ExoMars Trace Gas Orbiter — космічний апарат, запущений 14 березня 2016 року для вивчення походження домішок в атмосфері Марса.
| ExoMars Trace Gas Orbiter | |
|---|---|
| Основні параметри | |
| Повна назва | ExoMars Trace Gas Orbiter |
| Організація | ЄКА Роскосмос |
| Виготівник | Thales Alenia Space |
| Оператор | ЄКА Роскосмос |
| Тип апарата | Орбітальний |
| Штучний супутник | Марса |
| Вихід на орбіту | Марса |
| Дата запуску | 14 березня 2016 |
| Ракета-носій | Протон-М |
| Космодром | Байконур, СМ 200/39 |
| Технічні параметри | |
| Маса | 3130 кг |
| Потужність | 2000 Вт |
| Джерела живлення | Фотоелектричні батареї |
| Орбітальні дані | |
| Тип орбіти | колова |
| Апоцентр | 400 км |
| Вебсторінка | |
| Вебсторінка | http://exploration.esa.int/mars/46475-trace-gas-orbiter/ |
Апарат збудовано за програмою ExoMars спеціалістами європейського і російського космічних агентств.
До квітня 2018 року переведений на низьку колову орбіту висотою близько 400 кілометрів. З 21 квітня 2018 року почалася наукова місія.
Наукові цілі проєкту Редагувати
Космічний апарат дослідить і з'ясує природу виникнення в атмосфері Марса домішок метану, водяної пари й інших газів, про вміст яких на червоній планеті відомо з 2003 року. Наявність метану, який швидко розкладається під впливом ультрафіолетового випромінення, говорить про його постійне надходження з невідомого джерела. Таким джерелом можуть бути копалини або біосфера — живі організми. «ExoMars Trace Gas Orbiter» виявить місця виникнення метану, щоб апарат Екзормарс-ровер висадився в ті місця 2018 року.
Європейське космічне агентство має і другу мету: випробувати нову технологію входу в атмосферу, спуску і посадки космічних апаратів на поверхню планет. «Орбітер» буде мати на борту посадковий модуль «Скіапареллі».
Історія розробки Редагувати
У 2008 році космічне агентство НАСА подало проєкт Марсіанського орбітального апарату (англ. Mars Science Orbiter). Рік потому, після підписання угоди про спільне співробітництво в області дослідження Марсу, частина проєкту розроблялась ЄКА, а сам проєкт був змінений. Апарат змінив назву, дата запуску була перенесена на 2016 рік, а обладнання почало розроблятися як НАСА, так і ЄКА. Було вирішено, що «ExoMars Trace Gas Orbiter» замінить супутник «Mars Reconnaissance Orbiter» і буде включений в програму ЕкзоМарс. Запуск повинен був відбутись за допомогою ракети Атлас V. Однак, у 2012 році, внаслідок скорочення бюджету, НАСА було змушене зупинити співпрацю в проєкті. Того ж року ЄКА почало співпрацю з Роскосмосом. Робота над технічними приладами зонду відбувалася в Інституті космічних досліджень РАН. Остаточно було прийнято рішення, що для запуску буде використано ракету-носій «Протон».
Хронологія місії Редагувати
Запуск Редагувати
14 березня 2016 року з космодрому «Байконур» стартувала ракета, яка доставить на Марс дослідні модулі — орбітальний апарат «Trace Gas Orbiter» і десантний модуль «Скіапареллі». Планується, що на політ місії на Марс піде сім місяців, космічний апарат досягне Марсу 19 жовтня.
Перший етап Редагувати
Етап перельоту Редагувати
28 липня 2016 року з метою подальшого виведення на високоеліптичну орбіту Марса був проведений маневр для корекції параметрів польоту космічного апарату. Двигун апарата був увімкнений впродовж 52 хвилин.
Вихід на орбіту та відділення посадкового модуля Редагувати
Відокремлення спускного апарату «Скіапареллі» від космічного апарату «ExoMars Trace Gas Orbiter» відбулося 17 жовтня 2016 року під час підльоту до Марса, до гальмування орбітального модуля для переходу на орбіту планети. Проте при здійсненні посадки на великій швидкості Скіапареллі розбився. Остаточна причина того, що сталося, буде встановлено після експертизи.
Наукові дослідження Редагувати
Спостереження за науковою програмою TGO почалися із 21 квітня 2018 року на низькій коловій орбіті висотою близько 400 кілометрів над поверхнею Марсу: запрацювала камера високої роздільности CaSSIS і спектрометри. 2 березня 2019 року CaSSIS зробив знімок, на котрому видно спускний апарат InSight, парашут і дві половини капсули, котрі захищали InSight під час його входу в атмосферу Марсу — теплозахисний екран і задню панель.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ . «Роскосмос». Архів оригіналу за 24 липня 2020. Процитовано 24 липня 2020.
- (англ.). Європейське космічне агентство. Архів оригіналу за 27 квітня 2018. Процитовано 27 травня 2018.
- ↑ . «Роскосмос». Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 24 липня 2020.
- ↑ (англ.). Європейське космічне агентство. Архів оригіналу за 30 квітня 2018. Процитовано 27 травня 2018.
- Robert Naeye (28 вересня 2004). . Sky & Telescope. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 28 листопада 2015.
- . European Space Agency. 13 березня 2014. Архів оригіналу за 21 листопада 2015. Процитовано 27 листопада 2015.
- Amos, Jonathan (12 жовтня 2009). . BBC News. Архів оригіналу за 3 грудня 2009. Процитовано 12 жовтня 2009.
- Джонатан Эймос. (7 лютого 2012). НАСА может выйти из европейской марсианской программы. Наука. Русская служба Би-би-си. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 28 листопада 2015.
- NASA In 2016 ExoMars Orbiter [ 4 травня 2016 у Wayback Machine.] // НАСА(англ.)
- . www.roscosmos.ru. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 28 липня 2016.
- . УНІАН. 17.10.2016. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 17.10.2016.
- Модуль «Schiaparelli» розбився при здійсненні посадки на Марс. УНІАН. 21.10.2016. Процитовано 21.10.2016.[недоступне посилання з лютого 2019]
- . Lenta.ru. 11 травня 2017. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 24 липня 2020.
- European satellite captures Nasa Mars lander from orbit [ 7 листопада 2020 у Wayback Machine.], 14 March 2019
- Марсианский зонд TGO возобновил научные исследования [ 24 липня 2020 у Wayback Machine.] // 15.04.2020