Апоцентр

Апоце́нтр (від грец. από «апо» — частина складного слова, що означає заперечення чи відсутність чогось; лат. centrum — центр) — точка еліптичної орбіти небесного тіла, найвіддаленіша від центрального тіла, навколо якого здійснюється рух.

1 Земля, 2 орбіта супутника, 3 супутник Землі, 4 лінія земного екватора, 5 вісь обертання Землі, 6 перигей, 7 апогей, 8 лінія апсид

Окремі орбіти мають специфічні назви апоцентру, що походять від їх центральних тіл:

• На орбітах навколо планет та їх супутників:
  • апогей — найвіддаленіша від Землі точка на орбітах Місяця й штучних супутників Землі.
  • апоселеній — на орбітах навколо Місяця;
  • апоарій — на орбітах навколо Марса;
  • апойовій — на орбітах навколо Юпітера;
• На орбітах навколо Сонця апоцентр називають афелієм.
• На орбітах зір у подвійних системах — апоастром.
• На орбітах зір у Галактиці найвіддаленішу від центра Галактики точку орбіти називають апогалактіоном.

Див. також

• Перицентр — найближча до центрального тіла точка орбіти.
• Апсиди — узагальнення понять «перицентр» та «апоцентр». Лінія апсид — лінія, що сполучає перицентр й апоцентр; для еліптичної орбіти лінія апсид збігається з великою віссю еліпса.

Джерела

1. Апоцентр // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 26. — ISBN 966-613-263-X.
2. Апоастр, Апогалактіон // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 24. — ISBN 966-613-263-X.