому повстанні 1863—64. Загинув у бою з російськими військами біля Піскової Скали.
Біографія Редагувати
Андрій Потебня народився 19 серпня 1838 року в селі Перекопівка на Роменщині Полтавської губернії. Батько Андрія — Панас Юхимович Потебня, козацького роду, походив із запорожців, був відставним штабс-капітаном — брав участь у війнах з Персією і Туреччиною в 1828—1829 роках. Служив судовим засідателем у Ромні, де мав будинок: у Перекопівці в нього був хуторець з п'ятьма кріпаками. У родині Потебні було п'ятеро дітей: чотири сини й одна донька. (Троє з чотирьох братів — Андрій, Петро і Микола — віддали свої життя у боротьбі з російським царизмом, стали революціонерами). Ерудований у багатьох наукових питаннях, володіючи кількома мовами, батько майбутнього героя визвольного повстання над усе цінував освіченість. Андрій був у сім'ї другим сином. Першому, Олександру, судилося стати відомим вченим, засновником так званого психологічного напряму у вітчизняній філології. Його іменем названо Інститут мовознавства Академії наук України.
У 1848 році батьки віддають десятилітнього Андрія до Орловського, а згодом до Полоцького кадетського корпусу. Відкритий 1835 року в древньому білоруському місті, корпус мав цілком конкретну мету: активно русифікувати дворянську молодь західних, недавно загарбаних губерній, подолати ворожі царській Росії настрої, які йшли з Польщі після потопленого в крові повстання 1830—1831 років.
Згодом 16-й випуск Полоцького кадетського корпусу, до якого належав Андрій Потебня, переводять до Петербурга.
Андрій Потебня закінчив навчання в званні прапорщика і був направлений у 16-й Шліссельбурзький піхотний полк 4-ї піхотної дивізії, розквартирований у Варшаві. Між ним і людьми, до яких так рвалася його душа, постав мундир офіцера російської армії — мундир загарбника. Не допомагали ані досконале знання польської мови, ані вроджені щирість та доброта. Через два роки Потебню посилають у Царськосільську стрілецьку школу.
Там студентська громадськість перебувала під впливом діячів революційно-демократичного руху, зокрема друга Тараса Шевченка Зигмунта Сераковського, який називав себе «українцем з правого берега Дніпра». Дружба з ним і завершила формування поглядів Андрія Потебні. Діставши 1 грудня 1859 року свідоцтво І ступеня про відмінне закінчення офіцерської школи, він повертається до свого Шліссельбурзького полку в Польщу. І одразу знаходить однодумців.
Політична діяльність Редагувати
Виникає революційна організація російських офіцерів у Польщі, що згодом дістала назву «Організація Потебні».
У лютому 1863 року Андрій Потебня приїздить до Лондона, аби переосмислити ситуацію після кількаденної партизанської війни. Поразка польського повстання була очевидною, але він особисто пообіцяв Огарьову та Герцену будь-що зберегти комітет російських офіцерів.
Після повернення до Варшави, закликає офіцерів і солдатів російської армії підтримати польське повстання; переконує, що свобода багатостраждальної батьківщини тісно пов'язана із звільненням Польщі.
Загибель Редагувати
У ніч з 4 на 5 березня 1863 року повстанці начолі з Маріаном Лангевичем, напали на загін російського війська, який знаходився на цвинтарі у містечку Скала. У цій атаці брав участь Андрій Потебня. Тут він був вбитий поблизу кам'яної огорожі цвинтаря. Товариші віднесли смертельно пораненого в груди Потебню в сторожку на кладовищі, і там він на світанні помер на їхніх руках — спокійно й мужньо. Останніми його словами були: «Дай вам Бог перемогти в боротьбі супроти тиранії…». Низка закордонних газет відгукнулася на смерть Андрія Потебні, глибоко схвилювала вона й польських патріотів.
Поховання Редагувати
Так сталося, що Андрій Потебня має дві могили. Спочатку загиблих повстанців та Андрія Потебню поховали в братській могилі на цвинтарі в містечку Скала, за який йшла боротьба.
В 1953 р., на 90-ту річницю повстання, прах Андрія Потебні і загиблих разом з ним повстанців у двох урнах з великими військовими почестями було перенесено до розташованого неподалік місця бою замку Пескової Скелі. Цей замок перетворений на історико-краєзнавчий музей, тут завжди людно. Тут повстанців поховали у могилі-мавзолеї на південь від замку над ставом. Координати мавзолею 50.243665°, 19.780268°. Мавзолей розташований в цьому людному місці мав служити пропаганді польсько-російської дружби, адже до 2000 р., коли за участі консула України було здійснено заміну дошки, стара радянська дошка повідомляла про Потебню як росіянина.
Наразі надгробку написано в перекладі на українську мову:
«Тут спочиває шістдесят п'ять невідомих повстанців 1863 року і серед них академік Стефан Залевський й українець Андрій Потебня колишній офіцер російських військ та соратник Олександра Герцена. Вічна слава бійцям за нашу і вашу свободу!»
Натомість на історичному цвинтарі – місці бою у местечку Скала, відновлено оригінальну могилу (Координати 50.226155°, 19.855627°), ня якій також вказано про поховання Андрія Потебні.
Увічнення пам'яті Редагувати
У Кракові на Старому Подгуржу та у Вроцлаві в Сеполно та містечку Скала є вулиці, названі ім'ям Андрія Потебні.
Фільмографія Редагувати
Образ Андрія Потебні, російського офіцера, який співчуває польському національно-визвольному руху та бере активну участь у замаху на російського генерал-губернатора в Польщі Олександра фон Людерса, був втілений в польсько-радянському фільмі Ярослав Домбровський (1976). Роль Андрія Потебні виконав російський актор Володимир Івашов.
Джерела та література Редагувати
- Франчук В. Ю. Потебня Андрій Опанасович [ 16 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 448. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
Посилання Редагувати
- Потебня Андрій Опанасович / Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993. [ 10 квітня 2009 у Wayback Machine.]
- ↑ Парнікоза, Іван. Краків для українця. Частина 2. Серед "Моїх народів" ХІХ ст.-1918 р.. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких. Процитовано 29.07.2022.
- Цвинтар в Скалі – місце бою повстанців з 4 на 5 березня 1963 р. з російськими військами, в якому загинув українець Андрій Потебня. Оригінальна могила повстанців
- Архівний фільм, який показує перепоховання повстанців з цвинтаря в Скалі в мавзолей поблизу замку в Песковій скелі