Ю́рій Гасе́нко (інколи Георг Гасе́нко, Жорж де Гасенко, 1894, за іншими даними 1889, Кисловодськ, Російська імперія — травень 1933, Париж, Франція) — український політичний і громадсько-культурний діяч, інженер, дипломат, письменник.
Гасенко Юрій | |
---|---|
Народився | 1894 Кисловодськ, П'ятигорський повітd, Терщина, Російська імперія |
Помер | травень 1933 Париж, Франція |
Країна | УНР |
Діяльність | журналіст, дипломат, письменник |
|
Життєпис Редагувати
Народився у 1894 році у Кисловодську на Терщині. Навчався в гімназії в Баку та у Стамбулі. Працював у Берліні в бюро з наймання працівників з Російської імперії, Галичини та Італії. Пізніше повернувся до Кисловодська, де влаштувався на роботу в банк, видавав статті в українській газеті «Рада», долучився до місцевого театрального гуртка.
З початком Першої світової війни, у серпні 1914-го, на Кавказ прибуває російська військова адміністрація. Дізнаються, що Юрій Гасенко володіє турецькою. Важкохворого відправляють на фронт проти Османської імперії, де він перебував у чині штабскапітана царської армії.
Гасенко був поліглотом — опанував німецьку, французьку, італійську, турецьку, вірменську та низку мов деяких кавказьких народів. Тому під час Першої світової війни йому доручили виконання урядових завдань на Кавказькому фронті. У 1917 році вступив до українського війська.
14 грудня 1917 року дістав завдання від Генерального Секретаріату УНР вирушити з дипломатичною, інформаційною та розвідувальною метою у країни Європи. За кордоном займався виданням інформації про Україну в чужоземних ЗМІ, у Швейцарії заснував українсько-швейцарський комерційний заклад і Закордонний заклад УНР, виконував дипломатичні та розвідувальні доручення у Швейцарії, Франції, Австрії, Німеччині, Італії, США. у березні 1918 року спільно з Михайлом Тишкевичем заснували в Женеві Товариство пропаганди проти анексії Бессарабії Румунією. Улітку 1918 року призначений до виконання особливих доручень при Міністрі закордонних справ у Києві.
Член УСДРП. У 1917 році — особистий ад'ютант генерального секретаря військових справ Симона Петлюри. Наступного року — член делегації УЦР на мирних переговорах в Бересті. Висловлювався проти союзницьких відносин із Росією.
У 1919—1920 роках брав участь у дипломатичній місії УНР у Румунії, за різними даними — як співробітник посольства або посол. Бувши членом УСДРП, відвідував її закордонну конференцію, яка пройшла 14-19 вересня 1919 року у Відні. Став одним із членів заснованої Володимиром Винниченком, Левком Чикаленком та іншими Закордонної групи Української комуністичної партії, яка видавала часопис «Нова доба». У квітні 1920 року за дорученням Володимира Винниченка збирав інформацію в Україні.
Через невдачі на дипломатичній службі виїхав до Швейцарії. 1920 року утримував власне видавництво у Відні. З 11 березня 1920 року — голова Українського національного аероклубу у Відні[джерело?]. Був членом Союзу українських журналістів і письменників у Відні[сторінка?]. Також мешкав у Німецькій державі та Чехословацькій республіці. Зокрема, у 1922 році проживав у Німеччині. У 1923 році перебрався до Софії. Тут спільно зі скульптором Михайлом Паращуком заснував фабрику мистецького фаянсу.
Помер у травні 1933 року в Парижі у Французькій республіці.
Сім'я Редагувати
- Батько — дворянин, виходець з Османської імперії, революціонер, був засланий до Сибіру, звідки не повернувся. Туркменський бей.
- Мати — Гасенко Меланія Петрівна, навчалася в пансіоні шляхетних дівчат, дістала гарну освіту, будучи донькою ветерана Кримської війни. Знала кілька чужоземних мов.
- Брат — Гасенко Олександр Олексійович (2 серпня 1902 — 22 червня 1941), очолював Герцаївський РВ НКВС Чернівецької області[неавторитетне джерело].
Праці Редагувати
Винайшов моторовий човен особливої конструкції (так звану «морську блоху»). Автор спогадів, мапи розселення українців, французькомовної праці «Буковина»( «Bukovina», Paris, 1918), низки новел та оповідань для дітей, зокрема, книг «Ная з джунґлів» (К.; Відень, 1920) та збірки віршів російською мовою «Поезія П'єро, що сумує» («Поэзия тоскующего Пьеро», Бухарест, 1919).
Також займався авіатехнікою.
Бібліографія Редагувати
- Україна в освітленні європейської преси (1918).
- Ist Cholmland polnisch oder ukrainisch? Lausanne, 1918 (французьке перевидання — Le Pays du Cholm. Est il polonais ou ukrainien? Lausanne, 1918).
- Les Etats-Unis de la Mer Noire. Vienne-Bucarest, 1918.
- Feuille à ajouter au Dictionnaire encyclopédique Larousse, page 1630, au mot Ukraine d'après les dernières données de la science. Bucarest, 1919.
- A qui doit appartenir la Bucovine? (1919)
- La République Ukrainienne, son histoire, sa géographie et sa vie économique. Bucarest, 1919 (румунське перевидання — Republica Ucrainiasǎ. Teritoriul, populaţia, viaţa economicǎ. Bucureşti, 1919).
- Die Ukraina in ihren ethnographischen Grenzen. Wien, [o.J.] (карта)
- L'Ukraine, carte comparative géographique, écomomique, étnographique. Bucarest, 1919 (карта)
- Україна (перевидана англійською, італійською, іспанською, німецькою, турецькою, грецькою, болгарською, голландською, угорською, сербською, румунською, шведською, данською, чеською).
- The Republic of Ukraine (1919)
- Ная з джунґлів. — Київ; Відень : По світу, 1920. — 68 с.
Примітки Редагувати
- ↑ Гасенко Юрій // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955. — Кн. 2, [т. 1] : А — Головна Руська Рада. — С. 357.
- ↑ Герасимова, 2006.
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 серпня 2015.
- ↑ ["Якби йому жінку, як у Винниченка. Вона заміняє матір і сестру милосердя" https://gazeta.ua/articles/history-journal/_akbi-jomu-zhinku-yak-u-vinnichenka-vona-zaminyaye-matir-i-sestru-miloserdya/936124 [ 10 листопада 2019 у Wayback Machine.]]
- . Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 22 серпня 2015.
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 22 серпня 2015.
- . Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 серпня 2015.
- . Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 22 серпня 2015.
- РГВА. Ф. 271k, Оп. 1, Д. 146, л. 46.
- Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 серпня 2015.
- . Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 10 серпня 2015.
- Олександр Гасенко
- Наріжний С. Українська емиграція. — Прага, 1942. — С. 265.
- Hasenko, H. (1920). . HathiTrust's digital library. Po svitu. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 2 квітня 2020.
Джерела Редагувати
- Герасимова Г. П. Гасенко Георг (Юрій) // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. — Т. 5 : Вод — Гн. — 728 с. — ISBN 966-02-3355-8.
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гасенко Юрій |
- Осередок історії розвідувальної діяльності. квітень 2011 року // Журнал «КАМУФЛЯЖ» № 4 (97) [ 18 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Український Відень: кінець мрії
- Зовнішня політика Центральної Ради (березень 1917 — квітень 1918 р.) [ 6 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Історія створення ГУР МО України [ 4 травня 2015 у Wayback Machine.]
- // Український історичний журнал. — 2010. — № 4. — С. 121. — ISSN 0130-5247.