Дослідження Марса

Дослідження Марса — вивчення Марса космічними апаратами. Зонди відправляються із Землі починаючи з 20 століття, що призвело до значного збільшення знань людства щодо марсіанської системи, перш за все — у розумінні геології й потенційної придатності до життя.

Марсохід Curiosity, який здійснив посадку на Марс у 2012.

Діючі місії на Марсі починаючи з 2001 до сучасності

Рік	Місії
2019	9	9
2018	10	10
2017	8	8
2016	8	8
2015	7	7
2014	7	7
2013	5	5
2012	5	5
2011	4	4
2010	5	5
2009	5	5
2008	6	6
2007	5	5
2006	6	6
2005	5	5
2004	5	5
2003	3	3
2002	2	2
2001	2	2

Активні космічні апарати на Марсі 1971—2000

Рік	Космічний апарат
2000	1	1
1999	1	1
1998	1	1
1997	2	2
1990—1996	0
1989	1	1
1983—1988	0
1982	1	1
1981	1	1
1980	3	3
1979	3	3
1978	4	4
1976	4	4
1975	4	4
1974	3	3
1973	0
1972	3	3
1971	5	5

Поточний статус

Проектування міжпланетних подорожей — складний процес, а дослідження Марса апаратами має високий рівень невдач, особливо під час перших місій. Приблизно 2/3 всіх космічних місій до Марса зазнали невдач ще до початку наукової роботи. Деякі місії досягли значного успіху, зокрема, два марсоходи з програми Mars Exploration Rover працювали тривалий час після завершення гарантованого строку роботи. 6 листопада 2017 на поверхні Марса діють два ровери (Марсохід «Оппортьюніті» програми Mars Exploration Rover та Марсохід «К'юріосіті» програми Марсіанська наукова лабораторія), а також на орбіті перебувають шість орбітальних апаратів: Марс Одіссей, Марс-експрес, Mars Reconnaissance Orbiter, Мангальян, Mars Atmosphere and Volatile Evolution, ExoMars Trace Gas Orbiter, які надали науковцям великий обсяг інформації щодо Марса. Не було здійснено жодної місії з повернення зразків з Марса на Землю, місія з повернення зразків з супутника Марса — Фобоса (Фобос-Ґрунт) — зазнала невдачі.

24 січня 2014 року, NASA звітувала про поточний стан вивчення Марса роверами «Оппортьюніті» і «К'юріосіті». Було зазначено, що ровери будуть шукати докази існування життєздатних форм, включаючи автотрофів, хемотрофів або літотрофів, а також докази існування води, включаючи озерні рівнини, в яких могли існувати форми життя. Пошук доказів існування життя, органічого вуглецю на Марсі — це на сьогодні основне завдання NASA.

Місця посадки апаратів для дослідження Марса.

Марсіанська система

Людство тривалий час цікавиться Марсом. Ранні спостереження за допомогою телескопа виявили зміни кольору на поверхні, що було ідентифіковано як зміна сезонів. Подальші спостереження у телескоп виявили два супутники — Фобос і Деймос, полярні льодяні шапки і місцевість, відому як Гора Олімп — найвища відома гора Сонячної системи. Відкриття пожвавили інтерес до вивчення і дослідження червоної планети. Марс — кам'яна планета, така ж як і Земля, він утворився у той самий час, проте має вдвічі менший діаметр, набагато тоншу атмосферу та холодну, пустельну поверхню.

Стартове вікно

Щоб витрачати якомога менше палива для перельоту від Землі до Марса, запуски здійснюються раз на 2 роки та 2 місяці (приблизно через 780 днів). Найменші витрати палива для перельоту можливі раз на 16 років. Наприклад, це було у 1969 і 1971 стартових вікнах, досягнувши мінімуму в 1970-х, наступний цикл припав на 1986 і 1988 роки.

Минулі і діючі місії

Марсіанський схід Сонця, фото ровера Спіріт, 2005.

Північний полюс, сфотографований спускним апаратом Фенікс, 2008.

Починаючи з 1960 року, СРСР здійснив серію запусків зондів до Марса, зокрема, перший проліт повз Марс і важку посадку (Марс 1962B). Перший успішний проліт Марса відбувся 14—15 липня 1965 року апаратом Марінер-4 (НАСА). 14 листопада 1971 року КА Марінер-9 став першим космічним апаратом на орбіті іншої планети. Кількість даних, отриманих від зондів різко збільшилась з поліпшенням технологій.

Перший контакт з поверхнею був здійснений радянськими зондами: Спускним апаратом Марс-2 — 27 листопада 1971 і апаратом Марс-3 — 2 грудня 1971. Марс-2 зазнав аварії під час спуску, а Марс-3 перестав працювати приблизно після 20 секунд після посадки. Марс-6 зазнав невдачі під час приземлення, проте зумів передати деякі дані щодо атмосфери. У 1975 році NASA запустила Програму «Вікінг», яка складається з двох орбітальних апаратів, обидва мали спускні апарати, вони успішно здійснили м'яку посадку 1976 року. Вікінг-1 передавав дані впродовж 6 років, Вікінг-2 — три роки. Спускні апарати Вікінг передали перші кольорові світлини Марса.

Радянські зонди Фобос-1 і Фобос-2 були відправлені до Марса 1988 року для вивчення його супутників із фокусуванням на Фобосі. Зв'язок із Фобосом-1 було втрачено під час подорожі до Марса. Фобос-2 зробив світлини Фобоса й Марса, проте до початку від'єднання посадкових платформ зв'язок із ним було втрачено.

Приблизно 2/3 всіх космічний апаратів зазнали невдачі і не виконали своїх місій, тому система Марса має статус складної цілі для досліджень.

Місії, які зазнали невдач після Фобоса-1 і 2 (1988):

• Mars Observer^[en] (запущений 1992)
• Марс-96 (1996)
• Mars Climate Orbiter (1999)
• Mars Polar Lander with Deep Space 2 (1999)
• Nozomi (2003)
• Бігль-2 (2003)
• Фобос-Ґрунт з Інхо-1 (2011)
• Скіапареллі (2016)

Після невдачі апарату Mars Observer orbiter, NASA запустила місію Mars Global Surveyor, яка досягла орбіти Марса 1997 року. Ця місія була повністю успішна, і завершила картографування планети на початку 2001 року. Зв'язок з апаратом було втрачено в листопаді 2006 під час третьої розширеної місії апарата, орбітальний апарат відпрацював 10 років у космосі. Місія NASA Mars Pathfinder мала у складі станції дослідницький марсохід Sojourner, який приземлився у місцевості Ares Vallis на Марсі влітку 1997 року і відправив на Землю багато світлин.

Апарат Фенікс приземлився біля північного полюса Марса 25 травня 2008 року. Його роботизована рука занурилась у марсіанський ґрунт, в результаті чого 20 червня 2008 року було підтверджено наявність водяного льоду. Місію було завершено після того, як 10 листопада 2008 року зв'язок було втрачено. 2008 року ціна транспортування вантажу з поверхні Землі до поверхні Марса становила приблизно $309 000 за кілограм.

Розетта пролетіла Марс приблизно на відстані 250 км 2007 року. Dawn пролетів повз Марс у лютому 2009 для здійснення гравітаційного маневру для досягнення Вести й Церери.

Діючі місії

Апарат NASA Mars Odyssey вийшов на орбіту Марса 2001 року. Спектрометр гамма променів цього апарата виявив значну кількість водню у верхньому прошарку реголіту Марса. Цей водень може свідчити про великі запаси водяного льоду під поверхнею.

Місія Mars Express (ЄКА) досягла Марса 2003 року. Апарат мав на борту спускний апарат Бігль-2, але після приземлення апарат на зв'язок не вийшов і його визнали втраченим у лютому 2004 року. У січні 2005 камера Mars Reconnaissance Orbiter знайшла Бігль-2: апарат здійснив м'яку посадку, проте сонячні панелі й антени не розгорнулись. На початку 2004 спектрометр апарата Mars Express знайшов у марсіанській атмосфері метан. ЄКА у червні 2006 оголосило про відкриття явища полярного сяйва на Марсі.

У січні 2004 два марсоходи NASA з програми Mars Exploration Rover — Марсохід «Спіріт» і Марсохід «Оппортьюніті» здійснили посадку на поверхню Марса. Обидва марсоходи досягли своїх цілей. Серед наукових досягнень — докази того, що рідка вода існувала деякий час у минулому в обох місцях посадки. Піщані бурі чистили сонячні панелі роверів, це підвищувало їх працездатність, збільшуючи вироблення енергії. Марсохід «Спіріт» працював до 2010 року, коли припинив передавати дані через падіння в піщану дюну.

10 березня 2006 року зонд NASA Mars Reconnaissance Orbiter досяг орбіти Марса для виконання дворічної наукової місії. Апарат розпочав фотографування марсіанської поверхні й спостереження за погодними умовами, щоб знайти придатні для посадки майбутніх місій місця. Цей зонд зробив перші світлини активних лавин на північному полюсі 3 березня 2008.

Місія Марсіанська наукова лабораторія була запущена 26 листопада 2011, вона транспортувала Марсохід «К'юріосіті» на поверхню Марса 6 серпня 2012 року. Марсохід більший і сучасніший, ніж ровери програми Mars Exploration Rover і має швидкість до 90 м/год. Наукові дослідження, що проводились — це дистанційний хімічний аналіз гірських порід на відстані 7 м. Наступна місія, що була відправлена до Марса — MAVEN.

Індійська організація космічних досліджень і розробок відправила до Марса орбітальний апарат Мангальян 5 листопада 2013. Апарат був успішно виведений на орбіту Марса 24 вересня 2014. Це четверте космічне агентство, яке успішно відправило апарат до Марса поряд з СРСР, NASA і ЄКА. Індія — перша країна, яка змогла вивести космічний апарат на орбіту Марса з першої спроби.

Апарат ExoMars Trace Gas Orbiter прибув до системи Марса 2016 року й доправив тестовий спускний апарат Скіапареллі. Посадка визнана частково успішною через зіткнення з поверхнею, хоча апарат передавав дані під час спуску.

Об'єднані Арабські Емірати 20 липня 2020 р. запустили науковий та технологічий зонд на Марс. Це перша така місія до Червоної планети, ініційована арабською країною. Запуск безпілотного зонду «Аль-Амаль» (в перекладі з арабського «Надія»), або Hope, відбувся 20 липня 2020 з Японії за допомогою японської ракети H-IIA, з території наукового центру Танеґашіма на півдні Японії. Планується, що він досягне Марсу в лютому 2021 року та перебуватиме на орбіті планети щонайменше два роки. «Аль-Амаль» долучиться до щонайменше восьми активних місій, які станом на 2020 рік досліджують Марс.

Китай у липні 2020 року запустив свій перший зонд з дослідження Марса "Тяньвень-1". Очікується, що зонд досягне Марса через сім місяців - в лютому 2021 року. Космічна станція пробуде на орбіті Марса два місяці, а в квітні висадить на планету марсохід, який займеться вивченням поверхні і пошуком води. Мета китайської місії полягає в тому, щоб знайти сліди життя на Марсі, а також вивчити можливості для його потенційної колонізації людиною.

Огляд місій

Нижче наведений огляд місій, орієнтованих переважно на орбітальні апарати і пролітні КА. Дивись також Приземлення на Марс, а також Марсохід.

Ранні радянські місії

1960-ті

Між 1960 і 1969 роками СРСР запустив для дослідження Марса 9 зондів. Всі вони зазнали невдачі: три під час запуску; три не вийшли на навколоземну орбіту; один під час коригування траєкторії до Марса і два під час міжпланетної подорожі.

Перша програма СРСР з дослідження Марса — 1M — непілотована космічна міжпланетна дослідницька програма, що складалась з двох зондів, що були запущені у жовтні 1960: Марс-1М №1 і Марс-1М №2. Після запуску насоси третього ступеня на обох пускових установках не змогли створити достатній тиск, щоб почати запалювання, тому орбіта Землі не була досягнута. Космічний зонд досяг висоти 120 км до початку падіння.

Космічний апарат Марс 1962А мав здійснити проліт повз Марс, він був запущений 24 жовтня 1962 року. Апарат Марс 1962B мав стати першою місією з приземлення на поверхню Марса, був запущений пізніше у 1962 році. Обидва апарати зазнали невдачі або під час виходу на орбіту Землі або під час ввімкнення двигуна, щоб вийти на траєкторію до Марса.

Перші успіхи

Обрані радянські марсіанські зонди

Космічний апарат	Орбітальний або політний результат	Результат приземлення
Марс-1	Невдало	Невдало
Марс-2	Успіх	Невдало
Марс-3	Частковий успіх	Частковий успіх
Марс-4	Невдало	Н/Д
Марс-5	Частковий успіх	Н/Д
Марс-6	Успіх	Невдало
Марс-7	Успіх	Невдало
Фобос-1	Невдало	Невдало
Фобос-2	Частковий успіх	Невдало

Марс-1 — автоматичний міжпланетний апарат був запущений до Марса — 1 листопада, 1962, був першим зондом Радянської програми з дослідження Марса. Апарат був призначений для прольоту повз Марс на відстані приблизно 11 000 км і зробити світлини поверхні Марса, відправити дані щодо космічної радіації, мікрометеоритних ударів та мігнітного поля, структуру атмосфери і можливі органічні сполуки. Було здійснено 62 радіо-передачі, з періодом між ними у два дні, а пізніше у 5 днів, був зібраний значний масив даних. У результаті пошкодження системи орієнтації 21 березня 1963 року на відстані близько 106 млн км був отриманий останній сигнал, після чого «Марс-1» замовк.

У 1964 році, обидва радянські зонди — Зонд 1964А (4 червня) і Зонд-2 (30 листопада) за програмою Зонд зазнали невдачі: Зонд 1964А під час запуску, а Зонд-2 на шляху до Марса на початку травня 1965.

У 1969 році, за радянською програмою Марс були підготовлені два однакових 5-тонних апарати, названі М-69 — Марс 1969А та Марс 1969В. Обидва зонди були втрачені під час запуску, вони запускались, новою ракетою-носієм Протон.

1970-ті

СРСР мав наміри щодо запуску першого штучного супутника Марса, випередивши американські апарати, що планувалось запустити — Марінер-8 і Марінер-9. У травні 1971 наступного дня після того, як Марінер-8 не зміг вийти на орбіту, апарат Космос-419 — важкий апарат радянської марсіанської програми М-71 також зазнав невдачі. Космічний апарат був сконструйований як орбітальний, в той час як наступні два зонди програми М-71, Марс-2 і Марс-3 були багатозадачними і складались з орбітального і спускного апарату з маленькими роверами, які мали б стати першими роверами за межами Місяця. Апарати були успішно запущені у середині травня 1971 року і досягли орбіти Марса після семи місяців польоту. 27 листопада 1971 року, спускний апарат зонду Марс-2 невдало приземлився на поверхню Марса через помилку комп'ютера і став першим зробленим людиною апаратом, що досяг поверхні Марса. 2 грудня 1971, спускний апарат зонда Марс-3 став першим космічним апаратом, що здійснив м'яку посадку на поверхню Марса, проте передача сигналів була припинена після 14,5 с після початку.

Орбітальні апарати Марс-2 і Марс-3 відправили на Землю значну кількість даних з грудня 1971 до березня 1972, дані також передавались до серпня. 22 серпня 1972 року після відправлення 60 світлин, Марс-2 і Марс-3 закінчили свою місію. Зі світлин науковці склали перші карти рельєфу Марса, отримали дані щодо гравітації і магнітного поля.

У 1973 році СРСР здійснив запуск ще чотирьох апаратів до Марса: орбітальні апарати:Марс-4 і Марс-5 і пролітні/спускні апарати: Марс-6 і Марс-7. Всі місії, окрім Марс-7 надіслали корисні дані на Землю, найуспішнішою виявилась місія Марс-5. Апарат Марс-5 перестав функціонувати через три тижні після виходу на орбіту. Марс-5 передав лише 60 світлин до того, як його передавач розгерметизувався, що й припинило місію. Спускний апарат Марс-6 передавав дані під час спуску, проте зазнав невдачі під час приземлення. Марс-4 пролетів Марс на відстані 2200 км відправивши на Землю кілька світлин та дані про затримку радіозв'язку, а також вперше виявив іоносферу Марса.. Спускний апарат станції Марс-7 передчасно відділився від зонду, що його транспортував, внаслідок проблеми, що виникла в одній із систем. В результаті спускний апарат пролетів повз планету на відстані 1300 км.

Програма «Марінер»

Перші знімки Марса з близької відстані, зроблені у 1965 році Марінером-4, розмір приблизно 330 км × 1200 км.

Кратер Марінер, сфотографований апаратом Марінер-4.

У 1964 році Лабораторія реактивного руху зробила дві спроби досягти Марса. Ідентичні космічні апарати Марінер-3 і Марінер-4 були спроектовані, щоб здійснити перші обльоти Марса. Марінер-3 був запущений 5 листопада 1964, але обтічник ракети не розкрився належним чином і місія була провалена. Три тижні пізніше — 28 листопада 1964 року, Марінер-4 був успішно запущений у подорож до Марсу.

Марінер-4 пролетів повз Марс 14 липня 1965, забезпечивши науковців першими крупноплановими світлинами іншої планети. Світлини поступово були передані через невеликий рекодер зонду, який також виявив ударні кратери. Це забезпечило науковців більш точними даними щодо планети. Зонд виміряв атмосферний тиск — 1 % від земного, були виміряні денні температури −100 °C (−148 °F). Дані щодо магнітного поля або марсіанських радіаційних поясів — не було виявлено. Нові дані потрібно було врахувати для проектування марсіанських спускних апаратів і показали, що життя на Марсі могло існувати в більш суворих умовах, ніж передбачалось раніше.

NASA продовжила програму Марінер, запустивши ще два апарати до Марса — Марінер-6 і 7. Вони були запущені у наступне пускове вікно і досягли Марса 1969 року. Під час подорожі один з апаратів був втрачений. Марінер-9 став першим апаратом, що успішно вийшов на орбіту Марса. Коли Марінер-9 досяг Марса 1971 року, то разом із двома радянськими орбітальними апаратами (Марс-2 і Марс-3) спостерігав на планеті пилову бурю.

Поки тривала буря, керівники місії зробили світлини Фобоса. Коли буря на поверхні Марса вщухла, апарат зробив світлини, які дозволили зробити припущення про існування рідкої води на поверхні планети в минулому. Ці світлини засвідчили суттєвий прогрес у порівнянні з попередніми місіями. Вони також остаточно визначили справжню сутність марсіанських альбедо.^{[джерело?]}

Наприклад, місцевість Nix Olympica була однією з місцевостей, яку можна було побачити навіть під час піщаної бурі і вважається найвищою горою в Сонячній системі.

Програма «Вікінг»

Програма Вікінг запустила апарати Вікінг-1 і Вікінг-2 до Марса 1975 року. Програма складалась з двох орбітальних апаратів і двох спускних — це були перші два космічні апарати, які успішно приземлились і працювали на Марсі.

Посадковий майданчик Вікінга-1 (21 липня 1976). Посадковий майданчик Вікінга-2 (5 вересня 1976). Посадковий майданчик Вікінга-2 (25 вересня 1977). Сніг на посадковому майданчику Вікінга-2 (18 травня 1979). Схід сонця на Марсі на Золотій рівнині Chryse Planitia (20 серпня 1976).

Головні наукові цілі спускних апаратів — пошук біосигнатур і спостереження за метеорологічними, сейсмічними й магнітними змінами на Марсі. Результати біологічних експериментів на борту спускних апаратів показали, що в зразках є ознаки мікробного життя.

Ерозія поверхні кратеру Острови, що утворились від ерозії Oxia Palus. Острови у Lunae Palus. Місцевість у Квадранглі Lunae Palus.

Орбітальні апарати Вікінгів виявили, що великі повені з води утворили глибокі долини і рухались по ним тисячі кілометрів. Області розгалужених струмків у південній півкулі показують, що в цій місцевості раніше йшов дощ.

Mars Pathfinder

«Соджорнер» здійснює вимірювання спектрометром каменю Йогі.

Програма «Mars Pathfinder» була створена та запущена США. Космічний апарат приземлився на Марс 4 липня 1997 року. Він складався зі спускного апарата й невеликого 10,6 кг ровера, названого «Соджорнер», який був першим марсоходом. Щодо наукових цілей, то ровер випробував різні технології, такі як система приземлення за допомогою повітряної подушки та автоматичне ухилення від перешкод. Обидві ці технології пізніше були використані у програмі Mars Exploration Rover.

Mars Global Surveyor

Яри, які схожі на яри на Землі, сфотографовані станцією Mars Global Surveyor.

Кольорова мапа, зроблена на основі даних апарату Mars Global Surveyor, на якій можна побачити результати повенів на Марсі.

Космічний апарат «Mars Global Surveyor» був запущений 7 листопада 1996 року і вийшов на орбіту 12 вересня 1997 року. У березні 1999 року, після півтора року зміни орбіти з еліптичної до кругової, апарат почав виконувати свою головну місію з картографування. Апарат досліджував планету з низької висоти і в районі полюсів один марсіанський рік (приблизно два земних роки). Свою головну роботу апарат завершив 31 січня 2001 року, його роботу було подовжено ще кілька разів.

Орбітальний апарат вивчав марсіанську атмосферу й структуру й надав науковцям більше даних про червону планету, ніж усі попередні місії разом. Дані були оброблені й опубліковані.

Серед ключових знахідок апарату слід відзначити створення світлин потоків і поверхневих утворень, які вказують на наявність джерел рідкої води, подібних до водоносного горизонту на або близько поверхні планети. Схожі канали на Землі формуються за допомогою проточної води, проте на Марсі температура доволі низька і атмосфера тонка для утворення рідкої води. Не дивлячись на це, багато науковців передбачають, що рідка вода колись текла на поверхні Марса, утворивши канали і долини, вона утворила басейни, на дні яких вода спочатку застигла, а потім випарувалася.

Магнітометр апарата показав, що магнітне поле планети генерується не по всій планеті ядром, а розміщене в окремих ділянках кори. Нові температурні дані й більш детальні світлини Фобоса показали, що його поверхня складається з порошкового матеріалу товщиною не менше 1 метра, внаслідок мільйонів років бомбардувань метеоритами. Дані від альтиметра космічного апарата надали науковцям 3-D краєвиди марсіанської північної полярної шапки. Контакт з апаратом було втрачено 5 листопада 2006 року. NASA полишила спроби зв'язатись з апаратом 28 січня 2007 року.

Mars Odyssey та Mars Express

24 жовтня 2001 року «Одіссей» прибув на довколомарсіанську орбіту. Апарату вдалося отримати дані, що свідчать про великі запаси води на Марсі. Мабуть, на деяких ділянках на глибині 45 см залягає порода, що на 70 % (за обсягом) складається з замерзлої води.

2 червня 2003 «Марс-експрес» стартував з космодрома «Байконур». Космічний апарат складається з орбітальної станції — штучного супутника Марса і спускного апарату з автоматичною марсіанської станцією «Бігль-2». Автоматична марсіанська станція Бігль-2 мала буровий механізм, маленький спектрометр, прилади для виявлення слідів життєдіяльності мікроорганізмів.

Орбітальний апарат вийшов на орбіту Марса 25 грудня 2003 року, Бігль-2 ввійшов в атмосферу Марса того ж дня. Однак зв'язок з апаратом обірвався. Спроби зв'язатись з апаратом тривали до січня, однак у середині лютого Бігль-2 було оголошено втраченим. Орбітальний апарат Mars Express підтвердив наявність водяного льоду й вуглекислого осаду на південному полюсі планети, до того NASA підтвердила їх наявність на північному полюсі Марса.

У грудні 2005 року при аналізі знімків поверхні Марса, зроблених міжпланетним апаратом Mars Global Surveyor учені виявили ймовірне місце посадки модуля «Бігль-2». Вивчивши фотографії, вчені заявили, що зонд приземлився майже неушкодженим. На фотографії можна побачити кілька темних плям, які, ймовірно, є повітряними подушками і парашутами апарату. Це означає, що всі системи безпеки спрацювали вірно і до зіткнення з поверхнею модуль залишався справним. Основною причиною виходу з ладу визнано відмову обладнання зв'язку.

MER та Фенікс

Краєвид полярної поверхні, сфотографований апаратом «Фенікс».

Програма «Mars Exploration Rover» (NASA) розпочалася у 2003 році і триває досі. Програма має у складі два марсохіди — «Спіріт» та «Оппортьюніті» для дослідження геології поверхні Марса. Наукові цілі місії: пошук і аналіз широкого спектра порід і ґрунтів, які містять підказки щодо дій води на Марсі у минулому. Це частина програми Дослідження Марса, яка складається з трьох успішних попередніх спускних апаратів: два апарати Вікінг у 1976 та апарату Mars Pathfinder у 1997 році.

Mars Reconnaissance Orbiter

Апарат Mars Reconnaissance Orbiter (MRO) — це багатофункціональний космічний апарат, створений для розвідування і дослідження Марса з орбіти. $720-ти мільйонний апарат був побудований компанією Lockheed Martin під керівництвом Лабораторії реактивного руху і запущений 12 серпня 2005 року, він вийшов на орбіту Марса 10 березня 2006 року.

Апарат MRO нає на борту такі наукові інструменти, як камера HiRISE, радіолокатор SHARAD, камеру CTX, інструмент CRISM. Камера HiRISE використовується для аналізу марсіанського ландшафту, CRISM та SHARAD створені для виявлення води, льоду і мінералів на та під поверхнею. До того ж, апарат прокладає шлях для наступних поколінь космічних апаратів, аналізуючи погоду і явища на поверхні планети, відшукуючи посадкові майданчики і тестуючи нові телекомунікаційні системи, що мають здатність надсилати і отримувати інформацію зі значним бітрейтом у порівнянні з попередніми апаратами. Дані надсилаються і отримуються апаратом швидше, ніж в усіх попередніх міжпланетних місіях разом і дозволяє апарату слугувати важливим ретранслятором для інших місій.

«Розетта» та «Світанок»

Апарат ЄКА — «Розетта», який був запущений до комети Чурюмова — Герасименко пролетів повз Марс на відстані 250 км — 25 лютого 2007 року, гравітаційний маневр скоригував треєкторію космічної місії.

Місія NASA «Світанок» використала гравітацію Марса у 2009 році для зміни напряму руху і швидкості на шляху до Вести і протестувала камеру апарата та інші інструменти на Марсі.

«Фобос-Ґрунт»

8 листопада 2011 року апарат був запущений Роскосмосом (РФ), місія мала амбіційні цілі з дослідження супутника Марса — Фобоса. Вона складалась з спускного апарата, який мав би доправити зразки ґрунту з поверхні Фобоса на Землю і доправити китайський апарат Інхо-1 на орбіту Марса. При виведенні станції «Фобос-Ґрунт», запущеної 9 листопада, на траєкторію відльоту склалася нештатна ситуація. Причиною невдачі стало те, що не спрацювала маршова рухова установка, яка мала забезпечити рух «Фобос-Ґрунт» після його відділення від ракети-носія. Це могло статися внаслідок збою програмного забезпечення або через поломку датчиків чи приладів безпосередньо на борту апарата.

Запустити маршовий двигун так і не вдалося, і космічний апарат «Фобос-Ґрунт» 15 січня 2012 р. на 1097 витку увійшов у верхні шари земної атмосфери і перестав існувати внаслідок аеродинамічного перегріву і механічного руйнування та й чорт з ним . Припускають, що поверхні Землі (а точніше Тихого океану, приблизно 1000 км західніше чилійського острова Веллінгтон) досягнули тільки деякі фрагменти з тугоплавких матеріалів загальною масою 200 кг. Всі інші компоненти включно з паливними баками із високотоксичним паливом та окисником згоріли в атмосфері ще на висоті приблизно 100 км.

Марсохід «К'юріосіті»

Світлина Aeolis Mons («Mount Sharp») зроблена 9 серпня 2012 року марсохідом «К'юріосіті».

Місія NASA — «Марсіанська наукова лабораторія» з марсохідом «К'юріосіті» була запущена 26 листопада 2011 року, і здійснила посадку на Марс 6 серпня 2012 року в місцевості Aeolis Palus у кратері Ґейл. Ровер має інструменти для дослідження інуючих або минулих форм життя на Марсі.

MAVEN

MAVEN — орбітальна місія для вивчення верхньої атмосфери Марса. Також слугуватиме передавачем для морсоходів і спускних апаратів на поверхні Марса. Апарат був запущений 18 листопада 2013 року і досяг планети 22 вересня 2014 року.

«Мангальян»

Місія Мангальян була запущена 5 листопада 2013 року Індійською організацією космічних досліджень і розробок. Апарат успішно вийшов на орбіту Марса 24 вересня 2014 року. Ця місія протестує технології для подальших запусків місій, а також має змогу досліджувати марсіанську атмосферу. Це перша місія Індії до Марса, Індія стала четвертою країною, яка успішно відправила космічний апарат до Марса після СРСР, НАСА, ЄКА, а також перша азійська країна, яка успішно здійснила запуск місії до Марса. Бюджет місії склав $71 млн дол — це найдешевша місія до Марса за весь час.

«ExoMars Trace Gas Orbiter» та «Скіапареллі»

ExoMars Trace Gas Orbiter — орбітальний апарат, побудований спільно ЄКА і Роскосмосом. Апарат вийшов на орбіту Марса 19 жовтня 2016 року. Космічний апарат дослідить і з'ясує природу виникнення в атмосфері Марса домішок метану, водяної пари і інших газів, про вміст яких на червоній планеті відомо з 2003 року.

Спускний апарат «Скіапареллі» під час посадки на Марс 19 жовтня 2016 року розбився. Наприкінці листопада було повідомлено, що попередньою причиною катастрофи є помилка в блоці, система якого неправильно розрахувала висоту апарату. У той час, коли посадковий модуль увійшов в атмосферу Марса, блок, що вимірює кутові швидкості, видав системі управління некоректні дані про висоту, на якій знаходиться апарат. У результаті чого програмне забезпечення модуля раніше часу розкрило парашут, включило гальмівні двигуни і активувало систему посадки..

Майбутні місії

Комп'ютерна модель майбутнього марсохіда NASA 2020 Mars Rover.

• У серпні 2012 року NASA обрала місію InSight вартістю $425 млн, яка складається зі спускного апарата, запуск планувалось здійснити у 2016 році з дриллю і сейсмометром для визначення структури Марса. З апаратом будуть запущені два мініатюрні супутники — Mars Cube One для забезпечення телеметрії у реальному часі під час спуску і приземлення апарату InSight. Міні-супутники відділяться від ракети Атлас-5 після запуску і будуть подорожувати окремим маршрутом. Запуск місії було перенесено з березня 2016 на травень 2018.
• ЄКА і Роскосмос в якості частини програми ЕкзоМарс планують відправити на Марс ровер — Екзомарс у 2020 році для дослідження існуючих мікроскопічних життєвих форм на Марсі.
• У 2020 році NASA планує відправити на Марс місію Mars 2020, вона буде базуватись на місії ровера «К'юріосіті». Наукові інструменти будуть сфокусовані на астробіології.
• На 2020 рік планується Китайська місія на Марс, яка матиме у складі орбітальний апарат, спускний апарат і ровер.
• ОАЕ планують відправити у 2020 році орбітальний апарат до Марса, місія названа — Emirates Mars Mission.
• Індійська організація космічних досліджень і розробок планує відправити місію Мангальян-2 у 2021—2022 роках. Місія може складатися зі спускного апарата та ровера.

Пропозиції

• Фінсько-російська місія до Марса — MetNet має використовувати багато маленьких метеорологічних станцій на Марсі, щоб створити широкомасштабну мережу для дослідження атмосферної структури планети.
• Марс-ґрунт — концепт місії Роскосмоса для повернення зразків з марсіанської поверхні на Землю.
• Команди ЄКА та NASA запропонували місію з трьох запусків для повернення зразків ґрунту з Марса, концепт передбачає використання маленького ровера для зброру зразків, модуль для підйому зразків на орбіту та орбітальний модуль для доставки зразків на Землю. Двигун на електричній тязі може дозволити здійснити всю місію за допомогою одного запуску замість трьох.
• Місія Sample Collection for Investigation of Mars, яка пропонувалась в рамках програми Mars Scout передбачала збір частинок з верхньої атмосфери Марса і повернення їх на Землю.
• Японія розробляє концепт місії MELOS з запуску ровера на Марс для пошуку біосигнатур і присутнього життя на Марсі.

Інші концепти мають у складі полярні зонди, марсіанський літальний апарат і невеликі метеорологічні станції. Довготривалі місцевості для вивчення можуть включати: лавові тоннелі, використання ресурсів. Також можливі мікромісії, їх відправка можлива за допомогою ракети Аріан-5 і гравітаційного меневру навколо Місяця.

Пропозиції пілотованого польоту на Марс

Концепт пілотованої місії NASA до Марса (2009).

Багато людей вже давно виступають за пілотовану місію на Марс, це, можливо, в кінцевому підсумку, призведе до постійної колонізації Марса, як наступного логічного кроку дослідження космосу людиною після вивчення Місяця.

NASA

Дослідження людиною космосу за допомогою пілотованих місій було визначено планом Vision for Space Exploration, який був анонсований у 2004 році президентом Джорджем Вокером Бушем. Космічний корабель Оріон буде використаний для відправлення пілотованої місії до Місяця у 2020 році, як ще один крок до пілотованої місії на Марс. 28 вересня 2007 року, адміністратор NASA Майкл Дуґлас Ґріффін оголосив, що мета NASA — відправити людину на Марс до 2037 року.

8 жовтня 2015 року, NASA опублікувала офіційний план дослідження космосу людиною і колонізацію Марса. Вона назвала план «Подорож до Марса». План визначає три фази, які призведуть до колонізації.

• Перша стадія вже розпочалась — це подовження роботи МКС до 2024 року, перевірка технологій для дослідження глибокого космосу і вивчення ефектів довготривалих місій на людський організм.
• Друга стадія — рух досліджень від Землі до навколомісячного простору. NASA планує місію з захоплення астероїда (2020 рік), тестування засобів довготривалого перебування екіпажу місій у глибокому космосі і вивчення можливостей для дослідження Марсу людиною.
• Третя стадія — незалежність місій на Марсі від ресурсів з Землі.
• Остання стадія передбачає довготривалі місії до місячної поверхні, які потребують лише планових технічних обслуговувань. Дослідники мають використовувати марсіанські ресурси для створення палива, води і будівельних матеріалів. NASA планує здійснити місії до Марса у 2030-х, незалежність від ресурсів з Землі може відбутись десятиліття потому.

Подорож до Марса - Наука, Дослідження, Технології.

8 серпня 2015 року, NASA профінансувала однорічний проект для дослідження довготривалих ефектів одного року марсіанської місії на шістьох науковців. Вони жили в біо-будинку на горі Мауна Лоа на Гаваях з мінімальними контактами з зовнішнім світом, їм дозволялось виходити тільки одягнувши скафандри.

Нещодавно керівництво NASA привернуло кілька науково-дослідних організацій, яким доручено приступити до розробки "рою" майбутніх роботів-дослідників Марса. Дослідження, проведені групами вчених з Японії та університету Алабами, показали, що невеликі роботи, скопійовані з земних комах, цілком здатні вижити в несприятливих марсіанських умовах. Крила цих легких роботів можуть забезпечити силу тяги, достатню для польотів в розрідженій атмосфері Марса, яка в сто разів тонше атмосфери Землі. Роботи Marsbees будуть запускатися з невеликого марсохода, який стане для них мобільного базою. Ця база буде заряджати акумулятори роботів Marsbees і забезпечувати їх усіма необхідними комунікаціями, передаючи по ланцюжку на Землю всю зібрану інформацію. В принципі, таку ж роботу виконують самі марсоходи, що знаходяться зараз на Червоній Планеті, але використання літаючих помічників допоможе їм охопити великі області і зібрати більшу кількість наукової інформації.

Плани NASA з дослідження Марса еволюціонували, це можна відстежити у розвитку програми Mars Design Reference Mission.

Роберт Зубрін

Проект Mars Direct, запропонований Робертом Зубріним — це пропозиція з пілотованого польоту на Марс, яка направлена на економічність і можливе його здійснення з існуючими технологіями. Науковець пропонує використати для проекту ракети-носії надважкого класу Сатурн V, наприклад Арес V. Модифікований проект «Mars to Stay» передбачає відправку астронавтів на Марс без повернення на Землю (Колонізація Марса).

Проблеми дослідження Марса

Технологія Deep Space 2

Mars Spacecraft 1988—1999

Spacecraft	Outcome
Фобос 1	Невдача
Фобос 2	Невдача
Mars Observer	Невдача
Марс-96	Невдача
Mars Pathfinder	Успіх
Mars Global Surveyor	Успіх
Mars Climate Orbiter	Невдача
Mars Polar Lander	Невдача
Deep Space 2	Невдача
Нозомі	Невдача

Виклики, складності і тривалість місій до Марса призвели до багатьох невдач. Велика кількість аварій місій, запущених з Землі для дослідження Марса неформально називають «Прокляття Марса». Вислів «Галактичний упир» або «Великий Галактичний упир» відсилає до неіснуючого космічного монстра, що живиться марсіанськими зондами, вислів був застосований вперше в 1997 році в журналі «Тайм», журналістом Дональдом Нефом, який іноді використовував вислів, щоб пояснити труднощі з запуском зондів до Марса.

За програмою «Фобос» СРСР відправив два зонди до Марса у 1988 році. Фобос-1 стабільно надсилав сигнали до 2 вересня 1988 року, після чого від нього не було отримано жодних даних. Проблема була спричинена помилкою програмного забезпечення, яка дезактивувала двигуни, що коригували сонячні панелі апарата для забезпечення живленням, коли енергія в батареях апарату закінчилась, він перестав функціонувати. Апарат Фобос-2 стабільно функціонував до моменту виходу на орбіту Марса 29 січня 1989 року. Зонд зібрав дані щодо Сонця, міжпланетного середовища, Марса, Фобоса. Незадовго до фінальної стадії місії, під час якої апарат пролітав на відстані 50 м від поверхні Фобоса і повинні були від'єднатись два спускних апарати, зв'язок з зондом був втрачений. Місія була завершена, коли зв'язок не вдалось поновити до 27 березня 1989 року. Причина — помилка у бортовому комп'ютері.

Кілька років потому, у 1992 році апарат Mars Observer, запущений NASA не вийшов на зв'язок під час наближення до Марса. Орбітальний апарат Марс-96, запущений 16 листопада 1996 року Росією, також зазнав невдачі, коли не відбулось повторне запалення блоку Д-2 четвертої ступені.

Після успішних місій Mars Global Surveyor і Mars Pathfinder, невдачі з різних причин спідкали апарати, запущені у 1998 і 1999 роках — японський зонд Нозомі, апарат NASA Mars Climate Orbiter, Mars Polar Lander і Deep Space 2. Апарат NASA Mars Climate Orbiter швидше за все згорів під час входження в атмосферу Марса.

ЄКА також мали невдалі місії — два спускних апарати: Бігль-2, побудований Великою Британією не зміг розкласти свої сонячні панелі після приземлення у грудні 2003 року і Скіапареллі, який був частиною програми ЕкзоМарс, він був запущений разом з орбітальним апаратом ExoMars Trace Gas Orbiter. Посадку «Скіапареллі» на поверхню було заплановано на 19 жовтня 2016 року. Проте, при здійсненні посадки, Скіапареллі розбився. Він впав на поверхню Марса з більшої висоти, ніж планувалося, від двох до чотирьох кілометрів. Припускається, що модуль впав на швидкості близько 300 кілометрів на годину. Наприкінці листопада було повідомлено, що попередньою причиною катастрофи є помилка в блоці, система якого неправильно розрахувала висоту апарату. У той час, коли посадковий модуль увійшов в атмосферу Марса, блок, що вимірює кутові швидкості, видав системі управління некоректні дані про висоту, на якій знаходиться апарат. У результаті чого, програмне забезпечення модуля раніше часу розкрило парашут, включило гальмівні двигуни і активувало систему посадки.

Хронологія дослідження Марса

Джерело:

Загальна таблиця

Тип місії	% Успішних	Всього спроб	Успішні	Частково успішні	Аварія під час запуску	Аварія під час подорожі	Аварія під час виходу на орбіту/ приземлення
Пролітні	45 %	11	5	0	4	2	0
Орбітальні апарати	50 %	23	10	2	5	3	3
Спускні апарати	53 %	15	7	1	0	3	4
Марсоходи	66 %	6	4	0	0	0	2
Разом	53 %	55	26	3	9	8	9

Рання статистика

Цей графік дозволяє прослідкувати запуски до Марса. Наприклад, наприкінці 1970-х було запущено не так багато місій, проте в цей час була реалізована програма «Вікінг»: були запущені два орбітальних апарата і працювали ще два спускних, інший апарат працював до 1982 року.

1

2

3

4

5

1960

1965

1970

1975

1980

1985

1990

1995

2000

2005

2010

2015

2020

•   Невдача
•   Частковий успіх
•   Успіх
•   У польоті
•   Заплановано

Хронологія

Місії (1960—1969)	Запуск	Прибуття на Марс	Кінець місії	Тип місії	Результат	Бюджет місії, млрд $	Пускова маса, метричних тонн	Маса апарата, метричних тонн
Марс-1М №1	10 жовтня 1960	10 жовтня 1960	Обліт	Аварія під час запуску	0.66
Марс-1М №2	14 жовтня 1960	14 жовтня 1960	Обліт	Аварія під час запуску	0.66
Марс 1962А	24 жовтня 1962	24 жовтня 1962	Обліт	Аварія невдовзі після запуску	0.88
Марс-1	1 листопада 1962	21 березня 1963	Обліт	Частковий успіх: отримані деякі дані, але контакт був втрачений до досягнення Марса, обліт приблизно 193,000 км	0.89
Марс 1962B	4 листопада 1962	19 січня 1963	Спускний апарат	Невдача (не зміг вийти на орбіту Землі)	0.90	0.26
Марінер-3	5 листопада 1964	5 листопада 1964	Обліт	Аварія під час запуску	0.26
Марінер-4	28 листопада 1964	14 липня 1965	21 грудня 1967	Обліт	Успішно (21 світлина була передана на Землю)	0.08	0.26
Зонд-2	30 листопада 1964	травень 1965	Обліт (передбачався посадковий модуль)	Невдача (зв'язок втрачений за три місяці до виходу на орбіту Марса)	0.98
Марінер-6	25 лютого 1969	31 липня 1969	серпень 1969	Обліт	Успішно	0.41
Марінер-7	27 березня 1969	5 серпня 1969	серпень 1969	Обліт	Успішно	0.41
Марс 1969А	27 березня 1969	27 березня 1969	Орбітальний	Аварія під час запуску	3.55	2.10
Марс 1969В	2 квітня 1969	2 квітня 1969	Орбітальний	Аварія під час запуску	3.55	2.10
Місії (1970—1989)	Запуск	Прибуття на Марс	Кінець місії	Тип місії	Результат	Бюджет місії, млрд $	Пускова маса, метричних тонн	Маса апарата, метричних тонн
Марінер-8	8 травня 1971	8 травня 1971	Орбітальний	Аварія під час запуску	1.00	0.60
Космос-419	10 травня 1971	12 травня 1971	Орбітальний	Аварія під час запуску	3.80	2.50
Марінер-9	30 травня 1971	14 листопада 1971	27 жовтня 1972	Орбітальний	Успішний (перший успішний обліт орбіти)	1.00	0.52
Марс-2	19 травня 1971	27 листопада 1971	22 серпня 1972	Орбітальний	Успішно	4.65	2.50
			27 листопада 1971	Спускний апарат, ровер	Невдача, апарат розбився на поверхні Марса		0.85
Марс-3	28 травня 1971	2 грудня 1971	22 серпня 1972	Орбітальний	Успішно	4.65	2.50
			2 грудня 1971	Спускний апарат, ровер	Частковий успіх. Перше вдале приземлення; відбулась м'яка посадка, проте, через 15 секунд зв'язок був втрачений		0.85
Марс-4	21 липня 1973	10 лютого 1974	10 лютого 1974	Орбітальний	Частковий успіх (не вийшов на орбіту, здійснив близький обліт)	3.55	2.40
Марс-5	25 липня 1973	2 лютого 1974	21 лютого 1974	Орбітальний	Частковий успіх. Апарат вийшов на орбіту і надіслав дані, проте був втрачений через 9 днів.	3.55	2.40
Марс-6	5 серпня 1973	12 березня 1974	12 березня 1974	Спускний апарат	Частковий успіх. Отримані дані під час спуску, проте не після приземлення на Марс	4.55	0.85
Марс-7	9 серпня 1973	9 березня 1974	9 березня 1974	Спускний апарат	Невдача. Передчасне відокремлення спускного апарата	4.55	0.85
Вікінг-1	20 серпня 1975	20 липня 1976	17 серпня 1980	Орбітальний	Успішно	0.5	3.53	2.33
			13 листопада 1982	Спускний апарат	Успішно			0.61
Вікінг-2	9 вересня 1975	3 вересня 1976	25 липня 1978	Орбітальний	Успішно	0.5	3.53	2.33
			11 квітня 1980	Спускний апарат	Успішно			0.61
Фобос-1	7 липня 1988		2 вересня 1988	Орбітальний	Частковий успіх. Отримані деякі дані. Контакт втрачений на шляху до Марса	6.22
			Спускний апарат	Невдача. Апарат не від'єднався	0.09
Фобос-2	12 липня 1988	29 січня 1989	27 березня 1989	Орбітальний	Частковий успіх: вийшов на орбіту і передав деякі дані. Контакт був втрачений до від'єднання спускних апаратів	6.22
			Спускні апарати	Невдача. Не від'єднались спускні апарати	0.07
Місії (1990—1999)	Запуск	Прибуття на Марс	Кінець місії	Тип місії	Результат	Бюджет місії, млрд $	Пускова маса, метричних тонн	Маса апарата, метричних тонн
Mars Observer	25 вересня 1992	24 серпня 1993	21 серпня 1993	Орбітальний	Невдача. Втрачений контакт перед виходом на орбіту	0.8	2.5
Mars Global Surveyor	7 листопада 1996	11 вересня 1997	5 листопада 2006	Орбітальний	Успішно	1.1	0.74
Марс-96	16 листопада 1996	17 листопада 1996	Орбітальний, спускний апарат	Аварія під час запуску	6.83	2.59
Mars Pathfinder	4 грудня 1996	4 липня 1997	27 вересня 1997	Спускний апарат	Успішно		0.89	0.36
«Соджорнер»				Ровер	Успішно
Нозомі	3 липня 1998	9 грудня 2003	Орбітальний	Невдача. Складності під час подорожі. Не вийшов на орбіту.	0.54	0.26
Mars Climate Orbiter	11 грудня 1998	23 вересня 1999	23 вересня 1999	Орбітальний	Невдача	0.63	0.54
Mars Polar Lander	3 січня 1999	3 грудня 1999	3 грудня 1999	Спускний апарат	Невдача. Розбився під час спуску.	0.58	0.29
Deep Space 2 (DS2)				Спускні апарати
Місії (2000—2009)	Запуск	Прибуття на Марс	Кінець місії	Тип місії	Результат	Бюджет місії, млрд $	Пускова маса, метричних тонн	Маса апарата, метричних тонн
Марс Одіссей	7 квітня 2001	24 жовтня 2001	13 лютого 2019	Орбітальний	Успішно	0.3	0.73	0.33
Марс-експрес	2 червня 2003	25 грудня 2003	Діючий	Орбітальний	Успішно	0.3	1.12	0.60
Бігль-2			6 лютого 2004	Спускний апарат	Невдача. Приземлився, проте не зміг передати дані на Землю.	0.06
Марсохід «Спіріт»	10 червня 2003	4 січня 2004	22 березня 2011	Ровер	Успішно
Марсохід «Оппортьюніті»	7 липня 2003	25 січня 2004	13 лютого 2019	Ровер	Успішно	0.4
Розетта	2 березня 2004	25 лютого 2007	30 вересня 2016	Обліт/Гравітаційний маневр на шляху до комети Чурюмова — Герасименко	Успішно (успішний обліт Марса).	1.8
Mars Reconnaissance Orbiter	12 серпня 2005	10 березня 2006	Діючий	Орбітальний	Успішно	0.7
Фенікс	4 серпня 2007	25 травня 2008	10 листопада 2008	Спускний апарат	Успішно	0.4
Dawn	27 вересня 2007	17 лютого 2009	Діючий	Обліт/Гравітаційний маневр на шляху до Вести	Успішно (успішний обліт Марса).	0.4
Місії (2010—2019)	Запуск	Прибуття на Марс	Кінець місії	Тип місії	Результат	Бюджет місії, млрд $	Пускова маса, метричних тонн	Маса апарата, метричних тонн
Фобос-Ґрунт	8 листопада 2011	8 листопада 2011	Спускний апарат, повернення зразків на Землю з Фобоса	Невдача. Не вийшов на орбіту Землі.	0.2	13.5	2.30
Інхо-1		8 листопада 2011	Орбітальний		0.12
Марсохід «К'юріосіті»	26 листопада 2011	6 серпня 2012	Діючий	Ровер	Успішно	2.5	3.89	2.91
Мангальян	5 листопада 2013	24 вересня 2014	Діючий	Орбітальний	Успішно	0.07	1.34	0.50
MAVEN	18 листопада 2013	22 вересня 2014	Діючий	Орбітальний	Успішно	0.7	2.45	0.81
ExoMars TGO	14 березня 2016	19 жовтня 2016	Діючий	Орбітальний	Успішно	1.2	4.33	1.43
Скіапареллі			19 жовтня 2016	Спускний апарат	Частковий успіх. Руйнація під час приземлення, були передані деякі дані.			0.60

Заплановані місії

Назва	Запропонована дата запуску	Тип місії	Нотатки
InSight	5 травня 2018	Спускний апарат	Вивчення внутрішньої структури Марса.
Mars Cube One		2 зонди, проліт	Забезпечення телеметрії під час спуску та посадки.
ЕкзоМарс	2020	Посадкова платформа	Метеорологічні випробування та розгортання ровера.
		ЕкзоМарс Ровер	Пошук існування минулого або існуючого життя на Марсі.
Mars 2020	2020	Ровер	Астробіологічні цілі; ровер базується на ровері «К'юріосіті»
Mars Hope	2020	Орбітальний	Вивчення атмосфери; буде пешим арабським зондом відправленим на Марс.
Китайська місія на Марс	2020	Орбітальний, ровер	Тестування технологій;наукові цілі

Запропоновані проекти

Назва	Пропонована дата запуску	Тип місії	Notes
Попередник місії Mars MetNet	2018 або пізніше	Одиночне тестове зіткнення з поверхнею	Попередник місії для мережі спускних апаратів.
Mars MetNet	після запуску попереднього зонда	Мережа спускних апаратів	Метеорологічні вимірювання у багатьох точках поверхні.
Mars Geyser Hopper	2018	Спускний апарат	Буде мати здатність літати або «стрибати» принаймні двічі, від місця розташування до нового місця поблизу виділення CO2 марсіанських гейзерів.
Northern Light	2018	Спускний апарат, ровер	Місія проектується канадськими компаніями і Thoth Technology Inc. [ 25 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
Мангальян-2	2018—2020	Орбітальний і спускні апарати	Марсіанські орбітальний і спускний апарати планується запустити за допомогою ракети GSLV.
Icebreaker Life	2018 або 2020	Стаціонарний спускний апарат	Базується на спускному апараті Фенікс, має здійснити астробіологічні тести з підповерхневим льодом.
PADME	2020	Орбітальний	Вивчення Фобоса і Деймоса
Inspiration Mars Foundation	2021	Пілотований обліт	Приватна місія, яка має відправити двох пасажирів здійснити обліт навколо Марса і повернутись на Землю без приземлення.
Martian Moons Explorer	2022	Спускний апарат, повернення зразків на Землю	Повернення зразків на Землю з Фобоса і дистанційне зондування Деймоса;апарат також дослідить Атмосферу Марса
Mars 2022	2022	Орбітальний	Здійснить картографування і слугуватиме для зв'язку КА на Марсі з Землею
Phootprint	2024	Спускний апарат і повернення зразків	Повернення зразків з супутників Марса на Землю.
Фобос-Грунт 2	2024	Спускний апарат, повернення зразків на Землю	Повернення зразків з Фобоса.
Mars Orbiter	2027	Орбітальний	Перший зонд Південної Кореї для дослідження Марса.
MELOS	2020-ті	Ровер	Ровер може мати невеликий літальний апарат
Марс-Ґрунт	2020-ті	Орбітальний, спускний апарат, повернення зразків на Землю	Повернення зразків з Марса на Землю.
BOLD	2020-ті	6 спускних апаратів	Астробіологічні тести з підповерхневими ґрунтами.
Mars Lander	2030	Спускний апарат	Перша місія Південної Кореї з приземленням апарату на поверхню Марса.

Нереалізовані концепти

1970-ті

• Марс-4НМ та Марс-5НМ — проекти з відправки СРСР важких марсоходів і повернення зразків на Землю ракетою-носієм Н-1, яка так і не була запущена жодного разу.
• Марс-79 — подвійна місія СРСР з повернення зразків, що планувалась у 1979 році, проте була відмінена через технічні проблеми.
• Космічна програма «Вояджер» (Марс) — космічна програма NASA, за якою планувалось відправити два орбітальних і два спускних апарата, мала бути запущена ракетою-носієм Сатурн V.

1990-ті

• Mars Aerostat — Російсько-французька частина спочатку скасованої місії «Вести», а пізніше невдалої Марс-96, на початку планувалось запустити місію у 1992 році, потім у 1994, 1996 після чого була скасована.
• Mars Together — спільна місія США і РФ, планувалась до запуску у 1990-ті. Мала бути запущена ракетою-носієм «Молнія» з американськими спускним і орбітальними апаратами.
• MESUR — відправка 16 спускних апаратів, що планувалась на 1999—2009 роки.
• Марс-98 — концепт місії РФ, що складався з орбітального, спускного апаратів і ровера і планувався до запуску у 1998 році замість невдалої місії Марс-96 і був скасований за браком коштів.

2000-ні

• Mars Surveyor 2001 Lander — спускний апарат NASA, який планувалось запустити у 2001 році.
• Kitty Hawk — концепт невеликого літального апарату для дослідження Марса, запуск планувався 17 грудня 2003 року на честь сторіччя Братів Райт. Фінансування надали проекту «Mars Network».
• NetLander — концепт марсіанських спускних апаратів, що планувалось запустити у 2007—2009 роках.
• Бігль-3 — концепт британської місії 2009 року для пошуку життя на Марсі.
• Mars Telecommunications Orbiter — концепт марсіанського телекомунікаціного орбітального апарату, планувалось запустити у вересні 2009 року.

2010-ті

• Sky-Sailor — літальний апарат, планувалось запустити у 2014 році, розроблений Швейцарією для детального фотографування Марсіанської поверхні.
• Mars Astrobiology Explorer-Cacher — ровер, планувався до запуску у 2018 році.
• Red Dragon — апарат, похідний від капсули Dragon 2, розробленої компанією SpaceX з аеродинамічним гальмуванням. Планувалось запустити у 2018 році, пізніше у 2020 році.
• Марсохід «перекотиполе».
• Mars One — запуск орбітальних апаратів, спускного модулю і ровера.

Див. також

• Програма Дослідження Марса
• Колонізація Марса
• Життя на Марсі
• Марсохід
• Колонізація космосу
• Дослідження космосу
• Космічна погода
• Пілотований політ на Марс

Примітки

1. Society, National Geographic. . National Geographic. Архів оригіналу за 2 листопада 2017. Процитовано 4 березня 2016. 
2. . Space.com. Архів оригіналу за 11 квітня 2019. Процитовано 4 березня 2016. 
3. Grotzinger, John P. (24 січня 2014). . Science 343 (6169): 386–387. Bibcode:2014Sci...343..386G. PMID 24458635. doi:10.1126/science.1249944. Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 24 січня 2014. 
4. Various (24 січня 2014). . Science 343 (6169): 345–452. Архів оригіналу за 29 січня 2014. Процитовано 24 січня 2014. 
5. Various (24 січня 2014). . Science. Архів оригіналу за 28 січня 2014. Процитовано 24 січня 2014. 
6. Grotzinger, J.P. (24 січня 2014). . Science 343 (6169): 1242777. Bibcode:2014Sci...343A.386G. PMID 24324272. doi:10.1126/science.1242777. Архів оригіналу за 14 лютого 2014. Процитовано 24 січня 2014. 
7. Sheehan, William (1996). . The University of Arizona Press, Tucson. Архів оригіналу за 1 червня 2009. Процитовано 15 лютого 2009. 
8. David S. F. Portree, Humans to Mars: Fifty Years of Mission Planning, 1950—2000, NASA Monographs in Aerospace History Series, Number 21, February 2001. Available as NASA SP-2001-4521 [ 14 липня 2019 у Wayback Machine.]
9. NASA PROGRAM & MISSIONS Historical Log [ 20 листопада 2011 у Wayback Machine.]. Mars.jpl.nasa.gov. Retrieved on 2012-08-14.
10. Mariner 4. NSSDC Master Catalog. NASA. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 11 лютого 2009. 
11. . NASA. Архів оригіналу за 31 липня 2012. Процитовано 22 серпня 2017. 
12. Mars 2 Lander — NASA [ 3 червня 2016 у Wayback Machine.]. Nssdc.gsfc.nasa.gov. Retrieved on 2012-05-10.
13. Mars 6 — NASA [ 27 лютого 2017 у Wayback Machine.]. Nssdc.gsfc.nasa.gov. Retrieved on 2012-05-10.
14. . Journey through the galaxy. Архів оригіналу за 20 вересня 2006. Процитовано 13 червня 2006. 
15. Sagdeev, R. Z.; Zakharov, A. V. (19 жовтня 1989). Brief history of the Phobos mission. Nature 341 (6243): 581–585. Bibcode:1989Natur.341..581S. doi:10.1038/341581a0. 
16. Dinerman, Taylor (27 вересня 2004). . The space review. Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 27 березня 2007. 
17. . CNN- Destination Mars. Архів оригіналу за 15 квітня 2006. Процитовано 13 червня 2006. 
18. . University of Arizona Phoenix mission Website. Архів оригіналу за 27 травня 2008. Процитовано 25 травня 2008. 
19. . NASA website. Архів оригіналу за 11 січня 2012. Процитовано 3 березня 2007. 
20. . UANews.org. Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 24 серпня 2008. 
21. Amos, Jonathan (10 листопада 2008). . BBC. Архів оригіналу за 17 травня 2012. Процитовано 10 листопада 2008. 
22. "Living in Space". Mitchell, Cary L.; Purdue University. The Universe. No. 307, season 2008–09.
23. Space probe performs Mars fly-by [ 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. BBC News (2007-02-25). Retrieved on 2012-08-14.
24. Agle, D. C. (12 лютого 2009). . NASA/JPL. Архів оригіналу за 18 січня 2012. Процитовано 27 грудня 2009. 
25. . NASA. 9 жовтня 2008. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 15 листопада 2008. 
26. Britt, Robert (14 березня 2003). . Space.com. Архів оригіналу за 15 березня 2006. Процитовано 13 червня 2006. 
27. Pearson, Michael (16 січня 2015). . CNN. Архів оригіналу за 17 січня 2015. Процитовано 17 січня 2015. 
28. ESA Media Relations Division (11 лютого 2004). . ESA News. Архів оригіналу за 30 січня 2012. Процитовано 28 квітня 2011. 
29. Bertaux, Jean-Loup (9 червня 2005). Discovery of an aurora on Mars. Nature 435 (7043): 790–4. Bibcode:2005Natur.435..790B. PMID 15944698. doi:10.1038/nature03603. 
30. . MER website. NASA. Архів оригіналу за 20 березня 2012. Процитовано 13 червня 2006. 
31. . CNN. Архів оригіналу за 19 квітня 2008. Процитовано 4 березня 2008. 
32. . NASA. Архів оригіналу за 30 липня 2009. Процитовано 3 вересня 2017. 
33. . NASA. Архів оригіналу за 26 серпня 2021. Процитовано 3 вересня 2017. 
34. Majumder, Sanjoy (5 November 2013). . BBC News. Архів оригіналу за 12 лютого 2018. Процитовано 26 січня 2014. «If the satellite orbits the Red Planet, India's space agency is the fourth in the world after those of the US, Russia and Europe to undertake a successful Mars mission»  
35. . Архів оригіналу за 5 жовтня 2014. Процитовано 13 грудня 2014. 
36. . ESA press release. 19 жовтня 2016. Архів оригіналу за 20 жовтня 2016. Процитовано 19 жовтня 2016. 
37. . Архів оригіналу за 22 липня 2020. Процитовано 20 липня 2020. 
38. Архів оригіналу за 23 липня 2020. Процитовано 23 липня 2020. 
39. Robbins, Stuart (2008). . SJR Design. Архів оригіналу за 4 лютого 2014. Процитовано 26 січня 2014. 
40. Mihos, Chris (11 січня 2006). . Department of Astronomy, Case Western Reserve University. Архів оригіналу за 13 жовтня 2013. Процитовано 26 січня 2014. 
41. . Архів оригіналу за 17 жовтня 2000. Процитовано 28 березня 2007. 
42. Perminov, V.G. (July 1999). . NASA Headquarters History Division. с. 58. ISBN 0-16-058859-6. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 15 вересня 2017. 
43. . Архів оригіналу за 28 серпня 2007. Процитовано 28 березня 2007. 
44. . Архів оригіналу за 25 травня 2007. Процитовано 28 березня 2007. 
45. O'Gallagher, J.J.; Simpson, J.A. (10 вересня 1965). Search for Trapped Electrons and a Magnetic Moment at Mars by Mariner IV. Science, New Series 149 (3689): 1233–1239. Bibcode:1965Sci...149.1233O. PMID 17747452. doi:10.1126/science.149.3689.1233. 
46. Smith, Edward J.; Davis, L.; Coleman, Paul; Jones, Douglas (10 вересня 1965). Magnetic Field Measurements Near Mars. Science, New Series 149 (3689): 1241–1242. Bibcode:1965Sci...149.1241S. PMID 17747454. doi:10.1126/science.149.3689.1241. 
47. Leighton, Robert B.; Murray, Bruce C.; Sharp, Robert P.; Allen, J. Denton; Sloan, Richard K. (6 серпня 1965). Mariner IV Photography of Mars: Initial Results. Science, New Series 149 (3684): 627–630. Bibcode:1965Sci...149..627L. PMID 17747569. doi:10.1126/science.149.3684.627. 
48. Kliore, Arvydas; Cain, Dan L.; Levy, Gerald S.; Eshleman, Von R.; Fjeldbo, Gunnar; Drake, Frank D. (10 вересня 1965). Occultation Experiment: Results of the First Direct Measurement of Mars's Atmosphere and Ionosphere. Science, New Series 149 (3689): 1243–1248. Bibcode:1965Sci...149.1243K. PMID 17747455. doi:10.1126/science.149.3689.1243. 
49. Salisbury, Frank B. (6 квітня 1962). Martian Biology. Science, New Series 136 (3510): 17–26. Bibcode:1962Sci...136...17S. PMID 17779780. doi:10.1126/science.136.3510.17. 
50. Kilston, Steven D.; Drummond, Robert R.; Sagan, Carl (1966). A Search for Life on Earth at Kilometer Resolution. Icarus 5 (1–6): 79–98. Bibcode:1966Icar....5...79K. doi:10.1016/0019-1035(66)90010-8. 
51. Bianciardi, Giorgio; Miller, Joseph D.; Straat, Patricia Ann; Levin, Gilbert V. (March 2012). . IJASS 13 (1): 14–26. Bibcode:2012IJASS..13...14B. doi:10.5139/IJASS.2012.13.1.14. Архів оригіналу за 15 квітня 2012. Процитовано 15 квітня 2012. 
52. Klotz, Irene (12 квітня 2012). . DiscoveryNews. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 16 квітня 2012. 
53. Matthews, Mildred S. (1 жовтня 1992). . University of Arizona Press. ISBN 978-0-8165-1257-7. Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 14 серпня 2012. 
54. Raeburn, P. (1998) «Uncovering the Secrets of the Red Planet Mars». National Geographic Society. Washington D.C. ISBN 0792273737.
55. Moore, Patrick; Hunt, Garry (1 січня 1997). . Chancellor Press. ISBN 978-0-7537-0014-3. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 14 серпня 2012. 
56. Anderson, Charlene (August 1990). . The Planetary Report. Архів оригіналу за 5 червня 2011. Процитовано 5 квітня 2012. 
57. December 4, 1996 — First successful Mars Rover — Sojourner — was launched [ 24 грудня 2013 у Wayback Machine.]. Todayinspacehistory.wordpress.com (2007-12-04). Retrieved on 2012-08-14.
58. . Архів оригіналу за 11 вересня 2006. Процитовано 27 серпня 2006. 
59. David, Leonard. . Архів оригіналу за 24 листопада 2006. Процитовано 1 квітня 2007. 
60. Mars Global Surveyor Operations Review Board. . Архів оригіналу за 26 жовтня 2011. Процитовано 15 лютого 2012. 
61. . Архів оригіналу за 24 жовтня 2007. Процитовано 16 жовтня 2017. 
62. . Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 23 жовтня 2016. 
63. . PhysOrg.com. 23 лютого 2007. Архів оригіналу за 25 лютого 2007. 
64. Malik, Tariq (18 лютого 2009). . Space.com. Архів оригіналу за 27 березня 2010. Процитовано 20 серпня 2015. 
65. . Архів оригіналу за 22 жовтня 2017. Процитовано 21 жовтня 2017. 
66. . 26 листопада 2011. Архів оригіналу за 20 травня 2017. Процитовано 26 листопада 2011. 
67. Associated Press (26 листопада 2011). NASA Launches Super-Size Rover to Mars: 'Go, Go!'. New York Times. Процитовано 26 листопада 2011. 
68. USGS (16 травня 2012). . USGS. Архів оригіналу за 28 липня 2012. Процитовано 28 травня 2012. 
69. . NASA. 27 березня 2012. Архів оригіналу за 7 травня 2017. Процитовано 31 березня 2012. 
70. Agle, D. C. (28 березня 2012). . NASA. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 31 березня 2012. 
71. . Space.com. 29 березня 2012. Архів оригіналу за 23 серпня 2016. Процитовано 30 березня 2012. 
72. . Nasa. Архів оригіналу за 19 червня 2009. Процитовано 20 вересня 2009. 
73. . NASA. Архів оригіналу за 26 лютого 2019. Процитовано 12 червня 2015. 
74. . International Business Times. 5 листопада 2013. Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 13 жовтня 2014. 
75. Bhatt, Abhinav (5 листопада 2013). . NDTV. Архів оригіналу за 20 жовтня 2014. Процитовано 13 жовтня 2014. 
76. Vij, Shivam (5 листопада 2013). . Christian Science Monitor. Архів оригіналу за 5 липня 2017. Процитовано 13 жовтня 2014. 
77. Robert Naeye (28 вересня 2004). . Sky & Telescope. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 21 жовтня 2017. 
78. . УНІАН. 23.11.2016. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 27.11.2016. 
79. NASA will send robot drill to Mars in 2016 [ 19 червня 2018 у Wayback Machine.], Washington Post, By Brian Vastag, Monday, August 20
80. Concepts and Approaches for Mars Exploration — LPI — USRA (2012) [ 11 серпня 2012 у Wayback Machine.]. Lpi.usra.edu. Retrieved on 2012-05-10.
81. . Mission Website. NASA's Jet Propulsion Laboratory. Архів оригіналу за 23 серпня 2012. Процитовано 7 грудня 2011. 
82. . Архів оригіналу за 15 червня 2015. Процитовано 12 червня 2015. 
83. . Архів оригіналу за 12 серпня 2015. Процитовано 20 серпня 2015. 
84. . Архів оригіналу за 13 червня 2015. Процитовано 12 червня 2015. 
85. Clark, Stephen (9 березня 2016). InSight Mars lander escapes cancellation, aims for 2018 launch. Spaceflight Now.  |accessdate= вимагає |url= (довідка)
86. . Agence France-Presse (Industry Week). 15 січня 2016. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 16 січня 2016. 
87. NASA Announces Mars 2020 Rover Payload to Explore the Red Planet as Never Before [ 1 квітня 2019 у Wayback Machine.]. July 31, 2014.
88. . The Times of India. 10 листопада 2014. Архів оригіналу за 7 липня 2017. Процитовано 23 березня 2017. 
89. UAE to explore Mars' atmosphere with probe named 'Hope' [ 9 травня 2015 у Wayback Machine.]. Adam Schreck, Excite News 0 May 2015.
90. Tharoor, Ishaan 2014/16/07. «U.A.E. plans Arab world's first mission to Mars» [ 14 березня 2016 у Wayback Machine.].
91. . Science. 17 лютого 2017. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 1 травня 2017. 
92. Harri, A. M.; Schmidt, W.; H., Guerrero; Vasquez, L. (2012). . Geophysical Research Abstracts 14 (EGU2012-8224). Bibcode:2012EGUGA..14.8224H. Архів оригіналу за 6 серпня 2020. Процитовано 18 лютого 2014. 
93. Day, Dwayne A. (28 листопада 2011). . The Space Review. Архів оригіналу за 19 квітня 2012. Процитовано 16 січня 2012. 
94. Planetary Science Decadal Survey Mission & Technology Studies [ 18 грудня 2017 у Wayback Machine.]. Sites.nationalacademies.org. Retrieved on 2012-05-10.
95. Oh, David Y. et al. (2009) Single Launch Architecture for Potential Mars Sample Return Mission Using Electric Propulsion. JPL/Caltech.
96. Jones, S.M. et al. Mars Sample Return at 6 Kilometers per Second: Practical, Low Cost, Low Risk, and Ready [ 31 травня 2012 у Wayback Machine.]. Ground Truth from Mars: Science Payoff from a Sample Return Mission, held April 21–23, 2008, in Albuquerque, New Mexico. LPI Contribution No. 1401, pp. 39–40.
97. Miyamoto, Hirdy (ред.). (PDF) MEPAG meeting 2015. Архів оригіналу за 30 серпня 2021. Процитовано 24 жовтня 2017. 
98. Decadal Survey Document Listing: White Papers [ 14 травня 2013 у Wayback Machine.] (NASA)
99. Balloons — NASA [ 12 серпня 2012 у Wayback Machine.]. Mars.jpl.nasa.gov. Retrieved on 2012-05-10.
100. Oliver Morton — '''MarsAir''' (January 2000) — Air & Space magazine [Архівовано 17 липня 2012 у Archive.is]. Airspacemag.com. Retrieved on 2012-08-14.
101. Lupisella, ML. «Human Mars Mission Contamination Issues.» [ 22 жовтня 2016 у Wayback Machine.] NASA.
102. Britt, Robert. . Space.com FAQ: Bush's New Space Vision. Архів оригіналу за 9 лютого 2006. Процитовано 13 червня 2006. 
103. . AFP. Архів оригіналу за 12 березня 2012. Процитовано 27 жовтня 2017. 
104. Mahoney, Erin. . NASA. Архів оригіналу за 12 жовтня 2015. Процитовано 12 жовтня 2015. 
105. . www.nasa.gov. NASA. 8 жовтня 2015. Архів оригіналу за 11 жовтня 2015. Процитовано 10 жовтня 2015. 
106. CNN, James Griffiths. . CNN. Архів оригіналу за 29 серпня 2016. Процитовано 29 серпня 2016. 
107. Slawson, Nicola; agencies (28 серпня 2016). . The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 28 серпня 2016. Процитовано 29 серпня 2016. 
108. "NASA looking into robo-bees to explore Mars from the air" [ 19 квітня 2018 у Wayback Machine.] New Atlas, April 3, 2018
109. . Marshome.org. Архів оригіналу за 1 березня 2012. Процитовано 20 вересня 2009. 
110. . 11 жовтня 2002. Архів оригіналу за 2 жовтня 2010. Процитовано 3 березня 2007. 
111. The «Mars Curse»: Why Have So Many Missions Failed? [ 4 травня 2009 у Wayback Machine.]. Universetoday.com (2008-03-22). Retrieved on 2012-08-14.
112. Knight, Matthew. . Science & Space. Архів оригіналу за 1 лютого 2020. Процитовано 27 березня 2007. 
113. Bothwell, William (23 жовтня 2008). Looking to Mars. Orangeville Citizen. Архів оригіналу за 3 липня 2012. Процитовано 29 жовтня 2008. 
114. «The Depths of Space: The Story of the Pioneer Planetary Probes (2004)» [ 13 березня 2007 у Wayback Machine.] from The National Academies Press [ 20 березня 2021 у Wayback Machine.]. URL accessed April 7, 2006.
115. «Uncovering the Secrets of Mars» [ 25 березня 2005 у Wayback Machine.] (first paragraph only). Time July 14, 1997 Vol. 150 No. 2. URL accessed April 7, 2006.
116. Matthews, John & Caitlin. «The Element Encyclopedia of Magical Creatures», Barnes & Noble Publishing, 2005. ISBN 0-7607-7885-X
117. Dinerman, Taylor (27 вересня 2004). . The space review. Архів оригіналу за 7 серпня 2019. Процитовано 27 березня 2007. 
118. Igor Lissov, with comments from Jim Oberg (19 вересня 1996). . Federation of American Scientists. Архів оригіналу за 11 листопада 2010. Процитовано 20 серпня 2012. 
119. . cnn.com. Архів оригіналу за 24 жовтня 2019. Процитовано 9 лютого 2017. 
120. (англ.). ЄКА. 14 марта 2016. Архів оригіналу за 21 лютого 2018. Процитовано 16 березня 2016. 
121. Модуль «Schiaparelli» розбився при здійсненні посадки на Марс. УНІАН. 21.10.2016. Процитовано 21.10.2016. ^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
122. Mars Exploration Program: Historical Log [ 13 листопада 2014 у Wayback Machine.]. Mars.jpl.nasa.gov. Retrieved on 2012-08-14.
123. . airbase.ru. Архів оригіналу за 15 серпня 2017. Процитовано 9 лютого 2017. 
124. NASA – NSSDCA – Spacecraft – Details. nasa.gov. Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 9 лютого 2017. 
125. Siddiqi, Asif A. (2002). . Deep Space Chronicle: A Chronology of Deep Space and Planetary Probes 1958–2000. Monographs in Aerospace History, No. 24. NASA History Office. с. 101–106. Архів оригіналу за 6 червня 2013. Процитовано 30 жовтня 2017. 
126. . solarviews.com. Архів оригіналу за 31 жовтня 2016. Процитовано 9 лютого 2017. 
127. . Архів оригіналу за 16 жовтня 2012. Процитовано 5 серпня 2012. 
128. . nasa.gov. Архів оригіналу за 4 квітня 2017. Процитовано 9 лютого 2017. 
129. . Архів оригіналу за 19 лютого 2013. Процитовано 4 листопада 2013. 
130. . Архів оригіналу за 9 грудня 2017. Процитовано 30 жовтня 2017. 
131. NASA, JPL,. . nasa.gov. Архів оригіналу за 10 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017. 
132. http://library.cqpress.com/cqpac/hsdcp03p-229-9844-633819^{[недоступне посилання з 01.11.2016]}
133. esa. . esa.int. Архів оригіналу за 29 січня 2017. Процитовано 9 лютого 2017. 
134. . Архів оригіналу за 25 грудня 2017. Процитовано 16 січня 2015. 
135. . typepad.com. Архів оригіналу за 12 листопада 2016. Процитовано 9 лютого 2017. 
136. Gibney, Elizabeth. . nature.com. doi:10.1038/nature.2014.15579. Архів оригіналу за 28 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017. 
137. . space.com. Архів оригіналу за 16 серпня 2016. Процитовано 9 лютого 2017. 
138. . nasa.gov. Архів оригіналу за 18 вересня 2016. Процитовано 9 лютого 2017. 
139. . nasa.gov. Архів оригіналу за 18 червня 2012. Процитовано 9 лютого 2017. 
140. . RIA Novosti. 24 листопада 2011. Архів оригіналу за 15 травня 2013. Процитовано 28 листопада 2011. «the last 'window of opportunity' for sending the probe to Mars [is closed]»  
141. Clark, Stephen. . Spaceflight Now. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 30 жовтня 2017. 
142. Hand, Eric (4 листопада 2011). . doi:10.1038/news.2011.630. Архів оригіналу за 25 червня 2017. Процитовано 9 лютого 2017 — через www.nature.com. 
143. . galspace.spb.ru. Архів оригіналу за 14 вересня 2016. Процитовано 9 лютого 2017. 
144. MSL Readings Could Improve Safety for Human Mars Missions - SpaceNews.com. spacenews.com. 10 серпня 2012. Процитовано 9 лютого 2017. 
145. . Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 30 жовтня 2017. 
146. . Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 5 листопада 2013. 
147. Reporter, IBTimes Staff. . ibtimes.co.in. Архів оригіналу за 4 березня 2020. Процитовано 9 лютого 2017. 
148. . isro.gov.in. Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 9 лютого 2017. 
149. . skyrocket.de. Архів оригіналу за 27 січня 2017. Процитовано 9 лютого 2017. 
150. . nationalgeographic.com. 20 вересня 2016. Архів оригіналу за 20 липня 2018. Процитовано 9 лютого 2017. 
151. . colorado.edu. Архів оригіналу за 28 квітня 2017. Процитовано 9 лютого 2017. 
152. esa. . esa.int. Архів оригіналу за 20 жовтня 2016. Процитовано 9 лютого 2017. 
153. . space.com. Архів оригіналу за 23 грудня 2016. Процитовано 9 лютого 2017. 
154. . esa.int. Архів оригіналу за 29 березня 2015. Процитовано 9 лютого 2017. 
155. . naukas.com. 14 вересня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2017. Процитовано 9 лютого 2017. 
156. Greicius, Tony (26 жовтня 2016). . nasa.gov. Архів оригіналу за 30 жовтня 2016. Процитовано 9 лютого 2017. 
157. . thespacereview.com. Архів оригіналу за 18 березня 2017. Процитовано 9 лютого 2017. 
158. Brown, Dwayne; DeWitt, Sarah (4 грудня 2012). . NASA. Архів оригіналу за 6 грудня 2012. Процитовано 5 грудня 2012. 
159. China says it plans to land rover on Mars in 2020^{[недоступне посилання з 01.09.2017]}. Shen Lu. CNN, 3 November 2015
160. China's 2020 Mars probe unveiled [ 28 червня 2017 у Wayback Machine.]. GB Times, 3 November 2015.
161. Mars MetNet Mission. Finnish Meteorological Institute. April 2012. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 1 травня 2012. 
162. . cbc.ca. Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017. 
163. . 14 лютого 2015. Архів оригіналу за 14 лютого 2015. Процитовано 9 лютого 2017. 
164. . The Times of India. 18 липня 2014. Архів оригіналу за 28 червня 2017. Процитовано 30 липня 2014. 
165. Srikanth, B.R. (22 вересня 2014). . The Asian Age. Архів оригіналу за 8 жовтня 2014. 
166. Christopher P. McKay; Carol R. Stoker, Brian J. Glass, Arwen I. Davé, Alfonso F. Davila, Jennifer L. Heldmann, Margarita M. Marinova, Alberto G. Fairen, Richard C. Quinn, Kris A. Zacny, Gale Paulsen, Peter H. Smith, Victor Parro, Dale T. Andersen, Michael H. Hecht, Denis Lacelle, and Wayne H. Pollard.; Glass; Davé; Davila; Heldmann; Marinova; Fairen; Quinn; Zacny; Paulsen; Smith; Parro; Andersen; Hecht; Lacelle; Pollard (April 5, 2013). . Astrobiology 13 (4): 334–353. Bibcode:2013AsBio..13..334M. PMID 23560417. doi:10.1089/ast.2012.0878. Архів оригіналу за 19 жовтня 2015. Процитовано 30 червня 2013. 
167. Lee, Pascal; Bicay, Michael; Colapre, Anthony; Elphic, Richard (March 17–21, 2014). (PDF) 45th Lunar and Planetary Science Conference (2014). Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 3 листопада 2017. 
168. Reyes, Tim (1 жовтня 2014). . Universe Today. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 5 жовтня 2014. 
169. griffincg.com. . Inspiration Mars. Архів оригіналу за 13 жовтня 2015. Процитовано 22 вересня 2013. 
170. JAXA、火星衛星「フォボス」探査…２２年に. The Yomiuri Shimbun (Japanese). 4 січня 2016. Архів оригіналу за 4 січня 2016. Процитовано 4 лютого 2016. 
171. Miyamoto, Hirdy (17 березня 2016). (PDF). NASA MEPAG. Архів оригіналу за 16 травня 2016. Процитовано 19 липня 2016. 
172. Stephen, Clark (3 березня 2015). . Space Flight Now. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 5 березня 2015. 
173. Barraclough, Simon; Ratcliffe, Andrew; Buchwald, Robert; Scheer, Heloise; Chapuy, Marc; Garland, Martin (16 червня 2014). (PDF) 11th International Planetary Probe Workshop. Airbus Defense and Space. Архів оригіналу за січень 29, 2016. Процитовано листопад 3, 2017. 
174. Koschny, Detlef; Svedhem, Håkan; Rebuffat, Denis (2 серпня 2014). . ESA. Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 22 грудня 2015. 
175. Rhian, Jason (13 травня 2015). . Spaceflight Insider. Архів оригіналу за 26 червня 2017. Процитовано 14 травня 2015. 
176. T. Satoh — MELOS — JAXA [ 2013-02-16 у Wayback Machine.] source [ 2012-04-13 у Wayback Machine.]
177. Anderson, D. et al. The Biological Oxidant and Life Detection (BOLD) Mission: An outline for a new mission to Mars [ 15 травня 2013 у Wayback Machine.]. (PDF) . Retrieved on 2012-08-14.
178. Wall, Mike (7 May 2012). . Space.com. Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 10 травня 2012. 
179. Korean Mars Mission Design Using KSLV-III [ 9 серпня 2018 у Wayback Machine.]. Young-Joo Song, Sung-Moon Yoo, Eun-Seo Park, Byung-Kyo Kim. January 2006.
180. Design Study of a Korean Mars Mission [ 7 листопада 2017 у Wayback Machine.]. International Journal of Aeronautical and Space Sciences Volume 5, Issue 2; 2004, pp.54–61; Publisher : The Korean Society for Aeronautical & Space Sciences; DOI : 10.5139/IJASS.2004.5.2.054
181. Советский грунт с Марса (рос.). www.novosti-kosmonavtiki.ru [ 26 листопада 2005 у Wayback Machine.]
182. C. Tarrieu, «Status of the Mars 96 Aerostat Development», Paper IAF-93-Q.3.399, 44th Congress of the International Astronautical Federation, 1993.
183. P.B. de Selding, «Planned French Balloon May Be Dropped», Space News, 17–23 April 1995, pp. 1, 20
184. . nasa.gov. Архів оригіналу за 10 січня 2017. Процитовано 9 лютого 2017.{"@context": "https://schema.org","@type": "NewsArticle","inLanguage": "uk-UA","articleSection": "Вікіпедія","mainEntityOfPage": { "@type": "WebPage", "@id": "https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/Дослідження_Марса.html"},"headline": "Дослідження Марса","alternativeHeadline": "Дослідження Марса","wordCount":"720","keywords":[],"image": {"@type": "ImageObject","url": "https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/template/images/fphotos/97.jpg","width": "1200","height": "675"},"dateCreated":"2023-10-20T22:41:37+00:00","datePublished":"2023-10-20T22:41:37+00:00","dateModified":"2023-10-20T22:41:37+00:00","description": "Дослідження Марса вивчення Марса космічними апаратами Зонди відправляються із Землі починаючи з 20 століття що призвело ","articleBody": "Doslidzhennya Marsa vivchennya Marsa kosmichnimi aparatami Zondi vidpravlyayutsya iz Zemli pochinayuchi z 20 stolittya sho prizvelo do znachnogo zbilshennya znan lyudstva shodo marsianskoyi sistemi persh za vse u rozuminni geologiyi j potencijnoyi pridatnosti do zhittya Marsohid Curiosity yakij zdijsniv posadku na Mars u 2012 Diyuchi misiyi na Marsi pochinayuchi z 2001 do suchasnosti Rik Misiyi2019 9 9 2018 10 10 2017 8 8 2016 8 8 2015 7 7 2014 7 7 2013 5 5 2012 5 5 2011 4 4 2010 5 5 2009 5 5 2008 6 6 2007 5 5 2006 6 6 2005 5 5 2004 5 5 2003 3 3 2002 2 2 2001 2 2 Aktivni kosmichni aparati na Marsi 1971 2000 Rik Kosmichnij aparat2000 1 1 1999 1 1 1998 1 1 1997 2 2 1990 1996 01989 1 1 1983 1988 01982 1 1 1981 1 1","author":[{"@type": "Organization","name": "www.wikidata.uk-ua.nina.az","url": "https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/Дослідження_Марса.html"}],"publisher": { "@type": "Organization", "name":"www.wikidata.uk-ua.nina.az", "logo": { "@type": "ImageObject","url": "https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/template/images/logo.svg","width": 200,"height": 45 }}}

Дата публікації: Жовтень 20, 2023, 22:41 pm