SpaceX

SpaceX (англ. Space Exploration Technologies Corporation (SpaceX)) — американське аерокосмічне приватне підприємство, що займається будівництвом космічного транспорту, наданням космічних транспортних та комунікаційних послуг. SpaceX є виробником ряду ракет-носіїв, зокрема, сімейства Falcon та двигунів для них, а також космічних кораблів Dragon (у вантажному та пілотованому варіантах). Крім цього компанія розвиває мережу супутників Starlink, за допомогою яких надає послуги швидкого широкосмугового доступу до Всесвітньої мережі. Офіс розташовано в Готорні в Каліфорнії. Компанію створено Ілоном Маском в 2002 році з метою здешевлення виведення вантажів та людей на орбіту та колонізації Марсу в майбутньому.

SpaceX

Тип	аерокосмічне підприємство і постачальник послуг запуску^d
Форма власності	Delaware corporation^d
Галузь	аерокосмічне підприємство і Космічна промисловість
Засновано	14 березня 2002
Засновник(и)	Ілон Маск
Штаб-квартира	Готорн
Продукція	Autonomous spaceport drone ship Draco SpaceX Dragon Falcon Kestrel^d Merlin Octagrabber^d Raptor Starhopper^d SuperDraco
Власник(и)	Ілон Маск
Співробітники	▲12 000 осіб (квітень 2022)
spacex.com​(англ.)
SpaceX у Вікісховищі

Серед основних досягнень SpaceX: перша приватна ракета на рідкому паливі, що вийшла на орбіту Землі (Falcon 1, 2008), першість серед приватних компаній в доставлені на орбіту та приземлені космічного корабля (Dragon в 2010), першість серед приватних компаній, що відправили корабель до МКС (Dragon, 2012), першість в вертикальному зльоті і посадці орбітальної ракети-носія (Falcon 9 в 2015), першість в кількаразовому використанні орбітальної ракети-носія (Falcon 9 в 2017), перша доставка астронавтів до МКС приватною компанією (SpaceX Crew Dragon Demo-2, 2020). SpaceX запустила та використала для повторного запуску Falcon 9 вже понад сотню разів.

Наразі SpaceX займається розробкою надважкої ракети Зореліт, у якої багаторазовим буде не лише нижній ступінь, а і верхній. У вересні 2018 року SpaceX представила першого пасажира для Starship, що полетить з туристичною місією навколо Місяця — DearMoon. Ним став японський мільярдер Юсаку Маедзава, політ повинен відбутися у 2023 році.

Підрозділ SpaceX «Starlink» займається виготовленням і запуском супутників зв'язку, що утворюють єдину мережу. Ця мережа робить високошвидкісний інтернет доступним навіть у віддалених від наземних комунікацій місцях. Станом на травень 2022 року SpaceX вже вивели на низьку навколоземну орбіту понад 2400 супутників «Starlink». Таким чином, це вже найбільше сузір'я супутників в історії. За планами компанії його розмір має вирости до кільканадцяти тисяч у найближчі роки.

Історія

2001—2004: Заснування

2001 року Ілон Маск задумав проєкт «Mars Oasis» з посадки мініатюрної експериментальної теплиці та вирощування рослин на Марсі. Він оголосив, що це «найдальшим місцем, куди добралось життя» у спробі повернути суспільний інтерес до дослідження космосу та збільшити бюджет NASA. Маск намагався купити дешеві ракети в Російській Федерації, але повернувся з порожніми руками, не змігши знайти ракети за доступною ціною. Під час польоту додому Маск зрозумів, що сам може створити компанію, яка б створювала потрібні йому ракети за доступною ціною. Застосовуючи вертикальну інтеграцію, використовуючи дешеві комерційні готові компоненти, коли це можливо, та приймаючи модульний підхід сучасного програмного забезпечення, Маск вважав, що SpaceX може значно знизити ціну запуску.

На початку 2002 Маск почав шукати співробітників для своєї нової космічної компанії, яка незабаром отримає назву SpaceX. Маск звернувся до інженера-ракетника Тома Мюллера (пізніше технічного директора SpaceX із двигунів) і запросив його стати його бізнес-партнером. Мюллер погодився працювати на Маска, і таким чином народився SpaceX. Штаб-квартира SpaceX була спочатку на складі в Ель-Сегундо, Каліфорнія. До листопада 2005 року в компанії було 160 співробітників. Маск особисто провів інтерв'ю та схвалив усіх перших співробітників SpaceX, а в одному випадку навіть переконав Ларрі Пейджа перевести співробітницю Google з Сан-Франциско до Лос-Анджелесу, щоб її чоловік, потенційний працівник SpaceX, зміг працювати на компанію.

Маск заявив, що однією з його цілей разом SpaceX є зниження вартості та підвищення надійності доступу до космосу, в кінцевому підсумку в десять разів.

2005—2009: Falcon 1 та перший орбітальний запуск

SpaceX розробила свою першу орбітальну ракету-носій Falcon 1 за приватні кошти. Falcon 1 був одноразовою двоступеневою ракетою-носієм легкого класу. Загальна вартість розробки Falcon 1 становила приблизно від 90 до 100 мільйонів доларів США.

У 2005 році SpaceX оголосила про плани впровадити комерційну космічну програму пілотованого корабля до кінця десятиліття, ця програма пізніше стане космічним кораблем Dragon. У 2006 році NASA оголосило, що компанія була однією з двох, вибраних для забезпечення демонстраційних контрактів на поповнення екіпажу та вантажу на МКС за програмою COTS.

Перші два запуски Falcon 1 придбало Міністерством оборони США в рамках програми, яка оцінює нові американські ракети-носії, придатні для використання Агентство передових оборонних дослідницьких проєктів США. Перші три запуски ракети в період з 2006 по 2008 роки закінчилися невдачами. Це майже поклало край компанії, оскільки Маск планував і фінансував для покриття витрат кошти якраз на три запуски; Тесла (значення), SolarCity та особисто Маск були майже банкротами одночасно. Ця ситуація болюче впливала на психічний та фізичний стан Ілона Маска.

Однак ситуація почала покращуватись, коли 28 вересня 2008 року було здійснено перший успішний запуск з четвертої спроби. Маск розділив свої 30 мільйонів доларів, що залишилися, між SpaceX і Tesla, і NASA уклало перший контракт на Commercial Resupply Services (CRS) із SpaceX в грудні, тим самим фінансово врятувавши компанію. Виходячи з цих факторів і подальших ділових операцій, які вони зробили можливими, Falcon 1 незабаром був знятий з експлуатації, після другого успішного і п'ятого запуску в липні 2009 року; це дозволило SpaceX зосередити ресурси компанії на розробці більшої орбітальної ракети Falcon 9. У цей час Гвінн Шотвелл була підвищена до президента компанії за її роль в успішних переговорах про контракт CRS з NASA.

У січні 2005 року викупила 10 % частку британської компанії Surrey Satellite Technology Ltd, розробника космічних апаратів.

Кількість співробітників зростала від 160 у листопаді 2005 року до понад 500 в липні 2008-го. Малий штат співробітників порівняно з іншими організаціями, що запускають ракети-носії подібного класу, пов'язаний з прагненням максимально здешевити запуски.

2010—2012: Falcon 9, Dragon, і контракти NASA

Відео першого запуску Falcon 9

Капсула Dragon після приводнення в океані, грудень 2010, завершення першої операційної місії Dragon COTS-1

Спочатку SpaceX планувала після своєї легкої ракети-носія Falcon 1 працювати ракетою середнього класу, Falcon 5. Натомість у 2005 році SpaceX вирішила продовжити розробку Falcon 9, багаторазового підйомника важчого класу. Розробку Falcon 9 прискорило NASA, яке зобов'язалося придбати кілька комерційних польотів, якщо будуть продемонстровані конкретні можливості. Початок був покладений від програмою Commercial Orbital Transportation Services (COTS) у 2006 році. Загальна сума контракту склала 278 мільйонів доларів США на фінансування розробки космічного корабля Dragon, ракети-носія Falcon 9, і демонстраційних запусків Falcon 9 з Dragon. У рамках цього контракту Falcon 9 був запущений вперше в червні 2010 року з тестовим Dragon Spacecraft Unit, макетом космічного корабля Dragon.

Перший робочий космічний корабель Dragon у вантажному варіанті запущений у грудні 2010 року на борту COTS Demo Flight 1, другого польоту Falcon 9, і успішно повернувся на Землю після двох обертів, виконавши всі цілі своєї місії. До грудня 2010 року виробнича лінія SpaceX виробляла один Falcon 9 і один Dragon кожні три місяці.

У квітні 2011 року, як частину своєї програми розвитку комерційних екіпажів (англ. Commercial Crew Development, CCDev), NASA уклало контракт на 75 мільйонів доларів США з SpaceX на розробку інтегрованої системи евакуації для Dragon під час підготовки до сертифікації корабля як транспортного засобу для екіпажу МКС. У серпні 2012 року NASA уклало SpaceX твердий контракт на розробку детального проєкту всієї системи транспортування екіпажу. Цей контракт включає численні основні технічні та сертифікаційні етапи, льотні випробування без екіпажу, льотні випробування з екіпажем та шість операційних завдань після сертифікації системи.

На початку 2012 року приблизно дві третини акцій SpaceX належали Маску, а його 70 мільйонів акцій тоді оцінювалися в 875 мільйонів доларів США. Вся SpaceX оцінювалась в 1,3 мільярда доларів США. У травні 2012 року з запуском Dragon C2+ Dragon став першим комерційним космічним кораблем, який доставив вантаж до МКС. Після польоту оцінка приватного капіталу компанії майже подвоїлася до 2,4 мільярда доларів США або ж 20 доларів США за акцію. До того часу SpaceX працювала із загальним фінансуванням приблизно в 1 мільярд доларів за перше десятиліття роботи. З них приватний капітал забезпечив приблизно 200 мільйонів доларів, при цьому Маск інвестував приблизно 100 мільйонів власних доларів, інші інвестори вклали приблизно стільки ж.

Активна програма SpaceX з повторного використання ракет-носіїв почалася наприкінці 2012 року з тестування маловисотних та низькошвидкісних аспектів технології приземлення (проєкт Grasshopper). Прототипи Falcon 9 виконували вертикальні зльоти і посадки. Наприкінці 2013 року розпочалися високошвидкісні висотні випробування технології повернення в атмосферу розгінних блоків.

2013—2015: Комерційні запуски і швидкий ріст

Запуск Falcon 9 з вантажем ORBCOMM OG2-M1, липень 2014

Співробітники SpaceX з Dragon capsule в штабквартирі SpaceX в Готорн (Каліфорнія), лютий 2015

SpaceX запустила першу комерційну місію для приватного замовника у 2013 році. У 2014 році SpaceX виграла дев'ять контрактів з 20, за які йшла відкрита конкуренція в усьому світі. Того ж року Arianespace попросила європейські уряди надати додаткові субсидії, щоб протистояти конкуренції з боку SpaceX. Починаючи з 2014 року, можливості та ціни SpaceX також почали впливати на ринок запусків військового вантажу США, на якому протягом майже десятиліття домінував великий американський постачальник запусків ULA (ULA). Монополія дозволила цьому американському монополісту збільшити ціну за запуск до понад $400 мільйонів на багато років, в той час як SpaceX запропонував ціну в 5 разів нижчу.

У січні 2015 року SpaceX залучила 1 мільярд доларів США від Google і Відданість в обмін на 8,33 % акцій компанії, що означало оцінку компанії приблизно в $12 мільярдів. Того ж місяця SpaceX оголосила про початок розробки нового супутникового сузір'я під назвою Starlink, щоб забезпечити глобальний широкосмуговий Інтернет. У червні наступного року компанія звернулася до федерального уряду з проханням надати дозвіл на початок випробувань проєкту.

Однак шлях до успіху не був легкий. Перша серйозна невдача Falcon 9 сталася наприкінці червня 2015 року, коли під час сьомої місії поповнення МКС CRS-7 ракета-носій вибухнула через дві хвилини після старту. Проблема була пов'язана з невдалою сталевою стійкою довжиною 2 фути, яка утримувала посудину високого тиску з гелієм. Через прискорення стійка відвалилася, це дозволило гелію втекти в паливний бак низького тиску, що спричинило аварію.

А на початку вересня 2016 року Falcon 9 вибухнув під час тестового підпалу двигунів. Корисне навантаження, супутник зв'язку Amos-6 вартістю 200 мільйонів доларів США, було знищено. Вибух був викликаний тим, що рідкий кисень, який використовується як окиснювач, став настільки холодним, що затвердів і підпалив вуглецеві композитні ємності з гелієм. Компанія перервала запуски на чотири місяці, аж поки не стало достеменно зрозуміло, що пішло не так. SpaceX повернувся до польотів в січні 2017 року.

2016—2019: Багаторазові ракети і завоювання ринку

Фото з довгою витримкою запуску (зліва) та приземлення під час запуску Falcon 9 flight 20, перше успішне повернення і вертикальна посадка орбітальної ракети-носія.

SpaceX вперше здійснила успішну посадку та відновила першу ступінь ракети-носія у грудні 2015 року під час запуску Falcon 9 Flight 20. У квітні 2016 року компанія здійснила першу успішну посадку на автономний безпілотний корабель-космопорт (ASDS) Of Course I Still Love You в Атлантичному океані. У жовтні 2016 року, після успішного приземлення, SpaceX повідомила, що пропонує своїм клієнтам знижку в розмірі 10 %, якщо вони вирішать запустити свій корисний вантаж з допомогою Falcon 9 з відновленою першою ступеню.

30 березня 2017 року SpaceX використала повернутий Falcon 9 для виведення супутника SES-10. Це стало першим повторним запуском орбітальної ракети-носія, що несе корисний вантаж, знов у космос. Після успішного запуску перша ступінь знову була приземлена та відновлена, отже це стало також першою посадкою повторно використаної ракети орбітального класу.

Станом на 2017 рік у SpaceX працювало близько 6000 співробітників, компанія мала контракти на 70 запусків загальною вартістю $10 млрд, серед її клієнтів — NASA, Міністерство оборони США, приватні компанії та уряди різних країн. Починаючи з 2017 компанія SpaceX займає більш-менш стабільну частку всесвітнього ринку комерційних запусків корисних вантажів на орбіту, приблизно 15-20 %.

Після 2019: Starship, Starlink та пілотовані польоти

11 січня 2019 року SpaceX оголосила, що 10 % своєї робочої сили направить, на проєкти Зореліт і Starlink. Будівництво перших прототипів і випробування Starship розпочалося на початку 2019 року у Флориді та Техасі. Пізніше того ж року все будівництво та випробування Starship були перенесені на новий стартовий майданчик SpaceX на півдні Техасу. У травні 2019 року SpaceX також запустила першу велику партію з 60 супутників Starlink, розпочавши розгортання того, що наступного року стане найбільшим комерційним сузір'ям супутників у світі.

SpaceX залучила капітал у розмірі 1,33 мільярда доларів США протягом трьох раундів фінансування у 2019 році. До травня 2019 року оцінка SpaceX зросла до 33,3 мільярда доларів США і досягла 36 мільярдів доларів США до березня 2020 року.

30 травня 2020 року SpaceX успішно вивела на орбіту двох астронавтів NASA на космічному кораблі Crew Dragon в рамках місії SpaceX DM-2, зробивши SpaceX першою приватною компанією, яка відправила астронавтів на МКС. Це був перший за 9 років запуск екіпажу з американської землі [75][76]. Місія була запущена зі стартового комплексу 39A космічного центру Кеннеді (LC-39A) Космічного центру імені Кеннеді у Флориді [77]. Після цього NASA надала дозвіл на повторне використання космічної капсули Crew Dragon для доставки людей у космос. Згодом польоти на кораблях SpaceX стали буденністю. На кінець 2021 компанія успішно запустила вже 5 пілотованих місій на кораблях Dragon 2 у пілотованій версії Crew Dragon. Окрім доставки астронавтів на МКС було також здійснено благодійну місію SpaceX Inspiration4. В ній, одним із чотирьох учасників польоту був мільярдер, глава американської компанії Shift4 Payments 38-річний Джаред Айзекман. До складу екіпажу ввійшли лікар Дитячого лікувально-дослідного госпіталю St. Jude Children's Research Hospital Гейлі Арсено, колишня кандидатка в астронавти NASA Сіан Проктор і інженер компанії Lockheed Martin Кристофер Семброскі.

7 червня 2020 року стало відомо, що Ілон Маск у корпоративній розсилці заявив: головним пріоритетом SpaceX є створення космічного корабля Зореліт для польотів на Місяць і Марс. Бізнесмен закликав працівників компанії не спочивати на лаврах після успішної місії Crew Dragon.

Станом на березень 2021 року було зроблено кілька тестових запуски корабля Starship (SN8, SN9 та SN10). Три з них на висоту 10-12 км. Перші два такі запуски пройшли вдало, проте під час посадки кораблі вибухали. Останній раз 3 березня 2021 року Starship SN10 хоч і приземлився вдало, але вибухнув через 2 хв після посадки.

22 травня 2023 року, до МКС прибула ракета SpaceX з космічними туристами на борту. Згідно повідомлення NASA, астронавти приватної місії «Axiom Mission 2» Пеггі Уітсон, Джон Шоффнер, Алі аль-Карні та Райяна Барнауї прибули до МКС о 09:12 за східним часом. Приватна місія Ax-2 пробуде там тиждень.

Підсумки

У квітні 2021 року SpaceX виконала свій 100-й запуск. На кінець 2021 року SpaceX успішно приземлила вже 94 бустерів. Серед них були вже два бустери, які були використані 10 разів.

Протягом 2022 року, згідно повідомлення компанії CNBC, програма Falcon дозволила SpaceX здійснити понад 60 пусків багаторазових ракет.

Капіталізація компанії

Згідно повідомлення компанії CNBC, в кінці 2022 року, SpaceX вдалося залучити $750 млн інвестицій, що підняло величину капіталізації компанії до $137 млрд. Протягом року SpaceX також вдалося залучити $2 млрд капіталу, і станом на травень 2022 року капіталізація бізнесу компанії оцінювалася в $127 млрд. Поточний раунд інвестицій на загальну суму $750 млн має очолити компанія Andreessen Horowitz. Серед перших інвесторів SpaceX були Founders Fund, Sequoia, Gigafund та багато інших.

Угоди

У січні 2016 року згідно повідомлення NASA, SpaceX виграла контракт на доставку вантажів до МКС по другій фазі програми Commercial Resupply Services, яка розрахована на 2019—2024 роки.

У вересні 2021 року, компанія разом з Blue Origin та трьома іншими приватними компаніями отримала від NASA $146 млн на розробку проєктів місячних посадкових модулів.

1 вересня 2023 року, за повідомленням інформаційного агентства Bloomberg, компанія SpaceX уклала свій перший контракт з Космічними силами США на надання супутникового зв’язку військовим за допомогою системи Starshield. Система буде заснована на базі Starlink, але матиме додаткові можливості для захисту національної безпеки США. Угода між SpaceX та Космічними силами США розрахована на рік, максимальні витрати за контрактом — $70 млн.

Продукція компанії

Зліва направо: Falcon 1, Falcon 9 v1.0, три варіанти Falcon 9 v1.1, три варіанти Falcon 9 v1.2 (Full thrust), два варіанти Falcon 9 v1.2, і Falcon Heavy.

Ракети-носії

Станом на 2022 рік SpaceX розробила три ракети-носії, дві з яких продовжують серійно виготовлятись та запускати вантажі у космос. Першою ракетою компанії була Falcon 1, яка зробила свій перший успішний політ 28 вересня 2008 року. Це була ракета-носій легкого класу, виробництво якої було припинено вже в 2009 році. Другою стала ракета-носій середнього класу Falcon 9, яка успішно вийшла на заплановану орбіту уже при першому запуску 4 червня 2010. Наступною закінченою розробкою стала Falcon Heavy — ракета-носій важкого класу, перший політ якої відбувся в 2018 році. В 2022 році компанія продовжує активно розробляти та випробовувати ракету надважкого класу — Зореліт.

Falcon 1

Перший запуск ракети Falcon 1 планувався на авіабазі Ванденберг. Запуск носія був перенесений з VAFB через затримки і, в кінцевому підсумку, 24 березня 2006 року стартував з атолу Кваджалейн, що на Маршалових островах. Для Випробувального центру імені Рейгана, з якого відбувся пуск, це була перша спроба виведення ракетою на орбіту вантажу з цього майданчика.

Falcon 1 був невеликим, частково багаторазовим носієм, здатним виводити кілька сотень кілограмів на низьку навколоземну орбіту. Він також функціонував як стенд для розробки концепцій і компонентів для більшої ракети-носія Falcon 9.

Falcon 1 здійснив свій перший успішний комерційний політ з виведення корисного вантажу на орбіту 13 липня 2009. Це був п'ятий і останній запуск Falcon 1. З п'яти пусків між 2006 і 2009 роками лише 2 були успішними. Falcon 1 став першою приватною рідкопаливною ракетою-носієм, що досягла орбіти.

Falcon 9

тестовий політ Falcon 9

8 вересня 2005 року SpaceX оголосила про розробку Falcon 9 — ракети, що має дев'ять двигунів Merlin на першому ступені конкурує з ракетами Дельта IV і Atlas V. Обидві ступені були розроблені для повторного використання. Falcon 9 — це ракета-носій середнього класу, яка може, в залежності від конфігурації, вивести на низьку опорну орбіту від 10 450 до 22 800 кг.

Перший носій Falcon 9 був зібраний на мисі Канаверал 30 грудня 2008. Перший політ кілька разів відкладався і відбувся 4 червня 2010, о 2:50 вечора EST Falcon 9 успішно досяг орбіти. А вже третій старт Falcon 9 22 травня 2010 року COTS Demo Flight 2 успішно вивів вантажний космічний корабель Dragon на орбіту, після чого він стикувався з МКС. Це була перша доставка вантажу на станцію приватною фірмою.

22 грудня 2015 року перший ступінь ракети-носія Falcon 9 Full Thrust, яка вивела на орбіту 11 супутників Orbcomm OG2, успішно здійснив посадку на спеціальний майданчик на мисі Канаверал. Це був перший в історії космонавтики запуск ракети-носія, яка вивела на орбіту корисне навантаження та здійснила м'яку посадку на землю.

Falcon 9 розвинулась в сімейство носіїв різних модифікацій і потужностей:

• Falcon 9 v1.1. Версія розроблялась протягом 2011—2013 років, перший політ відбувся у вересні 2013 року,, а останній — в лютому 2016.. Falcon 9 v1.1 була на 60 % важчим носієм, із збільшеною, відповідно, на 60 % тягою за рахунок заміни двигунів Merlin 1C на більш потужні Merlin 1D.
• Falcon 9 Full Thrust, також відомий як Falcon 9 v1.2, — третя версія SpaceX Falcon 9 орбітального ракети-носія. Це суттєво оновлена версія ракети-носія Falcon 9 v1.1, яка здійснила останній політ у січні 2016 року. Проєктувалась у 2014—2015. У грудні 2015 версія Falcon 9 Full Thrust здійснила перший запуск на орбіту з вертикальним приземленням першого багаторазового ступеня. Були вдосконалені двигуни першого і другого ступеня, збільшений паливний бак другого ступеня і паливне ущільнення, носій здатен виводити корисне навантаження на геостаціонарну орбіту і здійснювати приземлення для повторного використання.
• Falcon 9 Block 5 — фінальна модифікація ракети Falcon 9. В новій модифікації збільшена тяга на всіх двигунах, вдосконалені посадкові стійки, покращено багаторазовий перший ступінь. Після першого польоту в травні 2018 року, станом на травень 2022, Falcon 9 Block 5 здійснив понад 90 успішних виведень на орбіту.
• Falcon 9 — у межах місії Transporter-8, 12 червня 2023 року, SpaceX 200-й раз здійснила посадку ступені орбітальної ракети.

Falcon Heavy

Falcon Heavy — ракета-носій важкого класу, що була вперше запущена в лютому 2018 року. Під час першого запуску ракета вивела на ГЦО автомобіль Tesla Roadster Ілона Маска. Falcon Heavy була заявлена найпотужнішою діючою ракетою у світі на момент свого запуску, з можливістю виводити на НОО понад 63 тони корисного вантажу. Станом на квітень 2022 ракета здійснила 3 запуски, однак жодного разу не використовувалась для виводу вантажів понад 10 тон.

28 липня 2023 року, об 11:04 p.m. ET, зі стартового комплексу 39A (LC-39A) Космічного центру імені Кеннеді у штаті Флориді (США) було здійснено запуск ракети-носія Falcon Heavy, яка вивела на геосинхронну перехідну орбіту найбільший комерційний супутник Jupiter 3. Приблизно через 3,5 години після старту супутник Jupiter 3 був розгорнутий на навколоземній орбіті. Це вже третій запуск ракети Falcon Heavy у 2023 році та 51-а космічна місія компанії SpaceX з початку цього року. Зліт і посадка важких бічних прискорювачів Falcon Heavy, які раніше підтримували USSF-44 і USSF-67, відбулися в штатному режимі. Супутник Jupiter 3, який належить компанії EchoStar, має вагу понад 9 тонн і розміром приблизно з автобус. Він забезпечить бездротове підключення до інтернету в Північній і Південній Америці.

Скасовані та закриті проєкти

За свою історію SpaceX мала також ряд скасованих, нереалізованих і закритих проєктів. До таких можна віднести, наприклад, проєкт-демонстратор Grasshopper. Це літальний стенд, збудований з метою розробки і тестування технологій, необхідних компанії. В цьому проєкті компанія відпрацьовувала технологію ретрореактивної м'якої посадки ракети-носія. Запуски на висоту до кілька сотень метрів тривали в 2012—2013 році. Серед скасованих проєктів можна відзначити Falcon 5, проміжної ракети між легкою Falcon 1 та середньо-важкою Falcon 9.

Ракетні двигуни

Ракетний двигун Merlin 1D проходить вогневі випробування в ракетному центрі розробки і тестування SpaceX в Макгрегорі, штат Техас.

З моменту заснування SpaceX у 2002 році, ця компанія розробила кілька ракетних двигунів — Merlin, Kestrel та Raptor для використання в ракетах-носіях, Draco для реактивної системи керуання космічних кораблів серії Dragon і SuperDraco для можливості екстреного переривання запуску в кораблі Crew Dragon.

Merlin — це сімейство ракетних двигунів, які використовують рідкий кисень (LOX) і паливо RP-1 в циклі живлення газогенератора. Merlin вперше використовувався для як двигун першої ступені Falcon 1, а тепер використовується на обох ступенях Falcon 9 і Falcon Heavy.

Kestrel — це LOX/RP-1 ракетний двигун з витісною схемою подачі пального, що використовувався як основний двигун на другій ступені ракети Falcon 1 rocket's. Він побудований за такою ж архітектурою, що і двигун Merlin, але не має турбо-наддуву, а пальне в ньому подається просто під тиском. Сопло Kestrel виконане з високоміцного сплаву ніобію.

Draco та SuperDraco — це гіперголічні рідинні ракетні двигуни, що використовують метилгідразинове як паливо та азотний тетраоксид як окисник. Підрулювачі Draco можуть генерувати 400 N (90 lb_f) тяги, вони використовуються в реактивній системі керування космічних кораблів Dragon і Dragon 2. SuperDraco набагато більш потужним, він розвиває тягу до 73 kN (16,000 lb_f). Вісім двигунів SuperDraco дали можливість зреалізувати систему порятнку при запуску для пілотованого корабля Dragon 2 у випадку сценарію аборту.

Raptor — це нова сім'я рідиннокисневих рідиннометанових ракетних двигунів повного закритого циклу, створені для роботи на першій і другій ступені системи Зореліт. Перші вогневі випробування пройшли в другій половині 2016 року. 3 квітня 2019 року SpaceX провела статичні вогневі випробовування цих двигунів в Техасі на своєму Starhopper — спеціальному тестовому носії для низьковисотних випробовувань. В цьому ж році, Raptor підняв Starhopper до висоти 20 m (66 ft). Тестові запуски Starship з двигунами Raptor відбулись почались в 2020 і станом на 2022 рік, досі тривають.

Зореліт

Starship — це система космічного запуску багаторазового використання, що належить до надважких ракет-носіїв, яка станом на 2022 розробляється американською компанією SpaceX. До системи входить багаторазова перша ступінь Super Heavy, а також багаторазова друга ступінь яка є водночас гігантським космічним кораблем. Назву Starship вживають, як на позначення системи в цілому, так і для лише другої ступені. Заявлена вантажопідйомність Starship — від 100 до 150 тон, залежно від конфігурації, що робить цю ракету однією з найпотужніших в історії людства.

Вперше Ілон Макс оголосив про розробку гігантської космічної транспортної системи в вересні 2016 року після вогневого випробування нового двигуна Raptor для цієї системи.

10 грудня 2020 року SpaceX почала масштабні льотні випробування прототипу корабля Starship із зразка з номером SN8. Запуск та підйом на 12,5 кілометрів і точне управління закрилками ракети до точки посадки пройшли вдало, але через замалий тиск палива один з трьох двигунів не працював, тому швидкість приземлення була завеликою, внаслідок чого прототип космічного корабля вдарився об майданчик для посадок і вибухнув.

Станом на травень 2021 року було зроблено кілька тестових запусків корабля Starship (SN8, SN9, SN10, SN15) на висоту 10-12 км. Перші два такі запуски пройшли вдало, проте під час посадки кораблі вибухали, а Starship SN10 хоч і приземлився вдало, але через 2 хвилини після посадки вибухнув. Запуск SN15 в травні 2021 року закінчився повним успіхом: ракета піднялась на висоту понад 10 км і м'ягко приземлилась. Після огляду було повідомлено про можливість повторного запуску.

Космічний корабель Dragon

Космічний апарат Dragon

Компанія SpaceX розробила перший приватний транспортний космічний корабель Dragon в вантажному та пілотованому варіанті. Він був розроблений на замовлення NASA в рамках програми Commercial Orbital Transportation Services (COTS) і призначений для доставки та повернення корисного вантажу і людей на МКС. Виводиться в космос ракетою-носієм Falcon 9. SpaceX використовує зараз вже друге покоління цих кораблів.

Dragon

Корабель — конусна балістична капсула, здатна вміщувати 7 осіб, або екіпаж і вантажі, для діставки на низьку навколоземну орбіту і повернення на Землю. Носовий конус транспортного корабля має відкидну кришку, через яку можна відкрити стандартний шлюз після приєднання до американського сегменту МКС.

Перший політ демонстраційного макета корабля «Dragon» відбувся 4 червня 2010 зі стартового комплексу № 40 на мисі Канаверал під час першого польоту Falcon 9. Хоча макету «Dragon» не вистачало авіоніки, теплозахисного екрану, а також інших ключових елементів космічного апарату, «Dragon» був запущений 8 грудня 2010, а в другому запуску Falcon 9, він вже штатно повернувся на Землю після двох обертів навколо Землі.

Під час четвертого польоту, здійсненого 8 жовтня 2012 космічний корабель Falcon 9 вперше вивів на потрібну орбіту корабель «Dragon», який через кілька днів доставив вантаж на МКС.

8 квітня 2016 року, під час 10-го запуску космічного корабля Dragon в рамках місії CRS-8 було здійснено успішну посадку першого ступеню ракети-носія на плавучу платформу ASDS «Of Course I Still Love You» в Атлантичному океані. Всього SpaceX побудувала 14 таких кораблів і здійснила 23 запуски, один з яких невдало. Останній запуск корабля першого покоління відбувся 7 березня 2020 року.

Dragon 2

Dragon 2 — друге покоління кораблів, які вже існують пілотованій версії, теж були розроблені на замовленням NASA у рамках Commercial Crew Development, призначені для доставки людей на МКС і повернення їх на Землю. Ця пасажирська версія космічного корабля була презентована 30 травня 2014 Ілоном Маском. Перший пілотований політ відбувся в травні 2020 року успішно, в грудні цього ж року полетіла вантажна версія для доставки корисного вантажу на МКС.

Версія Dragon XL була презентована компанією для подорожей до Lunar Gateway. Вона була розроблена за програмою Gateway Logistics Services від NASA. Цей корабель буде виводитись вже потужнішою ракетою Falcon Heavy і зможе доставити 5 тон корисного вантажу на станцію Gateway. Dragon XL зможе провести пристикованим до станції 6 місяців.

NASA планувало відправити екіпаж до МКС 15 серпня 2023 року. Однак SpaceX оголосила, що старт переноситься на 23 серпня. Раніше було ухвалено рішення про перенесення запуску на 17 серпня. Причиною зміщення графіка є те, що в липні 2023 року SpaceX відправила в космос надважку ракету Falcon Heavy не з першої спроби. Річ у тім, що Falcon Heavy використовувала той самий стартовий майданчик, що й Falcon 9 із космічним кораблем Dragon Endurance, тому фахівцям потрібно більше часу на підготовку.

Автономні безпілотні кораблі-космопорти

An Автономний безпілотний корабель-космопорт готується прийняти Falcon 9 Flight 17, що виконував місію CRS-6.

Станом на 2022 SpaceX рутинно повертає перші ступені ракет-носіїв Falcon 9 і Falcon Heavy після орбітальних запусків. Ракета виконує політ і приземляється на заздалегідь визначене місце приземлення, використовуючи тільки власну реактивну тягу. Коли запаси палива не дозволяють повернутися до місця запуску, ракети повертаються на плавучу посадкову платформу в океані, які і носять назву автономних космопортних дронів. Станом на 2022 рік SpaceX побудувала три таких платформи, на рахунку кожної вже десятки успішних посадок.

В планах компанії — також презентувати плавучі космопорти для запуску ракет. З таких плавучих платформ для запуску могла б стартуати навіть система Starship. SpaceX планує переобладнати плавучі нафтові вишки для переобладнання їх в космодроми до середини 2020-х років. Було придбано вже 2 нафтові бурові платформи з цією ціллю.

Starlink

Starlink — це сузір'я інтернет-супутників, яку розвиває SpaceX. Інтернет-сервіс використовуватиме 12 000 супутників зв'язку, що комунікують за допомогою лазерного зв'язку поміж собою, на орбітах висотою до 570 км. Метою цього бізнесу, який належить і керується SpaceX, є підвищення прибутковості та грошового потоку, щоб дозволити SpaceX побудувати свою колонію на Марсі. Розробка почалася в 2015 році, початкові прототипи супутників для випробування були запущені в рамках місії SpaceX Paz у 2017 році. У травні 2019 року SpaceX запустила першу партію з 60 супутників на борту Falcon 9. До березня 2022 року SpaceX запустила 2091 супутників Starlink. Початкова тестова експлуатація сузір'я почалася наприкінці 2020 року.

Після закінчення розгортання супутникового сузір'я, яке заплановане на другу половину 2020-х, Starlink зможе надавати до доступ широкосмугового інтернету з низьким пінгом у будь-якій точці планети. Станом на 2022 рік Starlink вже має кілька сотень тисяч користувачів, а її послуги використовуються в різних екстремальних локаціях та ситуаціях. Зокрема, Starlink почала надавати доступ до супутникового інтернету в Україні після початку масштабного вторгнення Росії в Україну та значного руйнування цивільної інфраструктури.

Світлове забруднення

Запланована і вже запущена величезна кількість супутників Starlink піддається критиці з боку астрономів через те ще, що вона погіршує ситуацію із світловим забрудненням, адже супутники, перебуваючи на низькій орбіті, у вечірні і ранкові години відбивають світло Сонця і є достатньо яскравими як в оптичному, так і в радіодіапазоні, на якому вони передають сигнал, щоб заважати академічним дослідженням космосу. У відповідь на цю критику SpaceX імплементував ряд поліпшень у супутниках Starlink, націлених зниження їхньої яскравості при роботі на орбіті.

Інші проєкти

Змагання капсул Hyperloop

У червні 2015 року SpaceX оголосила про те, що вона спонсоруватиме змагання капсул Hyperloop, і для цього побудує 1.6-кілометровий тестовий трек-тунель поблизу штаб-квартири SpaceX — щоб проводити там ці змагання. З 2017 компанія почала проводити змагання, провівши чотири до 2019 року. Станом 2021 проведення призупинено, оскільки планується перейти до змагань на більшому частку, який включатиме поворот на шляху.

Виробничі потужності та об'єкти компанії

Штаб-квартира та виробничі потужності

Штаб-квартира компанії в Готорні, Каліфорнія

Штаб-квартира SpaceX знаходиться в Готорні, Каліфорнія, це передмістя Лос-Анджелесу (США). Велика триповерхова будівля, що була свого часу зведена Northrop Corporation для того, щоб будувати там фюзеляжі Boeing 747 тепер вміщає офіси SpaceX, центр контролю місій та потужності з виробництва Falcon 9.

SpaceX є компанією з сильною вертикальною інтеграцією у виробництві ракет та ракетних двигунів. Вона будує свої двигуни, ступені ракет, космічні кораблі, виготовляє свою авіоніку і забезпечує це все власним програмним забезпеченням під одним дахом в Готорні, що є нетиповим для космічної індустрії.

Розробницькі та тестові центри

SpaceX тестує свої ракети в своєму Центрі розробки та тестування ракет в Макгрегорі, штат Техас (США). Всі ракетні двигуни тестуються на ракетних тестових стендах. В Макгрегорі також відбувалось тестування вертикального зльоту та посадки прототипу Falcon 9 — Grasshopper в 2012—2013 роках. Тестування значно габаритніших прототипів Starship відбувається на базі SpaceX Starbase на півдні Техасу.

Стартові майданчики

Стартовий комплекс SLC-40

Перший запуск Falcon 9 v1.1 зі стартового майданчика SLC-4E

Станом на 2022 рік SpaceX використовує 4 стартові комплекси:

• Мис Канаверал база ВПС США, стартовий комплекс SLC-40.
• Ванденберг, Каліфорнія, база ВПС США, стартовий комплекс SLC-4.
• Стартовий комплекс на території Космічний центр Кеннеді, Флорида — орендований у NASA на 20 років ексклюзивного використання. Модернізується для майбутніх запусків ракет-носіїв Falcon 9 і Falcon Heavy.
• Власний стартовий комплекс SpaceX у Південному Техасі — Starbase.

В минулому SpaceX також використовувала Полігон протиракетної оборони ім. Рональда Рейгана, острова Омелек, для запуску своєї першої ракети-носія Falcon 1.

Потужності з виробництва супутників

В січні 2015 року SpaceX анонсувала, що збирається вийти на ринок виробництва супутників та супутникового інтернету. Перший промисловий об'єкт цієї підгалузі площею 2800 м² з'явився в Редмонді, штат Вашингтон. В січні 2017 року був відкритий вже другий такий об'єкт, там же, площею 3774 м², він став лабораторією розробки та тестування супутників. В липні 2016 року SpaceX придбала креативний простір площею 740 м² в Ірвіні, штат Каліфорнія, щоб перетворити його центр розробки комунікацій супутників.

Запуски та місії

SpaceX здійснила 5 запусків ракети Falcon 1, з яких лише останні два були вдалими. Після останнього запуску Falcon 1 в 2009 році компанія повністю перейшла до запусків Falcon 9, до яких згодом доєдналась Falcon Heavy. Станом на травень 2022 року SpaceX здійснила 159 запусків цих ракет, 157 з яких були повністю успішними.

Вибрані запуски

28 вересня 2008 року, четвертий запуск ракети-носія Falcon 1 виявився першим успішним запуском для компанії. На еліптичну орбіту на висоті від 500 до 700 кілометрів було доставлено масовий еквівалент корисного вантажу.

14 липня 2009 року, п'ятий запуск ракети-носія Falcon 1. На орбіту було успішно виведено комерційний супутник RazakSat, що належить Малайзії. Це був перший в історії повністю успішний політ ракети-носія на рідкому паливі, розробленої та створеної приватною компанією. Маса супутника становила 180 кг, висота орбіти 685 км, кут нахилу 9°.

Перший важкий носій Falcon 9 був зібраний на мисі Канаверал 30 грудня 2008. Перший політ кілька разів відкладалося і відбувся 4 червня 2010 зі стартового комплексу № 40 на мисі Канаверал, о 02:50 вечора EST Falcon 9 успішно досяг орбіти.

Другий старт Falcon 9 відбувся 8 грудня 2010 року, о 15:43 GMT, в рамках програми COTS, як демонстраційний політ № 1. Ракета успішно вивела космічний апарат Dragon о 15:53 GMT. Корабель вийшов на орбіту, передав телеметричну інформацію, зійшов з орбіти і успішно приводнився на поверхню океану. Таким чином, SpaceX стала першою у світі неурядовою організацією, яка запустила орбітальний вантажний корабель і успішно повернула його назад на Землю. Було запущено макет «Dragon» без авіоніки, теплозахисного екрану, а також інших ключових елементів космічного апарату, він штатно повернувся на Землю після двох обертів навколо Землі.

Сьома комерційна місія до МКС була невдалою: 28 червня 2015 через 2 хвилини 19 секунд після запуску двигунів відбувся вибух ракети-носія.

Falcon 9 після першого в історії успішного приземлення ракети

22 грудня 2015 року, перший ступінь ракети-носія Falcon 9 FT, яка вивела на орбіту 11 супутників Orbcomm OG2, успішно здійснив посадку на спеціальний майданчик на мисі Канаверал. Це був перший в історії космонавтики запуск ракети-носія, яка вивела на орбіту корисне навантаження та здійснила м'яку посадку на землю. Це був останній запуск варіанту ракети-носія Falcon 9 v1.0.

8 квітня 2016 року, під час 10-го запуску космічного корабля Dragon в рамках місії CRS-8 після виведення на орбіту вантажного корабля Dragon 1-ий ступінь Falcon 9 FT здійснила першу вдалу вертикальну посадку на плавучу в Атлантичному океані платформу ASDS. Посадка відбулась через 9 хвилин 10 секунд після запуску ракети.

13 січня 2022 року, о 17 годині 26 хвилин ракета-носій Falcon-9 компанії Ілона Маска «Space-X» вивела у космос супутник «Січ-2-30» з мису Канаверал, штат Флоріда (США).

3 січня 2023 року, в рамках місії Transporter-6 компанії SpaceX на ракетоносії Falcon 9 з бази ВПС США на мисі Канаверал було запущено 114 супутників, серед яких були два українських супутники, а саме PolyITAN-HP-30 та EOS SAT-1.

Inspiration4

16 вересня 2021 року, о 03:02 за Київським часом, SpaceX запустив Inspiration4, першу в світі пілотовану космічну місію (двоє чоловіків та двоє жінок), до складу якої не входив жоден професійний космонавт. Ракетою-носієм для місії була Falcon 9 Block. Цей політ мав виключно благодійну ідею: привернути увагу до дослідницької дитячої лікарні ім. Св. Юди. Зокрема, $100 млн пожертвував на лікарню Джаред Айзекман (засновник і керівник компанії Shift4 Payments), який повністю оплатив політ.

Розслідування діяльності

На початку 2023 року, Федеральне управління цивільної авіації (FAA), після завершення розслідування стосовно порушення правил космічного старту, наклала на SpaceX штраф на суму $175 000. Згідно повідомлення, влітку 2022 року аерокосмічна компанія Ілона Маска (Elon Musk) забула надіслати регулятору розрахунки безпеки. Як відомо, FAA вимагає від компаній, які займаються космічними запусками, підготовки та надання аналізів безпеки траєкторій ракети і розведення супутників на орбіті. У випадку з пілотованими космічними апаратами ймовірність зіткнення має становити 1 до 1 000 000, а з непілотованими – 1 до 100 000. Звіт мав був поданий до FAA не пізніше ніж за тиждень до старту, але 19 серпня 2022 року SpaceX перед запуском Falcon 9 подібного аналізу – не надала.

Цікаві факти

• З 2015 року у SpaceX проводяться міжнародні змагання транспортних капсул для Hyperloop. Станом на 2018 рік пройшли вже треті подібні змагання. Там же у 2018 році був пробурений тестовий тунель Boring.
• 6 лютого 2018 року, під час тестового польоту ракети Falcon Heavy на ГЦО було запущено власний автомобіль Tesla Roadster Ілона Маска.
• 13 січня 2022 року, SpaceX вивели український супутник Січ-2-30 за допомогою ракети Falcon 9 на сонячно-синхронну орбіту. Вартість запуску склала 1 млн дол. Згідно з планом, супутник має пропрацювати близько 5 років.
• 3 січня 2023 року, SpaceX вивела в космос наносупутник TAN-HP-30, який створили українські вчені до 30-річчя Незалежності України. Запис старту ракети-носія можливо подивитися на офіційній сторінці SpaceX на каналі You Tube.

Примітки

1. https://opencorporates.com/companies/us_de/3500808
2. https://www.spacex.com/about
3. Global Research Identifier Database — 2015.
   d:Track:Q27768150
4. https://spacexfleet.com/Octagrabber
5. Starlink Statistics. planet4589.org - Jonathan's Space Report. оригіналу за 5 травня 2021. 
6. Miles O'Brien (1 червня 2012). . Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
7. John Carter McKnight (25 вересня 2001). Elon Musk, Life to Mars Foundation. Space Frontier Foundation. Архів оригіналу за 22 вересня 2020. Процитовано 1 березня 2017. 
8. Elon Musk (30 травня 2009). Risky Business. IEEE Spectrum. оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
9. Andrew Chaikin (January 2012). . Air & Space Smithsonian. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
10. Ashlee Vance (14 травня 2015). Elon Musk's space dream almost killed Tesla. Bloomberg.com (Bloomberg). оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 1 березня 2017. 
11. Michael Belfiore (1 вересня 2009). Behind the Scenes With the World's Most Ambitious Rocket Makers. Popular Mechanics. оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 1 березня 2017. 
12. Podcast: SpaceX COO On Prospects For Starship Launcher [ 10 червня 2020 у Wayback Machine.] Aviation Week Irene Klotz, 27 May 2020, accessed 10 June 2020
13. Liftoff, 2021, с. 22.
14. . SpaceX. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 15 грудня 2012. 
15. Maney, Kevin (17 червня 2005). Private sector enticing public into final frontier. USAtoday.com. оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 14 березня 2021. 
16. Hoffman, Carl (22 травня 2007). Elon Musk Is Betting His Fortune on a Mission Beyond Earth's Orbit. Wired Magazine. оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 14 березня 2014. 
17. Commercial Market Assessment for Crew and Cargo Systems. nasa.gov. NASA. 27 квітня 2011. с. 40. оригіналу за 7 грудня 2014. Процитовано 10 червня 2015. 
18. Liftoff, 2021, с. 215.
19. Michael Belfiore (18 січня 2005). . Wired. Архів оригіналу за 12 жовтня 2008. Процитовано 1 березня 2017. 
20. NASA selects crew, cargo launch partners. Spaceflight Now. 18 серпня 2006. Архів оригіналу за 18 грудня 2011. Процитовано 1 березня 2017. 
21. . Satnews.com. 21 березня 2007. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. 
22. Graham Warwick and Guy Norris, «Blue Sky Thinking: DARPA at 50,» Aviation Week & Space Technology, 18–25 Aug 2008, p. 18.
23. Liftoff, 2021, с. 178–182.
24. Liftoff, 2021, с. 216.
25. Liftoff, 2021, с. 217–221.
26. Graham, William (20 грудня 2017). SpaceX at 50 – From taming Falcon 1 to achieving cadence in Falcon 9. NASASpaceFlight.com. оригіналу за 31 грудня 2020. Процитовано 16 березня 2021. 
27. Liftoff, 2021, с. 222.
28. David, Leonard. SpaceX tackles reusable heavy launch vehicle. MSNBC. NBC News. оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 14 березня 2021. 
29. David J. Frankel (26 квітня 2010). Minutes of the NAC Commercial Space Committee. NASA. оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 24 червня 2017. 
30. Private space capsule's maiden voyage ends with a splash. BBC News. 8 грудня 2010. оригіналу за 15 листопада 2016. Процитовано 1 березня 2017. 
31. Denise Chow (8 грудня 2010). Q & A with SpaceX CEO Elon Musk: Master of Private Space Dragons. Space.com. оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 24 червня 2017. 
32. Denise Chow (18 квітня 2011). Private Spaceship Builders Split Nearly $270 Million in NASA Funds. Space.com. Архів оригіналу за 18 грудня 2011. Процитовано 1 березня 2017. 
33. Koenigsmann, Hans (17 січня 2018). . Архів оригіналу за 23 вересня 2018. 
34. Caleb Melby (12 березня 2012). How Elon Musk Became A Billionaire Twice Over. Forbes. оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
35. Elon Musk Anticipates Third IPO in Three Years With SpaceX. Bloomberg.com (Bloomberg). 11 лютого 2012. оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 1 березня 2017. 
36. Jane Watts (27 квітня 2012). Elon Musk on Why SpaceX Has the Right Stuff to Win the Space Race. CNBC. оригіналу за 16 грудня 2016. Процитовано 1 березня 2017. 
37. Canadian Press (22 травня 2012). Private SpaceX rocket blasts off for space station Cargo ship reaches orbit 9 minutes after launch. CBC News. оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
38. . privco.com. 7 червня 2012. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
39. Ricardo Bilton (10 червня 2012). SpaceX's worth skyrockets to US$4.8 billion after successful mission. VentureBeat. оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 1 березня 2017. 
40. SpaceX overview on secondmarket. SecondMarket. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. 
41. Fernholz, Tim. The complete visual history of SpaceX's single-minded pursuit of rocket reusability. Quartz (англ.). оригіналу за 12 березня 2021. Процитовано 16 березня 2021. 
42. Peter B. de Selding (12 січня 2015). Arianespace, SpaceX Battled to a Draw for 2014 Launch Contracts. SpaceNews. Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 1 березня 2017. 
43. Amy Svitak (11 лютого 2014). Arianespace To ESA: We Need Help. Aviation Week. оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
44. Air Force budget reveals how much SpaceX undercuts launch prices. Ars Technica. оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 29 березня 2018. 
45. Brian Berger (20 січня 2015). SpaceX Confirms Google Investment. SpaceNews. Процитовано 1 березня 2017. 
46. Cecilia Kang, Christian Davenport (9 червня 2015). SpaceX founder files with government to provide Internet service from space. The Washington Post. оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
47. . Архів оригіналу за 7 травня 2018. Процитовано 11 листопада 2021. 
48. Samantha Masunaga and Melody Petersen (2 вересня 2016). SpaceX rocket exploded in an instant. Figuring out why involves a mountain of data. The Los Angeles Times. оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
49. The top 15 events that happened in space in 2016. TechCrunch. 16 грудня 2016. оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 1 березня 2017. 
50. Marco Santana (6 вересня 2016). SpaceX customer vows to rebuild satellite in explosion aftermath. Orlando Sentinel. оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
51. Loren Grush (5 листопада 2016). Elon Musk says SpaceX finally knows what caused the latest rocket failure. The Verge. оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
52. . SpaceX. 1 вересня 2016. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
53. Elon Musk (21 грудня 2015). . SpaceX. Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
54. Wright, Robert (9 квітня 2016). SpaceX rocket lands on drone ship. CNBC (англ.). оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 16 березня 2021. 
55. Peter B. de Selding (5 жовтня 2016). SpaceX's Shotwell on Falcon 9 inquiry, discounts for reused rockets and Silicon Valley's test-and-fail ethos. SpaceNews. Архів оригіналу за 18 грудня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
56. Elon Musk's SpaceX makes history by launching a 'flight-proven' rocket. The Washington Post. оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 31 березня 2017. 
57. SpaceX successfully launches, lands a recycled rocket.. NBC News. оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 31 березня 2017. 
58. Hughes, Tim (13 липня 2017). Statement of Tim Hughes Senior Vice President for Global Business and Government Affairs Space Exploration Technologies Corp. (SpaceX). оригіналу за 23 жовтня 2017. 
59. . Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021. 
60. Wattles, Jackie (11 січня 2019). SpaceX to lay off 10% of its workers. CNN. оригіналу за 16 липня 2019. 
61. Patel, Neel. SpaceX now operates the world's biggest commercial satellite network. MIT Technology Review. оригіналу за 22 серпня 2020. Процитовано 9 січня 2020. 
62. Sheetz, Michael (21 лютого 2020). SpaceX is looking to raise about $250 million, valuing Elon Musk's space company at $36 billion. CNBC. оригіналу за 29 травня 2020. Процитовано 15 травня 2020. 
63. SpaceX valuation rises to $33.3 billion as investors look to satellite opportunity. CNBC. 31 травня 2019. оригіналу за 11 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019. 
64. . Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021. 
65. Sheetz, Michael (7 червня 2020). . CNBC (англ.). Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 8 червня 2020. 
66. Космічний корабель Ілона Маска Starship вперше вдало приземлився… а потім вибухнув [ 5 березня 2021 у Wayback Machine.], УП, у березня 2021
67. Ракета SpaceX з космічними туристами на борту прибула до МКС. // Автор: Кирило Іванішин. 23.05.2023, 02:18
68. . Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021. 
69. . Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021. 
70. SpaceX raising $750 million at a $137 billion valuation, investors include Andreessen-Horowitz. Jan 3 2023 09:57 AM EST
71. Капіталізація SpaceX зросла до $137 млрд. 03.01.2023, 21:27
72. . Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 16 січня 2016. 
73. . 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021. 
74. Elon Musk Wins US Space Force Contract for Starshield. // By Anthony Capaccio. 27.09.2023 at 23:37 GMT+3
75. SpaceX уклала перший контракт із Космічними силами США. // Автор: Артем Житкевич. 28.09.2023
76. . Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 14 березня 2022. 
77. NASA – SpaceX Successfully Launches Falcon 1 to Orbit. www.nasa.gov (англ.). 28 вересня 2008. оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 30 грудня 2021. 
78. . Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 18 січня 2016. 
79. . Space Launch Report. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 24 жовтня 2015. 
80. Graham, William (17 січня 2016). . NASASpaceFlight.com (NASASpaceFlight.com). Архів оригіналу за 18 січня 2016. Процитовано 17 січня 2016. 
81. Bergin, Chris (29 вересня 2015). . Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 22 жовтня 2015. 
82. B. de Selding, Peter (16 жовтня 2015). SpaceX Changes its Falcon 9 Return-to-flight Plans. SpaceNews. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015. Процитовано 27 січня 2016. «It can then use the extra muscle to return the rocket’s first stage to a landing platform even after missions to geostationary orbit. The Falcon v1.1, which will be used only once more, for a low-orbit mission for NASA, does not have sufficient power to perform a geostationary transfer orbit mission and a return of the rocket’s first stage, a maneuver that consumes substantial fuel on its own.» 
83. SpaceX 200-Й раз росадила перший ступінь ракети. 13.06.2023, 13:42
84. . Eric Berger (arstechnica.com). 7 лютого 2018. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 7 лютого 2018. (англ.)
85. SpaceX відправила в космос найбільший комерційний супутник: відео запуску. 29.07.2023, 17:26
86. Hughes JUPITER 3 Mission
87. Mohney, Doug (26 вересня 2011). . Satellite Spotlight. Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 9 квітня 2022. 
88. O'Callaghan, Jonathan (31 липня 2019). The wild physics of Elon Musk's methane-guzzling super-rocket. Wired UK (en-gb). оригіналу за 22 лютого 2021. Процитовано 21 квітня 2021. 
89. . SpaceX. Архів оригіналу за 1 жовтня 2008. Процитовано 30 вересня 2008. 
90. . SpaceX. 2009. Архів оригіналу за 3 травня 2012. Процитовано 1 березня 2017. 
91. Bergin, Chris (30 травня 2014). SpaceX lifts the lid on the Dragon V2 crew spacecraft. NASAspaceflight.com. оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 30 травня 2014. 
92. . Архів оригіналу за 20 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019. 
93. . Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 22 червня 2021. 
94. (пресреліз). SpaceX. 9 грудня 2008. Архів оригіналу за 12 квітня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
95. Berger, Eric (7 березня 2019). SpaceX's Dragon capsule has survived its greatest test—returning to Earth. Ars Technica (en-us). оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021. 
96. SpaceX performs first test of Raptor engine. SpaceNews. 26 вересня 2016. Процитовано 28 квітня 2017. 
97. Grush, Loren (3 квітня 2019). SpaceX just fired up the engine on its test Starship vehicle for the first time. The Verge. оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 4 квітня 2019. 
98. Big News! SpaceX's Starhopper Test Vehicle Completes First Free Flight!. 26 липня 2019. оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 11 серпня 2019. 
99. Berger, Eric (10 грудня 2020). So, it turns out SpaceX is pretty good at rocketing. Ars Technica (en-us). оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 16 березня 2021. 
100. . Twitter (укр.). Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 10 квітня 2022. 
101. . SpaceNews (амер.). 26 вересня 2016. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 10 квітня 2022. 
102. . SpaceNews (амер.). 27 вересня 2016. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 10 квітня 2022. 
103. . Архів оригіналу за 24 грудня 2020. Процитовано 8 січня 2021. 
104. SpaceX показала уламки Starship SN10, який вибухнув після посадки [ 5 березня 2021 у Wayback Machine.], УП, 5 березня 2021
105. Mack, Eric. . CNET (англ.). Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022. 
106. . BBC News (en-GB). 8 грудня 2010. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 16 квітня 2022. 
107. . graphics.latimes.com. Архів оригіналу за 10 вересня 2020. Процитовано 9 квітня 2016. 
108. . Space.com. 8 жовтня 2012 (UTC). Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 3 листопада 2015. 
109. . NASA. 20 березня 2012. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 11 квітня 2012. 
110. Thompson, Amy (5 грудня 2020). Tissue chips and organoids: SpaceX is launching lots of science to space for NASA on Sunday. Space.com (англ.). оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 26 грудня 2021. 
111. Potter, Sean (27 березня 2020). . NASA. Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 17 квітня 2022. 
112. Bergin, Chris (27 березня 2020). . NASASpaceFlight.com (амер.). Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 17 квітня 2022. 
113. NASA знову відклало запуск космічного корабля SpaceX Dragon з екіпажем до МКС. 04.08.2023
114. Rand Simberg (8 лютого 2012). Elon Musk on SpaceX's Reusable Rocket Plans. Popular Mechanics. оригіналу за 24 червня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
115. SpaceX (4 лютого 2015). Elon Musk Names SpaceX Drone Ships in Honor of Sci-Fi Legend. оригіналу за 2 червня 2020. Процитовано 31 травня 2020. 
116. Burghardt, Thomas (19 січня 2021). . NASASpaceFlight.com (амер.). Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 17 квітня 2022. 
117. SpaceX Opening Seattle Plant To Build 4,000 Broadband Sats. SpaceNews (амер.). 19 січня 2015. Процитовано 20 квітня 2022. 
118. . NASASpaceFlight.com (амер.). 23 травня 2019. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 20 квітня 2022. 
119. Sheetz, Michael (27 жовтня 2020). . CNBC (англ.). Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 20 квітня 2022. 
120. SpaceX's Shotwell on Falcon 9 inquiry, discounts for reused rockets and Silicon Valley's test-and-fail ethos. SpaceNews (амер.). 5 жовтня 2016. Процитовано 20 квітня 2022. 
121. . Reason.com (амер.). 5 березня 2022. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 20 квітня 2022. 
122. Hall, Shannon (June 2019). After SpaceX Starlink Launch, a Fear of Satellites That Outnumber All Visible Stars. The New York Times. оригіналу за 21 серпня 2020. Процитовано 3 червня 2019. 
123. The unexpected brightness of new satellites could ruin the night sky. The Economist. 30 травня 2019. оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 3 червня 2019. 
124. SpaceX's Starlink Could Change The Night Sky Forever, And Astronomers Are Not Happy. Forbes. оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 3 червня 2019. 
125. Will Elon Musk's Starlink satellites harm astronomy? Here's what we know. nationalgeographic.com. 29 травня 2019. оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 12 березня 2021. 
126. SpaceX (28 квітня 2020). Astronomy Discussion with National Academy of Sciences. оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. 
127. Alan Boyle (15 червня 2015). Elon Musk's SpaceX Plans Hyperloop Pod Races at California HQ in 2016. NBC. оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
128. . SpaceX. June 2015. Архів оригіналу за 14 липня 2015. Процитовано 1 березня 2017. 
129. Bonasio, Alice (4 березня 2018). Is it time to take the Hyperloop seriously?. Ars Technica (en-us). оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2021. 
130. Gonzalez, Oscar (22 липня 2019). Elon Musk plans trickier Hyperloop test tunnel after speed record broken. CNET. оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 23 липня 2019. «next year's event will expand the tunnel from three-quarters of a mile to 6.2 miles (10 km). The tunnel will also include a curve.» 
131. Michael Belfiore (20 січня 2012). Inside SpaceX: We Visit the Company's California Headquarters – Slide 3. Popular Mechanics. оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
132. Berger, Eric (26 липня 2019). SpaceX's Starship prototype has taken flight for the first time. Ars Technica (en-us). оригіналу за 4 серпня 2019. Процитовано 16 березня 2021. 
133. Hull, Dana; Chapa, Sergio. Elon's Texas Empire. www.bloomberg.com. оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 8 січня 2022. 
134. Berger, Eric (28 серпня 2019). Starhopper aces test, sets up full-scale prototype flights this year. Ars Technica (en-us). оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 8 січня 2022. 
135. SpaceX adds a big new lab to its satellite development operation in Seattle area. GeekWire. 27 січня 2017. оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018. 
136. SpaceX landing in Orange County. Orange County Register. 8 липня 2016. оригіналу за 28 лютого 2017. Процитовано 8 липня 2020. 
137. . NASA. Архів оригіналу за 1 липня 2015. (англ.)
138. . SpaceX. 20 липня 2015. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 20 січня 2016. (англ.)
139. . idnepryanin.com (укр.). Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022. 
140. Запуск ДВОХ українських супутників (Falcon 9/PolyITAN-HP-30 EOS SAT-1)
141. На орбіту виведено два українських супутники: що про них відомо. 03.01.2023
142. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021. 
143. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021. 
144. . 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021. 
145. FAA оштрафувало SpaceX на $175 000 за порушення правил космічного старту. 20.02.2023
146. . spacex.com. Архів оригіналу за 15 серпня 2013. Процитовано 11 березня 2018. (англ.)
147. Griffin, Andrew (7 лютого 2018). . independent.co.uk. Архів оригіналу за 28 лютого 2018. Процитовано 28 лютого 2018. (англ.)
148. . Twitter (укр.). Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022. 
149. . Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021. 
150. . РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022. 
151. . 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022. 
152. SpaceX успішно вивела на орбіту український супутник. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 6 січня 2023. 
153. Transporter-6 Mission (uk-UA). Процитовано 6 січня 2023. 

Джерела

• Eric Berger. Liftoff: Elon Musk and the Desperate Early Days That Launched SpaceX. — New York City : William Morrow and Company, 2021. — 288 с. — ISBN 978-0-06-297997-1.
• Ешлі Венс. Ілон Маск. Tesla, SpaceX і шлях у фантастичне майбутнє. — TAO, 2015. — 428 с. — ISBN 978-966-97534-4-1.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: SpaceX

• Офіційний сайт

Ця стаття належить до добрих статей української Вікіпедії.